Взаємовідносини підприємств з комерційними банками. 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕ

КАФЕДРА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

ВАРІАНТ №4

 НА ТЕМУ:

«Взаємовідносини підприємств  з комерційними банками»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АЛЧЕВСЬК

2012

ЗМІСТ

 

Вступ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

 

1. Взаємовідносини підприємств з комерційними банками _ _ _ _ _ _ _ _ _

     2. Аналітична частина_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _   

     2.1 Загальна характеристика бухгалтерської звітності, яка  

           використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи

           проведення аналізу фінансового становища підприємства _ _ _ _ _ _ _ _

     2.2 Загальна оцінка динаміки та структури статей бухгалтерського

           Балансу _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

     2.3 Загальна характеристика фінансового стану підприємства _ _ _ _ _ _ _

     2.4 Структура джерел фінансових ресурсів підприємства _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

     2.5 Аналіз ліквідності балансу _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

     2.6 Аналіз зворотності обігових коштів підприємства _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

     2.7 Аналіз ефективності використання майна підприємства _ _ _ _ _ _ _ _ _

Висновок _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Список використаної літератури _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

За останні роки в економіці і банківській системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки. Актуальність обраної мною теми полягає в необхідності регулювання діяльності підприємств і банків та їх взаємодії у ринкових умовах для підвищення ефективності фінансово-кредитної системи України та економіки держави в цілому. У цьому зв’язку дослідження питань організації роботи з готівкового обігу та порядку ведення касових операцій установами банків України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Об’єктом дослідження є система комерційних банків та підприємств на сучасному етапі.

Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування основ організації, розкриття діючої практики з підприємств та комерційних банків України, їх взаємозв’язок, а також пошук напрямків удосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України, що знайшло своє відображення у законах „Про банки і банківську діяльність”, „Про Національний банк України”, „Господарський Кодекс України”, „Про підприємництво”, постанові Правління НБУ „Положення про кредитування”.

Впроваджені пропозиції та рекомендації, наданих в роботі, дозволить покращити роботу з готівкового обігу та ведення касових операцій установами банків, налагодити взаємозв’язок підприємств з ними.

В умовах сучасної економіки  комерційні банки стають важливимелементом ринкової інфраструктури. Вони створюються і функціонують у формітовариств з обмеженою відповідальністю або аукціонних товариств. Їхдіяльність можлива лише за умови отримання власного прибутку, щоістотно змінює характер відносин підприємств і банків, змістнадаваних послуг, порядок кредитування. Взаємовідносини підприємств ібанків тепер будуються з урахуванням взаємних інтересів і повинні приноситикористь обом сторонам. Вони виникають з приводу розрахунково-касового ікредитного обслуговування підприємств, а також у зв'язку з появою новихпослуг, характерних для ринкової економіки.

Оцінка фінансового  стану — невід’ємна частина економічного аналізу діяльності підприємства, без  якого неможливе раціональне  ведення господарства будь-якого суб’єкта господарювання. Враховуючи це, фінансовий стан — одна з найважливіших сторін господарської діяльності кожного підприємства.

Так, фінансовий аналітик, управлінець у результаті фінансового аналізу  отримує визначену кількість, необхідних йому інформативних показників, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства. Чи то для вивчення поточного фінансового стану підприємства чи для оцінки перспектив розвитку підприємства, окремих напрямів його діяльності.

Саме фінансовий аналіз підприємства є основою для отримання вихідної точки в цілеспрямованому впливі управлінської системи підприємства на ті чи інші сфери його діяльності для досягнення поставленої мети, цілі, місії підприємства. Однак, слід також зважати на неможливість абсолютно достовірного проведення аналізу через фактичну наявність численних факторів впливу на діяльність підприємства, як зовнішніх, так і внутрішніх.

Це приводить до необхідності постійного, систематичного ведення  фінансового аналізу на підприємстві та вдосконаленні методів його проведення, побудови математичних моделей та формування прогнозів перспектив розвитку.

Розуміння фінансового  стану підприємства та його своєчасний і якісний аналіз, вибір необхідного  методу аналізу та системи показників, що забезпечить всебічне вивчення та представлення діяльності підприємства є основоположними для прийняття управлінських рішень, спрямованих на вирішення питання обрання напрямів діяльності та розвитку підприємства, покращення його ефективності, конкурентоздатності та прибутковості.

 

 Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційні фінансові  можливості. Він безпосередньо впливає  на ефективність підприємницької діяльності господарюючих суб’єктів. У свою чергу фінансовий стан суб’єктів господарювання прямо залежить від результатів їх підприємницької діяльності. Якщо господарська діяльність забезпечує прибуток, то утворюються додаткові джерела коштів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового становища підприємства. Брак або неправильне формування і використання актів може виявитись головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості постачальників за одержані сировину й матеріали, неповного та неритмічного забезпечення підприємницької діяльності необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов’язань перед власниками, державою та найманими працівниками. Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання.

 

 

1.Взаємовідносини підприємств з комерційними банками

 

Об`єктивні відхилення фактичної потреби господарюючих суб`єктів у фінансуванні їх господарської діяльності від наявності (надлишку або нестачі) вільних ресурсів залежать від багатьох факторів, серед яких: капіталомісткість виробничої діяльності; сезонність виробництва; співвідношення між тривалістю виробництва та тривалістю обігу продукції, коливання цін на неї; заборгованість підприємства. У зв`язку з цим з`являється можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів одних господарюючих суб`єктів (підприємств) за рахунок тимчасового надлишку коштів інших (комерційних банків). Очевидно, що для реалізації цієї можливості необхідні економіко – правові умови.

З одного боку, сама природа кредитної угоди зумовлює необхідність майнової відповідальності її учасників за виконання прийнятих на себе зобов`язнань. З іншого, обов`язкова умова виникнення кредитних відносин – це збігання інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при цьому має узгодження таких характеристик, як забезпеченість позики, термін кредитування, рівень процентної ставки, наявність альтернативних варіантів фінансування та розміщення коштів.

Ефективність кредитної діяльності комерційного банку безпосередньо залежить від того, наскільки якісно здійснена структуризація процесу банківського кредитування, наскільки чітко визначені завдання основних етапів цього процесу та функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій. Кредитні відносини між банком і клієнтом розпочинаються з отримання та розгляду кредитної заявки, в якій передусім містяться відомості щодо позики, якої потребує клієнт, а саме: мета, розмір, вид і термін позики, вид забезпечення тощо. Необхідною складовою заявки є пакет супровідних документів, ретельний аналіз яких здійснюється на наступних етапах процесу кредитування.

Кредитоспроможність – це здатність позичальника повністю та у визначений термін розрахуватись зі своїми борговими зобов`язнаннями.

Українські комерційні банки розробляють власні внутрішні положення та методики аналізу кредитоспроможності позичальника, в основу яких, як правило, покладено методичні рекомендації Національного банку України щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника.

    Найважливіша особливість відносин підприємств з комерційними банками - їхдоговірний характер. Ініціатива укладення договорів виходить відпідприємства. Воно самостійно вибирає банк для свого розрахунково-касовогоі кредитного обслуговування. Якщо підприємство знаходиться за місцем знаходженнябанку, то банк зобов'язаний відкрити рахунок підприємству. В іншому випадку, потрібназгода банку. Однак при відкритті рахунків, призначених виключнодля зберігання грошових коштів, а не для розрахунків, підприємство вільно ввиборі банку і може мати вклади в одному або декількох банках. Такий порядок дає підприємству можливість, орієнтуючись на власні інтереси,вибрати банк, де організовано виконуються операції, вище культураобслуговування, ширше перелік послуг, що надаються.

      Для розрахункового обслуговування підприємство укладає з банком договірбанківського рахунку, що є необхідним для реалізації безготівковихрозрахунків. Відповідно до договору банк відкриває підприємству як клієнтовірозрахунковий та інші рахунки, зараховує на них грошові кошти, що надходятьяк від підприємства, так і підприємству, списує відповідні суми зрахунку підприємства за його дорученням на рахунки постачальників, кредиторів,відповідних бюджетних та позабюджетних фондів. Банк зобов'язується приймативід підприємства-клієнта і видавати йому або за його дорученням готівкові гроші,виплачувати відсотки за зберігання грошей на рахунках.

     Основний рахунок підприємства як юридичної особи - розрахунковий рахунок.  
     Підприємство має право відкрити тільки один розрахунковий рахунок або за місцемзнаходження (реєстрації), або в іншому банку. На розрахунковий рахунокзараховується виручка від реалізації продукції, по ньому здійснюються розрахункиза зобов'язаннями підприємства. Інші рахунки - поточний, позиковий, валютний --можна відкривати в будь-якій кількості в різних банках. Для відкриттявалютних рахунків підприємствам банки повинні мати відповідну ліцензію.

      Розрахунковий субрахунок відкривається підприємством, що має поза місцем свогознаходження окремі структурні ланки. За місцем їх знаходження в банкахрахунки відкриваються на ім'я підприємства. Оскільки розрахунковий субрахунок маєпідсобне значення, на ньому акумулюється виручку, що надходить відструктурної ланки, для подальшого перерахування на основний розрахунковийрахунок підприємства.

    Поточні рахунки відкриваються філіям, відділенням та іншим нехозрасчетнимпідрозділам підприємства. За ними здійснюються обмежені розрахунковіоперації, в основному пов'язані з оплатою праці та адміністративно -господарськими витратами. При відкритті в банку поточного валютного рахункуавтоматично відкривається транзитний валютний рахунок, на який надходятьвалютні перерахування від зовнішньо-економічної діяльності підприємства.  
      Після продажу частини валютного виторгу залишок валютних коштів перераховуєтьсяна поточний рахунок. У процесі розрахунково-касового обслуговування міжпідприємством і банком складаються певні фінансові відносини,супроводжуються рухом грошових коштів і торкаються формуваннядоходів банку і підприємства.

     Багато банків стягують плату за оформлення рахунків клієнтів та проведеннягрошових та касових операцій, щоб відшкодувати витрати по їх проведенню.  
     Інші банки для залучення клієнтури відкривають рахунки безкоштовно. У той жечас кожен банк за зберігання у нього грошових коштів сплачує на користьостанніх певну плату, виключення складає транзитний валютнийрахунок.

    Розмір плати встановлюється за взаємною згодою, якщо мова йде пророзрахунковому рахунку. На строкові депозитні рахунки підприємство розміщує тимчасововільні грошові кошти на умовах банку, який встановлюєвідсотки за вкладами в залежності від термінів зберігання грошей.

Витрати підприємства з  оплати послуг банку включаються  до собівартостіпродукції (робіт, послуг), доходи, отримані від зберігання коштів на рахункахбанків. У тому числі  і курсові різниці за валютними  рахунками, враховуються вскладі банківського прибутку підприємства як позареалізаційні доходи.

Розрахунки між підприємствами, підприємствами і бюджетом та іншібезготівкові розрахунки здійснюються у встановлених формах. Банки не в правіконтролювати  це і перешкоджати здійсненню розрахунків. Однак на нихпокладена певна відповідальність за дотримання правил розрахунковоїдисципліни. Вона встановлена нормативними актами Національного Банку Україниі визначається договорами між підприємством і комерційним банком. Занесвоєчасне (неправильне) списання коштів з рахунку підприємства, атакож за несвоєчасне і неправильне зарахування коштів, що надійшлипідприємству, воно в праві вимагати від банку сплатити штраф на свою користь урозмірі 0,5% цих сум за кожний день затримки, якщо інші абододаткові форми відповідальності не передбачені в договорі банку іпідприємства.

     Відповідальність підприємств перед банками встановлюється в договорахбанківського рахунку і вкладу, кредитних договорах. Вона приймає, наприклад,форму підвищених відсотків, що сплачуються банку за порушення термінів поверненнякредиту.

Кредитування - це метод  зворотного фінансування потребпідприємства і одночасно традиційна послуга  банків. У сучаснихумовах господарювання принципи і підхід до питань кредитуванняістотно змінилися. По-перше, підприємство має право на отриманнякредиту і в тому банку, де йому відкритий розрахунковий рахунок і в будь-якому іншомубанку.

По-друге, кредитування підприємства здійснюється на основі кредитногодоговору, в якому визначаються права та обов'язки підприємства -позичальнику та банку з урахуванням кредиту, що надається та фінансовогостану підприємства, встановлюється відповідальність сторін за порушеннядоговору. По-третє, якщо до проведення економічних реформвстановлювалися відомі обмеження в кредитуванні, то тепер об'єктомкредитування можуть бути будь-які потреби підприємства. Разом з тим кредитне направляється на відшкодування збитків підприємства, незнижувані запаси івитрати, які забезпечуються за рахунок власних оборотних коштівпідприємства. Об'єктами кредитування не можуть бути виробленанадпланова продукція, що має обмежений збут, і невживанізалишки товарно-матеріальних цінностей.

Залежно від характеру  потреб підприємства в позикових  коштахрозрізняються короткостроковий (до року), середньостроковий (від року до трьох років) ідовгостроковий кредит (від трьох до п'яти років).

Довгостроковий кредит є одним із джерел формування оборотнихкоштів  підприємства. Він дозволяє заповнити  потреба в яких бракуєгрошових коштах, що виникає в процесі поточної діяльностіпідприємства. На термін більше року підприємство може отримати кредит накапітальні витрати. У цьому випадку кредит виступає джерелом позиковихфінансових ресурсів підприємства, що направляються на його розвиток. Конкретністроки кредиту визначаються виходячи з окупності витрат і нормативнихтермінів здійснення кредітіруемого заходи.

     Оскільки кредитування здійснюється банками на комерційній основі,принципами кредитування є забезпеченість кредиту, його цільовоїхарактер, терміновість наданої позики, платність і повернення.

     За користування кредитом, який необхідно повернути у встановлений термін,підприємство сплачує банку відсотки. Процентні ставки диференційованізалежно від строку користування позичкою з урахуванням попиту та пропозиції,причому з різних банку рівень процентних ставок коливається. У кредитномудоговорі встановлюються конкретні ставки за користування кредитом, порядоксплати процентів та інші умови кредитування.

      Але короткострокових позиках відсотки в межах облікової ставки Національного Банку України, збільшеної на три пункти, включається підприємством усобівартість продукції (робіт, послуг), а понад цього рівня --виплачуються з чистого прибутку підприємства. Також з прибутку сплачуютьсявідсотки по прострочених позиках, відсотки по позиках, отриманим назаповнення нестачі власних оборотних коштів, відсотки задовгостроковими кредитами.

    Незважаючи на роль кредиту в забезпеченні нормального кругообігу коштівпідприємства, фінансування капітальних витрат сфера його застосування в такомуяк обмежена внаслідок ситуації, що склалася сьогодні в економіці.

     Тим часом кредитні операції у світовій практиці - сама прибуткова статтябанківського бюджету, за рахунок цього джерела формується основна частиначистого прибутку банків. Але з цими операціями пов'язані і основні ризикибанків, зокрема, непогашення позичальників основного боргу та відсотків закредиту.

     Практика українських банків свідчить, що їх діяльність в областікредитування майже цілком складається з короткострокових позик концентрованиху сфері торогово-закупівельного бізнесу. Багато комерційних банків видаютькороткострокові позики тільки на посередницькі операції, для якиххарактерна швидка оборотність коштів і висока прибутковість.  
     Довгострокові позики займають незначну питому вагу в кредитнихвкладеннях у зв'язку з недостатністю ресурсів у багатьох комерційно банків,темпами інфляції, при яких підприємству складно забезпечити рентабельністьінвестицій на більш високому рівні, зниженням інвестиційної активностіпідприємств по багатьох інших причин.

     Перш за все, маються на увазі Факторанговие, тобто торговокоммісіонниеоперації, які проводяться з метою прискорити отримання постачальникомплатежу. Підприємства-постачальники поступаються банку право вимоги платежу поплатіжними документами за надані товари, виконані роботи,надані послуги. Банк відразу ж відшкодовує постачальникові повної суми,належної йому від покупця. За здійснення такої операції банкстягує плату зі свого клієнта - постачальника.

    Значення факторингових операцій для підприємства-постачальника полягає в тому,що вони поєднуються з кредитуванням його обігових коштів, мінімізуютьвтрати від прострочення платежу, створюють умови для нормальноївиробничої діяльності, а отже, сприяють отриманнюприбутку. Уклавши договір на проведення факторингових операцій, підприємство -постачальник знає точну дату надходження платежів і може планувати своївитрати. Особливо ефективно факторингове обслуговування для малих і середніхпідприємств, які відчувають тимчасові фінансові труднощі.

    Незважаючи на значний досвід застосування факторингових операцій в іншихкраїнах в Україні вони поки не отримали широкого розповсюдження.

Для підприємств також становлять значний інтерес лізинговіоперації, під якими розуміється купівля  комерційними банками на проханняпідприємств машин, устаткування, транспортних і т. п. і передача їм їх уоренду на певний термін.

      Привабливість лізингу полягає в тому, що підприємство не витрачаєодноразово власні фінансові ресурси на покупку устаткування, тому щобанки купують його за рахунок власних коштів. У той же час банкиотримують доходи у вигляді орендної плати, яка в кінцевому підсумку повиннаперевищити початкові витрати на покупку устаткування. Фактичнофінансовий лізинг (тривалістю від 5 до 10 років) представляє формудовгострокового кредитування підприємства. Разом з тим він має перевагиперед звичайною позикою яка завжди пов'язана з обмеженими термінаминадання та погашення кредиту. Лізинг - більш гнучка форма т. к.підприємство-орендатор і банк можуть обрати зручну для обох сторін формуплатежів, які до того ж не обкладаються податком.

     В Україні лізингові операції не отримали розвитку, зокрема, черезвідсутність чіткого і детально розробленого законодавства, що врозвинених країнах є давно пройденим етапом. Закон України «Про банкиі банківську діяльність »надає комерційним банкам здійснюватилізингові операції, але поки це право залишається суто формальним, тому що невироблена методика проведення лізингових операцій. Однак, деякібанки, зокрема Ощадбанк, починають здійснювати такі операції.

      Трастові (довірчі) операції проводяться банками від імені та задорученням клієнтів за їх рахунок і на їх користь. На цей вид банківськихоперацій в розвинених країнах припадає більша частина послуг, що надаються.  
      Частиною довірчих операцій є управління портфелем інвестиційклієнтів, який формується з високоліквідних акцій і дохіднихоблігацій, а також управління нерухомої та іншої власністю. У Українському законодавстві поки не створено правового режиму адекватного західним видів трасту. До вступу в силу нового кодексу України правовідносини, пов'язані з трастом, регулюється Указом Президента. 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналітична частина

2.1 Загальна характеристика бухгалтерської звітності, яка використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового становища підприємства

    Метою складання фінансової звітності є наданнякористувачам для прийняття рішень повної правдивої інформації про фінансовийстан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності визначається чинним законодавством. Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби в:

- придбання, продажу  та володіння цінними паперами;

- участі в капіталі  підприємства;

- оцінки якості управління;

- оцінки здатності  підприємства своєчасно виконувати  своїзобов'язання;

- забезпеченості зобов'язань  підприємства;

- визначення сум дивідендів, що підлягають розподілу;

- регулювання діяльності  підприємства.

     Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачівякі не можуть вимагати звітів складених з урахуванням їх конкретнихінформаційних вимог

     З 1 січня 2000 року на підприємствах України, не звертаючи уваги наформи майна, запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності,які відповідають міжнародним стандартам:

- форма 1 «Баланс» - звіт  про фінансовий стан підприємства,відображає  на зазначену дату його активи, зобов'язання і власний капітал,нормативний документ П(с)БУ№2;

- форма 2 «Звіт про  фінансові результати», який дозволяє  отримати необхідну інформацію про доходи та витрати, діяльності підприємства зазвітний період, нормативний документ П(с)БУ№3;

- форма 3 «Звіт про  рух грошових коштів», який має інформаціюпро рух грошових коштів за звітний період в операційному,інвестиційному фінансовому напрямку діяльності підприємства, нормативний документ П(с)БУ №4;

- форма 4 «Звіт про  власний капітал», який показує  зміни встан власного капіталу протягом звітного періоду, нормативний документ П(с)БУ №5;

- форма 5 «Примітки  до річної фінансової звітності», в якій виправляються помилки допущені при складанні фінансових звітів попередніх періодів шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, нормативний документ П(с)БУ;

- форма 5 «Додаток до  приміток до річної фінансової  звітності, інформація по сегментам», нормативний документ П(с)БУ №29.

   Форми№1-4 обов’язкові до складання підприємством, окрім бюджетних установ, суб’єктів малого підприємництва.

  Форма №6 - необов’язкова  і заповнюється тольки у трьох  випадках:

• підприємство зобов’язане оприлюднити річну фінансову звітність;
• підприємство займає монопольне(домінуюче) місце на ринку продукції (товарів, робіт, послуг);
• до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін на продукцію (товарів, робіт, послуг).

     Фінансові звіти складаються зі статей склад і зміст яких визначається відповідними положеннями (стандартами).

На цей момент практика фінансового аналізу вибрала основні умови читання фінансових звітів.

      Опишемо деякі з них:

Горизонтальний аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників. У фінансовому аналізі найбільш поширенітакі форми:

1) порівняння фінансових  показників звітного періоду з показниками попереднього періоду;

2) порівняння фінансових  показників звітного періоду  з показниками аналітичного періоду  минулого року;

3) порівняння фінансових  показників звітного періоду  з рядом попередніх періодів.

Вертикальний аналіз - визначення структури підсумованих показників звиявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому:

1) структурний аналіз  активів;

2) структурний аналіз  капіталу;

3) структурний аналіз  грошових потоків.

Порівняльний аналіз базується на порівнянні значень окремих групаналітичних фінансових показників між собою, форми:

1) порівняння з середніми  фінансовими показниками;

2) порівняння з фінансовими  показниками конкурентів;

3) порівняння фінансових  показників внутрішніх структурних  одиниць підприємства;

4) порівняння звітних  та планових фінансових показників.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) базується на розрахунку порівняння різних показників між собою. Його аспекти: аналіз ліквідності, аналіз поточної діяльності, аналіз фінансової звітності, аналіз стануі діяльності на ринку капіталів.

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Загальна оцінка динаміки та структури статей бухгалтерського балансу

   У цьому розділі за даними балансу визначаються зміни загальної суми балансу (валюти балансу), застосування окремих розділів і статей активу і пасиву протягом звітного року, визначається питома вага окремих статей балансу в загальній сумі балансу, визначається співвідношення окремих статей у порівнянні з (попереднім) наступним періодом.

   Результати розрахунків записуються в таблицю і за цими даними проводиться аналіз.

   За даними таблиці 2.2.1 можна зробити висновок, що майно підприємства за звітний період зросла з 254150 тис. грн. до 290711 тис.грн. Це зміна відбулася за рахунок збільшення необоротних активів з  
221030 до 223178 тис. грн. і оборотних активів з 32845 до 67258 тис. грн.при цьому питома вага за звітний період зменшився з 86,97 до 76,77% --необоротні активи, і по оборотних активів збільшився з 12,92 до 23,14%.  
Поточні активи збільшилися на 34413 тис. грн. - це викликано збільшенням виробничих запасів на 2705 тис. грн., збільшенням незавершеного виробництва 1222 тис. грн., готової продукції на 810 грн. і зменшенням товарів на 23 тис. грн., збільшенням дебіторської заборгованості на 29237тис. грн., зменшенням грошових коштів на 29 тис. грн. і збільшенням інших оборотних активів на 491 тис. грн. Що стосується джерел фінансування діяльності підприємства, то за даними таблиці 2.1 видно,що діяльність підприємства фінансується в основному за рахунок власних коштів, тому що питома вага власних коштів у загальній масі капіталу зменшується з 78,71% до 71,22%