Основні тенденції розвитку Австралії в міжнародному економічному інтеграційному простору

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут економіки та менеджменту

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА ”

 

на тему: «Основні тенденції розвитку Австралії в міжнародному економічному інтеграційному простору»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       Виконав:

                                                                               Студент 318 групи ФЕП

                                                               Коляди О. С.

                                                                                   Перевірила: к.е.н., доцент

                           Полторацька О.Т.

 

 

 

 

 

Київ 2011

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

1.Теоретична частина………………………………………………………………..7

2.Практична частина……………………………………………………………….17

Висновки………………………………………………………………………...….24

Список літератури………………………………………………………………….27 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Австралія у світі  є основним постачальником мінеральної  сировини (залізна руда, кам'яне вугілля, боксити, поліметалеві руди, коштовне каміння), продовольства (пшениця, м'ясо, молочні продукти), вовни. Водночас важливе місце в економіці країни займає промисловість. У цій галузі зайнято близько 26% працездатного населення, в сільському господарстві - 5 %, в сфері послуг -69%.

В економіці Австралії  важливе місце посідає видобувна промисловість. В

останнє десятиріччя  в країні зріс видобуток кам'яного вугілля, алмазів.

Промислове значення має видобуток золота - щорічно  понад 300 т (13 % світового видобутку). Головним районом його видобутку  є Західна Австралія, Північна Територія  і Квінсленд.

Сьогодні Австралія  забезпечує 30% світового виробництва алмазів (шосте місце у світі). Основне родовище знаходиться у північно-східній частині Західної Австралії. Згідно з оцінками, достовірні запаси алмазних руд перевищують 60 млн. т. За видобутком алмазів Австралія вийшла на одне із перших у світі.

Є також значні поклади  діамантів у Західній Австралії (33 % від світового видобутку).

Серед енергомістких  ресурсів найбільший видобуток припадає кам'яне і буре вугілля. Більшість  родовищ вугілля розміщені на сході континенту - у штатах Новий  Південний Уельс і Квінсленд, вугілля видобувається також на острові Тасманія.

Родовища природного газу і нафти зосереджені на континентальному шельфі, біля берегів Західної Австралії.

Переважну більшість  енергії виробляють теплові електростанції (майже 90 %), які використовують буре вугілля.

В Австралії, незважаючи на обмежену кількість водних ресурсів, діють досить потужні гідроелектростанції. Вони виробляють приблизно 10% електроенергії. Крім виробництва електроенергії, гідроенергетичний  комплекс забезпечує перекидання вод ріки Сніжної у басейн річок Муррей і Маррамбіджі, які використовуються для зрошення.

Чорна металургія має  необмежені можливості для свого  розвитку. Цьому сприяють наявність  високоякісних руд та значні запаси коксівного вугілля. Однак обсяги виплавки чавуну і сталі незначні. На поч. XX ст. вони не перевищували 6-7 млн. т, а прокату — 3 млн. т щорічно.

Найбільшим підприємством  чорної металургії є комбінат повного  циклу, розташований в Порт-Кембла, що знаходиться на південь від  Сіднея.

Кольорова металургія. За запасами свинцево-цинкових руд і бокситів (алюмінієві руди) Австралія відноситься до країн світу, що володіють найбільшими ресурсами, а за запасами мідних, нікелевих і олов'яних руд - до країн зі значними ресурсами.

Найдавнішою галуззю  кольорової металургії в Австралії є виробництво свинцю і цинку. Поряд із невеликими підприємствами функціонують великі у Тасманії та Новому Південному Уельсі.

Алюмінієва промисловість  пов'язана з двома стадіями переробки - отриманням із бокситів глинозему, а відтак із глинозему - безпосередньо алюмінію. Найбільші заводи, що виробляють глинозем, знаходяться у Квінсленді, Північній Території, Західній Австралії. Центри виробництва алюмінію тяжіють до джерел електроенергії, вони розміщені на Тасманії, в Новому Південному Уельсі, Вікторії. Країна займає перше місце в світі за видобутком бокситів і п'яте місце у світі за виробництвом алюмінію.

Виплавка міді зосереджена  переважно у районах видобутку  мідної руди або в портових містах, з яких вона експортується. Найбільшим центром виробництва міді є завод у Порт-Кембла.

Серед галузей машинобудування  виділяється автомобілебудування. Перші автомобільні підприємства було збудовано у післявоєнні роки компанією "Дженерал моторз-холден" біля Аделаїди. Нині в Австралії  домінують японські і американські компанії.

Однією із ефективних галузей машинобудування є виробництв сільськогосподарських машин.

Суднобудування - відносно нова галузь машинобудування. Найбільші  суднобудівні заводи та верфі розміщені  поблизу Сіднея та Мельбурна.

Виробництво залізничних  вагонів, локомотивів тяжіє до місць  виробництва сталі - Ньюкасла, Вуллонгонґу, Літгоу.

Основною галуззю хімічної промисловості Австралії є нафтохімія, підприємства якої зосереджені в  передмісті Мельбурна, у Новому Північному Уельсі.

У містах Порт-Пірі, Порт-Кембла, Ньюкасл виробляють сірчану кислоту.

Австралія є значним  виробником мінеральних добрив, суперфосфатів, сірчаної кислоти, отрутохімікатів, що застосовуються у сільськогосподарському виробництві.

В Австралії виробляються пластмаси та синтетичні смоли. Харчова промисловість базується на використанні власної сировини і в значній мірі орієнтується на експорт м'ясопереробної продукції. Підприємства галузі тяжіють до портових міст західного і східного узбережжя.

Серед галузей легкої промисловості (швейна, шкіряна, взуттєва) найбільш розвинеш текстильна. Її підприємства розміщені у всіх великих містах Австралії, але найбільше їх у Мельбурні і Сіднеї.

Сільське господарство Австралії повністю забезпечує основні  потреби країни і направляє на зовнішній ринок близько трьох четвертих обсягу своєї продукції. Сільськогосподарські товари забезпечують майже 50 % усіх експортних доходів країни.

Австралія є найбільшим світовим виробником овечої вовни, постачаючи на світовий ринок 30 % її обсягу, а також зернових, м'яса, цукру, молочних продуктів та фруктів.

Провідною галуззю сільського господарства є пасовищне тваринництво м'ясного напрямку, зокрема вівчарство. Приблизно три чверті стада - це мериноси, які дають якісну вовну. Найбільша концентрація овець припадає на західні схили Східно-Австралійських гір.

Австралія входить у  десятку найбільших країн світу  за кількістю ВРХ. Території вирощування  худоби досить обширні. М'ясні породи ВРХ  добре переносять спеку і вологий  клімат. Тому стада ВРХ можна зустріти на значних територіях Австралії і навіть у її центральних районах.

Тваринництво молочного  напрямку розвинене на узбережжі  південно-східної частини континенту і на півночі острова Тасманія.

У рослинництві традиційною  галуззю вважається зернове господарство. Під посівами зернових, технічних та кормових культур зайнято близько 3% земельного фонду. Із цього більше половини займають посіви пшениці. Великим пшеничними штатами Австралії є Південний Уельс, Південна Австралія, Вікторія, Квінсленд. За кількістю експортованої пшениці Австралія займає третє місце у світі, після США і Канади.

Зовнішньоекономічні зв'язки Австралії дуже специфічні. Будучи високорозвиненою країною, вона постачає на світовий ринок переважно мінеральну і сільськогосподарську сировину, як і країни третього світу.

Перше місце у експорті за вартістю посідає кам'яне вугілля, друге - пшениця, третє - вовна, а відтак - залізна руда.

Тваринництво забезпечує 40 % усього експорту, але зростає  частка машин, устаткування, транспортних засобів, хімії та нафтопродуктів, сирої нафти, газу, продовольства, напоїв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретична  частина

Австралія (Australia), Австралійський Союз (Commonwealth of Australia) – держава на материку Австралія, острові Тасманія та ін. прилеглих островах. Омивається водами Тихого океану на сході, Індійського океану – на заході й півдні. Площа 7,687 млн км2. Населення – 19,855,288 млн чол. (2010). Столиця – Канберра. В адміністративному відношенні А. розділена на 6 штатів і 2 території. Офіційна мова – англійська. Грошова одиниця – австралійський долар. Членство в міжнародних організаціях – ООН, МБРР, МВФ, СОТ, АТЕС, МФЧХіЧП, ОЕСР та інші.

 

Австралійський Союз — індустріально-аграрна  країна з високим рівнем розвитку капіталізму. Великі концерни, тісно зв'язані з монополіями США і Англії, майже повністю контролюють економіку.

Промисловість розміщена  дуже нерівномірно: більша її частина  зосереджена на Пд. Сх. країни.

Основу енергетичного  балансу Австралійського Союзу  становить кам'яне і буре вугілля. У 1958 видобуто кам'яного вугілля 20,7 млн. т (штати Новий Пд. Уельс, Квінсленд), бурого—близько 11 млн. т (районн м. Мельбурна).

Вироблено 20 млрд. квт-г  електроенергії, з них 4/5 на теплоелектростанціях.

Потужність нафтопереробних  з-дів 8,6 млн. т нафти (1957).

Розвинута гірнича промисловість  У 1957 видобуток (за вмістом металу)- заліз. руди—2,5 млн. т (Пд. Австралія, район  Айрон-Ноб та ін.), свинцевої руди—318 тис. т, цинкової—249 тис. т (Новий Південний  Уельс, район Брокен-Хілл); розробляються  родовища золота (Західна Австралія), урану (Квінсленд).

У невеликих розмірах видобуваються молібден, вольфрам, марганець, кобальт. Австралійський Союз займає 1-е місце в світі по виробництву цирконію і рутилу.

Чорна металургія працює на місцевій сировині. У 1958 виплавлено чавуну 2280 тис. т. сталі—3208. Найважливіші центри чорної металургії—Порт-Кембл, Ньюкасл і Літгоу в Новому Південному Уельсі. В кольоровій металургії виділяється виробництво цинку—116,6 тис. т (основний центр Рісдон), свинцю—254,4 тис. т (Порт-Пірі, 2-е місце серед капіталістичних країн). Працюють мідеплавильний завод, алюмінійовий комбінат. Значного розвитку набули деякі галузі машинобудування—автобудування (головним чином з частин, що імпортуються з США і Англії), суднобудування (Сідней, Мельбурн, Уаялла, Брісбен), с.-г. машинобудування (міста Пд. і Пд. Сходу), виробництво електротехничного устаткування (Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен), різних верстатів і озброєння.

Хімічна промисловість  виробляє синтетичне пальне, сірчану  к-ту, добрива, вибухові речовини.

В харчовій промисловості  виділяються м'ясокомбінати, зосереджені  в містах штатів Квінсленд, Вікторія і Новий Пд. Уельс. Підприємства борошномельної, маслоробної, цукрової, пивоварної промисловості, розміщені більш рівномірно в  портах і внутр.районах. У текст. промисловості провідне місце займав виробн. вовни (шт. Вікторія і Новий Пд. Уельс).

Австралійський Союз—країна  великого землеволодіння. Кращі землі  захопили англійські аристократи, лендлорди  і капіталісти-скватери. У 1950 на г-ва, що мали понад 1000 га (11 % заг. кількості ферм), припадало 89,6 % землі, а на г-ва дрібних фермерів (28 % заг. кількості ферм) — лише 0,3 % землі. Під орними землями зайнято трохи більше 1 % всієї площі країни. Скотарство і землеробство (крім узбережних районів) мають екстенсивний напрям.

Австралія є одним  з найбільших в світі виробників і експортерів зернових. Найбільше  значення серед зернових культур  має пшениця. Посівна площа по пшениці в середньому коливається  від 11,1 — 13,4 млн га. На її частку припадає понад половина всіх посівних площ. Врожайність пшениці різна по роках залежно від кліматичних умов і складає від 0,9 до 2,1 тонн/га. Переважно це озима пшениця, яка вельми чутлива до засух.

В середньому валовий  збір пшениці складає від 10,1 (у  посушливі роки) до 26,1 млн тонн. Експорт — від 7,5 до 18,0 млн тонн. Імпорт — 0,1-0,3 млн. тонн. Споживання усередині країни — 5,3 — 6,5 млн тонн. Перехідні запаси складають 3,2 — 9,6 млн тонн.

Посівна площа по ячменю складає 3,5 — 4,6 млн га. Врожайність 1,0 — 2,3 тонн/га. Виробництво коливається в рамках 3,9 — 10,4 млн тонн. Експорт — 1,9 — 6,4 млн тонн, залежно від світової кон'юнктури. Споживання всередині країни складає 2,2 — 3,8 млн тонн. Перехідні запаси — 0,6 — 2,7 млн тонн.

Серед інших зернових культур виділяються кукурудза (використовується в основному на фураж), сорго (вирощується на зерно і на фураж), трітікале (гібрид жита і пшениці), а з олійних культур — земляний горіх, соняшник, сафлор, рапс, канола, соя.

Посіви пшениці зосереджено  в штатах Новий Пд. Уельс, Вікторія, Пд. Австралія і Зх. Австралія (94 % посівної пл.). Менше значення мають посіви кукурудзи (Квіисленд). Невеликі площі зайняті посівами рису, тютюну, бавовнику.

Тваринництво — провідна галузь с. г.—дає бл. 2/3 вартості с.-г. продукції. За поголів'ям овець (149,3 млн. у 1958) А. С. посідає 1-е місце в світі. В окремі роки Австралійський Союз дає більше 1/4 світового виробництва вовни. Концентрація вівчарства в руках великих власників винятково висока. У 1950 1,6 % всіх г-в концентрували у себе бл. 1/3 всього поголів'я (по 100 000 і більше овець кожне). Настриг вовни у 1958/59 — 662 тис. т. Вівчарство зосереджене в шт. Новий Пд. Уельс (46 % поголів'я), Вікторія (18 %). Розводиться велика рогата худоба (16,9 млн. голів у 1958).  Австралійський Союз— значний виробник м'ясо-молочних продуктів, мороженого м'яса, масла, сиру, консервованого молока. Найважливіші райони молочного тваринництва — пд.-сх. узбережжя, м'ясного — Квінсленд.

Вирощують цукрову тростину, банани, ананаси, земляний горіх (переважно в шт. Квінсленд), цитрусові (Пд. Австралія, Вікторія, Новий Пд. Уельс).

 

Експорт представлений  шерстю, алмазами, глиноземом, вугіллям, свинцем і збагаченими цинковими  рудами; а також зерновими, м'ясом, цукром, нікелем, залізною рудою. Постійними торговими партнерами є Японія, США, Європейські країни.

Продукти сільського господарства становлять бл. 85 % вартості експорту. Значна стаття експорту— поліметали. В  невеликій кількості вивозяться чорні метали, устаткування. Основні  статті імпорту: нафтопродукти, транспортні засоби, верстати, текстиль, каучук та ін. Частка Англії в імпорті Австралійського Союзу у 1957—58 становила 41,8 %, в експорті — 28,0 %. В експорті Австралійського Союзу значна питома вага Японії, Франції, ФРН, в імпорті — США.

Австралія має сучасну розвинену ринкову економіку з ВВП близько US$ 1 трлн.. У 2009 році Австралія зайняла 13 місце у світі за показником номінального ВВП і 17 - за паритетом купівельної спроможності ВВП. Частка країни у світовій економіці становить близько 1,7%. За даними СОТ, у минулому році Австралія зайняла 23 місце серед світових експортерів та 19 місце за вартістю імпорту.

В структурі економіки  Австралії 71,3% ВВП займає сфера послуг, промисловість - 24,9%, а на сільське господарство припадає 3,8% (дані 2009 року).

Торгівля у 2009 році (AU$, млрд.): експорт товарами - 200,7, послугами -52,8. Імпорт товарів -203,6, послуг - 53,1.

Економічна допомога: донор.

Грошова одиниця: австралійський долар (обмінний курс станом на 10 грудня 2011 року-US$ 1,0170).

Міжнародний рейтинг:

Human Development Index: 2 місце.

Global Competitiveness Report: 16 місце.

Умови залучення інвестицій (режим іноземних інвестицій, інвестиційний  клімат, умови ведення господарської  діяльності тощо).

Австралія вважається привабливим  місцем для іноземних інвестицій. Протягом останніх п'яти років прямі іноземні інвестиції (ПІІ) в економіку Австралії збільшувалися в середньому на 5,8% щорічно.

Відношення ПІІ до ВВП складає майже 36%, що значно вище за середній показник 25% у розвинених країнах.

У 2009-2010 фінансовому році (триває з липня по червень) вартість ПІІ в економіку Австралії склала А$ 436 млрд..

Провідні країни-джерела  ПІІ: США (22,7%), Велика Британія (14,5%), Японія (10,3%), Нідерланди (7,7%) та Швейцарія (4%). ПІІ  з ЄС у цей період – A$ 146,5 млрд. або 33,6% від загального об'єму.

Перспективні сфери  економічної діяльності країни, які  можуть бути привабливими для українського інвестиційного капіталу.

Перспективні сфери  економічної діяльності в Австралії, що пропонуються іноземним інвесторам, такі:

    -  сфера  фінансових послуг;

    -  технології  «чистої енергії»;

    -  біотехнології;

    -  сучасне  виробництво;

    -  транспорт  та інфраструктура;

    -  продовольча  галузь;

    -  видобувна  галузь;

    -  інформаційні  та телекомунікаційні технології;

    -  аграрна  галузь;

    -  будівельна  галузь.

Перелічені галузі можуть бути привабливими для зацікавлених представників українського інвестиційного капіталу.

          Нормативно-правові аспекти інвестиційної діяльності в Австралії, що можуть бути цікавими з точки зору удосконалення інвестиційного режиму І клімату в Україні.

Процедура відкриття  бізнесу в Австралії, як правило, не передбачає обмежень. Водночас іноземні інвестиції в австралійський бізнес, розміри яких перевищують певні  грошові пороги, потребують розгляду та схвалення Наглядовою радою за іноземними інвестиціями (Foreign Investment Review Board).

Найбільш поширеними суб'єктами господарювання в Австралії  є ТОВи, філії, СП або трастові організації. Зазвичай, іноземний бізнес працює в Австралії у вигляді компаній, зареєстрованих в країні або філій та представництв закордонних компаній.

Зареєстровані в Австралії  компанії повинні мати щонайменше трьох  директорів та одного секретаря, якщо це державна форма власності, та одного директора, якщо - приватна.

Відповідно до Закону Австралії про корпорації від 2001 року, австралійські приватні або  державні компанії реєструються в Австралійській комісії з цінних паперів та інвестицій (АКЦПІ).

Одне з головних політичних завдань уряду Австралії –  генерувати і отримувати вигоди для Австралійського суспільства через міжнародну торгівлю і інвестиційну лібералізацію. Це досягається через багатовекторну зовнішню політику, що залучає додаткове багатостороннє, регіональне і двостороннє зобов'язання.

Державне казначейство іноземних інвестицій і відділення торгової політики відповідальні за гарантування ефективного представлення австралійської інвестиційної політики і договірні позиції на міжнародних інвестиційних проблемах. Це включає: багатостороні форуми, як наприклад Організація по Економічному Співробітництву і Розвитку (OECD) і Світова Організація Торговлі (WTO); регіональні форуми, як наприклад Тихоокеанська для Азії Економічна Кооперація (APEC); і двосторонні механізми, як наприклад угоди (FTAs) безмитної торгівлі і інвестиційний захист і сприяючі угоди (IPPAs).

Інвестиції - істотний компонент  австралійських поточних переговорів FTA з Чилі, Радою Кооперації Затоки(GCC), Японією, Китаєм, Малайзією і (з Новою  Зеландією) Асоціацією Південно-східних  Азіатських Націй (ASEAN).

IPPAs - двосторонні інвестиційні  угоди між урядами, які прагнуть  стимулювати потік інвестицій, забезпечуючи  інвесторам з гарантії, що мають  відношення до непромислового  ризику.

На сьогоднішній день, Австралія має IPPAs в силі з Аргентиною, Чилі, Чеською Республікою, Єгиптом, Гонконгом, Угорщиною, Індією, Індонезією, Лаосом, Литвою, Мексикою, Пакистаном, Папуа Новою Гвінеєю, Китаєм, Перу, Філіппінами, Польщею, Румунією, Уругваєм і В'єтнамом. Угоди з Шрі-Ланкою і Туреччиною також були підписані, але не знаходяться ще в силі.

 

На території Австралії  функціонують 4 ТНБ та десяток ТНК.4 ТНБ є представниками «Клубу 500»,що є дуже престижно. ТНК, в основному спрямовані в автомобільній сфері (компанії Дженерал-моторз, Хюндай і т.д.) 

Австралійська біржа цінних паперів (англ. Australian Securities Exchange, ASX) - головна фондова біржа Австралії. ASX є публічною компанією, акції якої торгуються на самій біржі. Головна торгова площадка розташовується в будівлі «Біржовий центр» (англ. Exchange Centre) в місті Сідней, Новий Південний Уельс.

Починаючи з 1850-х років  в Австралії починається масова імміграція вільного населення, багато в чому пов'язана з відкриттям родовищ золота та інших корисних копалин. Подальше бурхливий розвиток добувної та обробної промисловості створило необхідність відкриття майданчика, на якому могли б торгуватися цінні папери місцевих компаній. Багато іммігрантів приїжджали з Британії, країни, в якій традиції біржової торгівлі налічували вже не одну сотню років і більше 50 років функціонувала одна з найстаріших бірж в світі - Лондонська фондова біржа.

Протягом наступних 30 років практично в кожному  великому місті Австралії з'явилися  свої торгові майданчики: Мельбурн - 1861 рік, Сідней - 1871 рік, Хобарт - 1882 рік, Брісбен - 1884 рік, Аделаїда - 1887 рік, Перт - 1889 рік. Таким чином, перші біржі на території Австралії виникли раніше, ніж розрізнені штати об'єдналися в єдину державу (1901 рік). Керівництво бірж було незалежним один від одного, проте регулярно проводилися неформальні зустрічі, на яких брокери обговорювали, в якому напрямку розвиватися біржової торгівлі в Австралії. Перша конференція, що об'єднала брокерів всіх бірж, відбулася в 1903 році в Мельбурні. Надалі збори проводилися щорічно до 1937 року, коли було прийнято рішення об'єднати біржі в єдину організацію. Так з'явилася Асоціація австралійських фондових бірж (англ. Australian Associated Stock Exchanges, AASE), до керівництва якої входили представники всіх шести торгових майданчиків континенту. За перший час свого існування асоціація встановила загальні правила проведення торгів на біржі, правила діяльності брокерів, розмір комісій, які брокери мали право брати за свою роботу.

Австралійська біржа цінних паперів  в її нинішньому вигляді виникла  в результаті злиття в грудні 2006 року Австралійської фондової біржі (англ. Australian Stock Exchange) і ф'ючерсної біржі Сіднея (англ. Sydney Futures Exchange).

Діяльність біржі регулюється  Австралійською комісією з інвестицій та цінних паперів (англ. Australian Securities and Investments Commission).

Найбільшими брокерськими конторами на ринку цінних паперів  Австралії є компанії Macquarie Bank, Goldman Sachs, UBS, Citigroup, Merrill Lynch, CSFB, Deutsche Bank, ABN AMRO, CommSec і Morgan Stanley.

Біржа входить у Федерацію фондових бірж Азії і Океанії.

S & P / ASX 200 - головний фондовий  індекс ASX, складається з 200 найбільш  торгованих акцій або «блакитних  фішок» (англ. Blue chips) біржі. Менш значущими  індексами ASX є S & P / ASX 300, S & P / ASX 100 і S & P / ASX 50.

З торгуючихся на ASX акцій найбільшу ринкову капіталізацію мають акції таких компаній, як BHP Billiton, Банк Співдружності (англ. Commonwealth Bank), Telstra, Rio Tinto, Національний банк Австралії (англ. National Australia Bank) і Фінансова група Австралії та Нової Зеландії (англ. Australia and New Zealand Banking Group). На 31 грудня 2010 року найбільш великими за ринковою капіталізацією секторами на ASX були фінансовий сектор (34%), сировинний сектор (20%) і Фонди інвестицій у нерухомість (10%).

 

До самого початку ХХ століття Австралія була колонією Великої Британії; в обігу перебували монети місцевих приватних випусків (токени), також було випущено золоті торгові монети для міжнародних розрахунків. У 1901 було розширено автономні права Австралії, створюється британський домініон Австралійський Союз; у 1910 році вводиться в обіг перша національна валюта Австралії — фунт (за зразком фунта стерлінгів поділявся на 20 шилінгів).

Протягом тривалого  часу в країні велася розробка макетів  нового грошового знаку; було зроблено більше тисячі пропозицій з приводу назви валюти (прем’єр-міністр Австралії запропонував назву «the royal», однак ідея не отримала підтримку серед населення, валюта була названа доларом).

Австралійській долар  — офіційна валюта Австралії. Австралійський долар (AUD) — валюта Австралійського Союзу, включаючи Острова Різдва, Кокосових островів та Островів Норфолк, також незалежних тихоокеанських держав Кірибаті, Науру і Тувалу. Ділиться на 100 центів. Звичайно скорочується знаком долара ($), але існують і інші скорочення (A$, $A, AU$ и $AU).

Австралійський долар  є шостою найбільш торгівельною валютою  світу (після долара США, євро, ієни, фунту стерлінгів та швейцарського  франку), займаючи 5 % світових валютних операцій. Популярність серед торговців  валютою викликана високою процентною ставкою в Австралії, відносною свободою валютного ринку від урядового втручання, загальною стабільністю австралійської економіки та політичної системи.

 

 

 

 

 

 

                                          Практична частина

1.  Зовнішньоторговельний обіг — сума вартості експорту та імпорту країни, або груп країн за певний період часу: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто як експорту, так і імпорту разом:

де ЗТО — зовнішньоторговельний обіг; 
Е — обсяг експорту (у вартісних одиницях); 
І — обсяг імпорту (у вартісних одиницях).

ЗТО=Е+І

І=75,5 млрд. $

Е=69,2 млрд. $

ЗТО=75,5+69,2=144,7 млрд. $

2.  Генеральна (загальна) торгівля — прийняте в міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного обігу з урахуванням вартості транзитних товарів; показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження» на країну, включаючи обсяги ввозу, вивозу та транзиту товарів:

де ГТ — показник генеральної (загальної) торгівлі; 
Е — вартість експорту; 
І — вартість імпорту; 
Т — вартість транзитних товарів, перевезених територією країни.

ГТ=Е+І+Т

І=75,5 млрд. $

Е=69,2 млрд. $

Т=5 млрд. $

ГТ=75,5+69,2+5=149,7 млрд. $

3. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі — оцінка експорту чи імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило — року) для отримання інформації щодо руху товарної маси, усунувши вплив коливання цін. 
   Індекс фізичного обсягу розраховується за формулою: 
    
   де Iф.о — індекс фізичного обсягу; 
   р0 — ціна товару в базисному періоді; 
   q1 — кількість товару в періоді, що вивчається; 
   q0 — кількість товару в базисному періоді.

р0=32000 $

q0=20000 машин

q1=18000 машин

Іф.о.=20000*32000/18000*32000=1,11

4. Сальдо  — різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу.  
   Сальдо торговельного балансу: 
   Ст = Ет – Іт,  
   де Ст — сальдо торговельного балансу; 
   Ет — вартість товарного експорту; 
   Іт — вартість товарного імпорту.

І=75,5 млрд. $

Е=69,2 млрд. $

Ст=69,2-75,5=-6,3 млрд. $

5. Індекс «умови торгівлі» — відношення експортних цін країни до її імпортних цін. Якщо розглядати випадок, коли країна експортує та імпортує один товар, то умови торгівлі показують, яку кількість товару А отримує країна за кожну одиницю проданого товару В. 
   Якщо індекс розраховується по відношенню до великої сукупності товарів, то він визначається як співвідношення індексів експортних та імпортних цін. Для цього розраховується індекс експортних цін (в одиницях національної чи іншої валюти): 
    
   де Рх — індекс експортних цін; 
   Хі — частка кожного і-го товару в загальній вартості експорту в базовому році; 
   Рі — відношення поточної експортної ціни на цей товар до  
   його ціни в базовому році.