Біоресурси: поняття, класифікація

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ, АДМІНІСТРУВАННЯ ТА ПРАВА

 

 

 

Факультет менеджменту              Кафедра менеджменту альтернативних джерел

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни організація і економіка використання біоресурсів на тему:

«Біоресурси: поняття, класифікація»

 

 

 

 

                                                                                  Виконала:

                                                                                  Студентка групи 31-ММС

                                                                                  Білик Олена Миколаївна

 

                                                                                  Перевірила: Токарчук Д.М.

 

 

 

 

Вінниця – 2013

ПЛАН

Вступ

1. Загальна характеристика про біоресурси
1. Рослинні ресурси
2. Тваринні ресурси

2. Еколого-економічні аспекти використання біологічних ресурсів

3. Заходи з охорони і відтворення біологічних ресурсів

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Біологічні ресурси –  біологічні компоненти біосфери, створені життєдіяльністю продуцентів, конкурентів  і редуцентів. Біологічні ресурси  – це продукти харчування людей, корм тварин, сировина та корисні копалини органічного походження. До біологічних  ресурсів відносять рослинний та тваринний світ.

Особливої гостроти й актуальності набуває в Україні охорона  біоресурсів. На ці потреби у республіці витрачається близько 60% усіх державних капітальних вкладень, що виділяються на охорону навколишнього середовища.

Україна належить до країн  з дуже великими обсягами та високою  інтенсивністю використання різноманітних  біологічних ресурсів. Цьому сприяє як наявність їх значних багатств, добра господарська освоєність та доступність території, зростаючі потреби в цих ресурсах, сприятливі умови для їх експлуатації.

 Тому, найважливішим завданням  є охорона біологічних ресурсів, що здійснюється різними шляхами. Найбільш відомою є так звана пасивна охорона, тобто збереження видів тварин і рослин, які підлягають прямому й опосередкованому винищенню. Охорона біологічних ресурсів здійснюється різними шляхами. Найбільш відомою є так звана пасивна охорона, тобто збереження видів тварин і рослин, які підлягають прямому й опосередкованому винищенню. Також для збереження біологічних ресурсів по всьому світу створені і продовжують створюватися спеціальні природоохоронні території та об'єкти: природні заповідники, національні парки, біосферні заповідники та ін.

 

 

 

 

 

1.Загальна характеристика про біоресурси

Під біологічними ресурсами  розуміють запаси організмів, що забезпечують існування біосфери – загальнопланетарної  оболонки, склад, будова та енергетика якої зумовлені минулою і сучасною діяльністю всієї сукупності живих  і рослинних організмів на Землі. Цією діяльністю забезпечуються найважливіші процеси, що протікають у природі (фотосинтез, дихання, біогеохімічні кругообіги тощо). З нею тісно пов’язане формування всіх інших природних ресурсів: сировинних (каустобіоліти, карбонати та ін.), кліматичних (через особливості підстилаючої поверхні), водних (участь організмів у природному самоочищуванні води), земельних (гумус і самоочищення ґрунтів), рекреаційних [3]. У широкому розумінні біологічні ресурси об’єднують три основні групи організмів: продуценти (організми, що створюють органічну речовину з неорганічних сполук), консументи (живляться органічною речовиною) та редуценти (живі істоти –бактерії та інші мікроорганізми, які перетворюють органічні залишки в неорганічні). У більш вузькому, практичному розумінні біологічні ресурси розглядаються як сукупність рослинних ресурсів та ресурсів тваринного світу. Рослинні ресурси представлені на територіях і акваторіях вищими рослинами, грибами, мохами, лишайниками, водоростями, які використовуються або можуть бути використані для потреб суспільства. Господарське значення мають лісові, степові, лучні, болотні та водні рослинні ресурси.

Так,  біологічні ресурси  належать до числа відновлюваних  природних ресурсів, хоч протягом історії людства, у тому числі  й у межах України, можна навести  чимало прикладів часткового або  й повного зникнення окремих  видів рослин і тварин, що примушує нас використовувати термін "відновлювані" з певними застереженнями.

Не дивлячись на велике розмаїття біологічних ресурсів та їх унікальну роль у історико-економічному розвитку суспільства, біота України посідає досить скромне місце у загальному природоресурсному потенціалі (ПРП) країни. Виняток становлять хіба що лісові ресурси, частка яких у ПРП окремих областей, за підрахунками В.Руденка [5], сягає 16-17,5% (Івано-Франківська, Закарпатська, Волинська, Рівненська). До них наближаються Житомирська, Чернівецька (по 12,6%) та Львівська (11,1%) області. Проте загалом частка лісових ресурсів не перевищує 4,2% ПРП держави. Ще скромніше виглядає роль фауністичних ресурсів, частка яких по окремих областях не досягає і 1% сумарного ПРП (в цілому по Україні - 0,5%) і лише у Херсонській, Миколаївській та Чернігівській областях вона дещо вища.

Як відомо, використання людиною живих організмів біосфери почалося з моменту її становлення  та безперервно посилювалося зі зростанням чисельності і потреб людства. Найбільш поширеним є пряме використання живих організмів і вироблених ними продуктів – у їжу, як сировину, будівельні матеріали тощо. Крім того, людина використовує біологічні ресурси і опосередковано – як джерело кисню для дихання і технологічних процесів, для зв'язування вуглекислоти, регуляції стоку, захисту полів від дії вітру, задля задоволення естетичних потреб тощо.

Отже, біологічні ресурси  мають універсальну цінність для  людства.

 

1.1. Рослинні ресурси

Рослинні ресурси –  це всі рослинні організми (вищі рослини, гриби, мохи, лишайники, водорості), які ростуть на територіях і акваторіях та використовуються або можуть бути використані для різних потреб суспільства. Серед них особливе господарське значення мають лісові ресурси.

Ліси займають близько  третини поверхні земної кулі. Крім того, дуже важливими є санітарно-гігієнічна, бальнеологічна та рекреаційна функції  лісів. Ліси цінні ще й тим, що є  відновними ресурсами і виробляють приблизно дві третини органічної речовини, яка створюється на Землі.

Лісові ресурси – це сукупність матеріальних благ лісу, які можна використати без шкоди навколишньому середовищу з найбільшою господарською ефективністю.

Вплив антропогенних факторів на ліси проявляється як прямо (знищення при вирубці, будівництві, створенні  водосховищ, відкритих розробках  корисних копалин, пожежах тощо), так  і опосередковано - внаслідок зміни  екологічних умов (при зрошенні, осушенні, засоленні ґрунтів, забрудненні  середовища шкідливими хімічними речовинами тощо) [4, c. 342].

Відновлення лісу може здійснюватися трьома шляхами: перший –природне лісовідновлення з використанням комплексу лісівничих заходів; другий – штучне лісовідновлення, тобто висівання насіння або висаджування сіянців та саджанців, вирощених у лісових розсадниках; третій – комбіноване лісовідновлення, яке поєднує природне і штучне відновлення на одній площі.

Не лише лісові ресурси  виконують різноманітні господарські функції у суспільстві. Трав'янисті рослинні ресурси відіграють не менш важливу роль. За значенням для  людини їх поділяють на такі групи:

- цінні кормові рослини;

- лікарські рослини;

- технічні рослини;

- решта – декоративні та інші рослини.

Слід зазначити, що рослинність  жодної природної зони не підлягала  такому катастрофічному впливу людини, як рослинність степів, особливо за останні 150-200 років, коли зовнішній  вигляд цієї ландшафтної зони докорінно  змінився.

Крім рослинності степів, відновленню й охороні підлягають також луки і пасовища, болотні  масиви (як важливі гідрологічні і  кліматичні регулятори), а також  дикорослі види рослин, З господарською  метою використовують лише незначну частину величезної кількості видів  дикорослих рослин. Основними напрямками використання дикорослих рослин є виготовлення лікарських препаратів, отримання масел, меду та інших продуктів. Останнім часом  кількість видів дикорослих рослин значно скоротилася, а багато видів  стали рідкісними та зникаючими [4, c. 350].

Отже, рослинні ресурси –  один з найважливіших видів біологічних ресурсів. Це вичерпні, але відновні ресурси багатоцільового призначення, які мають величезне значення: є джерелом різноманітних матеріалів, палива, грибів, плодів, ягід, горіхів і лікарських рослин. Але при цьому рослини ще й найбільш беззахисні перед діяльністю людини, тому їх охорона є комплексним міжнародним завданням.

 

1.2. Тваринні ресурси

Нині налічується близько 2 млн видів тварин. Найбільш чисельною групою є безхребетні. Біомаса тварин становить лише 2 % усього живого на нашій планеті, але через високий рівень енергетичних процесів, величезну різноманітність та високу рухливість роль фауни в біосфері дуже велика. Тобто тварини необхідні для нормального функціонування біосфери, вони мають універсальну цінність завдяки тому, що виконують такі функції:

- середовище твірну функцію,  що полягає у підтримці цілісності  природного середовища через  кругообіг речовини й енергії. Саме за участю тварин формуються хімічний склад ґрунтових вод, багато осадових гірських порід (вапняки, крейда, кремній, фосфорити тощо), самі ґрунти, а також розподіляються плоди і насіння, здійснюється самоочищення навколишнього середовища;

- ресурсну функцію: як  особливі виділяють генетичні  ресурси - об'єм спадкової інформації, що міститься у живих організмах. Люди використовують генетичні  ресурси у селекції та генній  інженерії. Слід пам'ятати, що біологічні ресурси є відновними кількісно, а не якісно, тобто утрачені види не відновлюються;

- естетичну функцію;

- наукову функцію [4, c. 401].

Найважливішу роль у біосфері відіграє найчисленніший і найрізноманітніший клас тварин – комахи. Вони виконують функції запилення, є поживою для птахів, звірів, амфібій, рептилій, беруть участь у формуванні ґрунту, розкладанні тваринних решток, впливають на склад повітря, вод і ґрунтів. Безхребетні становлять 95-99 % біомаси тварин на Землі, тому їх значення у кругообігах речовин і трансформації енергії величезне.

Вплив на біоту взагалі  здійснюється внаслідок антропогенних  процесів, які впливають прямо  чи опосередковано на біологічні об'єкти аж до їхнього знищення або призводять до погіршення їх репродуктивних чи інших  функцій. Процеси прямого впливу (усвідомлені чи непередбачені) спричинюють  ушкодження або загибель біологічних  об'єктів. Усвідомлені дії пов'язані  з полюванням, збиранням, рибальством, промисловою заготівлею рослин, вирубуванням лісів, знищенням рослин і тварин внаслідок промислового та цивільного будівництва.

За первинними процесами  прямого впливу на біоту, як правило, йдуть вторинні процеси деградації екосистем. Наприклад, вирубування  лісів призводить до заміни біоценозів і появи пустель.

На думку фахівців, найбільш потужна тенденція, яка незворотно вплине на майбутнє – прискорене знищення рослинних і тваринних видів. Про це свідчать такі дані: частка видів птахів, ссавців та риб, уразливих сьогодні або таких, що перебувають під безпосередньою загрозою вимирання, вже вимірюється двозначними числами: 11 % з 8615 існуючих у світі видів птахів, 25 % з 4355 видів ссавців і приблизно 34 % від усіх видів риб. Головною причиною втрат видів є руйнація середовища їхнього мешкання, але не тільки. Навіть незначні зміни цього самого середовища внаслідок глобального потепління або забруднення також можуть призвести до вимирання значної кількості як рослинних, так і тваринних видів [4, c. 418]. Отже, досить скоро людство може постати перед фактом загальної загибелі екосистем біосфери.

 

 

 

 

 

2. Еколого-економічні аспекти використання біологічних ресурсів

Всі основні еколого-економічні аспекти використання, збереження і збагачення біологічних ресурсів регламентуються законодавством України та цілою низкою спеціальних підзаконних актів (постанов Уряду, відомчих методик та нормативів тощо). Навіть спрощений перелік цих актів зайняв би чимало місця. Тому ми тут обмежимося лише деякими прикладами еколого- економічних розрахунків, пов’язаних з проблемами біологічних ресурсів.

Визначення таксової вартості середнього періодичного приросту насаджень, втраченого внаслідок діяльності комах-шкідників.

Підставою для проведення таких розрахунків є "Санітарні правила в лісах України" [6]. Таксова вартість середнього періодичного приросту насадження визначається залежно від його обсягу та середньої таксової вартості 1 м³ деревини в конкретному підприємстві, що веде лісове господарство. При цьому розрахунок здійснюється за виразом:

Тв = Мв•Ст , (1)

де: Тв – вартість втраченого приросту;

Мв – обсяг втраченого середнього періодичного приросту;

Ст – середня таксова вартість 1 м³ деревини.

При цьому обсяг втраченого періодичного (щорічного) приросту насаджень  визначається за виразом:

Мв = Мв₁•П•К, (2)

Тут: Мв₁ – середній щорічний приріст насадження на 1 га площі (поточна зміна запасу);

П – площа об'єднання насаджень, га;

К – кількість втрачених середніх періодичних (щорічних приростів, яка залежить від виду і віку насаджень (так, якщо для хвойних дерев віком до 25 років приймається К = 0,5, 26-50 років - К=3,0, 51-75 років - К=4,0, 76-100 років - К= 6,0, то для листяних порід ці коефіцієнти значно зменшуються і змінюються відповідно до віку від 0,3 до 1,2, а для молодих дерев до 25 років вони взагалі не враховуються).

Останнім часом у світі  все більше уваги приділяється проблемі оцінок впливу різноманітних шкідливих  виробництв на стан довкілля, і в  першу чергу на біологічні об’єкти, тобто на екологію в цілому. Чи не найбільші успіхи в цій справі належать в цьому напрямку дослідникам  відомого Бателівського інституту (США), де для визначення таких оцінок розроблена ціла спеціальна процедура і запропонована ціла низка спеціальних методик (причинно- наслідкова матриця Леопольда, картографічний метод покриттів Макхарга та інші) [6]. На основі цих методів були опрацьовані численні математичні моделі, які дозволяють представити процеси оцінки впливу на оточуюче середовище в найбільш універсальній формі.

Зважаючи на розмаїття  таких моделей, зумовлених як багатофакторністю  виробництв, так і різноплановістю  шкідливих екологічних наслідків  їх діяльності, розроблених на базі одного з екологічно найнебезпечніших видів виробництв – хімічного – за матеріалами, наведеними у роботі А. Бобкова (1997) та ін.[1].

При виборі технології хімічного  процесу з урахуванням їх впливу на довкілля перш за все слід підкреслити  складність моделей перенесення  і дифузії домішок у воді, повітрі, ґрунтах з умовою їх фізичних та біохімічних перетворень, стану  середовищ тощо.

Ступінь досконалості будь-якого  з розглядуваних варіантів технологічного процесу Тw слід оцінювати за сумою витрат Мw на їх реалізацію та за вартістю збитків D(qw), нанесених природі і суспільству відходами даних технологій .

Наведена модель відноситься  до крайніх випадків порівняння варіантів  проекту і до того ж орієнтована  на випадки, коли для її розв’язування  є всі необхідні матеріали. В  інших випадках постановка і розв’язок  таких задач залежить від повноти  знань та досвіду, які мають дослідник, безпосередній виконавець та експерти. Обмеження, прийняті для концентрацій у наведеній моделі, дозволяють поширювати запропоновану систему розрахунків  на будь-які інші несприятливі для середовища фактори (радіацію, теплове випромінювання, шуми тощо).

 

3. Заходи з охорони  і відтворення біологічних ресурсів

Охорона біологічних ресурсів здійснюється різними шляхами. Найбільш відомою є так звана пасивна  охорона, тобто збереження видів  тварин і рослин, які підлягають прямому й опосередкованому винищенню. До основних заходів пасивної охорони належать:

- дотримання правил експлуатації  ресурсів біосфери (рибальства, мисливства, збору грибів та ягід тощо);

- регулювання об'ємів  заготівель, які не повинні перевищувати щорічного приросту популяцій;

- охорона умов проживання  видів (наприклад, для риб - якості води, для промислових  тварин - якості мисливських угідь,  для лісів - якості атмосфери, рівня ґрунтових вод тощо).

Коли пасивної охорони  стає недостатньо, проводять комплекс відтворювальних заходів. Важливе  значення має охорона умов життя  видів від корінних змін та знищення, а також охорона спадковості  всього живого на Землі від впливу забруднювальних мутагенних факторів, серед яких особливо небезпечними є  радіоактивні речовини, здатні акумулюватися  в живих істотах. Взагалі немає  сенсу відокремлювати охорону тварин від прямого та опосередкованого впливу людини і таку саму охорону  рослин, тому що рослинний і тваринний  світ становлять єдине ціле екосистеми - біоту. Тому охоронні та відтворювальні заходи стосуються всіх біологічних ресурсів без винятку [3, c. 109].

Отже, охорона біологічних  ресурсів має охоплювати певні групи  заходів. Наприклад, актуальною є охорона  тварин від прямого необмеженого знищення, у тому числі обмеження  об'ємів і засобів добування промислових  видів. З метою раціонального  ведення промислу тварин визначається допустима норма вилучення з  популяції певного виду, встановлюється оптимальна структура популяцій, за якої життєздатність певних видів зберігається на високому рівні та забезпечується отримання максимальної кількості продукції.

Охорона тварин і рослин від різних опосередкованих впливів  включає заходи зі збереження місць  проживання видів та боротьбу із шкідливими видами. Погіршення умов існування  рослинних і тваринних організмів пов'язане із значним антропогенним  навантаженням на природні екосистеми – знищенням лісів, розорюванням степів, меліорацією, забрудненням. Порушення місць мешкання тварин і рослин відбувається також в результаті стихійних лих. У таких випадках тварин відловлюють і випускають у безпечніші місця. Боротися із шкідливими видами слід дуже обережно, оскільки в природі не існує абсолютно шкідливих чи абсолютно корисних тварин і рослин; кожен вид взаємопов'язаний з іншими через ланцюги живлення, які можуть бути порушені при знищенні будь-якого "шкідливого" виду. Тому ці проблеми не можна вирішувати однозначно на користь знищення шкідливих видів, наприклад, хижаків; необхідно розумно регулювати їх чисельність.

Охорона біологічного різноманіття починається зі збереження генофонду  всіх живих істот планети. При  цьому ключову роль відіграє збереження рослинного покриву, який здійснює первинний  синтез органічних речовин та є їжею для тварин [2, c. 250]. Отже, без збереження рослинності неможливо зберегти й тварин. І тому виникла ідея створення Червоної книги, яка належить видатному англійському зоологу, професору Пітеру Скотту. Історія створення Червоної книги розпочинається з того, що вчені і прогресивні суспільні діячі вже наприкінці XIX - на початку XX ст. усвідомили, яку велику загрозу живій природі несе діяльність людства, що усе швидше зростає. З ініціативи вчених світу у 1948 р. на Міжнародній конференції у місті Фонтенбло (Франція) створюється Міжнародна спілка охорони природи, яка згодом отримала назву "Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів" (МСОП).

Формування першого видання  Червоної книги тривало 14 років, яке  у 1963 р. вийшло у світ у двох томах. Друге видання Червоної книги  було здійснене в 1966-1971 рр. і складалося з трьох томів.

Отже, Червона книга МСОП – це списки рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів у світі. Червона книга – це не закон, а зібрання фактів. Червона книга інформує, закликає, попереджує, радить, застерігає.

Флорою і фауною всього світу опікується, крім Міжнародної Червоної книги, світовий Червоний список тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі. Червоний список видається Міжнародним союзом охорони природи з 1963 р. і є найбільш всеосяжним збірником відомостей про охоронний статус рослин і тварин в усьому світі. \

Загалом Червоний список МСОП вважається найбільш авторитетним джерелом оцінки статусу світового біорізноманіття. Останнє його оновлення відбулося 4 травня 2006 р [2, c.256].

Необхідність охорони  світових біологічних ресурсів відображена  у багатьох документах міжнародного співробітництва: Конвенції про  водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення як середовища існування водоплавних  птахів (Рамсарська конвенція, 1971); Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція, 1979) та ін.

Отже, найважливішою властивістю  біологічних ресурсів є здатність  живих організмів до самовідновлення  і самовідтворення на основі обміну речовин, тому біологічні ресурси належать до відновних ресурсів.

На щастя, людство вже  усвідомило хибність майже всіх своїх  попередніх дій. Про це свідчать численні міжнародні угоди і конвенції  щодо охорони і збереження біологічних  ресурсів планети, а також створення заповідників, ботанічних садів та ін.

 

 

 

 

 

Висновки

 

Отже, біологічні ресурси  – біологічні компоненти біосфери, створені життєдіяльністю продуцентів, конкурентів і редуцентів; це продукти харчування людей, корм тварин, сировина та корисні копалини органічного походження, які належать до числа відновлюваних природних ресурсів.

Основними складовими біологічних ресурсів є ресурси рослинного і тваринного світу.

Рослинні ресурси –  це всі рослинні організми (вищі рослини, гриби, мохи, лишайники, водорості), які  ростуть на територіях і акваторіях та використовуються або можуть бути використані для різних потреб суспільства. Серед них особливе господарське значення мають лісові ресурси. Трав'янисті рослинні ресурси відіграють не менш важливу роль.

Тваринних ресурсів налічується близько 2 млн видів тварин. Найбільш чисельною групою є безхребетні. Біомаса тварин становить лише 2 % усього живого на нашій планеті, але через високий рівень енергетичних процесів, величезну різноманітність та високу рухливість роль фауни в біосфері дуже велика. Найважливішу роль у біосфері відіграє найчисленніший і найрізноманітніший клас тварин – комахи.

На основі законодавства  України здійснюється еколого-економічні аспекти використання, збереження і збагачення біологічних ресурсів. Визначення таксової вартості середнього періодичного приросту насаджень, втраченого внаслідок діяльності комах-шкідників. Підставою для проведення таких розрахунків є "Санітарні правила в лісах України".

Для збереження біоресурсів  здійснюється охорона біологічних ресурсів, яка відбувається різними шляхами. Найбільш відомою є так звана пасивна охорона. Коли пасивної охорони стає недостатньо, проводять комплекс відтворювальних заходів.

Також, для збереження рослинності й тварин виникла ідея створення Червоної книги – це не закон, а зібрання фактів, що інформує, закликає, попереджує, радить, застерігає. Крім Міжнародної Червоної книги, існує світовий Червоний список тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі.

Отже, на сьогоднішній час біоресурси є головними природними ресурсами, які потребую охорони та збереження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Бабицький А.Ф. Методологія аналізу економічних процесів і управління: Навч.посіб. для студ. вищ. навч. закл.- К.:МАУП, 2003.– 128 с.

2. Гавриленко О.П. Екогеографія України: навчальний посібник : рек. МОНУ/ О.П.Гавриленко. – К.: Знання, 2008. – 646 с.

3. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І. Природні ресурси України. Навч. пос., Рівне: ПринтХауз, 2007. – 184 с.

4. Олійник Я. Б. Основи екології: підручник / Я. Б. Олійник, П. Г. Шищенко, О. П. Гавриленко. – К.: Знання, 2012. – 558 с.

5. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах: Підручник. – К.: ВД "К-М. Академія" – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – 568 с.

6. Санітарні правила в лісах України. Пост. КМ № 555 від 27 липня 1995р.

7.Шитиков В.К., Розенберг Г.С., Зинченко Т.Д. Количественная гидроэкология: методы системной идентификации. – Тольятти: ИЭВБ РАН, 2009. – 463 с.