Болонський процес в Україні

Вступ

1. Я вважаю, що тема Болонського процесу актуальна сьогодні, причому не тільки для України, але й для більшості країн Європи. Болонський процес започаткований 19 червня 1999 року представниками 29 країн. Він втілює стратегічний напрямок розвитку Європи з метою створення загальноєвропейського простору вищої освіти.
2. Мета моєї роботи – розглянути головні принципи, проблеми та перспективи Болонського процесу, визначити, наскільки вища освіта України відповідає його вимогам.
3. На мою думку, сучасні студенти повинні знати загальні положення Болонського процесу, тому що реформування вищої освіти стосується, перш за все, саме них як майбутніх спеціалістів. Їх рівень залежить від якості освіти, яку вони отримують в контексті реформування освітньої системи.
4. Серед використаної літератури – «Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін)», його упорядники: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д. Метою цього видання є ознайомлення українського освітнього співтовариства з основними документами, прийнятими в рамках Болонського процесу. Знання цих документів дозволяє українським вищим навчальним закладам оцінювати свої можливості вжиття окремих заходів, спрямованих на упорядкування структур і дій, прийнятих європейським освітнім співтовариством.

У монографії Л.Л. Товажнянського «Болонський процес: цикли, ступені, кредити» подано аналіз основних офіційних документів Болонського процесу стосовно ступенів і циклів вищої освіти, а також системи кредитів ECTS.

 Основна частина

  Інтеграційний процес у науці й освіті має дві складові: формування співдружності провідних європейських університетів під егідою документа, названого Великою Хартією університетів, та об’єднання національних систем освіти і науки в європейський простір з єдиними вимогами, критеріями і стандартами.

  Болонський процес – це процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. З самого початку Болонський процес був покликаний збільшити конкурентоспроможність і привабливість європейської вищої освіти, сприяти мобільності студентів, полегшити працевлаштування за рахунок введення системи, що дозволяє легко визначити рівень підготовки та ступінь випускників. Ще однією важливою метою, яка була поставлена з самого початку, є забезпечення високої якості навчального процесу. У процесі множинних зустрічей міністрів освіти були розроблені основні положення єдиного освітнього процесу. Поділ учнів на студентів і аспірантів було запропоновано замінити кваліфікаційними ступенями з акцентом на результатах навчання.

 Для досягнення цього було запропоновано прийняти зручні та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій; ввести в своїй основі двоступеневу структуру вищої освіти; використати єдину систему кредитних одиниць (систему ECTS – European Community Course Credit Transfer System), яку ще називають системою кредитних заліків тощо; ввести уніфіковані і взаємно визнані на європейському просторі додатки до диплома; напрацьовувати, підтримувати й розвивати європейські стандарти якості із застосуванням порівняльних критеріїв, механізмів і методів їх оцінки відповідно до вимог ENQA.

  На всіх етапах Болонського процесу було проголошено, що цей процес добровільний; багатоваріантний; поступовий; такий, що ґрунтується на цінностях європейської освіти й культури.

Але не слід ідеалізувати Болонський процес. Він нерівномірний, суперечливий, складний. Як приєднання до цього процесу, так і неприєднання мають свої переваги та ризики. Втім, з урахуванням  усіх «за» і «проти» для країн, які прагнуть до економічного і суспільного  розвитку, як і, зрештою, до вступу в  Європейський Союз, альтернативи Болонському  процесові немає.

У багатьох відносинах, Болонський процес став революційним у сфері  європейської вищої освіти. Його початок  можна віднести ще до середини 1970-х  років, коли Радою міністрів Європейського  союзу була прийнята резолюція про  першу програму співробітництва  у сфері освіти. Потім чотири з  міністрів освіти, що брали участь у святкуванні 800-річчя паризького університету Сорбона в 1998 році, зійшлися думками про те, що сегментація європейської вищої освіти в Європі заважає розвитку науки та освіти. Ними була підписана Сорбонська декларація. Рішення брати участь у добровільному процесі створення Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) було оформлено через рік у Болоньї представниками 29 країн (Болонська декларація, 1999). Це була унікальна угода, тому що сьогодні процес включає в себе 47 країн-учасниць. Офіційною датою початку процесу прийнято вважати 19 червня 1999 року, коли було підписано Болонську угоду. Болонський процес відкритий для приєднання інших країн.

«Сорбонська декларація» була підписана в 1998 році міністрами чотирьох країн, а саме Франції, Німеччини, Великобританії та Італії. Мета декларації полягає у створенні спільних положень із стандартизації Європейського простору вищої освіти, де мобільність слід заохочувати як для студентів і випускників, так і для підвищення кваліфікації персоналу. Крім того, вона повинна була забезпечити відповідність кваліфікацій сучасним вимогам на ринку праці.

Цілі декларації були підтверджені в 1999 році, при підписанні Болонської декларації, в якій висловили свою готовність взяти на себе зобов’язання підвищити конкурентоспроможність європейського простору вищої освіти, підкреслюючи необхідність збереження незалежності і самостійності всіх вищих навчальних закладів. Всі положення Болонської декларації були встановлені як заходи добровільного процесу узгодження, а не як жорсткі юридичні зобов’язання.

Після прийняття Болонської декларації було створено офіційні структури, в основу яких покладено дві групи: «велику» і «малу робочу». До першої групи ввійшли представники від  кожної країни, що підписала декларацію. До другої, яку називають Керівним комітетом, увійшли: 1) делеговані члени  від держав, що головують у ЄС у період між зустрічами міністрів (Португалія, Фінляндія, Німеччина, Франція, Швеція, Чеська Республіка); 2) члени  Європейської Комісії; 3) делегати двох європейських організацій – Асоціації  європейських університетів і Конфедерації спілок ректорів ЄС.

На засідання обох груп запрошують членів різних неурядових організацій, які відображають інтереси університетських і студентських спільнот. Уже сьогодні до Болонського процесу залучено багато фізичних та юридичних осіб. Склад учасників постійно розширюється.

Існує три рівні організації  Болонського процесу: міжнародний, національний, інституційний.

Основним елементом міжнародного рівня є конференція міністрів  освіти, яка проводиться кожні  два роки, щоб оцінити прогрес  та встановити керівні принципи та пріоритети на черговий період.

На національному рівні  здебільшого задіяний уряд, ректори  університетів, студентські спілки, і навіть, у деяких випадках страхові агенції, роботодавці. Більшість країн-учасниць вже виконало свою функцію на цьому  рівні – змінило своє законодавство  у відповідності з цілями БП. В  залежності від країни та ступеня  розвитку її системи вищої освіти деякі вводять Європейську кредитно-трансферну систему.

На інституційному рівні  задіяні адміністрації закладів вищої освіти, їх факультети та відділення, студенти, викладацький склад. Пріоритети різняться в залежності від країни та закладу. Варто зазначити, що цей рівень найважливіший, адже, як виявиться пізніше, саме на ньому і виникають основні проблеми. Як в постановці завдань, так і в їх виконанні.

Тут вже кілька разів згадували  про ECTS, тому варто пояснити це поняття. Європейська кредитно-трансферна система (ECTS) – це система, яка створена для забезпечення єдиної міждержавної процедури виміру й порівняння результатів навчання студентів. Вона працює також для забезпечення мобільності студентів, спрощує розуміння і порівняння навчальних програм.

ECTS базується на тому принципі, що студент стаціонару за навчальний рік повинен отримати 60 кредитів. Саме поняття кредиту досить розмите. Фактично воно базується на певній кількості годин роботи. Кредити у даній системі можна отримати лише при успішному виконанні роботи, передбаченої навчальним планом. Але під успішним виконанням розуміється відвідування лекцій, семінарів, самостійних та індивідуальних занять, підготовки власних проектів, складання іспитів.

Оцінка за шкалою ECTS майже не відрізняється від добре відомої нам «п’ятибальної».

Фактично єдина відмінність  – це наявність двох двійок: «з правом перездачі» та «без права перездачі».

Приблизний опис оцінок «(табл.1)»

                                                                                               «Таблиця 1»

                                  Приблизний опис оцінок

Захопивши всі знання про  Болонський процес, тепер варто подивитись на те, як відбувається модернізація вищої освіти в Україні.

Проголошення України  незалежною державою призвело до руйнування централізованих зв’язків та викликало  необхідність переходу до ринкової економіки. Побудова розвинутої держави європейського  рівня вимагає підвищення рівня  самосвідомості та загальної освіти у громадян. Тому сьогодні перед  суспільством постало питання належного  виховання молодого покоління. Основний тягар вирішення проблеми ліг на заклади освіти, зокрема, на вищі учбові заклади. З їх стін повинна виходити зріла, свідома молодь, яка розуміє своє місце в країні, яка хоче зайняти належну позицію у світовому співтоваристві. Молоді люди повинні бути готові до праці і життя в нових умовах господарювання, професійної орієнтації та зовнішніх обставин, які значно відрізняються від умов, в яких жили та виховувались їх батьки.

В наш час Україна має  можливості і об’єктивну потребу  інтегруватись в європейський освітній простір. Формування єдиного освітнього європейського простору сприятиме розробці єдиних стандартів освіти, узгодженню нормативно-правової бази країн у сфері освіти, вдосконаленню управлінської структури освітнього комплексу на рівні країни і регіонів на основі залучення досвіду інших країн, розвитку міжнародного ринку освітніх послуг, який у перспективі для України може стати значним джерелом валютних надходжень, а також людському розвитку в Україні, оскільки це розширить можливості для громадян здобути освіту, пройти освітню практику поза межами нашої держави і використати зарубіжний досвід на користь розвитку України.

У 1998 році у м. Болоньї  європейськими міністрами освіти була підписана спільна декларація про  єдині засади розбудови системи  вищої освіти у Європі.

Щоб Україна приєдналася  до Болонського процесу, треба було провести серйозні реформи в галузі освіти. Українська вища освіта та європейська  багато в чому відрізняються один від одного.

До цього можна додати, що Україна, рішеннями Верховної Ради та президента В.Ющенка особисто, оголосила про свій намір вступити до Європейського Союзу і вважає цей вибір найбільш правильним і остаточним. У нашій країні вже багато зроблено для приведення у відповідність до європейських норм законодавства, розпочато серйозні перебудові процеси в усіх сферах. Дуже важливим кроком наближення до європейських стандартів стало реформування комплексу вищої освіти в Україні, але існує забагато «за» і «проти», адже мають місце різні погляди на сучасний стан та суттєві зміни в освітньому комплексі нашої країни. Велика кількість викладачів та студентів вважають, що освіта в Україні не потребує реформування. З цією думкою неможливо не погодитися, адже наша освіта не гірша, а подекуди навіть краща, ніж закордоном, вона просто зовсім інша.

Наведемо як приклад такі дані: вищі навчальні заклади Радянського  Союзу навіть у найкращі часи приймали лише 10-15% випускників середньої школи, і в цьому була запорука високої якості колишньої радянської освіти. Сьогодні вищі навчальні заклади України приймають на навчання до 70% випускників, тобто у 7 разів більше, ніж дозволяє нормальний розподіл інтелекту. Ось чому якість освіти катастрофічно впала.

Престиж освіти, високої  кваліфікації в Європі традиційно дуже високий. Там знають і розуміють, що здолати освіту здатна не кожна  людина. Вищу освіту спроможний здобути  заледве один з десяти тих, хто  навчався у школі, а до вищих студій (на магістерському та докторському рівнях) доходить не більше 10-15% випускників бакалаврату. У Європі завершують середню освіту на високому рівні лише ті, хто має намір вступити до вищих навчальних закладів. Це приблизно від 15% до 25% усіх учнів середніх шкіл.

Нині в Україні налічується 1006 вищих навчальних закладів, здатних  прийняти 700 тис. випускників середніх шкіл. За прогнозами європейських фахівців, Україні достатньо мати 40-50 вищих навчальних закладів. Але навіть для такої кількості ВНЗ Україна, за твердженням європейських експертів, не має сьогодні достатнього кадрового потенціалу.

За європейським стандартом дипломований фахівець відразу займає робоче місце і виконує свої посадові обов’язки. Диплом гарантує високий  рівень підготовки. Приймаючи фахівця, фірма впевнена, що він підготовлений  на належному рівні. Гарантія цього  – високе реноме університету. Якщо фахівець не буде підготовлений належним чином і фірма матиме до нього  претензії, імідж університету може бути втрачений назавжди, його рейтинг  серйозно постраждає.

За кордоном прийнята двоступенева система вищої освіти. Університети готують бакалаврів і магістрів. Диплом бакалавра свідчить про повну вищу освіту. Хто бажає продовжити навчання, стає спершу магістром, а потім може отримати науковий ступінь доктора.

Наші ВНЗ сьогодні забезпечують чотири рівні підготовки фахівців з вищою освітою: заклади 1-2 рівнів акредитації готують молодших спеціалістів і бакалаврів, у закладах 3-4 рівнів готують бакалаврів, спеціалістів і магістрів. За кордоном цього не розуміють.

Отже, треба уніфікувати  освітньо-кваліфікаційні рівні, перейти  на двоступеневу систему освіти відповідно до європейських стандартів.

Взагалі, модернізація освіти в Україні почалася із запровадження  кредитної системи, що обумовлює кредитно-модульну організацію навчального процесу.  Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка базується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів. Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу.

Змістовий модуль – це система  навчальних елементів, поєднаних за ознакою відповідності певному  навчальному об’єктові.

Метою впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників  та престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі.

Для впровадження КМСОНП вищий  навчальний заклад повинен мати такі основні елементи ECTS: інформаційний пакет (загальна інформація про університет, назва напрямів, спеціальностей, анотації із зазначенням обов’язкових та вибіркових курсів, методики й технології викладання, залікові кредити, форми та умови проведення контрольних заходів, система оцінювання якості освіти тощо), договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом, академічну довідку оцінювання знань, що засвідчує досягнення студента в системі кредитів і за шкалою успішності на національному рівні та за системою ECTS.

Формування індивідуального  навчального плану студента здійснюється на підставі переліку змістових модулів, сформованих на основі освітньо-професійної  програми підготовки і структурно-логічної схеми підготовки фахівців. Реалізація індивідуального навчального плану  студента здійснюється протягом часу, який не перевищує граничного терміну  навчання.

Нормативний термін навчання визначається на підставі галузевих  стандартів вищої освіти. Граничний  термін може перевищувати нормативний на 1 рік.

Індивідуальний навчальний план студента включає нормативні та вибіркові змістові модулі, що можуть поєднуватися в певні навчальні  дисципліни. Нормативні змістові модулі необхідні для виконання вимог  нормативної частини освітньо-кваліфікаційної  характеристики. Вибіркові змістові модулі забезпечують підготовку до виконання  вимог варіативної частини освітньо-кваліфікаційної  характеристики, у тому числі відповідність  обсягові підготовки, передбаченому  нормативним терміном навчання. Вони дають можливість здійснювати підготовку за спеціалізацією певної спеціальності  та сприяють академічній мобільності  й поглибленій підготовці в напрямах, визначених характером майбутньої діяльності. Сукупність нормативних змістових  модулів визначає нормативну складову індивідуального навчального плану  студента. Змістові модулі соціально-гуманітарних та фундаментальних нормативних  навчальних дисциплін на споріднених  напрямах мають бути уніфіковані  в установленому порядку. Індивідуальний навчальний план студента за певним напрямом формується особисто студентом під  керівництвом куратора в КМСОНП.

При формуванні індивідуального  навчального плану студента на наступний  навчальний рік враховується фактичне виконання студентом індивідуальних навчальних планів поточного та попередніх навчальних років. Формування плану  студента за певним напрямом передбачає можливість індивідуального вибору змістових модулів із дотриманням  послідовності їх вивчення відповідно до структурно-логічної схеми підготовки фахівців. При цьому сума обсягів  обов’язкових та вибіркових змістових  модулів, передбачених для вивчення протягом навчального року, повинна  становити не більше 44 кредитів.

Система дає змогу здійснювати  перехід студента в межах споріднених  напрямів підготовки. Спорідненість  напрямів підготовки визначається спільністю переліку змістових модулів, які  належать до нормативної складової  індивідуального навчального плану  студента цих напрямів підготовки, коли різниця між обсягами необхідних змістових модулів може бути засвоєна студентом у межах граничного терміну підготовки.

Зарахування змістових модулів, включених до індивідуального навчального плану здійснюється за результатами певного виду контролю якості освіти студента протягом навчального року, зазвичай без організації екзаменаційних сесій. Система оцінювання якості освіти студента (зарахування залікових кредитів) має бути стандартизованою та формалізованою.

Для впровадження КМСОНП слід дотримуватися таких принципів:

• Порівняльної трудомісткості кредитів, яка полягає в досягненні кожним студентом встановлених ECTS норм, що забезпечують академічну мобільність студентів, державне та міжнародне визнання результатів освіти на конкретних етапах виконання студентом індивідуального навчального плану.
• Кредитності – суть її декомпозиції змісту освіти та навчання на відносно єдині та самостійні за навчальним навантаженням студентів частки, які забезпечують:

1. На рівні індивідуального навчального плану – набір заданої трудомісткості кількості кредитів, які відповідають розрахунковій нормі виконання студентом навчального навантаження в умовах КМОНП;

2. На рівні вивчення навчальної дисципліни – набір заданої для даної дисципліни кількості кредитів, що включають у себе виконання необхідних видів діяльності, передбачених програмою вивчення навчальної дисципліни.

• Модульності – визначає підхід до організації оволодіння студентом змістовими модулями та проявляється через специфічну для модульного навчання організацію методів і прийомів навчально-виховних заходів, основним змістом яких є активна самосійно-творча пізнавальна діяльність студента.

• Методичного консультування – полягає в науковому та інформаційно-методичному забезпеченні діяльності учасників освітнього процесу.
• Організаційної динамічності – суть її в забезпеченні можливостей зміни змісту навчання з урахуванням динаміки соціального замовлення і потреб ринку праці.
• Гнучкості та партнерства – у побудові системи освіти таким чином, щоб зміст навчання й шляхи досягнення цілей освіти та професійної підготовки відповідали індивідуальним потребам і можливостям студента.
• Пріоритетності змістової та організаційної самостійності й зворотного зв’язку – полягає у створенні умов організації навчання, що вимірюється та оцінюється результатами діяльності студентів.
• Науковості та прогностичності – визначається побудовою стійких зв’язків змісту освіти з науковими дослідженнями.
• Технологічності та інноваційності – суть її у використанні ефективних педагогічних та інформаційних технологій, що сприяє якісній підготовці фахівців з вищою освітою та входженню до єдиного інформаційного та освітнього простору.
• Усвідомленої перспективи – полягає в забезпеченні умов для глибокого розуміння студентом цілей освіти та професійної підготовки, а також можливості їх успішного досягнення.
• Діагностичності – забезпечується можливістю оцінювання рівня досягнення та ефективності сформульованих і реалізованих у системі цілей освіти та професійної підготовки.

Висновок

Болонський процес – один з інструментів не лише інтеграції в Європі та в Європу, а й інструмент загальної світової тенденції нашого часу – глобалізації. Цілі Болонського  процесу: підвищення якості освітніх послуг та набуття європейською освітою  незаперечних конкурентних переваг; розширення доступу до європейської освіти; формування єдиного ринку праці вищої кваліфікації в Європі; розширення мобільності студентів та викладачів; прийняття порівняльної системи ступенів вищої освіти з видачею зрозумілих в усіх країнах Європи додатків до дипломів.

Наша система вищої  освіти потребує найшвидшого та найефективнішого реформування. Інтегруючись у євро простір, ми повинні збагнути не лише законодавство та стандарти наших  сусідів, але й зрозуміти їхні погляди на життя, навколишній світ, людину та її існування у соціумі.

Необхідно змінити ставлення  людей до освіти. На жаль, зараз ми спостерігаємо катастрофічну ситуацію: молоді люди прагнуть здобути не вищу освіту, а диплом, тобто папірець, що підтверджує їхню причетність  до освіти та надає право і можливість знайти роботу, зайняти певну посаду. Дипломи мають майже всі, але  до цих документів не прикріплені  відповідні знання.

Модернізація освіти в  Україні почалася із запровадження  кредитної системи, що обумовлює  кредитно-модульну організацію навчального  процесу.

Попри всі труднощі у багатьох ВНЗ нашої держави розпочалася напружена праця ректорату, професорського та викладацького складу щодо створення необхідної для забезпечення переходу на європейський стандарт. Наближаючись до європейських стандартів освіти, ми закладаємо основу майбутнього розвитку потенціалу нашої держави.