Кругообіг господарських засобів і місце коштів у ньому

ВСТУП

 

В результаті своєї операційної діяльності, кожне  підприємство співпрацює з іншими підприємствами, установами та організаціями. В результаті такої  співпраці між ними виникають товарно-грошові відносини. Для здійснення розрахункових операцій кожне підприємство відкриває в установах банку рахунки.

     Згідно із ст. 24 Закону України « Про підприємство» розрахунки підприємств по своїх зобов’язаннях проводиться у безготівковому та готівковому порядку через установи банку. Головним чином, готівкові кошти обслуговують рух доходів і витрат населення, приватних громадян, приватних підприємців. Безготівкові розрахунки використовуються між підприємствами, установами, організаціями та дедалі більшою мірою населення.

 Більшість розрахунків  з виконанням зобов’язань здійснюється  через установи банків безготівковим  шляхом, тому, що вони мають ряд  переваг, а саме:

• Вони обходяться дешевше;
• Прискорюють обіг коштів;
• Існує можливість контролю.

 Розрахунки готівкою  між підприємствами, установами  та організаціями дозволяється  проводити  лише тоді, коли  суми окремих платежів менші  від сум, встановлених банками  для безготівкових розрахунків.

       Зараз дедалі більше розпочинається боротьба банків за клієнта, де не останню роль відіграють різноманітність і якість банківських послуг. Якщо п’ять років тому банки пропонували своїм клієнтам щонайбільше два десятки видів послуг, то сьогодні їх кількість перевищує сотню.

Різноманітність банківських операцій та послуг зростає  з розвитком українського фінансового ринку та його входженням у світову банківську систему. І лише банківські установи як фінансові посередники на ринку грошей здатні забезпечити своєчасне покриття проблеми в оборотних ресурсах та інвестиціях тимчасово вільними коштами. Серед них кошти населення, так званих домогосподарств, і запозичення є домінуючими.

   Найпоширенішими видами послуг залишаються відкриття, закриття банком поточних рахунків клієнтів, кредитування, комісія за обслуговування рахунків тощо.

    І тому я вважаю, що пріоритетним для більшості банків є точність, оперативність і висока якість. Недарма сьогодні все ширше використовують автоматизоване обслуговування клієнтів, що дає змогу самостійно контролювати стан рахунку, одержувати різноманітну інформацію, обслуговувати клієнтів у мінімальні терміни з максимальною для них зручністю, і навіть здійснювати платежі безпосередньо з офісу.

Мета курсової роботи полягає в теоретичному та практичному обґрунтуванні та висвітлення окремих важливих питань, щодо грошових коштів на рахунках в банку.

Об’єктом дослідження  є  СТОВ «Удай - Агро», яке знаходиться в Лубенському районі Полтавської області.

 

РОЗДІЛ 1

 

1. Кругообіг  господарських засобів і місце коштів у ньому

 

1.1 Основні положення і нормативні  документи, що регулюють порядок  обліку грошових коштів на  рахунку  в банку.

 

Нормативні  документи:

1. Закон України « Про банки і банківську діяльність ».

     Закон встановлює загальні правила, принципи та вимоги щодо діяльності банків в Україні. Пояснюються основні терміни, що стосуються банківської діяльності. Також на його основі розроблено більшість інструкцій, в яких розкриваються зміст і принципи безготівкових платежів.

2. Закон України « про внесення до деяких Законів України змін щодо відкриття банківських рахунків ».

В цьому Законі вносяться зміни та доповнення у  Закони України « Про підприємства в України » , « Про підприємництво » , « Про державну податкову службу в Україні », де вказуються підстави для відкриття рахунків у будь-яких банках України, порядок відкриття і закриття рахунків у банках. Розкриваються нові умови для здійснення контролю за проведенням операцій на рахунках в банках.

3. Закон України « Про платіжні системи в Україні ».

Цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та порядок  проведення переказу коштів у межах  України, відповідальність суб’єктів  переказу. Міститься детальна інформація про порядок діяльності платіжних  систем.

4. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків  юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Ця Інструкція поширюється на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників.

 

5. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах.

Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття  банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних рахунків у національній і іноземній валютах суб’єктам  господарювання, фізичним особам, іноземним  представництвам, виборчим блокам політичних партій.

6. Положення «Про форму та зміст розрахункових документів».

Це положення визначає форми і зміст розрахункових  документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб’єктами підприємницької діяльності для  підтвердження факту продажу  товарів, надання послуг, отримання  коштів. Установленні в даному положенні  вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов’язкові реквізити  розрахункових документів.

7. Положення бухгалтерського обліку « звіт про рух грошових коштів ».

Цим  положенням визначається зміст і форма змісту про рух  грошових коштів на загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього  положення стосуються звітів про  рух грошових коштів підприємств, організацій  та інших юридичних осіб.

8. Положення(П(с)БО) 4 « Рух грошових коштів».

Методологія обліку та порядок  інформації про рух грошових коштів визначається П(с)БО 4. Метою складання  звіту є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі - грошові кошти) за звітний період. У звіті наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

9. Закон України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»

Цей законом   використовують при обліку операцій по субрахунку 312

 « Поточні розрахунки  в іноземній валюті».

 

 

1.2 Економічний  зміст грошових коштів.

 

     Гроші стали  невід’ємною частиною життя суспільства.  Без їх існування неможливе  ефективне функціонування економічних  процесі(виробництво, купівля – продаж товарів, послуг тощо).

           За допомогою грошей забезпечується  сталий розвиток економіки, гроші  стають певним важелем у руках  держави, за допомогою якого  контролюється  стабільність  економічних процесів.

     Для ведення виробничої діяльності кожне підприємство повинно мати в необхідних розмірах грошові кошти. Вони необхідні для придбання різних виробничих матеріалів, для оплати праці, для платежів фінансовим органам, іншим установам. Грошові кошти в господарстві можуть знаходиться в формі готівки в касі та зберігатися на рахунках банку.

Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Рух грошових коштів — надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

          Рух коштів відбувається у відповідності з трьома видами діяльності: операційна, інвестиційна та фінансова.

    Операційна діяльність  – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційними та  фінансовими.

   Інвестиційна діяльність  – це сукупність операцій з  придбання та продажу довгострокових( необоротних ) активів, а також  короткострокових ( поточних) фінансових  інвестицій, які не є еквівалентами  грошових коштів.

   Фінансові інвестиції – це сукупність операцій, які призводять до зміни величини або складу власного капіталу.

Як результат своєї операційної діяльності всі підприємства проводять розрахунки з комерційними банками по позичках і через комерційні банки сплачують вартість товарів, робіт та послуг одне одному.

      Згідно із ст. 24 Закону України « Про підприємство» розрахунки підприємств по своїх зобов’язаннях проводиться у безготівковому та готівковому порядку через установи банку відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених Національним банком України.

   Більшість розрахунків з виконання зобов’язань здійснюється через установи банків безготівковим шляхом. При проведенні безготівкових операцій банки здійснюють контроль за дотриманням сільськогосподарськими підприємствами платіжної і договірної дисципліни, допомагають використовувати найбільш доцільні форми розрахунків, прискоренню обігу обігових коштів.

    Для  відображення коштів використовуються такі рахунки і субрахунки:

Таблиця 1.1

Рахунок	Субрахунок
30 «Каса»	301	Каса в національній валюті.
	302	Каса в іноземній валюті,.
31 «Рахунки в банку»	311	Поточні розрахунки в національній валюті.
	312	Поточні розрахунки в іноземній  валюті.
	313	Іні розрахунки в банку  в національній валюті.
	314	Іні розрахунки в іноземній  валюті
33 «Інші кошти»	331	Грошові документи в національній валюті.
	332	Грошові документи в іноземній валюті.
	333	Грошові кошти в дорозі в національній валюті.
	334	Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті.
34 « Короткострокові векселі  одержані»	341	Короткострокові векселі, одержані в національній валюті.
	342	Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті.
35 « Поточні фінансові  інвестиції»	351	Еквіваленти грошових коштів.
	351	Інші поточні фінансові  інвестиції.

 

 

РОЗДІЛ 2

 

2. Облікова політика господарства.

 

   Вирішуючи завдання побудови найефективнішого обліку, що надає користувачам достовірну, корисну та своєчасну інформацію, підприємство розробляє свої власні конкретніші правила та принципи обліку. Сукупність таких правил – це і є облікова політика.

   Облікова політика  – це сукупність принципів,  методів, процедур, що використовуються  підприємством для складання  та подання фінансової звітності. Це вибір самим підприємством певних і конкретних методів, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних активі і особливостей діяльності підприємства.

   При виборі тих  чи інших методів і правил  та закріплення їх в обліковій  політиці слід враховувати цілу  низку чинників, найголовніші з  них

• Форма власності та організаційно - правова  форма підприємства(державна, приватна, акціонерне товариство і т.д);
• Вид діяльності ( торгівля, промисловість, будівництво і т.д);
• Організаційна структура управління та наявність структурних підрозділів;
• Кількість господарських операцій, обсяги діяльності, обсяг продажу, чисельність персоналу, наявність відокремлених підрозділів тощо;
• Особливості оподаткування виду діяльності;
• Поточні та довгострокові цілі підприємства ( залучені кредитні відносини, здійснення інвестиційних програм тощо);
• Ступінь матеріального – технічного оснащення;
• Рівень кваліфікації кадрів;
• Технологічне особливості виробництва, особливості організації постачання та збуту;
• Системне та форми розрахунку з покупцями та постачальниками;
• Взаємин з фінансовими структурами;
• Система звітності перед власниками, а також іншими користувачами фінансової інформації;
• Розвиненість інфраструктури ринку, перспективи його розвитку;
• Стан законодавства, перспективи його зміни.

Згідно з. п 23 П(с)БО 1, підприємство повинне висвітлювати

обрану політику шляхом опису:

1. Принципів оцінки статей звітності;
2. Методів  обліку щодо окремих статей звітності.

Тобто облікова політика підприємства  ґрунтується на основних принципах  обліку  та звітності. І принципами бухгалтерського одліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися під час вимірювання, оцінки та реєстрації господарських операцій і при  відображенні таких операцій (її результатів) у фінансовій звітності.

  Облікова політика  може змінюватися тільки, якщо  змінюється вимоги органу, який  здійснює функції з державного  регулювання методології бухгалтерського  обліку та фінансової звітності,  бо якщо зміни облікової політики  забезпечень більш достовірне  відображення подій (господарських  операцій) у бухгалтерському обліку  і фінансової звітності.

     Питання встановлення облікової політики належать до компетенції власника (власників) підприємства, органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави.

       Повноваження власника (власників) підприємства встановлювати облікову політику реалізується через визначення у розпорядчому документі переліку методів оцінки, обліку і процедур, щодо яких нормативно-методична база передбачає більш ніж один їх варіант. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документа включати не доцільно, як імперативні для застосування підприємством норми.

     Розпорядчий документ складається виконавчим органом управління підприємством і подається на затвердження (погодження) власнику (власникам), органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави.

   Облікова політика визначається на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

• Розпорядчий документ про облікову політику підприємства має визначити застосування:
• Методів оцінки вибуття запасів;
• Періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;
• Порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;
• Окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;
• Методів амортизації необоротних активів;
• Вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;
• Класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку;
• Періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;
• Методу обчислення резерву сумнівних боргів;
• Переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;
• Порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;
• Сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;
• Переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);
• Порядку визначення ступеню завершеності робіт за будівельним контрактом;
• Дати визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;
• Бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;
• Порогу суттєвості щодо окремих об'єктів обліку;
• Переоцінки необоротних активів;
• Періодичності відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань;
• Окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.

     На основі принципу послідовності облікова політика підприємства має передбачати постійне (із року в рік) застосування прийнятої стабільної облікової політики. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються на підприємстві статутні вимоги, якщо змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, або якщо зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

     Розпорядчий документ про облікову політику може бути прийнятий як базисний на час діяльності підприємства, до якого за необхідності вносяться зміни з визначеного часу. У разі внесення до облікової політики змін, що за обсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику доцільно повністю викласти в новій редакції.

     Облікова політика підприємства та її зміни розкриваються у примітках до річної фінансової звітності в описовій формі або доданням копії розпорядчого документа про встановлення і зміну облікової політики

    Розробка облікової політики цілком і повністю покладена на головного бухгалтера  підприємства або особа ( юридично або фізичну), яка здійснює бухгалтерський облік на підприємстві.

   Таким чином, розробка та затвердження облікової політики є важливим етапом під час створення будь-якого підприємства, для того щоб правильно організувати бухгалтерський облік не лише на рівні галузі, але й безпосередньо на самому підприємстві. Наявність наказу про облікову політику є одним з факторів щодо підтвердження правильності складання фінансової звітності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 РОЗДІЛ 3

 

3. Виробнича – фінансова характеристика господарства.

 

      Сільськогосподарське товариство  з обмеженою  відповідальністю «Удай-Агро» діє з 26 квітня 2003 р. в с. Духове Лубенського району Полтавської області по вулиці Нова, 19.

    Географічне положення  дозволяє вирощувати всі сільськогосподарські  культури,характерні для даної  зони. Загальна площа – 2985,4 га, у тому числі  угіддя -1392,8  га, рілля – 1032,3 га ,  сіножаті -  374,3 га, пасовища – 90 га, багаторічні насадження – 96 га.

 Відстань товариства від центральної садиби до обласного центра  м. Лубни -30км, найближчої залізничної станції – 10 км, до найближчої річки Удай -2,5 км.

  СТОВ « Удай – Агро» веде самостійний баланс, має круглу печатку, бланки зі своїм найменуванням, товарний знак має право відкривати та закривати поточні,кредитні та валютні рахунки в установах банку та інші реквізити.

 Дане підприємством, було  утворене з метою одержання доходу.   Головне завдання  СТОВ «Удай-Агро» виробництво, переробка та реалізація продукції, а також інші види діяльності. Діє підприємство на основі статуту, засновником підприємства є Трубніков  Валерій Михайлович.

    Для забезпечення  господарської діяльності товариство  створює статутний капітал, також  за рахунок щорічних відрахувань  резервний  фонд, але не менше  5 % від чистого прибутку.     

   Облікова політика  СТОВ « Удай - Агро»  ведеться згідно Наказу про облікову політику (Додаток 1)

      В господарстві  « Удай-Агро» бухгалтерський облік  ведеться за журнально – ордерним  методом, з використанням комп’ютерної програми

 «Бест звіт».

    Майно підприємства складають основні фонди та оборотні фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі. Джерелами формування майна товариства є:

• Доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;
• Безоплатні або благодійні внески;
• Інші джерела, прямо не заборонені чинним законодавством України.

Товариство самостійно здійснює свою господарську діяльність, діє  на умовах самоокупності і самофінансування, та розпоряджається прибутком, що лишається після сплати податків та інших обов’язкових платежів. Всі витрати покриває за рахунок  власних доходів

  Рівень спеціалізації сільгосппідприємства  одна з основних умов підвищення ефективності роботи підприємства.

    СТОВ « Удай – Агро» - багатогалузеве господарство, але основним виробничий напрямок -  зерново–буряковий.

   СТОВ « Удай  – Агро» складається з таких  підрозділів :

1. Адміністрація;
2. Рільнича бригада по вирощуванні сільськогосподарських культур;
3. Автопарк;
4. Транспортна бригада;
5. Ремонтна майстерня для тракторів.

        Вся робота на підприємстві підпорядковується директору та головному бухгалтеру.

       Загальна  чисельність працівників 58 людей,  з яких адміністрація 8 чоловік,  а всі інші задіяні  на  виробництві.

    Важливим напрямком  загальної оцінки  фінансового стану підприємства є аналіз його майнового стану:

 

 

Таблиця 3.1

Аналіз майна підприємства (станом на кінець року)

 

 

З даних таблиці 3.1 видно  що майно в 2012 році в порівнянні з2010 роком збільшилось на  351 тис. грн., або 18,9%. При цьому необоротні активи зменшилися на 145 тис. грн.(16,5%), а оборотні активи зросли  на 496,8тис. грн. (51,4%). У підсумку питома вага необоротних активів  у майні зменшилися, з 47,8 до 33,8%, а оборотні активи зросли  з 52,2 до 66,4%.

Необоротні активи представлені, насамперед, основними засобами, вартість яких зменшилася на 145 тис. грн., або 16,5 %. Темп приросту основних засобів збільшився від приросту майна в цілому, що обумовило збільшення питомої ваги основного капіталу у майні з 47,8 до 33,6 %.

Зростання оборотних  активів  пояснюється збільшенням як оборотних  виробничих фондів ( на  615,5тис. грн., або 120,5%). Негативною характеристикою структури майна є збільшення частки поточної дебіторської заборгованості на 149,9 пунктів.  Залишок грошових коштів і поточних фінансових інвестицій збільшився 96,4 тис. грн. (150,6%), а їх питома вага у майні на кінець звітному року становить 7,3 %.

Таблиця 3.2

Аналіз джерел формування капіталу підприємства

(станом на кінець року)

 

З даних таблиці 3.2 видно  що в 2012 році 88.5% замає власний капітал. Він збільшився  на 761.7 тис. грн.(64.1%), відбулося за рахунок зростання  додаткового капіталу, а також суми нерозподіленого прибутку.

На  кінець 2012 року позиковий  капітал підприємства представлений  довгостроковими  та поточними зобов’язаннями. За період що досліджується  довгострокові  та поточні зобов’язання зменшилися,  а саме довгострокові на 361тис. грн., або 80,9%, та поточні зобов’язання на 49,7 тис. грн., або 22,8%. Сума кредиторської заборгованості  скоротилася на 49,7тис. грн.(22,8%).

 

 

 

 

 

Таблиця 3.3

Аналіз фінансових результатів  діяльності підприємства

З даних таблиці 3.3 видно, що в 2012 році дохід( виручка) від реалізації продукції збільшився, також збільшився і чистий дохід реалізованої продукції.

В структурі операційних  витрат питома вага собівартості реалізованої продукції  збільшилася з 85,5 до 95,6 %.  По іншим їх видах спостерігається зменшення питомої ваги, що пояснюється суттєвим  зменшенням темпу зростання адміністративних витрат  та інших операційних витрат.

Прибуток від операційної  діяльності та від звичайної діяльності  зменшився. У 2012 році часта чистого прибутку  в доході від   реалізації продукції становить - 3,1%, а валового прибутку - 31,2%. Таким чином спостерігається позитивна динаміка фінансових результатів діяльності підприємства.

 

Таблиця3.4

Аналіз ліквідації балансу  підприємства

(станом на кінець року)

 

 

З даних таблиці 3.4 видно, що  в 2010 році нестача високоліквідних  активів для покриття   найбільш термінових зобов’язань становить 154 тис. грн.., а в 2012 році ця сума збільшилася 142,5 тис. грн.. По низько - і середньоліквідним  активам спостерігається надлишок  платіжних засобів з тенденцією до його збільшення. В цілому по трьох групах активів надлишок платіжних засобів для покриття  зобов’язань збільшився на 1154,3 тис. грн.  Таким чином, баланс не є абсолютно ліквідним у зв’язку нестачею високоліквідних активів, але динаміка ліквідності підприємства позитивна.

 

Таблиця3.5

 
Аналіз відносин показників  ліквідності та платоспроможності 

підприємства (станом на кінець року)

 

 

Станом на 2010 рік коефіцієнт абсолютної ліквідності не відповідає нормативному значенню, а в 2012 році збільшився до 1. Отже підприємство підняли  можливість погашення поточних зобов’язань. Фактичне значення коефіцієнта швидкої  ліквідності і загального коефіцієнта  ліквідності збільшилось відповідно 1,6 та 4,3. Вони суттєво перевищують  нормативні значення, що свідчить про  високий рівень  і позитивну  динаміку ліквідності та платоспроможності  підприємства за даними відносними критеріями. Так станом на  кінець 2010 року    активи перевищують  поточні зобов’язання  в 4,4 разів, а на  кінець 2012 року в  8,7 рази.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4

 

4.  Порядок ведення обліку коштів на рахунках в банку в національній і іноземній валюті.

 

4.1 Порядок відкриття  рахунків в банку.

 

    У відповідності до Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України всі державні, кооперативні, спільні, акціонерні та інші підприємства, організації чи установи, незалежно від форми власності та виду діяльності, мають поточні рахунки в банку і зобов’язані зберігати свої грошові кошти в банківських установах.

   Для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій банки відкривають своїм клієнтам один або декілька рахунків. За договором банківського рахунка відкривається – поточний рахунок, за договором банківського вкладу – вкладний депозитний рахунок.

  Поточний рахунок – це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.