Легкая промышленность

Зміст

Вступ

Актуальність  роботи полягає в тому, що на сучасному етапі у зв'язку з переходом до ринкової економіки роль галузевих економічних розробок зберігається, оскільки регулювання розвитку й розміщення підприємств має велике значення і в умовах ринкової економіки. Формування споживчого ринку в Україні вимагає випуску висококонкурентної продукції, яка повною мірою відповідатиме платоспроможному попиту населення. Надзвичайно актуальним у виробництві товарів легкої промисловості є підвищення ефективності виробництва.

Чільне  місце посідають також техніко-економічні обгрунтування розвитку й розміщення окремих об'єктів господарства (як нових, так і старих, які необхідно  реконструювати). На сьогодні легка промисловість в Україні має занадто малі шанси стати лідером в виробництві текстильної продукції.

Об’єктом  планування виступає процес формування та підвищення економічної ефективності виробництва товарів народного споживання, а саме, легкої промисловості.

Предметом підвищення є показники діяльності підприємств легкої промисловості, які отримано у процесі вимірювання та управління ефективністю виробництва товарів легкої промисловості.

Мета  і задачі дослідження. Метою є  ознайомлення з особливостями розміщення легкої промисловості України, розвитком основних її галузей, вивченням проблем і перспектив розвитку галузі, планування економічних показників діяльності підприємства та заходів по підвищенню ефективності виробництва.

Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені і розв’язувалися наступні задачі:

• визначити фактори впливу на ефективність виробництва;
• оцінити стан та тенденції виробництва товарів легкої промисловості в Україні, виявити проблеми та засоби їх вирішення;
• здійснити аналіз розміщення підприємств легкої промисловості, та факторів, шо на це впливають;
• проаналізувати основні техніко-економічні показники діяльності підприємств легкої промисловості.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи досліджень: статистичний та теоретичний аналіз наукових джерел, синтез, узагальнення, порівняння.

Розділ 1

Загальна характеристика легка  промисловості України

1.1. Особливості розміщення та розвитку основних галузей легкої промисловості

До складу комплексу виробництв промислових  товарів народного споживання входять  легка, поліграфічна, медична і фарфоро-фаянсова промисловість, виробництво товарів  культурно-побутового і господарського призначення. Від виробничої діяльності підприємств цього комплексу  залежать умови життя і стан здоров'я  населення, задоволення його попиту на предмети споживання. Рівень розвитку й організації комплексу є  одним з показників народного  добробуту і важливою передумовою  гармонійного розвитку людини. Основою  об'єднання в комплекс зазначених виробництв є те. шо продукція усіх їх розрахована на єдиного споживача  — населення [17].

До однієї з провідних галузей комплексу належить легка промисловість. Галузь функціонує на основі різнобічних зв'язків з різними галузями народного господарства. Вона є значним споживачем сільськогосподарської та хімічної сировини, продукції машинобудування й металообробки і водночас — постачальником різних товарів. Вона істотно впливає на розвиток ринкових відносин у нашій державі [6].

Українська  легка промисловість сьогодні є  потужним багатогалузевим комплексом з виробництва товарів народного  споживання. Вона забезпечує чималу кількість робочих місць. Цей соціально вагомий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача. Потенціальні можливості підприємств легкої промисловості дозволяють виробляти широкий спектр товарів, здатних задовольнити увесь попит внутрішнього ринку. На підприємствах галузі, розташованих в усіх регіонах України, зосереджено близько 7% загальної чисельності промислово-виробничого потенціалу промисловості і 2,4% виробничих фондів [9].

Галузь  має потужний виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вживання і промислового призначення. Водночас легка промисловість  пов’язана з багатьма суміжними  галузями і обслуговує весь господарський  комплекс країни. Серед галузей промисловості, які забезпечують виробництво товарів народного споживання, провідне місце займає легка промисловість, її виробничий потенціал включає 25 підгалузей, більш як 600 підприємств та організацій.

На сьогодні, в Україні діють 22 підприємства легкої промисловості, які знаходяться, здебільшого, у Київській області, також є осередки у Дніпропетровській, Чернігівськії, Чернівецькій, Львівській, Сумській, Луганській областіх (додаток Б).

• Київська область: Ферзь, ПП Руно, ТОВ СВ-Принт,  СПД (Lexon) , ПП Панасюк,ПП "Укрконтракт О" – ARTTEMA, ТМ Долесвіт, Дирекція "Дім побуту та торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", ПП Гармонія-текстиль, ТОВ Аля, ТОВ АЛЬТІКА СПЕКТР, ПП АЛЬТАІР, VM Margo, Sonel.
• Дніпропетровська область: ЧП Мега, Укрснабсоюз, ПП ТПП .
• Чернігівська область: ЧП «Спецодяг».
• Сумська область: Фабрика Ліні, ПП
• Чернівецька область: Торговий дім «Slanovskiy», Люкс текстиль.
• Львівська область: Контур-ЕКС, ТОВ.
• Луганська область: Домаший повар [19].

1.2. Загальний огляд легкої промисловості України

Легка промисловість  України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову  та інші галузі, підприємства яких у  розміщенні орієнтуються переважно  на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини.

Основною  галуззю комплексу легкої промисловості  є текстильна, сировиною для якої є рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк), а також штучні й синтетичні (віскозний шовк, лавсан, капрон, нейлон та ін.) волокна. Залежно від сировини у текстильній промисловості виділяють лляну, шовкову, вовняну, бавовняну, а також трикотажну (виробництво полотна і в'язаних виробів з натуральних і хімічних волокон та хімічних комплексних ниток) підгалузі. Шкіряно-взуттєва та хутрова галузі легкої індустрії використовують як сировину природні шкури свійських і диких тварин, а також штучні шкіру та хутра. Природна сировина для легкої промисловості проходить первинну обробку, що здійснюється на льонопереробних, шовкомотальних, вовнемийних, бавовняно-очисних та інших підприємствах. Процес виготовлення тканини, крім первинної обробки сировини, містить три основні стадії: прядіння, ткацтво і обробку. Після першої отримують прядиво, яке утворене однією або декількома нитками. З прядива на ткацькому виробництві отримують різні види тканин. Обробка передбачає вибілювання, фарбування та оздоблення тканин. Продуктивність цього сучасного виробництва у 8-10 разів більша, ніж ткацького [11].

Текстильна  промисловість України почала розвиватися  ще до Першої світової війни, проте  більшість підприємств були невеликими. Деяке пожвавлення її розвитку почалося у радянський період, коли старі  підприємства було реконструйовано  і збудовано нові у Києві, Полтаві, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбінати у Херсоні, камвольно-суконний — у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівненський льонокомбінати, бавовнянопрядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького текстильного комбінату, Дунаєвецької (Хмельницька обл.) і Богуславської (Київська обл.) суконних фабрик.

У віддаленій перспективі реконструкцію підприємств  здійснюватимуть з метою перетворення їх в монтажні виробництва. З метою вдосконалення розміщення галузі слід передбачити будівництво нових підприємств легкої промисловості там, де коефіцієнт концентрації виробництва становить менше 0,5 - Харківській, Волинській, Рівненській областях, в Криму [10].

Бавовняна промисловість для виробництва  тканин є першою серед галузей  текстильної промисловості. На неї  припадає 50,1 % всіх тканин, що виробляються. Для неї характерне віддалення від  сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна промисловість у своїй  структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувальнообробне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних  волокон [8].

Вовняна промисловість — одна з найстаріших  підгалузей текстильної промисловості. Вона виробляє 8,0 % усіх тканин України, первинно обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну [15].

Лляна промисловість  України розвивається на власній  сировині. Вона випускає 11,3 % тканин країни на Рівненському і Житомирському льонокомбінатах, Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська обл.) фабриках; в Одесі знаходиться підприємство конопле-джутової промисловості, в Харкові — канатний завод. Продукція цієї галузі повністю задовольняє потреби України, а певна частина — експортується.

Шовкова промисловість пов'язана з виробництвом хімічних волокон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. Вона виробляє 20,5 % усіх тканин України. Шовкова промисловість зосереджена у Києві, де виробляють крепдешин і крепжоржет з натурального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини із штучного і синтетичного волокон, у Луганську — меланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовляють шовкові тканини технічного призначення. Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і власної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Частину продукції експортують.

Трикотажна  промисловість України випускає досить різноманітний асортимент продукції. Вона має значну власну сировинну базу. Однак обсяги виробництва продукції цієї галузі скоротилися більш ніж у 50 разів [13].

Швейна  промисловість зорієнтована переважно на споживача продукції, тому підприємства цієї галузі розміщені у великих населених пунктах. Найбільш потужні підприємства зосереджені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську.

Шкіряно-взуттєва промисловість представлена підприємствами, що виготовляють одяг, галантерейні вироби, взуття та іншу продукцію, використовуючи як природну, так і синтетичну сировину.

Хутрова промисловість - галузь легкої промиловості, що переробляє різноманітні види хутрової і овчинної сировини і виробляє хут-ряні і зубні внроби. Хутрове виробництво представлено підприємствами, які переробляють натуральну сировину, виготовляють штучне хутро та випускають різноманітні вироби з них [16].

Розвиток  і функціонування усіх виробничо-територіальннх ланок лег-кої промисловості здійснюється у результаті взаємодії різних соціально-економічних  і природних чинників. До них належать: концентрація населення (споживачів) і  трудових ресурсів у межах відповідних територій, масштаби і структура споживання готової продукції, науково-технічний прогресс, наявність сировинних ресурсів і раціональність їх ввозу з інших регіонів і країн.

Легка промисловість  має особливості, які треба враховувати  під час розв'язання питання її розвитку і розміщення.

По-перше, у зв'язку з специфікою технологічних  операцій у складі працівників легкої промисловості переважають жінки. У цілому в галузі частка жіночої  праці становить понад 85%. Ця особливість дає можливість створити нові робочі місця, зокрема для жінок, краще використовувати трудові ресурси районів.

По-друге, функціонування значної частини  підприємств легкої промисловості  залежить від поставок сировини із-за меж України. Майже 70% сировини, шо переробляє тепер галузь — привозна, близько 45% її надходить з республік колишнього СРСР і 25% — по імпорту з інших країн. Завозяться в Україну бавовна, вовна, тканини, хімічні нитки і волокна, каучук, барвники та інша продукція хімічного синтезу [17].

1.3. Техніко-економічні показники роботи легкої промисловості України в 2010 р.

У легкій промисловості, як і в інших галузях  економіки України, впродовж 2010 р. на фоні попереднього року спостерігалися позитивні тенденції розвитку, зокрема, стабілізація її роботи, нарощування  обсягів виробництва продукції, поступове надолуження минулорічного  спаду, зумовленого кризовими явищами  в економіці та поглибленням системних  проблем галузі.

За даними Держкомстату України, індекс обсягів  виробництва продукції легкої промисловості  за січень 2010 р. до відповідного періоду  минулого року становив 107,8%, в тому числі у підгалузях: в текстильному виробництві – 114,1%, виробництві  одягу, хутра та виробів з нього  – 104,3, а у виробництві шкіри, виробів  зі шкіри та інших матеріалів – 106,4% .

За січень-вересень 2011 р. порівняно з відповідним періодом 2010 р. виробництво зросло на 9,3%. На підприємствах з текстильного виробництва відбулося зростання на 11,2%; виробництва одягу, хутра та виробів з хутра – на 8,0%, з виробництва шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів – на 9,4%. За січень-серпень 2011 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 61,7% (торік – 52,7%) [5].

Обсяг реалізованої продукції легкої промисловості  за 11 місяців 2010 р., порівняно з аналогічним  періодом 2009 р., збільшився на 13,9% і становив 5,9 млрд.грн, з них найбільша частка (44,1%) – це текстильні товари, 27,1 –  готовий одяг та вироби з хутра, 28,8% – вироби зі шкіри та взуття. За експертною оцінкою, загалом за рік реалізовано  продукції галузі на суму 6,5 млрд.грн. Нарощування виробництва сприяло збільшенню платежів до Державного бюджету. За даними ДПА, легка промисловість за 2010 р. Забезпечила 231,1 млн.грн. бюджетних надходжень або 117,6% до 2009 р. У структурі бюджетних платежів 57,2% – це кошти, що надійшли від сплати податку на додану вартість (115,1% до 2009 р.), решта 42,8% – кошти від податку на прибуток підприємств галузі, що збільшилися на 20,6%, порівняно з попереднім роком.

Протягом  року більшість підприємств галузі (57,6%) працювали прибутково. За січень-листопад минулого року фінансовий результат (сальдо) від звичайної діяльності до оподаткування  становив 67,3 млн.грн. Зокрема, 53,9% підприємств  з текстильного виробництва; виробництво  одягу, хутра та виробів з хутра  отримали прибуток у розмірі 214,2 млн.грн., а 73,7% підприємств з виробництва шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів – відповідно 71 млн.грн. За 9 місяців поточного року інвестиції в основний капітал підприємств легкої промисловості збільшилися на 30,2%, порівняно з аналогічним періодом попереднього року і становили 273,7 млн.грн., причому найбільше коштів (65% від обсягу) було вкладено у текстильне виробництво. У розрізі основних видів діяльності легкої промисловості в минулому році з найвищими позитивними темпами працювала текстильна промисловість [5].

За 2010 р. індекс обсягів виробництва до 2009 р. становив 114,1%. Покращення показників роботи текстильної галузі пов'язано  зі стабілізацією роботи підприємств  з виробництва тканин. У натуральному вираженні за цей період вироблено 5 тис.т пряжі бавовняної та 87,8 млн.м2 тканин, що відповідно становило 74,5 та 101,6% до 2009 р. Збільшилося виробництво  трикотажних виробів, зокрема: панчішно-шкарпеткових на 17,7% (вироблено 68 млн.пар), трикотажу спіднього – на 33,3 (19 млн.шт.), а верхнього – на 10 (3,1 млн.шт.), светрів, джемперів, пуловерів – на 5,9% (близько 1,3 млн.шт.). Найменший приріст виробництва (4,3%) за січень-грудень у швейній промисловості. Обсяг виробництва готового одягу з текстилю зріс на 4,3%, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, а виробництво хутра та виробів з хутра, за цей період скоротилося на 4,9%. На швейних підприємствах за 2010 р., порівняно з попереднім роком, скоротилися обсяги виробництва суконь – на 5,3% (виготовлено близько 1,1 млн.шт.), костюмів чоловічих на 20,1 (449 тис.шт.), а пальт, напівпальт, шуб з натурального хутра – на 16,7% (4,3 тис.шт.), що пов'язано із насиченням данного сегмента ринку імпортною продукцією, обсяги ввезення якої з року в рік зростає. Водночас, збільшилося виробництво пальт, плащів, курток чоловічих на 3,6% (виготовлено 380 тис.шт.), а жіночих – на 0,1% (1,7 млн.шт.) та решти груп товарів – спідниць, брюк, бриджів. Асортиментний ряд випуску товарів легкої промисловості залежить від багатьох суб'єктивних чинників, зокрема: модних тенденцій, сезонності, особливостей кліматичних умов, смаків, уподобань та попиту споживачів тощо. За 2010 р. у виробництві шкіри, виробів зі шкіри та решти матеріалів загалом позитивний результат (106,4% до 2009 р.). Хоча шкіряна підгалузь скоротила обсяги виробництва продукції на 5,4%, порівняно з попереднім роком. Взуттєва підгалузь спрацювала з індексом виробництва 119,3%. Обсяги виробництва взуття зросли і у натуральному вираженні на 21,4%. (вироблено 24 млн.пар за рік).

Нерівні умови конкуренції для українських  підприємств на внутрішньому ринку  створюють дешеві товари турецько-китайського  виробництва сумнівної якості, а  також товари, які ввозяться в  Україну із заниженням їхньої митної вартості для ухилення від повної сплати податків, контрабандно, товари «секондхенд», «тіньового» виробництва, які майже витіснили з ринку  України вітчизняні товари легкої промисловості. Частка української продукції на внутрішньому ринку, за експертною оцінкою, становить лише 20 %. У минулому році підприємства легкої промисловості  відновили нарощування експортного  потенціалу. Обсяг експорту за 11 місяців 2010 р. збільшився на 5,1% і становив близько 1 млрд. дол. США. За січень-листопад поточного  року проти аналогічного періоду 2009 р. збільшився експорт текстильних  матеріалів – на 5,9%, нетканих матеріалів – на 5, одягу трикотажного – на 18,3%, спецтканин та трикотажних полотен  – в 1,6 разу, решти готових текстильних  виробів – на 15,8%, взуття – на 22%, виробів зі шкіри – в 1,6 разу. Через надмірну експортоорієнтованість швейної та трикотажної підгалузей асортимент та обсяги їх виробництва залежать від наявності іноземних замовлень на виготовлення продукції. Останнім часом відстежується негативна тенденція перенесення таких замовлень з України до країн Південно-Східної Азії. Так, за даними статистики, експорт текстильного одягу з України (що майже на 90 % виготовлено за давальницькою схемою) в 2009 р. до 2008 р. скоротився на 24,6%, а за 11 місяців 2010 р. до відповідного періоду 2009 р. – на 1,5%. Водночас в Китаї, Індії, Туреччині.

Так, обсяги імпорту товарів легкої промисловості  більш, ніж удвічі перевищують їх експорт, і продовжують збільшуватися. За 11 місяців 2010 р. Протии аналогічного періоду 2009 р. імпорт зріс на 43,6% (2,4 млрд.дол.), що становило 4,4% у структурі товарного імпорту України. Причому імпорт зріс за всіма позиціями товарів галузі, зокрема, обсяги ввезення товарів текстильної групи збільшилися на 38,2%, взуття – в 1,7 разу, а виробів із шкіри – в 1,4 разу. До того ж, імпорт продукції легкої промисловості у кількісному вираженні продовжує перевищувати внутрішнє її виробництво по тканинах – у 5,5, панчішношкарпеткових виробах та взуттю – у 6, светрах – в 9 раз [19].

Моніторинг  динаміки рівня середньої митної вартості окремих видів імпортованих товарів легкої промисловості за останні кілька років свідчить про  те, що вона залишається низькою  і не відповідає реальній вартості аналогічних товарів українського виробництва. Згідно із митною статистикою, за 9 місяців 2010 р. в Україну ввезено  светри по 2,4 дол. за виріб, костюми чоловічі й жіночі – відповідно по 3,7 і 3,2 дол. за виріб, сорочки чоловічі – 2 дол. за виріб, взуття – 3,3 дол. за пару. Таким  чином, втрати Державного бюджету від  заниження митної вартості тільки за цих товарних групах, за експертною оцінкою, становили близько 5 млрд. грн.

Соціальні показники роботи галузі.

У легкій промисловості України зайнято 3,4 % промислового персоналу. Кількість  працівників галузі з року в рік зменшується. Так, з початку 2010 р. чисельність працюючих у легкій промисловості скоротилася на 3% і становила у листопаді 95,5 тис. осіб, в тому числі у текстильній промисловості, виробництві готового одягу та хутра – 75,8 тис.осіб, а у виробництві шкіри і взуття – 19,7 тис.осіб.

Плинність кадрів пов'язана в основному  із низьким рівнем заробітної плати  у галузі, що залишається майже  вдвічі нижчим від середнього рівня  оплати праці у промисловості. Зокрема, середньомісячна зарплата у розрахунку на одного штатного працівника у текстильній  промисловості, виробництві готового одягу та хутра за січень-листопад 2010 р. становила 1306 грн., а у виробництві  шкіри і взуття – 1380 грн., що відповідно на 32,3 і 22,5% більше, ніж за відповідний  період 2009 р. (довідково: у промисловості – 2543 грн. або 124,6% до 2009 р.) [14] .

Спостерігалося у роботі галузі скорочення на 19,6% з початку 2010 р. заборгованості з виплати заробітної плати на підприємствах недержавної форми власності, яка становила на 1 грудня 2010 р. 12,3 млн.грн. або 1,7% від загальної суми заборгованості по промисловості. При цьому, сума невиплаченої заробітної плати на економічно активних підприємствах легкої промисловості становить 2,8 млн.грн. (22,9% від загальної суми заборгованості по галузі), а найбільша частка (73%) невиплат припадає на підприємства - банкрути з текстильного виробництва, виробництва готового одягу, виробів з хутра і досягла 9 млн.грн.

Зведені техніко економічні показники діяльності підприємств легкої промисловості  представлені у таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Техніко економічні показники діяльності підприємств легкої промисловості

1.4. Проблеми розвитку легкої промисловості України

Легка промисловість  України - це одна з найбільш соціально  значущих галузей промисловості, яка  може надати велику кількість робочих  місць для населення. Легка промисловість  України могла б вирішити проблему зайнятості населення, проте чітко  простежується тенденція спаду  кількості осіб, працюючих в даній  сфері. Якщо на початку ХХ ст. зайнятість становила 750 тис. осіб, то в 2009 році цей показник скоротився майже у 8 разів. Це пояснюється загальним кризовим становище галузі. Дешеві низькоякісні імпортні товари, низька конкурентоздатність, проблеми кредитування галузі, скорочення споживчого попиту, система оподаткування - все це призвело до занепаду галузі в Україні, а як наслідок і до скорочення зайнятості в легкій промисловості України.

Ситуація на внутрішньому ринку країни має низку проблем. Його практично заполонила продукція нелегального виробництва, яка ввезена без сплати мита, зборів, або ще гірше - контрабанда з країн з дешевою робочою силою та знецінені товари, що були у вжитку.

Якщо  у 1990 році частка обсягу реалізованої продукції легкої промисловості  складала 10%, то у 2009, вона вже склала 0,9%., у 2011-0,7%. За офіційними даними, імпорт продукції легкої промисловості становить 5 %. Проте більше 80 % продукції галузі потрапляють до України нелегально. Статистика показує, що річний оборот ринку одягу становить 500 млн дол. США (неофіційні дані обчислюються в 10 млрд. дол. США).

В основному, ринок легкої промисловості України  насичений продукцією підприємств  Туреччини - 32 %, Китаю - 15 %, країни Балтії, Чехії, Польщі - 15 %, Росії, Білорусі - 9 %, вітчизняними товарами - 13 % та ін.

Досить  негативним залишається і той  факт, що легка промисловість в  Україні є малоприбутковою для  пересічних працівників даної галузі. Тут середня місячна зарплата в 2 рази менша, ніж показник заробітної плати загалом по підприємствам  промисловості.

У зв'язку із прорахунками у плануванні розвитку легкої промисловості, а також загальною  кризовою ситуацією в економіці  виникли значні проблеми у комплексі. Зосередження на території країни великих  промислових підприємств, особливо бавовняної промисловості, призвели як до проблем постачання сировини, що ввозиться з-за кордону, так і  до надмірної концентрації жіночої  робочої сили у деяких містах. Водночас для інших видів сировини є  недостатні потужності для переробки.

Загальною проблемою, як і в інших галузях  промисловості України, є відстала технологія виробництва і низька якість продукції. Вирішення її може відбуватися шляхом реконструкції  і модернізації, створення спільних з іншими країнами підприємств, розміщення ринків постачання сировини тощо. Підприємства не можуть ефективно працювати через брак інвестицій і відповідного високотехнологічного обладнання. Легка промисловість потребує великої підтримки з боку держави у вигляді відповідних державних програм.

За 2010 рік обсяги імпорту товарів  легкої промисловості в порівнянні з 2009 роком збільшилися на 46,0 відсотка і в 2,4 рази перевищили  обсяги їх експорту.

Через загальну непрозорість ринку, неврегульованість  імпорту, обсяги якого щорічно збільшуються (додаток А), та нерівні умови конкуренції товари легкої промисловості імпортуються в Україну в таких обсягах, що це спричиняє серйозну шкоду для вітчизняних підприємств легкої промисловості, обсяги виробництва продукції яких зменшуються, а деякі з них вимушені припиняти свою виробничу діяльність. Великою загрозою для вітчизняної легкої промисловості є контрабандне ввезення в Україну товарів. За даними окремих експертів контрабандна продукція займає біля 70 % ринку [5].

Проте, не дивлячись на ряд проблем, які  склалися в розвитку легкої промисловості  України, все ж таки її варто розглядати як перспективну галузь. За оцінками експертів  ринок одягу та взуття входить  в 20 найрозвинутіших ринків України, українці витрачають на взуття та одяг приблизно 30-40 % свого місячного доходу, що перевищує показники в країнах  Зх. Європи. За прогнозами Міністерства промислової політики України об'єм виробництва продукції легкої промисловості  в 2011 році збільшиться на 61,5 % або  на 2 млрд. грн. у порівнянні з 2007 роком.

Отже, сучасний стан легкої промисловості України  можна охарактеризувати як незадовільний  і нестабільний. Кризове становище  в галузі обчислюється не двома роками, а з ХХ ст. Проте, не дивлячись на ряд проблем, які склалися в розвитку легкої промисловості України, все ж таки її варто розглядати як перспективну галузь. За оцінками експертів ринок одягу та взуття входить в 20 найрозвинутіших ринків України, українці витрачають на взуття та одяг приблизно 30-40 % свого місячного доходу, що перевищує показники в країнах Західної Європи. За прогнозами Міністерства промислової політики України об'єм виробництва продукції легкої промисловості в 2011 році збільшиться на 61,5 % або на 2 млрд. грн. у порівнянні з 2007 роком.

Внутрішній  ринок заполонили іноземні товари, які є нижчими за якістю і дешевшими, а тому витісняють вітчизняну продукцію  з українського ринку.

За 2010 рік  обсяги імпорту евищили обсяги експорту на 1 502 360 тис. дол. США (2,4 рази); обсяги імпорту  в порівнянні з 2009 роком збільшилися  на 809 490 тис. дол. США (46,0 %),обсяги експорту збільшилися на 48 059 тис. дол. США (4,7 %) [5].

Розділ 2

 Планування економічних показників  діяльності підприємства