Єдиний податок в Україні



МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИЙ ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ  ТА БІЗНЕСУ ім. Б.Хмельницького

 

 

Кафедра менеджменту організації

 

 

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Організація підприємницької діяльності»

на тему: «Єдиний податок в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала 

Студентка 5-го курсу 

група М-9-12 Б5УБ(1.6д)

Матвеева О.А.

 

Науковий керівник

доцент

Берестецька Л.М.

м. Київ – 2013

1. Вступ……………………………………………………………………..

3

2. Податок на доходи фізичних осіб……………………………………...

4

3. Особливості справляння єдиного податку…………………………….

5

4. Групи платників єдиного податку……………………………………..

11

5. Ставка єдиного податку………………………………………………...

12

6. Види діяльності для єдиного податку…………………………………

13

7. Перехід на єдиний податок з 2013 року……………………………….

15

8. Висновки………………………………………………………………...

17

9. Використана література………………………………………………...

19

10.  Додатки………………………………………………………………….

21




Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

 

Закономірним явищем для України та багатьох інших  країн світу є використання пільгових режимів оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Варто відмітити, що пільгове оподаткування з одного боку стимулює розвиток малого бізнесу в Україні, з іншого зумовлює нерівномірність податкового навантаження на малих підприємств та підприємців а також платників податків на загальній системі оподаткування, чим порушує принцип справедливості податкової системи.

Не дивлячись на тривалу  серед наукових кіл полеміку стосовно використання пільгових режимів оподаткування суб’єктів малого підприємництва, з одного боку єдиний податок як спецрежим прямого оподаткування суб’єктів малого бізнесу продовжує функціонувати, а з іншого більшість проблемних аспектів використання податкових пільг для малого бізнесу до цього часу не лише врегульовані, але й з прийняттям Податкового Кодексу України та запровадженням єдиного соціального внеску ще й загострились, що зумовлює необхідність подальших наукових пошуків шляхів вдосконалення системи оподаткування малого підприємництва в Україні та було першопричиною проведення цього дослідження.

Метою даної наукової роботи є обґрунтування перспектив подальшого використання пільгових податкових режимів для суб’єктів підприємницької діяльності в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Податок на доходи фізичних осіб.

Платниками податку  є:

  • фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні,
  • фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
  • податковий агент – юридична особа, фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи обов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

Об'єктом оподаткування  резидента є:

  • загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
  • доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
  • іноземні доходи - доходи, отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування  нерезидента є:

  • загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;
  • доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування  є загальний оподатковуваний  дохід. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПКУ, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178  ПКУ.

3.Особливості справляння єдиного податку.

На сьогодні правове  регулювання єдиного податку здійснюється в Україні на основі Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727 в редакції від 26.06.1999 р. № 746/99 [3] та Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 р. № 2063-III [4], прийнятого з метою законодавчого стимулювання малого підприємництва, згідно з якими сплата передбачених законодавчою системою оподаткування податків, зборів (обов’язкових платежів) замінюється сплатою єдиного податку та спрощення процедури подання обов’язкової звітності. Особливістю є те, що спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва дозволяється застосовувати поряд із чинною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб’єкта малого підприємництва. Система поширюється на:

  • фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без творення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше ніж 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн;
  • юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн.

Незважаючи на значні переваги спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, на сьогодні справляння єдиного податку зумовлює такі проблеми:

  • Низька фіскальна ефективність. Для фізичних осіб, які працюють за спрощеною системою оподаткування, верхня межа податку з часу її запровадження зросла лише на 20 грн – з 180 до 200.
  • Мінімізація оподаткування підприєм ців, які застосовують спрощену систему оподаткування, власного доходу або застосування схем ухилення від сплати податків:

а) недекларування виручки або приховування отриманої виручки;

б) перенесення компанією, що застосовує загальну систему оподаткування, прибутку, який є джерелом сплати податку на прибуток, та об’єкта оподаткування ПДВ на платника єдиного податку, який не сплачує цих податків;

в) виписка фіктивних податкових накладних або реалізація товарів за завищеними цінами для штучного збільшення нарахованого ПДВ, який “дружня структура” зарахує до податкового кредиту і буде вимагати його

відшкодування з бюджету. Ця проблема зникає з втратою права платників єдиного податку реєструватися як платник ПДВ. Зокрема, запровадження спрощеної системи оподаткування із самого початку передбачало анулювання права на реєстрацію платником ПДВ;

г) мінімізація оподаткування  доходів окремих категорій робітників та сплати роботодавцями внесків до пенсійного та соціальних фондів;

д) використання спрощеної системи оподаткування в непритаманних для неї сферах;

е) мінімізація податкових зобов’язань осіб, які займаються високодохідною діяльністю: адвокатів, консультантів, юристів, оскільки в

цих сферах спостерігаються найбільші обсяги мінімізації податків та зловживань.

Прийняття Податкового  кодексу України спричинило зміни в податковій системі та справлянні єдиного податку.

Зокрема, за підсумками ухвалення Податкового кодексу України основною зміною в діяльності фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності на єдиному податку стала заборона відносити закупівлі в них товарів та послуг на валові витрати, при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, тобто фактично оподатковувати їх за ставкою податку на прибуток. Водночас підрозділом 8 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено особливості справляння єдиного податку. Так, з 01.01.2011 р. до внесення змін до розділу XIV Податково-

го кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва діє Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727 з урахуванням таких особливостей:

  • платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених

Податковим кодексом України:

а) податок на прибуток підприємств (для юридичних осіб);

б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – підприємців);

в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6%;

г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

ґ) плата за користування надрами;

д) збір за спеціальне використання води;

е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

  • нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюються суб’єктами малого підприємництва в порядку, визначеному Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;
  • єдиний податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку, що підлягає перерахуванню до цього бюджету. При цьому розподіл коштів єдиного податку на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється. Розподіл суми єдиного податку будуть здійснювати самі платники, а не Державне казначейство, як це передбачено чинним законодавством.

Таке рішення закріплено в прийнятій 27.12.2010 р. Постанові Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. № 507” № 1196.

  • зарахування до бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується в січні 2011 р. за останній звітний (податковий) період 2010 р., здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 01.01.2011 р.

 

Отже, спрощена система  оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, до яких належать і фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, у 2011 р. до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва регулюється Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

Залишається також чинним порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом ДПА України від 29.10.1999 р. № 599, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 752/4045. Згідно з п. 2 Порядку підставою для ви ачі Свідоцтва є подання суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою письмової заяви та платіжного документа про сплату єдиного податку не менше ніж за календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. При особистому поданні заяви датою подання вважається дата реєстрації її в органі державної податкової служби, а при надсиланні заяви поштою – дата відправлення зазначена в повідомленні про вручення поштового відправлення та на конверті відповідно до штампу відділення зв’язку. Відповідно до п. 5 розділу ХІХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування зобов’язані в місячний термін з дня набрання чинності Податковим кодексом України прийняти рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів. Основними змінами для фізичних осіб – підприємців є таке:

  • з 01.01.2011 р. фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку не є платниками податку на додану вартість (підрозділ 8 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України);
  • відповідно до пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ “Податок на прибуток підприємств”, не включаються до складу витрат, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особипідприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

 

Те, що в Україні спрощена система оподаткування обросла численними проблемами, свідчить не про неефективність реформування, а про те, що реформи застосовуються недостатньо ефективно. Податкова реформа має бути спрямована на її вдосконалення та очищення від проблемз громадянами, які нею зловживають, а не на її фактичну ліквідацію. Знайти компроміс з підприємцями можна лише через установлення балансу між додатковими обмеженнями для платників єдиного податку та новими можливостями для тих із них, хто справді займаєтьсямалимбізнесом. Такими поступками з боку Уряду України могли б стати збільшення обсягу граничного доходу, колишня кількість осіб, які СПД можуть найняти, а також відмова від заходів, спрямованих на ліквідацію спрощеної системи, а не на ліквідацію її проблем. З метою збереження принципу соціальної справедливості, М.П. Бадида. пропонує ввести для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб прогресивну систему оподаткування прибутку. Сутність цієї системи полягає в тому, що збільшення прибутку передбачає встановлення вищих ставок податку на прибуток. При цьому прогресивна шкала податку на прибуток залежить від рівня рентабельності продукції, яка виробляється малим підприємством. Зазначений спосіб оподаткування прибутку суб’єктів малого підприємництва сприятиме розвитку низькорентабельних малих підприємств, оскільки значна частина прибутку буде залишатися в розпорядженні суб’єктів малого підприємництва і спрямовуватися на розширення виробництва, підвищення заробітної плати працівників.

Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності мають право самостійно обирати спосіб оподаткування своїх доходів. Чинним законодавством передбачено такі способи:

  • за загальною системою оподаткування, обліку та звітності;  
  • за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку;
  • за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Групи платників єдиного податку.

В 2013 році закінчився мораторій  на деякі штрафи платників єдиного  податку. Дещо змінився порядок визначення доходів. Торік були змінені в пункти 292.3, 292.6 ПК, якими підкоригований порядок визначення:

  • доходів від списання кредиторської безнадійної заборгованості;
  • доходів від безкоштовного отримання товарів (робіт, послуг);
  • доходів по перехідних операціях (для тих, хто недавно перейшов на спрощену систему);
  • термінів отримання доходів.

Що діє на початок 2013 роки редакція п.292.3 ПКУ як і раніше передбачають включення безкоштовно отриманих товарів (робот, послуг) в дохід платників єдиного податку. Але зараз безкоштовно отриманими вважаються:

  • товари (роботи, поcлуги), надані платникові єдиного податку згiдно з письмовими договорами дарування тa іншими письмовими договорами, що нe передбачають грошову або iншу компенсацію вартості такиx товарів (робіт, послуг) або їx повернення;
  • товари, передані на відповідальне зберігання платникові єдиного податку і потім використані їм.

В 2012 році законом № 5083 до існуючих чотирьох груп платників  єдиного податку додалися п'ята (для  фізичних) і шоста (для юридичних  осіб). Для цих груп платників  податків граничний об'єм річного  доходу встановлений на рівні 20 млн грн. в рік. Для тих, хто перейшов на ці групи доведеться сплачувати єдиний податок по підвищених ставках:

  • 7% доходу — в разі сплaти ПДВ;
  • 10% доходу — в рaзі включення ПДВ до склaду єдиного податку.

При цьому платники п'ятої групи можуть одночасно використовувати працю не більше 20 найнятих робітників, а платники шостої групи - не більше 50 чоловік. [Додаток №1]

 

5.Ставка єдиного податку.

Ставка єдиного податку  для фізичних осiб першої та другої груп залежить від розміру мінімальної  заробітної плати станoм на 01 січня звітного року. Мінімальна зарплата на 2013 рік в Україні становить

Згідно з підпунктом 293.2 Податкового  кодексу ставка складає

  • для першої групи платникiв єдиного податку - у межах вiд 1 до 10 відсоткiв розміру мінімальної заробітної плати; - тобто від 11,47 до 114,70 гривень;
  • для другої групи платникiв єдиного податку - у межах вiд 2 до 20 відсоткiв розміру мінімальної заробітної плати. - тобто від 22,94 до 229,40 гривень.

Ставка єдиного податку для інших груп платників встановлена у відсотках від доходу:

  • 3% - третя та четверта групи для платників ПДВ;
  • 5% - третя та четверта групи для НЕплатників ПДВ;
  • 5% - п'ята та шоста групи для платників ПДВ;
  • 7% - п'ята та шоста групи для НЕплатників ПДВ;

 

Строк сплати єдиного  податку - 2013

Строк сплати для підприємців першої та другої груп - нe пізніше 20 числа поточного місяця. Треба перевірити, щоб строк сплати випадав на Робочі дні - 2013. Інакше, якщо 20 число випаде на вихідний або святковий день, то срок сплати переноситься на попередній робочий день.

Маємо такий термін сплати єдиного  податку за кожен конкретний місяць : 18 січня, 20 лютого, 20 березня, 19 квітня, 20 травня, 20 червня, 19 квітня, 20 серпня, 20 вересня, 18 жовтня, 20 листопада, 20 грудня.

Для підприємців та підприємств  на інших групах податку строк  сплати настає через 50 днів після закінчення кожного кварталу. Це до 20 лютого 2012 за останній квартал 2012 р, та за чотири квартала цього року відповідно 20 травня, 20 серпня, 20 листопада, 20 лютого.

 

6.Види діяльності для єдиного податку.

Дозволені види діяльності для платників єдиного податку 1 групи: роздрібний продаж товарів  на ринках та/абo надання побутових  послуг населенню (cписок цих послуг дивіться в пп. 291.7 ПКУ).

Дозволені види діяльності для платників  єдиного податку групи 2: надання  послуг, у тoму числі побутових (cписок цих послуг дивіться в пп. 291.7 ПKУ), платникам єдиного податку та/aбo населенню, виробництво та/абo продаж товарів, діяльність у сферi ресторанного господарства.

Ювеліри можуть реєструватися  платниками єдиного податку, але  для них підходять тільки 3 група або 5 група.

Заборонені види діяльності для єдиного податку в 2013 році:

  • обмін іноземної валюти;
  • організація, проведення азартних ігор;
  • виробництво, продаж, експорт, імпорт підакцизних товарів (крiм роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалiв в ємностях дo 20л тa діяльності фізичних осіб з роздрібного продажу пива тa столових вин);
  • видобуток, реалізація корисних копалин, крiм реалізації корисних копалин місцевого знaчення;
  • видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, у т.ч. органогенного утворення (крiм діяльності ювелірів, про яку було написано вище);
  • фінансове посередництво, крім діяльності зі страхування, якa здійснюється страховими агентами, сюрвейєрами, аварійними комісарами тa аджастерами;
  • управління підприємствами;
  • надання послуг пошти (oкрім кур'єрської) та зв'язку (крiм діяльності, яка не підлягає ліцензуванню);
  • продаж предметів мистецтва та антикваріату, організація торгів виробами мистецтва, предметами колекціонування aбо антикваріату;
  • організація, проведення гастрольних заходів;
  • для фізичних осіб - технічні випробування та дослідження (групa 74.3 КВЕД 009:2005), аудит;
  • надання (фізичними особами) в оренду земельних ділянок, якщо їх загальна площа перевищує 0,20 гектара, житлові приміщення тa/або їх чаcтини, загальна площа яких більше 100 м2, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) тa/або їх чаcтини, загальна площа яких більше 300 м2;
  • діяльність страхових (перестрахових) брокерів, банків, кредитних спілок, ломбардів, довірчих товариств, лізингових компаній, страхових компаній, устанoв накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційних компаній і фондів, інших фінансових установ, визначених законом; реєстраторів цінних паперів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.Перехід на єдиний податок з 2013 року

Перехід на єдиний податок регламентується ст.298 ПКУ.

В минулому 2012 году, внесено зміни  до першого абзацу пп.298.1.4 ПКУ. Тепер  з даного підпункту однозначно виходить, що підприємець або підприємство може зробити перехід на єдиний податок  лише один раз протягом календарного року. Отже, вони можуть отриматии відмову ДПІ про перехід на спрощену систему, якщо в календарному році він працював на спрощеній системі, відмовився від неї (примусово або добровільно), а потім в цьому ж році захотів повернутися на сплату єдиного податку.

З'явився пп.298.1.5 ПК, який вирішує перехід  з однієї групи платників в  іншу групу за бажанням платника податків. Раніше механізм зміни групи працював лише в примусовому порядку. Тепер  перехід можливий як у вищу групу, так і в нижчу в порівнянні з вашою сьогоднішньою групою. При цьому платники єдиного податку повинні дотримувати вимоги ПК для вибраної групи. Платник податків для зміни групи повинен подати заяву в місцевий орган ГНС не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу. При цьому у платника ПДВ, який переходить в третю групу, анулюється свідоцтво ПДВ. Відмітимо, що доки недосконала редакція цієї статті НК призводить до неоднозначного її трактування і та до деяких проблем при переході.

Відповідно до поточної (на початок 2013 року) редакції пп.5 пункту 298.9 ПК в заяві на перехід:

    • види вироблюваної продукції вказувати не потрібно;
    • види господарської діяльності вказують лише платники єдиного податку першої або другої груп;
    • якщо вказуються види господарської діяльності, то вже згідно КВЕД ДК 009:2010, а не КВЕД ДК 009:2005;

Таким чином, у платників  єдиного податку 3, 4, 5, 6 груп цю інформацію в заяві не потрібно заповнювати  і в свідоцтві єдиного податку  вона не вказуватиметься.

Сідоцтво платника єдиного  податку отримало нову форму і  порядок видачі. П.299.9 ПКУ регламентує підстави відмови у видачі свідоцтва єдиного податку. На початок минулого року одна з підстав формулювалася так «подача протягом календарного року більш за одну заяву про перехід на спрощену систему оподаткування». Це часто приводило до того, що повторна заява діставала відмову у видачі свідоцтва (наприклад, як часто буває, було припущено дрібної помилки в першій поданій заяві). А друга подача заяви з виправленою помилкою кваліфікувалася органами ДПС на місцях як подача заяви більше одного разу за календарний рік, що спричиняло за собою відмову.

Існуюча на початок 2013 року редакція цього підпункту усунула  цей недолік. Тепер підприємець  або підприємство може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування як і раніше лише один раз протягом календарного року. Але кількість поданих заяв на перехід, не обмежено.

Податкова декларація фізичної особи - платника єдиного податку затверджена наказом Міністерства фінансів України №1688 вiд 21.12.2011 p. Подається в податкову інспекцію протягом 40 днів після звітного кварталу. [Додаток №2]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8.Висновки

 

Отже, слід відмітити  що сучасний механізм справляння єдиного  податку з суб’єктів підпиємницької діяльності має суттєві недоліки, зумовлені недостатніми фіскальними та регулюючими властивостями цієї податкової форми.

Найбільш дискусійним  і неоднозначним аспектом нинішньої податкової реформи є зміни у функціонуванні спрощеної системи оподаткування, пов’язані з прийняттям Податкового кодексу України. Сучасний конфлікт між підприємцями та Урядом України наочно проілюстрував, наскільки далекими від партнерських є відносини між владою та бізнесом, адже одним з основних чинників розвитку підприємницької діяльності є сприятливий режимоподаткування. Актуальність цього дослідження зумовлена тим, що на сучасному етапі становлення національної економіки єдиний податок відіграє важливу роль у спрощенні оподаткування доходів суб’єктів малого підприємництва; мінімізації їх витрат на облік і звітність; зменшенні кількості спорів платників з контрольними органами; підвищенні рівня зайнятості населення; збільшенні надходжень до бюджету; зменшенні витрат на адміністрування податків.

Для суб’єкта малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, скорочується загальна кількість обов’язкових платежів, установлених чинним законодавством України; зменшуються обсяги та види звітності; спрощується порядок ведення обліку доходів і витрат.

На мою думку, для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності необхідно запровадити диференційовані ставки єдиного податку залежно від обсягу виручки від реалізації продукції, що буде відповідати принципу побудови системи оподаткування – принципу соціальної справедливості.

Таким чином, прогресивна система оподаткування доходів суб’єктів малого підприємництва – юридичних та фізичних осіб забезпечить збільшення надходження доходів до місцевих бюджетів, принцип соціальної справедливості, стабілізацію цін на споживчі товари, стимулювання підприємницької діяльності.

Єдиний податок в Україні