Монтаж котла БКЗ-75

 

План

Завдання…………………………………………………………………………………4

Вступ…………………………………………………………………………………….6

1. Конструктивні особливості котлоагрегата БКЗ – 75 – 39ФБ…………………......7
1. Короткий опис котла БКЗ – 75 – 39ФБ ………………………………………7

2.Підготовка до виконання монтажних робіт. Загальні вимоги…………...………10

3. Приймання під монтаж  будівель, споруд та фундаментів……………………..11

4. Підготовка котла до монтажу………………………………………………...........12

5. Монтаж котла……………………………………………………………………….21

5.1. Рекомендована послідовність монтажу………………………………………21

5.2. Монтаж шлакової шахти………………………………………………….....22

5.3. Монтаж порталів……………………………………………………………..22

5.4. Монтаж млинових шахт……………………………………………………..23

5.5. Монтаж топкових блоків………………………………………………….....24

5.6. Монтаж, блоків конвективної шахти і похилого щита під пароперегрівачем……………………………………………………………...24

5.7. Монтаж блоку барабана ………………………………….………………….26

5. 8. Монтаж блоків пароперегрівача …………………………………………..27

5.9. Монтаж блоку газової камери і стельових блоків………………………….28

5.10. Монтаж помостів і сходів з огородженням……………………………….29

5.11. Монтаж арматури, трубопроводів, сполучних еле ментів,

вузла живлення……………………………………………………………………29

5.12. Монтаж пальникових пристроїв……………………………………………32

5.13Монтаж гарнітури………………………………………………………….....33

5.14. Опресовування повітропроводів і повітропідігрівників………………….33

5.15. Холодний натяг…………………………………………………………….33

5.16. Прогонка труб кулею……………………………………………………....34

5.17. Гідравлічне випробування котлоагрегата…………………………………34

5.18. Монтаж контрольно-вимірювальних приладів, автоматичного регулювання і теплового захисту……………………………………………………..36

5.19. Монтаж внутрішньобарабанного пристрою………………………………37

5.20.Установка реперів…………………………………………………………….38

5.21. Дообмурівка котлоагрегату. Сушка обмурівки. Монтаж  теплової

 Ізоляції……………………………………………………………………………..38

6.Налагоджування і монтажні випробування……………………………39

6.1. Перевірка щільності котла ………………………………………………….39

6.2. Луження і промивка котла …………………………………………………..39

6.3. Контроль теплових розширень………………………………………………..43

6.4 . Випробування котла на парову щільність……………………………….....43

6.5  Регулювання запобіжних клапанів……………………………………….....43

6.6. Продування та промивання трубопроводів…………………………………44

7.Технічні умови на ремонт……………………………………………….47

Вступ………………………………………………………………………………...47

7.1. Загальні вимоги……………………………………………………………….47

7.2. Відомість оснащення і інструменту…………………………………………48

7.3. Вимоги до основних і зварювальних матеріалів…………………………..48

7.4. Вимоги до кваліфікації робітників і ИТР…………………………………..49

7.5. Вимоги з охорони праці і пожежної безпеки……………………………….49

7.6. Вихідні дані……………………………………………………………………50

7.7. Тенологічний процесс виготовлення колекторів, складання, зварювання і контроль якості зварних з'єднань при заміні лівого боку екранних труб 764 парового котла БКЗ-75-39ФБ………………………………………………………….50

7.8. Звітна документація……………………………………………………….....52

Висновки………………………………………………………………………………53   Література…………………………………………………………………………….54

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

           Енергетика всієї країни – це величезне господарство, яке включає підприємства з видобутку та транспорту енергетичних ресурсів, з перетворення одних видів енергії в інші, по транспортуванню енергії, ремонтні підприємства, наукові та проектні інститути та багато іншого. Усі разом вони утворюють велику енергетичну систему, яка включає п’ять систем енергетики: електроенергетичну, ядерно-енергетичну, нафтопостачальну, газопостачальну, вуглепостачальну.

           На даний момент більша частина  енергетичного устаткування електростанцій  України технічно застаріло і  потребує модернізації або заміни. Але введення нових енергетичних  потужностей ведеться повільними  темпами, так як великих коштів, потрібних для цього, енергетичні  компанії не мають, а державні  дотації не великі.

            В цих умовах актуальною являється  задача підтримання у роботоспроможному  стані та модернізуванні вже  існуючого енергетичного устаткування, у тому числі і тих котлів, що є на електростанціях України.

Одним з основних завдань  при виробленні теплової енергії  є всесвітня економія всіх видів  палива. При комбінованому або  роздільної виробленні електричної  і теплової енергії найчастіше в  якості теплоносія застосовується водяна пара. Агрегат призначений для  вироблення пари називають парогенераторами.

Крім водяної пари в  якості теплоносія використовується гаряча вода. Агрегати для отримання гарячої  води називають водогрійними котлами. Таким чином основним агрегатом  призначених для вироблення пари та гарячої води є парогенератори і водогрійні котли.

 

 

 

 

 

 

1. Конструктивні особливості котлоагрегата БКЗ – 75 – 39ФБ
1. Короткий опис котла БКЗ – 75 – 39ФБ

Барабанний котел БКЗ  – 75 – 140 вертикально – водотрубний, з природньою циркуляцією, в газощільному виконанні, П – подібної компоновки, призначений для спалювання березовських та інших видів бурого вугілля.

Технічна характеристика котлоагрегата

• Розрахункова паропродуктивність котла     75 т/год;
• Основне паливо                   вугілля
• Тиск на виході з пароперегрівника     3,9 МПа;
• Температура перегрітого пара      440 ^оС;
• Температура живильної води      104 ^оС;
• Температура відхідних газів      167 ^оС;
• Коефіціент корисної дії       91,7 %

Котел марки БКЗ-75-39-ФБ (рис. 1) відноситься до котлів середньої паропродуктивності. Він призначений для роботи на різних видах твердого палива, що спалюється в пилоподібному стані. Номінальна паропродуктивність котла 75 т / год при тиску пари 3,9 МПа і температурі перегрітої пари 450 ° С. Котел однобарабаннbq, обладнаний камерної топкою об'ємом 454 м3, яка екранована трубами діаметром 60x3 мм. Екран задньої стінки камери згоряння у верхній частині розділений на чотирьохрядні фестони, за яким розміщено двоступінчастий пароперегрівач, що складається з труб діаметром 38X3 мм. Площа поверхні нагріву II ступеня пароперегрівача може змінюватися (в залежності від виду палива) від 200 до 400 м2, а площа поверхні нагрівання I ступеня пароперегрівача постійна, рівна 220 м2. У опускним газоході котла знаходяться водяний економайзер і трубчастий повітропідігрівників, виконані відповідно з труб діаметром 32X3 і 40x1, 5 мм. Розміщені вони у розтин, тому мають по дві секції.

 

Рис.1 Котел БКЗ-75-39ФБ у  розрізі

Котел обладнаний:

1. трубопроводами палива, живильної води і пари

2. електрофікованого арматурою,  виконавчими механізмами і ел. двигунами 

3. датчиками і приладами  контролю теплотехнічних параметрів  ІМ, датчики та прилади контролю  теплотехнічних параметрів утворюють  згідно функціональної приналежності  й просторового розташування, технологічні (функціональні) підсистеми котла

Каркас котлоагрегата  являє собою несучу рамну металоконструкцію, призначену для розміщення всіх елементів котлоагрегата і складається із фронтової, задньої і двох бокових стінок і стельового перекриття. Фронтова і задня рами каркасу складаються із ригелей, розкосів і являються жорсткими рамними конструкціями. Бокові стінки мають по одній стійці і ригелями з розкосами з’єднаними з фронтовою і задньою рамами. Жорсткість і міцність каркасу надають яруси площадок.

Стельове перекриття складається  із несучих зварних балок, до яких підвішуються поверхні нагріву з  теплоізоляцією і на які установлюється барабан котла, конденсаційні установки  і виносні циклони.

Всі каркасні конструкції  виконані зварними.

Екранована поверхня топки  розбита на окремі екрани, а саме: фронтовий, задній і два бокових.

В нижній частині котлоагрегату  задній і фронтовий екрани утворюють  под топки, який закривається шамотною цеглою. Для вводу газів рециркуляції фронтовий екран утворює поріг під подом.

Бокові екрани мають плоску конструкцію. Всі екрани зварені  між собою по довжині і утворюють  суцільнозварну призматичної форми  коробку. Для приварки кутових частин фронтового і заднього екранів на бокових екранах між трубами  приварюються спеціальні сухарі.

Кріплення екранів до стельового перекриття виконується за допомогою  спеціальних підвісок.

 

 

2. Підготовка до виконання монтажних робіт. Загальні вимоги

2..1. Монтажу обладнання та трубопроводів повинна передувати підготовка у відповідності зі СНиП по організації будівельного виробництва.

2..2. При загальній організаційно-технічній підготовці повинні бути визначені замовником і узгоджені з генпідрядником і монтажною організацією:

а) умови-комплектування об'єкта обладнанням і матеріалами поставки замовника, що передбачають поставку комплектів обладнання на технологічну лінію, технологічний вузол, технологічний блок;

б) графіки, що визначають терміни  поставки обладнання, виробів і матеріалів з урахуванням послідовності монтажу, а також виробництва супутніх спеціальних будівельних та пусконалагоджувальних робіт;

в) рівень заводської готовності обладнання з урахуванням вимог ГОСТ 24444-80 і технічних умов, що визначають монтажно-технологічні вимоги до постачання устаткування, що підлягає монтажу;

г) перелік обладнання, що монтується із залученням шефмонтажних персоналу підприємств-виробників;

д) умови транспортування  до місця монтажу великогабаритного та великовагового устаткування.

2.3. При підготовці монтажної організації до виробництва робіт повинні бути:

а) затверджений ППР з  монтажу обладнання та трубопроводів;

б) виконані роботи з підготовки майданчика для укрупнювального складання устаткування, трубопроводів і конструкцій, складання блоків (технологічних і комунікацій);

в) підготовлені вантажопідйомні, транспортні засоби, пристрої для монтажу і індивідуального випробування устаткування і трубопроводів, інвентарні виробничі та санітарно-побутові будівлі та споруди, передбачені ППР; підготовлена ​​виробнича база для складання блоків (технологічних і комунікацій), виготовлення трубопроводів і металоконструкцій;

г) виконані передбачені  нормами і правилами заходи з  охорони праці, протипожежної безпеки  і охорони навколишнього середовища.

2..4. Підготовка виробництва монтажних робіт повинна здійснюватися відповідно до графіка і включати: передачу замовником в монтаж обладнання, виробів і матеріалів; приймання монтажною організацією від генпідрядника виробничих будівель, споруд і фундаментів під монтаж устаткування та трубопроводів; виготовлення трубопроводів і конструкцій; збірку технологічних блоків, блоків комунікацій і укрупнювальне збирання обладнання; доставку обладнання, трубопроводів і конструкцій в робочу зону.

 

3. Приймання під монтаж будівель, споруд та фундаментів

3.1. У будівлях і спорудах, що здаються під монтаж устаткування та трубопроводів, повинні бути виконані будівельні роботи, передбачені ППР, у тому числі зазначені в п. 2.3 цих правил, прокладені підземні комунікації, зроблені зворотна. Засипка та ущільнення, грунту, до проектних позначок, влаштовані стяжки під покриття підлог і канали, підготовлені і прийняті підкранові шляхи і монорельси, виконані отвори для прокладки трубопроводів і встановлені закладні деталі для встановлення опор під них; фундаменти та інші конструкції повинні бути звільнені від опалубки і очищені від будівельного сміття, отвори огороджені, лотки і люки перекриті.

У будівлях, де встановлюють обладнання і трубопроводи, в технічних  умовах на монтаж яких передбачені  спеціальні вимозі до чистоти, температурному режиму та ін, при здачі під монтаж повинно бути забезпечено дотримання цих умов.

3.2. У будівлях, спорудах, на фундаментах та інших конструкціях. здаються під монтаж устаткування та трубопроводів, повинні бути нанесені з необхідною точністю і в порядку, встановленому СНиП на геодезичні роботи в будівництві, осі і висотні відмотування, що визначають проектне положення елементів, які монтує.

На фундаментах для  встановлення обладнання, до точності якого пред'являються підвищені вимоги, а також для встановлення обладнання значної протяжності осі і висотні відмітки повинні бути нанесені на заставні металеві пластини.

Висотні відмітки фундаменту для установки обладнання, що вимагає  підливки, повинні бути на 50-60 мм нижче вказаної в робочих кресленнях позначки опорної поверхні обладнання, а в місцях розташування виступаючих ребер устаткування - на 50-60 мм нижче за відмітку цих ребер.

3.3. У фундаментах, що здаються під монтаж, повинні бути встановлені фундаментні болти і закладні деталі, якщо їх установка передбачена в робочих кресленнях фундаменту, виконані колодязі або пробурені свердловини під фундаментні болти.

Якщо у робочих кресленнях передбачені залишаються в масиві фундаменту кондуктори для фундаментних болтів, то установку цих кондукторів  і закріплених до них фундаментних болтів здійснює організація, монтуються обладнання. Свердління свердловин в  фундаментах, установку фундаментних болтів, що закріплюються клеєм і  цементними сумішами, виконує будівельна організація.

Фундаментні болти, замонолічених  у фундаменті, на виступаючою з фундаменту частині повинні бути захищені від корозії.

3.4. При здачі-приймання будівель, споруд і будівельних конструкцій під монтаж повинна одночасно передаватися виконавча схема розташування фундаментних болтів, закладних та інших деталей кріплення обладнання і трубопроводів.

Відхилення фактичних  розмірів від вказаних в робочих кресленнях не повинні перевищувати величин, встановлених відповідним СНиП.

3.5. До приймання під монтаж повинні пред'являтися одночасно будівлі, споруди та фундаменти, необхідні для установки комплексу обладнання і трубопроводів, що утворюють технологічний вузол.

 

4. Підготовка котла до монтажу

4.1Перед початком монтажних робіт необхідно перевірити наявність: 

1) комплектуючої відомості по котлу; 

2) інструкції по розвантаженню і зберіганню котельного устаткування ;

3) повного комплекту монтажних  креслень;

4) паспорта котла з  сертифікатами. 

 

 4.2. У мірі доставки окремих поставних блоків, вузлів і деталей котла на монтажний майданчик повинна проводитись перевірка комплектуючих згідно комплектутуючої відомості, а також повинен проводитись їх огляд з метою виявлення можливих дефектів і пошкоджень, що з'явилися при транспортуванні і розвантаженні.

 Виявлені дефекти і  пошкодження мають бути усунені. Усунення дефектів устаткування, виявлених в процесі приймання. є обов'язком замовника.

 

4.3. Перед монтажем котла необхідно виконати прийняття фундаменту, на який буде встановлений котел в наступному обсязі:

1) зробити зовнішній огляд  фундаменту;

2) провести перевірку  нанесених будівельною організацією  основних осей, а також провести  перевірку допоміжних осей котла,  і документацію про якість  бетону.Перевірку осей проводити по заводському кресленню навантажень нафундамент;

3) перевірити правильність  розташування фундамента щодо  осей будівлі та сусіднього фундаменту.

4) перевірити габарити фундаменту;

5) перевірити правильність виходу стержнів арматури;

6) перевірити правильність, висотних відміток.

Відхилення повинні бути в межах 20 мм Всі відхилення фундаменту від креслень, а також якість фундаменту для сприйняття навантаження повинні бути зафіксовані в монтажному формулярі і актах, що підписуються представниками монтажної, будівельної організаціями, замовника і, у разі проведення шефнадзора, представником заводу виробника котла.

 

4.4 До початку монтажу виконати обмурівку всіх блоків і щитів, у яких передбачено обмурування, обмуровочними плитами з закладенням поперечних швів згідно обмуровочних креслень, інструкції з монтажу.

4.4.1. Підготувати блоки до обмуровочних рабітв в наступному обсязі:

1) видалити з блоків  транспортувальні і пакувальні  деталі;

2) Усунути зафіксовані  дефекти і несправності, які можуть  бути наслідком неправильного транспортування та зберігання;

3) почати обмурівку блоків, які будуть монтуватися першими.

4.4.2. Перед початком монтажу топкових блоків:

4.4.2.1. Встановити деталі обмуровки холодної воронки і верхніх камер бічних екранів (армованих каркасів) відповідно  з кресленнями обмурівки топки.

4.4.2.2. Встановити на блоках пристосування для стягування блоків при їх установці, а также фіксування, відносно один одно по одному із способів:

1) на окантовочні профілях блоків, із зовнішньої сторони приварюються кутники 100x100x10, (виготовляються на місці з матеріалу замовника) з отворами 25 30мм, крізь які пропускаються болти М 20x150 з гайкою і шайбою (див. рис. 1,2).

Рис. 1

 

Рис.2

Кутники слід посилити ребром. Перед установкою кутників проводиться  розмітка на кожному з сполучених блоків. Кутники слід приварювати в місцях каркасних вузлів. Інтервал приварювання  небільше 3,5 м;

2) у окантовочні швелери  з інтервалом в 3,5 м просвердлюються  отвори  25 30мм, крізь які пропускаються монтажніболти М 25x100.

 

4.4.2.3. Встановити обмурівочні плити. Порядок встановлення обмурівочних плит і кронштейнів повинен бути наступним (див. Рис..3):

Рис.3. Схема установки  обмуровочних плит і кронштейнів  на блоках поточної камери

1. до щита приварити два кронштейна, що лежать в горизонтальному ряду

2) завести. обмурівочну плиту ;

3) поставити наступний  ряд кронштейнів і приварити  їх по всьому доступному контуру  примикання;

4) заложити фасонні цеглини згідно обмуровочних креслень;

5) встановити наступну  плиту і. т.д.

 

Установка плит здійснюється двома способами.

Перший спосіб. Блоки знаходяться  в горизонтальному положенні,  Плити піднімаються спеціальними захватами (див. рис.4), виготовленими на монтажі, підводяться під екранні труби і на катках 25мм закатуються на місце.

Рис.4. Схема стропування  обмуровочних плит

Другий спосіб. Блоки перекантовуються на ребро. До рамкам плит приварюються скоби з дроту  8 10 мм, за допомогою яких  плити піднімаються краном і у вертикальному положення заводяться у блок.

Після установки плит блоки знову перекантовується в горизонтальне положення для дообмурівки.

Після закладу плит у блоки зробити вирівнювання і підгонку їх шляхом збірки стін топки (по 3 блоки) з метою зберігання правильної форми вертикального шва кладки і якісного з'єднання блоків.

4.4.2.4. До монтажу на передніх та задніх бічних блоках поставити кутники 75x75x8 і 60x60x8 в районі холодної воронки, встановити армовані каркаси і забетонувати відповідно до креслення вузлів обмурівки холодної воронки у верхній частині блоків приварити смуги в районі похилої стелі. Перед бетонуванням деталі кріплень труб обернути в руберойд або змастити вигораючою речовиною.

4.4.2.5. Зробити дообмуровку блоків.

В відповідності з кресленням обмурівки паливної камери, укласти на блоках в зоні кріплення екранних труб бетон а в місцях переходу до схилу холодної воронки - цеглу.

Перед дообмурівкою блоків заздалегідь усі плити зрушити в нижнє положення і закріпити клинками, щоб уникнути руйнування цегляного обмурування при підйомі блоків.

Кладку цегли і бетонування  можна зробити з внутрішньої  сторони блоків, не знімаючи передбачених для обмурування монтажних листів. В цьому випадку отвори в щитах глибиною 660 мм (в місцях бетонування), попередньо заповнюютьсядіамотовою кладкою, а на неї кладеться бетон.

4.4.3.Допускається складання блоків пароперегрівача проводити або на монтажному майданчику, або за місцем встановлення блоків. При цьому обмурівочні плити встановити, або на монтажному майданчику, або на місці встановлення блоків пароперегрівача до установки блоку газової камери.

Обмуровочні плити на блоках пароперегрівача встановлюються у наступному порядку:

1) встановити і приварити нижній ряд кронштейнів на  бічних щитах;

2) завести нижні обмурівочні плити;

3) приварити кронштейни середнього ряду по усьому доступному контуру примикання;

4)встановити верхні плити;

5)приварити верхній ряд кронштейнів.

4.4.4.До початку монтажу встановити обмурівочні плити на щитах газової камери.

4.4.5.Встановити обмурівочні плити у блоках економайзера аналогічно блокам пароперегрівача до початку монтажу.

 

4.5. Технологічна послідовність монтажу економайзера

Монтаж сталевих економайзерів  виконується, як правило, укрупненими  блоками і принципово не відрізняється від монтажу пароперегрівників.

         Монтаж чавунних економайзерів,  які прибувають на об'єкт розсипом, полягає в установці опорної  рами на фундамент економайзера, збірці на опорній рамі каркаса,  установці ребристих труб на  каркас, з'єднанні їх калачами, що  входять в комплект поставки  економайзера, установці арматури  і гідравлічному випробуванні. Ребристі  труби укладають на опорні  балки каркаса горизонтальними  рядами. Труби кожного ряду підбирають так, щоб вони відрізнялися по довжині не більше, ніж на 1 мм. Необхідно, щоб при установці ребристих труб на каркас ребра одного ряду труб розташовувалися над проміжками ребер сусіднього ряду. Це легко здійснити, так як на кожній чавунної трубі крайні ребра розташовані від фланців на відстані 40 і 52 мм. Укладаючи труби, в канавки прямокутних фланців закладають шнурової азбест для забезпечення газової щільності торцевих стінок економайзера. Фланцеві з'єднання ущільнюють паронітовими прокладками.

 

 

 

 

 

 

 

 

4.6. Технологічна послідовність монтажу повітрепідігрівачів

Повітропідігрівачі складаються з окремих секцій, на об'єкт вони поставляються у зібраному вигляді. Технологія монтажу повітропідігрівника полягає в установці металевого каркаса, установці секцій на каркас і монтажі повітропроводів. При монтажі нижні трубні дошки секцій спирають на горизонтальні балки каркаса. У секцій, розташовуваних одна над іншою, центри трубних отворів (для можливості чищення труб в період експлуатації) слід розташовувати на одній вертикалі, відхилення від нього повинно бути не більше 5 мм.

         При збірці секцій повітропідігрівника  особливу увагу потрібно приділяти  ущільненню всіх місць з'єднань. В якості прокладочного і ущільнювального  матеріалів використовують шнуровий і листовий азбест.

         Після приєднання в повітропроводів і коробів для перепуску повітря між секціями, повітропідігрівник перевіряють на герметичність з'єднань. Перевірку проводять окремо по повітряному та газовому трактах за допомогою дуттєвого вентилятора. Нещільність з'єднань виявляються за відхиленням полум'я свічки.

 

4.7. Технологічна послідовність монтажу димососів

Димосос відрізняється від  вентилятора більш масивною уліткою і робочими лопатками. Деякі модифікації димососів мають систему водяного охолодження підшипників.

        Монтажу  димососів і вентиляторів типу  ВД передує пристрій фундаментів  з колодязями для анкерних  болтів і виготовлення зварної  рами під ходову частину і  електродвигун. Крім того, всі  вузли та деталі розконсервовують (промивають у гасі), а в провідній  напівмуфті розсвердлюють отвір її шпоночною канавкою під вал електродвигуна. Двигуни різної потужності мають різний діаметр вала, тому на заводі провідну напівмуфту не розсвердлюють .

        Монтують  димососи і вентилятори в наступному  порядку. На фундамент встановлюють  зварену металеву раму під  ходову частину і улітки, верхній патрубок якої повинен знаходитися в проектному положенні. До улітки після її установки приварюють опорні куточки (які на заводі були до неї схоплені). Потім на улітку відкручують знімну верхню частину для можливості установки робочого колеса з валом і осьового направляючого апарату. Після установки цих деталей і вивірки за рівнем горизонтальності вала встановлюють верхню частину улітки на азбестову прокладку. Далі приварюють сальник, ущільнюючий місце входу валу з улітки, і перевіряють легкість обертання вала від руки, після чого на вал двигуна надягають проточену напівмуфту і на фундаментній рамі з ходовою частиною встановлюють електродвигун. По закінченні цих операцій цементним розчином заливають опорні кутники, улітки і нижню частину опорної рами та електродвигуна. Після схоплювання розчину перевіряють затяжку анкерних болтів і центр електродвигуна і ходову частину. До змієвика ходової частини підводять водопровід з труб діаметром 15 мм (ця операція виконується тільки при монтажі деяких конструкцій димососів), в корпус ходової частини заливають масло до верхнього рівня по покжчику мастиловказівника і встановлюють термометр. Після виконання цих операцій тягодуттєва машина вважається підготовленою до пуску.