Атмосферні явища, як характеристика клімату м. Чернівці і їх часовий хід у 2009 році

Атмосферні  явища, як характеристика клімату м. Чернівці і їх часовий хід  у 2009 році

Реферати > Географія > Атмосферні явища, як характеристика клімату м. Чернівці і їх часовий хід у 2009 році 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………….3

1. КЛІМАТ УКРАЇНИ………………………………………………………………… 5

1.1 Чинники  формування клімату території  України……………………………5

1.2 Особливості  клімату України…………………………………………………6

1.3 Атмосферні явища, властиві території України…………………………….10

2. КЛІМАТ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ……………………………………………15

2.1 Особливості  клімату Чернівецької області………………………………….15

2.2 Атмосферні  явища, властиві території області…………………………… 18

3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АТМОСФЕРНИХ ЯВИЩ……………… .20

3.1 Атмосферні  явища теплого періоду року……………………………………20

3.2 Атмосферні  явища холодного періоду року……………………………… .24

4. ХІД АТМОСФЕРНИХ  ЯВИЩ У м. ЧЕРНІВЦІ 2009 РОКУ…………………  .26

4.1 Особливості  ходу атмосферних явищ 2009 року………………………… .26

4.2 Порівняльна  характеристика ходу деяких атмосферних  явищ 2009 року із багаторічними  спостереженнями ХХ століття….…………………………………… 28

ВИСНОВКИ…………………………  …………………………………………………30

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ…… .….……………… .…………………………………32

ДОДАТКИ…………………….…………………………………………………………34

ВСТУП

Актуальність  теми. Дослідження клімату та прогноз атмосферних явищ є однією з найактуальніших проблем науки. Зміна клімату, зумовлена зміною циркуляції атмосфери, по різному проявляється у регіонах планети. Однак, достатньою мірою систематизовані дані є лише для окремих територій і певних градацій інтенсивності явищ, що не дає повної картини умов їх утворення в Україні та її регіонах. Ці роботи важко узагальнити, оскільки їх результати ґрунтуються на різних методологічних підходах, використовують суб’єктивні оцінки синоптичних процесів. Крім того, вони проводились переважно у 50-70-х роках ХХ ст. і не могли врахувати змін, які відбуваються в циркуляції атмосфери протягом останніх десятиріч. Тема також актуальна тому, що атмосферні явища є індикаторами зміни клімату, і їх дослідження зможуть показати ці зміни.

Об’єктом дослідження: є клімат Чернівців, а саме - атмосферні явища, притаманні йому.

Предметом дослідження роботи єособливості та специфіка формування атмосферних явищ, часовий хід атмосферних явищ у Чернівцях.

Метою дослідження є вивчення питання про особливості просторового та часового розподілу атмосферних явищ в межах території України, аналіз ходу атмосферних явищ 2009 року у Чернівцях, їх порівняння з багаторічним ходом, побудова графічних моделей.

Завдання:

- ознайомитися  з теоретичними положеннями стосовно  природи і розвитку атмосферних  явищ в Україні зокрема; 

- опрацювати  масив даних режимних спостережень  за атмосферними явищами ННГФО  ЧНУ; 

- побудувати графічні моделі часового розподілу атмосферних явищ у Чернівцях у 2009 році;

- скласти  опис особливостей перебігу атмосферних  явищ 2009 року у Чернівцях; 

- дослідити  відмінності між динамікою атмосферних  явищ у ХХ ст. та 2009 році.

Методологічна основа і методи дослідження. Дослідження проводилось на основі праць таких вчених як Антонов В. С., Балабух В. О., Лавриненко О. М., Шошин. В. М., Киналь О. В.(Моргоч О. В.). Основними методами дослідження є метод літературних джерел статистичний, описовий, аналітичний, камеральний, графічний, метод комп’ютерного моделювання засобами Microsoft Excel.

Практичне значення результатівдослідження можна використовувати  для складання кліматичних характеристик  та подальших досліджень особливостей клімату м. Чернівці та Чернівецької області. Системна робота в цьому напрямку може слугувати прогнозуванню можливих ситуацій, пов’язаних з атмосферними явищами у регіоні.

Робота складається  із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури, 17 додатків.

1. КЛІМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Україна розміщена  в основному в помірному тепловому  поясі. Клімат її в цілому помірно-континентальний, лише на Південному березі Криму клімат субтропічний, середземноморського  типу. В Закарпатті клімат також  м'який, з теплою малосніжною зимою і дощовим літом.

Загальною закономірністю клімату України є зростання  його континентальності з заходу на схід і близька до широтної зональність  у розподілі температури, вологості  та опадів. Це пов'язано з різною віддаленістю західних і східних районів від Атлантичного океану [6]

1.1 Чинники формування  клімату території  України

Основними кліматоутворюючими факторами є: і) кількість сонячної радіації; 2) циркуляція атмосфери; 3) підстилаюча  земна поверхня.

Сонячна радіація (надходження сонячного тепла до поверхні Землі) є одним з визначальних факторів клімату. Сумарна сонячна радіація на території України за рік становить від 398— 406 Дж/см2 у північних і північно-східних районах до 560— 561 Дж/см2 на Південному березі Криму. Більша частина сонячної радіації припадає на теплий період року, особливо на травень — вересень.[6, 7]

Циркуляція  атмосфери — другий важливий фактор кліматоутворення. Рівнинний характер рельєфу сприяє вільному пересуванню  повітряних мас з різними властивостями  — теплих і холодних, сухих і зволожених.

Територія нашої  країни, особливо її північна частина, на протязі року перебуває під  впливом теплих вологих повітряних мас, що формуються над Атлантичним  океаном. Через це влітку зменшується  спека, а взимку підвищується температура повітря і бувають відлиги. Основна причина руху повітряних мас — нерівномірне нагрівання земної кулі, що зумовлює різницю в тиску. В атмосфері виникають вихорі великих масштабів — циклони і антициклони. Циклони — це висхідні атмосферні вихорі із зниженим атмосферним тиском у центрі і з вітрами від периферії до центру. Антициклони — низхідні атмосферні вихорі із замкненою областю підвищеного тиску в центрі, від якого вітри дмуть до периферії.[7]

Для території  України в цілому характерний  антициклональний стан атмосфери: днів з антициклонами більше (235), ніж з циклонами (130), що пояснюється меншою рухливістю антициклонів. Протягом року над територією України проходить близько 45 циклонів і 35 антициклонів. У цілому над нею переважає перенесення повітряних мас із заходу на схід. У холодну пору року це відносно теплі маси, в теплу — прохолодні.

Підстилаюча земна поверхня має значний вплив  на погодні процеси і на клімат. Гори, височини затримують вітри, впливають  на розподіл опадів. Ліси сповільнюють рух повітря в нижніх шарах атмосфери; в степу, навпаки, повітряні маси рухаються з великою швидкістю. Сніговий покрив відбиває до 94 % сонячної радіації, внаслідок чого взимку поверхня України ще більше охолоджується. Трава, грунт відбиває 26 % сонячної радіації.

Значний вплив  на клімат узбережної частини країни мають Чорне та Азовське моря. Вони викликають підвищення вологи в повітрі, зменшують коливання температури, знижують спеку влітку і морози взимку.

На формування місцевого клімату впливає також і господарська діяльність людини. Так, завдяки заводам, фабрикам, житловим будинкам, асфальтовим дорогам і площам температура повітря в містах вища, ніж у сільській місцевості.[6]

1.2 Особливості клімату  України

Температура повітря, вологість, опади, тиск, рух повітря та деякі інші атмосферні процеси і явища являють собою метеорологічні елементи, які безперервно змінюються, утворюючи в кожний окремий момент на кожній території різні комбінації, що характеризують фізичний стан атмосфери. Фізичний стан атмосфери в певній місцевості в даний момент або за невеликий відрізок часу, який характеризується сукупністю значень метеорологічних елементів, називається погодою.[7]

Температура повітря в Україні змінюється залежно від надходження сонячної радіації. Середня річна температура на території нашої країни на півночі становить +6 . + 7° і на півдні +12 . +13 °С. Найхолоднішою є північно-східна частина України, а найтеплішою — південно-західна і Південний берег Криму.[6]

Найхолодніший місяць — січень, найтепліший — липень. У західній частині України тепловий вплив повітряних мас, що формуються над Атлантичним океаном і Західною Європою, більший, ніж на східній.

Найвищу температуру  зафіксовано на південному сході  країни, в районі басейну Сіверського  Дінця ( + 41 °С).

Зима в  Україні не дуже сувора (якщо не брати  до уваги окремих років), часто  бувають відлиги. Вона триває не більше 4 міс, у Закарпатті (на низовині), на південному заході і на півдні республіки — до 3 міс. і менше, а на Південному березі Криму ще менше.

У липні найвища  температура спостерігається у  південно-східній частині країни, найнижча у північно-західній.

Найбільші коливання  температури відзначають узимку, коли сильні морози змінюються відлигою. Морози закінчуються у березні, хоч  останні приморозки бувають ще й у травні. Перші осінні приморозки настають на початку жовтня. Проте часто буває винятково тепле літо і досить сувора зима. В цілому температурні умови України сприятливі для одержання високих урожаїв різних сільськогосподарських культур.[6]

Враховуючи  рівень сонячної радіації, від якої насамперед залежать температурні умови, в різних зонах країни слід по-різному  озеленювати ділянки. Так, у Поліссі  і лісостеповій зоні дерева висаджують на відстані 10 м, а кущі — 5 м від  приміщення дошкільного закладу. В степовій зоні дерева висаджують на відстані 5 м, кущі — 1 м з тим, щоб приміщення літньої пори не перегрівалося. На Південному березі Криму на ділянках дошкільних закладів можна вирощувати менш морозостійкі рослини.

Спостереження за впливом сонячного тепла на розвиток рослин, життєдіяльність тварин є найцікавішими.

Вітровий  режим. Напрямок та швидкість вітрів залежать від сезонного розподілу  багаторічних систем і їх взаємодії.

Протягом  більшої частини року (вересень —  квітень) в Україні дмуть головним чином західні, південно-західні та північно-західні вітри. Лише в східних районах та Криму переважають вітри східних або північно-східних напрямків.[7]

Влітку напрями  вітрів нестійкі. Значну роль в цей  час відіграють вітри західного, а в деяких районах — північного напряму.

В Україні  спостерігаються місцеві вітри. На узбережжях Чорного та Азовського морів улітку формуються бризи, що вдень  дмуть з моря, вночі з суходолу. В гірських районах формуються фени, що вдень дмуть з долини в гору, а вночі з гір в долину.

Максимальна швидкість вітру для більшої  частини території України буває  взимку, мінімальна — влітку. Найбільша  швидкість вітру спостерігається  в Карпатах та Кримських горах (до 35— 50 м). Найменша у північних та північно-західних районах України (в середньому 3,5 м/с).[7]

Напрям та швидкість вітрів слід враховувати  під час озеленення ділянки, загущуючи  зелені насадження з боку сильних  пануючих взимку вітрів і створюючи  таким чином більш сприятливі умови для проведення прогулянок у холодну пору року. Під час сильного вітру слід підвищувати рухову активність дітей, використовуючи ігри з вітром тощо.

На території  країни використовується енергія вітру. В тих місцевостях, де є вітряні  двигуни, що починають працювати  вже при швидкості вітру 3—4 м/с, доцільно проводити цільові прогулянки з метою ознайомлення старших дошкільників з використанням вітру.

Опади розподіляються на території України нерівномірно. Кількість їх змінюється залежно  від пори року, рельєфу, географічного  положення місцевості та інших факторів.

Найбільше опадів випадає у гірських районах Карпат (в окремих районах понад 1500 мм), найменше — на узбережжях Чорного  та Азовського морів (близько 300—350 мм).

Пересічна кількість  опадів у Поліссі становить 550—700, у Лісостепу — 600—450 мм/рік. У Поліссі та Лісостепу спостерігається поступове зменшення кількості опадів у напрямі з заходу на схід.

У степовій зоні в північних районах випадає 450—475, а найменше (300—350 мм/рік) у  південних низовинних районах морського  узбережжя. У степовій частині Криму кількість опадів зростає у напрямі на південь до Кримських гір (до 470—500 мм/рік). У Кримських горах випадає понад 1000, на Південному березі Криму — 550—600 мм/рік. У теплу пору року опадів випадає у 2—3 рази більше, ніж в холодну. Винятком є Південний берег Криму, де найбільша кількість опадів припадає на холодну пору року.[6]

Для України  характерні значні коливання кількості  опадів у різних районах у різні  роки. Найбільша сума опадів у Карпатах — 2200, а найменша — 800 мм/рік. Кількість днів з опадами в Карпатах та Кримських горах досягає 180, у Поліссі та на півночі Лісостепу— 190, на півдні Лісостепу—120—140, у південному степу— 100—120, на морських узбережжях— 100 мм/рік. Опади перебувають у прямій залежності з хмарністю. Хмари — це продукт конденсації водяної пари. Насичене водяною парою повітря піднімається вгору, внаслідок зниження температури повітря (через кожні 100 м від поверхні Землі температура повітря знижується на 0,6°С) виникає конденсація. Вона прискорюється внаслідок наявності ядер конденсації (пилу, диму тощо). У зовсім чистому повітрі конденсація не відбувається навіть при перенасиченні його водяною парою.

Атмосферні  опади — це вода в краплинно-рідкому  або в твердому стані, яка випадає  з хмар у вигляді дощу, мжички, снігу, крупи або осідає безпосередньо з повітря на поверхню Землі у вигляді туману, роси, інею, ожеледі тощо.

Хмари розташовуються на різній висоті і залежно від  цього, а також від особливостей зовнішнього вигляду поділяються  на:

1. Хмари верхнього  ярусу (понад 6000 м) перисті, перисто-купчасті, перисто-шаруваті. Перисті хмари — це поодинокі ніжні хмарки, білі, блискучі, що часто мають вигляд волокон, прозорих пластівців. Усі хмари верхнього ярусу складаються з льоду.

2. Хмари середнього  ярусу (від 2000 до 6000 м) — висококупчасті, високошаруваті. Ці красиві хмари складаються з білих округлих куль, валів, а високошаруваті мають вигляд пелени сіруватого кольору. Вони складаються з краплин води.

3. Хмари нижнього  ярусу (нижче 2000 м) шаруваті, шарувато-купчасті, шарувато-дощові. Шаруваті хмари мають вигляд пелени сірого кольору. Шарувато-купчасті складаються з брил і валів сірого кольору. Шарувато-дощові хмари — це безформний сірий шар.

4. Хмари вертикального  розвитку. Основи цих хмар містяться  на рівні нижнього ярусу, а вершини досягають меж верхнього ярусу. До хмар вертикального розвитку належать купчасті і купчасто-дощові. Купчасті хмари — найгарніші. Вони мають вигляд щільних клубів і куп з майже горизонтальною основою і складаються з води. Купчасто-дощові хмари складаються з води і льоду.[1]

Сніговий  покрив у Поліссі та Лісостепу  утворюється у середині листопада, у степовій зоні — на початку  грудня, у Кримських горах —  наприкінці листопада на початку  грудня, у Карпатах — ще раніше.

Від снігу  степова зона звільняється наприкінці лютого — на початку березня, лісостепова зона та Полісся — у другій половині березня.

Максимальної  висоти сніговий покрив досягає у  лютому, зокрема, у зоні мішаних лісів  — 20—30 см; у степовій — 5—10 см; у  Карпатах — 70—80 см; у Кримських горах — близько 40 см. Сніговий покрив має велике значення як джерело вологи та для захисту озимих культур від вимерзання, тому на сільськогосподарських угіддях за допомогою спеціальних заходів (снігозатримання, лісових смуг) створюють додаткові запаси снігу.[12]

1.3 Атмосферні явища,  властиві території  України

Грозив Україні  спостерігаються переважно з  квітня по вересень, на узбережжях морів  — у жовтні, листопаді, зимою грози  бувають дуже рідко. Середня кількість  гроз на рік 25—30, у південних районах кількість їх зменшується до 15—20, а у гірських районах зростає до 30—40. Інтенсивні і тривалі грози найчастіше спостерігаються під час проходження атмосферних фронтів.[14]

Найбільша кількість  днів з грозами спостерігається  влітку, коли найбільше прогрівається підстилаюча поверхня, внаслідок чого створюються найсприятливіші умови для формування грозових хмар. Грози найчастіше відбуваються після полудня (з 15 год), середня тривалість їх 2 год.

Явище грози  викликає у значний інтерес і  потребує доступного пояснення і ознайомлення з правилами поведінки під час грози. Людям важко пояснити фізичну суть грози, проте потрібно розповісти, що гроза часто відбувається після жаркої сухої погоди. Люди можуть передбачати грозу за барометром і уникати її руйнівних наслідків за допомогою громовідводів.

Перед наближенням  грози слід показати, як клубочаться  хмари, міняється колір неба. Слід навчитися спокійно заходити в приміщення. Неприпустимо виходити з дітьми на прогулянки і екскурсії в ті дні, коли передбачається гроза. Якщо ж вона розпочалася раптово і захопила групу людей у лісі, не можна ховатися під високими деревами. Краще цей час перебути під кущами.

Після грози  на ділянці доцільно розглянути зміни, що сталися з природою. Під час  виснажливої спеки після гроз, що супроводжуються зливами, рослини наче оживають, але часом зливи викликають шкідливі процеси — змивають поверхневий родючий шар ґрунту.

Град в  Україні у середньому на рік буває 1—2 дні, у горах 4—6 днів, у степових районах його часто не буває зовсім. Найчастіше він випадає у травні — червні. Випадання граду, як правило, супроводжується значним зниженням температури повітря (на 6—8°С). Град завдає значної шкоди сільському господарству. [9]

Град завжди викликає великий. Град формується у  потужних хмарах вертикального розвитку, де градина переміщується у висхідних течіях повітря, доки не подолає силу опору і не впаде на землю.

Тумани в  Україні найчастіше бувають у  холодний період року (особливо в грудні — лютому).

Утворення туману взимку зумовлюється охолодженням теплого вологого повітря, що надходить з Атлантичного океану та Чорного моря, значний вплив мають також місцеві умови — рельєф, температура і вологість повітря.[1]

Протягом  року найбільша кількість днів з  туманами характерна для Карпат і Кримських гір (понад 120 днів), а також для території, що простяглася широкою смугою від Донецького кряжа на захід через усю Україну; найменше туманів буває на узбережжі Чорного моря, особливо у Криму (15—30 днів). Знайомлячи дошкільників з туманом, слід наголосити на тому, що це маленькі краплинки води, які зависли в повітрі. Туман може виникати з серпанку і розсіюватися, переходячи в серпанок.

Спостерігаючи за туманом, слід наголосити на шкідливих  наслідках його для повітряного, автомобільного та інших видів транспорту через зниження видимості. Потрібно також розповісти про те, що у житті рослин туман відіграє позитивну роль як джерело вологи.

Приморозкив Україні спостерігаються навесні  і восени, коли вторгнення холодних мас повітря та охолодження земної поверхні викликають зниження температури повітря до 0°С вночі. На півночі та в гірських районах країни вони спостерігаються до кінця травня і пізніше, на Півдні — до середини квітня. На Південному березі Криму з кінця березня температура повітря майже не буває нижчою за 0°С. Перші осінні приморозки у долинах Карпат та на півночі настають переважно у другій половині вересня, на півдні — у середині жовтня, на узбережжях морів — наприкінці жовтня — на початку листопада. Приморозки завдають значної шкоди сільському господарству, особливо навесні, в період вегетації рослин. Для запобігання та зменшення інтенсивності застосовують полив ґрунту, димові завіси, різноманітні укриття. Старших дошкільників, особливо у сільській місцевості, треба познайомити з деякими заходами, які використовують проти приморозків. [9]

Ожеледиця утворюється  у холодний період року при температурі  нижче 0 .—3°С. Найчастіше вона буває  на Донецькому кряжі, Приазовській височині (на рік приблизно ЗО днів), а також  у Карпатах та Кримських горах. Загальна тривалість ожеледиці коливається від 15 хв до 15 діб, середня — близько 12год. Середня товщина намерзлого льоду 7—11 мм, максимальна до 300 мм (на височинах) та 200 мм (у горах). Утворення шару льоду понад 20 мм, особливо під час сильного вітру, завдає значної шкоди господарству (обриваються проводи і т. д.).Під час ожеледиці діти люблять поковзатися. Слід привернути увагу до шкідливості цього явища не тільки для людей (транспортні аварії, падіння), але й для природи — внаслідок намерзлого льоду ламаються гілки дерев, багатьом птахам і звірам важко добувати корм. [9]

Хуртовинив  Україні найчастіше спостерігаються  у січні — лютому. Річна кількість  днів з хуртовинами зменшується  від 20— 25 днів на північному сході країни до 3—5 днів на південному заході. На Донецькому кряжі 25—29 днів з хуртовинами, у Кримських горах — близько 35 днів. У Закарпатті та на Південному березі Криму в окремі зими хуртовин не буває. Дні з хуртовинами несприятливі для прогулянок через можливість переохолодження. [9]

Суховії в Україні спостерігаються у квітні — вересні, з максимумом у серпні. Виникають при підвищенні температури повітря понад +25°С, зниженні відносної вологості до 30% і швидкості вітру понад 5 м/с. На території країни є два осередки з великою кількістю суховіїв: на півдні (Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька й Херсонська області та степові райони Криму) і на сході (Луганська, Донецька області). Середня кількість днів з суховіями в цих районах становить 25—30, в окремі роки 50—60. Під час суховіїв слід звернути увагу на шкідливість для розвитку рослин недостатньої кількості вологи, необхідності організовувати поливання рослин. [6]

Пилові, або  чорні, бурі виникають під час  посушливої погоди й сильних вітрів внаслідок розвіювання сухого шару ґрунту. В Україні пилові бурі бувають переважно у березні — вересні, взимку лише 1—2 рази на десятиріччя. Найчастіше пилові бурі спостерігаються у степовій зоні — в середньому 3—8 днів на рік, у районі Херсона — Дніпропетровська — Мелітополя до 9—12 днів. На північному заході країни вони бувають рідко. Тривалість пилових бурь коливається від чверті години до кількох діб. Пилові бурі виникають найчастіше влітку, але найбільшої шкоди посівам вони завдають навесні. [9]

Тривала нестача  опадів під час підвищення температури повітря у теплий період року зумовлює виникнення посух — весняних, літніх, осінніх. Весняні посухи спостерігаються у квітні — червні найчастіше на півдні Херсонської області; літні посухи — (у липні-серпні) переважно в прибережних районах та на півночі Криму. Осінні посухи (у вересні-жовтні) найхарактерніші для південних районів Одеської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей. В Україні посухи повторюються кожні 2—3 роки, завдаючи значної шкоди сільському господарству, особливо навесні в період інтенсивної вегетації рослин. Для боротьби з посухами, пиловими бурями, суховіями застосовують захисні лісонасадження, снігозатримання, спеціальну обробку ґрунту для затримання вологи, зрошування, сівбу в оптимальні строки, застосування посухостійких сортів сільськогосподарських культур, а також раціональний розподіл сільськогосподарських культур з урахуванням грунтово-кліматичних умов. [2]

2. КЛІМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА  ТЕРИТОРІЇ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Територія Чернівецької області по широті не займає навіть цілого градуса, радіаційний баланс тут змінюється переважно залежно від часу доби і пори року, режиму хмарності, а в горах – від висоти місцевості, освітлення схилів. На території області, починаючи з середини листопада і до початку лютого, спостерігається негативне значення радіаційного балансу, причому ці величини зростають із сходу на захід, сягаючи найбільших розмірів у горах. Влітку ж по всій території радіаційний баланс позитивний, сягаючи максимуму у червні – липні. У східних районах величини радіаційного балансу значно перевищують їх значення на заході області і особливо в горах. Загалом за рік радіаційний баланс на території Чернівецької області є позитивним. [ 3]

2.1 Особливості клімату  Чернівецької області

Територія Чернівецької області неоднорідна за характером поверхні, то й погода тут відрізняється від місця до місця. В горах завжди холодніше й більше опадів, на рівнинах - тепліше і сухіше. [8]

Пересічна температура  повітря за рік на території Чернівецької області становить 6°С (від 8°С на північному сході до 3°С на південному заході). Взимку холодно і пересічна температура найхолоднішого місяця - січня - опускається до -4°С -5°С. В рівнинних районах вона може становити -32°С, а в горах спостерігались морози нижче -40°С. Особливо низькі температури спостерігаються тоді, коли над територією області проходять маси арктичного повітря, що прориваються сюди з Карського моря. Коли ж над областю проходять повітряні маси тропічного походження із Середземного моря , температура може підніматись у грудні до 16-18 °С, у січні – до 15 – 16 °С, у лютому – до 16 – 17 °С. відомо що відлиги, тобто підвищення температури до позитивних значень в холодний період року, в Чернівецькій області бувають досить часто. В рівнинних районах відлиги можуть тривати майже до 20 днів у грудні і 15 днів у січні і лютому. В гірських районах відлиги спостерігаються значно рідше.[11]

Пересічна кількість  опадів взимку становить 100-250 мм, що майже  втричі менше, ніж влітку. За весь холодний період року на сході Буковини випадає менше ніж 125 мм опадів, у центральній частині 125 – 150 мм, в передгір’ях – 175 – 200 мм, а в горах 250 – 300 мм і більше. У грудні, січні, лютому і навіть у березні опади випадають переважно у вигляді снігу. Сніг може йти у квітні і в листопаді, хоча в ці місяці переважають дощі. [13]

Взимку в  рівнинній частині території  Чернівецької області дмуть вітри  різних напрямків, але переважають  північно-західні, західні, південно-східні, східні, на які припадає близько 80% від  усіх напрямків. У горах переважно вітри що дмуть по долинах. [3]