Аудит готової продукції як складової виробничих запасів

Аудит готової продукції  як складової виробничих запасів

Зміст

Вступ

1. Мета й завдання аудиту  готової продукції як складової  виробничих запасів.

2. Нормативна база аудиту  виробничих запасів, особливості  нормативної бази 

     аудиту готової  продукції.

3. Предметна область досліджень.

4. Аудит готової продукції.

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

       Вступ

      В Україні  проведена значна робота, спрямована  на створення інституту аудиторства:  прийнято Закон України "Про  аудиторську діяльність", Аудиторською  палатою України розроблено і  затверджено національні нормативи  аудиту, кодекс професійної етики  аудитора, визначено порядок проведення  атестації фахівців на право  здійснення аудиту, порядок занесення  до Реєстру суб'єктів аудиторської  діяльності, визначено суб'єктів,  які підлягають обов'язковому  аудиту. Але подальшого вирішення  і вдосконалення потребують питання  законодавчого і нормативного  регулювання аудиторської діяльності, методики проведення аудиторських  перевірок.

      Аудит е  незалежною експертизою фінансової  звітності комерційних підприємств  уповноваженими на те особами  (аудиторами) з метою підтвердження  її достовірності для державних  податкових органів і власників.

      Власники, і  насамперед колективні власники - акціонери, пайовики, а також  кредитори, позбавлені можливості  самостійно переконатися в тім,  що всі численні операції підприємства, найчастіше дуже складні, законні  і правильно відбиті в звітності,  тому що звичайно не мають  доступу до облікових записів,  у них нема відповідного досвіду,  і тому мають потребу в послугах  аудиторів.

      Незалежне  підтвердження інформації про  результати діяльності підприємств  і дотримання ними законодавства  необхідно державі для прийняття  рішень в області економіки  й оподатковування.

      Аудиторські  перевірки необхідні державним  органам, судам, прокурорам і  слідчим для підтвердження вірогідності  цікавлячої їхньої фінансової  звітності.

     Потреба в  послугах аудитора виникла в  зв'язку з наступними обставинами:  можливість необ'єктивної інформації  з боку адміністрації у випадках  конфлікту між нею і користувачами  цієї інформації (власниками, інвесторами,  кредиторами); залежність наслідків  прийнятих рішень (а вони можуть  бути дуже значні) від якості  інформації; необхідність спеціальних  знань для перевірки інформації; часта відсутність у користувачів  інформації доступу для оцінки  її якості.

      Усі ці  передумови привели до виникнення  суспільної потреби в послугах  незалежних експертів, що мають  відповідні підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право  надання такого роду послуг. Аудиторські  послуги - це послуги посередників, що установлюють вірогідність  фінансової інформації.

      Наявність  достовірної інформації дозволяє  підвищити ефективність функціонування  ринку капіталу і дає можливість  оцінювати і прогнозувати наслідку  різних економічних рішень.

     У даній курсовій  роботі мені потрібно розібратися  як проводиться аудит готової  продукції як складової виробничих  запасів. Виробничі запаси є  основою господарської діяльності  любого підприємства, це активи, які утримують для подальшого  продажу, утримують для їх використання  к виробництві продукції, а  також які знаходяться в процесі  виробництва з метою продажу  готової продукції. 

     При розгляді  питань цієї курсової мені  потрібно визначитися з метою  й завданням аудиту, особливістю  нормативної бази, об’єктами аудиту  готової продукції як складової  виробничих запасів. Як приклад,  мною будуть використовувані  первинні документи та форми  №1, №2, №3 фінансової звітності  СТ "Оріон”.

     1. Мета й  завдання аудиту готової продукції  як складової виробничих запасів

       Запаси - це предмети праці, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської  діяльності;

перебувають у процесі  виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання ро­біт та надання послуг, а також управління підприємством.

      До виробничих  запасів відносять: сировину і  матеріали, купівельні напівфабри­кати  та комплектуючі, готову продукцію,  паливо, тару і тарні матеріали,  будівельні матеріали, матеріали,  передані на переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, інші матеріали.

      Матеріальні  затрати становлять 57-68 % собівартості  продукції. Від достовірно­сті  та об'єктивності відображення  в бухгалтерському обліку й  звітності операцій із виробничими  запасами залежить правильність  визначення основних показників, які характеризують результати  господарської діяльності та  реальний фінансовий стан підприємства (залишки оборотних коштів, темпи  їх обігу, собівартість, прибуток, рентабельність, показники прибутковості  акцій тощо). Тобто від достовірності,  об'єктивності, правдивості та повноти  відображення господарських фактів, пов'яза­них із рухом виробничих  запасів, залежить правдивість  і неупередженість усіх сут­тєвих  для користувачів показників.

      Законами  України "Про бухгалтерський  облік і фінансову звітність  в Україні" та "Про аудиторську  діяльність" визначено, що і  бухгалтерський облік, і аудит  забезпе­чують надання користувачам  фінансової звітності для прийняття  відповідних рі­шень повної, правдивої  та неупередженої інформації  про фінансовий стан, власний  капітал, результати діяльності  та рух грошових коштів підприємства.

      Виходячи  з вимог чинного законодавства,  метою аудиту готової продукції  як складової виробничих запасів  є висловлення аудитором думки  про те, чи відповідає фінансова  інформація щодо руху і залишків  виробничих запасів на підприємстві  в усіх суттєвих аспектах нормативним  документам, які регламентують порядок  її підготовки і надання користувачам.

      Бухгалтерський  облік забезпечує відображення  господарських фактів, а аудит  підтверджує їх достовірність,  законність та повноту відображення. Розглядаючи завдання аудиту  виробничих запасів, необхідно  пам'ятати, що область аудиторсько­го  дослідження виходить за межі  бухгалтерського обліку.

      Згідно з  Законом України "Про аудиторську  діяльність" поняття аудиту розгля­дається  як перевірка публічної бухгалтерської  звітності, обліку, первинних документів  та іншої інформації щодо фінансово-господарської  діяльності суб'єктів господарювання  з метою визначення достовірності  їх звітності, обліку, його повноти  і відповідності чинному законодавству  та встановленим нормативам.

      Для досягнення  основної мети аудиту, а також  задоволення потреб користувачів  в отриманні повної, правдивої  та неупередженої інформації  щодо виробничих запасів аудитору  необхідно виконати такі завдання:

перевірити правильність визнання запасів активами суб'єкта господарювання;

перевірити, чи відповідають чинному законодавству методи оцінки та обліку виробничих запасів в обліковій  політиці підприємства, та встановити, нас­кільки вибір суб'єкта господарювання є оптимальним;

встановити, чи дотримується підприємство прийнятих методів  оцінки та обліку виробничих запасів;

перевірити й оцінити  стан внутрішнього контролю та системи  обліку вироб­ничих запасів;

перевірити, чи здійснюється контроль за збереженням виробничих запасів у місцях їх зберігання та на всіх етапах їх руху;

встановити, чи здійснюється контроль за використанням виробничих запасів у виробництві;

встановити, чи своєчасно  виявляються лишки виробничих запасів, непотріб­ні для підприємства, з  метою їх реалізації чи обміну;

перевірити, чи правильно  та своєчасно здійснюється документальне  відобра­ження операцій, і чи забезпечуються достовірною інформацією користувачі  інформації із заготівлі, надходження, відпускання та використання виробни­чих  запасів;

перевірити, чи правильно  та своєчасно здійснені господарські операції з ви­робничими запасами відображаються в бухгалтерському обліку та фінансо­вій  звітності;

встановити, чи немає на підприємстві протизаконних дій, пов'язаних із рухом  виробничих запасів, суттєвих порушень і помилок у бухгалтерському  обліку та звітності.

      Загальне  визначення завдання аудиту виробничих  запасів полягає у встановлен­ні  достовірності й повноти відображення  в бухгалтерському обліку та  звітності всіх господарських  фактів відносно залишків і  руху виробничих запасів.

      2. Нормативна  база аудиту виробничих запасів,  особливості нормативної бази  аудиту готової продукції

      Виникнення  реальних власників, інвесторів, кредиторів, які бажають отримати  свої доходи у вигляді дивідендів, процентів тощо, а також не  втратити своїх коштів, поряд  з іншими причинами привело,  з одного боку, до переходу  на ведення бухгалтерського обліку  і складання фінансової звітності  на підставі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а з другого  - до потреби суб'єктів господарювання  в послугах аудиту, особливо аудиту  виробничих запасів, частка яких  у собівартості продукції досить  значна.

      Перед аудитором,  який проводить аудит виробничих  запасів, постає завдання: встановити  й підтвердити аудиторським висновком  дотримання суб'єктом господа­рювання  вимог чинного законодавства,  яке регулює бухгалтерський та  податковий облік із цього  питання.

      Кількість  нормативних документів, що регулюють  господарські операції з ви­робничими  запасами, є досить значною, крім  того, вони часто змінюються та  є осо­бливими для окремих  суб'єктів господарювання залежно  від галузі.

      У таблиці  2.1 наведені групи нормативно-довідкової  документації, які можливо використовувати  при аудиті запасів як джерела  інформації, деякі з котрих можливо  подивитися у додатках.

      Відповідно  до П(С)БО 9 до запасів відноситься  готова продукція. Аудит готової  продукції здійснюється в такій  же послідовності, що і виробничих  запасів, тобто перевіряється  повнота та своєчасність проведення  інвентаризації готової продукції  та контролюється виконання угод  з покупцями і замовниками  готової продукції.

      Методологічні  основи формування в бухгалтерському  обліку інформації про готову  продукцію та її реалізацію  визначаються П(С)БО 9 "Запаси”,  П(С)БО 16 "Витрати” і П(С)БО 15 "Дохід".

      Нормативна  база аудиту готової продукції  має у своєму складі:     

      1) Первинні  документи на оприбуткування  і реалізацію готової продукції:

приймально-звальні накладні;

накладні на внутрішні  переміщення;

товарно-транспортна накладна;

податкова накладна;

акти інвентаризації;

рахунки-фактури;

платіжні вимоги-доручення;

прибуткові ордера;

акти на брак.

      2) Реєстри  аналітичного обліку:

картки складського обліку;

накопичувальні відомості  випуску готової продукції;

відомості результатів інвентаризації;

відомість №16.

      3) Реєстри  синтетичного обліку:

журнали №4, 5, 5А;

оборотні відомості по аналітичних рахунках;

відомості до журналів;

      4) Головна  книга.

      5) Фінансова  звітність:

Форми №1, №2, №3;

Декларація про прибуток підприємства;

Податкова декларація з прибутку на додану вартість.

      У фінансовій  звітності готова продукція відображається  за найменшою із двох оцінок: або за первинною вартістю (фактична  виробнича собівартість), або за  чистою вартістю реалізації.

      Аудитор  повинен дослідити можливі випадки  перевитрат сировини і матеріалів. Такі порушення можуть бути  пов'язані з незаконним списанням  матеріалів і сировини на виробництво,  застосуванням завищених норм  їх витрат, за рахунок чого  можуть утворюватися запаси сировини  і матеріалів, які в подальшому  будуть використані для виготовлення  неврахованої продукції. За участю  спеціалістів, а в разі потреби  незалежних експертів, перевіряється  відповідність виробленої готової  продукції вимогам стандартів  та технічних умов.

      Для того, щоб віднайти випуск неврахованої  продукції, аудитор повинен зіставити  кількість оприбуткованої продукції  по документах складу (відомостях  про передачу продукції на  склад, рапортах про виготовлення  продукції) з кількістю продукції,  за виготовлення якої нарахована  заробітна плата робітникам основного  виробництва (наряди, рапорти, маршрутні  листи), кількістю матеріалів, витрачених  на пакування продукції і списаної  тари (відповідні первинні витратні  документи).

      Аудитор  ретельно перевіряє облік накладних  на відпуск готової продукції,  порядок їх видачі, для чого  проводить взаємну перевірку  з даними оплати рахунків покупців (журнал 3, відомість аналітичного  обліку розрахунків з покупцями  і замовниками, відомість аналітичного  обліку розрахунків з різними  дебіторами, відомість аналітичного  обліку виданих та отриманих  векселів).

      Протягом  місяця рух готової продукції,  як правило, відображається за  плановою собівартістю або за  відпускними цінами (обліковими) цінами. Тому аудитор повинен ретельно  перевірити правильність визначення  різниці між фактичною виробленою  собівартістю і плановою собівартістю  або обліковими цінами та відображенню  цих відхилень в бухгалтерському  обліку. Якщо фактична виробнича  собівартість вища планової (облікової  ціни), то рахунок 26 "Готова  продукція" дебетується на  суму відхилень, якщо навпаки  - фактична виробнича собівартість  зменшується методом "сторно".

      Крім того, аудитор повинен перевірити, що  у випадку, коли готова продукція  відвантажувалася за плановою  собівартістю (обліковою ціною), меншою  за фактичну собівартість, то  собівартість реалізованої продукції  збільшена на суму відхилень,  в протилежному - зменшена методом  сторно.

      Суми витрат  підприємств, пов'язаних з реалізацією  готової продукції, відображаються  на рахунку 90 "Собівартість  реалізації”, який має такі  субрахунки:

901 "Собівартість реалізованої  готової продукції”;

902 "Собівартість реалізованих  товарів”;

903 "Собівартість реалізованих  робіт і послуг”.

       За дебетом  рахунку 90 відображається виробнича  собівартість реалізованої готової  продукції, за кредитом - списання  в порядку закриття дебетових  оборотів на рахунок 79 "Фінансові  результати”.

      Загально-виробничі  витрати обліковуються на рахунку  91 "Загально-виробничі витрати”. За дебетом рахунку 91 відображається  сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списанням на рахунки 23 "Виробництво”  та 90 "Собівартість реалізації”.

      Аудитор  повинен перевірити, а при необхідності  самостійно здійснити розрахунок  фактичної собівартості відвантаженої  та реалізованої продукції. Але  слід враховувати, що на більшості  підприємств розрахунок фактичної  собівартості відвантаженої та  реалізованої готової продукції  здійснюється з використанням  середнього відсотка.

      Але на  підприємствах з великою номенклатурою  продукції поточний облік руху  готової продукції за кожним  її найменуванням повинен здійснюватися  за твердими обліковими цінами - відпускними, оптовими, роздрібними,  плановими, договірними тощо. При  цьому в кінці місяця окремо  визначаються відхилення фактичної  собівартості від вартості її  за обліковими цінами, які відображаються  у бухгалтерському обліку.

      Підприємства, які визначали фактичну собівартість  реалізованої готової продукції  за методом нарахування, здійснювали  такий розрахунок:

      Св = (Фзал + Фпов +Фвип) : (Озал + Опов + Овип) ´ 100% ,

      де Св - питома  вага фактичної собівартості  у вартості готової продукції  за обліковими цінами; Фзал - сума  залишку готової продукції на  складі на початок місяця за  фактичною собівартістю (сальдо  рахунку № 26 на початок місяця); Фпов - фактична собівартість повернутої  готової продукції від покупців, яка розраховується окремо; Фвип - вартість випуску продукції  за місяць за фактичною собівартістю; Озал - сума залишку готової продукції  на складі па початок місяця  за обліковими цінами; Опов - повернута  готова продукція від покупців  за обліковими цінами; Овип - вартість  випуску продукції за місяць  за обліковими цінами.

      Після введення  в дію змін до Закону України  "Про оподаткування прибутку  підприємств” (з 01.07.97 р.) фактична  собівартість реалізованої готової  продукції має розраховуватися  лише методом нарахування, наведеним  вище.

      Загальногосподарські  витрати враховуються на рахунку  92 "Адміні-стративні витрати”, списуються  безпосередньо на рахунок 79 "Фінансові  результати”. На рахунок 79 списуються  витрати, пов'язані зі збутом (реалізацією,  продажем) готової продукції, облік  яких ведеться на рахунку 93 "Витрати на збут”.

      Для обліку  доходів (виручки) від реалізації  підприємств передбачено використовувати  рахунок 70 "Доходи від реалізації”.  Цей рахунок має певні субрахунки:

701 "Дохід від реалізації  готової продукції”;

702 "Дохід від реалізації  товарів”;

703 "Дохід від реалізації  робіт і послуг”;

704 "Вирахування з доходу”.

      За кредитом  рахунків 701-703 відображається збільшення (одержання) доходів, за дебетом:

належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством), суми, які отримують підприємства;

повернуті перестраховиками частки страхових платежів (страхових  внесків, страхових премій);

результат зміни резервів незароблених премій;

списань у порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати”.

      На субрахунку 704 "Вирахування з доходу” за  дебетом відображається сума  наданих після дати реалізації  знижок покупцям, вартість повернених  покупцем продукції та товарів  та іншої суми, що підлягають  вирахуванню з доходу. За кредитом  субрахунку 704 відображають списання  дебетових оборотів на рахунок  79 "Фінансові результати”.

      Етапом аудиторської  перевірки є з'ясування повноти  відображення виручки, одержаної  від реалізації продукції (робіт,  послуг). Для цього з даними  синтетичного обліку зіставляються  дані первинних документів, що  свідчать про відвантаження продукції,  виконання робіт та надання  послуг. Аудитор повинен звірити  заборгованість покупцям за одержаними  авансами з аналітичними даними  про відвантаження продукції.

      Окремим  об'єктом перевірки є встановлення  правильності формування витрат, пов'язаних з реалізацією продукції,  та їх розподіл між реалізованою  та нереалізованою продукцією. Такі  витрати мають обліковуватися  на рахунку 43, а їх склад  - формуватися відповідно до Закону  України "Про оподаткування  прибутку підприємств" № 334/94-ВР  від 28.12.94 р.

      Особливо  уважно слід перевіряти правильність  нарахування та сплати податку  на додану вартість, порядок якого  регулюється Законом України  "Про ПДВ” № 168/97-ВР від  03.04.97 р. Згідно з листом ДПАУ  № 16-1120-16/10-1588 від 04.03.97 р. реалізація  готової продукції за цінами, нижчими від собівартості, потребує  розрахунків оподатковуваного обороту,  виходячи з фактичної собівартості  виробництва і середнього прибутку. Це передбачено п. 19 Інструкції  №3, за яким "при передачі на  території України товарів (робіт,  послуг) власного виробництва безкоштовно  або з частковою оплатою оподатковуваний  оборот обчислюється, виходячи із  рівня державних фіксованих і  регульованих цін (тарифів) або  середніх вільних цін і тарифів  на підприємстві, які відображають  фактичну собівартість і прибуток  на подібні товари, що склалися  за той місяць, у якому відбулася  реалізація товару”.

      Важливим  етапом є перевірка правильності  відображення валового доходу  під час здійснення товарообмінних  операцій після 01.07.97 р. За Законом  України "Про оподаткування  прибутку підприємств” від 22.05.97 р. датою збільшення валових  доходів у разі здійснення  товарообмінної операції вважається  будь-яка з подій, що сталася  раніше:

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку;

або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного одержання результатів робіт (послуг) платником податку.

       Для товарообмінних (бартерних) операцій датою збільшення  валових витрат вважається дата  здійснення завершальної (балансуючої)  операції.

      Якщо на  підприємстві товарообмінні операції  у бухгалтерському обліку не  відображають на рахунках 18 і  48, аудитору необхідно перевірити  реєстри оперативного обліку  валових доходів і валових  витрат та зіставити дані, вказані  у Декларації про прибуток  та додатку "С” (розрахунок  фінансових результатів за кожною  товарообмінною операцією).

      Завершальним  етапом перевірки є перевірка  правильності визначення фінансового  результату в реєстрах синтетичного  обліку та повноти його відображення  у звітності. Аудитор має впевнитися  у правильності розрахунку та  своєчасності перерахування до  бюджету усіх обов'язкових податків, зборів та платежів, які за  чинним законодавством включаються  до ціни реалізації. 3. Предметна область досліджень

       До предмета  аудиту готової продукції належать  процеси та явища, відображені  документально, пов'язані з рухом  готової продукції, їх залишками,  оцінкою тощо.

      Об'єктами  аудиту готової продукції є:

кількісне та якісне приймання  запасів від постачальників, а  також при вну­трішньому переміщенні  в міжцеховому напрямку, між матеріально  відпові­дальними особами, складами та виробництвом. При цьому досліджується: повнота оприбуткування запасів  за даними бухгалтерського обліку; їх відпо­відність за кількістю та якістю за даними супровідних приймальних  доку­ментів і складених матеріально  відповідальними особами, а також  повнота оприбуткування запасів, які  надійшли без супровідних документів;

умови зберігання запасів  і закріплення матеріальної відповідальності. Дослі­джується, чи відповідає стан складського  господарства вимогам зберігання запасів (наявність вагів та час їх клеймування, обладнання складів полицями, шафами, контейнерами, протипожежним обладнанням). Закріплення ма­теріальної відповідальності перевіряється за даними договорів  про мате­ріальну відповідальність, укладених між адміністрацією підприємства та конкретними працівниками;

норми витрат сировини і матеріалів на виробництво та їх дотримання - пе­ревіряється обґрунтованість затвердження норм та їх застосування в лімітно-забірних картках і відомостях на витрачання матеріалів;

первинна документація з  обліку запасів досліджується в  частині достовірно­сті відображених у ній господарських операцій;

бухгалтерський облік  та звітність вивчаються в частині  достовірності даних щодо залишків та руху виробничих запасів, відображених у них;

примітки до фінансової звітності. Досліджується інформація про: 1) методи оцінки запасів; 2) балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих  класифікаційних груп; 3) балансову (облікову) вартість запасів, відображе­них  за чистою вартістю реалізації; 4) балансову (облікову) вартість запасів, переданих  у переробку, на комісію, в заставу; 5) суму збільшення чистої вар­тості  реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до п. 28 П(с)БО 9;

брак та пошкодження запасів - досліджуються причини, які зумовили вини­кнення негативних явищ, розмір невиробничих витрат, встановлюються осо­би, винні в заподіянні шкоди;

недостача цінностей та шкода, виявлені при інвентаризації, їх обґрунтованість  і відповідальні особи - узагальнюється дослідження інших об'єктів, де виявлена шкода, перевіряється, чи підтверджується  її розмір даними бухгалтерського обліку та іншими зібраними доказами, наскільки  правильно встановлено матеріальну  відповідальність конкретних працівників  і розмір її відшкодування.

      Джерела  інформації аудиту готової продукції  являють собою предметну об­ласть  дослідження. 

      Предметна  область дослідження готової  продукції включає:

внутрішні нормативні та загальні документи клієнта.

облікову політику клієнта  з питань обліку виробничих запасів.

договори з матеріально  відповідальними особами.

договори з контрагентами.

документацію суб'єктів  внутрішнього контролю з питань контролю за раціо­нальним використанням  та збереженням виробничих запасів.

первинні документи та реєстри обліку по рахунках, призначених  для ведення бухгалтерського  обліку виробничих запасів.

регістри зведеного синтетичного обліку (Головна книга), оперативну, стати­стичну та фінансову звітність.

інші документи, що відображають факти господарської діяльності, пов'язані з придбанням та списанням  виробничих запасів;

місця зберігання виробничих запасів, включаючи ваговимірні  пристрої.

технологічний процес виробництва, а саме, інформаційні потоки щодо руху сировини і матеріалів від складу матеріалів до складу готової продукції, тоб­то проходження матеріалів від  однієї стадії виробництва до іншої, їх пере­творення на готову продукцію.

      Вивчаючи  внутрішні нормативні та загальні  документи клієнта, можна одержа­ти  інформацію про: 

підприємство; його діяльність;

особливості технології;

перелік виробничих запасів, їх потребу та наявність;

кількість місць зберігання.

      Особлива  увага приділяється вивченню  наказів про призначення та  просування по службі матеріально  відповідальних осіб, а також  наказів про проведення тих  чи інших заходів внутрішнього  контролю - ревізій та інвентаризацій. Це дасть змогу аудитору встановити  обсяг інформації, що підлягає  дослідженню, оцінити власні можливості, а також час, необхідний для  проведення перевірки.

      При дослідженні  внутрішніх нормативних та загальних  документів аудитор виз­начає  питання, на яких необхідно  загострити свою увагу при  подальшому вивченні інформації. Так, якщо в результаті дослідження  аудитор дійшов висновку, що окре­мий  вид сировини є дефіцитним, то  виникає необхідність прослідкувати  її рух та визначитися, чи  не допускалися випадки її  недовкладання або підміни іншою  із зни­женням якості виготовленої  продукції. Аналіз інформації  з наказів про призначення  матеріально відповідальних осіб  та їх характеристик за даними  особової справи дає можливість  сконцентрувати увагу на ступені  довіри до них. Наявність наказів  про проведення контрольних заходів  щодо збереження виробничих запасів,  про одержа­ні результати ревізій  та інвентаризацій формує думку  аудитора щодо довіри до си­стеми  внутрішнього контролю.