Авторське право і патентне право: спільне і відмінність

 

 

 

План

Вступ

1. Поняття про авторське  право та патентне право.

2. Авторське право і патентне право: спільне і відмінність.

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Із загального поняття  інтелектуальної власності міжнародно-правові  документи виділяють окремо промислову власність, до якої належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, фабричні або товарні знаки, знаки  обслуговування і вказівки щодо походження або найменування місця походження, а також припинення недобросовісної  конкуренції'. Інші об'єкти інтелектуальної  власності, які залишилися за межами поняття промислової власності, становлять групу результатів творчої  діяльності, що охороняється авторським правом. Цю групу інколи називають  літературною художньою власністю. Отже, всі результати творчої діяльності, з точки зору цивільно-правової охорони, поділяють на дві групи: одна група  охороняється авторським правом, інша — патентним. У цивільно-правовому  регулюванні відносин, що складаються  у зв'язку зі створенням, використанням  і охороною зазначених результатів, є багато спільного, але є й  відмінності. Варто підкреслити, що всі результати чинним законодавством визнані товаром. Отже, вони можуть бути об'єктом будь-яких цивільних  правочинів. У період переходу до ринкової економіки це має істотне значення, оскільки результати творчої діяльності в такий спосіб стають об'єктом  цивільного обороту і створюють  ринок духовної і науково-технічної  продукції.

   Таким чином, у  цивільному праві і в цивільному  законодавстві склалося два самостійних  правових інститути — авторське  право і патентне право або  право промислової власності.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття про авторське право та патентне право.

Авторське право (АП) − набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

Авторське право є ключовою галуззю права інтелектуальної  власності; воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження об'єкта (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їхнє «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись  для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі. Іншими словами, якщо ви придумали новий  та зручний спосіб зав'язування шнурків  на взутті, новий спосіб приготування яєчні або новий склад розчину  для надування мильних пузирів  і видали брошуру, у якій було описано ці способи − то авторське право захищатиме лише текст брошур, а не винайдені вами способи та речовину. Детальніше цю базову концепцію авторського права буде проаналізовано нижче.

Основним положенням АП є  монопольне право автора на обнародування твору − дію, завдяки якій твір уперше стає доступним для публіки. За життя автора ніхто, крім самого автора, не вправі вирішувати, чи буде випущено у світ його твір, а якщо буде, то коли і яким чином.

В основі систематизації комплексу  прав, які охоплюється поняттям «авторське право», лежить їхній поділ на майновіта  немайнові. Ці два види прав відрізняються  один від одного тим, що майнові права  автор може передати третій особі, а  немайнові права автора є його невід'ємними правами − і тому не можуть бути передані будь-кому іншому. Строк тривалості немайнових прав не обмежується, строк тривалості майнових прав встановлюється міжнародними договорами та національним законодавством.

Немайнові авторські права

В Україні немайнові АП можуть належати виключно фізичній особі. До немайнових прав належать права:

бути визнаним автором  твору (право авторства)

дозволяти або забороняти використання твору під справжнім  ім'ям автора, псевдонімом або без  зазначення імені, тобто анонімно (право  на ім'я)

дозволяти або забороняти оприлюднення твору у будь-якій формі  включно із правом відкликати твір у будь-який момент до оприлюднення (право на оприлюднення)

захищати твір, включно  із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора (право на захист репутації)

Майнові авторські права

До цього виду прав належать права дозволяти та забороняти:

відтворювати твір (право  на відтворення)

поширювати екземпляри твору  будь-яким способом (право на поширення)

імпортувати екземпляри твору  у цілях розповсюдження (право  на імпорт)

здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання)

публічно сповіщувати  твір для загального доступу шляхом передання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних  засобів або таким чином, що будь-яка  особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого  місця у будь-який час на власний  вибір (право на публічне сповіщення)

перекладати твір (право  на переклад)

дописувати, домальовувати, аранжувати або іншим способом переробляти  твір (право на переробку)

Строк дії авторського  права

Відповідно, до українського законодавства АП діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Якщо твір оприлюднено анонімно або під псевдонімом, який не прямо  асоціюється з конкретною людиною  і не є загально відомим, то АП діє  лиш протягом 70 років після оприлюднення твору. Якщо твір був створений у  співавторстві, АП діє протягом життя  його авторів і 70 років після смерті останнього з них.

По завершенні строку дії  АП, твори переходять до суспільного  надбання. Це означає, що будь-хто може їх вільно використовувати без виплати  авторської винагороди нащадкам автора.

Об'єкти авторського права

Список об'єктів авторського  права:

Літературний твір

Музичний твір

Твір образотворчого мистецтва

Твір декоративно-прикладного  мистецтва

Твір архітектури

Твір картографії (наприклад, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури)

Фотографічний твір

Складений твір

Виступи, лекції, промови, проповіді  та інші усні твори

База даних

Комп'ютерна програма

Аудіовізуальний твір

Сценічний твір (драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші номери)

Твір в області науки

Твір у перекладі (зокрема, тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською  та іншими мовами іноземних аудіовізуальних  творів)

Твір у переробці

Список об'єктів, що "не є об'єктом авторського права" (Стаття 10, "Закон України про  авторське право і суміжні  права":

а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають  характер звичайної прес-інформації;

б) твори народної творчості (фольклор);

в) видані органами державної  влади у межах їх повноважень  офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки  органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

д) грошові знаки;

е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні  довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям  оригінальності і на які поширюється  право sui-generis (своєрідне право, право  особливого роду).

На відміну від об´єктів авторського права, винаходи, корисні  моделі і промислові зразки як рішення  практичних завдань можуть повторюватися, створюватися різними способами  незалежно один від одного. Тому їх правова охорона припускає  формалізацію в законі певних ознак, дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, перевірку новизни і  встановлення особливого режиму використання.

Патентне право (право  промислової власності) забезпечує другу частину об´єктів творчості (складову інтелектуальної власності) не менш важливу, ніж перша його частина (духовна творчість).

Патентне право − це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв´язку з використанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охороною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установленням режиму використання цих об´єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

Об´єктами патентного права  є винаходи, корисні моделі і промислові зразки, яким надається правова охорона, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Суб´єктами патентного права  є автори винаходів та корисних моделей (винахідники), а також автори промислових  зразків, які є фізичними особами. Суб´єктами можуть також бути патентовласники - фізичні та юридичні особи, які  не є авторами, однак одержали окремі патентні права за законом або договором.

Неповнолітні особи вправі самостійно, без згоди батьків  чи законних представників, здійснювати  свої патентні права після досягнення 14 років. Іноземні фізичні та юридичні особи користуються правами нарівні  з фізичними і юридичними особами  України відповідно до міжнародних  договорів України.

Набуття права інтелектуальної  власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується  патентом. Будь-яке посягання на права власника патенту вважається порушенням права власника патенту.

На вимогу власника патенту  таке порушення має бути припинено, а порушник зобов´язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

2. Авторське право і патентне право: спільне і відмінність.

Спільною істотною ознакою  цих двох правових інститутів є те, що об'єктами авторських і патентних  прав є саме результати творчої діяльності людини. Характерною рисою і особливістю  цих інститутів є те, що вони регулюють  відносини, які складаються у  зв'язку з творчою діяльністю людей. Ніяка інша діяльність, що не носить творчого характеру, не може бути предметом  регулювання цих інститутів. Тому і в авторському, і в патентному законодавстві підкреслюється, що творцем може бути тільки людина. Але при цьому слід мати на увазі, що суб'єктом творчої діяльності може бути справді тільки людина або група, колектив людей, але не організацій (юридичних осіб). У той же час суб'єктами авторських і патентних відносин (прав і обов'язків) можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, а також держава. Суб'єктом авторських прав може бути, наприклад, кіностудія, телестудія, видавництво та інші юридичні особи. Суб'єктами патентних прав можуть бути роботодавці, підприємства будь-яких форм власності та інші юридичні особи.

Творчий характер діяльності означає, що надання будь-якої технічної  допомоги автору чи винахіднику —  консультації, розрахунки, креслення, оформлення заявок не носить творчого характеру і не підпадає під поняття  “творчість”, а такого роду допомога не може вважатися творчим співавторством. Не носять творчого характеру і тому не вважаються творчістю запозичення, використання чужого, хай навіть дуже позитивного досвіду, використання результату за ліцензією тощо.

Творчий характер діяльності означає передусім певну індивідуальність, як кажуть, “власний почерк” автора, який вирізняє дану діяльність від  іншої.

Другою спільною рисою  цих двох видів творчої діяльності є те, що вона має завершитися  певним результатом, об'єктивованим  у певну матеріальну форму  або зафіксованим на певний матеріальний носій. Якщо ж творчий пошук не завершився певним результатом, то немає  й об'єкта правової охорони, тобто  немає чого охороняти. Слід мати на увазі, що під правову охорону підпадає будь-який результат творчого пошуку, в тому числі й негативний, незалежно від його суспільної цінності.

Результати науково-технічної  творчості мають бути реалізовані  не просто в певну матеріальну  форму (креслення, зразок, опис тощо), айв  установленому порядку визнані  відповідним державним органом  саме тим результатом, на досягнення якого був спрямований творчий  пошук. Винахід має бути описаний у заявці чи відображений у кресленнях. Але для надання йому правової охорони цього мало — він має  бути кваліфікований відповідним державним  органом України саме як винахід. Без такого визнання і без державної  реєстрації заявлена пропозиція не вважається винаходом, і їй не надається правова  охорона.

Результати творчої діяльності, які охороняються авторським правом, спеціальної кваліфікації і державної реєстрації не потребують.

Для одержання правової охорони  таких результатів творчої діяльності досить надання їм певної матеріальної форми (рукопис, ноти, інші описи цього  результату, завершена скульптура чи рисунок).

Третя спільність, яка поєднує  зазначені правові інститути, полягає  в тому, що простір дії авторських і патентних прав — це територія  України. Іншими словами, авторські  і патентні права мають територіальний характер, вони діють лише в межах  України. Звідси один дуже істотний висновок — патент, виданий патентним відомством України, дійсний тільки в межах  України. Для того, щоб захистити  патентні права українського винахідництва  в іншій державі, наприклад у  Франції, необхідно цей же винахід  запатентувати ще раз, але тепер  уже у Франції. Без французького патента винахід українського винахідника, який буде використовуватися у Франції  з дозволу чи без дозволу винахідника, правового захисту у Франції  не матиме.

Що стосується авторського права, то ст. Закону України “Про авторське право і суміжні права” проголошує, що дія цього Закону поширюється і на твори, вперше оприлюднені за межами України, але після цього протягом 30 днів оприлюднені на території України. Проте цю норму не слід розуміти так, що авторські права громадянина України захищаються і в тій країні, де твір уперше випущений в світ або знаходиться в будь-якій об'єктивній формі. Ця стаття лише проголошує норму, за якою авторські права громадянина України визнаються на території України і в тих випадках, коли твір випущений в світ уперше на території іноземної держави. Отже, зазначена стаття ні в якій мірі не обмежує і не розширює територіального принципу дії авторського права.

Усе ж питання про захист авторських прав громадян України на території іноземних держав постає і сьогодні. Зазначені права захищаються  на території інших держав лише на основі двосторонніх договорів або  міжнародних конвенцій. Поза зазначеними  договорами і конвенціями твори  громадян України можуть використовуватися  на території іноземних держав без  спеціального на те дозволу і без  виплати авторської винагороди.

Четвертою спільністю в правовому  регулюванні відносин, що пов'язані  з творчою діяльністю, є однакова дієздатність суб'єктів творчого процесу. Іншими словами, творцями будь-яких результатів  творчої діяльності можуть бути як повнолітні громадяни, так і неповнолітні.

Варто підкреслити, що здатність  до творчості не співпадає з загальною  цивільною дієздатністю. Відповідно до ст. 11 чинного Цивільного кодексу  повна дієздатність громадян України  настає по досягненні ними вісімнадцятирічного  віку. В такому віці вони мають право  вчиняти будь-які правові дії. Проте для створення будь-якого  твору літератури, мистецтва, винаходу, промислового зразка тощо досягнення цього віку не вимагається. Творити  можна в будь-якому віці. Відомо немало прикладів, коли дітьми створювалися і створюються твори мистецтва, художньої літератури. Діти здатні здійснити досить цінні винаходи, створити технічні пристрої й устаткування.

Слід мати на увазі, що громадяни  до досягнення ними вісімнадцятирічного  віку можуть тільки творити, тобто їх дієздатність обмежується лише здатністю  до творчості. У зв'язку зі створенням того чи іншого результату інтелектуальної діяльності у його творця виникають певні авторські права і пільги. Розпоряджатися цими правами і пільгами неповнолітні автори можуть тільки в межах, установлених Цивільним кодексом України.

Неповнолітні творці будь-яких творів літератури, мистецтва, об'єктів  промислової власності наділяються  такими ж правами, що і їхні повнолітні колеги. Вони мають право на авторство, на ім'я, на винагороду за використання їхніх творів чи об'єктів промислової  власності та інші права і пільги.

Право авторства і право  на ім'я, що складає п'яту спільність у регулюванні зазначених відносин, виникає як у автора будь-якого  твору літератури, науки і мистецтва, так і у автора винаходу чи будь-якого  іншого об'єкта промислової власності  незалежно від віку. Кожен творець  будь-якого результату творчої діяльності має право вважати себе автором  свого винаходу чи іншого твору і  вимагати цього від інших. Кожен  з них має право випускати  твір у світ або під власним  іменем, або під псевдонімом, або  анонімно. Творець об'єкта промислової  власності має право просити, аби його витвору було присвоєно  його ім'я або яка-небудь спеціальна назва.

Спільною ознакою для  всіх авторів результату творчої  діяльності є право на винагороду і підстави її виплати. Такою підставою  відповідно до чинного законодавства  є тільки факт використання цього  результату. За невикористаний твір чи винахід винагорода не виплачується, за винятком випадків, передбачених законом. Спільним є й те, що використання будь-якого результату творчої діяльності за загальним правилом може мати місце  лише на підставі договору. Позадоговірне  використання таких об'єктів допускається лише у випадках, передбачених чинним законодавством.

Існують різні способи  і методи обчислення винагороди за використання творів літератури, науки  і мистецтва та об'єктів промислової  власності. Власне кажучи, кожний вид  творчості має свої особливості  у визначенні розміру винагороди за використання їх результатів. Але  в усіх випадках право на винагороду виникає на підставі використання результату творчої діяльності за договором. Якщо має місце позадоговірне використання такого результату, то може йтися або про відшкодування збитків, заподіяних неправомірним використанням, або про компенсацію за хоча й позадоговірне, але правомірне використання цього ж результату.

Спільним є й те, що суб'єктом авторських і патентних  прав може стати у випадках, зазначених законодавством, держава. Так, після  закінчення строку дії авторського  права твір стає надбанням суспільства. Винахідник може передати виключне право  на використання винаходу державі.

Незважаючи на спільність у цивільно-правовому регулюванні  відносин, пов'язаних з творчою діяльністю, між ними існує також багато істотних відмінностей.

Істотною відмінністю  в цивільно-правовому регулюванні  зазначених відносин є передусім  різні об'єкти цих відносин. Суб'єктом  авторських відносин є продукти творчої  діяльності гуманітарної сфери або  духовної діяльності. Зокрема, це —  твори в галузі науки, літератури, мистецтва тощо. В свою чергу ці види творчої діяльності поділяються  на ряд підвидів. Наприклад, науково-дослідна діяльність може завершитися різними підвидами своїх результатів − статтею, монографією, дисертацією, брошурою і т. ін. Мистецтво, в свою чергу, як вид творчої діяльності об'єднує комплекс окремих підвидів цієї творчості − живопис, музику, скульптуру, пластику, художню літературу, виконавську майстерність артистів, диригентів тощо. Як уже підкреслювалось, цей перелік невичерпний, і він не може бути іншим, бо мистецтво знаходиться в постійному розвитку, пошуку.

Іншу групу об'єктів  зазначених цивільно-правових відносин становлять об'єкти, які ми називаємо  об'єктами промислової власності. Ці відносини регулюються патентним  законодавством. Це сфера науково-технічної  творчості. Питання про те, чи всі  відносини, що складаються в сфері  науково-технічного прогресу, регулюються  патентним законодавством, не безспірне. Науково-технічна інформація як результат  науково-технічної творчості є об'єктом права власності, проте на неї не видаються охоронні документи.

Коло цивільно-правових відносин, що складаються у сфері науково-технічної  діяльності, досить широке. Воно охоплює  собою відносини по створенню  і використанню винаходів, корисних моделей, промислових знаків, раціоналізаторських  пропозицій, знаків для товарів і  послуг, нових сортів рослин, нових  порід тварин і птиці, науково-технічної  інформації, комплексу результатів  творчої діяльності, що стосується електронно-обчислювальних машин тощо. Знову ж таки цей перелік невичерпний  і він не може бути вичерпним, оскільки людство весь час знаходиться  в творчому пошуку.

Відмінність об'єктів зазначених цивільно-правових відносин зумовлює особливості правової охорони цих  об'єктів. Чинне законодавство передбачає для надання правової охорони  об'єктам промислової власності  їх попередню кваліфікацію як таких  і наступну їх державну реєстрацію. Лише після виконання цих процедур заявникам видаються охоронні документи  у формі патентів або свідоцтв.

Отже, для одержання правової охорони об'єкту промислової власності  необхідно подати заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності  Міністерства освіти і науки України (або на підприємство, якого стосується раціоналізаторська пропозиція). Заявка має пройти належну експертизу, пропозиція має пройти відповідну кваліфікацію і, нарешті, можна одержати відповідний  охоронний документ. Без здійснення вказаних операцій об'єкту промислової  власності правова охорона не надається. Це досить складна, копітка  і дорога процедура, але без неї  не обійтися.

Об'єкти, що охороняються авторським правом, для одержання правової охорони  не потребують подачі спеціальної заявки, проведення експертизи і державної  реєстрації. На результати творчої  духовної діяльності охоронні документи  не видаються. Для одержання правової охорони цих об'єктів досить надання  їм об'єктивної матеріальної форми.

Істотною відмінністю  цивільно-правової охорони результатів  духовної і науково-технічної творчості  є різні строки дії авторського  і патентного права.

Варто відразу відзначити, що право авторства, право на ім'я, право на недоторканність твору  не обмежується будь-яким строком. Автор  будь-якого твору у галузі науки, літератури і мистецтва чи будь-якого  об'єкта промислової власності залишається  автором незалежно від того, коли створено твір чи будь-який інший результат  науково-технічної творчості. І. Я. Франко чи Т. Г. Шевченко ніколи не перестануть  вважатися авторами своїх безсмертних  творів, так само як давньоримські  юристи Гай, Павло, Модестін, Ульпіан  та інші не перестануть бути авторами своїх юридичних шедеврів. Те ж  саме слід сказати і про науково-технічні творіння. Знамениті фізики, математики, хіміки тощо ніколи не перестануть  бути авторами своїх відкриттів, винаходів  тощо. Права авторства охороняються вічно.

Право на ім'я також ніяким строком не обмежено. Воно діє безстроково, як і право авторства. Різниця  полягає лише в тому, що за авторським правом автор може випускати свій твір у світ під власним іменем, під псевдонімом або анонімно — І. Котляревський свої твори  видавав під власним іменем, а  Павло Губенко — під псевдонімом  Остап Вишня. Дехто видає свої твори анонімно.

Що стосується об'єктів  промислової власності, то автор  має лише право просити присвоїти  своєму витвору своє ім'я чи спеціальну назву.

Інші авторські і патентні права обмежені певним строком дії. Так, Закон України “Про авторське  право і суміжні права” встановив  у ст. 28, що авторське право діє  протягом усього життя автора і 70 років  після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею.

Строк дії патентних прав для різних об'єктів промислової  власності, встановлений чинним законодавством, різний. Строк дії патенту України  на винахід становить 20 років від  дати подання заявки до Установи (Державного департаменту інтелектуальної власності). Патенти на нові сорти рослин діють  протягом 20 років з дня надходження  заявки до Установи, строк дії може бути продовжено Установою, але не більш як на 10 років. Патент на промисловий зразок видається на 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника патенту, але не більш як на п'ять наступних років. Свідоцтво на знак для товарів і послуг діє протягом 10 років від дати подання заявки до Установи і на прохання його власника дія свідоцтва може бути продовжена на наступні 10 років.

Авторське право, на яке чинне  законодавство встановило певні  строки його дії, власне кажучи, зводиться  до права на винагороду за використання твору чи будь-якого іншого об'єкта промислової власності. Автори результатів  творчої діяльності мають право  на винагороду, якщо зазначені результати будуть використані протягом строку дії авторського права. Письменник чи його спадкоємці мають право на винагороду, якщо твір використовується за життя його автора і 70 років після  його смерті. Винагорода за використання винаходу чи іншого об'єкта промислової  власності виплачується за умови, що використання мало місце в межах  строку дії патенту.

Після закінчення строку дії  авторського чи патентного права  твір або будь-який інший об'єкт  промислової власності може використовуватися  будь-ким без згоди автора і  без виплати йому авторської винагороди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, всі результати творчої  діяльності, з точки зору цивільно-правової охорони, поділяють на дві групи: одна група охороняється авторським правом, інша – патентним. Авторське право − набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. Патентне право − це сукупність норм, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які виникають у зв'язку з визнанням авторства на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, з охороною прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, установленням режиму використання цих об'єктів, матеріальним і моральним стимулюванням, а також захистом прав авторів і патентовласників.

Спільною істотною ознакою  цих двох правових інститутів є те, що об’єктами авторських і патентних  прав є саме результати творчої діяльності людини.

Істотною відмінністю  в цивільно-правовому регулюванні  зазначених відносин є передусім  різні об’єкти цих відносин. Суб’єктом  авторських відносин є продукти творчої  діяльності гуманітарної сфери або  духовної діяльності. Зокрема, це –  твори в галузі науки, літератури, мистецтва тощо. В свою чергу ці види творчої діяльності поділяються  на ряд підвидів. Наприклад, науково-дослідна діяльність може завершитися різними  підвидами своїх результатів  – статтею, монографією, дисертацією, брошурою і т. ін. Мистецтво, в свою чергу, як вид творчої діяльності об’єднує комплекс окремих підвидів цієї творчості – живопис, музику, скульптуру, пластику, художню літературу, виконавську майстерність артистів, диригентів тощо.

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Бірюков І. А., Заїка Ю. О. Цивільне право України. Загальна частина. −

Навчальний посібник / К.: КНТ, 2006.- 480 c.

2. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. — Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького. — Т. 2: авторське право і суміжні права / С.О. Довгий, В.С. Дроб'язко, В.О. Жаров та ін.; За ред. Г.І. Миронюка, В.С. Дроб'язка. — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 1999. — 460 с.

3. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності: Підр. / За ред. М. В. Вачевського. — К.: ВД Професіонал, 2005. - 448с.

4. Інтелектуальна власність: Навч. посібник / За ред. Цибульова П.М. – К.: УкрІНТЕІ, 2006. – 276с.