Механізм валютних опціонів «ПУТ» та «КОЛ»

Механізм валютних опціонів «ПУТ» та «КОЛ»

Зміст

Розділ 1.Валютні ринки  та валютні операції

1.1.Суть та поняття валютного опціону

1.2. Види валютних опціонів

1.3. Інституціональна класифікація  опціонів

Розділ 2.Характерні ознаки опціонів «ПУТ» та «КОЛ»

2.1.Система функціонування валютних опціонів «ПУТ» та «КОЛ»

2.2.Організація торгівлі  опціонними контрактами та система  маржі

2.3.Стратегії проведення  опціонних угод

Розділ 3.Стан та особливості  валютних операцій на біржових ринках України

3.1.Причини та особливості  застосування валютних опціонів  за сучасних умов в Україні

3.2.Опціонні стратегії  та хеджування опціонами

Розділ 1.Валютні  ринки та валютні операції

1.1.Суть та поняття валютного опціону

Опціон - це двостороння угода, яка надає покупцеві опціону право (але не зобов'язання) на купівлю чи продаж базових фінансових інструментів за фіксованою ціною протягом деякого періоду або на визначену наперед дату в майбутньому в обмін на опціонну премію. У перекладі опціон (від англ. option) означає вибір і саме можливість вибору є основною характеристикою опціонів. Предметом опціонної угоди можуть бути різноманітні фінансові інструменти: валюта, акції, індекси, цінні папери, кредити, ф'ючерсні контракти і т. ін.

Існують такі різновиди опціонних угод:

· опціонні угоди з товарами;

· опціонні угоди з цінними  паперами;

· валютні опціони.

Валютний опціон — двостороння  угода про передачу прав (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної  валюти за фіксованим курсом в узгоджену  дату або термін.

Валютні опціони — це не одне й те саме, що форвардні валютні  опціонні контракти, хоча схожість у  назві може вносити певну плутанину. Опціон дає право, а не обов’язок, на придбання або продаж обумовленої кількості іноземної валюти за вказаним в угоді курсом протягом визначеного строку. Він дає можливість одній зі сторін угоди виконати угоду або відмовитися від її виконання. А форвардний опціонний контракт укладається на придбання або продаж певної кількості іноземної валюти за визначеним наперед курсом у майбутньому. Він неодмінно має бути виконаний, оскільки це обов’язковий контракт.

Законом України «Про оподаткування  прибутку підприємств» дається визначення валютного опціона як документа, який засвідчує «...право придбати (продати) ...кошти на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціона або на час такого придбання за рішенням сторін контракту». Також визначено, що продавець опціона «...несе безумовне і безвідкличне зобов’язання щодо продажу ...коштів на умовах укладеного опціона...». Покупцеві ж надано право на відмову від виконання опціона у будь-який момент.

У світовій практиці залежно  від характеру валютообмінної операції розрізняють опціони:

колл (call option) — право купувати певну суму валюти за фіксованим курсом (strike price) у встановлену дату виконання;

пут (put option) — право продавати  певну суму валюти за фіксованим курсом (strike price) у встановлену дату виконання;

пут-колл (put-call), «стелаж» — право продавати чи купувати певну суму валюти за фіксованим курсом у встановлену дату (але не купувати і продавати одночасно).

Якщо дві сторони уклали опціонний контракт, то певною мірою  в привілейованому становищі  перебуває все ж таки покупець опціона. Продавець не має права  вибору щодо виконання опціона. Якщо покупець опціона колл вирішує виконати його, то продавець повинен продати  валюту. Аналогічно, якщо покупець опціона  пут вирішує виконати його, продавець  повинен придбати цю валюту. Таким  чином, рішення з приводу виконання або невиконання опціона залишається за покупцем, який виконує опціон, якщо це йому вигідно, або не виконує, якщо невигідно. За цю перевагу покупець сплачує продавцеві премію, яка залежить від тривалості опціона, різниці курсів при укладенні угоди та обумовлених у даній операції. Премію можна розглядати як страхову, що забезпечує покупцю опціона захист від несприятливих змін курсу, а продавцю — компенсацію за втрати від таких коливань. Адже якщо для покупця валюти сприятливим є зниження курсу, то для продавця вигіднішим є його зростання.

Ціна, яку платить покупець опціону його продавцеві за право виконання опціонного контракту, називається премією опціону.

Датою закінчення опціону  називають дату, на яку опціон може бути виконаний, проданий або куплений, а ціною виконання - ціну, за якою відбувається поставка базового активу.

При цьому розрізняють  опціони, які можуть бути виконані:

· тільки на дату закінчення (їх називають європейськими опціонами);

· в будь-який день від  дати укладення до дати закінчення опціону (американські опціони). Ці назви не пов'язані з місцем укладення опціонів. Як в Америці, так і в Європі організовують торги як американськими, так і європейськими опціонами.

Внутрішня вартість опціону  вказує на можливість отримати прибуток при його негайному виконанні, тобто  вона є різницею між тією величиною, яку треба було б заплатити за валюту (ринковий обмінний курс) без опціону, та тією, яку платять, скориставшись опціоном (ціною виконання).

Справді, якщо ціна базового активу на ринку вища за ціну виконання  опціону, то виконання опціону "колл" (тобто придбання базового активу за ціною, нижчою від ринкової) приносить  прибуток. Інакше виконання опціону "колл" не має сенсу, отже, його внутрішня вартість дорівнює нулю. Оскільки опціон не є обов'язковим до виконання, його внутрішня вартість не може бути величиною від'ємною.

Надбавка (премія) до опціону - це різниця між ринковою ціною опціону та його внутрішньою вартістю.

Розрізняють також опціони  з виграшем, без виграшу і з  програшем (опціони in-, at-, out-the-money).

Таблиця 4 Умови отримання  прибутків/збитків при виконанні опціонів

1.2. Види валютних опціонів

Існують такі різновиди валютних опціонів:

 Опціони на споти (options on spots). Американський колл (call) на спот — це контракт між покупцем та райтером (writer), тобто емітентом опціона. Покупець платить райтеру ціну (премію) за право (але не зобов’язання) купити обумовлену кількість валюти за обумовленою ціною (exercise або strike price) в обмін на іншу валюту в обумовлений період. Наприклад, колл на фунти стерлінгів може надати право купити валюту в будь-який момент часу з моменту підписання контракту до суботи напередодні третьої середи березня, червня, вересня чи грудня. Американський пут, що є симетричним, надає право продавати валюту. Європейські опціони виконуються тільки у визначені дати.

 Опціони на ф’ючерси (options on futures). Бувають тільки американські. Об’єктом контракту у даному разі є ф’ючерс. Ф’ючерсний контракт виконується в будь-яку дату обумовленого періоду, і держатель опціона колл отримує в цей момент весь належний йому за цей період прибуток. Останній перераховується зі створеного для цієї мети накопичуваного рахунку.

 Ф’ючерсні опціони (futures-type options). Покупець колла дає згоду щоденно платити райтеру суми, що відповідають здешевленню ринкової вартості колла, а райтер — платити покупцю у разі подорожчання колла. Додатково до цього райтер надає покупцю право купити обумовлену кількість валюти за договірною ціною. Пут є симетричним.

 Щодо особливостей  виписування валютних опціонів, принципів ціноутворення на ринку  та інших параметрів даних  фондових деривативів можна сказати,  що це є чи не найскладніші з існуючих на сьогодні валютних інструментів.

1.3. Інституціональна класифікація  опціонів

Опціонні контракти можна  поділити на два типи: біржові і  позабіржові.

Позабіржові опціони —  виписуються клієнту банком або  брокерською фірмою, пристосовані до вимог клієнта як за сумою, ціною  (тобто обмінним курсом), розміром премії, так і за строком дії опціонного контракту, який може бути подовжений за згодою сторін (контракти не мають стандартних умов, а все залежить від взаємної згоди сторін).

 Особливості:

• висока вартість опціонів через ризик неплатежу;
• відсутність обігу опціонів;
• низька вартість перепродажу.

Клієнт повинен тримати  опціон до дати його виконання й  або виконати його, або дозволити  терміну його дії проминути. Так, якщо клієнт вирішив не виконувати опціон, він може продати його тільки тому банку, в якого він купив опціон, тобто отримати терміновий прибуток, якщо банк дасть на це свою згоду. Тому позабіржовий опціон може мати тільки низьку вартість перепродажу. Банк купить опціон зворотно тільки у тому разі, якщо у нього залишилася внутрішня вартість, тобто для банку є інтерес виплатити якусь суму для ліквідації опціона, викупивши його.

 Ще одним варіантом  може бути закриття позиції  шляхом укладання зворотного  опціона. Наприклад, якщо початковий  опціон був на купівлю за  курсом форвард (колл-опціон), клієнт  може укласти пут-опціон для  продажу за курсом форвард  на ту саму суму і ту саму  дату виконання, а потім отримати  прибуток від різниці між двома цінами виконання (кол- і пут-опціонами).

 Біржові опціони — це стандартні контракти із зазначенням виду опціона (колл або пут), ціни страйк, указаної дати виконання, обсягів контракту, величини премії, якими торгують на біржах.

 Особливості:

• основна частина обсягу торгів не базується на відповідній комерційній угоді, а має спекулятивний характер;
• ціни мають набагато менший діапазон, ніж у позабіржових опціонів;
• недоліком є неможливість їх точного «настроювання» на потрібні суму і дату виконання.

Здійснення операцій на одній із опціонних бірж можливе лише членами цієї

біржі, які володіють місцем або орендують його на біржі. Тому приватні

особи і організації, які  бажають купити або продати опціони  на біржі,

повинні відкрити спільний рахунок з членом відповідної  біржі. Покупці

повинні заплатити організації  комісійні, через яку вони укладають угоду.

Розмір комісійних буде залежати від частоти і обсягів їх операцій.

Здійснення операцій на біржі можливе тільки за курсами, які склалися на

ринку, однак ні про які переговори між партнерами не може бути і мови.

Операції підтверджуються телексом на наступний день роботи. Покупцям не

дозволяють купувати опціони, якщо у них на рахунках недостатньо  коштів

для виплати премії або маржі з премії. Це з'ясовується у той же день,

коли виконується замовлення.

Нині позабіржові опціони  є предметом торгівлі у кожному світовому

фінансовому центрі. Найбільші  угоди укладають в Нью-Йорку і Лондоні, де

середній обсяг операції коливається від 15 до 25 млн. дол. США

Важко оцінити загальний  світовий торговий оборот опціонів. Приблизно

половина всіх операцій є прямими і здійснюються поза інститутом

брокерів, а тому майже неможливо отримати точну цифру цих операцій. Хоча приблизно можна передбачити, що позабіржовий обсяг операцій перевищує щомісяця 100 млрд. дол. умовної загальної суми.

Банк завжди виставляє  дві ціни за опціон: бажану ціну - це ціна, за яку

банк купить опціон, і  ціну, що пропонується - це ціна, за яку  банк

продасть опціон. Різниця між цими двома цінами називається спредом. Банк

завжди намагається купувати і продавати за найбільш вигідним курсом. Для

міжбанківських операцій, враховуючи, що коливання курсу є суб'єктивною

мірою, сторони домовляються про ціну коливання напряму або через брокера

і потім підставляють ці цифри в модель ціноутворення опціону, погоджуючи при необхідності курс операції, фактичну премію, дельту-коефіцієнт

хеджування.

Кожний тип опціону  має свої переваги й недоліки. Біржові  опціони часто

мають значно більш ліквідні ринки, ніж позабіржові опціони. Ціни

покупців і продавців  передаються по телебаченню або  їх легко отримати

безпосередньо на біржі, а  операції, як правило, можна здійснювати  без

будь-яких обмежень в обсязі. Однак біржові опціони передбачають певний

обсяг контракту і розмір ставки (ціни) виконання стандартних  біржових

товарів. Таким чином, якщо хедж не знаходиться у тісному  зв'язку з

товаром даної біржі, то він  буде неоптимальним. Позабіржові опціони

можна укласти для конкретної позиції, що хеджується, але різниця  між

цінами продавця і покупця  буде, ймовірно, великою. Тому хеджеру  слід

порівняти переваги індивідуального, але більш дорогого опціону з  дешевим

і ліквідним опціоном.

Багато які опціони  не передбачають фізичної поставки базисного  активу. У

цьому випадку на дату закінчення замість поставки інструмента на основі

різниці між ціною виконання  і ціною базисного активу визначається

розрахункова сума. Формуючи хедж з використанням опціонів, хеджер

повинен також враховувати  можливість фізичної поставки товару.

Основні відмінності опціонів, що перебувають в обігу на біржовому  ринку, від тих, які перебувають  в обігу поза біржею, полягають  у тому, що:

 1) біржові опціони мають стандартизовані страйкові ціни та дати виконання;

2) при торгівлі опціонами на біржі, як і при торгівлі ф'ючерсами, значну роль відіграють клірингові палати;

3) витрати з проведення  операцій на біржовому ринку значно менші від витрат на ведення операцій поза біржею;

4) опціони, як і інші  цінні папери, що перебувають  у обігу на біржі, більш ліквідні, ніж позабіржові;

5) вторинний ринок позабіржових  опціонних контрактів досить  обмежений.

Розділ 2.Характерні ознаки опціонів «ПУТ» та «КОЛ»

2.1.Система функціонування валютних опціонів «ПУТ» та «КОЛ»

У світовій практиці залежно від характеру валютообмінної операції розрізняють:

· опціон "колл" (саll);

· опціон "пут" (рut).

Опціон "колл" - контракт, що надає покупцеві опціону право  купити стандартну кількість базового активу. Продавець опціону зобов'язаний продати цей актив. Тобто тут  можливі дві операції купівлі/продажу. Перша - придбання опціону "колл", друга - придбання базового активу у продавця опціону згідно з його умовами. Але друга операція не є обов'язковою, а здійснюється за бажанням покупця опціону.

Опціон "пут" - це контракт, що надає покупцеві опціону право продати стандартну кількість базового активу. Тобто тут також можливі дві операції купівлі/продажу. Перша - придбання опціону "пут", друга - продаж базового активу продавцеві опціону. Але друга операція також не є обов'язковою, а здійснюється за бажанням покупця опціону.

Опціони "колл" використовують переважно:

· з метою хеджування короткої валютної позиції;

· у разі, коли валютний курс має стійку тенденцію до підвищення;

· для перепродажу з метою одержання прибутку.

До використання опціонів "пут" переважно вдаються:

· з метою хеджування довгої валютної позиції;

· тоді, коли валютний курс має  стійку тенденцію до зниження;

· з метою хеджування очікуваних надходжень і продажу валюти.

Існує такий механізм укладання  опціонного контракту (рис.1,2)

Під юридичним кутом зору учасники опціонної угоди завжди рівноправні,але під економічним  у вигіднішому становищі знаходиться  покупець опціону,оскільки остаточне  рішення про купівлю чи продаж валюти з настанням терміну (дати) здійснення опціону виносить саме він, сплачуючи за це опціонну премію. Продавець  опціону має право лише погодитися з рішенням покупця і виконати свої зобов'язання в одній із наведених  нижче форм:

1) у разі продажу опціону  "кол" продавець опціону  повинен продати покупцеві (власникові) опціону обумовлену суму валюти;

2) у разі продажу опціону  "пут" продавець опціону  зобов'язаний купити в покупця  (власника опціону) обумовлену суму ва,люти;

3) прийняти пропозицію  власника опціону про відмову  від його здійснення.

Володіння опціаном "кол "дає право купити конкретний товар за визначеною ціною*, причому  це право є дійсним до визначеного  дня в майбутньому. Відповідно опціон "пут " надає право продати конкретний товар за визначеною ціною до визначеного дня в майбутньому.

В усіх випадках володіння  опціоном надає право, але не накладає обов'язку виконати умови угоди. Власник опціону "кол" може, наприклад, купити товар за визначеною в контракті ціною протягом терміну дії даного опціону, але не зобов'язаний робити цього. Відповідно власник опціону "пут" може продати товар за визначеною в контракті ціною протягом терміну дії даного опціонного контракту, але не зобов'язаний робити цього. Але продаж опціону накладає на продавця цілком конкретні зобов'язання. Продавець опціону "кол" одержує від покупця якусь суму грошей, і в обмін на цю суму продавець опціону "кол" повинний бути готовий продати визначений товар власникові цього опціону, якщо той побажає. Власник, тобто покупець опціону, має свободу подальших дій щодо опціонного контракту, а продавці опціонів такої свободи позбавлені. Вони зобов'язані виконати певні дії, якщо того побажають власники опціонів.

Для купівлі опціону трейдерові необхідно лише відкрити рахунок у брокерської фірми — члена біржі, на якій ведеться торгівля опционами. Подібна угода може бути виконана через брокера так само легко, як і будь-яка угода з купівлі акцій. Покупець опціону оплачує придбаний опціон після виконання угоди, а отже, немає необхідності турбуватися про грошові потоки, пов'язані з цією покупкою.

Для продавця опціону справа стоїть дещо складніше. Продаючи опціон "кол", продавець дає згоду  на поставку акцій за встановленою ціною, якщо таким є вибір власника колу. Отже, у продавця для виконання зобов'язань може виникнути потреба у великих фінансових ресурсах. Брокер є представником трейдера перед біржею, тож зобов'язаний переконатися в тому, що даний трейдер має необхідні фінансові ресурси для виконання всіх зобов'язань. Продавцю в момент продажу опціону повний розмір цих зобов'язань не відомий. Тому, зрозуміло, брокер зажадає фінансових гарантій від продавців опціонів. У випадку угоди з колом продавець може вже мати відповідні акції й розмістити їх у вигляді депозиту у брокера. Продаж опціонів "кол" на основі акцій, якими володіє продавець, називається продажем із покриттям опціону "кол". Це забезпечує брокерові повний захист, оскільки він сам володітиме акціями, які мають бути поставлені відповідно до зобов'язань укладеного контракту. Продавець колу, котрий не володіє акціями, щодо яких укладено угоду, продає "голий" опціон, у даному випадку "голий" кол. У таких випадках брокер може зажадати депонування значної суми готівкою або в цінних паперах, аби бути впевненим, що даний трейдер має у своєму розпорядженні фінансові ресурси, необхідні для виконання всіх зобов'язань за опціонним контрактом.

Зазначимо, що покупець опціону  відкриває довгу позицію (як за put, так і за call опціонами), а продавець  опціону займає коротку позицію  за даною угодою, незалежно від  виду опціону. Операції з опціонами  можуть проводитись з метою страхування  від ризику зміни цін на фінансові інструменти, за якими учасник має балансову позицію. Такий опціон називається покритим, а позиція -- застрахованою. Опціон, використовуваний з метою одержання прибутку від різниці в цінах купівлі та продажу за відсутності відповідної балансової позиції, називається непокритим.

Як зазначалося, опціони  обмежують ризик величиною опціонної  премії, але не обмежують потенційних прибутків. Опціон put реалізовуватиметься покупцем, якщо ціна спот базових інструментів стане нижчою за ціну виконання опціону. Прибуток покупця опціону обчислюється як різниця між ціною виконання (М) і ціною СПОТ (S) базового інструменту за мінусом опціонної премії (Ор), виплаченої в момент придбання опціону.

Оскільки ціни на базовий  інструмент можуть зростати необмежено, то й прибуток покупця опціону потенційно необмежений. У противному разі, якщо готівкова ціна перевищуватиме ціну виконання, покупець не скористається правом, наданим опціоном put, і його витрати вимірюватимуться величиною опціонної премії, яка не повертається (рис. 1). Отже, опціонний контракт обмежує ризик покупця опціону величиною опціонної премії, яку він втрачає, не скориставшись наданим правом. При цьому за економічним змістом опціонна премія трактується як витрати, пов'язані зі зниженням ризику, а не як збитки.

Власник опціону call реалізує своє право, якщо ціна СПОТ (S) перевищить ціну виконання (М). Опціон call дає право придбати фінансові інструменти в майбутньому за цінами, нижчими, ніж на спотовому ринку, і одержати прибуток. У даному разі опціонна премія -- це максимальний розмір витрат у випадку, якщо покупець опціону не скористається своїм правом.

Кожна угода з опціоном передбачає платіж, що здійснюється покупцем на рахунок продавця. Цей платіж інколи називають опціонною премією. Кожний опціон, котрий продається на біржі, дійсний протягом обмеженого проміжку часу. Після закінчення терміну дії опціон матиме нульову вартість.

2.2.Організація торгівлі  опціонними контрактами та система  маржі

У сучасній практиці існують  біржові та позабіржові опціони. Умови біржових опціонних контрактів стандартизовані. Продавці біржових опціонів зобов'язані вносити і підтримувати необхідний рівень маржових коштів у кліринговій установі, які гарантують виконання ними умов контракту.

Закрити позицію на ринку біржових опціонів можна здійсненням зворотної операції, такі операції називають закриваючими купівлями або закриваючими продажами.

Наприклад, довгу позицію  за опціоном "колл" потрібно закривати  продажем опціону "колл" на той  самий базовий актив, з тією ж  датою закінчення і тією самою  ціною виконання (неоднакові лише премії, різниця яких становитиме прибутки або збитки за двома операціями).

Враховуючи специфіку  опціонних операцій, природно може виникнути сумнів стосовно доцільності ліквідування довгої позиції, адже виконувати опціон не обов'язково. Однак таку позицію закривати необхідно, оскільки її закриття зменшить витрати на придбання опціону, якщо необхідність у його виконанні зникла. На біржовому ринку продаються опціони за стандартним переліком валют: фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські єни, євро, які котируються відносно долара.

На позабіржовому ринку  опціони не стандартизуються, тобто  сторони можуть домовлятись відносно базового активу і його кількості, дати виконання та інших умов. Валютні опціони на позабіржовому ринку котируються відносно ширшого переліку валют, а також відносно крос-курсів (наприклад, єна - євро, швейцарський франк - фунт стерлінгів). На ринку біржових опціонів існують гарантії виконання угод, тобто маржові внески і гарантійні фонди. Особливістю маржі на ринку опціонів є те, що внески стягуються лише з однієї сторони - продавця опціону. Покупець опціону не вносить маржових внесків, оскільки його позиції не містять ризику. Вільними від необхідності вносити маржу є також ті продавці опціонів "колл", які мають на своїх рахунках відповідну кількість базового активу. У цьому разі мова йде про покритий опціон "колл".

2.3.Стратегії проведення  оціонних угод

Опціон як одна з форм строкових угод надає інвесторам великі можливості. Використовуючи комбінації із опціонів різних видів, з різними цінами страйк і датами виконання, інвестор може побудувати цікаві стратегії й отримати додатковий прибуток.

 Розрізняють стратегії: 

Стратегія «спред»— вертикальні та горизонтальні:

• колл-спред «ведмедя»;
• колл-спред «бика»;
• пут-спред «бика»;
• пут-спред «ведмедя»;
• спред «метелика»;

 Комбінації:

• короткий стредл;
• довгий стредл;
• короткий стренгл;
• довгий стренгл.

 Стратегія спред —  поєднання двох і більше опціонів  одного виду (колл або пут). Прибутки  при використанні даної стратегій  обмежені. Розрізняють вертикальні  і горизонтальні спреди. Вертикальні  спреди конструюються шляхом  продажу і купівлі опціонів з різними цінами страйк, але однією датою виконання. У горизонтальних спредах використовуються опціони з однією ціною страйк, але різними датами виконання.

 Колл-спред «ведмедя»  — поєднання продажу опціона  колл з низькою страйковою  ціною і купівлею опціона колл з більш високою страйковою ціною (обидва опціони повинні мати одну дату експірації). Особливість стратегії полягає в тому, що для її отримання не потрібно ніяких інвестицій: премія, яка отримана під час продажу опціона, перевищує премію, сплачену при його купівлі.

 Колл-спред «бика»  — поєднання купівлі опціона колл з низькою ціною страйк і продажу опціона колл з більш високою ціною страйк та єдиною датою виконання. Максимальні витрати дорівнюють різниці між преміями опціонів і мають місце, якщо обидва опціони залишаються невигідними протягом усього строку дії опціона. Якщо основний обмінний курс дорівнює найвищій ціні угоди або перевищує її, тоді отримують максимальний дохід.

У колл-спреді «ведмедя»  інвестор купує деякий колл з певним страйком і продає колл з меншим страйком. Це - варіант вертикального середа, яким був і спред «бика». Спред «ведмедя» зазвичай приносить прибуток, якщо базова акція падає в ціні. Як і спред «бика», він характеризується обмеженими потенційними прибутком і збитком. Однак на відміну від спреду «бика» спред «ведмедя» є кредитним спредом, якщо він утворений колл-опціонами. Справа в тому, що інвестор, організовуючи спред «ведмедя», продає колл з меншим страйком, а такий колл дорожче колла з більш високим страйком і з тією ж датою закінчення терміну. Саме тому операція з організації спреда «ведмедя» є кредитною. Слід вказати на те, що більшість стратегій «ведмедя», які можуть бути побудовані на основі колл-опціонів, вигідніше здійснювати, використовуючи пут-опціони.