Видатки Державного бюджету

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет фінансів

 

 

 

                                                                                   Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

на тему:

 

«Видатки Державного бюджету»

з дисципліни «Фінанси»

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 31-Фзр  групи

Мартинюк Світлана

Вікторівна

 

 

 

Науковий  керівник:

 Викладач  кафедри фінансів

 

 

 

 

 

 

Тернопіль–2012

ЗМІСТ

 

 

Вступ …………………………………………………………………………………3

1. Теоретична сутність видатків Державного бюджету…. …………………..6
2. Аналіз видатків Державного бюджету України..…………………….……16
3. Напрями оптимізації видатків Державного бюджету……………….…….28

Висновки……………………………………………………………………………35

Список використаних джерел……. ………………………………………………38

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

     До недавнього часу в Україні відбувались глибокі економічні зміни, здійснювався складний процес заміни старого механізму управління економікою ринковими методами господарювання. На сучасному етапі розвитку трансформаційні зрушення обумовлюються впливом рецесивних процесів в світовій економіці, які впливають як на сферу виробництва, так і споживання. При цьому найбільш страждають суспільні та індивідуальні інтереси громадян, захист яких покладений на державу. Тому механізм розподілу видатків держави потребує особливої уваги. 

 Проблеми бюджету залишаються найвразливішим місцем української економіки. Під час кризи фінансові можливості держави обмежені, тому потреби суспільства не відповідають обсягам наданих коштів.

     Проте, бюджет держави виступає дієвим інструментом регулювання економічних процесів і засобом реалізації державної політики; в ньому концентрується вагома частка валового внутрішнього продукту, що централізовано розподіляється на розвиток національної економіки. При цьому ключові функції бюджету виконуються за рахунок ефективного управління його складовими, в першу чергу, видатковою частиною.

     Якісне виконання державою своїх функцій може бути забезпечене за рахунок відповідних обсягів та оптимальної структури видатків бюджетів. Тому проблеми використання бюджетних видатків у стимулюванні соціально-економічних процесів, раціонального розподілу видатків між окремими ланками бюджетної системи були завжди предметом особливої уваги з боку суспільства, адже саме за рахунок видатків бюджетів держава забезпечує розвиток пріоритетних галузей економіки, соціально - культурної сфери, підтримує належний рівень соціального захисту населення, обороноздатності країни та діяльність органів державної влади, державного управління, місцевого самоврядування. 

     Так як  видатки бюджету є інструментом  досягнення вищого критерію справедливості  у розподілі державних благ  з метою досягнення граничного  рівня добробуту для кожного  члена суспільства, тому вкрай  важливим є визначення слабких місць і недоліків бюджетної політики держави та дослідження максимально ефективного розподілу видатків бюджету.

     Питання пов‘язані із формуванням видаткової частини Державного бюджету України постійно знаходяться в центрі уваги вчених - економістів, представників влади, соціальних служб. Зокрема, велику увагу цьому питанню присвятили такі видатні зарубіжні та українські вчені як: В. Андрущенко, С. Буковинський, О. Василик, Т. Вахненко, В. Гейць, В. Глущенко, А. Гриценко, І. Дьяконова, А. Ілларіонова, Б. Кваснюк, С. Лондар, І. Луніна, І. Мітюкова, А. Покритана, В. Протасов, І. Радіонова, І. Сало, В. Сумароков, В. Суторміна, В. Федосов, І. Чугунова, С. Юрій та ін.

     Але сучасний етап трансформації економічних відносин вимагає системно-ситуативного підходу до аналізу та вирішення проблем формування видатків, що в перелічених працях використано не в повній мірі.

     Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи являється дослідження видаткової частини Державного бюджету України та пошук шляхів підвищення ефективності видаткової  частини державного бюдету.

     Для досягнення  мети необхідно вирішити наступні  завдання:

• Визначити суть, економічний зміст та форми видатків Державного бюджету України;
• Проаналізувати склад, структуру та динаміку видатків Державного бюджету України;
• визначити проблеми, що виникають при формуванні видаткової частини бюджету;
• Запропонувати заходи, які можуть підвищити ефективність видаткової частини Державного бюджету і бюджетної системи України в цілому.

     Об’єктом дослідження є проведення видаткової частини Державного бюджету України та відносини, що виникають при формуванні і розподілі фондів грошових коштів.

     Предметом дослідження є теоретичні засади та практика виконання Державного бюджету за видатками.

     При написанні роботи були використані законодавчо-нормативні акти України, що регламентують проведення бюджетної політики, закони України, статичні показники періодичної літератури, а саме журналів "Фінанси України", "Економіка України", "Статистика України", а також інтернет-ресурси. 

     Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладено на 37 сторінках тексту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретична сутність видатків Державного бюджету

 

 

     Державний  бюджет - центральна ланка фінансової системи суспільства. Бюджет держави як об'єктивна економічна категорія [26, с.243] - це сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом ВВП і національного багатства, з метою формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою ії функцій.

     Сутність бюджету держави не буде повною, якщо не розглянути функції, які він виконує. Економічна думка останніх років така, що бюджет держави виконує дві функції - розподільну і контрольну. Через розподільну функцію проходить процес концентрації грошових коштів в руках держави і їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб; контрольна функція дає змогу регулювати і слідкувати, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються.

     За формою бюджет є основним фінансовим планом держави, займає центральне місце серед інших фінансових планів, які існують у країні. У бюджеті як основному фінансовому плані відображені результати розподільних процесів, що здійснюються за допомогою бюджетних відносин, передбачені джерела та обсяги надходжень, напрями розподілу та використання коштів централізованого грошового фонду держави. Бюджет як фінансовий план має власну форму, є збалансованим.

     Призначення бюджету - забезпечити фінансовими ресурсами потреби економічного й соціального розвитку на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту в державі.

     Видатки бюджету відіграють провідну роль у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку суспільства. На обсяги, склад і структуру видатків впливають обсяги і характер функцій держави, адже в умовах товарно-грошових відносин будь-яка держава повноцінно зможе виконувати свої функції, маючи для цього необхідну суму бюджетних ресурсів.

     Відповідно до Бюджетного кодексу [5] України видатки бюджету — це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

     Видатки Державного  бюджету — це витрати держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій.

 Поняття "видатки" у  кодексі розкривається за допомогою  витрат, а витрати — за допомогою  видатків, зокрема підкреслюється, що витрати бюджету - це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

     На перший погляд, видатки і витрати характеризують одні й ті самі процеси. Однак насправді між видатками й витратами є суттєві відмінності.

     Так, термін "видатки" використовується для найменування тих розподільних відносин, які пов'язані з використанням централізованого грошового фонду держави, характеризуються одностороннім рухом грошових коштів і не обмінюються на відповідні еквіваленти.

     На відміну від видатків бюджету, витрати здійснюються відповідними суб'єктами на стадії обміну, характеризуються двостороннім рухом вартостей, тобто обмінюються на необхідний еквівалент вартості товарів чи послуг. Тому проведення витрат виходить за межі сфери бюджетних відносин і стосується кінцевого використання бюджетних ресурсів держави.

     Отже, видатки бюджету за певних умов перетворюються на витрати (виплата зарплати, оплата вартості товарно-матеріальних цінностей, комунальних послуг тощо). Однак окремі видатки можуть не набувати форм витрат, а виділені бюджетні кошти продовжуватимуть свій рух (виплата стипендій, соціальних допомог, погашення позик тощо). У цілому зв'язок видатків бюджету із витратами наведено на рис. 1.1.

Отже, розпорядники бюджетних  коштів є суб'єктами бюджетних відносин, через яких забезпечується виконання  видаткової частини бюджету.

    

Рис. 1.1 Взаємозв'язок видатків бюджетів з витратами розпорядників коштів[1, с.36]

 

     Розпорядниками бюджетних коштів виступають керівники бюджетних установ, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету. За обсягами наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних і розпорядників нижчого рівня (другого, третього ступеня).

     Наведена схема наочно характеризує рух бюджетних коштів у процесі виконання видаткової частини бюджету, завершуючи його списанням видатків. Так, видатками бюджету будуть вважатися кошти, затверджені у бюджеті відповідним правовим актом, встановлені обсяги бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису, а також видатки розпорядника бюджетних коштів, затверджені у кошторисі. Процес використання бюджетних коштів на виконання бюджетних програм слід вважати витратами, які списуються за рахунок видатків розпорядника бюджетних коштів. Після закінчення звітного періоду видатки за кошторисом розпорядника бюджетних коштів списуються на видатки бюджету.

     У процесі розкриття сутності видатків доцільно виходити з позицій, що бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним способом виробництва, природою та функціями держави, відіграють вирішальну роль у задоволенні потреб соціально-економічного розвитку країни.

     Розподільні процеси, пов'язані з видатками бюджетів, характеризуються різноманітністю та взаємозв'язком. Причому є тісний діалектичний взаємозв'язок між видатками бюджетів і функціями держави, який полягає у тому, що збільшення функцій зумовлює збільшення видатків, і навпаки.

     Функції держави є визначальним чинником, який впливає на обсяги видатків бюджетів та їх розподіл і використання, адже без достатнього рівня бюджетних ресурсів такі функції якісно виконати не можливо. Тому в теорії і на практиці під час складання бюджету, визначення його параметрів держава зобов'язана виходити не з обсягів доходів, а з потреби у видатках. Це підтверджується світовим історичним досвідом та фінансовою наукою.

     У процесі використання коштів бюджетного фонду держава вступає у відносини з:

• підприємствами, організаціями та установами з приводу їхнього фінансування;
• фізичними особами, громадянами країни з приводу виплат, пов'язаних із соціальними гарантіями;
• юридичними і фізичними особами, іноземними державами, міждержавними об'єднаннями з приводу повернення державних позик і сплати відсотків;
• органами місцевого самоврядування з приводу бюджетного регулювання;
• іншими суб'єктами відповідно до чинного законодавства.

     Сукупність цих грошових відносин становить зміст видатків бюджетів як об'єктивного економічного поняття.

     У результаті прийняття законодавчих актів видатки бюджетів як об'єктивне економічне поняття набувають конкретних матеріальних форм, зокрема кошторисного фінансування, бюджетних інвестицій, державних трансфертів, бюджетних кредитів, бюджетних резервів. Саме цим забезпечується єдність теоретичних основ і практики організації видатків бюджетів.

     Видатки бюджетів виявляються за допомогою конкретних видів, які характеризуються якісно та кількісно. Якісна характеристика дає змогу встановити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків, а кількісна їх величину. Кількісна і якісна сторони можуть вступати у суперечність, причому гострота таких суперечностей може бути суттєвою, мати руйнівні наслідки. Наприклад, потреби Української держави, що визначаються якісною характеристикою, значно перевищують кількісну сторону, тобто суму видатків, необхідну для задоволення відповідних потреб суспільства. Це супроводжується постійним недофінансуванням (більше половини) усіх галузей економіки та соціально-культурної сфери, одним з найнижчих рівнів життя громадян серед європейських країн, інфляцією, бюджетним дефіцитом, соціально-економічною нестабільністю, зростанням недовіри до влади, скороченням чисельності населення тощо. У таких випадках держава зобов'язана регулювати ці процеси, приймати оптимальні рішення, навіть якщо вони будуть непопулярними, мати розроблену стратегію поведінки.

     Видатки бюджету характеризуються певними ознаками. Наукову класифікацію видатків доцільно здійснювати за такими ознаками [27, с.167]: роллю у виробництві ВВП, роллю у відтворюючих процесах суспільним призначенням, рівнями бюджетної системи, рівнями повноважень, функціональним призначенням, відомчим призначенням, цільовим призначенням, програмним призначенням, формами фінансування.

     Так, за роллю і місцем видатків у виробництві ВВП видатки бюджетів можна поділити на дві групи: 1) видатки, пов'язані з розвитком виробничої сфери; 2) видатки, за допомогою яких забезпечується функціонування і розвиток сфери суспільних послуг. Обидва напрями для держави мають важливе значення і є об'єктивно необхідними. Держава у ролі організатора відносин у виробничій сфері та власника виробничих засобів зобов'язана вкладати кошти у розвиток тих підприємств та галузей, які визначають її могутність, оскільки такі затрати швидко скуповуються, сприяють значному збільшенню ВВП, що є матеріальною основою бюджету.

     Водночас значну частину бюджетних коштів держава змушена вкладати у розвиток сфери суспільних послуг, що є основною умовою її функціонування. Освіта, охорона здоров'я, культура, соціальне забезпечення, оборона, управління є тими підвалинами, які забезпечують існування та розвиток держави, якісне виконання нею своїх функцій.

     Таким чином, за допомогою видатків бюджетів держава має можливість:

• регулювати розподіл грошових коштів між виробничою сферою і сферою суспільних послуг;
• впливати на вартісну структуру виробництва;
• стимулювати розвиток пріоритетних, нових галузей та виробництв, суттєво впливаючи на зміцнення своєї економічної могутності.

     За роллю у відтворюючих процесах видатки бюджетів поділяють на поточні і капітальні. Поточними вважаються видатки, які спрямовані на забезпечення простого відтворення і стосуються фінансування поточної діяльності перехідної мережі підприємств, організацій та установ. Капітальні видатки — це видатки розвитку, пов'язані з розширеним відтворенням і фінансуванням інвестиційної та інноваційної діяльності. За використання такого поділу видатків Бюджетний кодекс України передбачає можливість формування поточного бюджету і бюджету розвитку.

     Використовуючи поділ видатків за суспільним призначенням можна виділити чотири групи: видатки на економіку, видатки на соціальні заходи, видатки на оборону та видатки на управління. Це дасть можливість забезпечити бюджетними ресурсами всі напрями суспільної діяльності держави (економічної, соціальної, оборонної та управлінської) і створити базу для розроблення функціональної класифікації видатків.

     За рівнями бюджетної системи можна виділити видатки Державного бюджету України та видатки місцевих бюджетів. Обсяги та спрямування видатків першої групи визначаються щорічними законами про Державний бюджет України [10], а другої — рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад.

     Враховуючи різні види повноважень  органів державної влади, управління  та місцевого самоврядування  видатки бюджетів ділять на  три групи: видатки на здійснення неделегованих державних повноважень (які не можуть бути передані місцевому самоврядуванню), видатки на здійснення делегованих повноважень і видатки на здійснення власних повноважень.

     За функціональним призначенням видатки бюджетів відповідно до функцій держави згідно з Бюджетним кодексом України та функціональної класифікації поділяються на десять груп: загальнодержавні функції, оборону, громадський порядок, безпеку та судову владу, економічну діяльність, охорону навколишнього природного середовища, житлово-комунальне господарство, охорону здоров'я, духовний та фізичний розвиток, освіту, соціальний захист та соціальне забезпечення. Співвідношення видатків між цими групами визначається спрямованістю бюджетної політики. У зв'язку з необхідністю соціального захисту громадян з низьким рівнем доходів у сучасних умовах найбільша частка видатків спрямовується на соціальний захист та соціальне забезпечення.

     Розроблення та виконання бюджетних програм потребують у процесі наукової класифікації застосування такої ознаки, як відомче призначення. Класифікація видатків за відомчим призначенням здійснюється відповідно до відомчої класифікації, де кількість груп залежить від кількості головних розпорядників бюджетних коштів.

     За цільовим призначенням видатки бюджетів поділяються на конкретні види відповідно до економічної класифікації. Такий підхід дає можливість забезпечувати ефективний фінансовий контроль за цільовим використанням коштів бюджетів.

     Програмне призначення передбачає поділ видатків за відповідними програмами. Такі програми можуть бути довго-, середньостроковими і річними. Перелік програм та обсяг річних видатків на їх виконання визначаються щорічно законом про Державний бюджет України, рішеннями місцевих рад про відповідні бюджети.

     Згідно з чинним законодавством України всі видатки бюджетів розподіляються між ланками бюджетної системи. Такий складний і суперечливий процес розмежування видатків має базуватися на наукових принципах і регулюватися чинним законодавством.

     Розподіл видатків між окремими ланками бюджетної системи доцільно здійснювати за такими принципами:

• значимості, який полягає у тому, що заходи державного значення фінансуються з Державного бюджету України, заходи місцевого значення - з місцевих бюджетів, тобто якого значення проводяться заходи, з бюджету такого рівня вони мають фінансуватися;
• територіальний, суть якого полягає в тому, що фінансування підприємств, організацій та установ має здійснюватися з бюджету тієї громади (чи регіону), на території якої вони знаходяться;
• відомчий, який означає забезпечення фінансування підприємств, організацій та установ з відповідного бюджету за підпорядкуванням;
• субсидіарний, за яким розподіл видатків має ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до безпосереднього споживача. (На відміну від попередніх цей принцип закріплений у Бюджетному кодексі України.)

       Однією з проблем, пов'язаних з функціонуванням механізму бюджетного фінансування, є необхідність чіткого визначення і розподілу сфери фінансування державного і місцевих бюджетів. На загальнодержавному рівні доцільно фінансувати видатки, які мають вирішальне значення для економіки України. На рівні місцевих органів влади доцільно залишити видатки, спрямовані на вирішення соціальних питань і підтримку їхнього економічного становища щодо комунальної власності. Інакше кажучи, при здійсненні механізму бюджетного фінансування необхідно чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування і законодавчо закріпити її за ними.

     Практичне спрямування державних видатків відповідно до затвердженого бюджету здійснюється за допомогою бюджетного фінансування.

     Бюджетне фінансування — сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, які реалізуються шляхом безповоротного і безоплатного надання бюджетних коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом. Основою для бюджетного фінансування є затверджений бюджет та бюджетний розпис. Процес бюджетного фінансування здійснюється у встановленому Бюджетним кодексом України порядку органами Державної казначейської служби України.

     У теорії і практиці бюджетного фінансування важливе значення має правильний вибір й обґрунтування відповідних його форм. Форми бюджетного фінансування - способи надання бюджетних коштів на заходи, передбачені у бюджеті відповідно до наукових принципів. За наведеними критеріями можна виділити три найважливіші форми: кошторисне фінансування, бюджетне інвестування та державні трансферти.

     Кошторисне фінансування — виділення державою бюджетних коштів відповідно до затвердженого бюджету та бюджетного розпису суб'єктам господарювання (бюджетним установам) на цілі, передбачені їхніми основними фінансовими планами — кошторисами. У визначенні вказується джерело коштів, документ, який регулює розподіл коштів, отримувачі коштів та основний документ, який відображає ціні, на які виділяються кошти.

     Другою формою бюджетного фінансування вважається бюджетне інвестування, пов'язане з виділенням бюджетних коштів на інвестиційну чи інноваційну діяльність. Бюджетні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді фінансування державних капітальних вкладень, проектного фінансування конкретних інвестиційних проектів, придбання частки акцій чи прав участі в управлінні підприємством. У процесі ринкових перетворень ця форма має використовуватися у першу чергу для структурної перебудови економіки, а також для створення потужної матеріально-технічної бази для соціально-культурної сфери, оборони країни та управління.

     Третя форма бюджетного фінансування полягає у наданні державних трансфертів шляхом державного субсидіювання (державні субсидії, державні субвенції, державні дотації) та державної допомоги населенню. Державні трансферти — невідплатні і безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, не призначені для придбання товарів чи послуг, надання кредиту або на виплату непогашеного боргу.

     У сучасних умовах застосовується такий метод бюджетного фінансування — метод єдиного казначейського рахунку. Він використовується для фінансування заходів з державного бюджету України та місцевих бюджетів. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб'єктам діяльності.

     Необхідно підкреслити, що незадовільний стан виконання Державного бюджету негативно впливає на економічні процеси в цілому. Невиконання бюджетних зобов'язань приводить до виникнення нових неплатежів, підриваючи тим самим основи ринкового механізму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз видатків державного бюджету України

 

 

          Виконання бюджету у 2011 році відбувалось в умовах продовження політики реформ. Так, у 2011 році було введено у дію Податковий кодекс та новий Бюджетний кодекс, проводилась пов’язана з цим робота над удосконаленням нормативно-правової бази.

     Державний бюджет України на 2011 рік був спрямований на фінансове забезпечення реалізації Програми економічних реформ на 2010–2014 роки, створення належних умов для регіонального розвитку та імплементацію результатів бюджетної реформи. У бюджеті було враховано положення основних програмних і розпорядчих документів Президента України, Верховної Ради України та Уряду України.

     Незважаючи на несприятливі зовнішні умови, протягом 2011 року було забезпечене стабільне перевиконання планових показників бюджетних надходжень, що дало змогу двадцять два рази внести зміни до закону про бюджет, затвердженого Законом України від 23 грудня 2011 року. В цілому, в результаті всіх змін доходи державного бюджету були збільшені на 22,4 млрд. грн., видатки збільшені на 20,8 млрд. грн., дефіцит скорочено на 3,5 млрд. гривень ( додаток А).

Основними здобутками виконання  бюджету 2011 року стали: забезпечення стабільності фінансової системи; суттєве зменшення  дефіциту держбюджету; посилення соціального захисту громадян через підвищення соціальних стандартів, які профінансовані у повному обсязі; забезпечення збереження позитивної економічної динаміки, що створило основу для подальшого зростання економіки, а отже і підвищення рівня добробуту людей.

Достатнє наповнення дохідної частини державного бюджету  протягом 2011 року дало змогу збільшувати  як соціальні, так і інвестиційні видатки. При цьому проводилася  виважена політика видатків, зокрема  була проведена адміністративна реформа, скорочені видатки на утримання органів державної влади, здійснено обмеження непріоритетних видатків.

Видатки Державного бюджету України за 2011 рік проведені в обсязі 333459,5 млн. грн., що на 29870,7 млн. грн., або на 9,8 відсотка більше аналогічного показника 2010 року(рис. 2.1).

Рис. 2.1 Видатки Державного бюджету України за економічною класифікацією [23]

За економічною класифікацією статей видатків (додаток Б) найбільш значне зростання у 2011 році зафіксоване за такими статтями видатків (таблиця 2.1):

• на капітальні видатки – на 48,6 відсотка до 31,3 млрд. грн., що пояснюється суттєвим зростанням інвестиційних видатків, у тому числі видатків, пов’язаних із підготовкою до Євро-2012;
• на виплату процентів (доходу за зобов’язаннями) – на 47,8 відсотка до 24,6 млрд. грн., що пояснюється великим борговим навантаженням держави, сформованим у 2008–2009 роках;
• на дослідження і розробки та видатки державного (регіонального) значення – на 21,8 відсотка до 34,2 млрд. гривень.

     Ресурси державного бюджету спрямовувались, у першу чергу, на фінансування основних захищених статей бюджету (стаття 55 Бюджетного кодексу України), зокрема заробітної плати з нарахуваннями, грошового забезпечення військовослужбовців, пенсій, стипендій, придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв тощо.