Геоекологічна ситуація в Україні та шляхи її поліпшення

Міністерство  освіти і науки України 
 
 
 

Географічний  факультет

                                                                                     Кафедра географії 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

на тему:

«Геоекологічна ситуація в Україні та шляхи її поліпшення» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Виконала: 

студентка 41 групи

                                                                                                         Коберник Ніна 
 
 
 
 
 
 
 

      Луцьк - 2011

ПЛАН

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Фактори забруднення навколишнього середовища…….…………...5

Розділ 2. Геоекологічна ситуація в Україні……………………………………..8

Розділ 3. Шляхи поліпшення геоекологічної ситуації в Україні……………...22

Висновки………………………………………………………………………….29

Використана література………………………………………………………..32 

Вступ

    На  порозі ХХІ століття екологічні проблеми набули статусу глобальних. Людство  усвідомлює небезпеку скорочення життя  на Землі із-за свого впливу на масштаби природокористування, інтенсивність  господарювання, забруднення природного середовища. Однак відчуття тривоги за якість останнього властиве далеко не кожному з нас, жителів міста й села, де знаходяться основні джерела забруднення атмосферного повітря, природних вод, ґрунтів.

    Земля, що живить нас, повітря, яким ми дихаємо, вода, яку п'ємо, щорічно зазнають величезних втрат від необдуманої дії тих, хто ними користується.

    Погляньте навколо свого села, міста, дачних поселень, у що перетворюються чисті  струмки, зелені гаї – усе, що живило народ протягом багатьох віків! Звалище  сміття, гори мінеральних добрив чи пестицидів, безгосподарськи залишених просто неба – усе це попадає в ланцюг кругообігу речовин. Та й самі ми потім п'ємо воду, споживаємо неякісні продукти, дихаємо забрудненим повітрям. Усього в Україні в 1992 р. було 10088 млн.м3 промислових, 3510,5 млн.м3 сільськогосподарських, 3846,4 млн.м3 комунальних стоків, 10015 тис. т викидів у атмосферу, 1680,4 млн.м3 твердих відходів промислових підприємств. Ось що суттєво змінює якість природних багатств.

    Страшні наслідки (не регіонального, а планетарного масштабу) має аварія на ЧАЕС. З 1987 р. лише у Києві втричі збільшилася кількість онкологічних захворювань, у шість з половиною разів – захворювань ендокринної системи, в шість – крові, в 31 – органів дихання. Це – наслідки чорнобильської екологічної катастрофи.

    Величезна сільськогосподарська освоєність та невиправдана розореність земель, концентрація промислового виробництва та його застаріла технологія, хижацьке ставлення людини до природи  унеможливлюють стабільний розвиток усього сущого на нашій Землі. Подивіться на карту й ви впевнитесь, що всі підстави для такого занепокоєння є. Карта будить у нас потребу активно боротися за чисте повітря й воду, родючі ґрунти й квітучі луки, зелені ліси й плодоносні сади.

    Що  таке забруднення, чим воно обумовлене і які його наслідки – про це піде мова далі. Варто лише зауважити, що забруднення проявляється через надмірну концентрацію тих чи інших хімічних елементів або енергії вище фонових або допустимих норм. Воно може бути природного й техногенного походження, і може викликати якісні зміни характеристик основних компонентів природи та їх складових і негативно впливати на живі організми. 
 

Розділ 1. Фактори забруднення навколишнього середовища

    Штучне (антропогенне) забруднення атмосфери  відбувається внаслідок зміни її складу та властивостей під впливом діяльності людини. За будовою та характером впливу на атмосферу штучні джерела забруднення умовно поділяють на технічні (пил цементних заводів, дим і сажа від згоряння вугілля) та хімічні (пило - або газоподібні речовини, які можуть вступати в хімічні реакції).

    За  агрегатним станом усі забруднювальні речовини поділяють на тверді, рідкі  та газоподібні. Саме газоподібні забрудники становлять 90 % загальної маси речовин, що надходять в атмосферу.

    Забруднення атмосфери неоднакове по регіонах. В індустріально розвинених районах воно може бути в тисячу разів більшим за серед-ньопланетарні значення. У світі щороку спалюють понад 10 млрд т органічного палива, переробляють близько 2 млрд рудних і нерудних матеріалів. Лише при спалюванні вугілля и атмосферу щороку потрапляє близько 120 млн т попелу, а разом з іншими видами пилу — до 300 мли т. За приблизними підрахунками, в атмосферу за останні 100 років надійшло 1,5 млн т арсену, 1 мли т нікелю, 900 тис. т чадного газу, 600 тис. т цинку, стільки ж міді.

    Серйозної шкоди навколишньому середовищу завдає хімічна промисловість. Особливо небезпечними є сірчисті сполуки, оксиди азоту, хлор та ін. Майже всі забруднювальні речовини можуть вступати між собою  в реакції, утворюючи високотоксичні сполуки. У поєднанні з туманом це явище дістало назву фотохімічного смогу.

    Значним джерелом забруднення довкілля є  підприємства чорної металургії. Вони викидають в атмосферу багато пилу, кіптяви, сажі, важких металів (свинець, кадмій, ртуть, мідь, нікель, цинк, хром). Ці речовини практично стали постійними компонентами повітря промислових центрів. Особливо гостро стоїть проблема забруднення повітря свинцем.

    Повітря забруднюють практично всі види сучасного транспорту, кількість  якого постійно збільшується у всьому світі . Майже всі складові вихлопних газів автомобілів шкідливі для людського організму, а оксиди азоту до того ж беруть активну участь у створенні фотохімічного смогу. Забруднюється повітря і пилом гуми з покришок автомобілів і літаків (один автомобіль утворює близько 10 кг гумового пилу).

    Найбільшу загрозу для людства становить  забруднення атмосфери радіоактивними речовинами. Ця проблема вперше виникла  в 1945 р. після вибуху двох атомних  бомб, скинутих з американських літаків  на японські міста Хіросиму й Нагасакі. Природна радіоактивність існує незалежно від діяльності людини.

    Живі  істоти певною мірою пристосувалися до неї, хоч шкідливість її для  них є очевидною.

    Головними джерелами забруднення і забруднюючими  речовинами ґрунтових вод вважають:

    · неправильно розташовані звалища  та інші сховища отруйних речовин;

    · підземні резервуари та трубопроводи (особливу небезпеку становлять втрати бензину на АЗС);

    · пестициди, що застосовуються на полях, у садах, на газонах тощо;

    · сіль, якою посипають тротуари і вулиці під час ожеледі;

    · мазут на дорогах для зв'язування пилу;

    · надлишки стічних вод та каналізаційного  мулу.

    Таким чином, забруднення водних екосистем  є більшою небезпекою, ніж забруднення  атмосфери з наступних причин:

    · процеси регенерації або самоочищення протікають у водному середовищі набагато повільніше, ніж у повітряному;

    · джерела забруднення водойм більш  різноманітні;

    · природні процеси, які відбуваються у водному середовищі і піддаються впливу забруднень, більш чутливі  самі по собі й мають більше значення для забезпечення життя на Землі, ніж атмосферні.

    Найважливішим наслідком забруднення води є  те, що, потрапляючи у водойми, забруднювальні речовини спричинюють зниження її якості.

    Якість  води це сукупність фізичних, хімічних, біологічних та бактеріологічних показників, які обумовлюють придатність води для використання у промисловому виробництві, побуті тощо.

    Зростає також вплив інтенсивної господарської  діяльності людини на підземні води. Найбільші  порушення в гідрогеохімічній обстановці спостерігаються в економічно розвинених районах Дніпропетровської та Запорізької областей з високим рівнем розвитку промисловості та великою густотою населення. Головними джерелами забруднення є накопичувачі промислових та побутових рідких і твердих відходів, мінералізовані шахтні та рудникові води, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, накопичувачі відходів на тваринницьких комплексах і фермах. З накопичувачів у підземні води потрапляють розчини різних солей, нафтопродукти, ароматичні речовини та ін.

    Масштаби  змін природного середовища залежать від двох основних факторів: інтенсивності  прояву речового складу забруднювачів  та здатності природи до самоочищення. Остання властивість лежить в  основі поняття стійкості окремих  компонентів природи до антропогенного навантаження на основі відмінностей у поширенні забруднювачів у різних середовищах. Тверді, рідкі й газоподібні викиди забруднюючих речовин поступають у всі компоненти природи: води, грунти, атмосферне повітря. Найбільше викидів здійснюється в атмосферне повітря, через яке небезпечні речовини поширюються в інші компоненти природи, підвищуючи тим самим уже існуючий у них рівень забруднення. У процесі довготривалої дії забруднювачів погіршуються чи порушуються основні природні, соціально-економічні функції природного середовища. Це ускладнює життя всіх живих організмів, а особливо людини.

    Слід  зважити також на явище синергізму (сукупної дії чинників, яке характерне як для самого процесу забруднення, так і для викликаних ним наслідків). Важливо відмітити властивість деяких хімічних елементів поступово накопичуватися в об'єктах середовища, що призводить до посилення пагубної дії при їх проходженні біологічними ланцюгами.

Розділ 2. Геоекологічна  ситуація в Україні

    Геоекологічна ситуація в Україні за багатьма показниками оцінюється як кризова і продовжує погіршуватися в процесі нераціональної господарської діяльності, зокрема техногенного впливу. На це також накладаються екстремальні прояви природних процесів (стихійних лих) у різні пори року: повені, посухи, зсуви, сейсмічні явища, осідання, селі, снігові лавини та ін.

    Сучасний  стан навколишнього природного середовища є наслідком тривалої господарської  діяльності, яка проводилася без  урахування екологічних вимог. В  Україні розвивалися переважно сировинно-видобувні галузі промисловості, які є екологічно небезпечними. Територіальна організація промислового виробництва, його технологія залишаються недосконалими. Техногенний вплив на ландшафти, енергомісткість виробництва в 6-9 разів перевищують рівень розвинутих країн. Маса накопичених промислових відходів оцінюється у 25 млрд т, а зайнята ними площа — 130 тис. га. Землеробське освоєння і розораність сільськогосподарських угідь в Україні найбільша порівняно з розвинутими країнами світу. Площа орних земель у лісостеповій і степовій зонах становить 85-90 % сільськогосподарських угідь. Нераціональне господарювання супроводжується зменшенням родючості ґрунтів, їх ерозією та пересушенням. За даними Інституту землеробства УААН питома вага еродованих ґрунтів серед орних земель досягла більш як 30 %. Співвідношення між площами орних земель, луків, лісів, водних поверхонь, заповідних об'єктів мало пов'язане з ландшафтними особливостями природних зон. Надмірно забрудненими є річки, озера, водосховища, моря, підземні води, атмосферне повітря, ґрунти, збіднюються рослинний покрив і тваринний світ, ландшафти.

    Одне  з джерел екологічної кризи в  Україні — аварія на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 р.). Забруднена територія  відчуження в межах України становить 2044,4 км2. Стан навколишнього середовища є найважливішою складовою національної безпеки держави, впливає на її внутрішню і зовнішню політику.

    З екологічною кризою тісно пов'язане  входження України в демографічну кризу. Про це свідчить той факт, що в 1991 р. вперше зафіксовано перевищення смертності над народжуваністю.

    Під впливом господарської діяльності відбуваються антропогенні зміни природних  компонентів ландшафтів: рельєфу  — в процесі будівництва, виположування  схилів, засипання від'ємних форм, виймання гірських порід із шахт, кар'єрів, переформування берегів водосховищ, затоплення річкових долин після перекриття їх греблями гідроелектростанцій та ін.; ґрунтів — зміни їхньої структури і хімічного складу в процесі оранки і вирощування сільськогосподарських культур, внесення органічних і мінеральних добрив, спровокованої землеробством водної і вітрової ерозії, площинного змиву, механічного впливу сільськогосподарської техніки; рослинності — зміни її видового складу під час розорювання степів, луків, лісокористування, під час зміни природних рослинних угруповань культурними (поля, сади, виноградники, ліси, парки), створення протиерозійних лісонасаджень на еродованих землях, природних насаджень, полезахисних лісосмуг у степових і сухостепових ландшафтах; тваринного світу — збіднення його видового складу через надмірну промислову експлуатацію, зміну екологічних умов (ліквідацію екологічних ніш, порушення харчових ланцюгів та ін.); гідрологічного режиму — шляхом зарегулювання поверхневого стоку, створення ставків і водосховищ, перерозподілу річкового стоку, відгородження лиманів від основних акваторій та ін.; клімату і мікроклімату — шляхом активного впливу на атмосферу, зміни характеру діяльності поверхні (площ залісення, забудови, співвідношення площі суші й водних поверхонь) та ін.

    Природні  умови і природні ресурси України  змінюються під впливом різних видів  природокористування: агропромислового, особливо землеробського, промислового, гірничодобувного, містобудівного (комунального), транспортного, водогосподарського і гідротехнічного, лісопромислового, рекреаційного, природоохоронного.

    Різке погіршення екоситуації разом із соціально-економічними чинниками, низьким  рівнем медичного забезпечення зумовили зростання загальної захворюваності на 21,5 %, онкологічних захворювань — на 25,8, гіпертонії на 85, психічних розладів — на 30, алергічних захворювань — на 85 % (бронхіальна астма), виразки шлунка, цукрового діабету — на 45 %. За останні роки збільшилися захворювання крові та кровотворних органів, сечостатевої системи, органів дихання, підвищилась кількість випадків захворюваності на інфекційні хвороби, туберкульоз та ін.

    За  середньою тривалістю життя — 67,2 року, в тому числі у чоловіків  — 61,6 року (1996), жінок — 72,8 року (1996) Україна  посідає 52-те місце у світі. З 1991 р. зафіксовано зростаюче природне скорочення населення: перевищення кількості померлих над народжуваними збільшилось від 32,2 тис. осіб (1991) до 97,0 тис. осіб (1992). Особливо вражають показники смертності дітей на першому році життя: 13,6 на 1000 народжених (1991), що в 1,5-1,7 раза більше, ніж у розвинутих країнах. Показники здоров'я населення продовжують знижуватися. Про це свідчить падіння народжуваності з 12,1 до 8,7 народжень на 1000 населення (1991-1998 рр.), збільшення смертності з 12,9 % у 1991 р. до 14,9 % — у 1996 р.

    Негативний  техногенний вплив на природне середовище зумовлений відсутністю геоекологічноі політики в розвитку промисловості  й сільського господарства, різних видів будівництва, застарілими, неекологічними технологіями природокористування, недосконалою галузевою структурою і деформованою територіальною організацією промисловості. Наслідком цього є надмірна концентрація промисловості в Донбасі та Придніпров'ї, забрудненість природного середовища цих регіонів.

    Зазначається, що більше 10 % викидів в атмосферу, здійснюваних стаціонарними забруднювачами (0,9 млн т) припадає на Криворіжжя. Або такий красномовний факт: показники патологічних змін у крові населення Дніпродзержинська в 2,2-3,0 раза більші від середніх по Україні. Про критичність екологічної ситуації в Лисичансько-Рубежанському районі, містах Сєвєродонецьку, Рубіжному свідчить рівень захворюваності населення, який на 25-40 % вищий від контрольних показників.

    Відомо, що рівень забруднення атмосфери  залежить від обсягів неконтрольованих промислових викидів у повітря. Концентрація промислових підприємств у містах призводить до їх надмірного забруднення. Найзабрудненішими є промислові центри Донецько-Придніпровського регіону. Особливо небезпечне забруднення повітря канцерогенними речовинами. Лише в трьох з 52 обстежених міст України вміст бензапірену в повітрі не перевищує ГДК.

    Забруднення атмосферного повітря спричиняє  зміну термічного режиму (підвищення середньої температури повітря  біля поверхні землі при збільшенні запиленості атмосфери).

    Атмосферні  забруднення завдають шкоди будівлям, матеріалам покриттям, обладнанню, потребують додаткових затрат праці й матеріалів на очищення та фарбування, заміну тканин, завдають шкоди здоров'ю людей. Крім того, збільшення вмісту сірки та інших сполук в атмосферних опадах, так звані кислотні дощі завдають шкоди як сільському, так і лісовому та рибному господарствам, спорудам, пам'яткам архітектури. При аналізі викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел з'ясувалося, що протягом 1985-2000 рр. зменшилися обсяги викидів в атмосферу, однак у Донецько-Придніпровському регіоні їх рівень залишається високим.

    За  даними аналізу даних мережі спостережень, середньорічні концентрації шкідливих  речовин у повітрі 49 міст України  перевищували санітарні норми: бензапірену — у 5 разів, формальдегіду — у 4 рази, фенолу і аміаку — у 2 рази, двоокису азоту — в 1,5 раза, фтористого водню — в 1,2 раза.

    Основними забруднювачами атмосфери є підприємства металургії (30,7 %), енергетики (28,9 %), вугільної (17,2 %) та нафтохімічної промисловості (5 %). Зазначимо також, що найбільше оксидів азоту (72 %) викидають підприємства енергетики та металургії, а сірчистого ангідриду (82,4 %) — підприємства енергетики, чорної металургії та вугільної промисловості. Зафіксовано, що в 1992 р. у Донецькій області підприємства енергетики, чорної металургії та вугільної промисловості викинули в атмосферу 1998,0 тис. т шкідливих речовин. Найбільший внесок у забруднення роблять підприємства Донецька, Горлівки, Єнакієвого, Дзержинська, Макіївки, Маріуполя, Краматорська, Луганська, Запоріжжя, Дніпропетровська та ін. Як зазначалося, потужним забруднювачем повітря є автотранспорт, який "постачає" більше 40 % оксидів вуглецю та вуглеводнів, більше 30 % оксидів азоту (від загальної кількості викидів). У Донецькій області викиди автотранспорту в 1992 р. становили 13 % загального обсягу, в Івано-Франківській області — 24, а в Автономній Республіці Крим — аж 80 %. Неймовірно, але факт — у містах автотранспорт дає більше половини викидів, а у Чернівцях, Вінниці, Києві, Сімферополі, Івано-Франківську, Луцьку, Полтаві, Хмельницькому, Ялті, Ужгороді — 75-90 % загальної кількості викидів. Забруднені також атмосферні опади. За спостереженнями, вміст в атмосферних опадах сульфатів коливається в межах 6-24 мг/л, максимальні значення (19-24 мг/л) виявлено в Донецькій, Львівській, Луганській, Миколаївській, Херсонській областях. Водночас вміст нітратів в опадах коливався в межах 0,4-2,5 мг/л, з найбільшими значеннями (1,0-2,5 мг/л) у Волинській, Донецькій, Львівській, Хмельницькій областях та в Автономній Республіці Крим.

    Максимальні значення азоту амонійного (2-3 мг/л) відмічають в опадах Дніпропетровської, Миколаївської, Харківської, Херсонської  та Черкаської областей. А от середній вміст загального азоту в опадах у 1992 р. зменшився у 10 областях і був нижчим середнього багаторічного. Максимальні значення (1,5 г/м2) зафіксовано тільки у Львівській, Тернопільській, Харківській областях. У випаданні кислих дощів (рН 5,5) та лужних опадів (рН 8,3) спостерігаються сезонні зміни. А саме — у холодний період року (жовтень — березень) кислотні дощі спостерігались у 10 % випадків. Кислі опади з рН 4,5 зафіксовано лише у 2 % випадків. У теплий період року (квітень — вересень) повторюваність випадків кислих опадів становила 7,5 %, аз рН 4,5 — 0,2 %. Характерно, що велика повторюваність кислих опадів фіксується у Волинській, Кіровоградській, Київській, Одеській областях, а також у Криму (Ялта, Карадаг).

    Найбільша повторюваність лужних опадів фіксувалась  у Донецькій та Тернопільській областях, у містах Кривий Ріг, Одеса, Рівне, Чернівці, Ялта та ін.

    Екологічний стан переважної більшості рік України  дуже складний. У поверхневі водні  об'єкти щороку скидається понад 4,3 млрд т (1995) забруднюючих речовин. Серед них  нафтопродукти, біогенні речовини, феноли, отрутохімікати, солі важких металів. Головні джерела забруднення пов'язані з промисловістю (чорна металургія, хімічна, нафтохімічна промисловість, електроенергетика) — понад 60 % скидів стічних вод, комунальне господарство — близько 20, сільське господарство — понад 16 %. Найбільша кількість забруднюючих речовин надійшла в ріки басейну Дніпра — 28 % загальної кількості, У басейн Сіверського Дінця — 17 %. Найбільш забрудненими ріками є Сіверський Донець у районі міст Сєверодонецьк, Лисичанськ. Рубіжне; Інгулець у районі м. Кривий Ріг та Південний Буг у районі Вінниці і Первомайська. Серед областей найбільша кількість цих речовин припадала на Донецьку — 35 %, Луганську — 17 і Дніпропетровську — 12 %.

    Особливу  тривогу викликає екологічний стан Дніпра, водними ресурсами якого користується понад 30 млн жителів України. За завданням Уряду наукові установи розробили Програму відродження Дніпра на період до 2010 р., яку затвердила Верховна Рада України. У ній визначено стратегію і шляхи розв'язання однієї з найважливіших загальносуспільних проблем України, яка полягає в екологічному оздоровленні водних об'єктів басейну Дніпра та поліпшенні якості питної води, що є складовою екологічної політики суспільства, орієнтованої на створення безпечних умов життя людини та відновлення природного середовища. На першому етапі передбачається "поліпшення екологічної ситуації за рахунок стабілізації і щорічного зниження рівнів забруднення та виснаження водних об'єктів, створення нормативно-правових, організаційних та економічних передумов переходу до екологічно безпечного використання водних об'єктів". Особлива увага звертається на зменшення скидання обсягів забруднюючих речовин з міських очисних споруд, "забруднень від промислових об'єктів, тваринницьких комплексів і ферм та сільських населених пунктів, з урбанізованих територій, будівництво спеціальних споруд з осаду завислих речовин на системах зливової каналізації великих міст".

    На  другому етапі передбачається "завершення реалізації широкомасштабних заходів щодо повного припинення скидання забруднюючих речовин у межах встановлених нормативів ... можливого доведення параметрів якості водних об'єктів басейну Дніпра до нормативів культурно-побутового і рибогосподарського призначення, які гарантують екологічну безпеку життєдіяльності населення та досягнення балансу між рівнями шкідливого впливу на водні об'єкти і їх спроможністю до відновлення". Серед головних завдань є "впровадження науково обґрунтованих технологій водоохоронної діяльності в зонах впливу Чорнобильської АЕС, що забезпечить скидання і знешкодження поверхневих та фільтраційних вод, які містять радіонукліди, відповідно до нормативів радіаційної безпеки; удосконалення системи еколого-економічного регулювання діяльності господарського комплексу в басейні Дніпра з метою відновлення природних властивостей водних об'єктів, створення умов для компетентного управління використанням водних ресурсів і розвитком продуктивних сил".

    Складні екологічні умови склалися на малих  річках України, яким належить велика роль у житті людини. В їх басейнах формується близько 60 % сумарного обсягу водних ресурсів України.

    Під впливом нераціональної антропогенної  діяльності зменшилася водність малих  рік, вони замулюються, частина з  них пересихає, вони сильно забруднені, зменшилися їхні біоресурси. Розроблено систему заходів щодо їх відновлення.

    Всі великі річки України та їх основні  притоки забруднені. У басейні  р. Західний Буг відмічають випадки  забруднення азотом амонійним та нітритним, сполуками цинку та марганцю. Максимальні концентрації досягали за азотом амонійним — 38 гранично допустимих концентрацій (ГДК, м. Бузьк), азотом нітритним — 88 ГДК (м. Кам'янка-Бузька), сполуками цинку — 12 ГДК (м. Сокаль) і марганцю — 11 ГДК (м. Сокаль). Зверніть увагу — найбільш забрудненим водним об'єктом України є притока Західного Бугу — Полтва. Біля м. Львова у воді річки немає розчиненого кисню і наявний сірководень. Вміст основних забруднюючих речовин становив, відповідно: за легкоокисними органічними речовинами — 3-22 ГДК, азотом амонійним — 22-35 ГДК, азотом нітритним — 3-7 ГДК, нафтопродуктами — 6-13 ГДК, сполуками міді — 9 ГДК, цинку — 4 ГДК та марганцю — 10 ГДК.

    У басейні р.Дунай протягом 1992 р. спостерігалось високе забруднення азотом нітритним (11-16 ГДК), сполуками цинку (41-53 ГДК), а також зафіксовано випадок екстремально високого забруднення сполуками міді (124 ГДК) біля м. Вилкове. Річка Латориця біля м. Мукачева забруднена сполуками міді (44 ГДК), цинку (11 ГДК), марганцю (10-21 ГДК) та р. Уж біля м. Перечин — сполуками цинку (10 ГДК). Вміст легкоокисних органічних речовин азоту нітритного, нафтопродуктів, сполук міді у воді більшості придунайських озер перевищує гранично допустимий рівень.

    У басейні р. Дністер наявне значне забруднення азотом нітритним (13-19 ГДК) біля міст Роздол, Галич; сполуками міді (80 ГДК) — м. Могилів-Подільський, цинку (11 ГДК) — м. Роздол, марганцю (16-61 ГДК) — міст Роздол, Могилів-Подільський.

    Найбільш  забрудненою притокою р. Дністер  є р. Тисмениця, забруднені й інші притоки: річки Свіча, Бистриця Солотвинська, Золота Липа, Коропець, Серет — азотом нітритним, азотом амонійним, фенолами, сполуками міді та цинку.

    У басейні р. Південний Буг спостерігається  забруднення азотом амонійним (26 ГДК) біля м. Хмельницький, азотом нітритним (12-16 ГДК) міст Хмельницький, Первомайськ; сполуками міді (50 ГДК) — с. Олександрівка, цинку (10—40 ГДК) та марганцю (56 ГДК) — біля м. Вінниця та с. Олександрівка.

    Річка Дніпро й каскад Дніпровських водосховищ переважно забруднені азотом нітритним, сполуками важких металів. Крім того, водосховища Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське забруднені азотом амонійним; водосховища Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське — фенолами; водосховище Дніпровське — нафтопродуктами. Спостерігається високе забруднення азотом нітритним, а також сполуками важких металів Київського (11 ГДК), Канівського (14-16 ГДК), Кременчуцького (11-15 ГДК) водосховищ.

    Більшість приток Дніпра забруднені переважно  азотом амонійним і нітритним, фенолами, нафтопродуктами, сполуками важких металів.

    У воді більшості річок і водосховищ Криму вміст основних забруднюючих речовин не перевищує граничне допустимого  рівня, за винятком легкоокисних органічних речовин, вміст яких у воді річок  становив 1-2 ГДК. Річки Альма, Дерекойка, Демерджі, Таракташ, Салгир забруднені азотом амонійним (1-3 ГДК) і нітритним (1-5 ГДК).

    Річки Приазов'я переважно забруднені фенолами, нафтопродуктами, сполуками  азоту та важких металів. Зазначимо, що забрудненими річками є Кальміус (міста Донецьк, Маріуполь), Кальчик (м. Маріуполь), Кринка (с. Новоселівка), Білавин (м. Єнакієве).

    Річка Сіверський Донець і його притоки  забруднені легкоокисними речовинами, нафтопродуктами, фенолами, сполуками  азоту та важких металів. Найбільш забрудненими річками басейну є Уда, Лопань, Казенний Торець, Кривий Торець, Бахмут, Лугань.

    За  спостереженнями, є тенденція до зростання забруднення морських вод у дельті р. Дунай, Дніпро-Бузькому лимані нафтовими вуглеводами в  середньому у 2,5 раза. Максимум забруднення  синтетичними поверхнево-активними речовинами спостерігається у водах Чорного моря.