Доходи бюджетів: склад і тенденції розвитку

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

Кафедра фінансів

Реферат

на тему: «Доходи бюджетів: склад і тенденції розвитку»

 
Виконав: студент 
Хаймик Віталій Валерійович 
8 групи, 3 курсу, спец. 6508/1

Перевірила:

Корнацька Роксолана Михайлівна

Київ 2011

Зміст

Вступ

Коли я обирав цю тему, то найбільший вплив на мене мали тенденції  які зараз панують в бюджеті  України, а саме нестача коштів на повне забезпечення потреб країни і всі негаразди які виникають у нашій державі прив’язують до нестачі фінансування.

Будь-яка держава може виконувати притаманні їй функції лише за наявності відповідних коштів. При цьому існує прямий зв'язок між обсягом функцій, які виконує держава, і обсягом коштів.

Саме тому я зупинився не на видатках держави а на доходах, так як основне завдання мобілізувати достатньо коштів, а з витрачанням по простіше.

Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України  викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення.

Основна мета моєї роботи полягає у дослідження особливостей формування доходної частини Державного бюджету України.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

дослідити теоретичні основи формування доходів Державного бюджету України;

проаналізувати процес формування доходів Державного бюджету України за останні роки;

напрацювати можливі шляхи оптимізації  формування доходної частини Державного бюджету України.

Об’єктом дослідження виступає доходна частина Державного бюджету  України.

1. Державний бюджет України  як головний фінансовий план країни.

Бюджетна система складається  з Державного бюджету України, республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

Бюджет будується на принципах: цілісності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності всіх бюджетів, що входять у бюджетну систему України.

Бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів.

Головне місце у бюджетній системі України займає Державний бюджет. Державний бюджет – це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Бюджет – це лише форма утворення, план формування централізованого фонду коштів і його використання. Це великий кошторис, розпис доходів і видатків, який повинен бути узгоджений по термінах надходження і використання коштів. Тобто бюджет будь-якої держави – це її фінансовий план. Але це не просто фінансовий план. Це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів, але Державний бюджет відіграє координуючу роль по відношенню до них. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі. [1]

Державний бюджет повинен забезпечувати  необхідними коштами фінансування заходів економічного та соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також міждержавних відносин.

Крім того, через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини  фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними  утвореннями України з урахуванням  економічного, соціального, екологічного, природного стану, необхідності вирівнювання фінансового забезпечення

Для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків. Можливості планування на далеку перспективу обмежені, тому, бюджет повинний бути пристосований до певного проміжку часу. Складання періодичного плану достатньо повного, доволі чітко і правдиво складеного, дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані доходи і ефективно фінансувати витрати, необхідні для виконання завдань, які Конституцією покладені на державу.

Як провідна ланка  фінансової системи бюджет виконує розподільну і контрольну функції.

За допомогою розподільної функції бюджету досягається планомірний міжгалузевий і міжрегіональний розподіл фінансових ресурсів держави та їх розподіл між виробничою і невиробничою сфера ми суспільства. Особливість міжгалузевого розподілу   зумовлюється тим, що платежі до бюджету здійснюють   суб´єкти господарювання усіх галузей діяльності, а з бюджету спрямовуються кошти лише галузям (підприємствам), визнаним пріоритетними.

Контрольна функція бюджету характеризується тим, що з її допомогою досягається рівномірність у тенденціях розвитку усіх регіонів та економічних районів країни. На основі контрольної функції бюджету держави діє система бюджетного контролю. Комплексна контрольно-аналітична робота, що проводиться у процесі складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету пронизує кожну ланку бюджетної системи України. Вона зумовлюється природою розподільної функції: будь-який розподіл не може залишатися безконтрольним. Тому обидві функції бюджету держави реалізуються у єдності і взаємодії.

Належне виконання функцій  бюджету зумовлює вирішення передбачених завдань у процесі його формування, зокрема таких, як: визначення реальних обсягів доходів бюджету, встановлення оптимальної структури видатків бюджету на основі забезпечення максимального зростання валового внутрішнього продукту та збалансування бюджету в усіх ланках бюджетної системи держави. [2]

2. Доходи Державного  бюджету України.

Для реалізації своїх  функцій держава відшукує фінансові  ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує. Причому, використовує лише ту частину, яка переходить у її власність без будь-яких умов і обов’язків по відношенню до інших осіб у вигляді різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

Доходи державного бюджету  – поняття більш вужче, ніж доходи держави. Доходи Державного бюджету України – це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України. [3]

Доходи бюджету держави, їхній зміст доцільно розглядати з використанням тих же підходів, що й зміст бюджету. Як об'єктивна економічна категорія бюджет держави відображає такі грошові відносини, котрі пов'язані з розподілом і перерозподілом ВВП з метою формування та використання основного централізованого фонду грошових коштів держави.

Отже, бюджетні відносини  охоплюють, з одного боку, процес формування основного централізованого фонду  грошових коштів держави, а з іншого — процес використання коштів цього  фонду. У першому випадку бюджетні відносини виступають у вигляді доходів, у другому — у вигляді видатків.

Доходи державного бюджету — сукупність грошових надходжень до централізованого фонду фінансових ресурсів держави, що використовуються нею для виконання її основних завдань і функцій. У дохідній частині бюджету показано обсяги та джерела надходжень до бюджету. Доходи утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними та юридичними особами податків, зборів, обов'язкових платежів, установлених законодавством. За Бюджетним кодексом, доходи бюджету — це всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено чинним законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). [4]

3. Класифікація доходів бюджетів України.

За обсягом доходи бюджетів менші від державних доходів. Останні, крім доходів бюджетів усіх рівнів, включають фінансові ресурси позабюджетних фондів та державного сектора економіки. Сукупність усіх видів доходів та їх взаємопов´язане використання становить систему доходів бюджетів. Вона покликана вирішувати і фіскальні, і регулюючі завдання, зокрема, стимулювання зростання виробництва і підвищення його ефективності, сприяння прискоренню науково-технічного прогресу, забезпечення соціальних гарантій населення, розвиток соціальної інфраструктури тощо.

Доходи бюджетів усіх рівнів в Україні класифікуються за різними ознаками.

1. За джерелами утворення:

а) доходи, отримані від  розподілу новоствореної вартості;

б) доходи, що включаються  до фонду відшкодування;

в) доходи від реалізації багатства.

2. За джерелом надходження соціально-економічного характеру:

а) доходи від господарської  діяльності;

б) доходи від використання природних ресурсів;

в) доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

г) доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

д) державне мито;

є) митні платежі;

є) збори та інші неподаткові  доходи;

ж) доходи від приватизації;

з) доходи від громадян тощо.

3. Залежно від способу зарахування до певної ланки бюджетної системи доходи бюджетів поділяються на закріплені й регулюючі.

Закріплені  доходи — це обов´язкові платежі, які на тривалий період повністю або частково закріплюються як джерело доходів конкретного бюджету (бюджетів). Вони створюють основу дохідної бази бюджетів усіх ланок бюджетної системи України.

 Регулюючі доходи -це обов´язкові платежі, що можуть надходити до бюджетів різних ланок бюджетної системи України.

Віднесення тих чи інших доходів до закріплених  чи регулюючих не є стабільним. Залежно  від політичних і економічних завдань того чи іншого періоду соціально-економічного розвитку суспільства ті чи інші доходи можуть бути віднесені як до закріплених, так і до регулюючих.

4. За методом залучення фінансових ресурсів доходи бюджетів в Україні поділяють на п´ять груп:

а) податкові надходження (податки на доходи, податки на прибуток, податок на додану вартість, акцизний збір, мито, збори за використання природних ресурсів тощо);

б) неподаткові надходження (доходи від власності та підприємницької  діяльності, адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій та інші неподаткові надходження, які включають доходи від зовнішньоекономічної діяльності, від приватизації державного майна тощо);

в) доходи від операцій з капіталом (надходження від  продажу основного капіталу, державних  запасів матеріальних цінностей, землі, нематеріальних активів, а також  отримання дивідендів від акцій  та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності, плата за спеціальне використання природних ресурсів, отримання відсотків за надані кредити тощо);

г) державні цільові фонди (збір на обов´язкове соціальне страхування  на випадок безробіття до Фонду загальнообов´язкового державного страхування України на випадок безробіття, збір на обов´язкове соціальне страхування до Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів тощо);

д)      офіційні трансферти (грошові кошти, отримані від державної 
влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, від інших держав, міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі у формі дотацій, субвенцій, надходжень).

Детальніше розглянемо ці доходи:

1. Податкові  надходження.

Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості: податок на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності); податок з доходів фізичних осіб, що утримується з фонду оплати праці в іноземній валюті працівників закордонних дипломатичних установ України під час їх перебування у довгостроковому закордонному відрядженні тощо.

Збори за спеціальне використання природних ресурсів: збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду; збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту; платежі за користування надрами; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Внутрішні податки на товари та послуги: податок на додану вартість; акцизний збір із вироблених в Україні товарів; акцизний збір із ввезених на територію України  товарів; плата за ліцензії на певні види господарської діяльності; плата за видачу ліцензій та сертифікатів, плата за видачу ліцензій на право використання радіочастот; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції: ввізне мито; вивізне мито.

2. Неподаткові  надходження.

Доходи від власності  та підприємницької діяльності: надходження  від перевищення валових доходів  над видатками Національного  банку України; рентна плата.

Адміністративні збори  та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу: плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна; державне мито; митні збори.

Надходження від штрафів  та фінансових санкцій.

Власні надходження  бюджетних установ.

Інші неподаткові надходження: надходження сум кредиторської  та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших, утворених згідно з законодавством військових формувань тощо.

3. Доходи від  операцій з капіталом: надходження від продажу основного капіталу; надходження від реалізації державних запасів товарів; надходження від продажу землі та нематеріальних активів.

4. Міжбюджетні  трансферти, тобто кошти, що надходять з місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів становлять основу фінансів місцевого  самоврядування. За своїм змістом  доходи бюджетів локального рівня формуються у процесі суспільного відтворення  і мобілізуються органами місцевої влади як доходи відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вони є підсистемою державних доходів і поділяються відповідно до ланок бюджетної системи, зокрема, на доходи:

— бюджету Автономної Республіки Крим;

— обласних бюджетів;

— бюджетів міст Києва  та Севастополя;

— районних бюджетів;

— бюджетів міст обласного  підпорядкування;

— бюджетів місцевого  самоврядування.

Склад доходів державного бюджету України поданий в додатку № 1

Доходи місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством поділяються  на доходи місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні офіційних трансфертів (закріплені) та на доходи, які не враховуються при визначенні офіційних трансфертів (власні). Поділ доходів на ті, що враховуються і не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, створює стимули для місцевого самоврядування до нарощення обсягу фінансових надходжень, що допоможе місцевим органам влади фінансувати надання послуг, за які вони відповідають.

Доходи місцевих бюджетів зараховуються до спеціального та загального фондів. Загальний фонд акумулює кошти, які мають загальнодержавний характер і в подальшому перерозподіляються. У спеціальному фонді зосереджуються кошти бюджетних установ, у тому числі спеціальні державні цільові фонди, які не підлягають перерозподілу і використовуються за цільовим призначенням.

Склад доходів, що закріплюються  за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів та доходів  загального, що не враховуються при  визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів  поданий в додатку  №2

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів і призначений  для проведення інвестиційної та інноваційної діяльності. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають: кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення; надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади; кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету та відсотки, сплачені за користування ними; кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради; запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України; субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Власними вважаються доходи, які за чинним законодавством належать до місцевих податків і зборів, а також виникають внаслідок  рішень, прийнятих органами місцевого самоврядування. Закріпленими є доходи, які на стабільній основі повністю передаються до місцевих бюджетів. Звичайно, за своєю природою закріплені доходи — загальнодержавні податки, збори та інші обов'язкові платежі. Закріплені доходи місцевих бюджетів становлять основу для визначення податкової спроможності території, їх обсяги впливають на розміри бюджетних трансфертів, які надаються місцевим бюджетам з Державного бюджету України.[4]

4. Аналіз структури доходів Державного  бюджету України в 2010 році.

Для початку аналізу  знайдемо профіцит чи дефіцит бюджету  в Україні (2006-2007 рр.), як різницю між  доходами і видатками, від’ємне значення свідчить про дефіцит, а додатне  – профіцит.

Як видно з таблиці  за січень –листопад: профіцит був  у 2006 році у розмірі 795,8 млн. грн. та в 2008 в розмірі 2454,8 млн. грн., дефіцит був же в 2007, 2009, та 2010 роках, при чому в 2010 році порівняно з 2009 дефіцит бюджету зріс 3,75 рази.

Подамо дану інформацію у вигляді гістограми:

Динаміка доходів  і видатків Державного бюджету України  за січень – листопад  2006 – 2010 роки

Далі я вирішив проаналізувати динаміку доходів Державного бюджету  за видами, оскільки податкові і  неподаткові надходження значно більші, порівняно з доходами від  операцій з капіталом, від урядів іноземних країн, цільових фондів та офіційних трансфертів, тому доцільно їх зобразити на різних графіках.

Динаміка податкових і неподаткових надходжень до Державного бюджету за січень-листопад (2006 – 2010 рр.)

Динаміка надходжень від операцій з капіталом, від урядів іноземних країн, цільових фондів та офіційних трансфертів до Державного бюджету за січень-листопад (2006 – 2010 рр.)

Якщо виділити загальні тенденції, то як доходи постійно зростали, так і складові доходів поступово  зростали, проте темпи приросту в 2009 і 2010 роках значно менші порівняно  з 2006 – 2008 рр.

Згідно з  показники виконання Державного бюджету України за січень-листопад 2010 року (Додаток 1) за даними Держказначейства:

Доходи державного бюджету України в січні-листопаді 2010 року склали 215,09 млрд. гривень, або 85,1% від плану на поточний рік.

Загальна сума доходів  держбюджету України за січень-листопад 2010 року становила 215 млрд. 89,5 млн. гривень, що на 28 млрд. 593,2 млн. гривень, або на 15,3% більше, ніж за відповідний період 2009 року".

Наведені дані Держказначейства вказують, що для виконання річного  плану за доходами у грудні необхідно забезпечити надходження до держбюджету близько 37,662 млрд. гривень.

Також в січні-листопаді 2010 року до загального фонду держбюджету надійшло 186,861 млрд. гривень, що на 35,3% більше, ніж за 11 місяців 2009 року.

При цьому, згідно з повідомленням, податкові надходження до загального фонду держбюджету за цей період склали 154,755 млрд. гривень, що на 31% перевищує показник надходжень за січень-листопад 2009 року.

Неподаткові надходження до загального фонду держбюджету за 11 місяців 2010 року склали 26,141 млрд. гривень, що на 96,1% більше, ніж за аналогічний період 2009 року.

За даними Держказначейства, до спеціального фонду держбюджету за 11 місяців 2010 року надійшло 28,229 млрд. гривень.

Доходи держбюджету заплановані  в розмірі 252,751 млрд. гривень, у тому числі загального фонду - 210,088 млрд. гривень,

Держбюджет України включає  загальний фонд, куди направляються  податки та збори і з якого  фінансуються основні витрати, і  спеціальний фонд, кошти якого  мають цільове призначення. [5]

Структура і динаміка доходів бюджету (2009-2010 рр.)

Розглянемо тенденції, які відбулися в дохідній частині бюджету за січень-березень 2011 р

У січні–березні 2011 року Державний бюджет України отримав 66418,6 млн. грн., що на 14706,6 млн. грн., або на 28,4 відсотка більше за відповідний показник 2010 року.

Податкові надходження до Державного бюджету України за звітний період становили 57268,7 млн. грн., що на 19167,5 млн. грн., або на 50,3 відсотка більше від надходжень за січень–березень 2010 року.

Неподаткові надходження до державного бюджету становили 8384,6 млн. грн., що на 2962,1 млн. грн., або на 26,1 відсотка менше за відповідний показник січня–березня 2010 року. Це пояснюється зміною бюджетної класифікації у 2011 році, коли деякі надходження, що обліковувалась в неподаткових надходженнях були перенесені в податкові (рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси тощо).

Загальна сума касових видатків зведеного бюджету України за січень–березень 2011 року становила 84495,2 млн. грн., що на 12754,2 млн. грн., або на 17,8 відсотка більше за відповідний показник січня-березня 2010 року.

Державний бюджет України за січень–березень 2011 року виконано із дефіцитом у сумі 799,9 млн. грн., в т.ч. по загальному фонду державного бюджету з дефіцитом у сумі 2050,7 млн. гривень.

5. Альтернативи шляхи  наповнення доходної частини  державного бюджету України

Україна вступає до етапу свого  розвитку, який потребуватиме відчутного збільшення абсолютного обсягу бюджетних  видатків з метою фінансування цілей реалізації соціальних програм, державного будівництва та соціально-економічного розвитку. Між тим, ця потреба не повинна ототожнюватися з можливістю значного збільшення позичкового фінансування бюджету, особливо - із зовнішніх джерел.

Збереження можливості звернутися до інструментів позичкового фінансування у випадку депресії та стагнації вимагає скористатися періодом економічного зростання, яке відбувається під впливом активної зовнішньої кон’юнктури, з позитивним сальдо поточного рахунку платіжного балансу та зростанням надходження прямих іноземних інвестицій, для зменшення обсягів зовнішньої заборгованості України. Відтак, враховуючи також комплекс макроекономічних проблем та загроз, які супроводжують процес позичкового фінансування державних видатків, економічна стратегія держави має бути спрямована на пошук альтернатив такому фінансуванню.

Йдеться як про безпосереднє наповнення бюджету  держави завдяки послідовній  політиці оптимізації податкового  навантаження та детінізації економіки, так і про зменшення потреби в прямих бюджетних видатках внаслідок децентралізації фінансування відповідних завдань. На нашу думку, пріоритетними напрямками такої політики мають бути:

1. оптимізація ефективності фінансування завдань, які належать до сфери компетенції держави та місцевої влади: житлово-комунальної сфери, медичного обслуговування, інформаційного забезпечення тощо, шляхом залучення до їхнього підрядного виконання на тендерній основі приватних компаній та суб’єктів підприємництва;

2. розвиток страхових механізмів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхових принципів фінансування отримання вищої та спеціальної освіти тощо;

3. заохочення комерційного кредитування суб’єктів господарської діяльності, насамперед, тих, які сьогодні обґрунтовано отримують державну фінансову підтримку у вигляді податкових та інших пільг, субсидій, дотацій тощо;

4. заохочення розвитку механізмів випуску корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній ринки;

5. цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фондового ринку, в тому числі - підтримка первинної емісії цільових інвестиційних цінних паперів.

Зважаючи на специфічне призначення  ЗВР, їх безпосереднє спрямування на фінансування бюджетних програм, безперечно, є недоцільним. Між тим, вони можуть бути використані, по-перше, як гарантійний фонд для залучення інвестиційних кредитів, по-друге, як фонд для довгострокового рефінансування банківської системи.

В умовах існування надліквідності банківської системи слід зважати  на можливість інфляційних наслідків  використання коштів ЗВР. Це обумовлює  важливість дотримання умов жорсткої інвестиційної спрямованості інвестицій, гарантованих за рахунок ЗВР чи наданих за рахунок рефінансування банків. Необхідними передумовами включення відповідних механізмів є ринковий, а не державно-бюрократичний характер механізмів розподілу фінансових коштів, ефективна робота фінансових інститутів, використання державних фінансових активів для підтримки та активізації дії ринкових механізмів.

Слід зазначити, що за умови збереження значного позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу створені на базі ЗВР гарантійні фонди також виконуватимуть функцію  стерилізації валютних надходжень, що дозволить зняти гостроту необхідності стерилізації емісії грошової маси внаслідок викупу валюти.