Біологічно активні речовини сільськогосподарської та лікарської сировини, як необхідний компонент сучасної структури харчування

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Національний університет харчових технологій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему: «Біологічно активні речовини сільськогосподарської та лікарської сировини, як необхідний компонент сучасної структури харчування»

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….....3

1. Роль біологічно активних речовин рослинної сировини у структурі сучасного харчування…………………………………………………………………………...5
2. Біологічно активні речовини лікарських рослин та їх вплив на організм людини……………………………………………………………………………….8
3. Біологічно активні речовини сільськогосподарських рослин…………………..17
4. Збагачення харчової продукції натуральними БАР в кондитерські промисловості………………………………………………………………………20

Висновок…………………………………………………………………………….22

Список  використаної літератури………………………………………………….24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Вступ

  В основі сучасних уявлень про здорове харчування лежить концепція оптимального харчування, яка передбачає необхідність і зобов’язаність повного забезпечення необхідних організму людини не тільки енергії, незамінних макро- і мікронутрієнтів, але і в цілому ряді також ессенціальних мінорних нехарчових речовинах їжі, перелік і значення яких не можна вважати остаточно встановленими.

Вважається, що людина адаптована до споживання відносно великої кількості біологічно активних добавок, джерелами яких являються представники більш 300 родів рослин.

Есенціальність (незамінність) багатьох мінорних компонентів їжі для збереження здоров’я  і  в більшій степені для зниження ризику ряду хронічних захворювань знайшла  підтвердження в дослідженнях останніх років, в зв’язку із чим позначають як хемопровентори[1] чи хемопротектори.

Якщо врахувати, що під терміном «здоров’я» розуміється не тільки стан, коли усі показники вкладаються в норми, але і наявність у організмові на всіх рівнях суттєвих резервних можливостей, які забезпечують адаптатаційні реакції, то необхідно констатувати, що в теперішній час у більшості частини населення України виявляються симптоми недостатньої адаптації чи так званої мальадаптації – зниження неспецифічної резистентності до несприятливих факторів навколишнього середовища фізичної, хімічної і біологічної природи, імунодефіцити та ін.

Основною причиною мальадаптації є недостатня забезпеченість організму перш за все мікронутрієнтами і мінорними біологічно активними компонентами. Деякі дослідники навіть розглядають хронічні захворювання як прояви стану мальадаптації в результаті постійно низького надходження з їжею компонентів абсолютно необхідних для забезпечення захисно-адаптаційних можливостей організму[26].

Недостатнє вживання вітамінів  і мікроелементів з їжею стало в наш час всесвітньою проблемою. В США і в Західній Європі необхідність в мікроелементах задовольняє лише 50%, а  у вітамінах на – 70%[27].

В Україні ситуація загострюється традиційно малими потребами овочів і фруктів і нестачею м’ясних, рибних і молочних продуктів за останній час в раціоні значної частини населення[29].

По даним МОЗ України виявлені  порушення повноцінного харчування у більшої частини населення, обумовлені дефіцитом харчових і біологічно активних речовин, що являється однією із основних причин його старіння і розвитку багатьох захворювань. У зв’язку із цими проблемами фундаментальних досліджень в області забезпечення населення здоровим харчуванням, розробка і освоєння прогресивних технологій виробництва і зберігання сільськогосподарської продукції є виключно актуальним[15].

В наш час розроблено і знайшло широке практичне застосування велике число БАР, які містять різні природні біоактивні з’єдняння.

БАР – це не ліки, а концентрати природних чи ідентичні природним  біологічно активних речовин, призначених для вживання одночасно з їжею чи введенням в склад харчових продуктів.

БАР регулюють неспецифічну резистентність організму при різних психофізичних станах, сприяє асиміляції їжі, підтримують в нормальному стані мікроекокомплекс травної системи, знижає ризик захворювань.

Кінцевою метою прийому профілактичних БАР є[1] попередження розвитку захворювань, а також сприяння медикаментозному лікуванню основного захворювання.

БАР можуть містити вітамінні препарати, мікро- і мікроелементи, амінокислотні препарати, полі ненасичені жирні кислоти, фосфоліпіди, рослинні волокна та інші компоненти. В останній час великої популярності серед населення користуються полівалентні БАР[30].

  БАР до їжі виробляють у вигляді сухих і рідких концентратів, екстрактів, настоїв, бальзамів, ізолятів, порошків, сиропів, таблеток, драже, капсул та ін.

Асортимент БАР буде постійно розширюватися і інтерес до них постійно зростати. Гарантія тому – безмежні можливості біоресурсів Землі як потенційних джерел БАР[28].

Однак наукова основа і докази ефективності і безпеки їх використання повинні постійно удосконалюватися.

Першочерговими задачами при цьому є з’ясування механізмів, за допомогою яких компоненти їжі можуть впливати на певні функції [1] організму (функції-мішені), і виявлення інформативних маркерів для оцінки їх моделюючої дії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Роль біологічно активних речовин рослинної сировини у структурі сучасного харчування

Проблема раціонального використання сільськогосподарських продуктів для харчування людей і тварин в даний час набуває все більш важливе значення. Поряд з такими факторами, як генетична схильність, екологічне вплив навколишнього середовища, психоемоційний і соціальний впливу, харчування людини визначає її здоров'я і довголіття.  
         Раціон сучасної людини склався близько 250 років тому. В основному харчування розглядалося як фактор заповнення енергетичних витрат людини.  
         З розвитком біохімічних аспектів харчування людини і тварин з'явилася нова оцінка впливу харчування на здоров'я.  
         Це було пов'язано з відкриттям впливу вітамінів, мікроелементів, поліненасичених жирних кислот на перебіг біохімічних процесів в організмі.  
         В даний час проблема раціонального харчування, особливо в розвинених країнах, стає все більш гострою[2].  
         Раціон сучасної людини сьогодні цілком достатній за калорійністю (близько 2,2 - 2,5 тис. ккал), але не в змозі задовольнити потребу організму у вітамінах, мінеральних та інших біологічно активних речовинах.  
         Сьогодні людина споживає в їжу в основному м'ясо домашніх тварин, які харчуються спеціальними кормами з різними добавками (гормонами, антибіотиками, преміксами та ін.) і страждає гіподинамією. З раціону зникли дикорослі рослини. Це призвело до того, що якість м'яса, споживаного сучасною людиною, істотно відрізняється від того м'яса, до якого він був еволюційно пристосований. Але навіть за останні 30-40 років склад м'яса домашніх тварин зазнав істотних змін. Так, вітамін А повністю зник з яловичини, а його кількість в курятині скоротилося на 70%. Зміст тіаміну знизилося в середньому на 42%, з мінералів ж зниження найбільше торкнулося заліза - в середньому на 28%[14].  
         У більшості видів фруктів вміст вітаміну А знизилося на 66%, тобто щоб організм отримав те ж кількість вітаміну А, як від одного плоду в 1963 році, тепер доведеться з'їсти три плоди.  
         Зелень називають потужним джерелом мінеральних речовин. Вміст кальцію в деяких видах зелені знизилося за 50 років на 46,4%. Листова капуста, найбагатше джерело кальцію, втратила більше 85% цього мінералу. Вміст заліза у всіх видах зелені знизилося в середньому на 41,5%.  
         В результаті денатуралізації продуктів (всіляких очисток, дистиляції, рафінування) з природного продукту зникають багато корисних речовин. Класичним прикладом може служити рафінований цукор, який з найціннішого продукту харчування перетворився в «білого ворога людини». Його природний хімічний склад змінився, а отже, змінилося і фізіологічний вплив на організм. Відомо, що в неочищеному жовтому цукрі міститься поряд з сахарозою (кількість якої в цукровому буряку досягає 25%, а в цукровому очереті -18%) інші вуглеводи - арабіноза, рафіноза. Крім цукрів, в буряках є вітаміни В1, В2, С, Р, РР, пантотенова і фолієва кислоти, пектинові речовини і антоціани, органічні кислоти (яблучна, лимонна, щавлева, гліколева, галактуронова, адипінова, оксикаприлова) і, що особливо важливо, фітинової кислота, кальцієво-магнієві солі, а також олеїнова кислота і амінокислоти - лізин, валін, аргінін, гістидин та ін. У ній виявлені стерини, пурину, сапоніни і значна кількість життєво важливих елементів - заліза, марганцю, калію, кальцію, кобальту,хрому[3].  
         Спостерігається певна відмінність у фізіологічному дії очищеного і неочищеного цукру. Неочищений, жовтий або коричневий, цукор, що містить перераховані речовини, має, як і буряк, позитивними для організму властивостями: має загальнозміцнювальну, протидіабетичний, протиатеросклерозну, сечогінний, протизапальну дію, регулює обмін.  
         В очищеному хлібі і рисі зменшується вміст білка, клітковини, вітамінів і мінералів. При вивченні рису і продуктів його переробки встановлено, що шліфована рисова крупа, порівняно з лущенням рисом, містить на 46% менше триптофану, на 13% менше лізину і на 7% менше сумарної кількості лейцину і ізолейцину.  
         У білому хлібі в порівнянні з хлібом з цілісної пшениці білка на 20% менше, мікроелементів (Mg, H, Zn, Mn) менше в середньому в 2-3 рази, вітаміну В6 в 3 рази, В12 в 2 рази і вітаміну Е в 30 разів[8].  
         Значний вклад у зниження цінності біохімічного складу харчових продуктів вносить сучасна переробка харчових продуктів, рафінування, обробка високими температурами, впровадження мікрохвильових печей, сублімація при сушінні, технологія швидкого заморожування і т.д.  
         В цілому для структури харчування в економічно розвинених країнах характерно надлишкове споживання тваринних жирів і дефіцит поліненасичених жирних кислот, повноцінних білків, більшості вітамінів, мінеральних речовин (кальцію, заліза), мікроелементів (йоду, фтору, селену, цинку) та харчових волокон.  
         Іншими словами, в харчуванні склалася парадоксальна ситуація - люди, переїдаючи і забезпечуючи надмірність енергії, не доїдають з позицій забезпечення біологічно активними речовинами, тобто в результаті жертвують своїм здоров'ям.  
         Ця загальна тенденція характерна і при годівлі сільськогосподарських тварин. Сам факт зменшення вмісту вітамінів і мікроелементів в м'ясі домашніх тварин протягом останніх 30-40 років, про який нами згадувалося вище, свідчить про це. Незбалансоване харчування тварин призводить до значних матеріальних витрат і більшого відходу тварин, періодичному виникненню різних епідемій.  
         Активна кореляція продуктів харчування і комбікормів шляхом використання біологічно активних речовин є єдиним способом, що дозволяє вирішувати проблему оптимізації харчування людини і годування домашніх тварин.  
         Основне питання при цьому, звідки і яким чином отримувати біологічно активні речовини. Наявність і різноманітність біологічно активних речовин більше всього в рослинній сировині, як у первинному елементі еволюції: рослина-тварина-людина. Основним джерелом таких вітамінів, як вітамін А, вітамін Е, вітамін С, вітаміни групи В, а також більшості мікроелементів в даний час є рослини і насамперед зернові культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Біологічно активні речовини лікарських рослин та їх вплив на організм людини

Особливість препаратів зі свіжих рослин полягає в тім, що в них міститься весь комплекс біологічно активних речовин, що входять до складу лікарської сировини в найбільш природному їхньому стані.

Лікарські препарати рослинного походження нині становлять більше 40%. Їх витиснули препарати, синтезовані хімічним шляхом, які діють швидко й сильно. Однак установлено, що при частому вживанні вони нерідко приводять до ускладнень. По офіційній статистиці Всесвітньої організації охорони здоров'я значна частина хворих, що лікувалися такими препаратами, придбала ті або інші побічні захворювання, що одержали назву лікарської хвороби. До 5% таких хворих госпіталізовані.

Багато препаратів рослинного походження є в готовому виді, вони не вимагають спеціального готування й прості у вживанні. Населення завдяки широкій інформації про цілющі властивості лікарських рослин нині використовують їх набагато частіше, ніж раніше. Такий стихійний інтенсивний збір трав, ніким не регульований, приводить до небажаних наслідків. Місцями стали вже рідкістю навіть такі широко розповсюджені рослини, як валеріана, звіробій, тимьян повзучий і ін[7].

Варто врахувати, що централізовані обсяги заготівель значні - більше 20 тис. тонн сухої сировини в рік, номенклатура - більше 130 найменувань.

Лікувальними властивостями володіють майже 2,5 тис. з 21 тис. видів рослин. Для зеленої аптеки збирають менше десятої їхньої частини, а спеціально вирощують лише дві соті частки. Однак вони не можуть задовольнити постійно зростаючий попит населення на дану продукцію. Таємниці лікувальної сили рослин відома - це дія на організм людини біологічно активних з'єднань: алкалоїдів, ефірних масел, дубильних і інших речовин. Зміст їх у різних частинах рослин (з урахуванням фаз розвитку) неоднаково.

Всі рослини виробляють речовини, що володіють особливою біологічною силою, навіть у незначних кількостях підтримують в організмі життєві процеси на нормальному рівні. Їх назвали невипадково вітамінами (кручене - життя) А, В1, В2, В6, В12, С, D, Е, К, Р, РР. Вони складаються із трьох десятків з'єднань[9].

Недостатня кількість плодів і ягід (шипшина, обліпиха, актинідія, лимонник, суниця, малина, смородина, вишня, груша, слива, абрикос, яблука) у їжі замінити не можна нічим, оскільки вони містять деякі активні речовини, відсутність яких в організмі приводить до серйозних ускладнень[24].

Наприклад, в 100 г сухих плодів шипшини втримується 1200 - 1800 мг вітаміну З - це півтора-два десятки добових норм дорослої людини. Від його наявності залежить обмін речовин, швидкість ферментних реакцій, захисні властивості організму. Із шипшини можна готовити сиропи, відвари, джеми, пастилу, киселі, пюре.

В 100 г ягід обліпихи втримується 5-6 денних доз вітаміну С. У них є також вітаміни Е, Р, В1, В15, РР, цукри, органічні й жирні кислоти. У листах багато дубильних речовин, фітонцидів. Масло використовують при лікуванні цукрового діабету, екземи, опіків. Варення, компоти, киселі з ягід обліпихи сприяють попередженню й подоланню виразкових, шкірних і інших захворювань. Листи використовують у чай, суп, бульйони[6].

Англійський жарт говорить: "з'їдай по яблуку в день і доктор не знадобиться". Дійсно, плоди цариці наших садів - яблуні - багаті біологічно активними речовинами. Плоди горобини, глоду, калини, ірги, барбарису, ожини й багатьох інших рослин. Так, аскорбінової кислоти в горобині в 10 разів більше, ніж у яблуках, в 2-3 рази більше, ніж у зеленій цибулі й лимонах.

Рослини - справжня фабрика різних з'єднань, де діючим початком є корисні організму різні біологічно активні з'єднання - вітаміни, ферменти, мікроелементи й ін. Це враховують при лікуванні хронічних захворювань, коли необхідно нормалізувати ослаблені функції всього організму. Відомо, що харчові волокна роблять лікувальний вплив при ожирінні й цукровому діабеті, попереджають розвиток атеросклерозу, утворення каменів у жовчному міхурі, захищають від дивертикульоза. Харчові волокна втримуються в яблуках, виноградних, бурякових вижимках. Тому варто більше вживати різноманітної рослинної їжі, особливо бобових. Не можна зневажати хлібом з борошна грубого млива.

Рослини, використовувані в їжу, містять різноманітний набір вітамінів, вуглеводи, білки, ферменти, амінокислоти, жири, мінеральні, ароматичні й інші коштовні компоненти. Споживання рослинної їжі в достатній кількості сприяє нормальному обміну речовин, попереджає нагромадження надлишкової маси, а також підтримує в нормі стан сердечно судинної системи, сольовий обмін. Особливо потрібні вітаміни, що стимулюють обмінні процеси, функції залоз внутрішньої секреції, виділення гормонів. При недоліку якого-небудь вітаміну в харчуванні людини порушується обмін речовин, функції певних органів, особливо чутлива нервова система[5].

Картопля - бульбова рослина. Хімічний склад його - це унікальний набір необхідних людському організму органічних і неорганічних з'єднань.

Білок картоплі містить більшість амінокислот, необхідних для побудови білків в організмі людини. Полісахариди представлені крохмалем, клітковиною. Бульби містять мінеральні солі калію, фосфору, заліза, кальцію, марганцю, магнію, нікелю, кобальту, йоду, а також вітаміни: В1, В2, В6, В9, РР, D, Е. У бульбах є каротин, органічні кислоти.

Картоплю використовують при опіках, екземі, гастритах, виразковій хворобі, сильних головних болях, для лікування катару верхніх дихальних шляхів, як протицинготний засіб і ін. Він - основний постачальник калію, що грає більшу роль у нормалізації водного балансу й підтримці нормальної роботи серця (добова потреба в калії задовольняється вживанням 500 г картоплі).

Крохмаль із картоплі застосовують у медицині як обволікаючий, протизапальний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях і наповнювач порошків і таблеток. Картоплю широко використовують у косметиці.

Капуста білокачанна - продукт харчування, компонент для готування багатьох блюд, лікарська рослина. Вона містить вітаміни В1, В2, В5, С, РР, K і U, провітамін А, мінеральні солі калію, кальцію, фосфору, магнію, заліза, клітковину, цукор, ферменти, органічні кислоти. Особливо багата капуста вітаміном С. Її використовують у лікувальних цілях при серцеве судинні і шлунково-кишкових захворюваннях. Високий зміст клітковини в капусті дозволяє рекомендувати її для стимуляції функції кишечника, особливо при запорах, геморої. Завдяки наявності аскорбінової кислоти вона сприяє виведенню з організму холестерину й перешкоджає розвитку атеросклерозу. Капуста нормалізує жировий обмін, сприяє виведенню з організму надлишків рідини. Наявний калій необхідний для скорочення м'язів, він поліпшує роботу серця. Високий лікувальний ефект робить сік свіжої капусти при виразковій хворобі шлунка, дванадцятипалої кишки, гастриті. Капусту використовують також у косметиці. Суміш із соків свіжої капусти, лимона й шпинату зміцнює волосся, надає їм блиск. Високими харчовими й цілющими властивостями володіють і інші різновиди капусти (червонокачанна, брюссельська, кольорова, бюрократичних, кольрабі й ін)[3].

Морква (коренеплід) - справжня комора вітамінів С, В1, В2, В6, В12, D, Е, Н, К, Р, РР, каротину. Крім того, морква містить ряд біологічно активних речовин - фітонциди, мінеральні солі (кобальту, калію, заліза, міді, фосфору, кальцію, йоду, бору й ін), ферменти, пектини, клітковину, цукор, органічні кислоти, ефірні масла.

Коренеплоди використовують у їжу в сирому й вареному виді. Морква містить багато каротину, що в організмі під впливом ферменту печінки перетворюється у вітамін А, що сприяє нормальному обміну речовин, росту, фізичному й розумовому розвитку організму, підвищує опірність організму до інфекцій, нормальну функцію органів зору.

Морквяний сік призначають хворим жовчнокам'яною хворобою, обмінними поліартритами, у перші дні після інфаркту міокарда, що годують матерям, дітям, при недокрів'ї.

Чудодійне значення має морквяний сік для людей із сухою шкірою. При втиранні морквяного соку в суміші з лимоном у шкіру голови волосся ростуть краще й здобувають блиск.

Столовий буряк - коренеплоди, що містять багато Цукрову, клітковину, органічні кислоти, білки, амінокислоти, мінеральні речовини (солі кальцію, калію, заліза, магнію, кобальту, фосфору, багато йоду), вітаміни В1, В2, В6, С, Р, РР. Коренеплодом використовують для готування борщів, вінегретів Буряк широко використовують у лікувальному харчуванні. Особливо корисно вживати буряк їдальню при ожирінні, гіпертонічній хворобі, запорах, захворюваннях бруньок і печінки.

Блюда з буряком корисні при серцеве судинних захворюваннях. Соком червоного столового буряка лікують хворих зі злоякісними пухлинами. Використовують у косметиці для масок.

Редька звичайна й редис - коренеплоди, що містять речовини, що визначають фітонцидні й бактерицидні властивості, білки, амінокислоти, ферменти, органічні кислоти, вуглеводи, мінеральні речовини - солі кальцію, калію, заліза, марганцю й ін., вітаміни - В1, В2, В6, С, РР, вуглеводи, клітковину, ефірні масла. Редька підсилює секрецію травних залоз. Її використовують у харчовому раціоні як вітамінний і профілактичний засіб проти атеросклерозу, набряків і почечнокаменної хвороби. У косметиці редьку, змішану зі сметаною або рослинним маслом, використовують для масок, відбілювання й харчування сухої шкіри. Коренеплід можна застосовувати для видалення ластовиння.

Посівний редис - самий скоростиглий овоч, що містить вуглеводи, білки, органічні кислоти, ферменти, клітковину, вітаміни, ефірне масло, мінеральні речовини. Має також лікувальні властивості[7].

Цибуля ріпчастий - харчова рослина, що містить кара, білки, вітаміни З, В1, В2, В6, Е, РР, ферменти, мінеральні солі калію, фосфору, заліза, кобальту й ін., фітонциди. У цибулинах і листах є ефірне масло, що надає їм специфічний захід і гострий смак, йод, органічні кислоти. Цибулини й листи використовують як приправу й пряно-вітамінну закуску.80-100 г зеленої цибулі задовольняють добову потребу організму у вітаміні С.

Цибуля - гарний постачальник вітамінів, особливо зимово-весняний період, його споживання сприяють нормалізації водно-сольового обміну в організмі, а смак і запах викличуть апетит.

Фітонциди цибулі згубно діють на дизентерійні, дифтерійні, туберкульозну палички, стрептококи й інші мікроорганізми. Кашку із цибулі використовують при лікуванні катару верхніх дихальних шляхів, грипу, ангіни й ін.

У косметиці застосовують для зміцнення волосся.

Часник - цибулинна рослина, що містить вуглеводи, мінеральні речовини (солі йоду, кальцію, фосфору, марганцю), вітаміни В, D, PP, органічні кислоти. Він підвищує опірність організму до простудних і інфекційних захворювань, викличе апетит, поліпшує травлення й роботу серця, розширює кровоносні судини, має сечогінну, протицинготну, антисептичну й болезаспокійливу властивості.

Часник цибулинна рослина, що містить мінеральні речовини (солі йоду, кальцію, фосфору, марганцю), вітаміни В, Б, РР, органічні кислоти. Він підвищує опірність організму до простудних і інфекційних захворювань, викличе апетит, поліпшує травлення й роботу серця, розширює кровоносні судини, має сечогінну, протицинготну, антисептичну й болезаспокійливу властивості.

Фітонциди часнику гальмують активність деяких ферментів пухлин. Часник знижує артеріальний тиск. Застосування його показане при колітах, дизентерії, цукровому діабеті, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі. Часник використовують у косметиці для зміцнення волосся.

Кавун - найбільша в природі ягода утримуюча 80% води, цукру (6-11%), клітковину, вітаміни В1, В2, РР, С, каротин, солі калію, заліза, марганцю, кальцію, амінокислоти. З лікувальною метою застосовують м'якоть кавуна, його кірку й насіння. М'якоть - освіжаючий засіб для дієтичного харчування, що обумовлено більшим змістом води, лужних речовин, заліза. Кавун використовують у свіжому виді до 2-2,5кг у день при почечнокаменній хвороби, циститах, нефритах. Він не викликає подразнення бруньок і сечогінних шляхів. М'якоть кавуни застосовують при ожирінні й необхідності голодування, цукровому діабеті, атеросклерозі, гіпертонії, подагрі, артритах, рекомендують що годують і вагітним жінкам. Кавун цінується в косметиці

Диня - баштанна культура, коштовний харчовий і дієтичний продукт. Вона містить 13-20% цукру, каротин, вітаміни З, Р, пектинові речовини, летучі ароматичні речовини, мінеральні солі (К, Fе й ін). Диня добре вгамовує спрагу й добре діє на нервову систему. Вона володіємо сечогінною й проносною дією, гарний і дієтичний продукт при атеросклерозі, недокрів'ї, серцеве судинних захворюваннях, хворобі печінки, сечового міхура, запорах, геморої. З м'якоті дині можна готовити живильні маски для особи.

Гарбуз, кабачки - рослини, що містять багато клітковини, цукру (до 14%), вітамінів (С, В1, В2, РР, В), мінеральних солей калію, кальцію, марганцю, міді, заліза, фосфору, кобальту й ін., білки, ферменти. Застосовують при захворюваннях, порушеннях обміну речовин, особливо при ожирінні, хворобах бруньок, печінки. Гарбуз - гарний сечогінний засіб. У сирому виді застосовують при запорах. Блюда з гарбуза рекомендують при атеросклерозі, гіпертонії й хворобі Боткіна. Відома протигнильна роль насіння гарбуза.

Кабачки по хімічному складі близькі до гарбуза, але й у 2 рази більше вітаміну С. Смажені й тушковані бачки смачні й живильні.

Огірок - городня рослина, що містить воду (до 97%), а також каротин, вітаміни В1, В2, В6, РР, С, мінеральні речовини (солі калію, натрію, кальцію, марганцю, заліза, кремнію, фосфору, сірки, і ін). Наявність великої кількості калію вловлює сечогінна властивість огірків. Крім того, калій сприятливо впливає на стан судин і серця, нормалізує кров'яний тиск. Тому огірки особливо корисні людям літнього віку, яким необхідне розвантаження бруньок серця. Клітковина огірків підсилює перистальтику джерела, сприяє виведенню холестерину, надлишків води при набряклості, а наявний йод діяльність щитовидної залози. Наявність сірки сприяє росту волосся, нігтів, зубів. Суміш соку огірка й капусти можна використовувати для харчування жирного волосся, утираючи в шкіру голови.

Варто пам'ятати, що мариновані й солоні огірки підвищують апетит, тому вони не рекомендуються людям, схильним до повноти, а також страждаючим захворюванням бруньок, шлунково-кишкової системи, атеросклерозом.

Огірки широко використовують у косметиці. Свіжим соком молодого огірка змазують особа кілька разів у день. Накладають так само маски з натертої маси свіжих огірків з додаванням декількох крапель лимона[5].

В наш час лікарські рослини займають значне місце в загальному асортименті ліків, особливо, якщо врахувати, що їх використовують в поєднанні з ліками іншого походження. В сучасній медицині лікарські рослини відіграють важливу роль, а в деяких випадках, наприклад, при лікуванні недостатності кровообігу, в якості жовчогінних або проти глистових засобів, залишаються основними засобами[8].

З давніх - давен народна медицина використовувала лікарські рослини переважно в сирому вигляді. Кулінарна обробка, консервування і деякі інші способи переробки продуктів приводять до великих втрат більшої кількості біологічно-цінних продуктів, викликаючи при цьому зміну їх природних властивостей.

Останнім часом користуються популярністю соки із свіжих фруктів і ягід. Їх значення як профілактичного і лікувального засобу важко переоцінити. Соки багатьох рослин володіють широким спектром фармакологічних властивостей, вони з давніх часів використовувалися для лікування і профілактики багатьох захворювань[20].

В літературних джерелах міститься багато даних, які показують  високу харчову і біологічну цінність плодів обліпихи, її дієтичні, лікувальні і профілактичні властивості.

Виробництво консервів із обліпихи в першу чергу має сенс при умові максимального зберігання вітамінів. дослідження в цьому напрямку відіграють важливу роль, так як випуск одно- і багатокомпонентних консервів з гарантованим вмістом вітамінів – одна актуальних проблем сучасної консервної промисловості[25].

Обліпиха – сировина високої харчової і біологічної цінності, з профілактичними і лікувальними властивостями. В ній міститься значна кількість речовин, які володіють консервуючи ми і фітонцидними властивостями: органічні кислоти ( яблучна, сорбінова, аскорбінова), полі феноли (катехіни, лейкоантоціани, антоціани), амінокислоти, вітаміни[23].

Плоди обліпихи використовують у вітамінній і плодопереробній промисловості як багате джерело вітаміну С, бета-каротину, пектинових та інших цінних речовин. Більш широке її застосування буде мати велике значення для забезпечення населення цінними харчовими продуктами.

Біохімічні властивості плодів обліпихи Західного Паміру вивчають вчені  Таджикистану, Азейбарджану, почали активне дослідження природніх заростей обліпихи в Киргизії, Казахстані, Кабардино-Балкариї, Україні[22]

Сучасна наука підтвердила лікувальні властивості більшості рослин, уточнила і в багатьох випадках розширила область їх використання. Розширення нового відростку народної медицини – фітотерапії, викликає необхідність детального вивчення нетрадиційних лікувальних засобів, в тому числі і соків лікарських рослин[5].

Лікувальні і відновлювальні властивості лікарських рослин і їх соків можна характеризувати на прикладі:

-  кропиву використовують при гіпсохромній анемії, для профілактики ішемічної недуги серця, при гіпертонічній недузі,кольках, при гіпогалактії, як мочогінний засіб, при захворюванні нирок, сечівників, сечового міхура, ожирінні, хронічних запальних захворюваннях дихальних шляхів[19];

-  кульбабу – при гіпо- та авітамінозах, анацидних, гіпацидних та атрофічних гастритах, атеросклерозах, хронічних закрепах, при вуграх, фурункулах, обмінних поліартритах, остеохондрозах, запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів;

-  любисток лікарський – при розладах кровообігу, набряках серцевого походження, асцитах, епілепсії, шизофренії, для попередження стресових станів, при запальних захворюваннях дихальних шляхів, атонії кишечника;

-  меліса – при порушенні сну, особливо у людей похилого віку, серцебитті, стресових станах, перед складними операціями, іспитами, значними розумовими та психічними напруженнями, при кольках у кишковому тракті, порушенні перистальтики кишечника, метеоризмі, кашлі;

-  медунка – при запальних захворюваннях дихальних шляхів, екземах, обмінних поліартритах, набряках серцевого походження, циститах, остеохондрозі, ревматизмі, люмбаго, фурункульозі;

-  огірочник – при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів та ротової порожнини, нефритах, циститах, обмінних поліартритах, ревматизмі, виразковій недузі шлунка та дванадцятипалої, гастритах, кардіосклерозі, для поліпшення діяльності центральної нервової системи;

-  первоцвіт – при лікуванні запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, сечостатевих органів, анациднихі гіпацидних гастритів, захворювань печінки, підшлункової залози, обмінних поліартритів, тривалих інфекційних процесів;

-  подорожник – при лікуванні алергічних захворювань, зокрема ядухи, ядушних бронхітів, нейродермітів, діатезів; для лікування захворювань нирок, печінки, жовчного міхура, гіпертонії;

-  ромашка – при епілепсії, істерії, шлункових і кишкових кольках, запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, при атонії кишечника, захворюваннях печінки, підшлункової залози, запальних захворюваннях сечостатевої системи.