Акутивні і пасивні операції

ЗМІСТ

 

Вступ                                                                                                                    2

І. Види активних та пасивних операцій, що здійснює банк                           4                                                

ІІ. Особливості здійснення активних та пасивних операцій банку               10                                             

ІІІ. Поточне та перспективне управління активними та пасивними   

операціями банку                                                                                               16

Висновки                                                                                                             22                                        

Додатки                                                                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Важливою складовою  частиною процесу підготовки спеціалістів є виробнича практика. Вона дає  змогу закріпити і поглибити  теоретичні знання та спрямована на набуття необхідних практичних навиків фінансово – економічної роботи в системі комерційного банку.

Базою практики є Хустське відділення ПАТ КБ «ПриватБанк». ПриватБанк є одним з найбільш інноваційних банків світу. Комерційний банк “Приватбанк” був заснований в 1992 році. Він був одним із перших банків , який з’єднував усі держави СНД та одним із перших українських банків ,створених на основі приватного капіталу.

Основна мета банку – забезпечити найвищу якість послуг клієнтам як в Україні, так і поза її межами.

Принципи роботи – відповідальність, чіткість, своєчасність та гнучкість в проведенні операцій.

 На сьогоднішній  день банк пропонує громадянам  України понад 150 видів найсучасніших  послуг, серед яких поточні, вкладні  операції, карткові продукти, різноманітні  програми споживчого кредитування, та інше. ПриватБанк є уповноваженим Урядом України банком з виплати пенсій і соціальної допомоги громадянам, а також виплати компенсацій жертвам нацистських переслідувань. Сьогодні свою пенсію і соціальні виплати в Приватбанку отримують понад 1,5 мільйона громадян. Також свої кошти довіряє ПриватБанку майже третина всіх вкладників України. Понад 35% клієнтів українських банків обирають ПриватБанк при відкритті поточного рахунку і понад 28% користуються послугами банку під час здійснення грошових переказів.

Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку, що включає  в себе більш 3 000 філій та відділень  по всій Україні, дозволяє будь якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь якій точці країни.

Управління, філії та відділення банку користуються правом юридичної особи від імені банку, мають баланс, який входить до складу балансу головного банку та виконують весь спектр операцій передбачених Статутом ПАТ КБ «ПриватБанк».

До прикладу, Хустське відділення ПАТ КБ «ПриватБанку» складається з наступних підрозділів:

1. Менеджмент кредитні карти і зарплатні проекти -    оформлення кредитних, зарплатних, пенсійних та інших карткових проектів на підставі розроблених головним офісом КБ ЗАТ Приватбанк нормативно-методичних матеріалів;

2. Малий і середній бізнес – обслуговування корпоративних клієнтів і підприємців по всіх видах операцій.

3. Роздрібний  бізнес – обслуговування фізичних  осіб по всіх видах операцій.

4. Каса відділення – обслуговує готівковий обіг і складається з трьох кас, які обслуговують по всіх готівкових операціях як фізичних так і юридичних осіб. Час роботи каси з 8–30 до 17–30.

5. Gold-club – обслуговування клієнтів вищого класу.

Широке коло закордонних  партнерів ПриватБанку не тільки демонструє його визнання як провідного учасника світової банківської системи, але й, найголовніше, дозволяє найбільш широко задовольняти потреби клієнтів банку, пов'язані з їх міжнародною діяльністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Активні і пасивні  операції банку

 

Усі комерційні банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують операції із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції); операції, пов’язані із розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтів (розрахункові та касові операції) й операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції). Звичайно, коло операцій, що їх виконують банки, може бути значно ширшим, але саме ці операції є обов’язковими, і тому їх називають базовими операціями комерційних банків. Слід зазначити, що діяльність комерційних банків, в першу чергу, спрямована на отримання прибутку, тому велика увага приділяється активним операціям.

Маючи генеральну ліцензію Національного банку України, Приватбанк здійснює весь спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг з обслуговування корпоративних і приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів. Довгострокове партнерство із клієнтом – головний пріоритет у роботі банку. Послідовно розширюючи спектр надаваних послуг й якість банківських продуктів, Приватбанк активно нарощує свою клієнтську базу. На ринку корпоративного банківського обслуговування клієнтів Приватбанку – близько 200 тис. найбільших українських підприємств і корпорацій, підприємств малого й середнього бізнесу.

Банк здійснює усі види банківських операцій, серед яких:

– обмін іноземних валют;

– повний спектр кредитування юридичних і фізичних осіб;

– операції по внесках від населення;

– депозитні вклади;

– відкриття й обслуговування розрахункових рахунків;

– здійснювати всі види платежів;

– переказ грошових коштів по Україні і за кордоном.

Усі банківські операції відображаються окремими статтями в  балансі комерційного банку. Залежно  від того, в якій частині балансу  вони обліковуються, їх прийнято поділяти на пасивні й активні.

Пасивні операції — це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених та позичених ресурсів.

Операції з  формування власних ресурсів включають:

· операції з формування статутного фонду банку;

· операції з формування резервного фонду банку;

 · операції з формування страхових фондів банку;

 · операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку;

· операції, пов’язані з формуванням і розподілом банківського прибутку. Операції з формування залучених ресурсів називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання). Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуються в даному банку (клієнти банку), так і юридичні і фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в іншому банку.

 У банківській практиці України передбачена можливість вибору банку для постійного обслуговування і для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших банках. З цією метою банки відкривають рахунки до запитання (поточні, бюджетні, депозитні) та на строк (депозитні). Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає можливість банку, що обслуговує власників рахунків, використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу. Пасивні депозитні операції включають можливість користування тимчасово вільними грошовими коштами інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти до запитання) та строкових депозитах (кошти на строк).

Отже, пасивні  депозитні операції можна класифікувати:

за категорією вкладника:

· операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;

 · операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб на поточні, депозитні рахунки;

· операції із залучення тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів на кореспондентські та депозитні рахунки;

за строком:

 · операції із залучення тимчасово вільних коштів на рахунки до запитання (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання для проведення поточних розрахунків;

 · операції із залучення тимчасово вільних коштів на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду.

 Крім мобілізації  власних та залучених ресурсів, комерційні банки можуть використовувати  можливості міжбанківського ринку  капіталів, а також залучати  кошти інвесторів шляхом емісії  та розміщення власних незабезпечених боргових зобов’язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені ресурси банку. Ця частина банківського капіталу є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси комерційного банку мобілізуються шляхом здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій.

Пасивні кредитні операції — це операції комерційного банку, пов’язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ). Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банків на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити овернайт) до декількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора в останній інстанції — Національного банку України, який надає ломбардні кредити (під заставу державних цінних паперів) та продає кредити через кредитні аукціони.

Пасивні інвестиційні операції — це операції комерційного банку, пов’язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов’язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківський капітал коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів.

Щодо депозитної діяльності, то за даними Асоціації українських банків ПриватБанк є лідером по обсягах  вкладів фізичних та юридичних осіб в Україні (додаток 1). Заслугою цього в значній мірі є широкий асортимент депозитних пропозиці банку (додаток 2).

 Мобілізовані шляхом  здійснення пасивних операцій  грошові кошти засновників банку,  вкладників, кредиторів та інвесторів комерційні банки розміщують по різних напрямках через проведення активних операцій.

Активні операції — це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні фонди і товарно-матеріальні цінності.

Отже, до активних операцій банків належать:

 · операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку;

· розрахункові операції, пов’язані з платежами клієнтів;

· касові операції з приймання і видавання готівки;

· кредитні операції, пов’язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

 · інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

· фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

· валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

 · депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках;

 · операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках.

Активні операції комерційні банки здійснюють у межах реально  наявних ресурсів, тобто у межах  залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ.

Активні операції комерційних  банків представляють собою діяльність, пов'язану з розміщенням власних  і залученням банківських ресурсів з метою отримання прибутку.

Найбільш поширеним  видом активних операцій є наданням банку кредитів.

Розглянемо кредитні пропозиці ПриватБанку для фізичних осіб:

1. Картка "Універсальна" – платіжна пластикова картка ПриватБанку, яка дає можливість користуватися як власними грошима на картці, так і кредитними коштами банку. Карткою "Універсальна" можна розраховуватися в торгових точках, здійснювати оплату в Інтернеті й терміналах самообслуговування, а також знімати готівку в будь-якій точці світу. Під час оплати за кордоном комісія за конвертацію коштів із валюти картки у валюту країни стягується відповідно до офіційного обмінного курсу банку на день купівлі. Переваги кредитки та пам’ятка клієнта кредитки «Універсальна»(додаток 3).

Цільові кредити:

2. Товари у розстрочку – перевагами є відсутність початкового внеску, оформлення кредиту і одразу отримуєте покупку, робити початковий внесок не обов'язково, швидке оформлення кредиту без зайвих документів(процедура займе не більше 15 хвилин, а для оформлення досить лише паспорту).
3. Сервіс «Оплата частинами. Без переплат» - дозволяє покупку товару в кредит без виплати відсотків (додаток 4).
4. Авто в кредит – переваги розстрочки на авто у ПриватБанку є рішення щодо розстрочення за 30 хвилин, купуючи нове авто з майданчика банку. Ви економите до 6% від його вартості, безкоштовно отримуєте систему GPS-моніторингу.
5. Житло в кредит – придбання нерухомості у кредит на вигідних умовах: початковий внесок – від 25%, максимальний строк – до 20 років, ставка за кредитом – від 22,08% річних. ПриватБанк один з перших, хто почав співпрацювати з Державною іпотечною установою, що дозволило їм значно знизити процентну ставку за іпотечними кредитами. Пільгові умови діють під час купівлі в кредит нерухомості вартістю понад 100 000 грн, яка представлена на сайті www.planetestate.com.ua. Сьогодні на цьому майданчику продається понад 800 об’єктів у всіх регіонах України.

Не менш цікавою пропозицією  від банку є кредитний ліміт  на розрахунковий рахунок(додоток 5).

Для загальної оцінки обсягу активів та пасивів ПАТ КБ «Приватбанк» розглянемо звіт про фінансовий стан банку за IV квартал 2012 року (додаток 6).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості здійснення активних та пасивних операцій банку

 

У своїй роботі, від  часу заснування і  до моменту ліквідації, банк зустрічається з цілим рядом особливостей у ході проведення банківських операцій. Особливо це стосується комерційних банків, яким не достатньо забезпечувати основні вимоги НБУ, а і необхідно організовувати свою діяльність з метою збільшення свого прибутку та витримувати конкуренцію з боку інших банків на ринку банківських послуг.

Кредитні операції передбачають організацію економічих відносин, у процесі яких банки надають позичальникам грошові кошти з умовою їх повернення та сплати проценту за користування. Дані операції, як правило, приносять банкам основну частину їхніх доходів та займають провідне місце серед статей активу балансу.

Комерційні банки можуть надавати кредити підприємствам  усіх форм власності різних галузей  господарства, населенню, центральним  і місцевим органам державної  влади, кредитно-фінансовим установам. З усіх типів кредитів за категоріями  позичальників найбільша питома вага припадає на позики торгово-промисловим підприємствам.

Призначенням кредитних  операцій банку є задоволення  різноманітних потреб його клієнтів у грошових ресурсах, що визначає цілі позик. Такими цілями можуть бути: формування і збільшення основного і оборотного капіталу; фінансування операцій спекулятивного характеру (наприклад, біржових угод); витрати на споживчі потреби (придбання товарів тривалого користування або житла). Іноді кредит видається для загального фінансування діяльності позичальника без указання конкретних цілей. У цьому випадку банком приймається рішення про надання позики виходячи із наявних у нього даних про клієнта та рівня довіри до нього.

Важливою умовою надання  банком кредиту є наявність певного  забезпечення, що передбачає гарантування повернення позики існуванням певних матеріальних цінностей або документів, що виражають права на одержання грошових коштів. Традиційно банківські кредити поділяються на бланкові та забезпечені. Бланкові кредити видаються банком без конкретного забезпечення і ґрунтуються на його впевненості у здатності позичальника своєчасно виконати усі прийняті на себе платіжні зобов'язання. Забезпечені позики видаються під заставу майна найчастіше того, на придбання якого надається кредит (нерухомість, обладнання, запаси товарно-матеріальних цінностей). Крім того, у забезпечення можуть прийматися: цінні папери (акції, облігації, векселі, товаророзпорядчі документи); документи, що засвідчують перевагу на користь банку вимог і рахунків позичальника до третіх осіб; гарантії і поручительства інших осіб повернути кредит у випадку неплатоспроможності позичальника. Забезпеченням кредиту може також бути страхування відповідальності позичальника за непогашення позики у страховій компанії.

Нарівні з оцінкою  якісних параметрів активів, що пропонуються у забезпечення кредиту, необхідною умовою видачі позики є аналіз банком кредитоспроможності клієнта.

Кредитоспроможність означає здатність позичальника своєчасно і в повному обсязі погасити заборгованість по виданих кредитах і нарахованих за ними процентах. При оцінці кредитоспроможності фірм і компаній банками беруться до уваги такі фактори, як розмір власних коштів та їх співвідношення з позиченими, ліквідність активів, характер обороту коштів (циклічність), співвідношення коротко- і довгострокових джерел позичених коштів, ступінь покриття джерел позичених коштів ліквідними активами, прибутковість діяльності та інші показники. Кредитоспроможність приватних осіб визначається виходячи як із загальної вартості майна позичальника, так і з величини його постійних доходів (з урахуванням зобов'язань, прийнятих на себе іншими платоспроможними особами).

У випадку позитивного  вирішення питання про кредитування клієнта між ним і банком укладається  кредитний договір, в якому фіксуються всі основні умови надання позики (цілі, строки, суми, процентні ставки, взаємні права і обов'язки сторін).

Комерційні банки виходячи із пріоритетів власної кредитної політики та потреб позичальників можуть застосовувати різні методи кредитування, які визначають порядок видачі і погашення позик.

 

Усі методи банківського кредитування поділяються на дві основні групи.

До першої групи належать методи, при яких питання про видачу позики вирішуються кожен раз в індивідуальному порядку на основі заяви клієнта. Така заява подається для отримання кожної окремої позики. Банк відкриває клієнту позичковий рахунок, у дебет якого зараховується сума кредиту, що відповідно збільшує кредитове сальдо поточного рахунку позичальника. Ці позики можуть використовуватись клієнтом у звичайному порядку шляхом виписки чеків та інших платіжних інструментів на банк або отриманням готівки. Погашатись кредити можуть або одночасно разовим платежом у повній сумі по закінченні строку користування позикою, або поступово періодичними внесками позичальника щомісяця, щокварталу, раз на півроку або щорічно.

Друга група методів банківського кредитування передбачає надання позик в межах заздалегідь встановленого банком для позичальника ліміту, який використовується в міру виникнення потреби. У банківській практиці промислово розвинутих країн найбільш поширеними серед цих методів є кредитна лінія, контокорент, овердрафт, револьверний кредит і кредитні картки.

Інвестиційні операції комерційних банків полягають у  вкладенні банківських ресурсів у приватні і державні цінні папери на порівняно тривалі строки з  метою отримання прибутку.

Така діяльність є альтернативною, але не взаємовиключаючою, по відношенню до кредитування. У той же час банківські інвестиції мають ряд відмінностей від кредитних операцій. Так, при кредитуванні ініціатива укладення угоди належить позичальнику, а при інвестуванні ініціатором виступає банк, який намагається вкласти кошти. Позичкові операції передбачають видачу коштів переважно на короткі періоди часу, тоді як інвестиції являють собою довготривале вкладення грошових ресурсів. Якщо при видачі позик банк є головним і одним із небагатьох кредиторів, то в інвестиційному процесі він є одним із багатьох вкладників коштів. Банківське кредитування пов'язано з особистими відношеннями банку з позичальником, а інвестування являє собою переважно безособову діяльність.

Основними об'єктами інвестиційної діяльності банків є облігації приватних компаній і держави, а також акції корпорацій. Сукупність банківських ресурсів, вкладених у цінні папери, утворює інвестиційний портфель банку. Його склад і структура формуються на основі інвестиційної політики, що розробляється банком. Суть такої політики полягає у визначенні кола цінних паперів, найбільш придатних для вкладення коштів, і оптимізація структури портфеля інвестицій на кожен конкретний період часу.

Визначення кола цінних паперів для вкладення банківських ресурсів здійснюється з урахуванням пріоритетних цілей інвестиційної діяльності, обраних комерційним банком. Так, якщо основними цілями інвестування є отримання доходу, збереження капіталу і забезпечення його приросту, то вибір тієї чи іншої цілі в якості пріоритетної служить базою для формування банком певного типу інвестиційного портфеля. Портфель, орієнтований на отримання високих доходів, передбачає інвестування коштів переважно в акції приватних корпорацій, що забезпечують високу норму прибутку на капітал. Якщо метою інвестицій є збереження ресурсів, банк віддає перевагу твердопроцентним борговим зобов'язанням держави і великих відомих підприємств. Приріст капіталу забезпечується зростанням курсової вартості цінних паперів. Дана ціль досягається інвестуванням коштів у цінні папери молодих компаній "агресивного" типу, що обрали стратегію швидкого розширення.

У ряді країн існують  законодавчі обмеження щодо формування банками свого інвестиційного портфеля. У США, наприклад, комерційним банкам заборонено утримувати акції промислових компаній у своїх портфелях, за виключенням випадків їх придбання з метою уникнення втрат, пов'язаних з неплатоспроможністю позичальника.

Структура інвестиційного портфеля комерційних банків повинна  бути оптимізована таким чином, щоб максимально знизити ризик імовірних втрат коштів, вкладених у цінні папери, що пов'язано з можливістю невиконання емітентом взятих на себе зобов'язань. Основним засобом зниження цього ризику є диверсифікація, тобто розподіл інвестиційного портфеля між різними видами цінних паперів. Критеріями диверсифікації можуть бути: тип цінних паперів емітента, якість і строки погашення, територіальний розподіл.

Як правило, комерційні банки формують спеціальні підрозділи для організації інвестиційних операцій, оскільки їх проведення вимагає високої кваліфікації та знанння ситуації на фондолвому ринку, а також стану справ і перспектив розвитку в окремих галузях економіки.

Окрім інвестиційних  операцій, що банк виконує за рахунок  власних коштів, банки можуть здійснювати інші операції з цінними паперами, які мають назву фондових.

До фондових операцій відносять:

1) емісійні операції, які передбачають випуск та розміщення цінних паперів (як власних так і третіх осіб) серед інвесторів та посередників;

2) операції купівлі-продажу цінних паперів на ринку за дорученням і за рахунок клієнтів (брокерські операції);

3) операції зберігання  і управління цінними паперами (операції депо);

4) операції надання  кредиту під заставу цінних  паперів.

Хоча основною метою  діяльності комерційних банків є отримання прибутку, вони не можуть вкладати усі ресурси тільки у високодохідні активи (види позик та інвестицій), оскільки при здійсненні активних операцій банки водночас повинні забезпечувати своєчасне повернення коштів їх власникам, тобто виконувати свої зобов'язання за пасивами. Тому частина активних операцій комерійного банку передбачає утворення поточних резрервів платіжних засобів з метою постійного підтримання платоспроможності банку. Ці резерви поділяються на дві основні групи первинні та вторинні.

Первинні резерви являють  собою вкладення банку у високоліківдні активи, які негайно можуть бути використані як засіб платежу. До них належать кошти на кореспондентському рахунку в центральному банку і на рахунках в інших банках, що забезпечують можливість безперебійної організації безготівкових розрахунків, а також залишки готівки в касі банку, що служить для готівкових платежів.

Групу вторинних резервів утворюють вкладення в активи, які можна перетворити на платіжні засоби з мінімальною затримкою це, як правило, інвестиції у короткострокові державні цінні папери або боргові зобов'язання інших банків, що приносять незначний дохід, однак мають високий рівень ліквідності. Вторинні резерви по суті є джерелом поповнення коштів первинних резервів.

Постійне утримання  певної частини активів комерційного банку у формі первинних та вторинних резервів забезпечує високий  рівень його платоспроможності, що створює  умови ефективної реалізації банком кредитно-розрахункових, депозитних та інших послуг клієнтам.

Щодо купівлі продажу  іноземної валюти, то ПриватБанк має ряд вигідних пропозицій для корпоративних клієнтів(додаток 7).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поточне та перспективне управління активними та пасивними

операціями  банку

 

Посилення конкуренції  у банківській сфері стає більш очевидним, оскільки послуги та продукти, що пропонуються банками, стають все більше однорідними, а тому важчою стає боротьба за клієнта. У конкурентній боротьбі виживає той банк, який активно впливає на збільшення своєї конкурентоспроможності.

Показник  конкурентоспроможності для будь-якого  банку являє собою підсумок роботи його служб і підрозділів (тобто  характеризується станом його внутрішнього середовища), а також його реакцію  на зміну зовнішніх факторів впливу. При цьому особливо важливою є здатність банку оперативно й адекватно реагувати на зміни в поведінці клієнтів, в їхніх смаках і перевагах. На банківському ринку в Закарпатській області ПриватБанк займає перше місце серед всіх інших банків (додаток 8).

В період глобальної фінансової кризи рівень ефективності управління активами і пасивами розглядається як один з найважливіших чинників підвищення стабільності, надійності, ліквідності та прибутковості діяльності. В умовах жорсткої конкуренції, що супроводжує розвиток ринкової економіки, необхідно постійно удосконалювати системи та форми управління активами і пасивами, швидко оволодівати нагромадженими в теорії та практиці знаннями, знаходити нові неординарні рішення в динамічній ситуації. Лише такий підхід до управління забезпечує виграш у конкретному середовищі або, принаймні, нормальні умови розвитку організації. Банківська діяльність у сучасному світі — одна з найбільш конкурентних, тому успіх і життєдіяльність банку істотно визначається рівнем управління.

 Управління активами і пасивами – діяльність банку щодо проведення фінансових операцій з метою підтримання ліквідності, оптимізації ризиків його комерційної діяльності, хеджування таких ризиків, коригування валютних позицій банку, здійснення операцій, що належать до інвестиційної та фінансової діяльності банку.

Завдання банку щодо управління активами і пасивами, зазвичай, пов´язуються із стабільною базою доходів, а це передбачає акцент на розвиток традиційних послуг банку, на довгострокове  і комплексне обслуговування клієнтів.

 Управління активами  й пасивами та його результати  повинні відповідати певним вимогам.  Ці вимоги накладають відбиток  на саме управління і повинні  обов´язково виконуватись на  кожному етапі. Визначимо найважливіші  принципи управління активами  й пасивами.