Взаємовідносини підприємств з комерційними банками. 7

ЗМІСТ

 Вступ..............................................................................................................................3

    1.1.Фінансові зв’язки підприємства з банками......................................................5

    1.2. Вимоги при виборі банку...................................................................................7

    1.3. Порядок відкриття і ведення розрахункових і інших рахунків у банках ....…………………………...…………………..............................................................9

    1.4. Порядок безготівкових розрахунків і касових операцій …….……….........11

    1.5.Банківський кредит..…......................................................................................14

2. Аналітична частина.................................................................................................17

    2.1. Загальна характеристика  бухгалтерської звітності, яка  використовується для оцінки  фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового  стану підприємства................................................................................17

    2.2. Загальна оцінка динаміки  і структури статей бухгалтерського балансу....20

    2.3. Загальна характеристика  фінансового стану підприємства.........................22

    2.4. Структура джерел  фінансових ресурсів підприємства.................................24

    2.5.  Аналіз ліквідності  банку.................................................................................25

    2.6.  Аналіз зворотності  обігових коштів підприємства......................................28

    2.4.  Аналіз ефективності  використання майна підприємства............................29

Висновки.......................................................................................................................31

Література.....................................................................................................................35

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

Вступ

     

      Тема  моєї курсової  роботи «Взаємовідносини підприємств з комерційними банками»- являться актуальною, тому що у сучасному світі здійснення будь-якою фірмою своєї основної фінансової функції - обслуговування платежів і розрахунків - неможливо без участі банківських установ. Навіть елементарні фінансові трансакції по здійсненнюруху готівки, щоналежать підприємству, неможливі без їхньої інкасації - здачі готівки в обслуговуючий підприємство банк.

   Виконуючи курсову роботу, ми навчимося проводити фінансовий аналіз підприємства на основі даних балансу підприємства.

    Для того, щоб зробити фінансовий аналіз підприємства ми будемо розраховувати фінансові показники, які у подальшому дадуть нам змогу зробити висновки,  наскільки підприємство успішно веде свою підприємницьку діяльність.

    Для оцінки  загального фінансового стану підприємства існують такі показники як - показник фінансової сталевості, коефіцієнт фінансування та коефіцієнт фінансової незалежності.  Ці показники покажуть нам в якій мірі діяльність підприємства буде фінансуватися за рахунок власних коштів;  питому вагу фінансових джерел, які  підприємство буде в змозі використовувати тривалий час; співвідношення поміж джерелами власних коштів підприємства і залученими.

   Важливу  роль  у фінансовому аналізі підприємства  виконує аналіз ліквідності балансу.  Потреба у визначенні ліквідності балансу та платоспроможності підприємства виникає в умовах ринку у зв’язку з посиленням фінансових обмежень в оцінці кредитоспроможності підприємств, тому ліквідність балансу показує можливість підприємства мобілізувати активи для сплати у відповідний термін зобов’язань підприємства.

 

 

4

      Для  того, щоб зробити аналіз ефективності  використання майна підприємства, ми будемо використовувати показники  рентабельності або прибутковості  капіталу підприємства, його фінансових  ресурсів та виробленої продукції.

    Я вважаю, що  фінансовий аналіз підприємства  є одною із найважливіших функцій  управління. Він дає змогу визначити  конкурентоспроможність підприємства  в ринковій економіці. Тому, щоб  вижити в умовах ринкової економіки  і не допустити банкрутства підприємства, треба доре знати, як управляти фінансовими ресурсами і якою повинна бути фінансова політика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

1. Теоретична  частина

1. Фінансові  зв’язки підприємства з банками

1.1. Взаємини  підприємства з банками.

 

   З практики економічних зв'язків виділяють наступні сфери прояву фінансових

відносин на рівні  підприємства:

-відносини між підприємствами по постачаннях сировини, матеріалів,

комплектуючих виробів, реалізації продукції і послуг;

- відносини між підприємствами і банками, що виникають при одержанні і

погашенні кредиту, при  покупці і продажі валюти, по розрахунках  за банківські

послуги;

- відносини зі страховими компаніями й організаціями по страхуванню майна,

комерційних і фінансових ризиків;

- відносини з товарними, сировинними, фондовими біржами по операціях із

виробничими активами;

- відносини з інвестиційними фондами і компаніями по розміщенню інвестицій,

приватизації;

- відносини з філіями і дочірніми фірмами;

- відносини з персоналом по виплаті заробітної плати, дивідендів, з

акціонерами, якщо вони не є членами трудового колективу;

- відносини з податковою службою при сплаті податків, з аудиторськими

фірмами, з позабюджетними організаціями.

Загальним елементом  перерахованих фінансових відносин є те, що вони:

-     виражаються в грошовій формі;

-     являють собою сукупність платежів і надходжень.

      У сучасній Україні здійснення будь-яким підприємством своєї основної фінансової функції - обслуговування платежів і розрахунків - неможливо без участі комерційних банків. Навіть елементарні фінансові трансакції по здійсненню руху готівки, що належать підприємству, неможливі без їхньої

6

інкасації — здачі  готівки в обслуговуючий підприємство банк. З погляду підвищення ступеня надійності переміщення коштів у будь-якій формі між суб'єктами економічних відносин такий порядок у відомій мірі виправданий.

    З появою банків як спеціальних інститутів професійного управління грошовимиресурсами різко зросли гарантії переміщення коштів в економіці.      Банки як фінансові посередники, що обслуговують платежі і розрахунки в економіці, грають винятково важливу роль в організації і функціонуванні платіжної системи будь-якої країни. Відомі випадки, коли банкрутство декількох великих банків країни ставало причиною найсильніших потрясінь всієї її фінансової системи.

      В Україні до початку ринкових реформ функціонували десятки нових недержавних банків, а з початком реформ їх кількість почала рости в геометричнійпрогресії. Ніяких серйозних перешкод для утворення нових банків і належного контролю за їхньою роботою з боку Національного банку України не існувало.

     У початковий період ринкових реформ багато з комерційних банків активно

включилися в новий, дуже вигідний, але брудний бізнес по тимчасовому присвоєнню чужих коштів, і підприємств насамперед. Все частіше гроші клієнтів

губилися на шляху від банку  платника до банку одержувача. Ці явища  прийняли

масовий характер, і банки почали швидко втрачати довіру клієнтів. У результаті країна одержала систему комерційних банків, що навіть після шести років реформ фахівці в галузі визначення рейтингів, відмовляються оцінювати на цей предмет. У черговий раз підтвердилося, що рейтинг банків не може бути вище рейтингу країни. Ці обставини дозволяють зробити висновок: сучасна вітчизняна банківська система повинна бути реформована, щоб надійно виконувати свою ключову функцію - обслуговування платежів і розрахунків.

    Настільки складне становище у банківському середовищу жадає від підприємств граничної обережності при виборі обслуговуючих банків. Щоб підкреслити складність і відповідальність рішень підприємства при виборі

7

обслуговуючого банку, деякі фінансисти цей вибір порівнюють з вибором партнера у шлюбі.

   

2. Вимоги при виборі банку.

    Оцінка підприємством надійності банку в сучасних вітчизняних умовах -завдання дуже складне. Існує безліч способів оцінки надійності банку як фахівцями самого підприємства, так і фахівцями зі сторони. При цьому варто мати на увазі, що незалежний аудитор нейтральний стосовно будь-якої інтерпретації фінансових звітів. Його думка не є остаточним рішенням з погляду доцільності надання кредиту чи інвестування (вкладення) коштів, і їїніколи не слід приймати за таке.

     Отже, вибір надійного банку - це, у кінцевому рахунку, проблема підприємстваз усіма наслідками, що звідси випливають. Настільки висока відповідальність підприємства за успішний вибір обслуговуючого банку жадає від її фахівців знання елементарних способів самостійної оцінки надійності банку, його рейтингу. З цією метою приводиться одна з таких методик, що дає деяке уявлення про цей предмет.

    Як і всякі двосторонні відносини, відносини «фірма - банк» припускаютьнаявність певних критеріїв і у банка стосовно підприємства як потенційному боржнику банку. Ці критерії багато в чому визначають інтереси банку стосовно даного підприємства й у кінцевому рахунку формують значення ІК (інтереси кредитора) у відомому нам балансовому рівнянні.

     Світова практика виробила особливі механізми формування кредитної політики будь-якого банку, що ввійшли в науку і практику за назвою «Правило шести  "Сі"». Через те що власна кредитна політика фірми займає дуже важливе місце в її фінансовому житті, наводимо короткий зміст Правила шести «Сі»:

1.     Character (характер позичальника).

2.     Capacity (здатність).

3.     Cash (кошти).

8

4.     Collateral (забезпечення).

5.     Conditions (умови).

6.     Control (контроль).

     Характер  позичальника означає відповідальність, правдивість і

серйозність його намірів  погасити усю свою заборгованість. Проясненню характеру позичальника сприяє кредитна історія позичальника, кредитний рейтинг, досвід роботи інших кредиторів з цим позичальником і т.д.

     Здатність  («здатність запозичати кошти») означає  наявність права в позичальника подавати кредитну заявку і юридичне право підписувати договори,

статут і інші установчі документи, особисті справи позичальників.

     Кошти - наявність  у позичальника джерел засобів  для погашення боргу. У будь-якого позичальника можуть бути усього лише три (або окремі з них) джерела погашення боргу:

- потік готівки (прибуток, амортизація і т.д.);

-   продаж чи ліквідація активів;

-   залучення коштів шляхом випуску (емісії) боргових цінних паперів.

     Саме наявність джерел в основному і визначає потенційну платоспроможність

позичальника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9

1.3.Порядок відкриття і ведення розрахункових і інших рахунків у банках.

 

      Якщо взаємна оцінка підприємства і банку задовольняє обидві сторони, звичайно такі взаємини оформляються відповідним договором. Підприємство, відповідно до діючого законодавства України, має право відкрити один або кілька рахунків як в одному банку, так і в декількох банках. Основний рахунок підприємства в банку прийнято називати розрахунковим рахунком.

     Крім розрахункового рахунка підприємство має право відкривати в банку поточні, позичкові, контокорентні, валютні, рахунки фінансування капітальнихвкладень, депозитні й інші рахунки. Набір рахунків, що відкриваються підприємством, визначається ним самим в залежності відрозв'язуваних підприємством фінансових проблем, кваліфікації фінансовихслужбовців підприємства, і можливостей, наданих зовнішнім середовищем.

     Розрахункові  рахунки відкриваються суб'єктам  господарювання, якіперебувають на  господарському розрахунку, наділеним  власними оборотними коштами і які мають самостійний баланс, наділеним правом юридичної особи.

     Розрахункові  субрахунки відкриваються суб'єктам  господарювання, які мають

окремі негоспрозрахункові підрозділи - магазини, склади, філії  і т.п. – поза своїм місцезнаходженням. Такі рахунки відкриваються по клопотанню власника основного рахунка і використовуються для зарахування виторгу і проведення розрахунків за місцем перебування негоспрозрахункових підрозділів.

     Поточні  рахунки в установах банку  відкриваються суб'єктам господарювання,

які не перебувають на госпрозрахунку, не наділеним власними оборотними коштами і які не мають самостійного балансу. Поточні рахунки відкриваються структурнимодиницям виробничих і науково-виробничих об'єднань, іншим госпрозрахунковим підрозділам, організацій і установ, розташованим поза їх місцезнаходженням.

  

 

10

  Порядок відкриття як поточних, так і валютних рахунків не має принципових розходжень і зводиться до представлення в обраний фірмою банк наступного набору документів:

-заява на відкриття рахунка;

-нотаріально завірена копія статуту фірми й установчих документів;

-свідоцтво про державну реєстрацію фірми;

-довідки про постановку на облік у податковій інспекції й органах

управління позабюджетних  фондів;

-довідка про постановку на облік в органах державної статистики;

-нотаріально завірена картка зразків підписів розпорядників кредитів підприємства (перший підпис) і контролерів (другий підпис).

      Проведення касово-розрахункових операцій через банк дозволяє державі всебічно контролювати фінансово-господарську діяльність об'єднань (підприємств). Банк контролює підприємства й у частині дотримання ними установлених фондів заробітної плати, лімітів на відрядження і господарські витрати, стежить за своєчасністю розрахунків підприємств із держбюджетом по податковим зборам, за своєчасною оплатою рахунків і платіжних вимог постачальників, видає підприємству позички на різні цілі, під певні забезпечення і спостерігає за поверненням цих позичок у встановлений термін і т.п.

      Оскільки грошові засоби є посередником у всіх розрахунках, очевидно, що для забезпечення нормального кругообігу коштів у народному господарстві, ведення діяльності в умовах ринкової економіки необхідно правильно і вчасно виконувати всі розрахунки. У свою чергу ефективність розрахункових операцій багато в чому залежить від стану бухгалтерського обліку коштів, розрахункових і кредитних операцій. Перед фінансовим обліком, розрахунків і кредитів стоять наступні основні завдання:

-своєчасне і правильне проведення необхідних розрахунків як шляхом безготівкових перерахувань, так і готівкою;

 

 

11

-повне й оперативне відображення в облікових регістрах наявності і руху коштів і розрахункових операцій;

-дотримання діючих правил використання коштів по призначенню відповідно до

виділених лімітів фондами  і кошторисами;

-організація і проведення у встановлений термін інвентаризацій коштів і стану розрахунків, вишукування можливостей недопущення виникнення простроченої

дебіторської і кредиторської  заборгованості;

- контроль за наявністю і схоронністю грошей у касі, на розрахунковому й іншому рахунках у банках;

- контроль дотримання розрахунково-платіжної дисципліни, своєчасності

перерахування сум за матеріальні  цінності, а також коштів отриманих  у порядку

кредитування.

 

1.4. Порядок безготівкових розрахунків і касових операцій.

 

      Безготівкові розрахунки в Україні здійснюються відповідно до Положення про безготівкові розрахунки, законом «Про банки і банківську діяльність» і іншими законами України. Дане Положення регулює здійснення безготівкових розрахунків у валюті України і на території у формах, передбачених законодавством, визначає формати, порядок заповнення й оформлення використовуваних розрахункових документів. Безготівкові розрахунки здійснюються через кредитні організації (філії) і /або Нацбанк по рахунках, відкритим на підставі договору банківського рахунка або договору кореспондентського рахунка (субрахунку).

        Розрахункові операції по перерахуванню коштів через банк можуть здійснюватися з використанням:

1)       кореспондентських  рахунків (субрахунків), відкритих у  Нацбанку;

2)       кореспондентських  рахунків (субрахунків), відкритих в  інших

кредитних організаціях;

 

12

3)       рахунків  учасників розрахунків, відкритих  у небанківських кредитних

організаціях, що здійснюють розрахункові операції;

4)       рахунків міжфіліальних  розрахунків, відкритих усередині  однієї

кредитної організації.

    Списання коштів з рахунка здійснюється на підставі розрахункових документів за розпорядженням його власника або без нього у випадках, передбачених законодавством.

     Порядок оформлення, прийому, обробки електронних платежів і здійснення

розрахункових операцій з їхнім використанням регулюється  окремими нормативними актами Нацбанку, і укладаються між банком і його клієнтами договорами, що визначають порядок обміну документами з використанням коштів захисту інформації.

Форми безготівкових  розрахунків:

a)       розрахунки  платіжними дорученнями;

Платіжними дорученнями  є розпорядження власника рахунку (платника) обслуговуючому його банку, оформлене розрахунковим документом, перевести

грошову суму на рахунок  одержувача коштів, відкритий у цьому  або іншому банку

b)      розрахунки  по акредитиву;

Акредитив являє собою  умовне грошове зобов'язання, прийняте банком здоручення платника, зробити  платежі на користь одержувача коштів по пред'явленню останнім документів, що відповідають умовам акредитива, або надати повноваження іншому банку зробити такі платежі

c)      розрахунки  чеками;

Чек - це цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження  чекодавця (особа яка має кошти в банку, якими вона вправі розпоряджатися

шляхом виставляння чеків) банку здійснити платіж зазначеної в ньому суми чекоутримувачу (на користь якого виданий чек). Платником є банк, у якому знаходяться кошти.

    

13

  d)     розрахунки  по інкасо.

     Розрахунки по інкасо являють собою банківську операцію, за допомогою якої

банк із доручення  і за рахунок клієнта на підставі розрахункових документів здійснює дії з доручення від платника платежу. Для здійснення розрахунків по

інкасо банк - емітент  вправі залучати інші банки.

      Форми безготівкових розрахунків обираються клієнтами банків самостійно і

передбачаються в договорах, що укладаються ними зі своїми контрагентами.

      Банки здійснюють операції по рахунках на підставі розрахункових документів:

- платіжних доручень, акредитивів, чеків, платіжних вимог; інкасових доручень,

що дійсні протягом 10 календарних  днів.

     Розрахункові документи приймаються банком до виконання незалежно від їхньої суми. Невиконані розрахункові документи можуть бути відкликані з картотеки в повній, частково виконані - сумі залишку.

      Відкликання розрахункових документів здійснюється на підставі наданої в банк заяви клієнта. Банк здійснює відкликання платіжних вимог і інкасових доручень  шляхом направлення в банк письмової заяви, на підставі заяви клієнта.

    Відкличні платіжні доручення повертаються банками платникам; розрахункові

документи в порядку  інкасо - одержувачам коштів після  їхнього надходження від

банків, які обслуговують платників.

     Крім безготівкових розрахунків між банком і підприємством існують і розрахунки готівкою (касові операції).

    Треба врахувати, що банк не вправі приймати у свою касу від юридичних осіб

готівку для зарахування  її на рахунки третіх осіб. Прийом від  клієнтів наявних коштів провадиться по оголошенню на внесок готівкою, установленої форми.

 

1.5. Банківський кредит

   Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повер­нення, цільовогохарактеру, забезпечення, платності.

      

14

Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у визначений термін. Дотримання цього принципу відкриває кожному окремому підприємству

можливості для отримання  нових банківських кредитів, а  також дає змогууникнути сплати банку підвищених відсотків за несвоєчасне  погашення суми позики. Якщо підприємство порушує строки погашення, то банк застосовує до  нього штрафні санкції і може відмовити в повторній видачі кредиту.

     Принцип повернення якнайтісніше пов'язаний із принципом терміновості. Кредит має бути погашений у термін, визначений кредитною угодою.   Розрізняють:

строкові, пролонговані і прострочені кредити.

     Строкові кредити підприємства повертають своєчасно у визначений термін.

     Пролонговані кредити з'являються в підприємства за тимчасово­го браку коштівз причин, що не залежать від результатів його діяльності, і за згоди банку відстрочити термін погашення.

      Прострочені кредити виникають тоді, коли в підприємства нема коштів для їх

погашення. Наявність  таких кредитів свідчить про скрутний фінансовий стан підприємства. Джерелом сплати відсотків за простроченими кредитами є прибуток підприємства після сплати податків.

     Кредит надається підприємству на строго визначені цілі. Залежно від цілей

розрізняють:

1) кредит для фінансування  оборотного капіталу;

2) кредит для фінансування основного капіталу;

3) кредит для фінансування  торговельно-посередницьких операцій.

      Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридичне оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту:

• заставне зобов'язання;

• договір-гарантія;

• договір-поручительство.

      Комерційні банки застосовують різні відсоткові ставки залежно від виду та

 

15

 кредиту, строку кредитування, фінансового стану позичальника, міри кредитного ризику, наявності або браку гарантій своєчасного повернення боргу.

     Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов.

1. Учасники кредитної  угоди мають бути юридичними  особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку.

2. Підприємство (позичальник)  або має бути власником майна, або володіти

правом на користування та розпорядження ним.

3. Необхідна наявність  економічних і юридичних гарантій  повернення кредиту

після певного строку.

4. Кредитор має бути  так само заінтересований у  видачі кредиту, як

підприємство — в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси

суб'єктів господарювання.

     На першому  етапі підприємство і банк  ведуть переговори на предмет  можливого укладення кредитної угоди. За позитивних наслідків переговорів банк готовий прийняти документи підприємства для розгляду.

    На другому етапі підприємство звертається в банк і подає документи.

    На третьому етапі банк:

- вивчає формальну й неформальну інформацію про підприємство;

-оцінює його ділову репутацію та імідж;

-аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить по­глиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику;

- визначає перспективи розвитку підприємства;

- перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту.

        Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника. Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи

показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів,результати фінансової діяльності.

 

16

Для оцінки фінансового  стану підприємства - юридичної особи враховуються такі об'єктивні показники його діяльності:

• обсяг реалізації;

• прибутки і збитки;

• рентабельність;

• ліквідність;

• грошові потоки (рух  коштів на рахунках клієнтів);

• склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Ураховуються також  інші фактори:

• ефективність управління підприємством;

• ринкова позиція  підприємства і його залежність від  циклічних і структурних

змін в економіці  та галузі;

• наявність державних  замовлень і державної підтримки  під­приємства.

     Комерційні  банки розробляють показники  додаткової оцінки підприємств-позичальників  залежно від основного виду  діяльності та форм власності.