Визначення потреби підприємства в оборотних засобах і джерела їх формування

 

№7. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ  ПІДПРИЄМСТВА В ОБОРОТНИХ ЗАСОБАХ  І ДЖЕРЕЛА ЇХ ФОРМУВАННЯ

 

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота: 59 стор., 13 табл., 4 додатка, 22 джерело.

Мета роботи: дослідження теоретичних і практичних аспектів аналізу потреби в оборотних коштах підприємства та визначення можливих джерел їх покриття.

Об’єкт дослідження: процес забезпечення підприємства оборотними коштами та визначення можливих джерел їх покриття.

Предмет дослідження: фінансовий стан підприємства.

Методи дослідження: монографічний, нормативний, табличний, балансовий, коефіцієнтний, метод порівняння та факторний аналіз.

Оборотні кошти відіграють важливу роль у діяльності підприємства, тому що переважно вони зумовлюють стійке фінансове становище, кредитоспроможність суб’єкта господарювання. Для підприємства дуже важливо, щоб з мінімально необхідним рівнем наявних оборотних коштів забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також сформувати оборотні активи за рахунок власного і залученого капіталу, щоб забезпечити найбільшу його рентабельність.

Недостатність джерел формування оборотних  коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів  товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів. 

 

ОБОРОТНІ АКТИВИ, НОРМАТИВ ВЛАСНИХ ОБОРОТНИХ КОШТІВ, ВЛАСНІ ДЖЕРЕЛА, ПОЗИЧКОВІ КОШТИ, ЗАЛУЧЕНІ ДЖЕРЕЛА, СТАЛІ ПАСИВИ 

ЗМІСТ

 

Реферат	2
Вступ	4
Теоретичні аспекти забезпечення підприємства оборотними засобами	7
Сутність та класифікація оборотних засобів	7
Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах	12
Джерела формування оборотних засобів	17
Аналіз фінансового стану підприємства ПАТ «Запоріжстрансформатор»	22
Організаційно-економічна характеристика ПАТ «ЗТР»	22
Аналіз забезпечення ПАТ «ЗТР» оборотними засобами	26
Аналіз джерел фінансування оборотних активів ПАТ «ЗТР»	31
Шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів ПАТ «ЗТР»	39
Висновки	45
Перелік використаної літератури	47
Додатки	49

 

 

ВСТУП

 

Підприємства сфери матеріального  виробництва здатні підтримувати безперервність процесу виробництва і реалізації продукції лише за умови, якщо в їх розпорядженні поряд із основними  засобами (знаряддями виробництва) є  також оборотні засоби у вигляді, головним чином, предметів праці  – запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, тари тощо. Подібно  до основних засобів. Вони також функціонують у сфері виробництва, тобто –  також засоби виробництва.

Крім того, наявність товарно–грошових відносин, ринкові умови господарювання викликають постійне перетворення вироблених товарів у гроші. Тому поряд із виробничими засобами кожне підприємство для підтримання безперервності процесу відтворення повинне  завжди мати певні запаси готових  виробів власного виробництва, а  також вкладати певну суму коштів у розрахунки. Ці кошти функціонують у сфері обігу, тому називаються  засобами обігу.

Отже є об'єктивна необхідність у дослідженні оборотних засобів  підприємства як складової безперервності і ефективності процесу виробництва. Крім дослідження оборотних засобів, актуальним є і аналіз джерел їх утворення, так як необхідно, щоб  оборотні засоби були вкладені одночасно  і на усіх стадіях кругообігу.

Для створення необхідного  обсягу оборотних фондів і фондів обігу підприємство авансує фінансові  ресурси.

Той факт, що кошти, які вкладені в оборотні виробничі фонди і  в фонди обігу, після завершення кожного кругообігу повністю відшкодовуються  у грошовій формі, є підставою  з'єднати їх в поняття оборотні засоби (кошти) на відміну від основних засобів (коштів).

Основними завданнями дослідження  оборотних засобів підприємства та джерел їх утворення є оптимальне розміщення оборотних активів, та формування їх за рахунок власних і позичених  ресурсів.

Оптимізація розміщення оборотних  засобів створює підгрунття для цільового і економічного використання фінансових ресурсів, сприяє зменшенню запасів у виробництві та обігу, успішному виконанню планів виробництва, реалізації продукції, підвищенню рентабельності і зміцненню фінансового стану підприємства.

Для цього підприємство повинно  якісно розподіляти норматив власних  оборотних коштів. Нормування націлене на визначення дійсно мінімальних запасів  на всіх стадіях руху оборотних фондів обігу.

Для підприємства потрібно визначити яка частина власних  фінансових ресурсів буде направлена на фінансування оборотних засобів  та скільки потрібно коштів ззовні для здійснення своєї поточної діяльності, тобто авансувати в оборотні активи.

При цьому така оптимізація  співвідношення внутрішніх і зовнішніх  джерел формування фінансових ресурсів ґрунтується на забезпеченні мінімальної  сукупної вартості залучених фінансів.

Мета курсової роботи –  дослідження теоретичних і практичних аспектів аналізу потреби в оборотних  коштах підприємства та визначення можливих джерел їх покриття.

Для дослідження поставленої  мети були поставлені такі завдання:

• дослідити теоретичні аспекти аналізу забезпечення підприємства оборотними коштами;
• розглянути головні методи аналізу оборотних коштів;
• ознайомитися з діяльністю ПАТ «Запоріжстрансформатор», проаналізувати його оборотні кошти та фінансовий стан за період з 2009 по 2011 рр.;
• запропонувати шляхи оптимізації регулювання оборотними коштами та здійснити аналіз ефективності їх використання на підприємстві.

Об'єктом роботи виступає процес забезпечення підприємства оборотними коштами та визначення можливих джерел їх покриття. 

Предметом дослідження є  фінансовий стан підприємства. 

При написанні курсової роботи використовувалися такі методи дослідження  як монографічний, нормативний, табличний, балансовий, коефіцієнтний, метод порівняння та факторний аналіз.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА ОБОРОТНИМИ ЗАСОБАМИ

 

1. Сутність та класифікація оборотних засобів

 

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто  з економістів спрощено трактує  їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». В  науковій економічній термінології оборотні активи трактуються як «сукупність  оборотних фондів і фондів обігу, які використовуються для фінансування поточної господарської діяльності і виражені в грошовій формі» [6].

За словами вченої Р.А.Слав’юк, оборотні активи – ресурси, які належать підприємству і які напевно перетворено на гроші чи використано іншим чином протягом року з дати складання бухгалтерського балансу [14].

Згідно П(С)БО 2 «Баланс», оборотними активами вважаються грошові  кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом одного операційного циклу  чи протягом дванадцяти місяців з  дати балансу. Операційний цикл –  це проміжок часу між придбанням запасів  для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виготовленої з них продукції або товарів  та послуг [13].

Іншими словами, оборотні активи – це грошові кошти, що вкладені для створення оборотних виробничих фондів та фондів обігу з метою  забезпечення безперервного процесу  виробництва і реалізації продукції [12]. Існує думка, що таке ж визначення має «оборотний капітал».

Вчені В.М.Гриньова та В.О.Коюда трактують визначення оборотного капіталу як частини продуктивного капіталу, яка впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживну вартість, а її вартість повністю переноситься на вартість товару, що виготовляється і повністю повертається до свого власника у грошовій формі після реалізації товару [5].

У зарубіжній економічній  літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов’язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.

Отже, поняття «оборотні  активи» тісно пов’язане з  поняттям «оборотний капітал». Початково оборотний капітал завжди виступає інвестицією, тобто джерелом утворення, однак ця інвестиція повинна бути десь розміщеною. Оборотні активи відображають характер розміщення інвестиційного капіталу у процес господарської діяльності підприємства.

Для створення необхідного  обсягу оборотних засобів та засобів  обігу підприємство авансує фінансові  ресурси. Той факт, що кошти, які вкладені у оборотні виробничі засоби та засоби обігу, після завершення кожного  кругообігу повністю відшкодовується  у грошовій формі,є підставою  з’єднати їх в єдине поняття оборотних  коштів.

Правильне розуміння економічної  сутності оборотних коштів потребує перш за все усвідомлення їх фінансової та грошової природи. Їх слід ототожнювати з матеріальними цінностями, в  які оборотні кошти вкладені, тобто  з оборотними засобами і засобами обігу, оскільки останні є головним чином засобами виробництва (сировина, матеріали тощо), напівфабрикати, готові вироби, товари, і лише в незначній  частині – кошти.

Оборотні кошти обслуговують економічний обіг оборотних засобів  і засобів обігу підприємств. Авансуючись у грошовій формі  для купівлі підприємством сировини, матеріалів, виплати заробітної плати, вони в процесі виробництва переходять у незавершене виробництво, потім  у готову продукцію, далі – у сферу  розрахунків, а після реалізації готової продукції знов вивільняються  у своїй первісній формі, тобто  у формі грошових коштів, готових  для нового авансування.

Для того, щоб процес виробництва  та реалізації відбувався безперервно, необхідно, щоб оборотні кошти були вкладені одночасно на всіх стадіях  кругообігу.

Поряд з поняттям оборотних  активів існує також поняття  «операційні активи». Операційні активи підприємства – це такі активи, що безпосередньо  задіяні в його виробничій діяльності і формуванні доходу від цієї діяльності.

На відміну від основних засобів, які відшкодовують свою вартість поступово, в міру свого  зносу, оборотні активи споживаються в  одному операційному циклі та їх вартість повністю переноситься на витрати підприємства. При цьому одна їх частина в  речовій формі входить у створений  продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі операційного циклу, але, втрачаючи свою споживчу вартість, у речовій формі в продукт  праці не входить (паливно-мастильні  матеріали, насіння, корми для тварин, добрива, тощо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці  виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого –  як втілення затрат суспільної праці  у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

Специфіка обігових активів  полягає в тому, що вони повинні  складати переважну долю сукупних активів, а також основна маса коштів вкладається  у виробничий процес, у товарно-матеріальні  цінності, серед яких головне місце  належить запасам.

Важливим етапом розкриття  економічної сутності оборотних  активів є їх класифікація за певними  ознаками. В економічній літературі користуються різними класифікаційними ознаками. Так, Г.Г.Кірейцев за функціональним призначенням виділяє: оборотні виробничі фонди і фонди обігу; стосовно їх ролі у виробництві поділяє на: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція, грошові кошти і кошти в розрахунках; за принципом організації виділяє нормовані і ненормовані оборотні активи; стосовно джерел формування – власні, позикові і залучені [9].

Р.В.Федорович, О.М.Загородна  пропонують класифікувати оборотні активи за характером джерел формування – валові оборотні активи, чисті  оборотні активи, власні оборотні активи; за видами – запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів; за характером участі в операційному процесі – оборотні активи, які обслуговують виробничий цикл підприємства і оборотні активи, які обслуговують фінансовий цикл підприємства [20].

Класифікувати оборотні активи необхідно також за ступенем їх ліквідності  і ступенем фінансового ризику, які  характеризують якість активів господарського товариства, що знаходиться в обороті. Завдання такої класифікації – виявлення  поточних активів, можливість реалізації яких є майже нереальною.

Узагальнена класифікація оборотних  активів представлена на рисунку 1.1.

Таким чином, проаналізувавши  погляди різних вчених на поняття  «оборотні активи» та твердження П(С)БО 2 «Баланс», можна дійти висновку, що під оборотними активами потрібно розуміти єдину сукупну масу вартості, яка обертається у процесі  господарської діяльності підприємства у вигляді оборотного капіталу з  метою забезпечення економічної  вигоди.

Отже, оборотні активи –  це складна різнопланова економічна категорія, яку вживають та використовують як вчені, так і підприємці, вкладаючи  в неї різну сутність та зміст.

Класифікація оборотних  активів

• запаси сировини, матеріалів та напівфабрикатів;
• запаси товарів та готової продукції;
• тварини на вирощуванні та відгодівлі;
• поточна дебіторська заборгованість;
• грошові кошти та їх еквіваленти;
• поточні фінансові інвестиції;
• інші оборотні активи.

1. За видами

2. За характером участі  в операційному процесі

• оборотні активи, які обслуговують виробничий цикл господарського товариства;
• оборотні активи, які обслуговують фінансовий цикл господарського товариства;
• оборотні активи, які обслуговують інвестиційний цикл господарського товариства.

3. За ліквідністю

• високоліквідні;
• швидколіквідні;
• низьколіквідні.

 

4. За джерелами формування

• зовнішні;
• внутрішні.

5. За кругообігом

• початкові;
• функціонуючі;
• накопичені.

 

 

6. За правом власності

• власні;
• позичені.

7. За принципом нормування

• нормовані;
• ненормовані.

8. За ступенем ризику

• мінімальний;
• малий;
• середній;
• високий.

9. За статтями балансу

• матеріальні;
• нематеріальні.

Рисунок 1.1 – Класифікація оборотних активів підприємства

 

Оборотні активи включають  елементи, які з різною вагою та інтенсивністю беруть участь у виробничому  процесі, приносячи при цьому  економічну вигоду. Окрім того, оборотні активи використовуються на етапах операційного циклу, тобто як у складі виробничого, так і у складі фінансового циклу господарського підприємства.

 

2. Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах

 

Від правильного визначення потреби підприємств в оборотних  засобах значною мірою залежить ефективність їх використання. Кожному  підприємству необхідно правильно  визначати оптимальну потребу в  оборотних засобах. Це дозволить  йому з мінімальними витратами отримувати прибуток, запланований при даному обсязі виробництва. Заниження величини оборотних засобів обумовить  нестійкий фінансовий стан, перебої  у виробничому процесі і, як наслідок, зменшення обсягу виробництва та прибутку. Заморожування коштів як у складських запасах готової  продукції, так і в понаднормових  залишках сировини, матеріалів та ін. обходиться підприємству дуже дорого, бо вільні грошові  засоби можна використати більш  раціонально для отримання додаткового  доходу.

Визначення потреби підприємства в оборотних засобах повинно  бути узгоджено з кошторисом витрат на виробництво і виробничим планом.

Планування оборотних  засобів полягає у розробці й  встановленні кожним підприємством  норм та нормативів оборотних коштів за окремими видами або групами матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей  і витрат. Норми на матеріали, паливо виражаються в днях запасів; малоцінний інвентар, інструменти та швидкозношувані  предмети – в грошових одиницях на одне робоче місце та інших відносних  величинах. Крім норм оборотних коштів підприємства розраховують також нормативи  власних оборотних коштів у грошовому  вираженні. Окрім методу прямого  рахунку у фінансових розрахунках  нормативу власних оборотних  коштів використовують аналітичний  і коефіцієнтний методи.

Норми оборотних коштів визначають на строк роботи підприємства при  даному обладнанні та технології. Нормативи  власних оборотних коштів у грошовому  вираженні розраховують кожний рік  на підставі затверджених норм оборотних  коштів і показників виробничо-фінансового  плану на плановий рік.

Норми оборотних коштів розроблюються  кожним підприємством з урахуванням  технології, що прийнята на цьому підприємстві, умов та періодичності постачання і  середньодобових витрат матеріалів та палива.

При розробці норм оборотних  коштів враховують заходи щодо прискорення  оборотності оборотних коштів, бо чим менше часу оборотні кошти  затримуються у виробництві та в  обігу, тим їх менше потребує підприємство для забезпечення його безперебійної  роботи.

Для забезпечення прискорення  оборотності оборотних коштів необхідно  опорядити складське господарство і так організувати розрахунки, щоб  абонентська та інші дебіторські  заборгованості були мінімальними.

Розміри норм оборотних коштів, виражені у відносних величинах, визначають, виходячи з умов постачання та збуту – часу на доставку (перевозку) сировини та матеріалів, системи і форм розрахунків та часу документообігу, тривалості періоду виробництва продукції.

Для розрахунків норм і  нормативів власних оборотних коштів основні й допоміжні матеріали  поділяють на дві групи. До першої групи відносять: сировину, основні  й допоміжні матеріали, паливо (крім газу), які використовують у великих  кількостях або на значну суму, до другої групи – всі останні допоміжні матеріали.

Для кожного виду сировини, основних та допоміжних матеріалів, що входять до першої групи, а також  для палива, визначають їх середньодобові витрати та норми оборотних коштів у днях. Одноденні витрати підраховують, поділивши суму річних витрат на цей  матеріал – на 360 днів, а квартальних – на 90 днів.

Норма оборотних коштів для  цієї групи товарно-матеріальних цінностей  включає:

• час знаходження сировини, матеріалів і палива у дорозі (транспортний запас);
• час, який необхідно витратити на приймання, розвантаження, сортування, складування, а в необхідних випадках лабораторні аналізи;
• час перебування у вигляді складського запасу;
• час перебування у вигляді гарантійного (страхового ) запасу.

Транспортний запас визначається тривалістю доставки матеріалів (палива), зменшений на час обороту документів, тобто обмежений часом від  моменту відправки до моменту  оплати рахунків постачальника. При  наявності декількох постачальників визначають середньозважену норму  запасу в днях.

Час, необхідний для приймання, розвантаження, сортування, складування  та лабораторного аналізу, встановлюють за допомогою хронометражу цих робіт.

Розмір поточного складського  запасу сировини та матеріалів визначають залежно від частоти поставок. Поточний складський запас сировини та матеріалів (палива) в днях приймають  у розмірі 50% від тривалості інтервалу  між двома суміжними поставками. При наявності двох або декількох  постачальників одного й того ж матеріалу  частоту поставок визначають як середньозважену.

Для розрахунку норм гарантійного (страхового) запасу визначають середнє  фактичне відхилення поставок у попередньому році від середнього інтервалу. Це середнє  відхилення і буде нормою гарантійного запасу. Однак вона не повинна перевищувати 50% поточного запасу навіть при іногородніх  поставках.

Для розрахунків особливого страхового запасу, наприклад, хімікатів  для очистки води у період повені, встановлюють граничні добові витрати  та середню тривалість повені за даними минулих років.

Норматив власних оборотних  коштів на сировину, матеріали та паливо визначають, помноживши вартість одноденних витрат (Р) сировини, матеріалів, палива на норму оборотних коштів (Д) для цього виду (елемента) за формулою:

Н = Р * Д      (1.1)

 

де Н – норматив власних оборотних коштів для елемента сировина, або матеріали, або паливо;

Р – вартість одноденних витрат на сировину, матеріали або паливо;

Д – середньозважена норма оборотних коштів у днях для сировини, матеріалів або палива.

 

Середню норму оборотних  коштів для допоміжних матеріалів, що віднесені до другої групи, визначають, поділивши їх середній за рік фактичний  залишок у грошовому виразі на одноденні фактичні витрати. Норматив власних оборотних коштів цієї групи  визначають за приведеною вище формулою.

Норматив власних оборотних  коштів на запасні частини, що призначені для ремонту обладнання (при виконанні  робіт господарським способом), розраховують методом прямих розрахунків, виходячи з потреби в запасних частинах кожного найменування, строків поставки та строків використання їх для ремонту  за формулою:

 

Н = (С * Ч * М * К / В) * Ц     (1.2)

 

де Н – норматив оборотних коштів на запасні частини для обладнання одного найменування, грн.;

С – норма оборотних коштів для деталей у днях, що визначається залежно від умов постачання;

Ч – кількість однойменних деталей у кожному механізмі;

М – кількість механізмів (обладнання) одного типу;

К – коефіцієнт, що враховує зниження потреби в запасних частинах по однорідних деталях у зв’язку з тим, що при наявності великої кількості взаємозамінюваних та однойменних деталей і однотипних механізмів потреби в поточних залишках запасних частин знижуються;

В – строк служби деталей у днях;

Ц – ціна однієї деталі, грн.

 

Розрахунок нормативу  по незавершеному виробництву виконують  за формулою:

 

Н_н = (С * П * К) / Д     (1.3)

 

де Н_н – норматив власних оборотних коштів по незавершеному виробництву, грн.;

С – витрати на виробництво валової продукції, грн.;

П – тривалість виробничого циклу, днів;

К – коефіцієнт зростання витрат у незавершеному виробництві;

Д – кількість днів у плановому періоді, днів.

 

Коефіцієнт зростання  витрат у незавершеному виробництві  визначають:

• на підприємствах, де витрати на виробництво здійснюються рівномірно – поділивши суму одноразових матеріальних витрат (А) та половину всіх останніх витрат (Б) на загальну суму витрат за кошторисом виробництва(А + Б) за формулою:

 

К = (А + 0,5 Б) : (А + Б)    (1.4)

 

де А – витрати, що здійснюються одноразово на початку процесу виробництва;

Б – всі наступні витрати до закінчення виробництва виробів;

К – коефіцієнт нарощування витрат у незавершеному виробництві;

 

• на підприємствах, де витрати послідовно приєднуються до вартості виготовлюваної продукції, зростають нерівномірно, тобто за кожний день складають різні суми, – поділивши зростаючі вартості незавершеного виробництва (у процентах до загальної вартості виробництва) на кількість днів виробничого циклу.

Норматив власних оборотних  коштів по витратах майбутніх періодів знаходять за формулою

 

Н_б = В_о + Р_п – Р_в      (1.5)

 

де Н_б – норматив власних оборотних коштів на витрати майбутніх періодів, грн.;

В_о – сума коштів, вкладених у ці витрати на початок планового періоду, грн.;

Р_п – витрати, що здійснюватимуться у плановому році, грн.;

Р_в – витрати, що включаються в собівартість продукції планового року, грн.

 

На основі виконаних розрахунків  нормативів власних оборотних коштів по кожному окремому елементу підраховують загальну суму потрібних підприємству оборотних коштів – норматив власних оборотних коштів по підприємству в цілому.