Благополучні та деструктивні подружні стосунки

Благополучні та деструктивні подружні стосунки

Дану проблематику досліджували такі вчені, як: Ю.Е. Альошина, Т.В.Андрєєва, Т.Ю.Піпченко, М.Ю.Арутюнян, Е.Берн, О.В. Бузіна, Е.Г. Ейдеміллер, А.Г. Харчев, А.Я. Варга, В. Сатір, Н. Пезешкіан та багато ін…

Подружній союз це перша ланка людського суспільства, сказав в свій час Цицерон. У даному параграфі ми розглянемо поняття, які окреслюють наслідки перебування разом у подружжі двох осіб.

Описуючи проблематику даного параграфу передусім потрібно сказати про велику кількість понять, які використовують для опису даної теми. Сконцентруємося тільки на деяких. Одними з них: поняття соціально-психологічного клімату (благополучності або не благополучності), стабільності, задоволеності подружжям, поняття функціональної та дисфункціональної сім’ї та ін… [1, с. 111.117.121]

Поняття стабільності є центральним і головним, щодо успішності подружжя у соціологічному напрямку. [2, 89]. Поняття соціально-психологічного клімату,  саме благополучності або не благополучності, а також задоволеності подружжям зустрічається частіше в психологічній літературі і на цьому ставиться більший акцент [1, 113. 117]. І нарешті поняття функціональної та дисфункціональної сім’ї в основному використовується у психотерапевтичній літературі [1, 121].

Стабільність— режим, що встановився, на противагу конфліктності, критичної ситуації у сім’ї, яка завершується розлученням. (Акопджанян К. А., 1978) [1, 112] Дане поняття також розуміємо, як міцність, тривалість. Хоча з визначенням даного поняття ми погоджуємося частково. На думку німецького психолога Ф.Фісчалек, дійсність конфлікту або будь якої кризи є можливістю для подружньої пари стати більш гнучкою, як структура, а взаємовідносини у парі більш глибокі [3, 16]. Подібної думки притримуються також Ліндерман Е., Каплан Дж., Якобсон Дж.. Згідно їх думки, криза не є тільки деструктивним аспектом, але і ресурсом, можливістю для особистісного росту, а також перехід сім’ї на новий рівень функціонування. [4, 24-25].   

Вище наведений підхід має свої недоліки, найістотніший з яких полягає в тому, що факт збереження шлюбу практично нічого не говорить про те, як подружжя оцінюють свої взаємини, наскільки вони щасливі у шлюбі, а для цілей психологічного дослідження, тим більше для психологічної корекції важливо саме це (Алешина Ю. Є., Гозман Л. Я., Дубовська Є. М., 1987). Крім того, юридичне збереження шлюбу зовсім не означає, що чоловік і жінка дійсно живуть один з одним і ведуть спільне господарство (Янкова З. А., Родзинський Ю. І., Аванесов В. С, 1978) [2, 112].

І хоча поняття  стабільності та поняття соціального  клімату не ототожнюються, все ж  важко уявити нестабільні подружні стосунки благополучними. А також виявляється не потрібним існування сімейної конфліктології.  По-перше, ввічливе вирішення конфлікту можливе тільки при бажанні зберегти сім’ю. По друге, партнерські стосунки можна будувати тільки тоді, коли конфлікти вирішуються через ввічливий спір. Фундаментом стабільності подружжя – партнерський зв’язок, зв’язок двох самостійних та рівноправних індивідуальностей [3, 15-17].

Т.Г. Поспєлова и Т. М. Трапєзнікова (1996) справедливо вказують на те, що «тривалість сімейних відносин у певній ступені залежить від ступені готовності молодих людей до сімейного життя». При цьому «готовність до подружнього зв’язку розуміється, як  система соціально-психологічних установок особистості, що визначає емоційно-позитивне ставлення до сімейного образу життя, цінностям подружжя» [2, 112].

Готтманом був проведений цілий ряд досліджень шлюбу, включаючи психологічні і психофізіологічні дослідження багатьох сотень подружніх пар [Gottman, 1991, 1994; Gottman and Krokoff, 1989]. Фокус цих досліджень стосувався на стабільності подружжя, а не на його успішності. Основна теза цих робіт така: ключовим фактором, що впливає на стабільність подружжя, є баланс між позитивним та негативним стилями у вирішені сімейних конфліктів. Відповідно, інтерес дослідників полягав у визначенні стилів вирішення таких конфліктів та їх фізіологічних складових (частота серцебиття, гемодинамічні показники, стан різних систем організму при стресі) при відтворенні чоловіком і дружиною характерних конфліктних ситуацій в лабораторних умовах у присутності спостерігачів. Дослідники відзначають, що деякі стилі вирішення конфліктів ( «підтверджує», «легко змінюється», і «уникає конфліктних ситуацій») корелюють із стабільними шлюбами, у той час як «активно ворожий» або «відчужено неприязний» руйнують стабільність і призводять до розлучення. Вони так само виявили, що на стабільність шлюбу або його руйнування впливають різні стилі вираження і вирішення конфлікту, пов'язані з гендерними відмінностями [5].

Якоюсь мірою, стабільність є частиною благополучних сімейних стосунків, натомість задоволеність подружніми стосунками є одним з елементів, які підтримують стабільність.

Задоволеність шлюбом є основним параметром, що характеризує подружні стосунки. У цій думці ми схожі з достатньою кількістю дослідників, що досліджували особистісні і внутрішньоособистісні фактори задоволеності шлюбом [Альошина Ю.Є., 1987; Альошина Ю.Є., 19934; Гіппенрейтер Ю.Б., 1988; Захаров А.І., 1973; Мягер В . К., 1971; Навайтіс Г., 1998; Рімашеская Н., Ванної Д., 1999; и др.].  Інтерес вчених до цієї проблеми величезний. Левіс і Спаніер в огляді досліджень задоволеності шлюбом саме цю тематику виділили як одну з найбільш досліджуваних (Альошина Ю.С., 1987) [5].

Броман також підкреслює необхідність вивчення якості подружніх стосунків [Clifford. L. Broman, 2000] у зв’язку з ростом кількості розлучень. Дослідивши 1457 людей, 79% яких дуже задоволені своїм шлюбом, автор прийшов до наступних висновків: Задоволеність шлюбом і відчуття повного щастя не є синонімами. Будучи задоволеними шлюбом, 13% випробовуваних відчувають почуття образи на чоловіка і незадоволені відношенням.  Ще 13% мають такі почуття хоча б інколи, ще 9% вважають, що чоловік зробив щось непростиме. 4-5% цілком задоволених шлюбом одночасно подумують про розлучення. Таким чином, жінки можуть бути задоволені фактом збереження шлюбу, але не задоволені якістю взаємин у сімейній структурі. [5]

Альошина Ю.Є. наводить дані американських психологів про те, що задоволеність шлюбом залежить від стажу сімейного життя: крива у даному дослідженні має U образну форму. Тобто чим довший термін перебування у подружніх стосунках тим більша задоволеність ним.[5]

Юркевич Н.Г. подає зв’язок між задоволеністю шлюбом та задоволеністю працею, поділом домашньої праці (найвищий показник у випадку спільного виконання функцій), подібні дані були отримані Коновою А.В. (2001). Андрєєва Т.В. продовжує, ще одним зв’язком, а саме: задоволеністю шлюбом та ціннісними орієнтаціями. Спільні інтереси збільшують ймовірність задоволеності подружніми стосунками [2, 113-114].

Мацковський М. С., Харчев А. Г, стверджують, про зв’язок  мотивації вступу у подружні стосунки і задоволеністю шлюбом. Чим більше партнери при вступі у подружні стосунки керувалися морально-етичними мотивами тим більший був відсоток переживання задоволеності. [2, 114]

Підтвердженням  вищенаведеного твердження буде співставлення Обозова Н. Н.. Таблиця, демонструє мотиви входження у подружні стосунки і їх наслідки для подружжя [2, 115].

Таблиця

До досліджень Обозовим Н. Н. слід додати, думку Голод  С. І., який за допомогою дослідження  встановив, що найбільш нищівним  мотивом є матеріальний розрахунок і менш нищівним подружжя з співчуття (56, 2%) [2, 116].

Шишкіною О., проведена дослідження, як корелюють уявний ідеал чоловіка та задоволеність шлюбом. У жінок з групи задоволених реальний партнер у цілому відповідає ідеалу, а у групі мало задоволених, реальний партнер суттєво відрізняється від ідеалу. Шишкіна також стверджує, що задоволеність шлюбом чоловіків вище за жінок. Жінки більш орієнтовані на сім’ю, але менш задоволені нею, чоловіки ж навпаки. [2, 115]

Якщо звернути увагу  на дослідження Айшпур О.С., зовнішня привабливість жінки, пов'язується з іншими реалізованими нею у подружжі цінностями-якостями – тактовністю, вміння приймати позицію партнера тощо.. При дослідженні подружніх пар  з 5-річним стажем, що чим більше цінностей-якостей реалізовувала жінка у шлюбі для чоловіка, тим більш зовнішньо привабливою вона здається йому. У жінок подібної залежності не виявлено [2, 116].

Назарова Є. Б. стверджує, що задоволеність шлюбом у жінок взаємопов’язана із ступеню інтернальності чоловіків – чим вищі ступені інтернальності чоловіків, тим вище задоволеність шлюбом у їх жінок. Причому Реан А. А. стверджує, що інтернальність пов’язана із  відповідальністю та зрілістю особистості. Важливість зрілості особистості для успішної побудови сім’ї підкреслювали різні автори, а саме: Адлер А., Сисєнко В.А., Харітонов А.Н., Тимчєнко., Г.Н..   

Згідно з досліджень Конової А.В. виявлений також негативний зв’язок (кореляція) між задоволеністю браком у молодих матерів і показником «обмеженість інтересів у рамках сім’ї», у такому випадку ступінь задоволеності зменшується [2, 114].

  На основі власних досліджень Голод С. І. прийшов до наступного висновку, що «пошук духовно близького партнера в період залицяння - більш надійна основа благополуччя майбутнього шлюбу, ніж любовна пристрасть» [2, 116].

Представники рольової теорії (Парсонс Т., Бейлз Р., Харбер Б., Орт Р. и др.) вважають, що задоволеність шлюбом залежить від відповідності рольових очікувань партнерів рольовій поведінці.

Гурко Т.А. виділяє наступні чотири групи факторів задоволеності шлюбом:

1. Соціально-демографічні та економічні характеристики сім’ї (спільний дохід, вік, кількість дітей).
2. Характеристики зовні сімейної сфери життєдіяльності (професійна сфера, взаємовідносини подружжя з ближнім соціальним оточенням).
3. Установки та поведінка подружжя в основних сферах сімейної життєдіяльності (розподіл господарчо-побутових обов’язків і співпадіння установок у цій сфері сімейного життя, організація дозвілля) [2, 120].
4. Характеристики подружніх стосунків (емоційно-моральні цінності (почуття любові, поваги до партнера, спільні погляди та інтереси, подружня вірність)).

Продовжуючи дослідження феномену благополучності або неблагополучності  подружжя, потрібно розкрити поняття соціально-психологічного клімату.

Добринін О. А.  під  цим поняттям розуміє узагальнену інтегративну характеристику, яка відображає ступінь задоволеності подружжя основними аспектами життєдіяльності сім'ї, загальним тоном і стилем відносин. Виявилося, що найбільші відмінності благополучні і неблагополучні сім'ї мають за наступними показниками: задоволеність психологічною атмосферою в сім'ї, задоволеність спілкуванням, наявність психологічної підтримки подружжя. Істотні відмінності між благополучними і неблагополучними сім'ями виявлені також за критерієм задоволеності сексуальним відносинами і дозвіллям. Образ щасливого шлюбу у чоловіків формується переважно крізь призму психологічних, сексуальних компонентів подружжя, у жінок через побутову, рекреативну, сексуальну та психологічну підструктури подружжя (Добриніна О. А., 1993) [2, 117].

Доречним буде доповнити вищенаведену думку, переконливими дослідженнями С. І. Голод, що на відміну розповсюдженої точки зору про те, що сексуальна дисгармонія є головною причиною конфліктів та розлучень у шлюбі, провідним адаптаційним стрижнем у подружжі є пошук подружніх цінностей та потреб, тобто духовне єднання. 

Дослідження Андрєєвої Т. В., Толстова А. В., (2001р.); Назарова Є. Б., (2003 р.) дозволяють констатувати, що задоволеність у подружжі обох партнерів корелює між собою: більша задоволеність чоловіка в шлюбі відповідає більшому ступеню задоволеності дружини, і навпаки. При низькій задоволеності шлюбом чоловіка його дружина також не задоволена шлюбом.

Назарова Є. Б. також стверджує, що вагомим фактором є власний локус-контроль. Людина, яка бере відповідальність за все, що відбувається в її житті, більш задоволена подружжям не залежно від статі [2, 118].

Інше дослідження, в якому молоді подружні пари розглядалися в загальній вибірці (без поділу за статевою ознакою), показало, що до зниження задоволеності шлюбом приводять наступні прояви акцентуацій характеру: педантичність, підвищена акуратність, часта зміна настрою, властива циклотимам, зайва загостреність уваги на деяких факторах подієвого характеру [2, 119].

У благополучних подружжях всі взаємодії помірні, і зміна структур відбувається плавно. У проблемній - навпаки. Успіх сімейного життя криється у здатності змінюватися, удосконалюватися перебудовувати структуру сім'ї з урахуванням нових обставин і зрілості членів сім'ї 
[2, 121].

К. Роджерс виділив такі позитивні характеристики благополучних сімейних стосунків як: 

• відданість і співробітництво; 

• спілкування, що передбачає відкрите самовираження; 

• гнучкість відносин;

• самостійність. [6, 84]

Роджерс виходив з того, що сімейні відносини являють собою процес розвитку всіх членів родини. Особливу роль у зміцненні сімейних відносин він відводив спільного переживання радості в сім'ї, автентичності стосунків і толерантності членів сім'ї один до одного [6, 96].

У сфері сімейної психотерапії існують поняття функціональної і дисфункційної сім'ї (Варга А. Я.), функціональних і дисфункційної відносин (Сатир В.).

"Функціональна сім'я - це та сім’я, яка справляється з поставленими перед нею зовнішніми та внутрішніми завданнями. 
 Дисфункціональна сім'я, відповідно, - це та сім’я, яка з цими завданнями не справляется. Ніяких інших понять норми та патології в системному підході не існує. Кожна сім'я може виявитися дисфункціональною в якийсь момент свого життя" (Варга А. Я.г 2001, с_22). І далі: «Будь-яка ... конструкція хочемо і не можемо - це ознака дисфункції» як неузгодженість між претензіями і можливостями. В якості функціональності корисно визначити відповідність яку, висловлюючись психотерапевтичних мовою, можна охарактеризувати як «хочу і можу».

Ми погоджуємось з думкою Андрєєвої Т. В. про існування третього виду подружжя. Вона говорить: збільшується кількість сімей, які є настільки зруйнованими, а члени цих сімей настільки десоціалізованими, що їх стан можна охарактеризувати як цілком узгоджене по типу «не можу і не треба» (або ”ну і нехай”) У ряді випадків навіть буває не зовсім зрозуміло, чи хочуть свідомо деякі люди «жити добре». У цьому прикладі сім’я, явно не є функціональною, але і дисфункційною, за вищенаведеними критеріями, також назвати не можна (немає неузгодженості) [2, 122].

С.Лев-Старович (1990) вважає, що для вдалих (функціональних) та невдалих (дисфункціональних) шлюбів характерні насамперед наступні риси [7, 84]:

Таблиця 2

На нашу думку, слід звернути увагу на клінічні спостереження проведені R. Hemfelt, F. Minirth, P. Meier та на критерії визначення психологічно здорової сімї:

•  Врівноваженість батьків, відсутність депресії й психічного захворювання, відсутність крайніх фрустрацій через своє життя взагалі або в окремих її елементах. Якщо депресія була частиною їхнього минулого, то конструктивно з нею впоралися.
• Відсутність залежностей у батьків  - не лише алкоголізму чи вживання наркотичних засобів, а й маніакальних насильницьких дій, таких як трудоголізм, патологічної агресія, компульсивної витрати грошей, споживання їжі.
• Зрілість батьків - самодостатність, здатність справлятися зі своїм життям.
• Батьки, що задоволені Я-образом.
• Батьки, які мають здорові відносини з Богом. У найкращому сценарії: Бог - центр сімейної структури.
• Батьки присвячені підтримуванню щасливого шлюбу [8, 29-30].

Отож, визначення функціональної і дисфункційної сім’ї не є достатньо ємними, щоб охопити весь спектр реально існуючих сімей. 

Шнейдер Л. Б. говорить, що в дисгармонійних сім'ях позитивних актів взаємодії між членами сім'ї менше, ніж негативних. Причому, позитивних актів до сторонніх осіб зберігається більше, ніж до членів своєї родини. У дисгармонійних і благополучних сім'ях виникають одні і ті ж проблеми, але за наявності зрілих сімейних відносин взаємно позитивну поведінку в ситуаціях, які потребують вирішення проблем, переважає. Хороший фермер - не той, у якого на фермі не росте бур'янів. Це такий фермер, який збирає великий урожай [6, 97]

Швидше за все, до числа таких сімей можна віднести ті, які хочуть і можуть звертатися за допомогою до психотерапевта з приводу своїх проблем.

Н. Пезешкіан говорить, що неузгодженість між партнерами, існує на рівні людських цінностей, поведінкових реакцій. Наприклад один з партнерів у сім’ї може цінувати більше прямоту, тобто висловлюватиметься просто «правда в очі», інший натомість ввічливість, тобто буде у комунікативному контакті стриманий, обережний. [6, 27-30]

Поняття функціональних та дисфункційних стосунків у парі.

Сатір В. вважає, що проблема не у існуванні труднощів, критичних життєвих ситуацій, проблемах міжособистісного характеру, а у способі їх вирішення і ставлення до них, а саме у особистісній взаємодії, у відповідному, конструктивному способі вирішення. [9, 30-31]

Андреева Т.В. підкреслює, що багато в чому таке розуміння успішності перегукується з розумінням функціональних стосунків в парі у Сатир В. (тому що при дисфункційному спілкуванні в парі не може бути ні задоволеності відносинами, ні гармонійного розвитку подружжя), а також з розумінням функціональної сім'ї у Варги А. (перехід на наступні стадії сімейного циклу неможливий без виконання сім'єю основних функцій) [2, 123].

Узагальнюючи хочемо сказати, що основі порушення функцій сім’ї можуть лежати найбільш різноманітні фактори: дисгармонія в інтимних стосунках, психологічна несумісність партнерів, відсутність навичок та низька культура спілкування, незадовільні умови життя та ін. Наприклад, причиною порушення виховної функції може стати відсутність у батьків відповідних знань і навичок і, як наслідок, їх батьківська невпевненість або конфлікти між батьками, які призводять до суперечливого виховання дитини. Не менш вагомим є фактор втручання в виховання інших членів родини (бабусь і дідусів та ін.) У спробах самостійно впоратися із проблемами звичайно використовуються наступні сімейні захисти: знаходження "козла відпущення”; формування внутрішньосімейної коаліції; емоційні втечі; спроби відновити баланс за допомогою авторитетної особистості; зниження значимості партнера за рахунок установлення позашлюбного зв'язку; розрядка фрустрованої потреби в емпатії шляхом агресивної поведінки; відмова від задоволення своїх емоційних і сексуальних потреб; легковажне ставлення до сімейних міфів, легенд, сценаріїв. створення сімейних міфів - у тому числі про сексуальну або психічну хворобу чоловіка [8, 13-18].

Також потрібно додати, що у дисфункціональних шлюбах сучасної України та Росії розповсюджений такий механізм подружнього захисту, як розщеплення, що зустрічається у двох формах (Г. С. Кочарян і А. С. Кочарян, 1994). В одному випадку дружини мають особистісні проблеми проектуючи на інших, що мають подібні проблеми, тобто переносять поза рамки сім’ї. П. Жане перший французький дослідник даного феномену називає даний тип людей психастеніками пояснюючи: «Психостенік пам’ятає про неприємне пережиття, але говорить, що воно сталося з кимось іншим»[13]. Наприклад, чоловіки із сексофобією створюють міф «Ми чисті, інші брудні». При другому варіанті, високоморальна дружина алкоголіка з подавленими гедоністичними, егоїстичними й садистичними потребами, у цьому випадку відбувається патологічне взаємне доповнення несхожих між собою людей, при якому вони задовольняють невротичні потреби один одного, називають комплементарністю [14, 331].

Задоволеність у шлюбі набагато більше обумовлена відсутністю взаємної фрустрації, ніж  обсягом  задоволень, які доставляються  один одному. Виділено ряд причин, що обумовлюють подружню дисгармонію:

1. партнери одержують у шлюбі мало підкріплень;
2. у шлюбі задовольняється занадто мало потреб;
3. підкріплення в шлюбі не приносить задоволення;
4. нове поводження не одержує підкріплення, один з подружжя дає більше підкріплень, ніж одержує;
5. позашлюбні джерела задоволення конкурують зі шлюбними;
6. замість позитивного підкріплення використовується аверсивний контроль (критика, погрози, вимоги, бойкот і т.п.) [11, 94].

У подібних шлюбах спостерігається  три типи патологічного взаємного доповнення подружжя: 1) суперництво - з боротьбою за лідерство, відкритою конфронтацією, взаємними обвинуваченнями, бійками; 2) псевдоспівробітництво - з ігноруванням проблем у взаєминах, відсутністю справжнього взаєморозуміння; 3) ізоляція - інерція взаємин з інкапсуляцією почуття любові, що придушується витиснутими негативними емоціями. [8, 27]

Одним з підходів до даної  проблематики  є теорія А.Хорні, яка  виділила три трансферних тенденції, що лежать в основі суперництва подружжя.

1. Я боюся залежати від чоловіка, як залежала від батьків. Тому я буду уникати 
   прихильності до тебе й подарую свою любов іншому чоловікові.
2. Я краще зроблю тебе залежним від мене. Тому я буду піклуватися про тебе, але 
   фліртувати з іншими, щоб збудити твої ревнощі.
3. Ти ревнуєш мене й хочеш позбавити мене шанувальників і моєї привабливості. Тому я буду фліртувати тобі на зло [7, 84].

Приводом  для подружніх конфліктів і звернення до психотерапевта звичайно служать: незавершені відносини з батьківською родиною, втрата ілюзій, переживання розгубленості, подружня зрада й загроза розлучення, проблеми цивільного шлюбу. Згадані ситуації виявляють компенсовані до цього порушення взаєморозуміння, егоцентризм, конфліктність [7, 85-87].

Якщо говорити про динаміку функціональної сім’ї, або краще сказати у сім’ї, де панують функціональні стосунки, їх члени:

Відверто  спілкуються між собою та слухають один одного, підтримують один одного, навчають поважати інших, розвивають довіру до людей, мають почуття гумору і не відмовляються від гри та розваг, мають поняття про розподіл обов’язків, навчають дітей поняттю добра і зла, цінують приналежність до сім’ї та її традиції, поважають особистісну потребу усамітнення та індивідуальні межі, цінують служіння один одному («баланс брати і давати»), цінують спільний стіл, люблять спільне проводження дозвілля. Вміють розпізнати свої проблеми і звернутися за допомогою. А також, вміють висловлювати як приємні почуття так і негативні, а саме : злість,  прикрість, ненависть. Вміло оперують або вчаться оперувати власною відповідальністю. Вміють вести розмови безпосередньо, а не через третю особу, співчувають і вміють дистанціюватися.[8, 94]

Узагальнено за допомогою порівняльної таблиці, яку наводить В.Д. Москаленко можна подивитися на різницю між функціональними і дисфункційними стосунками. [11, 96]:

Таблиця

Висновок

Досліджуючи наукову  літературу, щодо благополучності або не благополучності подружньо-сімейних стосунків ми прийшли до висновку, що у літературі по сімейним проблемам існує певна розмитість у термінології.

Щоб зрозуміти проблему благополучних і неблагополучних  стосунків у сім’ях дивимось крізь  такі критерії та використовуємо поняття:

Стабільності-збереження подружніх відносин, що виключає розлучення або відхід одного з подружжя з родини. Причому дійсність конфлікту або будь якої кризи є можливістю для подружньої пари стати більш гнучкою, як структура, а взаємовідносини у парі більш глибокі. У даному понятті важливим критерієм є щастя - задоволеності від подружніх стосунків. Важливим елементом для подальшої стабільності є соціально-психологічна готовність. Ключовим фактором є баланс між позитивним та негативним стилями у вирішені сімейних конфліктів подружньої взаємодії.