АСЕАН сучасний стан та динаміка розвитку в процесі регіональної економічної інтеграції

1. Загальні  відомості про  АСЕАН

     Асоціація держав Південно-Східної Азії (англ. Association of Southeast Asian Nations, ASEAN, АСЕАН) — це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï.

     Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіпінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром та Тайландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, М’янма і В’єтнам. Проте сам союз був закріплено на папері у вигляді Договору про друбжу та співробітництвов АСЕАН в Південно-Східній Азіï лише в 1976 році на Балі.

     Батьками-засновниками АСЕАН вважають цих міністрів  іноземних справ: Адам Малік з Індонезіï, Нарцисо Рамос з Філіпін, Абдул Разак з Малайзіï, С.Раджаратнам з Сінгапуру та Танат Хоман з Таïланду.

     Ціль  створення даної асоціації - сприяння соціальному й економічному розвитку країн-членів асоціації, співробітництво  в промисловості й сільському господарстві, проведення науково-дослідних  робіт.

     В 1976 р. на першій нараді керівників країн-членів АСЕАН були прийняті Договір про дружбу й співробітництво в Південно-Східній Азії й Декларація АСЕАН - основні документи, якими керується асоціація у своїй діяльності. Декларація АСЕАН проголошує, що країни, що входять в асоціацію, будуть займати загальну позицію по найважливіших питаннях і проблемам регіональних і світових економічних відносин.Були створені відповідні керівні й виконавчі органи, спеціалізовані установи. Найвищим органом АСЕАН є саміт лідерів (глав держав та урядів) краïн-учасниць, який проводиться щорічно починаючи з 2000 року. Саміт триває 3 дні і супроводжується зустрічами з партнерами по регіону. Повсякденне керування роботою організаціï виконує постйний комітет в складі міністра зовнішніх справ поточноï краïни-голови та послів інших краïн-учасниць. Постійний секретаріат розташований в Джакарті. На чолі секретаріату стоïть Генеральний секретар. В листопаді 2008 року цю посаду займа бувший міністр зовнішніх справ Таïланда Сурин Питсуван. Робота Асоціації ведеться в 29 комітетах та 122 робочих групах. Щорічно в АСЕАН проводиться понад 300 заходів та зустрічей. Також відповідно до прийнятих документів передбачалося створення зони вільної торгівлі АСЕАН до 2008 р., поглиблення співробітництва через поширення його на такі сфери, як безпека, фінанси, телекомунікації, туризм, навколишнє середовище, сільське господарство, транспорт і охорона здоров'я 

     Населення краïн АСЕАН перевищує 500 млн. чоловік, загальна площа краïн ставновить 4,5 млн. км², а валовий внутрішній продукт - більше 737 млрд. доларів США.

     Специфіка діяльності АСЕАН визначається тим, що її учасниці фактично є одночасно  членами інших регіональних об'єднань, а також наявністю двосторонніх договірних зобов'язань між АСЕАН  і США. Також слід зазначити, що АСЕАН являє собою на даний час найефективнішу структуру в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. 

2. Динаміка  розвитку Асоціації

     Шлях, яким пройшла Асоціація країн  Південно-Східної Азії з часу свого  заснування в 1967 р. у складі п’яти  держав – Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду та Філіппін до сьогоденної “десятки” (в 1984 р. до них приєднався Бруней, в 1995 – В’єтнам, у 1997 – Лаос і М’янма, в 1999 р. – Камбоджа), є прикладом складного випробування регіональної спільності в процесі розвитку економічної інтеграції та забезпечення політичної стабільності.

     У рік свого 25-ти річного ювілею (1992 рік) країни-члени АСЕАН підписали Угоду про створення зони вільної торгівлі (АФТА) упродовж наступних 15 років. У 1996 р. було прийнято Нову схему індустріального співробітництва АСЕАН (АІКО); в 1997 р. прийнято програму “АСЕАН – бачення в 2020 р.: партнерство за умов динамічного розвитку”; в 1998 р. – Рамкову угоду про створення зони інвестицій АСЕАН (АІА). На 6-му саміті країн АСЕАН у грудні 1998 р., щоб якнайшвидше подолати наслідки фінансової кризи, була поставлена нова мета – створити АФТА в 2002–2003 рр. на основі зниження митних зборів до 0–5%. Повну ліквідацію митних тарифів планувалося здійснити до 2010 р. для шістки найрозвиненіших країн-членів АСЕАН і до 2015 – для четвірки інших. Головна мета АФТА – підвищення конкурентоспроможності країн-членів шляхом усунення торговельних бар’єрів, зростання інвестиційної привабливості держав АСЕАН і досягнення економічної ефективності в регіоні.

     Цільові напрями АФТА включають:

• скорочення ставок ввізного мита до 0–5% на промислову та сільськогосподарську продукцію, за виключенням продукції нафтохімії, автобудування та металургії;
• впровадження Загального ефективного преференційного тарифу (СЕПТ);
• гармонізацію національних стандартів відповідно до міжнародних норм;
• ліквідацію кількісних обмежень у взаємній торгівлі промисловими товарами;
• введення принципу взаємного визнання щодо сертифікатів якості;
• координацію макроекономічної політики.

     Стосовно  оцінки економічних успіхів АСЕАН слід зазначити що результати були не досить успішними. Слабкими місцями АСЕАН були неузгодженість політичних курсів, високий рівень суперництва та конфліктність інтересів. За останнє десятиріччя Асоціація спромоглася лише на скромний прогрес в економічному співробітництві та створенні численних інституцій без будь-яких наднаціональних функцій. Характеризуючи АСЕАН з позицій теорії регіональної інтеграції, філіппінський дослідник Ренато Круз де Кастро кваліфікує Асоціацію як “сердечний союз” (entente cordiale).

     У 2002 р. країни формату АСЕАН+3 (країни АСЕАН + Китай, Японія та Південна Корея) домовилися про проведення політики „діалогу” на рівні міністрів фінансів один раз на рік і на рівні заступників міністрів для узгодження заходів у галузі фінансової політики. В листопаді того самого року на саміті АСЕАН у Камбоджі Китай і країни Асоціації підписали Рамкову угоду про створення до 2010 року найкрупнішої в азійському регіоні зони вільної торгівлі. Нова економічна угода в регіоні, безумовно, відповідає інтересам країн АСЕАН.

     У 2003 р. під час проведення 9-го саміту АСЕАН Японія уклала з нею Рамкову  угоду про всебічне економічне співробітництво, а Китай (разом з Індією) офіційно приєднався до Договору про дружбу і співробітництво, підписаного  країнами АСЕАН ще в 1976 році (Балійська угода). З боку АСЕАН було висловлено побажання встановити аналогічні відносини з Росією, Японією і Південною Кореєю, щоб “перетворити Східну та Південно-Східну Азію на регіон миру, стабільності, дружби та співробітництва як умову для забезпечення сталого розвитку ”.

     На  думку багатьох дослідників даної  проблематики, окрім позитивних моментів в утворенні та діяльності нового формату АСЕАН+3 існують і не зовсім чіткі відповіді на деякі питання, при чому з боку самих країн-членів. По-перше, чи здатне нинішнє покоління японської еліти вивести свою країну із тривалої рецесії? По-друге, чи зможе Китай мінімізувати те зростання напруги в суспільстві, яке супроводжує активну модернізацію і при незначних прорахунках політичного керівництва розв’язується соціальним вибухом? Нарешті, чи об’єднається в майбутньому Корея? Очевидно, що відповіді на ці запитання мають для повномасштабної реалізації проекту АСЕАН+3 принципове значення.

     З іншого боку, існує чимало складних проблем, розв’язанням яких мають зайнятися самі члени АСЕАН. Перше місце серед них посідають кризи національної державності в Камбоджі і М’янмі, які набувають там хронічного характеру, а також в “старих” країнах АСЕАН, які мають значний досвід суспільної модернізації, – в Індонезії і на Філіппінах. Характерно, що навіть у країнах зі стабільною соціально-економічною системою, “асеановську” модель інтеграції необхідно корегувати за допомогою партнерських зв’язків держави з елементами громадянського суспільства.

     Наприкінці 2005 р. Азійський банк розвитку повідомив, що з березня 2006 р. у країнах АСЕАН, а також Китаї, Південній Кореї та Японії з’явиться єдина, але поки ще віртуальна валюта – АКЮ (ACU – Asian Currency Unit), яка є аналогом європейському ЕКЮ (ECU – European Currency Unit). При визначенні курсу АКУ враховуватимуться ступінь участі національної валюти в міжнародних розрахунках, розмір ВВП і обсяг зовнішньої торгівлі кожної країни з угрупованням АСЕАН+3.

     Загалом країнам Азії доцільно обрати зразком  для наслідування Єврозону і зробити  своєю метою створення єдиної валюти і єдиного монетарного простору. Поява AКЮ стане першим кроком у цьому напрямі та може привести до значної координованості валютних курсів у регіоні. У такий спосіб країни рухатимуться курсом створення спільного економічного простору, що вже апробований ЄС. Президент Азійського банку розвитку Харухіко Курода зазначив, що випуск азійської валютної одиниці АКЮ сприятиме розвитку азійського ринку цінних паперів і зміцнить ринок капіталів з метою зменшення впливу зовнішніх факторів.

     Цілком  імовірно, що саміт міністрів фінансів країн АСЕАН, Китаю, Японії та Південної  Кореї стане аналогічним саміту провідних промислових країн  світу (G7) і координуватиме грошову  політику та валютний курс 13-ти країн  регіону. Проте, говорити про введення в обіг єдиної для азійських країн валюти дещо завчасно. Йдеться лише про створення зведеного статистичного індексу, який не виконуватиме функцій грошей. Досвід Європейського Союзу щодо створення євро показав, що потрібно тривалий час і ретельна підготовка (ЄС знадобилося близько 20 років) для запровадження подібної валютної одиниці.

     Відтак, за всіма параметрами та тенденціями  економічний розвиток східноазійського регіону дедалі більше орієнтується на Китай. Якщо взяти до уваги активну  участь Китаю в АТЕС, співробітництво за формулою АСЕАН+3, а також членство в СОТ, то перетворення його на могутній центр економічної сили в регіоні є незаперечним фактором. В цілому сьогоднішній Китай позиціонує себе як сила, що набуває глобальної ваги. На регіональному рівні Японія розглядає Китай як конкурента в питаннях інтеграційної економічної взаємодії з країнами АСЕАН і як загрозу інтересам США в Східній Азії. З іншого боку, Токіо бачить у Китаї джерело регіональної стабільності – як, наприклад, роль Китаю в урегулюванні північнокорейської ядерної проблеми або ж у боротьбі з тероризмом, піратством тощо. Однак, суттєвим фактором, який зміцнює двохсторонні відносини, є економічна взаємозалежність двох держав та їх спільна зацікавленість у збереженні стабільності в Східній Азії.

3. Сучасний стан Асоціації

     У листопаді 2007 р. у Сінгапурі відбулись  урочистості з нагоди 10-річчя  співробітництва у форматі АСЕАН+3. Сінгапурський саміт закінчився серією зустрічей з партнерами по діалогу у форматі АСЕАН+3, АСЕАН+1 та третім Східноазійським самітом. Для посилення своїх позицій АСЕАН створює більш ширші регіональні чи міжрегіональні структури співробітництва на засадах “концентричних кіл”. Логіка тут така: нарощуючи інтеграційні зусилля щодо співробітництва в середині АСЕАН, ця група країн може ефективно вступати до більш ширших регіональних об’єднань (наприклад, Східноазійське співтовариство), а ті, в свою чергу, можуть сприяти просуненню інтересів АСЕАН в АТР на багатосторонньому рівні. Міністр закордонних справ КНР Лі Чжаосін, виступаючи на нараді глав МЗС АСЕАН+3 в Куала-Лумпурі (2007 р.), зробив ретроспективний погляд на досягнутий прогрес у співпраці АСЕАН за формулою “10+3”. Зокрема було зазначено, що за останні 10 років співпраця в рамках АСЕАН+3 досягла значного розвитку як за своїми масштабами, так і за глибиною: досягнуто значних результатів, покращено клімат розвитку регіону Східної Азії, зросла в цілому сукупна потужність регіону, все це принесло всім країнам регіону реальні вигоди. Китайською стороною було висунуто пропозицію з чотирьох пунктів стосовно виявлення потенціалу співпраці за формулою „10+3”. По-перше, підняти на новий рівень співпрацю, використовуючи шанс десятилітнього ювілею АСЕАН+3. По-друге, зміцнювати зв’язок у середині АСЕАН+3 для досягнення рівноваги сил, наполягаючи на виявленні провідної ролі АСЕАН в процесі сприяння багатосторонньої співпраці, одночасно використовувати переваги Китаю, Японії і Республіки Корея. По-третє, невпинно розширювати сфери ділової співпраці. По-четверте, просувати будівництво співтовариства АСЕАН з опорою на формулу “10+3” і вітати надання сприяння з боку саміту та інших механізмів східноазійської співпраці.

     Отже, АСЕАН наразі швидко перетворюється на свого роду локомотив східноазійської  економічної інтеграції завдяки  наявності великого й досить місткого ринку, який здатний скласти конкуренцію як американській, так і європейській економічним зонам, що, в свою чергу, приваблює країни Східної Азії, зокрема найбільш перспективні щодо своїх інтеграційних можливостей – Японію, Китай і Південну Корею .

     Аналіз  факторів, що впливають на сучасний стан взаємовідносин у форматі АСЕАН+3, дозволяє констатувати, що країни поділяють  зацікавленість у підтримці миру, безпеки і стабільності як на глобальному  рівні, так і в регіоні. Ця зацікавленість обумовлює їх активне співробітництво щодо вирішення численних питань сучасного світового та регіонального розвитку. Для підтримки їх взаємодії використовуються відповідні постійно діючі механізми: контакти між главами держав, регулярні зустрічі міністрів закордонних справ, спеціальні консультації в рамках зовнішньополітичних відомств.

     На  думку авторитетних спеціалістів, діяльність АСЕАН+3 евентуально призведе до важливих змін у структурі фінансової системи  світу. Вперше в історії міжнародних  відносин економічна конфігурація світу складається з трьох блоків. Очевидно, що не тільки глобальні економічні відносини, а й політичні рухатимуться в тому напрямі, в якому будуть досягнуті нові угоди про багатосторонню взаємодію.

     12-й  і 13-й саміти АСЕАН, що відбулися в 2007 р., продемонстрували готовність країн Асоціації й надалі рухатися шляхом регіональної інтеграції, побудованої на інституціональних засадах. Саме на 13-му саміті було прийнято Хартію АСЕАН. В Хартії декларовано такі принципи, як:

• Підкреслювання головноï ролі АСЕАН в регіональному співробітництві.
• Повага до принципів територіальноï цiлiсності, суверенітету, невтручання у внутрішні справи та національна самоiдентифiкацiя членів АСЕАН.
• Сприяння регіональному миру та мирному вирішенню спірних питань.
• Дотримання міжнародного права в питаннях прав людини, соціальної справедливості та багатосторонньої торгівлі.
• Сприяння регiональній iнтеграцiï торгiвлi.
• Створення органу, який би відповідав за захист прав людини.

     Прийняті  на самітах рішення про опрацювання статуту АСЕАН і створення до 2015 р. у межах Асоціації “економічної спільноти” (АЕС) потребують істотного реформування нормативно-правової бази та діючих організаційних структур АСЕАН. Виконання намічених планів, як зазначили лідери країн АСЕАН, здійснюватиметься в інтересах і регіональних, і позарегіональних учасників інтеграційного процесу. Сторони домовились обговорити зазначені питання під час проведення трьох окремих самітів у форматі “10+3” в 2009 р. Річ у тім, що запланований на грудень 2008 р. 14-й саміт АСЕАН в Чіангмаї (Таїланд) у зв’язку з політичною нестабільністю в країні був перенесений на березень   2009 р.

     Можна припустити, що інтерес країн-членів АСЕАН до східноазійського регіоналізму і моделі АСЕАН+3 балансуватиме між  необхідністю посилення позицій АСЕАН і протистоянню політиці так званого “відкритого регіоналізму” за допомогою більш широкої організації, якою є АТЕС (Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво).

     Слід  зазначити, що країни-члени АСЕАН  виявилися одними з найбільш стійких під час кризи 2008-2009 років. Зокрема, у них не було зафіксовано жодного випадку банкрутства банків, і в багатьох країнах економіка продовжувала зростати.

     В даній таблиці приведено темпи  зростання ВВП для шести найрозвинутіших  країн АСЕАН за останні 3 роки:

     Як  видно з таблиці, найбільший спад відбувся в Сінгапурі, оскільки це торговельна країна, і її економіка напряму  залежить від стану міжнародної торгівлі.

     В наступній таблиці подано рівень ВВП в млрд. дол. США за курсом 2008-го року, розрахованого за паритетом  купівельної спроможності.

     В наступній таблиці подано рівень ВВП на одну особу в дол. США, за курсом 2008-го року, розрахованого на основі паритету купівельної спроможності.

     Ця  таблиця ще раз підтверджує те, що справді, рівень розвитку країн-членів Асоціації надзвичайно різниться, що створює певні труднощі на шляху до повної інтеграції економік, і загострює протиріччя між країнами при вирішенні стратегічних питань.

Висновки 

     У країнах Південно-Східної Азії існує  значна асиметрія в рівнях і темпах розвитку, що зумовлює гальмування  інтеграційних процесів. Наприклад, прибуток на душу населення Мьянми становить соту частину аналогічного показника Сінгапуру. Тому створення  субрегіональної зони вільної торгівлі (ЗВТ) АСЕАН – АФТА зі скасуванням мит, диференціацією товарів і приєднанням менш розвинутих членів проводиться у кілька етапів.

     Асеановці дійшли висновку, що без тісної кооперації з крупними азійськими економіками, включаючи створення зон вільної торгівлі з ними, Асоціація не зможе реалізувати свої амбітні цілі. Зі свого боку Японія і Китай розглядають допомогу в розвитку відсталим країнам АСЕАН як один з суттєвіших механізмів зміцнення відносин з країнами-членами Асоціації.

     Під час саміту АСЕАН на Філіппінах в 2007 році було заявлено, що виникли серйозні передумови для поглиблення азійської інтеграції. Було ухвалено розробити Статут АСЕАН, створити раду міністрів членів організації за аналогією з Єврокомісією, що допоможе Асоціації трансформуватися в юридично оформлену структуру, яка може “вести переговори за міжнародним торговим столом”.

     Крім  того, важливим сигналом про розширення інтеграції стала присутність на згаданому саміті індійської делегації. Офіційний Делі демонструє зацікавлення у встановлені тісних економічних відносин з країнами Східної Азії. У разі формалізації цих відносин вигоду отримають не тільки економіки держав-учасниць, але також відкриється перспектива створення ширшого пан-Азійського інтеграційного утворення, яке поєднає Східну й Південну Азію.

     Очевидно, що АСЕАН у вирішенні питань регіонального розвитку пройшла кілька етапів – від діяльності, спрямованої на підтримку торгово-економічного та інвестиційного співробітництва, до вирішення питань політичного, гуманітарного та екологічного характеру. Розширення функцій АСЕАН є наслідком глобальних викликів і тенденцій, під впливом яких відбувається структурна та функціональна трансформація даної організації.

     У цьому контексті питання щодо перспектив розвитку ефективного співробітництва України з суб’єктами цього динамічного регіону, зокрема, за умов глобальної економічної кризи набуває особливої економічної ваги та політичного значення. Очевидне й інше – Україна, яка менше задіяна в системі транснаціональних економічних відносин, розглядається провідними країнами АТР як оптимальний засіб диверсифікації їх зовнішньоекономічної діяльності та розвитку міжрегіонального співробітництва на євразійському просторі. Дана обставина дає Україні шанс та незаперечні переваги, якими вона може скористатися для забезпечення своїх життєво важливих інтересів у короткостроковій та довгостроковій перспективі.

     Перш  за все, перед Україною стоїть завдання визначити, проробити і закріпитися  на найбільш перспективних формах і  напрямках співробітництва з країнами АТР. На сьогоднішній день в АТР існує тенденція до укладання двосторонніх угод про створення зон вільної торгівлі, а це означає перерозподіл торгівлі на користь країн-учасниць ЗВТ. В інтересах позарегіональних держав, у тому числі України, аби інтеграція відбувалась на принципах регіоналізму (АТЕС, АСЕМ). Цей принцип передбачає не просто широке коло учасників, але й певну ступінь “відкритості” для позарегіональних країн. Водночас, видається проблематичним ефективне співробітництво України з регіональними структурами без членства у СОТ.

     Одним з перших необхідних кроків є відкриття  українських представництв при  інтеграційних інститутах в АТР. Це надасть можливість розробляти довгострокові  плани співробітництва, вчасно схоплювати та реагувати на економічні потреби і можливості регіону, у відповідності з ними перебудовувати систему пріоритетів у зовнішньоекономічній діяльності, бути готовою до будь-яких економічних регіональних змін.

     По-друге, видається вкрай важливим опрацювання  і вироблення комплексу пропозицій щодо заходів спрямованих на створення оптимальних транспортних коридорів з Південно-Східної Азії в Європу через Україну. Ділові і політичні кола ПСА, зокрема, Посол Таїланду в Україні С. Промпойєм, вже піднімають це питання перед українськими державними посадовцями. Йдеться про використання можливостей Одеського порту, шлях до якого є значно коротшим, ніж до портів Фінляндії, якими зараз користуються постачальники з ПСА. Географічне положення України надає вітчизняній економіці суттєві можливості для розвитку транзитної діяльності, збільшення обсягів і підвищення якості торгівлі.

     По-третє, Україна як європейська країна, яка  на даному етапі перебуває у процесі  інституалізації своїх взаємин  з ЄС, не може стояти осторонь поглиблення діалогу в рамках АСЕМ (Форум "Азія – Європа") та інших проектів, які ініціюються Японією та Китаєм. В їх форматі відкриваються значні економічні, транзитні, культурні можливості для співпраці. В цьому зв’язку не варто забувати досвід Польщі, Словаччини, Румунії, Чехії, які в 90-ті рр., йдучи до членства у ЄС, одночасно поглиблювали економічну і політичну взаємодію з країнами АТР. 

     Особливо  слід наголосити на подальшому розвитку двосторонніх відносин України з  Китаєм, який має найбільші шанси  стати лідером інтеграційного об’єднання. За роки дипломатичних відносин між Україною та Китаєм напрацьовано значний позитивний досвід, але потребує розширення економічне співробітництво, зокрема, у таких галузях як авіабудування, атомна енергетика, науково-технічна сфера. Закріплення стратегічних цілей щодо співробітництва на перспективу вимагає інтенсифікації процесу укладання нового політичного Договору про принципи відносин і співробітництва в ХХІ ст. Такий документ може бути підписаний під час офіційного візиту Президента України до КНР, або китайського лідера в Україну.

Використана література: 

1. Asian Development Bank (www.adb.org)
2. www.indexmundi.com
3. www.cia.gov , розділ The World Factbook
4. Країни світу. Південно – Східна Азія.- Харків.Фоліо – 2006.
5. Булатов А.С. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А.С.Булатова.-М.:Юристъ, 2007
6. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебник.-М.:Юристъ,2001
7. Анжаковская Н.П.. АСЕАН: пути к эффективной интеграции