Бактеріологічна (біологічна) зброя

План

Вступ

1. Осередок біологічного ураження
2. Бактеріологічна (біологічна) зброя
3. Правила поведінки в осередку бактеріологічного ураження
4. Біологічний захист

Список використаної літератури

1. Осередок біологічного ураження

          У результаті потрапляння в навколишнє середовище небезпечних біологічних засобів (аварія, випадкове занесення збудника хвороби чи застосування біологічної зброї) і поширення на місцевості хвороботворних мікробів, токсинів, небезпечних шкідників можуть утворитися зони біологічного зараження і осередки біологічного ураження.

Зона біологічного зараження - це територія, заражена біологічними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин або рослин межах. Збудники інфекційних хвороб можуть поширюватися, збільшуючи зону зараження, людьми, комахами, особливо кровососними, тваринами, гризунами, птахами. Заражатися можуть люди, сільськогосподарські тварини і птиця, дикі звірі і птахи, повітря, місцевість, водойми, колодязі, резервуари з питною водою, фураж, сільськогосподарські посіви, запаси урожаю, продукти харчування, техніка, тваринницькі приміщення, пасовища і житлові приміщення.

Зона зараження характеризується видом біологічних засобів, розмірами, розміщенням відносно об'єктів господарювання, часом утворення, ступенем небезпеки і зміною з часом. Розміри осередку біологічного зараження залежать від типу, виду хвороботворних мікробів чи шкідників рослин, їх кількості, умов потрапляння та розмноження в навколишньому середовищі, метеорологічних умов, швидкості їх виявлення своєчасності проведення профілактичних і лікувальних заходів.

Осередок біологічного ураження - це територія, на якій у результаті впливу біологічних засобів (зброї противника) виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин. Він може утворитися не тільки в зоні зараження, а й за її межами, як результат поширення інфекційних захворювань. Осередок біологічного ураження характеризується видом біологічних засобів, кількістю уражених людей, тварин, рослин, тривалістю дії вражаючих властивостей збудників хвороб.

На основі узагальнення даних, одержаних від санітарно-епідеміологічних станцій, ветеринарно-бактеріологічних лабораторій, станцій захисту рослин, медичними службами ЦО і службами захисту тварин і рослин ЦО встановлюються межі зони біологічного зараження й осередку ураження.

Формування осередку біологічного ураження залежить від:

• санітарно-епідеміологічного і ветеринарно-санітарного стану місцевості, населеного пункту, тваринницьких приміщень;
• якості організації і проведення протиепідемічних та протиепізоотичних заходів;
• ступеня профілактичної імунізації й рівня імунітету проти захворювань, збудники яких можуть поширитися;
• наявності у сільськогосподарському виробництві сортів сільськогосподарських культур, стійких проти найбільш небезпечних хвороб і шкідників;
• наявності медичних, ветеринарних засобів профілактики і лікування найбільш небезпечних хвороб і хімічних засобів боротьби з хворобами й шкідниками сільськогосподарських культур.

Стійкість осередку біологічного ураження залежить від температури, вологості повітря, наявності сонячних днів. Збудники багатьох хвороб при температурі нижче 0 °С можуть тривалий час зберігатися в зовнішньому середовищі, тому взимку тривалість біологічного зараження більша. Влітку при високій температурі та інтенсивній сонячній радіації збудники хвороб гинуть швидше. Підвищення вологості також сприяє зниженню стійкості збудників хвороб. За даними досліджень вчених, ідеальним станом атмосфери для застосування бойових біологічних засобів є інверсія, а найбільш вигідний час доби настає після заходу сонця, коли немає прямої дії сонячних променів на біоагенти. Виходячи з цього вважається, що великомасштабне застосування біологічної зброї буде у вечірній і нічний час.

При виникненні осередку біологічного зараження для запобігання поширенню інфекційних захворювань із первинного осередку, вводиться карантин і обсервація.

Карантин - це система державних заходів, які проводяться в епідемічному (епізоотичному, епіфітотичному) осередку для запобігання поширенню інфекційних захворювань з вогнища ураження та для повної ізоляції і ліквідації його.

Карантин передбачає ізоляцію колективу, всередині якого виникли інфекційні хвороби, з госпіталізацією хворих, обсервацією тих, хто був у контакті з ними, медичним і ветеринарним спостереженням за рештою. З цією метою проводяться такі адміністративно-господарські заходи: забороняються в'їзд і виїзд людей, вивезення тварин, продукції тваринництва і рослинництва, прийом посилок. Проводяться протиепідемічні, ветеринарно-санітарні, санітарно-гігієнічні, проти- епізоотичні лікувально-профілактичні заходи. Навколо осередку встановлюють охорону. Через спеціальні пункти під контролем медичної служби ЦО організують постачання людей, які знаходяться в осередку.

Карантинні заходи в повному обсязі проводять тільки при появі особливо небезпечних захворювань або тих, яким властиве швидке і масове поширення (чума, черевний тиф, холера, натуральна віспа, висипний тиф, ящур, сибірка, сап). Припиняється карантин після закінчення строку максимального інкубаційного періоду захворювання (з моменту виявлення й ізоляції останнього хворого).

Обсервація - це система заходів спостереження за ізольованими людьми або тваринами, які прибули з осередку, на який наклали карантин, або перебувають у загрозливій зоні, тобто на території, яка межує з осередком ураження. Ці заходи включать обмеження в'їзду і виїзду, вивезення з осередку майна, урожаю, продукції тваринництва без попереднього знезараження і дозволу медичної й ветеринарної служб, посилений медичний контроль за продуктами харчування і водою.

В осередку біологічного зараження проводять профілактичні й санітарно- гігієнічні заходи, дезинфекцію і санітарну обробку людей, тварин, води, техніки та ін. Особовий склад формувань робітники і службовці, які перебувають в осередку, для його ліквідації переводяться на казармене становище. Тривалість карантину і обсервації встановлюють, виходячи із тривалості максимального інкубаційного періоду захворювання.

Осередок біологічного ураження може бути в мирний час при виникненні інфекційних захворювань людей, тварин і рослин внаслідок завезення чи перенесення збудника хвороби з інших країн або в результаті порушення епідеміологічних норм [4].

3. Правила поведінки в осередку бактеріологічного ураження

• Одягнути ватно-марлеву пов”язку. Обов”язково проводити щоденне вологе

прибирання з використанням дезінфікуючих розчинів. Сміття спалювати;

• Суворо дотримуватись правил особистої і громадської гігєни. Ретельно

мити руки з милом. Воду використовувати з перевірених джерел і пити

тільки кип”ячену. Сирі овочі і фрукти після миття обливати окропом;

• Доглядаючи хворого одягнути халат, хустинку і ватно-марлеву пов”язку.

Робітників, які захворіли інфекційним захворюванням, необхідно

ізолювати. У приміщенні, де перебуває хворий, двічі на день робити

вологе прибирання із застосуванням дезінфікуючих заобів;

• Людям, які спілкуються з хворим, категоричного забороняється виходити

з квартири та спілкуватись з іншими;

• У разі госпіталізації хворого зробити у квартирі дезінфекцію,

постільну білизну і посуд кип”ятити протягом 15 хвилин у 2% розчині соди

і замочити на 2 години у 2% розчині дезінфікуючого засобу. Згодом посуд

помити гарячою водою, білизну випрасувати, кімнату провірити [1].

4. Біологічний захист

Особливістю біологічно небезпечних засобів ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин є: можливість викликати масові інфекційні захворювання, епідемічне їх розповсюдження, наявність інкубаційного (прихованого) терміну захворювань, важкість індикації бактеріальних небезпечних засобів і тривале зберігання у навколишньому природному середовищі, можливість ураження великої кількості людей і тварин, а також території, складність діагностики цих захворювань уразі комбінованої дії, психічна дія на людину.

Поки існує загроза застосування бактеріологічної зброї га природні осередки інфекційних захворювань, необхідно чітко знати способи і методи захисту населення.

У цілому біологічний захист включає: виявлення осередку біологічного зараження, прогнозування масштабів розвитку і наслідків біологічного зараження, використання засобів захисту, дотримання протиепідемічного режиму, уведення режимів карантину та обсервації.

Осередком інфекційних захворювань називається територія, заражена хвороботворними збудниками і яка є джерелом розповсюдження інфекційних захворювань: іноді її просто називають осередком епідемічного зараження.

Особливістю інфекційних хвороб є перш за все їх заразність, тобто можливість передачі хвороби від хворої людини або тварини до здорової. Епідемія масове поширення інфекційної хвороби у часі та просторі у межах певного регіону, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності, який реєструють на цій території.

Епізоотія - поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на певній території.

Епіфітотія - масове інфекційне захворювання рослин, що супроводжується чисельною загибеллю культур і зниженням їх продуктивності.

Захворювання настає не одразу, а після прихованого (інкубаційного) періоду, який може тривати протягом декількох днів, тижнів, а іноді й місяців, у залежності від збудника інфекційних захворювань. Збудника інфекційних захворювань можна визначити лише за допомогою спеціальних лабораторних методів дослідження і за допомогою аналізу відібраних проб, що, зрозуміло, ускладнює своєчасне вжиття заходів захисту. За необхідності, негайно оголошується карантин.

Карантин - система тимчасових організаційних, режимних, обмежувальних, адміністративних, господарських, санітарних, епідемічних, гігієнічних, лікувальних, і профілактичних заходів, які спрямовані на запобігання розповсюдженню інфекційної хвороби і забезпечення локалізації епідемічного, епізоотичного або епіфітотичного осередків, наступну їх ліквідацію.

Мета карантину ~ повна ізоляція осередку ураження і ліквідація в ньому інфекційних захворювань, що виникли.

Карантин можуть оголошувати з метою запобігання інфекційним захворюванням, коли збудник не встановлений, але є характерні ознаки захворювання.

При оголошенні карантину здійснюють наступні заходи:

- На зовнішніх межах зони  карантину встановлюють охорону, організують комендантську службу  і патрулювання.

- У населених пунктах і на об´єктах організують місцеву (внутрішню) комендантську службу, здійснюють охорону інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передавальних пунктів тощо.

- З районів карантину вихід людей, вивіз тварин та майна забороняється. Виїзд на заражену територію дозволяють начальники цивільного захисту лише спеціальним формуванням і видам транспорту.

- Транзитний проїзд транспорту  через осередки ураження забороняється (винятком може бути лише залізничний  транспорт).

Об´єкти господарської діяльності, що продовжують свою діяльність, переходять на особливий режим роботи, із суворим дотриманням протиепідемічних вимог. Робітники зміни поділяються на окремі групи (якнайменші за складом), контакт між ними скорочується до мінімуму. Харчування і відпочинок робітників і службовців організується групами у спеціально відведених для цього приміщеннях. Припиняється робота всіх навчальних закладів, видовищних закладів, ринків.

- Населення у зоні карантину  поділяється на дрібні групи (так звана дрібна карантинізація); йому не дозволяється без крайньої потреби виходити зі своїх будинків або квартир. Продукти харчування, вода і предмети першої необхідності доставляються спеціальними командами. При необхідності виконання термінових робіт поза будівлею люди повинні обов´язково користуватися засобами індивідуального захисту.

- Робота магазинів, майстерень, побутових  установ може бути відновлена  лише після встановлення виду збудників, виявлення епідеміологічної ситуації у тому випадку, суворі режимні заходи не потрібні одразу ж після закінчення дезінфекції зовнішнього середовища і санітарної обробки населення.

В осередку інфекційних захворювань всі робітники і службовці підприємств та установ повинні здійснювати вати наступні заходи особистої безпеки: носити захисні маски; додержуватись елементарних правил особистої гігієни на роботі і вдома; не вживати неперевірені або заражені продукти харчування і воду; не палити на зараженій території; при появі нездужання або кволості негайно звертатися до начальника цеху, санпосту або прикріпленої санітарної дружини.

Населення в осередку інфекційного захворювання проводить дезинфекцію власних квартир, знезараження води і продуктів харчування, миється в домашніх умовах, змінює одяг, стежить за самопочуттям і при найменшому нездужанні (температура, остуда, пронос) негайно викликає до себе лікаря телефоном, через прикріплену санітарну дружину або санітарного уповноваженого по будинку.

Населення суворо додержується рекомендацій щодо виконання режиму проведення усіх санітарно-гігієнічних і епідемічних заходів.

За умов карантину обов´язково передбачається проведення екстреної профілактики, посиленого епідеміологічного нагляду за населенням (подвірні обходи, ранні виявлення, ізоляція і госпіталізація інфекційних хворих, посилений медичний контроль за виконанням санітарно-гігієнічних заходів, санітарної обробки і дезинфекції, а також профілактичних щеплень). Таке лікування організує медичний персонал, прикріплений до об´єктів, дільничні медичні працівники, а також особовий склад медичних формувань. За кожною санітарною дружиною закріплюється частина вулиці, квартал, будинок чи цех, які сандружинниці обходять 2-3 рази на добу; населенню, працівникам видають лікувальні препарати. Для профілактики застосовуються антибіотики широкого спектру дії та інші препарати, що забезпечують профілактичний та лікувальний ефект. Населення, що має аптечки АІ-2 (або її аналоги), профілактику здійснює самостійно, використовуючи препарати з аптечки.

Карантин в осередку інфекційних захворювань після дезинфекції зовнішнього середовища замінюють обсервацією.

Обсервація - режимні та обмежувальні заходи, які передбачають разом з посиленням медичного і ветеринарного нагляду також проведення протиепідемічних, лікувальних, профілактичних, ветеринарних і санітарних заходів, обмеження пересування людей або переміщення сільськогосподарських тварин в усіх прилеглих до зони карантину адміністративно-територіальних утворень, що створюють зону обсервації. Мета її-попередження розповсюдження інфекційних захворювань. Для цього здійснюються, власне, ті ж лікувально-профілактичні заходи, що і при карантині, але за умов обсервації ізоляційно-обмежувальні заходи є менш суворими. Зокрема, вихід населення із зараженої зони не забороняється, а обмежується і допускається за умови обов´язкового проведення профілактичних заходів. Значно менше обмежується спілкування населення всередині осередку.

Встановлених в осередку інфекційного захворювання режиму і правил поведінки, а також вимог медичної служби мають додержуватися усі громадяни беззастережно. Ніхто не має права ухилятися від запобіжних щеплень і приймання лікарських препаратів.

Для зменшення масового поширення інфекційних захворювань населення зобов´язане ретельно додержуватися правил особистої гігієни, тримати у чистоті житло, двори, місця загального користування. У житлових будинках необхідно обробляти дезинфікуючими розчинами дверні ручки, унітази засипати хлорним вапном, прибирання у приміщеннях проводити лише вологім способом, не допускати розведення мух та інших комах.

В осередку інфекційних захворювань воду дозволяється брати лише із водопроводу або з незаражених, перевірених медичною службою джерел. Всі продукти слід зберігати у щільно закритій тарі і обробляти перед вживанням: воду і молоко прокип´ятити, сирі овочі і фрукти старанно мити і кип´ятити, для приймання їжі користуватися індивідуальним посудом.

Перед виходом з приміщення надягати індивідуальні засоби захисту органів дихання і шкіри. Перед входом у житлове приміщення з вулиці взуття і плащі необхідно залишити назовні до обробки їх дезинфікуючими розчинами. Особливу увагу варто приділити догляду за хворими.

Необхідно додержуватися усіх заходів протиепідемічного нагляду. Якщо хворий залишений удома, то його краще розмістити в окремій кімнаті, або, якщо немає можливості, - відокремити ширмою або простирадлами.

У приміщенні провести дезінфекцію - знезараження предметів, до яких хворий доторкався. Знезараження здійснюють найпростішими способами: миттям з милом, кип´ятінням окремих предметів тощо. Вести догляд має (бажано) одна людина. Під час догляду треба додержуватись заходів безпеки і правил особистої гігієни, слід користуватися найпростішими засобами індивідуального захисту. Всі відходи хворого повинні бути знезаражені (засипані хлорним вапном або дезинфікуючими препаратами) і лише після цього викинеш в каналізацію, загальну вбиральню.

Після переведення в лікарню або одужання хворого проводять заключну дезинфекцію.

Для дезинфекції приміщень найчастіше використовують освітлений (відстояний) 0,1 -0,5 процентний розчин хлорного вапна. Для виготовлення 4- процентного розчину потрібно у 10 л води розвести 0,5 кг хлорного вапна і дати можливість розчину відстоятися.

Карантин або обсервація можуть оголошувати також у мирний час у випадках небезпечних захворювань у районі, регіоні. Однак він має дещо послаблений режим залежно від захворювань. Можливим є оголошення карантину місцевого значення (школи, дитячого садку тощо) без обмеження й ізоляції території, без залучення озброєної охорони, комендантської служби та ін., силами медичних закладів міста, району [2].

5. Список використаної літератури
1. Безпека життєдіяльності людини [Текст] : Навчальний посібник.-“Знання” - К.,2002
2. Біологічний захист [Електронний ресурс] : http://megalib.com.ua/content/8823_Biologichnii_zahist.html. – 134КБ – Режим доступу :Локальна мережа
3. Боровський Ю.В., Галієв Р.Ф. //Бактеріологічна зброя ймовірного противника та захист від нього, Москва, 1990
4. Шоботов В. М. Цивільна оборона [Текст] : Навч.посіб./ В. М. Шоботов. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 438 с.

Вступ

Осередками біологічного ураження можуть бути зони місцевості, в які потрапили небезпечні біологічні засоби внаслідок використання біологічної зброї, аварій чи випадково занесеного збудника хвороби. 
Біологічні засоби належать до засобів масового зараження та ураження людей, тварин, рослин і зараження об’єктів зовнішнього середовища.

Зона біологічного зараження - це територія, заражена біологічними збудниками захворювань, які небезпечні для людей, тварин або рослин.

Зона зараження характеризується видом біологічних засобів, розмірами, розміщенням відносно об’єктів господарювання, часом утворення тощо.

2. Бактеріологічна (біологічна) зброя

Біологічна зброя - це спеціальні боєприпаси і бойові прилади із засобами доставки, оснащені біологічними засобами і призначені для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин, посівів сільськогосподарських культур, псування продуктів харчування, палива, техніки.

З воєнною метою вивчені і запропоновані такі способи бойового застосування біологічних засобів:

- розпилення біологічних  рецептур для зараження приземного шару повітря частинками аерозолю – аерозольний спосіб;

- розсіювання штучно заражених  біологічними засобами кровососних  переносників – трансмісійний  спосіб;

- зараження біологічними  засобами повітря і води в замкнутих просторах (об’ємах) за допомогою диверсійного спорядження – диверсійний спосіб.

Стійкість осередку біологічного ураження залежить від температури, вологості повітря, наявності сонячних днів.

Як біологічні засоби ураження найнебезпечнішими для людей є антропозоонозні захворювання та група гострих, особливо небезпечних інфекційних хвороб. Збудниками цих захворювань є бактерії, віруси, рикетсії, гриби.

Антропозоонозні захворювання – спільні для людей і тварин. До них належать бактеріальні – чума, сибірка, туляремія, сап, меліоїдоз; вірусні – пситакоз, енцефаломіеліти, ящур.

Група гострих, особливо небезпечних інфекційних хвороб, які уражають людей, це: вірусні – натуральна віспа, жовта пропасниця, грип; бактеріальні – холера, червоний тиф; рекетсійні – висипний тиф.

Чума – гостре інфекційне захворювання людей і тварин. Інкубаційний період триває 1-3 доби. Поширюється блохами, повітряно-крапельним шляхом, через заражену воду, продукти і корми.

Для чуми характерні висока температура, загальмована свідомість, ураження серцево-судинної системи і різко виражені запальні зміни в лімфатичних вузлах, легенях та інших органах.

Основні форми чуми: бубонна, легенева, септична, кишкова, шкірна.

Легенева і кишкова чума без лікування швидко закінчується смертю хворого, а шкірна переходить у шкірно-бубонну. Якщо при цьому хворого не лікувати, то у 40-90% випадків може настати смерть.

Сибірка – гостре інфекційне захворювання людей і сільськогосподарських тварин. Людина може заразитися нею під час догляду за хворими тваринами, під час вживання зараженого м’яса, під час обробки шкур, вовни, а також при вдиханні пилу, в якому є спори збудника. Інкубаційний період – 1-3 доби.

Залежно від проникнення збудника в організм сибірка може бути шкірної, легеневої і кишкової форми. При легеневій і кишковій формах спостерігається висока температура і хвороба на 3-5 добу часто закінчується смертю. Проти сибірки є вакцинація і сироватки. Термін карантину встановлюється на 8 діб.

Холера – гострозаразне кишкове захворювання людини. Зараження відбувається через воду, продукти, комах, розпилення в повітрі. Інкубаційний період триває 1-5 днів. Збудник у воді зберігається до одного місяця, у продуктах – 4-20 днів. Захворювання характеризується важким отруєнням мікробними токсинами, виснажливими проносами і блювотою, різким зневодненням організму. Хворий швидко худне, з’являється посиніння, температура падає до 350 і нижче, настають судороги і затьмарення свідомості. Смертність становить до 30 %. Термін карантину – 6 діб.

Черевний тиф – гостре інфекційне захворювання внаслідок проникнення збудника хвороби у шлунково-кишковий тракт із зараженими водою і продуктами. У навколишнє середовище збудник з хворого організму виділяється із сечею і калом, може зберігатися від кількох днів до кількох місяців. Інкубаційний період – 7 - 23 дні. Якщо не проводити лікування, смертність досягає 20%. Для профілактики застосовують вакцину.

Висипний тиф – гостре інфекційне захворювання людей. Зараження передається вошами. У хворого висока температура, сильний головний біль, висип і біль у всьому тілі. Смертність без лікування – до 40%, з лікуванням – 5%.

Натуральна віспа – гострозаразне епідемічне захворювання людини. Зараження відбувається через дихальні шляхи, пошкоджену шкіру і слизові оболонки. Інкубаційний період – 13 - 14 днів. Хвороба починається гостро, з ознобу, підвищенням температури до 400 С. На 4 - 5-й день захворювання на обличчі і тілі з’являються вузлики, які перетворюються в пухирці, потім вони наливаються кров’ю. Смертність досягає 40 %. Карантин становить до 17 днів.

Ящур– захворювання тварин: свиней, овець, кіз. Передача інфекції відбувається через корм. Збудник перебуває в молоці, фекаліях і сечі тварин. Смертність від 70 до 80%. Карантин – 14 днів.

Особливо небезпечне зараження продуктів, кормів і води, оскільки деякі види хвороботворних мікробів можуть тривалий час зберігатися в них і бути джерелом зараження людей і тварин [3].