Методика формування у дітей дошкільного віку понять про орієнтування в часі

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ  КОЛЕДЖ

 

Циклова комісія  викладачів психолого-педагогічних дисциплін

 

Методика  формування у дітей дошкільного  віку понять про орієнтування в часі

КУРСОВА РОБОТА

спеціальність 5.01010101 «Дошкільна освіта»

 

 

 

 

 

Студентки ІV курсу ДОмс-1-08-4.Од групи

_____________________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові студента)

 

Керівник  Плуготар Л. О.

 

1. Допущено до захисту «___» ______ 2012 р.
2. Оцінка захисту _____ «___» ______ 2012 р.

Члени комісії  ___________________________

                              (підпис)   (прізвище та ініціали)

                            ___________________________

                            (підпис)  (прізвище та ініціали)

                            ___________________________

                            підпис)      (прізвище та ініціали)

 

 

 

                                                        

                                                          КИЇВ 2012

План

Вступ………………………………………………………………………….......3-5

1. Особливості сприймання часу дітьми дошкільного віку................................6-9
2. Значення знань про час у роботі з дітьми дошкільного віку........................10-12
3. Завдання і зміст ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями..........................................................................................................13-15
4.    4.1.Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями..........................................................................................................16-18

4.2.Методика навчання розрізнення частин доби, визначення їхньої послідовності..............................................................................................18-22

4.3. Методика ознайомлення з календарем як системою мір часу..........22-26

4.4. Формування відчуття часу у старших дошкільників...............................26-28

5. Практична частина........................................................................................29-42

Додатки.............................................................................................................43-

Висновок.

Література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Методика  формування елементарних математичних уявлень в системі педагогічних наук призвана надати допомогу в підготовці дітей дошкільного віку до сприйняттю ті засвоєнню математики – одного з найважливіших навчальних предметів в школі, сприяти вихованню різностороннього розвитку особистості.

Виділившись з дошкільної педагогіки, методика формування елементарних математичних уявлень стала самостійною науковою та навчальною областю. Предметом її дослідження являється вивчення  основних закономірностей процесу формуванню елементарних математичних уявлень у дошкільників в умовах суспільного виховання.

Коло  завдань, що вирішуються методикою, досить обширні і одним з головних являється навчальне обґрунтування програмних вимог до рівня розвитку кількісних, просторових, часових та інших математичних уявлень дітей в кожній віковій групі.

З матеріалістичних позицій час як форма існування  матерії виражає відповідні відношення всіх матеріальних явищ у нескінченному розвитку світу: відношення всіх матеріальних явищ у нескінченному розвитку світу: відношення в процесі розвитку, відношення послідовності стадій розвитку і змін. Розгорнення реальних явищ завжди має часові характеристики: тривалість, порядок слідування, швидкість перебігу, частоту повторень і ритм. Характерними особливостями часу є його плинність, неперервність та необоротність. Це виявляється у тому, що завжди у русі, має бути тільки один напрямок – вперед, від минулого до майбутнього; час неможливо затримати, повернути, «показати». І. М. Сєченов зазначав, що спеціальних аналізаторів для відображення тривалості, послідовності, швидкості перебігу явищ об’єктивної дійсності у людини немає. Будь-який аналізатор, який відображує і їхні часові особливості. Дослідження учнів Павлова дають змогу зробити висновок, що «відлік часу» є однією з найважливіших функцій організму, і що діти, як дорослі, здатні до тонкої диференціації часових інтервалів, що відчуття тривалості властиве як дорослому, так і дитині. Воно разом з усвідомленням часової послідовності явищ, нагромаджуючись в зростаючому досвіді, поступово виробляє в дитині інтуїцію часу.

Психологи зазвичай відмічають труднощі в сприйнятті часу й відносно пізніше розвиток часових уявлень у дітей дошкільного  віку. Час не має наглядних форм, не підлягає чуттєвому спогляданню, тому сприймається він опосередковано, через рух чи яку-небудь діяльність, пов’язану з певним часом, чи через  чергування яких-небудь постійних уявлень.

Складно для дітей також розуміти сенс слів, що означають часові відношення в силу їх відносного характеру. Що означають, наприклад, слова тепер – зараз чи сьогодні – вчора – завтра? При тотожності значень цих часових позначень конкретний момент реальності, на який вони вказують, безперестанку рухається. Ці обставини складають ті трудності, з якими діти не відразу можуть справитися.

Проте С. Л. Рубінштейн стверджував, що не слід перебільшувати недоступність часових  уявлень для дітей і що відносно пізніше їх розвиток відбувається тоді, коли «не приділяти  достатньої уваги  їх виробці».

Велику  роль в сприйнятті часу дітьми ритмічних  процесів життєдіяльності, з їх правильним чергуванням праці та спокою. Мабуть дитина якось відчуває і циклічність  діяльності організму, і ритмічність  діяльності внутрішніх органів. Дитина помічає, що лиця людей то зникають то з’являються, прохання його виконуються  з різною швидкістю. – кожна потребує свого часу. Всякий рух самої дитини так же потребує часу, є короткі  приємну заняття, є заняття від  яких він втомлюється. Деякі явища  регулярно повторюються (їжа, сон  і т. д.), тому на очікування їх у дитини вироблюються умовні рефлекси. Практичне  орієнтування в часі сприяє чіткий режим життя, в якому постійно чергуються ті чи інші процеси, наповнені  близьким і життєво значимим для  дитини змістом.

Основою сприйняття часу являється система  перцептивних дій, формуючих образ. В сприйнятті часу беруть участь три  перцептивні дії: оцінка, відмірювання та відтворення часового інтервалу. При оцінці людина словесно визначає продемонстрований їй матеріал (наприклад, одна хвилина). При вимірювання сам  оцінює названий їй інтервал. При відтворенні  повторює продемонстрований їй інтервал.

Таким чином, можна говорити про особливу роль слова в сприйнятті й оцінці часу.

Актуальність обраної теми

Завдання дослідження

Методи дослідження

База дослідження

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Приблизно з півтора року починається мовленнєве відображення категорій часу. Першочергово з’являються прислівники, що визначають часову послідовність: зараз, спочатку, тепер.  Діти ще погано володіють граматичними формами минулого і майбутнього часу, тому вони змішують такі часові прислівники, як тепер, зараз, потім.

  Для  дітей дошкільного віку час  вже не вичерпується справжнім.  Короткий час включається в  інше, більш довше й спільне,  з розумінням його тривалості дитина підходить вже не відчуттями, а роздумуванням про щось таке. Що існує разом з подіями, але як би віддалено від них. У дошкільників утворюється ясне для конкретних подій уявлення про минуле, теперішнє та майбутнє. Багато педагогів відмічають цей конкретний характер часових уявлень дошкільників. Про дні, місяці, години діти говорять як про предмети і навіть уособлюють час: «Куди пішло вчора?»

По мірі накопичення досвіду орієнтування в часі діти установлюють більш суттєві  ознаки, як показники часу починають  використовувати деякі об’єктивні явища: «Зараз вже ранок, світло, сонечко  встає, а ніч – це коли темно  і всі сплять».

Молодші дошкільники вже більш чітко  локалізують в часі події, що володіють  відмінними якісними ознаками, емоціональною  симпатією, добре їм знайомі: «Ялинка  – коли зима, поїдемо на дачу, коли літо» та ін..

Найбільш  доступними, першочерговими мовними  вираженнями категорії часу являються  нерозчленовані часові відношення. Вони означають слова спочатку, потім, раніше, пізніше, за тим дитина починає користуватися словами давно і скоро.

  Діти 6 – 7 років вже активно користуються часовими прислівниками. Але не всі часові категорії сприймаються ними і правильно відражають ся в мові: краще засвоюються прислівники, що означають швидкість і локалізацію подій в часі, гірше – прислівники, що виражають тривалість та послідовність. Але декілька навчальних занять, що розкривають значення найбільш складних для дітей часових прислівників, уточнюють їх розуміння. Звідси слідує висновок: процес мовленнєвого вираження часових понять у дітей 5 – 7 років знаходиться в стадії непереривного розвитку, який протікає особливо інтенсивно, якщо цим процесом управляти. Але тонке диференціювання часових відношень в дошкільному віці формується ще повільніше і в значимій ступені залежить від спільного розумового та мовленнєвого розвитку дітей.

Характер  уявлень дітей дошкільного віку про час пов'язаний з розумінням ними властивостей часу, оволодіванням  часовими поняттями ( на світанку, в  сутінки, опівдні, о півночі, доба, тиждень, місяць, рік), вмінням орієнтуватися  в часі доби по природнім явищам, уявленням про причинно-часових  залежно ритмічних природних  явищ, про тривалість секунди, хвилини  та години і умінь визначати час  на годиннику, оцінювати часові інтервали.

Досвід  навчання показує, що в процесі організації  педагогічного впливу в дитячому садку і в сім’ї діти засвоюють лише деякі з перерахованих часових уявлень і умінь орієнтуватися в часі. Рівень цих знань невисокий. Різні по значенню часові поняття часто поєднують. Наприклад, діти не відчувають різниці в словах світанок та сутінки, що означають перехідні періоди від нічної темряви до денного світла. Значення слів північ і південь не сприймають як визначення моментів рівного ділення дня і ночі. Діти змішують поняття «день» і «доба», не можуть назвати всіх частин доби, не знають, що день – це частина доби.

Більшість дітей не помічають різниці в  забарвленні небосхилу в різні  періоди доби, не можуть встановити і послідовність частин доби. В  їх уяві доба закінчується ніччю, а  ранком починається. Таким чином  деякі діти мають неправильне  уявлення по особливості кожної доби та її неперервність.

Часто дошкільники  не знають назв днів тижня, не можуть визначити  їх послідовність. В запам’ятовування днів тижня спостерігається нерівномірність, краще запам’ятовуються дні, що мають  виражене емоційне забарвлення для  дитини. Ця особливість проявляється і в запам’ятовуванні дітьми назв місяців.

Недостатні  знання навіть старших дошкільників про способи виміру часу (за допомогою  календаря, годинника). Назви інтервалів часу (хвилина, година) залишаються  для дітей чисто словесними, абстрактними, так як ще не накопичений життєвий досвід діяльності за певний перебіг  часу цих відрізків часу.

Досвід  показує, що дошкільники здібні оцінювати  тривалість однієї хвилини, але ця оцінка залежить від характеру діяльності в даний проміжок часу. Позитивні  емоції у дітей, що виникають в  процесі цікавої діяльності, викликають бажання продовжити приємний момент. Тому при оцінці часу, заповненого  подіями цікавого та багатого змісту, дитина допускає переоцінку малого часу, яке протікає непомітно і його тривалість здається менше. Час, заповнений одноманітною, мало цікавою діяльністю, здається дитині тривалішим. Вплив  цих суб’єктивних факторів може бути значимо ослабленим в результаті розвитку у дітей «відчуття часу», точність оцінки різних часових інтервалів під дією спеціально організованих  вправ удосконалюється.

Знання, що мають діти про час неповні, одиничні, не взаємопов’язані і  статичні. Це пояснюється тим, що епізодичні заняття (що проводяться з дошкільниками  переважно словесними методами), на яких дітей знайомлять з ознаками частин добі, завчають послідовність  днів тижня, місяців, не дають їм необхідних знань про час – про його плинність і незворотність, про  ритм, темп і періодичність. Отримані дітьми відомості залишаються на поверхні свідомості, не розкривають  часових відношень.

Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію  часових одиниць і відношень  в постійно повторюваних явищ життя  і діяльності. Більшою точністю відрізняються  уявлення дітей про такі проміжки часу, навичка розрізнення яких формується на основі особистісного досвіду. Через  це дітей потрібно знайомити з  такими інтервалами часу, якими можна  виміряти і визначити тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

Всі міри часу (хвилина, година, доба, тиждень, місяць, рік) являють певну систему часових  еталонів, де кожна міра складається  з одиниць попередньої і служить  основою для побудови наступної. Тому знайомство дітей з одиницями  виміру часу повинно виконуватись в  строгій системі і послідовності, де знання одних інтервалів часу, можливість їх визначення й виміру служили б  основою для ознайомлення з наступним  і розкривали дітям істотні характеристики часу: його плинність, непереривність, незворотність.

В повсякденному  домашньому побуті і в дитячому садку  у дітей рано складається більш-менш визначене уявлення про реальну  тривалість таких проміжок часу, як ранок, день, вечір, ніч. Отже, вихователь має можливість уточнити і конкретизувати знання дітей про частини доби, формувати уміння розрізняти та уміння називати ці частини доби уже в  молодшій групі.

В середній групі необхідно поглиблювати і  розширювати ці знання і давати уявлення про послідовність частин доби і  про добув цілому, знайомити з  чергуванням трьох діб і значенням  слів вчора. Сьогодні, завтра. В старшій  та підготовчій до школи групі  на основі маючих у дітей знань  можна знайомити їх за допомогою  календаря з тижнем, місяцями, роком. Паралельно потрібно розвивати і  саме відчуття часу, починати знайомити  з тривалістю таких мір часу, як 1 хвилина, 3, 5, 10 хвилин, півгодини і  година. Навчити користуватися такими  приладами виміру, як пісочних та звичайний  годинник.

Разом з  тим потрібно навчати дітей самостійно виокремлювати тимчасову послідовність  в розглянутих явищах, подіях, а  також самостійно відновлювати її чи встановлювати заново.                                                                                                                                                                                            

 

 

 

 

2. Значення знань про час у роботі з дітьми дошкільного віку.

Час, як відомо, є важливим фактором у житті людини. У вік механізації й автоматизації виробництва, вік нечуваних швидкостей і прискорення ритму життя значення формування у підростаючого покоління адекватних уявлень про час, уміння орієнтуватися в ньому особливо зростає. Формування цих уявлень слід розпочинати ще в дошкільному віці. Оволодіння часовими уявленнями допомагає дітям повніше і точніше сприймати навколишній світ, розвиває в них образне й абстрактне мислення.

Відомий радянський психолог Б. Г. Ананьєв зазначав, що формування у дошкільників уявлень  про час є необхідною умовою успішного  навчання в школі. Воно сприяє удосконаленню  пізнавальної діяльності і розвитку мислення, збагаченню словника, розвитку таких якостей особистості, як організованість, зібраність, цілеспрямованість, точність, потрібних дитині при навчанні в  школі і в повсякденному житті.

Сучасні умови праці потребують від людини уміння слідкувати за плинністю часу в процесі діяльності, розподіляти  її в часі, реагувати на різні  сигнали з визначною швидкістю  і через задані часові інтервали, пришвидшувати чи уповільнювати  темп своєї діяльності, раціонально  використовувати час. У всіх видах  діяльності людини так чи інакше потребується орієнтація в часі, відчуття часу. В  свою чергу відчуття часу пробуджує  людину бути організованою, зібраною, допомагає берегти час, більш  раціонально його використовувати, бути точним час являється регулятором  не тільки різноманітних видів діяльності, але і соціальних відношень людини.

Час являється  регулятором життя і навчальної діяльності школяра починаючи з 1-го класу. Немає ні одного виду діяльності дітей процесі навчання в школі, в якому просторово-часове орієнтування не являлося важливою умовою засвоєння  знань, умінь, навичок та розвитку мислення.

Багато  додаткових труднощів доводиться долати тим дітям, у яких до періоду вступу до школи не розвинуті часові розрізнення. Буквально з перших уроків в класі  діти повинні уміти працювати  в одному темпі й ритмі, вкладатися в відведений час, вміти вправляти  своїми діями вчасно, берегти час. Учні 1-го класу повинні навчитися  не запізнюватись на заняття, починати вчасно готування уроків вдома, все  встигати.

До всіх цих вимог, які пред'являє дитині школа, її потрібно готувати ще в дошкільному  віці. Для цього перш за все необхідно  розвивати у дітей відчуття часу – уміння визначати і відчувати  визначені відрізки часу.

У дітей  старшого дошкільного віку можливо  формувати навичку регуляції  діяльності вчасно. Для цього необхідно  створювати спеціальні життєві ситуації, загострюючи увагу дітей на тривалості різноманітних життєво важливих часових інтервалів, показати їм, що можна встигнути зробити за ці відрізки часу, привчати в процесі  діяльності вимірювати, а потім і  самостійно оцінювати часові проміжки, розраховувати свої дії і виконувати їх в заздалегідь встановлений час.

В існуючому  об’єктивно часі різноманітні події, явища, дії людини  слідують одне за іншим, тому можна вичленити їх часову послідовність і керуватись нею  при планування і організації  своєї діяльності. Діти повинні вміти  послідовно розглядувати те чи інше явище, об’єкт, картину, викладати свої думки, виконувати операції в трудовій, спортивній і іншій продуктивній діяльності. Для цього потрібно вміти виокремлювати  часову послідовність в запропонованому  змісті і вміти нею відтворювати чи встановлювати заново. Самостійно оволодівати цими умінням діти не можуть.

Отже, потрібно спеціально розроблені і введені  в процес навчання прийоми, направлені на вичленення, відновлення і встановлення часової послідовності. Які озброюють  дітей необхідними способами  дії.

Календарний час – це визначені проміжки часу, тривалість яких зафіксована  спільним досвідом в спільно прийнятих  мірах часу: доба, неділя, місяць, рік. Кожна міра часу має свою кількісну  характеристику і служить одиницею виміру для наступного проміжку часу.

У дітей  старшого дошкільного віку при відсутності  систематичної роботи по ознайомленні з часом і способами його виміру складаються досить уривчасті, неточні  уявлення про календарний час. Заучування назв і послідовності днів неділі, місяців не дає уявлень про  тривалість, ємності часу, його плинності, необоротності, заміні і періодичності.

Немає сумнівів в тому, що необхідно систематично знайомити дітей дошкільного  віку з календарем. Це полегшить  їм орієнтування в оточуючій діяльності, так як розпорядок життя в дитячому садку будується по визначеному  плані, пов’язаному з днями тижня.

За допомогою  календаря визначається час настання свят, що викликає підвищений інтерес  у дітей. Знайомство з календарем допоможе усвідомити також послідовність  пори року, з якими пов’язані  сезонні зміни, що являються також  предметом вивчення. В старшому дошкільному  віці розвивається інтерес до різних параметрів часу: в 6 – 7 років дитину цікавить тривалість того чи іншого явища, кількісна характеристика мір часу, пристрої виміру часу. Знайомство з  календарем необхідно і в плані  підготовки дітей до школи, до твердого розпорядку занять по годиннику и  по дням неділі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Завдання і зміст ознайомлення  дітей дошкільного віку з часовими  уявленнями.

Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію  часових одиниць і відношення в постійно повторюваних явищах життя  і діяльності. Більшою точністю відрізняться уявлення дітей про такі проміжки часу, навичка розрізнення яких формується на основі особистого досвіду. Тому дітей  потрібно знайомити з такими інтервалами  часу, якими можна виміряти і визначати  тривалість, послідовність, ритмічність  їх дій, різноманітних видів діяльності.

Всі міри часу (хвилина, година, доба, неділя, місяць, рік) являють визначену систему  з одиниць попередньої і служить  для  побудови наступного. Тому знайомство дітей з одиницями виміру часу повинно відбуватися в строгій  системі і послідовності, де знання одних інтервалів часу, можливість їх визначення і виміру служили б  основою для ознайомлення з наступними і розкривали дітям суттєві характеристики часу: плинність, безперервність, незворотність.

В повсякденному  домашньому побуті і в дитячому садку  у дітей рано складається більш-менше  визначене уявлення про реальну  тривалість таких проміжків часу як ранок, день, вечір, ніч. Отже, вихователь має можливість уточнити і конкретизувати знання дітей про частини доби, формувати навички розпізнання  і уміння називати ці частини доби вже в молодшій групі.

Відповідно  до вимог програми завдання з формування орієнтування в часі полягають у  тому, щоб ураховуючи вікові особливості  дітей  і їхній життєвий досвід, спочатку на четвертому – п’ятому  роках життя добитися розуміння  і правильного вживання слів, які  загально визначено вказують на тривалість, локалізацію подій у часі і  часові відношення, добитися розрізнення  і правильного називання частин доби.

В середній групі необхідно поглиблювати і  розширювати ці знання і давати уявлення про послідовності частин доби і  про добу в цілому, знайомити з  чергуванням трьох діб і значенням  слів вчора, сьогодні, завтра.

У старшому дошкільному віці слід допомогти  дітям у засвоєнні послідовності  пір року, набуті уміння визначати  частини добі та пори року за природними орієнтирами за тим, що саме роблять  в ці періоди дорослі та діти, уміння послідовно називати дні тижня.

Дітей підготовчої групи треба підвести до усвідомлення важливості врахування часу, до опанування початковими знаннями про міри, за допомогою яких люди точно визначають час та ведуть  його числення, до розрізнення різних інтервалів часу.

Зрозуміло, що успішна реалізація цих завдань  можлива завдяки цілеспрямованій  роботі і застосуванню відповідних  методів навчання дітей розрізненню  і правильному вживанню часових  термінів, визначених програмою для  кожної вікової групи. Роботу передусім  слід починати з розширення і поглиблення  чуттєвої основи у повсякденному  житті. Щоб викликати у дошкільників відчуття тривалості і послідовності  певних подій, а також плинності  часу, увагу дітей слід зосереджувати  на їхніх власних відчуттях під  час виконання ними певних рухів  і дій, на сприйняття звуків, рухів  і дій інших об’єктів в їхньому  ритмі, темпі, швидкості, на сприйнятті явищ в їхньому розвитку. На основі спостережень далі застосовуються такі методи, як зіставлення і оцінка часових інтервалів у загальновизначеній формі за певним заповненням їх різними  рухами чи подіями, використовуючи прийом порівняння а також локалізацію  рухів і подій у часі.

Для поглиблення, уточнення і закріплення знань, які формуються у повсякденному  житті, слід проводити заняття із застосуванням таких методів, як дидактичні ігри та вправи, розв’язування  задач, вправляння у визначенні послідовності  логічно пов’язаних подій, в оцінці недовго тривалих інтервалів секундами  і хвилинами, в умінні вкладатися у відведений час при виконанні  нетривалих практичних завдань.

Паралельно  потрібно розвивати і власне відчуття часу, почати знайомити з тривалістю таких мір часу як 1 хвилина, 3, 5, 10 хвилин, півгодини і година. Навчити  користуватися такими пристроями виміру часу, як пісочний годинник і звичайний  годинник.

Водночас  із цим потрібно навчати дітей  самостійно виокремлювати часову послідовність  в розглянутих явищах, діях, а  також самостійно відновлювати її чи встановлювати заново.   

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.1.Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями.

Формування  у дітей розуміння та правильного вживання слів, які вказують на загально виражену тривалість і часові співвідношення («довго», «скоро», «зараз», «пізніше», «раніше»), а також слів, якими визначають порядок перебігу явищ і подій у часі («було», «є», «буде»), широко здійснюється у повсякденному житті. Насамперед використовуються будь-які слушні випадки в режимних моментах та створюються ситуації для збагачення відчуттів дитиною того, що все, що вона робить, якийсь час триває і відбувається в певній послідовності. Зокрема, під час проведення з дітьми ранкової гімнастики можна кілька разів підкреслити тривалість та послідовність вправ, кажучи: «Зараз ми робимо таку вправу... Стільки ж часу ми робитимемо ось таку наступну вправу...» і т. д. Після закінчення гімнастики вихователь звертається до дітей із запитаннями на які потребують оцінювання та порівняння виконуваних вправ: «Діти, довго ми сьогодні робили гімнастику? А чи робили ми якусь вправу довше, ніж іншу? Яку вправу ми з вами зробили спочатку? Що в нас буде після ранкової гімнастики?».

Поглиблення, уточнення і закріплення правильного  розуміння і вживання часових  термінів здійснюється на заняттях з  використанням роздавального дидактичного матеріалу. Оскільки дітям відомі послідовність  та тривалість режимних моментів дитячого садка, то вихователь, добираючи картинки із зображенням різних режимних процесів (1 – ранкова гімнастика, 2 – прогулянка, 3 – денний сон), спочатку демонструє перед дітьми дві з перших картинок і з’ясовує, що зображено на кожній з них, а потім запитує, що із зображеного  триває довго, а що недовго. Наступного разу крім цих двох картинок демонструється  ще третя і пропонуються такі завдання: показати, що із зображуваного скоро  буде, що нескоро; що вже було, а що буде; що діти в дитячому садку роблять  спочатку, що потім, що пізніше.

Навчаючи  дітей середньої групи розрізнювати і правильно вживати поняття  «сьогодні», «завтра», «учора» у  повсякденному житті ви використовують вправи з конкретним, зрозумілим змістом: «Сьогодні у нас заняття з  математики. Яке заняття було учора? Завтра у нас буде заняття з  малювання. Яку пісню ви заспівали  учора на музичному занятті?»  Увагу дітей звертають на плинність  часу. Дітям пояснюють, що те, що було теперішнім, поступово відступає, а  майбутнє поступово наближається. Саме це й перетворює «сьогодні» у «завтра», а «завтра» у «сьогодні». Після  цього дітям пропонується загадка: «Що було вчора, а буде завтра?» (сьогоднішній день).