Договор страхування

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….3

1. Поняття та загальна характеристика договору страхування……………4

2. Права та обов'язки сторін договору страхування………………………..6

3. Зміст і виконання умов договору страхування…………………………..8

Список використаних джерел……………………………………………13

Вступ

Договір страхування – письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

1. Поняття та загальна характеристика договору страхування

За договором страхування  одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Договір страхування є:

- двостороннім, оскільки  у разі укладення договору  відповідні права та обов'язки  виникають як у страхувальника, так і у страховика;

- реальним, набуває чинності  з моменту внесення першого  страхового платежу, якщо інше  не передбачено договором;

- відплатним, оскільки страхувальник сплачує страхову премію, а страховик - у разі настання страхового випадку здійснює страхову виплату;

- алеаторним (ризиковим) - це договір на ризик, тобто  при укладенні договору сторони  не можуть чітко визначити  межі виконання своїх обов'язків, а втрата чи збагачення однієї із сторін залежать від випадку1. Страховику невідомо, чи буде він виконувати свої обов'язки за договором, а також коли саме і в якому обсязі. Так само ризикує і страхувальник, який, сплачуючи внески за договором, не впевнений щодо отримання страхового відшкодування. Страхувальнику також невідоме співвідношення сплачених ним страхових внесків і розміру страхового відшкодування.

Сторонами договору страхування  є страховик і страхувальник. Учасниками даного договору також є застрахована особа, вигодонабувач, страховий агент і страховий брокер.

Страховиком є особа, яка бере на себе ризик загибелі майна, пошкодження здоров'я чи смерті застрахованого і зобов'язана при  настанні певних подій сплатити визначену  суму страхувальнику чи іншій уповноваженій особі.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про страхування" страховиками визнаються фінансові установи, які  створені у формі акціонерних, командитних  товариств або товариств з  додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Повноваження щодо права видачі такої ліцензії належать Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Страхувальник – це особа, яка страхує себе, своє майно чи третіх осіб та їх майно від настання певних подій. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є такими відповідно до законодавства.

Застрахована особа – це фізична особа, життя або здоров'я якої застраховані за договором особистого страхування або страхування відповідальності.

Вигодонабувачем є особа, на користь якої страхувальником  укладений договір страхування [4, c. 8-10].

Страховики можуть здійснювати  страхову діяльність через страхових  посередників: страхових брокерів і  страхових агентів.

Страхові брокери – юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору; страховий випадок; розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума); розмір страхового платежу і строки його виплати; строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 980 ЦК України  предметом договору страхування  можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з:

- життям, здоров'ям, працездатністю  та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

- володінням, користуванням і розпорядженням  майном (майнове страхування);

- відшкодуванням страхувальником  заподіяної ним шкоди особі  або її майну, а також шкоди,  заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Договір страхування укладається  в письмовій формі (ст. 981 ЦК України). У разі недодержання письмової форми  такий договір є нікчемним. Договір  страхування може укладатися шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката), що є підтвердженням факту укладення договору [6, c. 112-114].

2. Права та обов'язки сторін договору страхування

Права та обов'язки сторін договору страхування  визначаються чинним законодавством (ст. 988, 989 ЦК України та ст. 20, 21 Закону України "Про страхування") і договором, що укладається.

Страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з  умовами та правилами страхування.  Страховик повинен надати необхідну  інформацію про умови та правила  страхування, оскільки вони визначаються залежно від виду та об'єктів страхування; повідомити страхувальнику відомі йому обставини, що мають суттєве значення для визначення вірогідності настання страхового випадку та розміру можливих збитків від його настання;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового  випадку здійснити страхову виплату  у строк, встановлений договором.

Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової  виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами  договору страхування;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку, з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника, у  разі здійснення страховиком  заходів, що зменшили страховий  ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

6) не розголошувати відомостей  про страхувальника та його  майнове становище, крім випадків, встановлених законом. 

Страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страхові  платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування  надати страховикові інформацію  про всі відомі йому обставини,  що мають істотне значення  для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його  про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування  повідомити страховика про інші  договори страхування, укладені  щодо об'єкта, який страхується;

4) вживати заходів щодо запобігання  збиткам, завданим настанням страхового  випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Перелік обов'язків, передбачених законодавством, не є вичерпним, тому сторони за згодою можуть встановлювати й інші.

З метою стимулювання належного виконання даного зобов'язання страховику надано право відмовитися  від здійснення страхової виплати  у разі (ст. 991 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про страхування"):

1) навмисних дій страхувальника  або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником  або особою, на користь якої  укладено договір страхування,  умисного злочину, що призвів  до страхового випадку;

3) подання страхувальником  завідомо неправдивих відомостей  про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником  повного відшкодування збитків  за договором майнового страхування  від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення  страхувальником без поважних  на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших  підстав, встановлених законом[5, c. 97-98].

3.Зміст і виконання умов договору страхування

Згідно зі ст. 983 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Для укладання договору страхування страхувальник подає  страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. У заяві вказуються всі обставини, що мають суттєве значення для визначення страхового ризику. Страховик також має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Після досягнення згоди  між сторонами за всіма істотними  умовами договору, а також сплати страхувальником страхового внеску страховик оформлює страховий поліс.

Страховий поліс - це документ, що видається страхувальнику і безпосередньо засвідчує факт страхування за договором або підтверджує умови обов´язкового страхування згідно з чинним законодавством та містить зобов´язання страховика виплатити страхувальникові у разі настання страхового випадку визначену умовами договору певну суму коштів (страхове відшкодування).

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про страхування" договір  страхування повинен містити:

• назву документа;

• назву та адресу страховика;

• прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника і його адресу;

• зазначення об'єкта страхування;

• розмір страхової суми;

• перелік страхових  випадків;

• визначення розміру  тарифу, розмір страхових внесків  і терміни їх сплати;

• строк дії договору;

• порядок зміни і припинення дії договору;

• права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання  або неналежне виконання умов договору;

• інші умови за згодою сторін;

• підписи сторін.

Умови договору страхування  можуть бути встановлені не лише в  єдиному документі, підписаному сторонами, або в страховому полісі, а й у правилах страхування.

Правила страхування  розробляються страховиком для  кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Державній  комісії з регулювання ринку  фінансових послуг при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Припинення договору страхування. Згідно зі ст. 28 Закону України "Про страхування" дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення строку  дії даного договору;

2) виконання страховиком  зобов´язань перед страхувальником  у повному обсязі;

3) несплати страхувальником  страхових платежів у встановлені  договором строки;

4) ліквідації страхувальника-юридичної  особи або смерті стра-хувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених законодавством;

5) ліквідації страховика  у порядку, встановленому законодавством  України;

6) прийняття судового  рішення про визнання договору  страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 997 ЦК України як страховик, так і страхувальник можуть відмовитися від договору страхування. Так, якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред´явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором.

Страхувальник або страховик  зобов´язаний повідомити другу сторону  про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором.

Страховик не має права  відмовитися від договору особистого страхування без згоди на це страхувальника, який не допускає порушення договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Коли відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, страховик  повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

Якщо страховик відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

Коли відмова страховика від договору обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страхових виплат.

Наслідки відмови від  договору страхування життя встановлюються законом.

Недійсність договору страхування. Договір страхування повинен  відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для  чинності правочину. Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених ЦК України.

Для оцінки дійсності  договору страхування можна керуватися підставами для визнання правочинів недійсними, передбаченими ст. 215-236 ЦК України. Враховуючи ці норми, договір страхування буде вважатися недійсним у випадках:

1) невідповідності актам  цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства;

2) фіктивного та удаваного  характеру правочину;

3) укладення договору  з недієздатною фізичною особою;

4) укладення договору  під впливом помилки, обману  тощо.

ЦК України (ст. 998) та ст. 29 Закону України "Про страхування" передбачають також особливі випадки  визнання договору страхування недійсним. Договір страхування визнається судом недійсним, якщо:

1) його укладено після  настання страхового випадку;

2) об´єктом договору  страхування є майно, яке підлягає  конфіскації на підставі судового  вироку або рішення, що набуло  законної сили.

Список використаних джерел

1. Заіка Ю.О. Договір страхування в діяльності ОВС. [Навч. Посіб.] / Ю.О. Заіка. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 46 с.
2. Основи страхового права України. [Навч. посіб.] / За ред. Б.М. Да-нилишина. – К.: Міжнародна агенція "BeeZone", 2003. – 384 с.
3. Страхове право. [Навч. посіб.] / За ред. Ю.О. Заіки. – К.: Істина, 2004. – 192 с.

4. Гончаренко А. Договір страхування: основні положення та порядок укладення //Все про бухгалтерський облік. – 2006. – 3 липня. – C. 8-11

5. Гринюк О. Динаміка договірних відносин з майнового страхування// Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 8. – C. 97

6. Основи страхового права України. [Навч. посіб.] / За ред. Б.М. Данилишина. – К.: Міжнародна агенція "BeeZone", 2003. — 384 с.