Видатки бюджету

      Зміст 

      Вступ

      І. Правове регулювання  державних видатків бюджету

      1.1  Суть, значення державного бюджету України.

      1.2. Поняття і система державних  витрат, їх особливість. Принципи  бюджетного фінансування.

      1.3. Особливості правового регулювання  бюджетних видатків України.

      ІІ. Аналіз видаткової частини  державного бюджету

      2.1. Видатки на утримання законодавчої  та виконавчої влади

      2.2. Видатки на утримання правоохоронних  органів.

      Висновки 

      Список  икористаної літератури  

       Вступ

      Бюджетна  система є провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу. Тому питанням, що стосуються видаткової частини державного бюджету України приділяється дедалі більше уваги.

      Метою курсової роботи являється дослідження  правового регулювання видаткової частини державного бюджету України  на утримання законодавчої, виконавчої влади та правоохоронніх органів, зокрема факторів, що на нього впливають.

      Під час дослідження даної теми ми ставили завдання:

      визначити суть, значення державного бюджету  України;

      розглянути систему державних витрат бюджету;

      висвітлити  особливості правового регулювання бюджетних видатків;

      проаналізувати  видатки бюджету на утримання законодавчої, виконавчої влади та правоохоронніх органів.

      При написанні курсової роботи були використані  законодавчо-нормативні акти України, що регламентують проведення бюджетної  політики, закони України, а також статичні показники періодичної літератури, а саме журналів “Фінанси України”, “Економіка України”, “Статистика України”.

      І. Правове регулювання  державних видатків бюджету

      1.1  Суть, значення державного бюджету  України. 

      Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках — пріоритетні напрями вкладень коштів.

      Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішньо - і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпечення соціального захисту населення.

      Основні напрями бюджетної політики визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

      З державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, які справляються на цій території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Президента України з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.

        До проекту Закону про Державний  бюджет України Кабінет Міністрів України додає техніко-економічне обґрунтування відрахувань, дотацій і субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

      Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.

      У державному бюджеті України Передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до 2 % від обсягу видатків державного бюджету України Для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету України.

      Понад передбачені видатки утворюється  оборотна касова готівка в розмірі до 2 % загального обсягу видатків бюджету. Вона може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і має бути відновлена у тому самому році до розмірів, установлених під час затвердження державного бюджету України.

      Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над доходами — дефіцит бюджету. При визначенні розміру дефіциту бюджету кредити і позики в джерело доходів не враховуються. Граничний розмір дефіциту і джерела його покриття визначаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радами народних депутатів під час затвердження відповідних бюджетів. Дефіцит бюджету покривається за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інституцій. Рішення про залучення позик до державного бюджету України в кожному конкретному випадку приймає Верховна Рада України.

      У цілому частка загальнодержавного бюджету в державному бюджеті України досить значна. Це дає підстави говорити про високий рівень централізації в розподілі та перерозподілі фінансових ресурсів. У зв'язку з цим зростає актуальність проблеми подальшого пошуку оптимального співвідношення між загальнодержавним і місцевими бюджетами.

      Бюджетний устрій України визначається закріпленим Конституцією України державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом.

      Під бюджетним устроєм розуміють  організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок між її окремими ланками.

      Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети утворюють бюджетну систему.

      Сукупність  усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічним і соціальним розвитком України.

      Бюджет  Автономної Республіки Крим об'єднує  республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування цього регіону.

      До  місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети.

      Бюджет  області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

      До  складу бюджету району входять районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети створюються за рішенням районних чи міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази і визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.

      Бюджет  міста, яке має районний поділ, об'єднує  міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській чи районній у місті  раді народних депутатів адміністративне підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, то бюджети цих міст, селищ, сіл об'єднуються відповідно у бюджеті міста або у бюджеті району в місті.

      Бюджетний устрій ґрунтується на принципах  єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

      Принцип єдності означає існування єдиного  рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність  бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому.

      Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків.

      Принцип достовірності вимагає формування бюджету   на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання  бюджету тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.

      Принцип гласності забезпечує висвітлення  в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про  їх виконання.

      Принцип наочності обумовлює відображення показників бюджетів у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності щодо результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

      Головним  ланцюгом бюджетної системи України є Державний бюджет, з якого фінансуються заходи загальнодержавного значення в галузі господарського, культурного будівництва, оборони держави, утримання органів державної влади і управління. Через Державний бюджет провадиться перерозподіл частини загальнодержавних доходів між Автономною Республікою Крим та областями у вигляді субвенцій, субсидій та дотацій з метою економічного вирівнювання регіонів.

      Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України. При цьому, складаючи і виконуючи свої бюджети, відповідні органи влади й управління враховують загальнодержавні інтереси.

      Метод експертних оцінок. Показники та вагові коефіцієнти що використовуються у процесі оцінки привабливості ринку, для кожної галузі та сфери бізнесу оригінальні.

      Завершується  стратегічний аналіз оцінкою стратегічної позиції підприємства. Для цього використовуються два параметри: привабливість ринку та стратегічний потенціал підприємства. Оцінка стратегічної позиції підприємства здійснюється на кожному привабливому сегменті ринку з метою виявлення відповідності можливостей підприємства його конкурентному середовищу. Добуток оцінок потенціалу підприємства та привабливості ринку дає основний результат аналітичної стадії — значення стратегічної позиції. З урахуванням стратегічної позиції приймається рішення про використання ресурсів підприємства на тому чи іншому сегменті ринку: політика інвестування, реінвестування, селективного зростання, низької активності.

      Безумовно, використовуваний аналітичний інструментарій відіграє важливу роль для одержання достовірних, повних і точних результатів стратегічного аналізу. Пропонуємо використовувати набір аналітичних інструментів, рекомендований у табл. 1.1.:

      Таблиця 1.1.

      Результати  і рекомендовані інструменти  стратегічного аналізу

      Ефективність  стратегічного аналізу обумовлена дотриманням низки принципів. Це комплексність і системність стратегічного аналізу; наступність результатів ретроспективного аналізу та SWOT-аналізу; використання достовірної й об'єктивної інформації в аналітичній роботі; обґрунтованість вибору набору аналітичного інструментарію.

      На  підставі розгляду стратегічного аналізу  в теоретичному і методологічному аспектах можна дійти висновку, що даний вид аналітичної роботи є окремим елементом системи стратегічного управління, який використовується] як основа прогнозування позиції підприємства на привабливих ринках.

       1. 2 Поняття і система державних витрат, їх особливість. Принципи бюджетного фінансування. 

      Забезпечуючи  виконання своїх завдань і  функцій, держава розподіляє і використовує фінансові ресурси.

      Затрати держави, які виражають урегульовані правовими нормами економічні відносини, що складаються при розподілі  і використанні централізованих  і децентралізованих фондів грошових коштів  і які забезпечують її безперебійне функціонування, є державними витратами.

      Такими  чином, державні витрати - це прямі витрати  держави, пов'язані з її функціонуванням, спрямовані за цільовим призначенням як на виконання загальнодержавних  функцій, так і на розширення виробництва, соціальної сфери окремих державних  підприємств, установ і організацій.

      Державні  витрати - поняття досить широке. Вони, як один з фінансово-правових інститутів і як економічна категорія, включають  в себе витрати, які покриваються з державного бюджету - централізованого фонду грошових коштів, що утворюється в процесі перерозподілу національного доходу, витрати з децентралізованих фондів грошових коштів державних підприємств, об'єднань та організацій, сформованих у процесі розподілу національного доходу, позабюджетних фондів усіх ланок місцевих Рад і позабюджетних коштів бюджетних установ.

      Вплив на бюджетні витрати зі сторони органів  державної влади, органів державного управління загальної компетенції  і фінансово-кредитної системи  за допомогою правових засобів здійснюється на протязі всього витратного циклу, тобто часу від виникнення об'єктивно обумовленої потреби в затратах грошових коштів на конкретні заходи до повного їх задоволення.

      Характерною особливістю державних витрат  в період переходу до ринкової економіки  та в процесі роздержавлення є  розширення кола громадських потреб, задоволення яких бере на себе держава. Розвиток державних витрат зумовлений посиленням господарської та культурно-виховної функції держави.

      Обсяг витрат, що проводяться в сфері  народного господарства і в сфері  соціально-культурних заходів, які фінансуються з бюджету, визначається місцем галузі в системі управління держави або значимістю заходів. З урахуванням цього всі витрати держави, які покриваються бюджетними ресурсами, підрозділяються на дві групи:  ті, що повторюються щорічно (наприклад, на утримання функціонуючих шкіл, вузів, лікарень і т.д.). і нові, що вводяться на наступний бюджетний період ( наприклад, на очікуване будівництво нових корпусів лікарень, закінчення будівництва, початого раніше тощо).

      Склад  і структура державних витрат, спрямування їх використання визначаються економічною, в тому числі фінансовою політикою держави.  Зміни в економічній політиці держави зумовлюють і відповідні зміни в цільовому спрямуванні коштів.

      Державні  витрати здійснюються шляхом фінансування.

      Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюється на основі принципів:

        плановості;

        цільового спрямування коштів;

        безповоротності та безвідплатності;

        ефективного використання коштів;

        фінансування в міру виконання  планів;

        оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел;

        додержання режиму економії та  здійснення постійного контролю  за їх використанням.

      Слід  зазначити, що всі державні витрати  закріплені у відповідних планово-фінансових актах. Витрати державного бюджету , як правило, закріплюється законом   про Державний бюджет України на кожен рік, обсяги витрат і цільове спрямування коштів місцевих бюджетів закріплюється рішенням сесій відповідних місцевих Рад народних депутатів. Витрати з децентралізованих фондів грошових коштів відбиваються у фінансових планах-балансах доходів та витрат і кошторисах витрат підприємств, об'єднань, міністерств і відомств.

      Принцип цільового спрямування державних  витрат полягає у тому, що кошти  плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

      Принцип безповоротності і безвідплатності  фінансування державних витрат- це виділення коштів  без прямого  їх відшкодування (непряме відшкодування  полягає в матеріальному прирості основних фондів для виробничої та не виробничої сфер, перспективна підготовка кадрів для держави тощо).

      Принцип ефективного використання коштів  має на меті одержання суспільно  необхідного результату при мінімальних  витратах живої праці, матеріальних ресурсів. Практичне здійснення цього методу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю; розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення втрат і непродуктивних витрат, інтенсифікацію виробництва та прискорення науково-технічного прогресу.

      Принцип фінансування в міру виконання планів будується на забезпеченні асигнування  тільки фактичних витрат на конкретні  цілі, з тим, щоб грошові ресурси  перебували в постійному обігу. Найбільш це стосується фінансування капітальних вкладень, капітальних ремонтів, де в разі невиконання планів недовикористане фінансування враховується при відпуску бюджетних коштів на наступний період.

      Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел  полягає в  тому, що під час визначення обсягу фінансування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з указаних джерел, вирішується питання про виділення бюджетного або відомчого фінансування. Цей принцип здійснюється як при покритті поточних витрат, так і при фінансуванні капітальних вкладень.

      Принцип додержання режиму економії   в  організації державних витрат є  одним з  найважливіших принципів. Якщо останній поширюється на стадії планування, розподілу та використання державних ресурсів, то режим економії більше представлений у стадії виконання, тобто фактичного використання коштів через систему форм і методів планомірної мінімізації витрат, що належать до одержуваного результату. Найбільш це проявляється у вдосконаленні технології виробництва, підвищенні норм виробітку тощо, а також в економній витраті коштів у не виробничій сфері, без зниження рівня виконуваної діяльності за основним профілем.

      Принцип здійснення постійного контролю   наявний при всіх виробничих, господарських та фінансових операціях у фінансуванні державних витрат. Контроль виконання дає  можливість викрити недоліки і помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також подає зустрічну інформацію для перспективного і поточного планування державних витрат, як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час встановлення їх обсягу.

      Таким чином, фінансування державних витрат -  це плановий Цільовий , безповоротний і безвідплатний відпуск грошових коштів, що забезпечує процес розширеного відтворення, утримання соціальної сфери, обороноздатності та управління державою, з дотриманням режиму економії при постійному здійсненні контролю за всіма виробничими, господарськими та фінансовими операціями.

      Державні  кошти в Україні направляються  на різноманітні цілі і в різному  порядку.

      Виконуючи всі свої завдання та функції, держава  основні витрати покриває за рахунок  коштів з Державного бюджету.

      Видатки Державного бюджету - це безпосередні, прямі витрати держави, які забезпечують приріст матеріально-технічної бази, утримання соціальної сфери, обороноздатності держави, утримання органів державної законодавчої та виконавчої влади, суду і прокуратури шляхом бюджетного фінансування.

      Бюджетне  фінансування - це безповоротний , безвідплатний  відпуск коштів з Державного бюджету  на виконання загальнодержавних  функцій.

      За  економічним змістом витрати  Державного бюджету розподіляються на фінансування соціального захисту  населення, соціально-культурної сфери, галузей матеріального виробництва, утримання органів законодавчої та виконавчої влади, судової влади, прокуратури, митних органів, податкової адміністрації, утримання Збройних Сил, Служби безпеки та на утворення резервних фондів.

      Бюджетне фінансування базується на загальних принципах фінансування, водночас маючи свої специфічні особливості, а саме:

        кошти на покриття витрат відпускаються  тільки з одного бюджету за  підпорядкованістю підприємства, установи. Виняток становить фінансування  загальнодержавних заходів (епідемії, епізоотії, ліквідація втрат від катастроф та стихійного лиха тощо);

      фінансування  бюджетних установ здійснюється на основі встановлених економічних  нормативів залежно від сфер діяльності.

      Державні  бюджетні установи (бюджетна сфера) мають свої особливості. Вони відносяться до невиробничої сфери,  в створенні матеріальних цінностей безпосередньої участі не приймають і, таким чином, національного доходу не створюють. Основне призначення бюджетних установ полягає в задоволенні суспільно-соціальних потреб членів суспільства. До таких установ і організацій відносяться соціально-культурні установи, органи державного управління і оборона держави.

      Слід  також відзначити і те, що в умовах ринкових відносин бюджетним установам  дозволена підприємницька діяльність. Ця діяльність дає їм власні доходи, які виступають як їх позабюджетні кошти і витрачаються вони всередині даних бюджетних установ, являючись додатковим джерелом їх фінансування.

      Сутність  кошторисно-бюджетного фінансування полягає в тому, що державні підприємства не виробничої сфери, які не мають своїх доходів, всі свої витрати на поточне утримання та розширення діяльності покривають за рахунок бюджету на основі фінансових планів - кошторисів витрат. Обсяг необхідних затрат згідно кошторисам закріплюється в кошторисах всіх рівнів. Передбачені кошторисами витрат конкретних галузей і установ та затверджені бюджетами суми грошових коштів носять назву бюджетних асигнувань.

      Кошторисно-бюджетне фінансування - це безповоротна, безвідплатна видача коштів на основі загальних принципів бюджетного фінансування. Однак йому притаманні і окремі спеціальні принципи, такі як видача коштів на забезпечення діяльності установ і організацій лише з одного бюджету за підпорядкуванням сільського, районного, міського, обласного або Державного; видача коштів відповідно до прогнозів економічного і соціального розвитку на кожен плановий рік; планування та фінансування на підставі економічних нормативів, науково обгрунтованих з  застосуванням технічних норм або на конкурсній основі з вибором пріоритетних напрямів (наука і наукові дослідження) та контрактного виконання при дотриманні режиму економії.

      На  кошторисно-бюджетному фінансуванні знаходяться: установи соціальної сфери; освітні  установи; установи охорони здоров'я та фізичної культури; установи культури; установи Міністерства оборони, Національної гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ України; органи законодавчої влади, виконавчої влади; судів та прокуратури.

1.3  Особливості правового регулювання бюджетних видатків України