Вертикальне планування житлової групи

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА  НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Каф. «Містобудування» 
 
 
 
 

Розрахунково-графічне завдання

З курсу: «Інженерна підготовка міських територій»

«Вертикальне  планування житлової групи» 
 
 
 

                                                            Виконав:

                                                            Студент гр. МБГ-42

                                                            Подгайний Б. І.

                                                            Перевірив:

                                                            Старший викладач

                                                            Чепурна С. М. 
 

     _{Харків 2010} 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………3

1.1 Вертикальне планування вулиці………………….………………4

1.2  Побудова червоних горизонталей на плані вулиці…………….5

2.1  Вертикальне планування перехрестя…………………………....8

2.2  Побудова  червоних горизонталей на перехресті………………10

3.1 Встановлення позначок входів у будівлі, рогів, позначок підлог першого поверху……………………………………………………...12

Список  використаної літератури…………….……………………15 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Проектування  організації рельєфу кварталу передбачає детальну розробку всіх його елементів, включаючи висотне розташування проїздів, пішохідних доріг, посадку  на рельєф кожної будівлі.

     Головні завдання вертикального планування:

     - забезпечення організованого відведення  поверхневих вод;

     - забезпечення сприятливих умов  рельєфу для висотного розташування  забудови вулиць i внутрiшньоквартальних  територій;

     - забезпечення мінімального об’єму  земляних робіт;

     - збереження ґрунтового покриття  та існуючих зелених насаджень.

     Висотне вирішення має бути пов’язано  з прилеглими територіями, щоб поверхня кварталу була розташована вище спланованих  позначок лотків прилеглих вулиць, які є приймальниками дощової i талої  води.

     Завданням проектування розрахунково-графічного завдання є розробка схеми вертикального  планування території житлової групи  методом червоних горизонталей. 
 
 
 
 
 
 
 

1.1 Вертикальне планування вулиці

     Проектування  організації рельєфу слід починати з вертикального планування прилеглих  вулиць. Вулиці проектують методом  червоних горизонталей.

     Метод червоних горизонталей полягає в  зображенні проектованого рельєфу  в нових горизонталях з допустимими  ухилами поверхні, що дозволяє легко  уявити собі майбутній рельєф території. Проектні горизонталі наносять через 0,10; 0,20; 0,25; 0,50 м залежно від складності рельєфу i необхідної точності.

     Червоними або проектними називаються позначки зміненого рельєфу, чорними –  позначки існуючого рельєфу. Різницю  між проектною (червоною) позначкою i чорною називають робочою позначкою, яка вказує на величину зрізки або  підсипання ґрунту.

     На  схемі вертикального планування в місцях перехрещення осей проїзних частин вулиць i проїздів, в точках зміни (перелому) рельєфу визначають чорні  позначки i призначають червоні.

     Чорнi позначки визначають згідно з топографічним  планом території способом інтерполяції між горизонталями. Червонi позначки назначають такими ж, як і чорні, або  такими, щоб робочі позначки по можливості не перевищували 0,5 м.

     Між червоними позначками визначають ухили. 
 
 
 
 

1.2 Побудова червоних горизонталей на плані вулиці

     Будуємо червонi горизонталі на вулицях. Роботу виконуємо в такому порядку (рис. 1):

Рис. 1 –  Схема для побудови червоних горизонталей на плані вулиці

     1. Виконуємо градуювання оci вулиці.

     Проградуювати лiнiю – значить встановити на плані положення точок із заданими позначками. Залежно від рельєфу i масштабу плану переріз горизонталей по висоті (інакше крок) приймають: Δh = 0,10; 0,20; 0,25; 0,5 м.

     а) Визначають відстань до першої значущої горизонталі:

     а = (Н_А - Н₁) / і,

де  а – відстань до першої значущої горизонталі, м;

Н_А, Н₁ – позначки точки А і першої значущої горизонталі, м;

і – поздовжній ухил вулиці, тис. частки.

а =(104,92-104,90)/0,008

а =2,5 м. 

    б) Розраховуємо відстань між значущими  горизонталями у плані:

    d = Dh / і,

де  d – відстань між значущими горизонталями, м;

Dh – крок горизонталей, м. (приймаємо 0,1 м)

d =0,1/0,008

d =12,5 м.

    2. Обчислюють відхилення горизонталей  на проїзній частині вулиці  за рахунок поперечного ухилу:

де  b₁ – відхилення горизонталей на проїзній частині, м;

i_поп – поперечний ухил проїзної частини, тис. частки;

B – ширина проїзної частини, м.

       
          3. Визначаємо стрибок горизонталей за рахунок бортового каменя:

     с = h_б.к. / і

де  с – стрибок горизонталей, м;

h_б.к. – висота бортового каменя, м. (приймаємо 0,2 м)

с =0,2/0,008

с =2,5м

    4. Знаходять відхилення горизонталей  на зеленій зоні. При цьому  слід мати на увазі, що відхилення  буде в бік, протилежний відхиленню  на проїзній частині, тому що  поперечний ухил спрямований  назустріч поперечному ухилу  проїзної частини:

де  b₂ – відхилення горизонталей на зеленій зоні, м;

i¢_поп – поперечний ухил на зеленій зоні, тис. частки;

b – ширина зеленої зони, м. (приймаємо 10 м)

    5. Розраховують відхилення горизонталей  на тротуарі. У нашому випадку  тротуар від зеленої зони не  відокремлений бортовим каменем,  тому стрибка горизонталей не  буде. Якщо тротуар відокремлюється  бортовим каменем, треба визначати  стрибок горизонталей:

де  b₃ – відхилення горизонталей на тротуарі, м;

i¢¢_поп – поперечний ухил тротуару, тис. частки;

t – ширина тротуару, м.

     Усі горизонталі на ділянках вулиць і  доріг з однаковими поздовжніми  і поперечними ухилами паралельні одна одній. Зі зміною ухилів змінюється і відхилення горизонталей. Найчастіше горизонталі на тротуарах і зелених  зонах мають інший напрямок, тому що поперечні ухили на них спрямовані у бік, протилежний напрямку поперечних ухилів проїзної частини. 

    2.1  Вертикальне планування перехрестя

     Будують червонi горизонталі на перехресті. Форма поверхні перехресть залежить від їх величини, а головне, від  напряму схилів прилягаючої території.

     Схеми вертикального планування перехресть вулиць розділяють на два типи: перехрещення головної і другорядної вулиці і  перехрещення рівнозначних вулиць.

     У плануванні перехрещення головної і  другорядної вулиць дотримуються правил, прийнятих при організації руху, – перевагу забезпечують у напрямку головної вулиці. При такій схемі  вертикальне планування головної вулиці на перехресті залишають таким, як і  на перегонах. Все ув'язування поверхонь  виконують на другорядній вулиці. У місці з’єднання головної вулиці з другорядною змінюють двосхильний  поперечний профіль другорядної  вулиці на односхильний.

     Довжину ділянки переходу від двосхильного профілю до односхильного називають  “розмосткою” i визначають із розрахунку плавного підйому лінії лотку  з ухилом не більше 20 ‰ (незалежно від загального поздовжнього ухилу). Якщо поздовжні ухили вулиць малі, тоді довжину розмостки можна призначати 25 – 40 м.

     При плануванні перехресть двох рівнозначних вулиць ув'язування поверхонь поширюється  на обидві вулиці. Як опорну точку вибирають  перехрещення осей вулиць. Проектування таких перехресть починають з  центра. Першу горизонталь проводять  з  урахуванням напрямку поздовжніх ухилів пересічних вулиць і бажаного напрямку скидання води з поверхні перехрестя. Довжину розмостки відкладають  на осі вулиць. У межах розмостки  градуюють три лінії – обидва лотки і вісь. Опорні точки на цих лініях визначають по першій горизонталі  і поздовжніх ухилах по осі вулиць.

     Поверхні  тротуарів проектують після закінчення вертикального планування проїзних частин. Найбільш складною ділянкою при  цьому є заокруглення тротуару. При  скупченні горизонталей на цій ділянці  необхідно перевірити поздовжній ухил на тротуарі. Якщо ухил перевищує допустимий, його треба зменшити за рахунок зміни  висоти бортового каменю. На складному  рельєфі при великих поздовжніх ухилах на тротуарах допускається влаштування  сходів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2  Побудова  червоних горизонталей на перехресті

     Послідовність проектування вертикального планування перехрестя методом червоних горизонталей (рис. 2):

Рис. 2 –  Схема для побудови червоних горизонталей на перехресті

     1. Визначаємо позначку опорної  точки А на оci перехрестя, використовуючи вертикальне планування головної вулиці.

     А = 103,34 м,

     2. Розраховуємо довжину розмостки:

     l = B₂ · i_гол / 0,02,

де  l – довжина розмостки, м;

В₂ – ширина другорядної вулицi, м;

i_гол – поздовжнiй ухил головної вулицi, тис. частки.

l =15∙0,008/0,02,

l =48 м.

     3. Визначають позначки на оci й  бiля лоткiв другорядної вулицi  А', В', С' i позначки по кромцi проїзної частини головної вулицi В, С.

     В=103,18 м;

     С=103,29 м;

     А'=102,84 м;

     В'= С'=102,69 м.

     4. Визначають ухили ліній ВВ¢, СС¢ i лiнiї гребеня А¢В.

     і _ВВ¢= (103,18-102,69)/38,75;

     і _ВВ¢= 0,013 тис. частки;

     і _АА¢= (103,29-102,69)/38,75;

     і _ВВ¢= 0,015 тис. частки;

     і _А¢С =(103,29-102,84)/39,47

     і _А¢С =0,011 тис. частки.

     5. Градуюємо лінії ВВ¢, СС¢ i лiнiю гребеня А¢В. Гребінь відхиляється до верхнього лотку.

       м;                 м;

       м;                м;  

       м;                м.

     6. Горизонталі з однаковою назвою  з’єднуємо прямими лініями.

     7. Будуємо червоні горизонталі  на тротуарах і зелених зонах.

     3.1 Встановлення позначок входів  у будівлі, рогів, позначок  підлог першого поверху

     Після вирішення висотного положення  проїздів встановлюють позначки будинку: входів, рогів, рівень підлоги першого  поверху. Посадка будинків на рельєф, крім архітектурно-композиційного і  планувального рішення, повинна  забезпечити легкість підходу і  під'їзду до будинків і водовідвід від  них. Виходячи з цього, призначають  проектні (червоні) позначки рогів і  входів у будинки.

     Позначки  входів у будівлі починають визначати  з позначки входу в торцеву  секцію, що розташована вище за рельєфом. Для цього спочатку встановлюють позначку на проїзді навпроти входу  Н₁, потім, знаючи поперечний ухил і ширину проїзду, обчислюють позначку точки 2 – Н₂: 

Рис. 3–  Схема для визначення позначок входів у будівлі і підлог перших поверхів 
 

1. Встановлюють  позначку на проїзді навпроти входу  Н₁. Її визначаємо графічно або аналітично, виходячи з вертикального планування проїзду:

Н₁ = 105,35 м.

2. Знаючи поперечний ухил (20 ‰) і ширину проїзду (6 м), обчислюємо позначку точки 2 – Н₂:

Н₂ = Н₁  – i_поп · b / 2 = 105,35 – 0,020 · 6 / 2 = 105,29 м.

     3. Знаючи висоту бортового каменя (h_б.к = 0,20 м),  розраховують позначку точки 3 – Н₃:

Н₃ = Н₂ + h_б.к. = 105,29 + 0,20 = 105,49 м.

     4. Знаючи відстань до будинку  b¢ = 8 – 10 м і ух  і¢ = 5 – 40 ‰, встановлюють позначку точки 4 – Н₄:

Н₄ = Н₃ + b¢ · і¢ = 105,49 + 10,5 · 0,005 = 105,54 м.

     5. У першу секцію проектують  мінімум одну сходинку, щоб вода  не заливала під’їзд. Враховуючи  висоту сходинки h = 0,15 м, обчислюють позначку входу – Н_входу:

                     Н_входу = Н₄ + 0,15 = 105,54 + 0,15 = 105,69 м.

     6. Позначку підлоги першого поверху  розраховують за формулою

Н_{пiдлоги} = Н_входу + 0,15 · n = 105,69 + 0,15 · 6 = 106,59 м.

     Кількість сходинок приймаємо 6.

     7. Далі переходять до другої  секції. Позначку входу в другу  секцію приймають такою ж  Н_входу = 105,69 і розраховують кількість сходинок на вході.

     8. Порівнюємо обчислену позначку Н₄ = 105,44 м наступної секції будинку з позначкою входу Н_входу = 105,69. Різниця між ними становить 0,25 м, а це значить, що можна запроектувати на вході 2сходинки по 0,15 м.

     9. За аналогічним принципом розраховуємо  наступні секції будинку, порівнюючи  отримані значення Н₄ , з прийнятою висотою Н_{пiдлоги}.

     10. Далі визначають позначки рогів  будинку, враховуючи викладене  вище.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

     1. ДБН 360 - 92*. Державнi будiвельнi  норми України. Мiстобудування. Планування i забудова мiських i ciльських поселень.- К., 1992.

     2. Линник І.Е. Інженерна підготовка  територій населених місць.- Харків: ХНАМГ, 2004.- 337 с.

     3. Евтушенко М.Г. Инженерная подготовка  территорий населенных мест.- М.: Стройиздат, 1982.

     4. Клиорина Г.И., Осин В.А., ШумиловМ.С. Инженерная подготовка городских территорий.- М.: Высш. шк., 1984.- 271с.