Машинобудівельний комплекс України

31

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Геолого-географічний факультет

Кафедра соціально-економічної географії і регіонознавства

ХАРАКТЕРИСТИКА МАШИНОБУДІВЕЛЬНОГО

КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

(курсова робота з дисципліни

„Основи комп’ютерної графіки”)

Виконала:              Д. В. Борисенко

студентка 1 курсу

групи ГЦ-12

Перевірила:              Г. О. Кулєшова

ст. викладач

Харків 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ В СТРУКТУРІ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

1.1.  Значення галузі для економіки України

1.2. Основні принципи та фактори розміщення підприємств машинобудування        

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ СТАН ПРОМИСЛОВОСТІ МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Передумови та історія розвитку машинобудівного комплексу
України

2.2. Розміщення машинобудівного комплексу України

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

3.1. Проблеми розвитку машинобудування в Україні

3.2. Перспективи розвитку машинобудівельного комплексу в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Машинобудування має велике значення для зміцнення економіки України і становлення її як незалежної високорозвиненої держави. “Економічне диво” ФРН, Японії, Південної Кореї та інших держав починалося з розвитку найсучасніших його галузей. Машинобудування є однією з провідних ланок важкої промисловості. Створюючи найбільш активну частину основних виробничих фондів (знаряддя праці), машинобудівна промисловість істотно впливає на темпи і напрями науково-технічного прогресу в різних галузях народного господарства, зростання продуктивності праці, інші економічні показники, які визначають ефективність розвитку суспільного виробництва.

Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізованих галузей. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

Метою даної роботи є дослідження машинобудівельного комплексу України та відображення цієї інформації за допомогою елементів комп’ютерної графіки.

Основні завдання даної роботи:

1) розкрити значення та структуру машинобудування, як провідної галузі господарства України;

2) дослідити основні принципи та фактори розміщення підприємств машинобудування;

3) розглянути історію розвитку машинобудівельного комплексу України;

4) проаналізувати сучасний рівень розвитку машинобудування;

5) визначити проблеми та перспективи розвитку галузі на сучасному етапі.

Об’єктом дослідження є машинобудівельний комплекс України. А предметом  є особливості розвитку та розміщення машинобудівельного комплексу України.

Питаннями про вивчення машинобудівельного комплексу України займалися такі видатні люди як Паламарчук М. М., Паламарчук О. М.,  Ковалевський В., Михайлик О. Л., Романенко В. та інші. Найбільшу увагу у своїх дослідженнях вони звертали на розміщення та розвиток машинобудування в Україні в цілому та окремих його галузей зокрема.

Для виконання даної роботи використовувалися літературні джерела: книги, журнали, що зібрані в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, а також на сайті бібліотеки імені Короленка. Графічні зображення виконані за даними періодичних видань та статистичної інформації Держкомстату України.

Робота складається з 3 розділів, викладена на 33 сторінках комп’ютерного тексту, містить 12 графічних зображень, 3 блок-схеми. Список використаних джерел містить 24 найменувань.

РОЗДІЛ 1

МАШИНОБУДІВНИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ

1.1.  Значення галузі для економіки України

Машинобудування — важлива галузь промисло­вості розвинутих країн світу. Воно значною мірою визначає не лише галузеву структуру промисловості, а й її розміщення. Рівень розвитку машинобудування є одним з основних показників економічного і, насампе­ред, промислового розвитку країни.

Рис. 1. Галузева структура промисловості України (у відсотках за кількістю зайнятих) за період 2007 року (побудовано за данними [24])

На машинобудівний комплекс України припадає понад 40 %  усього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва: частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить 34%. Машинобудівний комплекс належить до трудомістких галузей промисловості, про що свідчить співвідношення зайнятих у ньому та обсяг вироблюваної продукції. Водночас, машинобудування належить до металомістких галузей. На 1 т готової продукції воно витрачає 1,3 – 1,5 т металу, а в цілому машинобудівний комплекс споживає третину прокату, 40 % чавуну і понад 65 % сталі, що їх випускає металургійна промисловість України.

Велике значення машинобудування в економіці України визначається тим, що воно вироб­ляє знаряддя праці як для галузей, що виготовляють за­соби виробництва, так і для галузей, які виробляють предмети споживання, а та­кож самі предмети споживання. Крім того, машинобудування вироб­ляє різноманітне устаткування для будівництва, транс­порту, зв'язку, торгівлі, спецобладнання для невиробни­чих галузей, а також продукцію оборонного призначення. [5]

Машинобудівний комплекс у своєму розвиткові спирається на потужні внутрішньогалузеві і міжгалузеві зв’язки. Внутрішньогалузеві зв’язки утворюються безпосередньо між галузями машинобудування, що пов’язано із спеціалізацією машинобудівельних підприємств, які обмінюються різними деталями, вузлами, комплектуючими виробами, напівфабрикатами для складання кінцевого продукту.  Міжгалузеві зв’язки машинобудування виникають тому, що і виробництво, і споживання його продукції тісно пов’язане з діяльністю багатьох інших галузей промисловості і всього господарства.

Крім промисловості, потужним споживачем продукції машинобудування є побутове обслуговування населення, сільське, лісове, рибне господарства, а також наука, наукове і інформаційно-обчислювальне обслуговування. Тим часом і машинобудівний комплекс є найбільшим серед інших галузей промисловості споживачем продукції науки, тобто є наукомісткою галуззю. Найбільше потребують високих технологій і використовують досягнення науки електротехнічна, електронна, радіотехнічна, авіаційна галузі. [14]

Рис. 2. Міжгалузеві зв’язки машинобудівельного комплексу

(побудовано за даними[ ])

За тематикою, пов’язаною з розвитком машинобудування, працює понад сто галузевих науково-дослідних, проектно-конструкторських, технологічних інститутів, близько  двохсот самостійних конструкторських організацій. Крім того, чимало машинобудівних підприємств у своєму складі мають дослідні, конструкторські й технологічні підрозділи. Така співдружність між виробництвом і наукою сприяє розвитку технополісів і технопарків -  мережі, де ефективно поєднуються прогресивні технології виробництва, зокрема у машинобудівній галузі. Прикладом такої мережі в Україні є машинобудівні підприємства м. Харкова. [7]

1. 2. Основні принципи та фактори розміщення підприємств машинобудування

Галузева структура й територіальне розміщення машинобудування України формувалися планомірно, відповідно до принципів розміщення соціалістичного виробництва. Однак на певних етапах пріоритетними були не завжди ті самі принципи. Наприклад, курс на індустріалізацію України реалізувався завдяки створенню важкої індустрії. У зв'язку з цим і машинобудування тяжіло насамперед до джерел сировини. Фактор трудових ресурсів враховувався тільки тоді, коли йшлося про розміщення складного машинобудування, яке потребувало високого рівня кваліфікації робітників.

Найефективнішим є розміщення машинобудівних підприємств поблизу джерел сировини і споживача. За таких умов вартість машин та обладнання істотно зменшується за рахунок скорочення транспортних витрат на перевезення сировини й готових виробів. Серед економічних факторів дуже важливими є спеціалізація й кооперація.

Спеціалізація - форма організації виробництва, при якій виготовлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбувається в самостійних галузях і на відокремлених підприємствах. З метою поглиблення спеціалізації підприємств і підвищення ефективності їх функціонування доцільним є концентрація виробництва уніфікованих деталей і вузлів для складання різних машин на окремих підприємствах. [12]

Спеціалізація в машинобудуванні визначається профілем машинобудівних підприємств і характером продукції — масовим, дрібно і великосерійним, індивідуальним. У галузі найпоширенішою є предметна спеціалізація (випуск кінцевих продуктів), технологічна (спеціалізація на випуск напівфабрикатів — литва, заготовок) і подетальна (випуск деталей, вузлів, агрегатів для комплектування машин та устаткування), також виділяють вузлову спеціалізацію. Собівартість виготовленої продукції на глибоко спеціалізованих підприємствах і радіус її перевезення до районів споживання перебувають в обернено пропорційній залежності. Тому заводи подетальної спеціалізації значно територіальне віддалені від заводів предметної спеціалізації. Останні обслуговують потреби не одного, а здебільшого кількох економічних районів або всієї України. [3]

Рис. 3. Спеціалізація у машинобудуванні (побудовано за даними [19])

Спеціалізація зумовлює розширення кооперації виробництва. Машинобудівні підприємства кооперуються з іншими галузями промисловості – хімічною, текстильною, лісовою, які постачають напівфабрикати і вироби, необхідні в процесі виробництва машин та устаткування. Кооперація виробництва сприяє розширенню територіальної спеціалізації районів країни на випуску кінцевих видів продукції. При цьому райони спеціалізуються не тільки на виробництві масової продукції, а й дрібносерійної і навіть індивідуальної.

Великі масштаби концентрації виробництва на основі спеціалізації і кооперації зумовлюють значущість транспортного фактора, оскільки кінцеві види продукції машинобудування використовуються не тільки всередині галузі, а й в усьому народному господарстві. В зв'язку з цим фактор споживача втрачає свій визначальний вплив. Яскравим прикладом є завод важкого машинобудування в Краматорську, який випускає блюмінги, тонколистові стани неперервного прокату, устаткування для доменних і мартенівських печей, крокуючі екскаватори, підйомно-шахтове устаткування, ковальсько-пресові машини. Проте тільки незначна частина продукції цього заводу залишається в Донецькому економічному районі. [8]

Незважаючи на те, що природні умови не мають визначального впливу на розміщення підприємств машинобудування, не враховувати цього фактора не можна, коли йдеться про розміщення  морського  і  річкового  суднобудування, сільськогосподарського   машинобудування,   а   також   випуск    машин    і устаткування.

Спеціалізація і кооперування - найважливіші напрями територіальної організації машинобудівного комплексу. Зокрема, за умови близького розташування головного підприємства та його суміжників створюються сприятливі передумови для формування спеціалізованих промислових районів машинобудування. Спеціалізація і кооперування сприяють підвищенню технічного рівня машинобудівних заводів, економії сировини, більш низької собівартості виробленої продукції, масовості виробництва і використання поточного методу роботи. [4]

РОЗДІЛ 2

ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ СТАН ПРОМИСЛОВОСТІ МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Передумови та історія розвитку машинобудівного комплексу
України

Розміщення машинобудівних підприємств здійснюється науково обґрунтовано. При виборі місць розміщення конкретних підприємств враховуються різні чинники і умови. Машинобудування належить до галузей так званого „вільного розміщення”, оскільки воно незначною мірою залежить від таких чинників, як природне середовище, наявність корисних копалин, води і т. д. Тут варто враховувати лише наявність рівнинних місць (бажано не придатних до розвитку сільського господарства) для розміщення самого підприємства та будівництва під'їзних шляхів до нього.

Визначальну роль при розміщенні конкретних машинобудівних підприємств відіграють сировинний, споживчий і трудоресурсний чинники.

Зокрема, сировинний фактор є одним з провідних, оскільки виробництво усіх видів машинобудування тісно пов'язане з використанням металу. На 1 т готової продукції витрачається до 1,5 т основних матеріалів і сировини. В загальних витратах на виробництво машин сировина і основні матеріали становлять до 50%, а іноді і більше. Але далеко не всі галузі машинобудування орієнтуються на сировину. Це пояснюється тим, що:

      джерела сировини часто не збігаються з розміщенням машинобудівних підприємств;

      в багатьох випадках транспортування сировини обходиться дешевше, ніж транспортування готового металу. [2]

В цілому сировинний чинник визначальний вплив чинить на розміщення найбільш металомістких галузей, зокрема виробництва вантажних вагонів і цистерн, тепловозів, тракторів, продукції важкого машинобудування.

Вагомий вплив на розміщення підприємств, що виробляють великогабаритні, об'ємні, часто з великою вагою машини, справляє споживчий чинник. Це виробництво сільськогосподарських машин, устаткування для легкої, харчової, хімічної промисловості, а також металургійного комплексу, нафто-, газовидобувної та вугільної промисловості. Виключно на споживача орієнтуються морське і річкове суднобудування, яке розміщується у морських та річкових портах.

Більшість галузей машинобудування вирізняється високою трудомісткістю, високим рівнем кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників. Складність виробництва машин вимагає не лише великих трудових витрат, а й розміщення машинобудівних заводів поблизу або безпосередньо в центрах зосередження науково-дослідних і конструкторських баз. Таким чином розміщуються галузі точного наукомісткого машинобудування, зокрема верстато- і приладобудування, електронного, електротехнічного та деяких інших підгалузей.

Вплив названих чинників необхідно розглядати у їх сукупності, тому що деякі галузі машинобудування одночасно орієнтуються і на сировину, і на споживача, і на трудові ресурси. Це пов'язане з тим, що виробництво сучасних машин вимагає не лише наявності металу, а й високої кваліфікації працюючих та наявності платоспроможного споживача. Розвинута транспортна система регіону є передумовою спеціалізації і кооперування машинобудівних підприємств. [21]

Розміщення сучасних машинобудівних підприємств України безпосередньо залежить від техніко-економічної специфіки їх виробництва, насамперед від таких його особливостей, як конструктивна складність виробів, широкий розвиток спеціалізації і кооперування. Обмеження розміщення нових машинобудівних підприємств у великих містах створює сприятливі передумови для розташування їх у середніх, малих містах і навіть у селищах міського типу. Тут доцільно розміщувати невеликі спеціалізовані підприємства та окремі цехи. Розміщення названих підприємств стимулює розвиток галузей виробничої і соціальної інфраструктури, забезпечує працевлаштування населення, вирішує інші соціальні проблеми.

В наш час за галузями господарства машинобудування поділяють на промислове, сільськогосподарське та транспортне машинобудування. [7]

Рис. 4. Галузева структура машинобудування у загальному виробництві в Україні за 2008 рік, у % (побудовано за даними [24])

Машинобудування України виникло ще в середині XIX ст. Наявність металу, вигідне транспортно-географічне розташуван­ня, зокрема вихід до узбережжя Чорного та Азовського морів, висока концентрація сільськогосподарського виробництва сприя­ли розвитку тут важкого, транспортного і сільськогосподарського машинобудування.

В минулому машинобудування стало провідною галуззю в структурі промислового комплексу України. В 1990 р. його част­ка становила 30% всього промислового виробництва. Важливе місце в ньому зайняли галузі ВПК, які виготовляли 40% вартості продукції машинобудування України і приблизно стільки ж від­сотків вартості продукції ВПК колишнього СРСР. Вищеназвані передумови для розвитку машинобудування визначили місце Украї­ни в загальносоюзному поділі праці. Зокрема, Україна в 1990 р. забезпечувала в структурі виробництва колишнього СРСР: 45% металургійного устаткування, 97% — магістральних тепловозів, майже 50% вантажних вагонів і цистерн, 26% продукції сільсько­господарського машинобудування (в тому числі 100% буряко­збиральних і 100% кукурудзозбиральних комбайнів), 23% трак­торів, 50% землеобробних машин і сівалок. [13]

У структурі вітчизняної промисловості на машинобудівний комплекс припадає всього 34 % обсягу промислової продукції і близько 25 % чисельності промислових кадрів.  У період 1991-1999 рр. обсяги виробництва вітчизняного машинобудування зменшилися. Таке сталося через кризу в господарстві країни і через те, що українські машинобудівні підприємства втратили виробничі зв’язки з підприємствами машинобудівного комплексу колишніх союзних республік. Крім того, за перші роки незалежності скоротилося фінансування окремих підприємств і цілих галузей машинобудування. Кризові явища в машинобудуванні були підсилені браком замовників на існуючу продукцію, а також зміною спеціалізації й асортименту виробництва багатьох машинобудівних підприємств. Проте останніми роками в галузі сталися суттєві позитивні зміни. [22]

За матеріалоємністю машинобудування поділяють на важке, загальне та середнє.

Рис. 5. Галузевий склад машинобудування за матеріаломісткістю

(побудовано за даними[10])

2. 2. Розміщення та сучасний стан машинобудівної галузі в Україні

Важке машинобудування включає виробництво металургійного, гірничошахтного, підйомно-транспортного устаткування. Підприємства важкого машинобудування мають високу металомісткість, велику габаритність, а звідси - низьку транспортабельність. Як правило, вони характеризуються низькою трудомісткістю, мають повний виробничий цикл (заготовка, обробка, складання) і випускають продукцію невеликими серіями, а частину - і індивідуальними.

Переважна більшість підприємств важкого машинобудування розміщується в Донецькому та Придніпровському економічних районах, де є взаємопоєднання сировини і споживача продукції В цих районах сконцентровано майже повністю виробництво металургійного устаткування. Найбільші центри виробництва цієї продукції в Україні є одними з найбільших в СНД і зосереджені вони в Донецькому районі. Зокрема, це Краматорськ, в якому діють два заводи: Огаро-Краматорський, який виробляє устаткування для металургійної промисловості, Ново-Краматорський машинобудівний завод, який випускає ковальсько-пресове і металургійне устаткування, прокатні мостові стани безперервної дії, слябінги, спеціальні великі важкі металорізальні верстати для металургійної промисловості. [16]

Рис. 6. Динаміка виробництва окремих видів устаткування для важкої промисловості в Україні за період 1995-2007 pp. (побудовано за даними[24])

Крупними виробниками металургійного устаткування є Дебальцеве, на машинобудівному заводі якого сконцентровано виробництво устаткування для доменних і сталеплавильних печей, запасні частини для коксохімічного устаткування; Кадіївка, де на ливарно-механічному заводі виготовляють доменне і сталеплавильне устаткування, в тому числі для механізації автоматизації металургійних цехів; Латугіно Луганської області, де налагоджено виробництво прокатних валків; Маріуполь, де розташований завод важкого машинобудування, який випускає устаткування для металургійної промисловості.

Розміщення в Україні металомістких галузей машинобудування привело до їх концентрації в містах тих областей, що є основними виробниками чорних металів. Так, найбільша кількість підприємств машинобудування та металообробки України концентрується у містах, де добре розвинута науково-дослідна база і є достатня чисельність кваліфікованих кадрів. [23]

Рис. 7. Динаміка розміщення підприємств машинобудування і металообробки України в 2009 році (побудовано за даними[24] )

Виробництво устаткування для металургійної промисловості, зокрема устаткування для безперервного розливу сталі, прокатних станів для прокату труб, електромагнітних листоукладальників, апаратів та устаткування для доменних печей, шлаковозів і чавуновозів та іншої продукції зосереджено в промислових центрах Придніпров'я - Кривому Розі, Дніпропетровську, Марганці. [12]

Рис. 8. Динаміка виробництва продукції важкого машинобудування в Україні

за період 2004-2008 рр. (побудовано за даними[24])

Виробництво гірничошахтного устаткування для вугільної промисловості концентрується в таких містах Донбасу: Горлівці, де виробляють врубові машини, компресори, насоси, скіпи для підняття із шахт вугілля, вугільні комбайни, породонавантажувачі; Ясинуватій - гірничо прохідне устаткування (комбайни і лебідки); Донецьку - бурові установки і потужні підйомні машини; Слов'янську - коксохімічне устаткування; Торезі - породонавантажувачі, рудникові електровози, машини і вагонетки; Харкові і Луганську - металомістке збагачувальне устаткування.

Важливе місце в структурі важкого машинобудування займає виробництво підйомно-транспортних машин. Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані у Львові (завод "Автонавантажувач"), а також у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Нікополі, Прилуках, Золотоноші (Черкаська обл.), Ківерцях (Волинська обл.), Слов'янську. [19]

Рис. 9. Динаміка виробництва енергетичного та електротехнічного устаткування в Україні за період 2001 – 2008 рр. (побудовано за даними[24])

Енергетичне машинобудування, яке спеціалізується на виробництві устаткування для всіх видів електростанцій, в тому числі парових гідравлічних турбін, атомних реакторів, генераторів, котлів, дизельних моторів, електроапаратури, кабелю та іншої продукції, є однією з найважливіших галузей не лише важкого машинобудування, а й усього машинобудівного комплексу України.

Найбільшим центром енергетичного машинобудування є Харків, в якому розташовані заводи: "Електроважмаш", турбінний ім. С. М. Кірова, "Електромашина" та електромеханічний (ХЕМЗ). Названі заводи дають майже половину вартості продукції енергетичного машинобудування України. Найбільшим гігантом галузі є турбінний завод ім. С.М. Кірова, який випускає устаткування ,ля всіх видів електростанцій. Його продукція не лише використовується в Україні, а й поступає на експорт. [11]

Рис. 10. Динамка виробництва найважливіших видів промислової продукції машинобудівним комплексом в Україні за період 1995-2007 рр. (побудовано за даними[24])

Україна є крупним виробником силових трансформаторів, виробництво яких зосереджене в Запоріжжі, а також енергетичного дизелебудування, центрами якого є Первомайськ (Миколаївська обл.), Токмак (Запорізька обл.), Берислав (Херсонська обл.). Підприємства енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості концентруються в багатьох містах України, зокрема в Дніпропетровську, Києві, Львові, Полтаві, Мелітополі, Тернополі, Каховці, Хмельницькому, Рівному, Броварах.

Розвиток електроенергетики неможливий без кабелю, виробництво якого розміщено в Харкові, Донецьку, Одесі, Києві, Бердянську, Кам'янець-Подільському. Електроізоляційні матеріали, І тому числі і для кабелю, виробляють у Львові, Луганську, Слов'янську та Первомайську (Житомирська обл.). [19]

Рис. 11. Динаміка виробництва кабелю в Україні за період 2003-2008 рр. (побудовано за даними[24])

Базовою галуззю машинобудування є верстатобудування. Центром виробництва важких верстатів є Краматорськ. Іншими центрами верстатобудування є Київ (завод верстатів-автоматів ім. Горького), Харків (завод агрегатних верстатів), Одеса (верстатобудівний), Запоріжжя (верстатобудівний), Житомир (верстатів-автоматів). Заводи неметаломісткого верстатобудування розміщені у Мелітополі, Лубнах, Корсунь-Шевченківському.

У структурі загального машинобудування провідне місце займають транспортне і сільськогосподарське машинобудування, виробництво промислового технологічного та будівельного обладнання. Підприємства названих галузей орієнтуються у своєму розміщенні в основному на споживача готової продукції, а також на наявність металу. Сировинний чинник є досить важливим для виробництва транспортних засобів, особливо вантажних вагонів, цистерн, локомотивів, тракторів. Україна має досить сприятливі умови для розвитку названих галузей машинобудування, що і сприяло концентрації їх виробництва на її території ще за часів Радянського Союзу. Тепловози виробляють на двох кооперованих підприємствах у Луганську і Харкові. Промислові електровози випускають у Дніпропетровську. Тут же, а також у Луганську можливе створення виробництва магістральних електровозів, для збуту яких Україна має власний великий ринок. У крупних залізничних вузлах - Львові, Києві, Полтаві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Одесі, Дружківці і Конотопі є підприємства для ремонту тепловозів. [18]

Вантажні вагони виробляють у Кременчуці, Дніпродзержинську, Києві - на Дарницькому вагоноремонтному заводі, великовантажні вагони - у Стаханові, цистерни - у Маріуполі. У Кременчуці доцільно було б налагодити виробництво вітчизняних пасажирських вагонів, для чого є всі передумови, в тому числі великий ринок збуту. Вагоноремонтні заводи розміщуються, крім Києва, у Львові, Харкові, Одесі, Полтаві, Запоріжжі, Дніпропетровську, Конотопі і Попасній (Донецька обл.).

Як велика морська держава Україна має добре розвинуте морське і річкове суднобудування. Розміщення цих галузей орієнтується на морське узбережжя та внутрішні магістральні водні шляхи. Основним центром морського суднобудування є Миколаїв, де працюють 3 суднобудівні заводи, які випускають різноманітні океанські і морські судна-танкери, суховантажні дизель-електроходи, військові судна. Другим центром є Херсон, в якому на двох суднобудівних заводах випускають різні типи океанських І морських суден, доки для морських портів і портові крани. У Керчі випускають танкери, у Києві - морські траулери. Судноремонт І виробництво невеликих морських суден є в Одесі, Іллічівську та Маріуполі. В Севастополі виробляють морські крани. Річкове суднобудування і судноремонт є в Ізмаїлі і Вилково (на Дунаї), а також у Запоріжжі. [6]