Международная економика

Світовий ринок

 

1 Еволюція світового ринку

Міжнародний поділ праці  і його міжнародна кооперація сприяли  виникненню світового ринку, що розвивався на основі внутрішніх ринків, які поступово  виходять за національні межі.

Становлення найпростішої форми  внутрішнього ринку, де усе, що призначено для продажу, збувається самим виробником покупцеві з рук у руки, а  усе, що купується, відразу ж оплачується  і забирається покупцем, відноситься до початкової стадії становлення товарного господарства, заснованого на поділі праці.

Згодом з'явилися національні  ринки товарів, у рамках яких роздрібні  ринки відокремилися від оптових, а ринки праці, ринки капіталу і частина ринку вже орієнтувалася  на іноземних покупців. (Ринок праці  – работоргівля) З XVI до середини XVIII століття мануфактура, засноване на поділі праці, створювала умови для більш масштабного виробництва товарів. Для такого виробництва міські ринки і ярмарки ставали тісними.

Крок за кроком вони розширювалися  до регіональних, державних, міждержавних і, нарешті, світових масштабів. Міжнародні ринки, що представляли собою ту частину національних ринків, що була безпосередньо зв'язана з закордонними ринками, виникли в Європі, на Близькому Схід, на Далекому Сході.

Промисловість була тісно зв'язана з національними ринками. Товари для вивозу за рубіж являли собою готові продукти і вироблялися з місцевої сировини. Торгівля носила двосторонній характер. Великі географічні відкриття спричинили за собою активний розвиток вивозу товарів у відкриті землі і стали найважливішим фактором розвитку капіталізму в Європі.

Вузька  ремісно-мануфактурна база перестала відповідати  ринковим потребам, і під тиском попиту в першій половині XIX століття виникла велика фабрично-заводська індустрія, продукція якого вже не могла збуватися тільки на внутрішньому ринку, їй був потрібний всесвітній збут. Так в епоху первісного нагромадження капіталу відбулося переростання локальних центрів міждержавної торгівлі в єдиний світовий ринок.

Його  остаточне формування завершилося до XIX-XX століть, коли товарне  виробництво у  провідних країнах досягло високого рівня розвитку. Еволюція ринку за схемою "внутрішній ринок (форма госп. спілкування, за якою все, що призначено для продажу збувається самим виробником) — національний ринок (внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців) — міжнародний ринок (частина нац ринків, яка зв’язана з закордонними ринками) — світовий ринок (сфера стійких…) представлена на малюнку

Світовий ринок (world market) — сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному поділі праці, і інших факторів виробництва.

Світовий ринок характеризується наступними основними рисами:

• він є категорією товарного виробництва, що вийшло в пошуках збуту своєї продукції за національні межі;
• він виявляється в міждержавному переміщенні товарів, що знаходяться під впливом не тільки внутрішнього, але і зовнішнього попиту та пропозиції;
• він оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробникові, у яких галузях і регіонах вони можуть бути застосовані найбільш ефективно;
• він виконує сануючу роль, вибраковуючи з міжнародного обміну товари і їх виробників, що не в змозі забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах.

Виступаючи  сферою міждержавного  обміну товарами, світовий ринок впливає на виробництво, показуючи йому, що, скільки і для кого потрібно робити. У цьому змісті світовий ринок виявляється первинним стосовно виробника і є центральною категорією теорії міжнародної економіки.

 

2 Характерні риси світового ринку

 Світовий ринок став  закономірним результатом розвитку  внутрішніх і національних ринків товарів, які вийшли за межі державних кордонів. Для нього характерні такі риси:

* він є категорією товарного  виробництва, яке у пошуках  збуту 
своєї продукції вийшло за національні межі;

' він виявляється у  міждержавному переміщенні товарів  під впливом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх попиту і пропозиції;

* він оптимізує використання  факторів виробництва, підказую 
чи виробнику, у яких галузях та регіонах вони можуть бути за 
стосовані найефективніше;

* він виконує санаційну  роль, вибраковуючи з міжнародного  об 
міну товари та часто їх виробників, які не можуть забезпечити між 
народний стандарт якості за конкурентних цін;

• на ньому існує особлива система цін — світові ціни; •

• на ньому рух товарів  зумовлюється не лише економічними 
факторами (виробничими зв'язками між підприємствами та регіона 
ми країни), а і зовнішньоекономічною політикою окремих держав.

Товар, який знаходиться  на світовому ринку у фазі обміну, виконує інформаційну функцію, повідомляючи усереднені параметри сукупного попиту та сукупної пропозиції. Завдяки цьому кожний учасник може оцінити та адаптувати параметри свого виробництва до світових.

Світовий ринок € сферою міжнародного обміну і тому має зворотний вплив на виробництво: показує йому, що, скільки та для кого треба продукувати, 3 цього боку світовий ринок є первинним відносно виробника і є центральною категорією міжнародної економ1ки та М

 

 

3 Виникнення та основні риси світового господарства

Розвиток світового ринку товарів привело на рубежі ХIХ-ХХ століть до інтенсифікації міжнародного економічного спілкування, що стало поступово виходити за рамки міждержавного обміну товарами. Бурхливий розвиток продуктивних сил і ріст моці фінансового капіталу привели до виникнення світового господарства.

Формування світового господарства показують 3 стадії становлення та розвитку класичного підприємства в промисловості економіки більш розвинених країн: підприємницька проста кооперація (від зародження підприємництва в промисловості і приблизно до середини ХVI ст.), велике машинне виробництво.

У період п-го перевороту в  економі. Більш розвинених країнах і розгортання електротехнічної революції (поч. ХХст.) історично завершується формування СГ. Становлення СГ є історична еволюція інституту сім'ї, держави, власності, поєднаних розвитком тов. -гр. відносин, переходом її ф-ння зі сфери обігу в сферу виробництва.

Характерною рисою світового ринку є міждержавне переміщення товару, міжнародна торгівля. При переході товарного виробництва від стадії світового ринку до стадії світового господарства виникає міжнародне переміщення вже не тільки товару, але і факторів його виробництва, насамперед капіталу і робочої сили.

Світове господарство-сукупність національних економік країн світу, зв'язаних між собою мобільними факторами виробництва.

Основою світового господарства, так само як і світового ринку, є міжнародний поділ праці й інших факторів виробництва. (Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тім, що він виявляється не стільки через міжнародний рух товарів, скільки через міжнародний рух факторів виробництва.

Характерні риси сучасного  світового господарства наступні:

• розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, насамперед у формах вивозу-ввозу капіталу, робочої сили і технології;
• ріст на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, що розташовуються в декількох країнах, у першу чергу в рамках транснаціональних корпорацій;
• економічна політика держав, що передбачає підтримку міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатобічній основі;
• виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об'єднань.

Класифікація ф-рів виробництва: Основні (ті, що від природи, чи результат іст. розвитку); розвинені (набуті в результаті соціально-економічного розвитку.; загальні (можуть заст.. в різних галузях виробництва); соц-ні (вик. в окремих галузях)

Регулюється світове господарство за допомогою мір національної (наприклад, надання державних гарантій інвестицій) і міждержавної економічної політики (наприклад, висновок угод про запобігання подвійного оподатковування). У рамках світового господарства економіка окремих країн стає усе більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

4 Сучасне світове господарство

Для сучасного  періоду міжнародного економічного розвитку характерне широке залучення країн у міжнародні взаємозв'язки. Це пов'язане з тим, що масштаби сучасного виробництва переросли національні рамки. У міжнародних масштабах переміщуються не лише товари, а й фактори виробництва, насамперед капітал та робоча сила. Охопленою сферою стала не лише сфера обігу, а й сфера виробництва. Для нормального підтримання і розвитку національного виробництва стає необхідною взаємодія з іншими країнами, участь у міжнародному поділі праці та обміні. Посилюється інтернаціоналізація виробництва й усього господарського життя, що стало основою формування світового господарства.

Наведеш вище міркування відображені  у понятті світове  господарство:

• світове (всесвітнє) господарство — це сукупність національ 
них господарств, взаємозв'язаних міжнародним поділом праці, 
міжнародними економічними відносинами [17, с 7];

• світове  господарство — сукупність національних економік країн 
світу, поєднаних мобільними факторами виробництва [18, с. 33];

• сучасне  світове господарство — це сукупність національних 
економік, що перебувають у тісній взаємодії і взаємозалежності, 
глобальний економічний організм, підпорядкований об'єктивним 
законам ринкової економіки [19, с 6];

світове господарство — це сукупність міжнародних  економічних відносин у взаємозв'язку з продуктивними силами та відповідним механізмом регулювання й управління [6, с. 15].

Ці формулювання дещо відрізняються  за змістом, що відображає різні підходи  до визначення структурних  елементів світового  господарства. У перших трьох визначеннях головними елементами є національні економіки (господарства). Згідно з четвертим визначенням міжнародна економічна система розглядається як результат взаємодії усієї сукупності світогосподарських зв'язків та продуктивних сил із задіянням механізму регулювання та управління, як система якісно вищого рівня, ніж проста сукупність національних економік різних держав. Кожне з наведених визначень більшою чи меншою мірою відображає суть світового господарства. Найповнішим можна вважати таке визначення: світове господарство — це сукупність національних господарств, взаємопов'язаних міжнародними економічними відносинами з відповідним механізмом регулювання та управління.

Світове господарство є складною комплексною системою з досить чіткими  межами, якісними і  кількісними параметрами. Його не треба ототожнювати зі світовою економікою, яка стосується здебільшого продуктивних сил, їхніх національних та регіональних особливостей. Не потрібно його ототожнювати і зі світовим ринком. Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тому, що воно проявляється насамперед через міжнародний рух факторів виробництва та товарів (меншою мірою). Для світового ринку переважно характерне міжнародне переміщення товару, міжнародна торгівля. Світове господарство поєднує усі основні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, пов'язаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва.

Характерними  рисами сучасного  світового господарства є 

• розвиток міжнародного переміщення  факторів виробництва, 
передовсім v формах ввезення — вивезення капіталу, робочої сили 
і технології;

• зростання  на цій основі міжнародних  форм виробництва  на 
підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рам 
ках ТНК;

• економічна політика держав у  підтримці міжнародного руху 
товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній 
основах;

• виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох 
держав і міждержавних об'єднань.

Регулюють світове господарство заходами національної та міждержавної економічної політики. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

Кінець XX і початок XXI ст. є  періодом формування нової системи світового господарства з властивою їй ієрархією національних економік у міжнародному поділі праці та на міжнародному ринку факторів виробництва. Основною її рисою все більше стає не суперечність, а тенденція до співробітництва і взаєморозуміння. Нівелюються, зближуються економічні рівні розвитку різних країн.

Інтернаціоналізація виробництва під  дією НТР створює  таку ситуацію, коли країнам вже невигідно мати виключно все "своє виробництво". Інтегруючись у світове господарство, країни прагнуть знайти і знаходять там свою комірку. Дослідження закономірностей формування міждержавних зв'язків, їх розвитку дає змогу зробити висновок про те, що прагнення до створення єдиного планетарного ринку капіталів, товарів та послуг, економічне зближення й об'єднання окремих країн у єдиний господарський комплекс є генеральною тенденцією розвитку світового господарства.

Провідною тенденцією світогосподарського  розвитку останніх десятиліть (особливо останнього) є поступовий перехід багатьох країн до економіки  відкритого типу. Він  передбачає ліквідацію державної монополії зовнішньої торгівлі, використання різних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємництва, інтеграцію господарського комплексу в світове господарство та світовий ринок. Одним з найважливіших критеріїв цього переходу є сприятливий інвестиційний клімат країн, що стимулює приплив капіталовкладень, технологій, товарів. Внутрішній ринок країни доступний для таких надходжень. Проте водночас відкрита економіка не допускає безконтрольності у зовнішньоекономічних зв'язках. Вона вимагає активного державного регулювання структури експорту та імпорту, руху капіталу, митної, валютної, податкової, кредитної та інвестиційної політики тощо, щоб не допустити одностороннього переважання економічно розвиненіших країн.

 

 

Міжнародна торгівля

 

 

2. Суть структура значення міжнародної торгівлі

 

Міжнародна торгівля має  певні специфічні риси. До них передусім  відносяться відмінності в мобільності. Так, мобільність, або здатність  до переміщення, ресурсів між країнами набагато нижча, ніж усередині країни. Робітники будь-якої країни можуть вільно переїжджати із одного району в інший. Перетинання кордону між країнами — зовсім інша справа. Імміграційні закони, не кажучи вже про мовні і культурні бар'єри, ставлять жорсткі обмеження на шляху міграції робочої сили між країнами. Різниця податкового законодавства, інших заходів державного регулювання, ділової практики та ряду інституційних бар'єрів обмежують міграцію реального капіталу через національні кордони.

Міжнародна торгівля виступає в ролі замінника міжнародної  мобільності ресурсів. Якщо людські  та матеріальні ресурси не можуть вільно переміщатися між країнами, то рух товарів і послуг здатний ефективно заповнити цю прогалину. Оскільки кожна країна використовує різну валюту, то кожне національне підприємство, яке збуває свою продукцію в іншу країну, виручає іноземну валюту для того, щоб закупити за неї необхідну йому продукцію в цій же країні. Торговельна політика кожної країни впливає на обсяг виробництва і зайнятість інших країн.

Оскільки країни використовують різні грошові одиниці, то кожне підприємство, яке збуває свою продукцію в іншу країну і виручає за неї іноземну валюту, потребує обміняти її на власну національну валюту. Тому елементом міжнародної торгівлі є валютний курс, який визначає ціну валюти однієї країни через грошову одиницю другої. Для розвитку міжнародної торгівлі важливе значення має ефективне функціонування міжнародної фінансової системи.

Міжнародна торгівля зазнає також політичного втручання  і підлягає контролю, які істотно відрізняються за ступенем і характером від тих, що зазнає внутрішня торгівля.

Загалом міжнародна торгівля є засобом, з допомогою якого  країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і таким чином збільшувати загальний обсяг виробництва. Сучасні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на товарах, які вони можуть виготовляти з найбільшою ефективністю, і подальшого їх обміну на товари, які вони не в змозі самі ефективно виробляти. Крім того, торгівля сприяє розповсюдженню нових ідей і технологій. Коли в якійсь країні з'являється новий винахід, міжнародні торговельні зв'язки розносять його по цілому світі.

В основі поглибленого дослідження доцільності розвитку зовнішньої торгівлі лежать дві обставини. По-перше, економічні ресурси — природні, людські, інвестиційні товари — розподіляються між різними країнами світу дуже нерівномірно; країни суттєво відрізняються своєю забезпеченістю економічними ресурсами. По-друге, ефективне виробництво різних товарів вимагає різних технологій або комбінацій ресурсів.

Економічно розвинуті  країни перебувають у кращому  стратегічному становищі в плані  виробництва науковомісткої та технологічно складної продукції. Важливо підкреслити, що економічна ефективність виробництва різних товарів може змінюватися і дійсно змінюється з часом. Зрушення в розподілі ресурсів і технологій можуть приводити до підвищення або зниження ефективності виробництва товарів у різних країнах. Тобто розвиток національних економік може змінювати кількість і якість робочої сили, обсяг і склад капіталу, сприяти виникненню нових технологій. Можуть зазнавати змін навіть масштаби і якість земельних і природних ресурсів. У міру того, як проходять ці зміни, ефективність виробництва різних товарів також змінюватиметься.

Основні показники міжнародної  торгівлі

 

Можна виділити чотири групи  показників міжнародних торгових відносин (МТВ):

1. Показники об'єму МТВ:

експорт – вивіз товару з країни;

імпорт – ввіз товару в країну;

зовнішньоторговельний оборот – сукупний об'єм експорту-імпорту за певний період часу (звичайно за рік);

фізичний об'єм МТВ – оцінка об'єму експорту й імпорту в постійних цінах у рамках одного періоду (року);

генеральна торгівля – вартість зовнішньоторговельного обороту і вартість транзитних товарів;

спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний оборот, тобто продукція, завезена в країну або вивезена з неї;

реекспорт – вивіз раніше завезених товарів, які не підлягали переробці;

реімпорт – увіз раніше вивезених товарів, які не підлягали переробці.

2. Показники за критерієм  структури МТВ:

товарні – це показники розподілу експорту й імпорту за основними товарними позиціями;

географічні – розподіл МТВ за групами країн і регіонами;

інституціональні – розподіл МТВ за суб'єктами і метода товарного обміну.

3. Показники динаміки  МТВ:

1) темпи зростання МТВ:

темпи зростання експорту:

де Тр.е. – темпи зростання  експорту;

Е з.р – об'єм експорту в звітному році;

Е б.р. – об'єм експорту в базисному році;

темпи зростання імпорту:

де Тр.і. – темпи зростання  імпорту;

І зр – обсяг імпорту в звітному році;

І б.р. – обсяг імпорту  в базисному році;

темпи зростання зовнішньоторговельного обороту:

де Тр.ЗТО – темпи  зростання зовнішньоторговельного обороту;

ЗТО з.р – обсяг зовнішньоторговельного обороту в звітному році;

ЗТО б.р – обсяг зовнішньоторговельного обороту в базисному році;

2) темпи приросту МТВ:

темпи приросту експорту:

де Тпр.е – темпи  приросту експорту;

Тр.е.з.р – темпи росту експорту в звітному році;

Тр.е.б.р – темпи росту  експорту в базисному році;

темпи приросту імпорту:

де Тпр.і – темпи  приросту імпорту;

Тр.і.з.р – темпи зростання  імпорту в звітному році;

Тр.і.б.р – темпи зростання  імпорту в базисному році;

темпи приросту зовнішньоторговельного обороту:

де Тпр ЗТО – темпи  приросту зовнішньоторговельного обороту;

Тр.ЗТО.з.р – темпи зростання  зовнішньоторговельного обороту в  звітному році;

Тр.ЗТО б.р – темпи  зростання зовнішньоторговельного обороту в базисному році.

4. Показники результативності  МТВ: 

сальдо торгового балансу – це різниця між вартісним об'ємом експорту й імпорту товарів окремої країни. Якщо експорт більше імпорту, то сальдо позитивне («+»), якщо імпорт більше експорту, то сальдо негативне («–»);

сальдо балансу послуг – це різниця між вартістю послуг, що надає країна, і вартістю послуг, що вона імпортує. Розрізняють позитивне і негативне сальдо балансу послуг за аналогом з попереднім;

сальдо некомерційних  операцій – це різниця між доходами від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення коштів у спадщину, при вирішенні сімейних проблем. За кожним з цих напрямків рухів коштів складається баланс і розраховується відповідне «+» або «–» сальдо;

сальдо балансу поточних операцій – це сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій;

експорт на душу населення:

,

де Е д.н – об'єм експорту на душу населення в даному році;

Е з.р. – об'єм експорту в  даному році;

імпорт на душу населення:

де І д.н. – об'єм імпорту  на душу населення в даному році;

І з.р. – об'єм імпорту  в даному році;

зовнішньоторговельний оборот на душу населення:

,

де ЗТО д.н – об'єм зовнішньоторговельного обороту на душу населення в даному році;

ЗТО з.р – об'єм зовнішньоторговельного обороту в даному році;

експортна квота:

де Ед.р. – об'єм експорту в даному році;

імпортна квота:

де І д.р. – обсяг  імпорту в даному році;

квота зовнішньоторговельного обороту:

де ЗТО д.р. – об'єм зовнішньоторговельного обороту в даному році.

Структура міжнародної торгівлі.

Структуру міжнародної торгівлі розглядають у двох ракурсах: як торгівлю окремими групами товарів і як систему методів організації реалізації товарів на світовому ринку.

Товарна структура міжнародної  торгівлі - це частка тих чи інших товарів у світовому товарообігу. Сюда відносять основні групи товарів:

Продовольство(включаючи напої та тютюн), сировина, мінеральне пальне, продукція переробної промисловості(машини, устаткування, хімічні товари, метали, текстиль).

Товари на світовому ринку мають штрихові коди - це належність товару до певної товарної групи, кодування його властивостей та якості за допомогою штрихових позначок. Код України 482. Україна вступила до Міжнародної асоціації товарної нумерації в Європі (ЕАN) в 1995. У 1996 році вийшла Постанова КМУ "Про введення штрихового кодування товарів", а з 1997 року введено обов"язкове кодування національних товарів.

Структура міжнародної торгівлі за формами міжнародної торгівлі:

1. Традиційна торгівля - це торгівля між суб"єктами за традиційними правилами: гроші - товар.

2. Торгівля продукцією  у рамках кооперації - це спосіб реалізації продукції між суб"єктами міжнародної виробничої кооперації, яка здійснюється, як правило, за трансфертними цінами у пільговому режимі.

3. Зустрічна торгівля - це сукупністьміжнародних торговельних угод, при укладанні яких закупівля продукції супроводжується зворотнім постачанням товарів, з метою досягнення балансу експортно-імпортних операцій:

а) бартер - це оцінені і  збалансовані товарообмінні операції за єдиним договором-контрактом без  грошового еквівалента.

б) зустрічна закупівля.

в) компенсаційні угоди - це довгострокові угоди(10-20 років), при  яких покупець оплачує вартість товарів  постачанням інших товарів або  наданням послуг, а при необхідності різницю доплачує грошима.