Методи дослидження економичних процесав и явищ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ»

на тему:

МЕТОДИ  ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ

ПРОЦЕСІВ І ЯВИЩ

Зміст:

Вступ

Дослідження економічних процесів та явищ є на сьогоднішній день процесом, що  відбувається у всіх сферах господарської діяльності. Без своєчасного та ефективного дослідження мікроекономічних процесів  - підприємство неефективно господарюватиме на ринку. Без досліджень макроекономічних  процесів та явищ - не існуватиме такої науки як макроекономіка, не буде відбуватися розподіл виробництва, обмін та споживання на всіх рівнях господарства.

Економічна теорія прагне за зовнішньою видимістю господарських явищ виявити  суть — їх внутрішній вміст, а також  причинно-наслідкові залежності одних  явищ від інших. Професор Пол Хейне (США) привів цікаве зіставлення:  «Економіст знає реальний світ не краще, а в  більшості випадків гірше за менеджерів, інженерів, механіків, словом, людей  справи. Але економісти знають, як різні  речі зв'язані між собою. Економічна наука дозволяє нам краще розуміти те, що ми бачимо, більш послідовно і  логічно роздумувати про широкий  круг складних суспільних стосунків».

Методика досліджень економічних  процесів та явищ  спрямована на пізнання внутрішньої природи зміни та розвитку економічних систем за параметрами  їх інформаційної моделі.

Саме тому теоретичні аспекти дослідження  економічних процесів та явищ є актуальними сьогодні, оскільки від них залежить  сучасний економічний розвиток будь-якої країни.

Актуальність теми полягає в  тому, що, не знаючи методів дослідження  економічних явищ, неможливо правильно  дати оцінку тій або іншій економічній події, розрахувати чи буде підприємство приносити прибуток, або ж навпаки.

Отже, метою  написання даної  роботи  є вивчення методів дослідження  економічних процесів та явищ в цілому.

Для  виконання даної мети, необхідно  виконати наступні завдання, що складатимуть структуру роботи:

• Дати характеристику загальнонауковим методам пізнання;
• Дати характеристику спеціальним методам пізнання;
• Визначити сутність економічних процесів та явищ;
• Проаналізувати методологію економічного аналізу.

Для написання роботи було використано  економічну літературу з економічної  теорії, економічного аналізу, макро-, та мікроекономіки таких авторів: Ніколенко, Мних, Небава та інших.

1. Загальна характеристика економічних процесів і явищ

Кількісна чи якісна характеристика конкретного  елемента економічної  системи, взята у відповідному масштабі чи по  визначеній шкалі, яка служить  для  виділення  даного  елемента  у множині  інших, називається   параметром (показником). Параметр дозволяє привести у відповідність, співставити  по  визначеній ознаці (якості) всю сукупність елементів системи.

Усі  економічні  показники  можна  поділити   на   абсолютні (кількісні) і відносні (коефіцієнти співвідношення кількісних показників). Зокрема, до абсолютних  слід  віднести  обсяг продукту (в натуральному  чи  грошовому виразі), а  до  відносних – ефективність (співвідношення результату і витрат) виробництва. З точки зору розмірності, усі економічні параметри можуть поділятись на екстенсивні і інтенсивні, а також на рівні і потоки.

Екстенсивні    параметри    характеризують    систему  з кількісної сторони. До них  відносять  ряд  трудових (кількість населення, кількість зайнятих  тощо), фізичних (виплавка  чавуну чи  сталі, добування вугілля тощо),  грошових (національне багатство, продукт, доход тощо) параметрів, екстенсивні величини завжди мають розмірність.

Інтенсивні параметри  характеризують систему з якісної  і структурної сторін. До них, насамперед, слід віднести частину трудових (рівень  зайнятості, приріст населення, частка   працівників сфери матеріального виробництва в загальному  обсягу зайнятих тощо), фізичних (ресурсовіддача, урожайність, фондозабеспеченість, технічна будова капіталу тощо), умовних (частка експорту у виробленому продуктів, тощо), грошових (норма нагромадження, вартісна будова капіталу, фондомісткість тощо) параметрів, а також різні їх комбінації (випуск продукту на душу  населення, ефективність виробництва тощо). Інтенсивні величини можуть мати розмірність або бути безрозмірними.

Рівень - це  економічний  параметр, що виступає як  нагромаджувач  системи, він акумулює  вхідні  і  вихідні  потоки. Рівень повністю описує  непорушний (статичний) стан  системи  і вимірюється  екстенсивними  економічними   параметрами (рівень макроекономіки чи мікроекономіки тощо).

Потік - економічний параметр, що вимірюється лише в динаміці, тобто є функцією часу. Потоки залежать від інших потоків, частинами  яких вони є, і від рівнів системи; вимірюється екстенсивними і інтенсивними параметрами, які  змінюють  свою  величину  у  часі (потоки  ресурсів, продукту і доходів). Загальна характеристика економічних параметрів  повинна бути доповненою описанням методів одержання інформації  для кількісної  оцінки  економічних показників. Будь-яка   інформація, втілена  в показниках (параметрах) економічної системи, добувається трьома основними способами: спостереження  за поведінкою системи, експерименту чи експертної діяльності.

     Найважливіший   метод  одержання    соціально-економічної  інформації - спостереження, яке  здійснюється шляхом  народногосподарського  обліку. Під цим  розуміється   система організованого і систематичного  виміру соціально-економічних   процесів в усіх ланках економіки.  Це  єдина  система, яка   охоплює три взаємозалежних види  народногосподарського  обліку: оперативний, бухгалтерський і  статистичний. Народногосподарський  облік як основний вид одержання  соціально-економічної інформації  доповнюється проведенням експериментів. 

Економічний експеримент  передбачає активне  втручання  в  хід процесу, який досліджується  і який  характеризує  розвиток економіки в цілому або його  окремих  ланок  в  реальних  або штучно створених умовах. Його метою є перевірка гіпотез  і  побудова теорії явища, яке  вивчається в ході  експерименту, це явище ретельно спостерігається і вимірюється. Суть експерименту полягає в дослідженні поведінки того чи іншого об'єкту,  чи процесу під дією різних факторів, що вводяться в ході експерименту. Розрізняють економічні експерименти: реальні (проводяться на окремих підприємствах чи  в галузях), модельні (проводяться на моделі) і людино-модельні (ділові  ігри). Два останніх  дозволяють як завгодно змінювати умови експерименту, проводити їх як на мікро, так і на макрорівні.

Для  одержання  соціально-економічної  інформації   застосовують і метод  експертних оцінок, який полягає  у  логічних викладках спеціалістів.

Характерні  риси цього  методу: оцінка об'єкту дослідження  дається  групами висококласних  професіоналів-експертів і ґрунтується  перш  за  все  на  їх  знаннях, досвіді і інтуїції. В економічній  науці існує проблема оцінки основних показників економічної  системи, насамперед, сукупного продукту  та його елементів. Вона виникає з існування двох  концепцій визначення продукту - звужувальної і розширювальної. Згідно звужувальної концепції, яка  характерна  для  марксистського підходу, праця є продуктивною лише тоді, коли створює  матеріальні  блага  і  послуги, а  вся    інша    праця - непродуктивна. У  відповідності  з  цими  поглядами, суспільний продукт створюється виключно в сфері, де  виробляються  матеріальні блага і послуги (яку називають виробничою сферою), і  не створюється у сфері нематеріальних благ і  послуг (невиробнича сфера). За розширювальною концепцією в результат суспільного виробництва зараховуються не лише матеріальні, а й нематеріальні блага і послуги. При цьому  продуктивною  вважається  будь-яка праця, що  створила  те  чи  інше (матеріальне   чи    нематеріальне) благо і принесла дохід. За цими уявленнями, все суспільне виробництво поділяється на дві сфери – матеріальне (де створюються матеріальні блага) і нематеріальне (де  створюються соціально-культурні цінності, тобто нематеріальні блага) виробництво. Продуктивною є праця в обох сферах. Звужувальна концепція створила  свою  систему   макроекономічних  показників - систему  балансу    народного    господарства, а розширювальна концепція, яка характерна  для західної (немарксистської) економічної науки, свою систему  національного рахівництва. Кожна із них побудована на відповідних принципах.

2. Поняття та сутність загальнонаукових методів пізнання         соціально-економічних процесів

Багатовимірність економічних  явищ і процесів вимагає адекватних методів їх пізнання. Поняття "метод" походить від грец. meto - шлях дослідження. В сучасній загальній економічній теорії визначились два основні напрями: вивчення вартості та додаткової вартості, а також ефективності виробництва. Поєднання цих двох не альтернативних, а взаємодоповнюючих "русел" єдиної економічної науки особливо актуальним є сьогодні, коли потрібно, по-перше, встановити основні джерела кризового стану української економіки і, по-друге, виробити та практично реалізувати стратегію трансформації виробничих відносин.

Для пізнання економічних процесів використовують загальнонаукові та спеціальні для економічної теорії методи.

Характерними особливостями методу економічного аналізу є:

 а) визначення системи показників, що різнобічно характеризують  господарську діяльність організацій; 

б) встановлення підлеглості  показників з виділенням сукупних результативних чинників і чинників (основних і  другорядних), що на них впливають;

в) виявлення форми взаємозв'язку між чинниками;

г) вибір прийомів і способів для  вивчення взаємозв'язку;

д) кількісний вимір впливу чинників на сукупний показник.

Сукупність прийомів і способів, які застосовуються при вивченні господарських процесів, складає  методику економічного аналізу. Методика економічного аналізу базується  на пересіченні трьох галузей  знань: економіки, статистики і математики. До економічних методів аналізу відносять порівняння, угрупування, балансовий і графічний методи. Статистичні методи включають використання середніх і відносних величин, індексний метод, кореляційний і регресивний аналіз і ін. Математичні методи можна розділити на три групи: економічні (матричні методи, теорія виробничих функцій, теорія міжгалузевого балансу); методи економічної кібернетики і оптимального програмування (лінійне, нелінійне, динамічне програмування); методи дослідження операцій і ухвалення рішень (теорія графів, теорія ігор, теорія масового обслуговування).

Фундаментальним принципом пізнання економічних явищ і процесів є  пояснення їх через внутрішні  суперечності. Політекономічний аспект відкриває в пізнаваній суперечності такі її властивості, як тотожність, відмінність, власне суперечність і конфлікт.

Серед загальнонаукових методів пізнання економічних процесів чільне місце  належить структурно-функціональному  методу, що передбачає розгляд будь-якого  економічного явища як системного з  обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів. Так, за цим методом можна  визначити склад сучасних продуктивних сил України або інших країн, простежити зміни, які в них відбуваються, визначити місце і роль кожного  елемента цих продуктивних сил. Останні  є системним об'єктом зі зв’язками  відповідних рівнів:

а) координаційними, що визначають узгодженість взаємодіючих структурних елементів  системи і місце елемента в  рамках системи;

б) субординаційними, які вказують на супідрядний зв'язок елементів  у системному об'єкті;

в) генетичними, які показують зв'язок елемента з історією розвитку системи.

Отже, структурно-функціональний підхід визначає системні ознаки, що зберігаються за об'єктами дослідження незалежно  від характеру їхньої трансформації.

Однією з ознак системи є  її цілісність. При цьому різні  елементи системи взаємопов'язані. Система у цілому може мати ознаки, що відрізняються від ознак її частин. Одна й та сама дія може спричинити різний вплив на систему в цілому і на окремі її частини, проте дія  на які-небудь частини системи впливає  і на систему в цілому. Нарешті, зміна системи не є адекватною сумі змін її частин.

Іншими ознаками системи є спрямованість  її руху, організація та управління. Щодо останнього можна виявити наявність  чи відсутність центрального регулюючого  органу, ступінь та засоби його впливу на систему (пряме управління, непрямі  важелі впливу), рівень централізації  та децентралізації господарської  діяльності у динаміці. Після структурного аналізу досліджуваних систем слід розробити концепції розвитку системи  на основі вивчення її структури, тобто  виявити "чутливі" точки, через  використання яких можна управляти  системою.

Одним із засобів пізнання економічних  процесів є поєднання якісного та кількісного аналізу і визначення на цій основі математичних методів  в економічних дослідженнях. Ними користуються різні економічні школи (неокейнсіанська, монетаристська, неоліберальна  та ін.).

Кількісні характеристики є невід'ємною  частиною будь-якого економічного дослідження. Так, один з класиків політичної економії та теорії вартості У. Петті назвав одну із своїх перших політико-економічних  праць "Політичною арифметикою", де зазначав, що викладати думки можна не тільки словесно, але й "мовою чисел, терезів і мір". Засновники математичного напряму в політекономії XIX ст. У. Джевонс і Л. Вальрас, застосувавши абстрактні математичні моделі, відійшли від трудової вартості.

Учені-економісти завжди обґрунтовували свої висновки за допомогою точного  кількісного аналізу. Наприклад, можна  вміти аналізувати кількісні  величини (розрізняти тенденцію, закономірність і закон, виходячи з періодичності повторення тих чи інших емпіричних випадків у тому чи іншому соціально-економічному явищі) і таким чином проникати в сутність відносин між людьми. Якщо певне явище відбувається певну кількість разів, воно є закономірним і може бути виражене математичною формулою.

Необхідність володіння прийомами  математичного аналізу зумовлена  розвитком об'єкта дослідження - багатовимірного  світу економіки. Процес виявлення  тенденцій економічного розвитку зумовлює широке впровадження математичних прийомів (з відповідними формулами рівнянь, нерівностей, функцій, інтегралів тощо).

За давніх часів дрібний товаровиробник, можливо, здійснював усі економічні розрахунки за допомогою елементарної арифметики, виступаючи одночасно і  як постачальник, і як технолог, і, зрештою, як фінансист. Сьогодні подібний підхід приречений на провал.

Ще в 1937 р. майбутній Нобелівський лауреат Р. Коуз в одній із своїх  статей про теорію фірми окреслив межу, що відділяє внутрішнє середовище підприємства від зовнішнього ринкового  середовища. Суб'єкт господарювання, за його гіпотезою, має вибір оплатити витрати господарських операцій, вступаючи у відносини з контрагентами, чи здійснювати аналогічні операції всередині самої фірми під контролем власника чи менеджера, шукаючи ефективніший і дешевший варіант. Цей вибір (між управлінням усередині фірми і економією на управлінні, але з ринковими витратами), на думку Р. Коуза, визначає розміри підприємства.

Сучасний рівень розвитку продуктивних сил, зростання масштабів виробництва, розширення міжгалузевих і територіальних зв’язків зумовлюють технолого-економічні розрахунки, які часто виходять за межі елементарної математики. Глибокі  математичні знання стають необхідними  не лише для практиків, а й для  теоретиків економіки, оскільки без  них уже неможливо простежити взаємозв’язки суспільного виробництва.

Широке впровадження математики в  економічну та інші науки розпочалося  ще в XIX ст. За цей час виявились  також негативні моменти, пов'язані зі спробами "математизувати" практично все. Дискусія про місце і роль математики в економічних дослідженнях то затихає, то розгортається з новою силою. Сьогодні швидко розвиваються і вдосконалюються технічні засоби здійснення найскладніших математичних розрахунків, збирання та обробки величезних потоків інформації на ЕОМ. Комп'ютерна грамотність стає елементарною потребою. Це створює сприятливі умови для широкого впровадження математичних методів як у практичне управління економічними процесами, так і в теоретичне осмислення їх.

Застосування математичних методів, на мою думку, не повинно зводити складне економічне життя до кількісних залежностей, аналізу та розробки моделей, оптимізації їх. Оскільки економічні відносини і закони мають кількісну визначеність, то математичні методи сприятимуть пізнанню та викладу економічної теорії. Разом з тим вони обов'язково мають доповнюватись якісним аналізом. Знеособлені формули, графіки, матриці навряд чи допоможуть виявити сутність тих чи інших соціально-економічних процесів. І навпаки, органічне поєднання структурно-функціонального підходу та математичних методів створює умови для ефективного наукового спілкування представників різних шкіл та напрямів економічної теорії.

3. Поняття та сутність спеціальних методів пізнання       соціально-економічних процесів

Оволодінню науковим економічним  мисленням сприяє засвоєння не тільки загальнонаукових, а й спеціальних  методів, за допомогою яких економічна теорія висвітлює сутність явища, що вивчається.

Одним з найважливіших спеціальних  прийомів досліджень в економічній  теорії є метод наукової абстракції. Він полягає у виділенні найсуттєвіших  характеристик процесу, що вивчається, абстрагуванні від усього - другорядного, випадкового. Спочатку дають загальну характеристику явища, визначають притаманні йому суперечності, а потім розглядають конкретні вияви цього явища. У такий спосіб найзагальніша (найпростіша) економічна форма розгортається в цілісну систему економічних відносин відповідно до власної внутрішньої логіки останньої. Те, від чого на початковому етапі слід було абстрагуватися з метою виявлення більш глибоких суттєвих відносин, тепер, навпаки, потребує роз'яснення. В результаті конкретне постає вже не випадковим нагромадженням явищ, а цілісною панорамою суспільного життя.

Особливістю теоретико-економічного дослідження є те, що при вивченні економічних процесів не можна користуватися  конкретними прийомами і засобами, які широко застосовуються, наприклад, у природничих науках. Будь-яка  абстракція, як відомо, завжди бідніша  за конкретне явище. Вона відображає об'єктивну реальність не так, як живе споглядання, а проникає всередину  її, йдучи від явища до суті. На практиці застосування методу абстракції може призвести до помилки. Це пояснюється  відривом абстрактних понять від  дійсності, що виявляється у розриві  якісної та кількісної характеристик економічних процесів, абсолютизації окремих явищ економічного життя тощо.

Абстрактне мислення з властивими йому прийомами діалектичної, але  не формальної, логіки охоплює й  інші методи пізнання виробничих відносин, зокрема аналіз і синтез. У процесі  аналізу предмет дослідження  розчленовується, мислення йде від  видимого, конкретного до абстрактного. Так, визначаючи економічні закони тієї чи іншої системи, в складному  господарському організмі виділяють  його складові, з'ясовують роль і значення кожного елемента, їхні зв'язки в  одиничному, але складному господарському механізмі. Це має важливе значення для подальшого теоретичного обґрунтування  всіх тих особливостей предмета дослідження, від яких абстрагуються спочатку. В ході такого аналізу користуються найбільш загальними абстракціями, придатними для вивчення досліджуваного об'єкта.

Для більш глибокого і всебічного вивчення економічних явищ аналіз доповнюють іншим методом дослідження - синтезом, що в перекладі на українську мову означає сполучення, узагальнення. Таким чином після розчленування  досліджуваного об'єкта на складові частини  і вивчення їх необхідно відновити  його єдність, що досягається за допомогою  синтезу.

Синтез дозволяє  з’єднати окремі частини і елементи явища в  єдине ціле, чого не може забезпечити  аналіз. Це свідчить про те, що аналіз і синтез органічно взаємозв'язані. Без аналізу немає синтезу. Отже, аналіз і синтез є двома невіддільними  чинниками процесу наукового  пізнання дійсності, використання яких сприяє виявленню причинно-наслідкових  зв'язків окремих явищ.

Наукове пізнання суспільних процесів і систем передбачає також використання методу поєднання логічного та історичного  підходів до вивчення економічної теорії.

Логічний взаємозв'язок усіх компонентів  суспільства як цілісного організму  відбиває історичний процес виникнення і становлення певної системи. Поєднання  логічного та історичного в економічній  теорії допомагає відкриттю якісно нових форм дії економічних законів  і знаходженню нового змісту в  економічних категоріях. В обох випадках слід виявити якісні зрушення, що відбуваються на певному етапі розвитку економічної  системи, а також обґрунтувати, як виникнення нових відносин детермінує появу якісно нових форм вияву  економічних законів.

Отже, логічний метод дослідження  є історичним методом, що не залежить від історичної форми і випадковостей  історичного процесу, адже відповідь  на одне запитання в епоху первісного нагромадження капіталу і в сучасному  розвинутому суспільстві буде різною.

Історія людського суспільства  підтверджує, що виникнення і розвиток будь-якої науки пов'язані з практичною діяльністю людей. Зв'язок науки з  суспільною практикою передбачає інтенсивний  обмін діяльністю і результатами між науковцями і працівниками інших  галузей народного господарства. Отже, економічна теорія не може обмежитись використанням лише тих методів  дослідження, про які йшлося раніше. Як фундаментальна наука економічна теорія визначає перспективи (враховуючи довгострокові) для суспільної практики.

Соціально-економічний експеримент  належить до спеціальних методів  дослідження економічних явищ. Зауважимо, що йдеться про виважений з  урахуванням попереднього вивчення історичного досвіду соціально-економічний експеримент. Абстракція в цьому випадку є досить умовною, і з повним правом можна стверджувати, що немає нічого більш практичного, ніж витончена теорія. Складність полягає в тому, що практичні рекомендації щодо проведення соціально-економічного експерименту відрізняються від конкретних прикладних розробок. Отже, стосовно перших дуже важливим є суспільне розуміння їхньої необхідності та корисності. Соціально-економічний експеримент треба розглядати не тільки як засіб пізнання реальної дійсності, а і як такий, що сприймає конкретний суб'єкт.

Соціально-економічний експеримент  як прийом пізнання не може претендувати на універсальність: полеміка про характер соціально-економічного експерименту, навіть якщо він реалізується на локальних  територіях (проблеми програмування  розвитку окремих галузей, налагодження нових виробничих зв'язків, соціальний захист населення тощо), не може бути вільною від впливу моральних, ідеологічних або політичних чинників. Разом з  тим ціннісні судження про результативність соціально-економічного експерименту не можуть бути відокремленими від  об'єктивного економічного дослідження. Вони неминуче переплітаються. З розвитком  продуктивних сил, нагромадженням знань, освоєнням прийомів і знань з  технології аналізу економічних  явищ та їхніх взаємозв'язків за допомогою сучасної комп'ютерної  техніки роль соціально-економічного експерименту в економічній теорії зростає.

Провідними в економічній теорії залишаються теоретичний аналіз виробничих відносин, розкриття змісту законів і категорій економіки. Одночасно зростає значення кількісних методів, зокрема статистичних. Практична  діяльність людей в економічній  сфері зумовлює управлінський аспект, якого неминуче набуває економічна теорія. Саме цей аспект економічної теорії стимулює вивчення статистичних показників, що характеризують економіку на різних її рівнях. Статистичні матеріали доцільно групувати за тематичними проблемами. Аналіз їх може віддзеркалювати, наприклад, реальні суперечності між певними соціальними групами населення, різними політичними течіями тощо.

Загальні перспективи економічної  реформи, комплексність підходів до становлення ринкових відносин, охоплення  проблем народного господарства в цілому та його окремих галузей, послідовність та темпи роздержавлення власності, економічний механізм становлення  ринкових інфраструктур - всі ці питання  можуть досліджуватися за допомогою  статистичних методів. Застосування їх доцільне і при розробці окремих  напрямів переходу до ринкових відносин, наприклад ціноутворення, зовнішньоекономічних зв’язків тощо.

Учені-економісти, вивчаючи матеріали  національної статистики тієї чи іншої  країни, користуються також виданнями  ООН, ОЕСР та ін. Незначні розбіжності між окремими показниками пояснюються тим, що міжнародні організації, як правило, коригують національні дані з метою забезпечення зіставлення їх. Співробітники міжнародних організацій володіють сучасними методами обробки статистичних даних, які поки що не стали надбанням дослідників у більшості країн світу, що часто призводить до перекручених статистичних висновків.