Ділова риторика

Ділова риторика є прикладним напрямком загальної риторики. Вона орієнтована на «забезпечення»керівників і фахівців правилами поведінки зі словом. Ділова риторика передусім враховує фактори, що впливають на комунікативність, і є інструментом комунікаційного спілкування.

Володіння нею не на належному рівні - одна з істотних причин багатьох невдач керівників та спеціалістів, їх низького особистого рейтингу в трудових колективах. У цьому нескладно переконатися, якщо придивитися, як вони неефективно використовують такі риторичні методи комунікаційної дії, як переконання, навіювання і наслідування.

Красномовство - найважливіша ознака професійної придатності сучасного керівника. Мистецтву говорити треба вчитися, і перш за все слід освоїти основні принципи мовного впливу.

У діловій риториці використовуються наступні принципи мовного впливу:

доступність;

асоціативність;

сенсорність;

експресивність;

інтенсивність.

Розглянемо їх докладніше.

Доступність передбачає виваженість  змісту промови, облік культурно-освітнього рівня слухачів, їх життєвого і  виробничого досвіду. Багато людей чують те, що хочуть чути. Тому слід брати до уваги соціальний склад аудиторії (пенсіонери, молодь, жінки, наукові працівники і т.д.). Ефективний прийом актуалізації змісту, використання маловідомої інформації (новизна та оригінальність), поєднання різнохарактерних відомостей, їх достовірність.

Асоціативність означає виклик співпереживань, що досягається зверненням до емоційної і раціональної пам'яті  слухачів. Для цього використовуються такі прийоми, як аналогії, посилання на прецеденти, образність висловлювання. Спеціальний ряд прийомів пов'язаний із залученням віршів, музики, живопису, відеофільмів тощо

Сенсорність передбачає широке використання в комунікаційному спілкуванні  кольору, світла, звуку, малюнків, моделей. Чим грунтовніше і різносторонніше задіяні людські відчуття, тим ефективніше проникає інформація в психіку людей і тим активніше йде процес її освоєння.

Експресивність передбачає емоційну напруженість мови, її емоційний підтекст, виразність міміки, жестів, пози виступаючого. Пристрасність, непідробна радість або смуток, співчуття - все це конкретні форми експресивності.

Інтенсивність характеризує темп подачі інформації, ступінь рухливості виступаючого під час спілкування. Різна інформація і різні люди потребують диференційований темп викладу і засвоєння почутого. Потрібно враховувати темперамент людей, їх підготовленість до прийняття конкретного виду інформації, особисту зацікавленість у ній.