Атмосфера як елемент біосфери та фактор здоров’я(структура, склад, властивості, можливі зрушення у стані здоров’я та захворювання).Способ

Атмосфера як елемент біосфери та фактор здоров’я(структура, склад, властивості, можливі зрушення у стані здоров’я та захворювання).Способи охорони атмосферного повітря від забруднень.

План

1. Вступ……………………………………………………………………………3

2. Атмосфера, її склад і структура……………………………………………….5

3.  Висота, межі і будова атмосфери…………………………………………….8

4. Забруднення атмосфери і стан здоров’я людини…………………………...11

5. Стан повітряного середовища України……………………………………..15

6. Методи та засоби очищення викидів у атмосферу…………………………17

7. Висновок……………………………………………………………………….19

8. Список використаної літератури……………………………………………..21

1. Вступ

У сучасний період атмосфера Землі зазнає множинні зміни корінного характеру: модифікуються її властивості і газовий склад, зростає небезпека руйнування іоносфери і стратосферного озону; підвищується її запиленість; нижні шари атмосфери насичуються шкідливими частка живих організмів газами та речовинами промислового та іншого господарського походження.

У слідстві величезних викидів  техногенних газів і речовин, що сягають багатьох мільярдів тонн на рік відбувається порушення газового складу атмосфери. Дуже важливу роль у складі атмосфери грає двоокис вуглецю (вуглекислий газ), який грає важливу роль не тільки в життєдіяльності людини, а й у виконанні атмосферної функції запобігання підстилаючої поверхні від перегріву і переохолодження. Однак, господарська діяльність людини порушила природний баланс виділення і асиміляції СО ₂ в природі, в результаті чого його концентрація в атмосфері збільшується. Якщо до 1850 року вміст СО ₂ в атмосфері Землі становило 260 - 290 об'ємних частин на мільйон (ч / млн.), То в 1993 цей показник зріс до 345 ч / млн.  
Наука ще не повною мірою прояснила деякі важливі елементи кругообігу СО_2. Залишається неясним питання про кількісні характеристики зв'язку між збільшенням концентрації цього газу в атмосфері і мірою його здатності затримувати зворотне випромінювання в космос тепла, одержуваного Землею від Сонця. Тим не менш незаперечний зростання концентрації СО ₂ в атмосфері свідчить про глибоку порушення одного з компонентів глобальної рівноваги в біосфері, що в поєднанні з іншими порушень може мати дуже серйозні наслідки.

Дуже важливий також  питання збільшення масштабів порушення  балансу кисню в атмосфері. Раніше маса вільного кисню (близько 1,18 * 10 ¹⁵ т) тривалий час залишалася постійної (вироблений рослинами щорічний приріст витрачався на природні окисні процеси), проте в даний час цей баланс порушений і ситуація продовжує погіршуватися. Сучасне людство щорічно за рахунок спалювання палива споживає приблизно 20 млрд. т атмосферного кисню. Сучасна наука вважає що, кисень представляє собою продукт не зазнали окислювання органічних залишків минулих біосфер. Людство використовуючи ці «залишки» в техногенному кругообігу кисню по суті повертає нинішню біосферу в якесь початкове (звичайно, у відомому відношенні) стан. Приблизно в тому ж напрямку діє і процес збільшення концентрації вуглекислого газу, об'ємний вміст якого в атмосфері вже до 2000 року може зрости на 20%.

Багато сучасних техногенні речовини при попаданні в атмосферу  представляють собою чималу загрозу  для життя людини. Вони завдають великої ущеРФ здоров'ю людей і живій природі. Деякі з цих речовин можуть переноситься вітрами на великі відстані. Для них не існує кордонів держав, в слідстві чого дана проблема є міжнародною.  
Основними забруднювачами такого плану є оксиди сірки (особливо двоокис сірки - сірчистий ангідрид) а також оксиди азоту. Швидке накопичення цих забруднювачів в атмосфері північної півкулі (річний приріст близько 5%) породило таке явище, як кислі і підкислені опади. Ці опади згубно впливають на біологічну продуктивність грунтів та водойм, наносять великий економічний збиток.

Нарешті, ще одна велика проблема, це збільшення запиленості  атмосфери внаслідок антропогенних факторів. За різними оцінками, надходження техногенних, зважених у повітрі часток (аерозолів) в атмосферу Землі досягає щорічно 1 - 2,6 млрд. т і дорівнює кількості аерозолів природного походження. У результаті запиленість атмосфери в цілому збільшилася за останні 50 років на 70%.

Як бачимо ситуація тільки погіршується, тому атмосфері потребують захисту, причому на державному рівні, тобто саме держава повинна взяти на себе цю роль.

2. Атмосфера, її склад і структура

Атмосфера (від грецької мови atmos - повітря і сфера - куля) - повітряна оболонка, що оточує Землю і обертається разом з нею під дією сили тяжіння. Маса атмосфери становить 5,15*1015 т (майже 0,000001 частка маси Землі). Нижньою межею атмосфери є поверхня Землі; Верхня - на висоті 2000-3000 км, хоч вона поширюється до 20000 км і поступово переходить у міжпланетний простір.

Основними складовими частинами  повітря (за об'ємом) є азот (78,10 %), кисень (20,93 %), аргон (0,93 %).

Крім цих основних газів, у повітрі в мізерній кількості  містяться водень, гелій, неон, криптон, ксенон. До складу повітря входять  також вуглекислий газ, озон, метан, водяна пара. У зваженому стані  в повітрі утримуються водяні краплі, частинки льоду і дрібні частинки пилу різного походження. Азот, кисень, аргон, водень, гелій, неон, криптон, ксенон за вмістом у повітрі сталі, а решта - несталі. Через те, що в природі відбувається кругообіг речовин і повітря безперервно переміщується у вертикальному і горизонтальному напрямах, ці складові частини скрізь на Землі лишаються незмінними. Це стосується і відносно високих шарів повітря. З висотою склад повітря мало змінюється. За даними штучних супутників, на висоті понад 250 км повітря складається з атомарних іонів кисню й азоту. Серед них більше іонів атомарного кисню. Найвища атмосфера складається в основному з гелію і водню.

Несталі складові повітря, властиві головним чином тропосфері, - це вуглекислий газ, озон, метан, водяна пара і різні частинки у зваженому стані, їхня кількість невелика і змінюється в часі і просторі. Проте і вони відіграють важливу роль у процесах, що відбуваються в географічній оболонці.

Із сталих складових  атмосфери найважливішу роль у життєвих процесах, що відбуваються в географічній оболонці, відіграє кисень. Він прямо впливає на життя людини. Збільшення або зменшення кисню в природі призвело б до згубних-для організмів наслідків. Кисень витрачається на окислення багатьох елементів земної кори тощо. Проте кількість його лишається незмінною.

Кисень у повітря  безперервно постачають рослини. Майже  весь вільний кисень атмосфери - продукт  життєдіяльності зелених рослин. У процесі життєдіяльності вони розкладають вуглекислий газ  на вуглець і кисень. Вуглець іде  на побудову їхнього тіла, а кисень виділяється в атмосферу.

Азот засвоюють рослини, його вдихають тварини і люди.

З групи несталих складових  атмосфери на особливу увагу заслуговують вуглекислий газ і водяна пара. Вуглекислого газу в повітрі небагато - 0,03 %, але він відіграє важливу роль у географічній оболонці. В атмосферу він надходить з вулканів, мінеральних джерел, ґрунтів, організмів, промислових підприємств.

Нерівномірно розподіляється вуглекислий газ і по земній поверхні. Над океаном, у полярних країнах, сільській місцевості його менше, ніж у містах (особливо у промислових), у вулканічних областях.

Роль вуглекислого газу не вичерпується тим, що він основний матеріал для побудови органічної речовини рослин. Він має велике значення як отеплювач Землі. Вуглекислий  газ легко пропускає до Землі короткохвильове проміння Сонця, але затримує довгохвильове.

Водяна пара - найбільш нестала із складових атмосфери. Вона надходить у повітря в  результаті випаровування води з  морів та океанів, з поверхні суші та внаслідок транспірації рослинами. Вона відіграє важливу роль у географічній оболонці: поглинає і затримує тепло, яке випромінює Земля, з неї утворюються хмари й опади, під час конденсації водяної пари виділяється тепло, яке нагріває повітря.

Атмосфера відіграє важливу  роль у перетворенні сонячної енергії - поглинанні, розсіюванні, відбиванні. Вона одержує тепло від суші й моря і охолоджується зверху, випромінюючи тепло в міжпланетний простір, і, отже, проводить тепло від Землі. Проте більше вона затримує тепла і таким чином відіграє роль отеплювача Землі. Атмосфера пропускає 3/4 сонячного випромінювання до Землі і затримує довгохвильове випромінювання земної поверхні. Цим атмосфера збільшує кількість тепла на Землі, яке впливає на розвиток різних фізико-географічних процесів.

Між атмосферою і поверхнею Землі відбувається безперервна взаємодія. Атмосфера зумовлює безпосередньо ряд процесів на Землі й впливає на їхній хід. Повітря разом з водою фізично і хімічно впливає на земну кору, спричиняє її вивітрювання, яке відіграє одну з першорядних ролей в утворенні рельєфу. Атмосферні опади дають початок текучим водам, а вони, в свою чергу, впливають на рельєф поверхні Землі.

Атмосфера перебуває  в безперервному русі. Внаслідок  цього здійснюється обмін теплом і холодом між різними зонами й ділянками, які по-різному нагріваються. Атмосфера переносить вологу в стані пари і в краплиннорідкому з одних ділянок в інші і так розподіляє її на Землі. Атмосфера є також величезним, практично невичерпним джерелом мінеральної сировини. З повітря добувають азот, кисень, аргон та інші гази для потреб народного господарства.

До складу атмосфери  входять азот (78 %), кисень (21 %), інші гази становлять лише 1%, вт. ч. вуглекислий  газ - 0,03 %. Таке співвідношення газів  зберігається до висоти 100 км. Кожний з  газів забезпечує дихання і горіння. Азот входить до складу білків - речовин, з яких складається все живе.

Шар озону (озоносфера) вбирає основну частину ультрафіолетового  випромінювання Сонця, захищаючи життя  на Землі. Основна маса озону знаходиться  на висоті 20 - 25 км. Вуглекислий газ, вміст якого в атмосфері з розвитком виробництва зростає (від 0,029 % на початку XX ст. до 0,033 % у 80-х роках), має здатність вбирати довгохвильове випромінювання Землі, що створює парниковий ефект атмосфери і зменшує тепловіддачу Землі.

Атмосфера підтримує  різні форми життя на Землі, регулює  теплообмін планети з космічним  простором, впливає на її радіаційний  і водний баланси, захищає Землю  від метеоритів.

3.  Висота, межі і будова атмосфери

Межі атмосфери умовні. Верхню межу тонно не визначено. Густина повітря з висотою зменшується, атмосфера поступово, без чіткої межі переходить у міжпланетний простір. За верхню межу іноді беруть таку висоту, на якій окремі розрізнені частини повітря ще обертаються разом із Землею, де сила притягання ще більша за відцентрову силу. За даними сучасних досліджень, верхня межа атмосфери простежується до 3 000 км. Там її густина наближається до густини міжпланетного простору. За нижню межу атмосфери практично беруть поверхню Землі. Але й поверхня Землі - межа умовна, бо повітря проникає і в земну кору, і у воду.

Атмосфера неоднорідна. Вона має добре виражену шарувату будову. Її шари, або концентричні оболонки, за фізичними особливостями відрізняються  між собою. Атмосферу ділять на п'ять  основних шарів (сфер): тропосферу, стратосферу, мезосферу, термосферу (іоносферу) і екзосферу. Сфери не мають чітких меж вони поступово переходять одна в одну, утворюючи перехідні межі.

Тропосфера - нижній шар  атмосфери, що безпосередньо прилягає до Землі. Висота її над різними широтами різна: над полюсами близько 8 км, над помірними широтами 11 - 12 км, над екватором до 17 - 18 км. Такий розподіл висот зумовлений різним температурним станом полюсів і екватора та обертанням Землі навколо осі.

Тропосфера - найдіяльніший  шар атмосфери. Велика активність тропосфери пояснюється тим, що вона безпосередньо прилягає до земної поверхні. Поверхня Землі - основне джерело нагрівання повітря. Отже, можна стверджувати, що фізичні властивості тропосфери повністю визначаються впливом Землі.

Для тропосфери характерні інтенсивне переміщування повітря  по вертикалі та його горизонтальні  рухи. Серед горизонтальних рухів  переважають західні вітри. У  верхній частині тропосфери спостерігаються  струминні течії. Найбільш сталі  з них спрямовані вздовж 30 - 40-х паралелей.

Тропосфера - шар найактивнішого тепло- і вологообміну з поверхнею  Землі. Для неї характерне зниження температури відповідно до висоти - в середньому на 6,5°С на кожний кілометр. Це пояснюється тим, що тепло передається  від Землі в основному через переміщування повітря. Через те що над екватором потужність тропосфери найбільша, там на межі тропосфери температури повітря найнижчі: - 80°С, тоді як над помірними широтами - 55°С, а над полярними - 50°С. У тропосфері зосереджена майже вся водяна пара. В ній розвиваються всі явища погоди - утворюються хмари, випадають опади і т. ін. В цьому полягає одне з найважливіших значень тропосфери для процесів, що відбуваються в ландшафтній оболонці Землі.

Стратосфера - шар повітря, який лежить над тропосферою. Від тропосфери стратосфера відокремлюється перехідним шаром - тропопаузою, або субстратосферою, завтовшки близько 1-2 км. Стратосфера - безхмарний або малохмарний шар повітря, що простягається в середньому від 11-12 до 25 км. Для стратосфери характерна в цілому однакова температура (ізотермія). В ній температура в середньому близька до тієї, яка властива верхній межі тропосфери, - 55°С. Стратосфера охоплена потужними горизонтальними рухами повітря типу струминних течій, але є і вертикальні рухи, які сприяють перемішуванню повітря.

Мезосфера - шар повітря від 25 до 85 км. Він відділяється від стратосфери  стратопаузою. Для мезосфери в  інтервалі 25-52 км характерне підвищення температури від - 55 до +10°С (явище  інверсії), а далі до верхньої межі - зниження до - 107°С. Інверсія температури в мезосфері пояснюється наявністю шару озону. Шар озону в мезосфері - важливе явище. Найбільша концентрація цього газу на висоті 27-28 км. Озон поглинає коротке ультрафіолетове проміння і цим захищає від його згубної дії світ мікробів. Якби не було озону, зникли б мікроорганізми, а з ними й численні процеси (ґрунтоутворення та ін.) в географічній оболонці. У мезосфері теж більше горизонтальних рухів повітря зі швидкістю 40-100 м/с.

Термосфера (коли йдеться про її електричні властивості, її називають іоносферою) простягається від 80 до 800-1000 км. Там гази дуже розріджені, тиск дуже низький. З цих причин молекули там рухаються з такою швидкістю, як у газі, нагрітому до кількох сотень градусів. Термосфера - інверсійний іонізований шар повітря, розташований вище від низьких температур. За вимірами штучних супутників і геофізичних ракет, температура на висоті 150 км становить 600°С, на висоті 200 км - 1000°С, на висоті 500 км - до 2200-2750°С.

Під впливом космічної радіації молекули газів іонізуються - утворюють додатні й від'ємні іони і вільні електрони. В іоносфері виникають полярні сяйва, спостерігаються різні коливання магнітного поля.

Екзосфера, або сфера  розсіювання, розташована на висоті понад 800 - 1000 км. Вона характеризується найбільшою розрідженістю газів: окремі їхні частинки, рухаючись з великими швидкостями, майже не стикаються одна з одною. Це - верхній шар атмосфери, який межує з міжпланетними просторами. Він простягається до висоти, що вимірюється кількома десятками тисяч кілометрів, де густина повітря близька до густини міжпланетного простору (одна молекула, атом або іон на 1 куб. см). Це зона відтікання легких газів атмосфери в Космос, тому екзосферу називають ще сферою розсіювання.

Густина повітря з  висотою зменшується, тому маса атмосфери навколо Землі розподіляється так: у шарі повітря до 5 км зосереджено близько 50 % усієї маси атмосфери, в товщі тропосфери - близько 79 % її маси, в стратосфері й мезосфері разом - близько 20 %, у термосфері - менш як 0,5 %. Маса атмосфери становить 1/1000 000 маси Землі.

4. Забруднення атмосфери і стан здоров’я людини

Кисень необхідний для  дихання більшості живих істот (виняток становить лише невелика кількість анаеробних мікроорганізмів). Азот входить а склад білків і азотистих сполук, з ним пов'язано походження життя на землі. Вуглекислий газ є джерелом вуглецю органічних речовин - другого найважливішого компонента цих сполук.

За добу людина вдихає близько 12-15 м3 кисню, а виділяє приблизно 580 л  вуглекислого газу. Тому атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього нас середовища.

Необхідно зазначити, що у видаленні  від джерел забруднення його хімічний склад досить стабільний. Проте в  результаті господарської діяльності людини з'явилися вогнища вираженого забруднення повітряного басейну в тих районах, де розміщені великі промислові центри. Тут в атмосфері відзначають наявність різних твердих і газоподібних речовин, що роблять несприятливий вплив на умови життя і здоров'я населення.

До теперішнього часу накопичилося багато наукових даних про те, що забрудненість атмосфери, особливо у великих містах, досягла небезпечних  для здоров'я людей розмірів. Відомо чимало випадків захворювань і навіть смерті жителів міст індустріальних центрів в результаті викидів токсичних речовин промисловими підприємствами і транспортом за певних метеорологічних умовах. У зв'язку з цим в літературі часто згадуються катастрофічні випадки отруєння людей в долині Маас (Бельгія), в місті Донорі (США), в Лондоні, Лос-Анджелесі, Пітсбурзі та ряді інших великих містах не тільки Західної Європи, але і в Японії, Китаї , Канаді, Росії та ін

Двоокис кремнію та вільний  кремній, що містяться в летючої  попелі, є причиною важкого захворювання легенів, що розвивається у робітників «курних» професій, наприклад, у гірників, працівників коксохімічних, вугільних, цементних і ряду інших підприємств. Тканина легких замінюється сполучною тканиною, і ці ділянки перестають функціонувати. У дітей, які проживають поблизу потужних електростанцій, не обладнаних пиловловлювачами, виявляють зміни в легенях, подібні з формами силікозу. Велика забрудненість повітря димом і кіптявою, що триває протягом декількох днів, може викликати отруєння людей зі смертельним результатом.

Особливо згубно діє  на людину забруднення атмосфери  в тих випадках, коли метеорологічні умови сприяють застою повітря над містом.

Вміщені в атмосфері шкідливі речовини впливають на людський організм при контакті з поверхнею шкіри або слизовою оболонкою. Поряд з органами дихання забруднювачі вражають органи зору та нюху, а впливаючи на слизову оболонку гортані, можуть викликати спазми голосових зв'язок. Вдихувані тверді і рідкі частки розмірами 0,6-1,0 мкм досягають альвеол і абсорбуються в крові, деякі накопичуються в лімфатичних вузлах.

Забруднене повітря  дратує здебільшого дихальні шляхи, викликаючи бронхіт, емфізему, астму. До подразниками, що викликають ці хвороби, відносяться SO2 і SO3, азотисті пари, HCl, HNO3, H2SO4, H2S, фосфор і його сполуки. Пил, що містить оксиди кремнію, викликає важке легеневе захворювання - силікоз. Дослідження, проведені у Великобританії, показали дуже тісний зв'язок між атмосферним забрудненням і смертністю від бронхітів.

Вуличні очні травми, викликані  летючої золою та іншими забруднювачами атмосфери, у промислових центрах  досягають 30-60% всіх випадків очних  захворювань, які дуже часто супроводжуються  різними ускладненнями, кон'юктевітамі.

Ознаки і наслідки дій забруднювачів повітря на організм людини проявляються здебільшого  в погіршенні загального стану здоров'я: з'являються головний біль, нудота, відчуття слабкості, знижується або  втрачається працездатність. Окремі забруднюючі речовини викликають специфічні симптоми отруєння. Наприклад, хронічне отруєння фосфором спочатку проявляється болями в шлунково-кишковому тракті і пожовтінням шкіряного покриву. Ці симптоми супроводжуються втратою апетиту і уповільненням обміну речовин. Надалі отруєння фосфором призводить до деформації кісток, які стають все більш крихкими. Знижується опірність організму в цілому.

СО. Безбарвний і не має  запаху газ. Впливає на нервову і  серцево-судинну систему, викликає задуху. Первинні симптоми отруєння оксидом вуглецю (поява головного болю) виникають у людини через 2-3 години його перебування в атмосфері містить 200-220 мг/м3 СО; при більш високих концентраціях СО з'являється відчуття пульсу у скронях, запаморочення. Токсичність СО зростає при наявності в повітрі азоту, в цьому випадку концентрацію СО в повітрі необхідно знижувати в 1.5 рази.

Оксиди азоту. NO N2O3 NO5 N2O4. В атмосферу викидається в  основному діоксид азоту NO2 - безбарвний не має запаху отруйний газ, дратівливо діє на органи дихання. Особливо небезпечні оксиди азоту в містах, де вони взаємодіють з вуглецями вихлопних газів і утворюють фотохімічний туман - зміг. Отруєний оксидами азоту повітря починає діяти з легкого кашлю. При підвищенні концентрації NO, виникає сильний кашель, блювота, іноді головний біль. При контакті з вологою поверхнею слизової оболонки оксиди азоту утворюють кислоти HNO3 і HNO2, які призводять до набряку легенів.

SO2-безбарвний газ з  гострим запахом, уже в малих  концентраціях (20-30 мг/м3) створює  неприємний смак у роті, дратує слизисті оболонки очей і дихальних шляхів. Вдихання SO2 викликає хворобливі явища в легенях і дихальних шляхах, іноді виникають набряк легенів, глотки і параліч дихання. Дія сірковуглецю супроводжується важкими нервовими розладами, порушенням розумової діяльності.

Вуглеводні (пари бензину, метану тощо) мають наркотичну дію, у малих концентраціях викликає головний біль, запаморочення і т.п. Так при вдиханні протягом 8 годин  парів бензину в концентрації 600 мг/м3 виникають головні болі, кашель, неприємні відчуття в горлі.

Альдегіди. При тривалому  впливі на людину альдегіди викликають подразнення слизових оболонок очей і дихальних шляхів, а при підвищенні концентрації відзначається головний біль, слабкість, втрата апетиту, безсоння.

Сполуки свинцю. В організм через органи дихання надходить  приблизно 50% сполук свинцю. Під дією свинцю порушується синтез гемоглобіну, виникає захворювання дихальних  шляхів, сечостатевих органів, нервової системи. Особливо небезпечні сполуки  свинцю для дітей дошкільного віку. У великих містах вміст свинцю в атмосфері досягає 5-38 мг/м3, що перевищує природний фон в 10 000 разів.

Ознаки отруєння сірчистим  ангідридом помічають по характерному присмаку і запаху. У концентрації 6-20 см3 / м він викликає подразнення слизових оболонок носа, горла, очей, дратуються зволожені ділянки шкіри. Особливо небезпечні поліциклічні ароматичні вуглеводні типу 3,4-бензопірена (C20H12), що утворюються при неповному згорянні палива. За даними низки науковців, вони мають канцерогенні властивості.

Дисперсний склад пилу і туманів визначає загальну проникаючу здатність в організм людини шкідливих  речовин. Особливу небезпеку становлять токсичні тонкодисперсні порошини з  розміром частинок 0,5-1,0 мкм, які легко проникають в органи дихання.

Нарешті різні прояви дискомфорту у зв'язку із забрудненням повітря - неприємні запахи, зниження освітленості й інші психологічно негативно діють на людей.

Знаходяться в атмосфері  і випадають шкідливі речовини вражають і тварин. Наприклад, в Австрії свинець накопичувався в організмі зайців, які харчувалися травою уздовж автострад. Трьох таких зайців, з'їдених за один тиждень, цілком достатньо, щоб людина могла захворіти в результаті свинцевого отруєння.

Крім того, разом з  викидами в атмосферне повітря, народне господарство втрачає багато цінних продуктів. Деякі викидаються речовини руйнують металеві конструкції, бетон, природні будівельні кам'яні матеріали, і т.п., завдаючи тим самим шкоду промисловим об'єктам і архітектурним пам'яткам.

5. Стан повітряного середовища України

Основними забруднювачами повітря України є підприємства чорної металургії (33%), енергетики (30%), вугільної промисловості (10%), хімічної та нафтохімічної промисловості (7%).

Щорічно по всій Україні  в атмосферу виділяється 17 мільйонів тонн шкідливих речовин, тобто на кожну людину - по 300 кг.

Понад третину всіх промислових  викидів шкідливих домішок у  повітрі припадає на теплові станції, які використовують паливо.

Найбільший внесок у  викиди сірчистого ангідриду дають  підприємства енергетики, чорної металургії та вугільної промисловості (їх частка складає 80% викидів).

У викиди оксидів азоту  головний внесок - 72% - дають підприємства енергетики та металургії.

Підприємства хімічної, нафтохімічної і газової промисловості  дають найбільший внесок - 43% - у викиди вуглеводнів.

Більше третини загального обсягу шкідливих викидів в атмосферу  дає автотранспорт - 6,5 млн. тонн на рік. В Євпаторії та Ужгороді згаданий показник складає 91% від загальної  кількості викидів.

Встановлено два нормативи забруднення повітря: максимально-разова і середньодобова гранично допустима концентрація (ГДК).

Максимально-разова ГДК  необхідна для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміни біоелектричної активності головного  мозку, світлової чутливості очей тощо) при короткотривалому впливу забруднювачів (до 20 хв.), а середньодобова - з метою попередження їх резорбтивного (загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного та ін.) впливу.

Для оцінки впливу забруднювачів  на здоров'я населення потрібно користуватися не лише максимально-разовими і середньодобовими ГДК, які регламентують вміст хімічних речовин у повітрі населених пунктів, але й показниками, які характеризують вміст шкідливих речовин за тривалий період (місяць, рік). Підставою для цього є те, що невеликі концентрації речовин при тривалій дії справляють такий же негативний ефект, що й висока концентрація за короткий проміжок часу.

Встановлено, що довготривале забруднення атмосферного повітря  сірчистим газом, окислами вуглецю, азоту та іншими речовинами шкідливо впливає на здоров'я людей. При цьому може збільшуватися загальна захворюваність населення, яка обумовлена ураженням окремих органів і систем організму.

На території України  функціонує 1500 підприємств зі шкідливими відходами. Загальна кількість відходів щороку збільшується на 12 мільйонів тонн.

Найбільш високе забруднення  атмосферного повітря характерне для  Донецького і Придністровського  регіонів України, а також навколо  обласних центрів.

В нашій державі вживаються заходи щодо зниження викидів в атмосферу шляхом оснащення джерел викидів шкідливих речовин пилогазоочисними установками. Здійснюється заміна або реконструкція морально та фізично застарілих пилогазоочисних установок, впровадження мало- та безвідходних технологічних процесів та інше. Одне з провідних місць у забрудненні атмосфери займає транспорт. Так, більше 40% оксиду вуглецю, 46% вуглеводнів і близько 30% окислів азоту від загальної кількості цих речовин, які потрапляють в атмосферу, припадає на транспорт. Загальний обсяг шкідливих викидів автотранспорту - 2,7 млн. тонн на рік. В Україні викиди автотранспорту становлять близько 27% від всього об'єму викидів забруднюючих речовин.

6. Методи та засоби очищення викидів в атмосферу

Методи та засоби очищення викидів в атмосферу. Однією з особливостей атмосфери є її здатність до самоочищення. Самоочищення атмосферного повітря відбувається внаслідок сухого та мокрого випадання домішок, абсорбції їх земною поверхнею, поглинання рослинами, переробки бактеріями, мікроорганізмами та іншими шляхами. Садіння дерев та кущів сприяє очищенню повітря від пилу, оксидів вуглецю, діоксидів сірки та інших речовин. Найкращі поглинальні властивості стосовно діоксиду сірки має тополя, липа, ясен. Одне доросле дерево липи може акумулювати протягом доби десятки кілограмів діоксиду сірки, перетворюючи його в нешкідливу речовину. Велика роль в очищенні атмосферного повітря належить ґрунтовим бактеріям та мікроорганізмам. Однак можливості природи щодо самоочищення обмежені, що слід враховувати при розробці нормативів ГДВ.