Безробіття, його рівень, види, причини виникнення

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

ІЗО

 

Кафедра : Маркетингу

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни : Безробіття, його рівень, види, причини виникнення.

варіант : № 9

 

 

                                               Виконала : студентка групи Б-МК-11-1

                                                                            Терешина Юлія Сергіївна

                                                                      № зал. Книжки 241650

                                             Перевірив: проф. Богрова Инна Васильевна

 

 

 

 

 

 

м. Дніпропетровськ

2014

Вступ

Розділ 1.Сутність безробіття

1.1 Поняття безробіття

1.2 Причини виникнення  безробіття

1.3 Види та показники  безробіття

Розділ 2. Соціально-економічні наслідки безробіття

2.1 Негативні наслідки  безробіття

Розділ 3. Шляхи подолання безробіття

3.1 Методи боротьби з  безробіттям

3.2 Особливості державної  політики зайнятості

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Праця і земля - два основні джерела багатства, два основні фактори зростання виробництва, бо всі інші фактори - капітал, організація, інформація - це справа рук і розуму людини. Тому суспільство на всіх етапах розвитку цікавило питання про ефективність використання робочої сили.

На жаль, явище безробіття не оминуло України, і ми це добре відчуваємо в сьогоднішні дні, спостерігаючи бідних людей, зростання злочинності та економічний спад в цілому. Особливо актуальне питання безробіття сьогодні, в час економічної кризи.

Зниження безробіття стало однією з головних проблем, з яким зіткнулось суспільство. Як уникнути безробіття? Як пом'якшити його удари? Від вирішення цих питань залежать соціальний мир і добробут населення. Від них залежить матеріальна і моральна стійкість людини, можливість її соціального просування, задоволеності, процвітання, щастя.

Актуальність теми визначається неминучістю безробіття у сучасній ринковій економіці та необхідністю вживання заходів щодо усунення та згладження негативних наслідків безробіття. З одного боку, безробіття вважається стимулятором активності працюючого населення, з іншого боку - великим суспільним горем. Усі країни докладають чимало зусиль для подолання безробіття, але ще жодній з них не вдавалося ліквідувати його повністю.

Предмет дослідження - соціально-економічні проблеми та наслідки безробіття.

Об'єкт дослідження - безробіття, як економічне явище з негативними наслідками.

Питання наслідків безробіття та проблем державного регулювання ринку праці досліджували такі науковці, як А.Сен, Л.Вальнева, С.Йолкін, Н.Запухляк, В.Лоскутов, В.Близнюк, Д.Богиня, О.Грішнова, Е.Лібанової, Н.Нижник, В.Князєва, І.Розпутенко, В.Бакуменко, Т.Степура, А.Чухно. С. І Бандур, Д. П. Богиня, І. К. Бондар, В. С. Васильченко, Є. М. Лібанова, І. С. Маслова, В. М. Петюх, В. В. Онокієнко, В. Г Швець так і зарубіжні вчені: А.Пігу, А.Фрідман, Д.Філіпс, О.Хеффе, Г.Теренс;

 

 

 

 

 

Методи дослідження: використані загальнонаукові методи пізнання: індукція, дедукція, узагальнення, аналіз, синтез, абстрагування - для поширення економічного змісту категорії безробіття, виявлення умов, причин, факторів, нових форм безробіття; системно-структурний підхід - для визначення характеристик та тенденцій безробіття, динаміки його змін у зв'язку з системною кризою, структурними перетвореннями, зовнішнім фактором; угрупування - для виявлення типів безробіття; створення схем взаємозв'язку економічних явищ.

Мета даної роботи - розкрити, що таке безробіття, звідки воно береться, які його види та соціально-економічні наслідки, що говорять відомі економісти про його виникнення та методи запобігання, зробити висновки як уникнути безробіття на основі історичного досвіду.

Завдання роботи полягає в систематизації умов і причин виникнення і поширення безробіття, виявленні особливостей, форм, тенденцій безробіття і його соціальних наслідків, визначенні напрямків державної політики регулювання зайнятості і скорочення безробіття в сучасних умовах економіки.

На різних етапах розвитку людського суспільства ефективність використання робочої сили була різною. Первісному суспільству була притаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини і одночасне перенаселення окремих територій; звідси постійна боротьба племен за територію. При рабстві була присутня повна зайнятість рабів усіх рабів і відносне перенаселення вільних громадян, частина яких ставала колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповнення армії рабів. При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне перенаселення, частина людей становила прихований надлишок, деякі з них займалися промислами на “великій дорозі”, інші поповнювали військо, призначенням якого було завоювання нових земель. В умовах частого капіталізму на індустріальному етапі його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних.

Розділ1. Сутність безробіття

1.1 Поняття безробіття

Безробіття - складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас це економічна категорія, яка відображає економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення. Згідно з законом України «Про зайнятість населення»В умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України та його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

 

(Вводиться в дію Постановою  ВР N 804-XII [804-12] від 01.03.91, ВВР, 1991, N 14, ст.171) безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи та зареєстровані у державній службі зайнятості. Тобто це особи, які справді шукають підходящу роботу та здатні приступити до неї.

Підходящою вважається робота, яка відповідає освіті, професії (спеціальності),кваліфікації працівника і надається в тій самій місцевості, де він мешкає. Заробітна плата й інші умови праці повинні відповідати середньому рівню за даною професією. У разі неможливості надати таку роботу безробітному служба зайнятості може запропонувати йому пройти професійну перепідготовку або підвищити кваліфікацію з урахуванням його здібностей , колишнього досвіду і доступних для нього засобів навчання.

Безробітними за класифікацією Міжнародної організації праці є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукають роботу. Тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків. Існує багато проблем щодо статистики безробіття:

· Особи, що втратили надію на працю. Як враховувати тих, хто втратив надію на працю?

· Часткова інформація. Як враховувати часткову зайнятість? Ті, хто примусово знаходяться у відпустках з ініціативи адміністрації, вважаються зайнятими.

· Неправдива інформація. Як перевіряти тих, хто отримує виплати по безробіттю, й задіяний в тіньовій економіці?

Таким чином, суспільство умовно можна поділити на зайнятих, безробітних, а також тих, хто не входить до складу робочої сили. (Рис.1.1) [2,ст.50]

Рис.1.1 Поділ суспільства на категорії щодо економічної активності

Якщо розглядати безробіття в контексті об'єктно-суб'єктних відносин, то на відміну від більшості політекономічних категорій, у яких відносини між певними суб'єктами виникають з приводу привласнення різноманітних об'єктів власності, безробіття означає, передусім, відносини між класом капіталістів і державою й класом найманих працівників з приводу відчуження частини останніх від виробничої діяльності, з одного боку, та забезпечення їх необхідним мінімумом задля існування з другого боку, а отже, звуженого відтворення. Якщо синтезувати обидва визначення, то безробіття означає виробничі відносини між протилежними класами та державою з приводу економічного відчуження частини працездатного населення від власності робочої сили та її відтворення на звуженій основі.

 

1.2 Причини виникнення  безробіття

У процесі розвитку теоретичних підходів щодо вивчення, аналізу безробіття західні економічні школи дотримувалися різних поглядів щодо причин безробіття.

Першу спробу пояснити сутність і причини безробіття зробив англійський економіст Т. Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Причину такого явища він вбачав у вічному біологічному законі, властивому всім живим істотам, відповідно до якого розмноження відбувається швидше, ніж збільшується кількість засобів існування. Позбутися безробіття, на думку Т. Мальтуса і неомальтузіанців, можна тільки завдяки війнам, епідеміям, свідомому обмеженню народжуваності та ін. На мою думку, це можливо і дасть деякі зрушення в цьому питанні, але тільки тимчасово. Однак все одно всі ці «засоби» потягнуть за собою низку інших негативних наслідків.

Недолік цієї теорії полягає в тому, що вона не може пояснити виникнення безробіття у високорозвинених країнах з низькою народжуваністю.[3]. Марксистська теорія трактує безробіття як закономірність розвитку капіталістичного способу виробництва, насамперед законів конкурентної боротьби, що змушують капіталістів збільшувати інвестиції, вдосконалювати технологічну базу виробництва. А це призводить до збільшення витрат на засоби виробництва порівняно з витратами на робочу силу. Таким чином, збільшується органічна будова капіталу і зростає безробіття. Це явище також пов'язане з циклічним розвитком економіки, з процесом нагромадження капіталу. Воно отримало назву всезагального закону капіталістичного нагромадження. Ця теорія найбільш вірно пояснює безробіття. Маркс органічно поєднує пояснення його причин як з боку технологічного способу виробництва, так і суспільної форми (тобто відносин економічної власності).

У першому випадку - це прогрес техніки, який зумовлює більш швидке зростання попиту на засоби виробництва порівняно з попитом на робочу силу. З боку суспільної форми безробіття необхідне, оскільки в умовах конкурентної боротьби і особливості капіталістичного нагромадження настає період піднесення й виникає додатковий попит на робочу силу, а резервом для задоволення цього попиту стає масове безробіття. Воно також є важливим фактором тиску на зниження заробітної плати працюючих.

Проте закон капіталістичного нагромадження не слід вважати всезагальним, оскільки він діє не у всіх суспільно-економічних формаціях і до того ж безробіття зумовлене й іншим комплексом причин - таких як структурні зміни в економіці, нерівномірність розвитку продуктивних сил у народному господарстві окремих регіонів, НТР, пошук працівниками нових робочих місць, де зарплата вища тощо.

Технологічна теорія безробіття виникла у середині 50-х рр. ХХ ст. Згідно з нею причиною безробіття є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Прихильники цієї теорії переконані, що боротися з безробіттям слід шляхом обмеження, сповільненням технологічного прогресу. Я вважаю, ще це не є виходом із ситуації, оскільки так припиниться розвиток суспільства в технічних можливостях, і взагалі тоді значно погіршиться конкурентоспроможний рівень багатьох країн.

Кейнсіанська теорія безробіття є зараз найпоширенішою. Причиною безробіття вважається недостатній попит на товари. Це зумовлено схильністю людей до заощадження і недостатніми стимулами до інвестицій. Ліквідувати безробіття, на думку кейнсіанців, можна стимулюючи попит та інвестиції з боку держави. Засобом боротьби з безробіттям Дж. Кейнс вважав збільшення інвестицій на розширення громадських робіт і навіть на військові витрати. Крім того, держава, підвищуючи доходи або знижуючи податки, може збільшити сукупний попит, що зумовить зростання попиту на робочу силу, а це, в свою чергу, знизить рівень безробіття. Кейнс та його послідовники визнають, що безробіття є закономірним явищем для капіталізму епохи вільної конкуренції.

Інша теорія - класичний аналіз - не вбачає у безробітті серйозної економічної проблеми, оскільки причиною його вважає надто високу заробітну плату, а в умовах вільного ринку такий стан довго зберігатися не може.

Послідовник цієї теорії, видатний англійський економіст А. Пігу в роботі “Теорія безробіття” (1923 р.) обґрунтував тезу про те, що на ринку праці діє неідеальна конкуренція. Монополія профспілок, захист ними своїх доходів призводять до завищення ціни праці висококваліфікованих робітників відповідної галузі.

З'являється надлишок попиту на ринку праці. Таке безробіття є визначною мірою добровільним. У своїй книзі Пігу детально і всебічно обґрунтовував думку, що загальне скорочення грошової заробітної плати може стимулювати зайнятість. Але все-таки ця теорія не може дати повного пояснення джерел безробіття. Та й статистика не підтверджує положення про те, що армія безробітних завжди поповнюється за рахунок працівників з порівняно низьким рівнем заробітної плати.[3]

Ще одне пояснення причин безробіття випливає з того, що безробіття вважають наслідком деформації та негнучкості ринку праці.

 

Виходячи з усього вищезазначеного можна виділити комплексний характер причин безробіття. Воно зумовлено низкою таких причин:

структурними змінами в економіці;

нерівномірністю розвитку продуктивних сил в народному господарстві загалом і в окремих його регіонах;

постійним прогресом техніки, особливо розгортанням НТР;

пошуком працівниками нових робочих місць з метою отримання більшої зарплати, змістовнішої роботи;

диспропорційним розвитком економіки;

обмеженістю попиту на товари і послуги;

дискримінацією на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;

демографічними змінами в чисельності та складі робочої сили; сезонними коливаннями в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

1.3 Види та показники  безробіття

Безробіття характеризується двома основними показниками: рівнем і тривалістю. Державний комітет статистики України для характеристики ринку праці використовує два показники: рівень зареєстрованого безробіття, який визначається як відношення чисельності зареєстрованих безробітних до чисельності працездатного населення працездатного віку, тарівень безробіття, що розраховується як відношення чисельності безробітних, визначених під час проведення обстеження домогосподарств, до чисельності економічно активного населення.

Рівень безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстрованих повністю безробітних від кількості самостійно працездатних населення (такого, що живе переважно на доходи від своєї праці)

Рівень безробіття характеризується незадоволеним попитом на робочі місця. Проте він не дає повного уявлення про ситуацію у сфері зайнятості. Недоліками цього показника є те, що часткова зайнятість, а також не включення до нього тих, хто втратив надію на отримання роботи, занижує офіційний рівень безробіття. Тому для його оцінки треба знати не тільки кількість людей, позбавлених роботи, а й те, протягом якого часу вони перебувають у такому стані, тобто тривалість безробіття.

Рівень безробіття прямо пропорційний рівню звільнення (показнику частки зайнятих, які щомісячно знаходять роботу) і обернено пропорційний рівню працевлаштування (показнику частки безробітних, які щомісячно знаходять роботу).

 

 

Розрізняють природне і вимушене безробіття.

Цей рівень обчислюється для визначення обсягу втраченого для суспільства внутрішнього продукту у зв'язку з безробіттям. Економісти визначають цей втрачений продукт як відставання обсягу ВВП, яке показує на скільки фактичний обсяг ВВП(ВНП) менший від потенційного ВВП (ВНП). Такий рівень безробіття, за якого фактори, що підвищують і знижують заробітну плату і ціни, перебувають у рівновазі. Тому інфляція за цього рівня не зростає і не знижується.

Безробіття неоднаково виявлялося на різних етапах формування і функціонування ринкових відносин. Окремі його види мали місце і в період доринкової економіки.

Види безробіття за соціально-економічними причинами виникнення

Добровільне безробіття виникає внаслідок того, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але б стали до роботи, якби вона була вищою.

Фрикційне безробіття пов'язане зі зміною робочого місця на краще, а також з переїздом із однієї місцевості до іншої. Фрикційне безробіття означає, що існує постійний зв'язок між звільненням з однієї організації і найманням працівників іншими організаціями,заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші. Для нього характерний стан пошуку або чекання роботи в недалекому майбутньому. Свобода вибору виду і місця діяльності є об'єктивною передумовою фрикційного безробіття. Аби запобігти цьому, ринок робочої сили повинен своєчасно забезпечувати продаж і купівлю робочої сили.

Рух кадрів - неодмінна умова сучасного виробництва. Працівники на деякий час можуть відволікатись від безпосередньої участі у виробничому процесі (пошук нового місця роботи, пов'язані з цим просторові переміщення, час на навчання і перепідготовку, народження і догляд за дитиною тощо). Така незайнятість - цілком нормальне явище, що супроводжує кадрові переміщення. Важливо лише, щоб це відволікання не було надто тривалим і не охоплювало б одночасно великі маси людей.

У класичнiй теорiї iснує поняття «класичного безробiття», яке є наслідком занадто високої ставки заробiтної плати щодо тiєї, яка врiвноважувала б попит на робочу силу та її пропозицiю і зафiксована, наприклад, профспiлками.

 «Класичне безробіття»

Висока ставка заробiтної плати примушує роботодавцiв скорочувати попит, а власникiв робочої сили пропонувати її в кiлькостi, яка перевищує потребу. Вимушене безробіття зумовлене перепадами ринкової кон'юктури і різниться своєю тривалістю. Воно виникає в умовах негнучкої ціни робочої сили за наявності фіксованої заробітної плати. Якщо надто висока з позицій ринкової рівноваги оплата праці знижується, то виникає надлишкова пропозиція робочої сили . Тільки частина робітників отримує місце, решта стають вимушено безробітними. Якщо людина не може знайти роботу більше року, безробіття вважається довгостроковим. Воно переходить у так зване застійне безробіття, наслідком якого є втрата трудових навичок, а часто й розпад соціально-психологічних основ особистості. Вимушене безробіття буває сезонне, технологічне, конверсійне.

Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях(сільське господарство, будівництво,туризм тощо). Технологічне пов'язане з переходом до нової техніки і технологій, з механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікацій. Конверсійне безробіття спричинене скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри такого виду безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Конверсійне і технологічне безробіття є проявом структурного безробіття, яке охоплює тих працівників, чия кваліфікація, навички і вміння не можуть бути використані на нових робочих місцях. Передумовами структурного безробіття є зміни у структурі суспільного попиту на робочу силу внаслідок науково-технічних, технологічних зрушень і зміни у структурі споживчого попиту.

Якщо фрикційне безробіття передбачає наявність навичок, які можна продати, то люди, які втратили роботу внаслідок структурних змін, не можуть одержати її без попередньої перепідготовки, додаткового навчання, а то й зміни місця проживання. Тому структурне безробіття має більш довгочасний характер, ніж фрикційне.

Крім фрикційного та структурного безробіття розрізняють циклічне безробіття, що виникає при циклічних спадах, коли відбувається скорочення обсягів виробництва. Цей вид безробіття постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму - під час піднесення.

 

Також на ринку праці розрізняють такі види безробіття:

· застійне, що охоплює найстійкіший контингент безробітних - жебраків, волоцюг, бомжів та ін.;

· хронічне, виникнення і розширення масштабів якого зумовлені розвитком ринкової економіки. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створенні нових робочих місць відстають від попиту на робочу силу;

· приховане, зумовлене неможливістю працевлаштування за основною кваліфікацією;

· інституціональне, зумовлене функціонуванням самих інститутів ринку праці і чинниками, які впливають на попит і пропозицію праці, зокрема правовими нормами. Воно може бути спричинене, наприклад, впровадженням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці, високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами, що також знижує пропозицію робочої сили).

Тривалість безробіття - час, протягом якого працездатна, що бажає людина працювати, залишається безробітною. Якщо загальний час безробіття поділити на кількість зайнятих, можна одержати показник середньої тривалості безробіття у розрахунку на одного працюючого за рік. Наприклад, якщо рівень безробіття 5%, то протягом року кожний працівник пересічно є безробітним 5% робочого часу, що складає близько 2,5 тижня на рік. В реальній же дійсності одні працівники постійно зайняті, інші втрачають роботу на недовгий час, а деякі отримують її час від часу.

Вивчення економічної сутності незайнятості населення, зокрема в системі використання робочої сили дає змогу класифікувати її за тривалістю безробіття:

- від 1 до 3 місяців -- короткострокове  безробіття;

- від 3 до 6 місяців -- середньострокове  безробіття;

- від 6 місяців до 1 року -- довгострокове безробіття;

- понад 1 рік -- хронічне (застійне) безробіття [5, ст.10].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2 Соціально-економічні наслідки безробіття

2.1 Негативні наслідки  безробіття

Безробіття - це дещо більше, ніж економічне лихо. Воно завдає також великих соціально-психологічних збитків. Чи є наслідки безробіття серйозною проблемою? Безумовно. Соціально-економічні наслідки безробіття розглядаються наряду з проблемами бідності та соціальної нестабільності як одні з найбільш гострих та національних проблем.

Питання наслідків безробіття та проблем державного регулювання ринку праці досліджували такі науковці, як А.Сен, Л.Вальнева, С.Йолкін, Н.Запухляк, В.Лоскутов, В.Близнюк, Д.Богиня, О.Грішнова, Е.Лібанової, Н.Нижник, В.Князєва, І.Розпутенко, В.Бакуменко, Т.Степура, А.Чухно [6, ст..114].

Більшість українців сьогодні працюють на підприємствах недержавної сфери власності. Продовжується розвиток сфери послуг, що призводить до скорочення зайнятості у галузях товарного виробництва. Особливо високі темпи зростання зайнятості спостерігаються у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Сьогодні в Україні спостерігається ситуація, коли кількість новостворених робочих місць перевищує кількість ліквідованих.

Проте є підстави зафіксувати високу загальну плинність робочої сили у країні. Останніми роками питома вага звільнених за власним бажанням перевищувала питому вагу вивільнених з економічних причин. Така ситуація цілком зрозуміла, враховуючі незадовільні умови праці та велику кількість порушень трудового законодавства, що спостерігається сьогодні на українських підприємствах. Але цю ситуацію можна прокоментувати з іншого боку. Очевидно, ринок праці відчуває потребу у кваліфікованих спеціалістах, що дає можливість останнім покращувати умови своєї праці.

Сьогодні у світі спостерігається падіння інтересу до інституту неповної зайнятості. В Україні також скорочується вимушена неповна зайнятість, яка ще недавно була одним із найпопулярніших у нас інструментів регулювання ринку праці

Найбільший ризик бути працевлаштованим на неповний робочий день, як і раніше, мають зайняті у промисловості, сільському господарстві та транспортній галузі.

Хочеться наголосити на тому, що значний час відсутності роботи, зневіра знайти роботу призводять до того, що деякі люди по суті втрачають кваліфікацію і навіть бажання регулярно працювати. У результаті резервування робочої сили формується певний рівень безробіття, зростання якого лише на 1% призводить, за оцінкою вчених, до зростання смертності населення на 2%, збільшення числа самогубств на 4,1 %, убивств - на 5,7%.[10]Деяка частина представників застійного безробіття поповнює кримінальні верстви населення, а також ряди так званих люмпенів Люммпени (люмпен-пролетаріат, лумпен-пролетаріат, нім. Lumpen-proletariat, від нім. Lumpen -- лахміття) -- декласовані й деморалізовані верстви населення, які опинилися на «дні» суспільства й нездатні до самостійного організованого руху, хоча висувають завищені соціальні вимоги й претензії. Термін "люмпен" впровадив Карл Маркс для позначення найбільш знедолених верств пролетарського класу. Під ними розуміються представники суспільних прошарків, що в соціальній ієрархії знаходяться поряд з пролетаріатом, але зазвичай не наділені "класовою свідомістю".На сьогоднішній загальноприйнятий погляд це наприклад: волоцюги, жебраки, безпритульні, наркоторгівці, шулери, професійні злодії, шахраї, авантюристи, повії, власники борделів. і осіб без певного місця проживання. Нарешті, високе безробіття, як показує історичний досвід, може породжувати серйозні політичні катаклізми. Так, в період Великої депресії в кількох західноєвропейських країнах (Германія, Італія, Іспанія), а також в Японії демократичні сили потерпіли нищівний програш на парламентських виборах і до влади прийшли диктаторські, націонал-соціалістичні і фашистські режими, які розв'язали потім другу світову війну. На сьогодні ми є свідками активізації націонал-патріотичних, комуністичних і навіть профашистських сил в Україні й інших країнах СНД, причина якої також криється в високому рівні безробіття.

Тобто мова йде про найгірші економічні та соціальні наслідки безробіття. А тому нагально необхідним є впровадження заходів із боку держави, спрямованих на подолання прояву застійного безробіття .

Висока частка безробітних з вищою освітою в Україні суттєво впливає на можливість знайти відповідно роботу для безробітних, а отже й на оцінку ефективності роботи державної служби зайнятості. Разом із тим, оскільки в країні існує велика кількість безробітних з вищою освітою виникає питання про раціональність державної політики про фінансування навчання такої великої кількості студентів та правильності розподілу кількості місць для різних спеціальностей у системі вищої освіти.

Питання трудової міграції є однією із найактуальніших проблем сьогодення. Але трудова міграція з України не повинна розглядатися виключно як проблемне соціальне явище, адже трудові міграційні поїздки громадян України несуть у собі і позитивний фактор. З одного боку, у трудящих мігрантів - громадян України є можливість використати свою робочу силу і знання та мати за це пристойну винагороду. З іншого боку, держава, яка поки що не в змозі запропонувати своїм громадянам належні робочі місця, отримує потужне зовнішнє фінансове джерело формування національного багатства і формування мігрантами підвалин для майбутнього розвитку підприємницької діяльності .

Будь-яке суспільство прагне оптимально використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, з метою реалізації виробничого потенціалу. Наявність безробіття у суспільстві свідчить про недовикористання трудових ресурсів. У цілому вплив безробіття на економічне та соціальне життя суспільства суперечливий.

У той же час безробіття породжує найтяжкі негативні соціально-економічні наслідки:

1. Незайнята робоча сила  свідчить про недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття (і відповідно зайнятості).

2. Безробіття сковує вимоги  профспілок про підвищення заробітної  плати, тим самим спрацьовує на  користь вимог союзів підприємців.

3. При тривалому безробітті  працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації  й адаптація до нових умов  часто протікають для нього  болісно.

4. Безробіття веде до  прямого падіння раніше досягнутого  рівня життя. Допомога по безробіттю  завжди менше заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання  безробіття знижує купівельний  і інвестиційний попити, скорочує  обсяги заощаджень у населення.

5. Безробіття наносить  людині найтяжку психологічну  травму [6, ст.116].

На мікрорівні безробіття є однією з головних причин зниження продуктивності праці та виробництва в цілому, тобто погіршення якості продукції, що випускається, зниження її конкурентоспроможності. Це пов'язано з тим, що окремі й достатньо значимі групи населення змушені погоджуватися на нецікаву для них роботу. Звідси низькоефективна, неякісна праця, висока плинність кадрів. Крім того, за таких обставин неможливо сформувати стабільні виробничі колективи