Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Екологічні проблеми в Україні

Міністерство освіти і науки України

Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу

Реферат

на тему:

Виконала:

студентка 5-го курсу

групи МО * - ОЗ

Кузнєцова Н.С.

Житомир – 2005

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………….3

Екологічни1й стан окремих регіонів України……………….5

Загальна характеристика………………………………..5

Екологічні проблеми найбільших річок,

Чорного і Азовського морів…………………………….6

Донецько – Придніпровський регіон…………………..10

Українське Полісся……………………………………...11

Проблема чистого повітря у містах………………………….13

«Гордіїв вузол» Стебника…………………………………….15

Висновки……………………………………………………….....17

Список використаної літератури………………………………..18

ВСТУП

До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожног8о жителя й від яких залежить майбутнє людства, слід віднести екологічні проблеми. Викликані недалекоглядним, нерозумним, необґрунтованим ставлення людини до природи, вони виникли не сьогодні і не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тис. років тому вавілонський цар Хаммурапі, а пізніше – китайські й монгольські імператори та європейські монархи вже дбали про збереження природи й видавали накази про охорону лісів, трав’яного покриву степів, водних джерел. У4країнська козацька старшина, незважаючи на надзвичайне багатство нашої природи тих часів, теж уболівала за збереження довкілля й видала ряд наказів і документів про охорону придніпровських лісів ф лук, заборону спалювання лісів, браконьєрства, хижацького винищення звірів та риби.

Із розвитком цивілізації та науково-технічного процесу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його відходів проблем стосунків між природою та суспільством дедалі загострюються. Наприкінці ХІХ ст. екологічну кризу, що наближалася, передбачали лише окремі фахівці, а в 60 – 70-х роках ХХ століття про критичний стан природи багатьох регіонів Європи, Північної Америки, Японії стало відомо в усьому світі. Страшною дійсністю стали голод, отруєні річки та моря, задушливе шкідливе повітря у великих промислових центрах, загублені ліси, сотні зниклих видів тварин і рослин, загроза кліматичних аномалій, ерозія та майже повсюдне повне виснаження грунтів у аграрних районах. Такі екологічні катастрофи, як вибух на ЧАЕС, аварія танкера компанії Ексон – Вальдіс, пожежа нафтових свердловин у Перській затоці, свідчать, що забруднення довкілля нині не має меж.

Екологічна криза грізно нависла над усім світом, вона вже «схопила нас за горло». Спричинений економічними, політичними помилками та серйозними екологічними прорахунками теперішній стан природного середовища України оцінюється фахівцями як критичний, коли вже неможливі його самовідновлення й самоочищення: відбувається активна деградація й небезпечне знищення останніх природних ресурсів. Найавторитетніші учені США, Японії, Росії, України в результаті поглибленого аналізу, ретельних догсліджень і моделювання сучасних природних процесів, які розвиваються в біосферіЮ, дійшли висновку, що вже в наступному столітті наша Земля може обернутися на безлюдну пустелю, а ресурсів біосфери вистачить усього на кілька десятиліть.

В Україні загинули сотні малих річок, деградують Чорне та Азовське море, спотворений забрудненими водосховищами Дніпро, винищена значна частина лісів Карпат, еродована більша половина хлібної ниви, задихаються від промислових і автомобільних викидів усі великі міста й обласні центри.

Але найстрашнішим злом для навколишнього середовища є забруднення людської свідомості хибними, злочинними ідеями. Суспільства, яким було притаманне хижацьке ставлення до природи, які пропагували зверхність одних націй, класів чи інших груп людей над іншими, як свідчить історія, неодмінно гинули. Трагізм нашого часу полягає у тому, що нині такі хибні ідей та пов’язана з ними діяльність тією чи іншою мірою торкається усієї Землі, всієї природи, долі усіх країн та націй.

Наше покоління практично в усіх куточках планети безсоромно грабує в коморах природи те, що належить дітям і онукам. Ліквідація екологічної кризи є на сьогодні найважливішим завданням людства. Для його вирішення перш за все необхідні зміна екологічної стратегії й тактик и, всієї економічної моделі, організація всебічної екологічної освіти, виховання екологічної свідомості всього населення Землі.

Екологічний стан окремих регіонів України

Загальна характеристика

В 1991 році всю територію України було оголошено зоною екологічного лиха. За два роки до цього спеціалісти – географи Академії наук України вперше розробили і склали карту стану довкілля за окремими компонентами природи. Ця карта підтверджує той факт, що, справді, вся території нашої країни, за винятком невеликих окремих районів Карпат, Центрального Полісся, Полтавщини та східної Вінничини, характеризується як забруднена й дуже забруднена, а 15% території належить до категорії «надзвичайно забруднені регіони з підвищеним ризиком для здоров’я людей і райони екологічної катастрофи». В ці 15% входить 30-кілометрова зона навколо Чорнобильської АЕС, південь Херсонської області, зона, окреслена лінією Дніпропетровськ – Кіровоград – Кривий Ріг – Нікополь – Запоріжжя, а також район Донбасу.

Вирішення проблеми покращення екологічного стану території України слід розпочинати насамперед із тих регіонів, у яких ситуація напруженіша й які мають найбільше соціально-екологічне значення для нашої країни. Такими регіонами визнано Донецько – Придніпровський, Поліський, Карпатський та Азово – Чорноморський із річкою Дніпро. В усіх цих регіонах наявний цілий комплекс екологічних проблем, про те кожний з них має ще й свою власну головну проблему. В Азовсько – Чорноморському регіоні – це забруднення вод, у Донецько – Придніпровському – техногенне забруднення атмосфери та грунту, на Поліссі – наслідки меліорації й осушування боліт, а також чорнобильської катастрофи, в Українських Карпатах – винищення й деградація лісів і полонин.

1.2. Екологічні проблеми найбільших річок, Чорного й Азовського морів

Дніпро та Дністер – головні водні артерії нашої країни, в басейнах яких проживає майже 80% населення.

У минулому Дніпро – одна з найбільших річок Європи – був чистоводним, зі стабільною екосистемою, яка нормально функціонувала тисячоліттями, поїла і годувала мільйони людей.

Сьогодні через грубі порушення людиною всіх правил і принципів раціонального природокористування екосистеми Дніпра деградують, зламані вертикальні та горизонтальні зв’язки біоти й абіотичного оточення.

Основні причини кризові ситуації, що склалася:

Будівництво на Дніпро каскаду водосховищ, які докорінно змінили динаміку строку;
Великомасштабна меліорація;
Спорудження численних промислових комплексів у басейні річки;
Величезні об’єми водозабору для потреб промисловості та зрошення;
Дуже сильне забруднення.

Із самих при чин деградує екосистема Дністра, де також вимерли цінні види риби, на дні акумулюється величезна кількість теригенних відкладень, важких металів, радіонуклідів, гумусних речовин, розвивається ерозія берегів.

Із Дніпра для потреб промисловості й сільського господарства щороку забирається близько 15 млрд куб.м. води, а в атмосферу над басейном річки викидається майже 10 млн т газопилових забруднень. Щороку в Дніпро та його водосховища з дощовими і талими водами потрапляє близько 500 тис. т азотних сполук, 40 тис. т фосфорних, 20 тис. т калійних, 1 тис. т заліза, 40 т нікелю, 2 т цинку, 1 т міді, 0,5 т хрому. В басейні Славутича працює сім електростанцій.

Річковий режим Дніпра штучно трансформовано в озерний, водообмін різко сповільнився, утворилися зони застою, прискорилися темпи евтрофікації. Водосховища істотно погіршили стан прилеглих територій: підвищився рівень грунтових вод навіть на чималих відстанях від берегів. Посилилося засолення грунтів і зменшився вміст у них гумусу, майже і 10 разів збільшився об’єм підземного стоку й разом з цим – рівень забруднення підземних вод, особливо в нижній частині басейну; змінився водно-сольовий режим у зонах іригації, посилилася ерозія берегової зони.

У донних відкладенях Дніпра постійно збільшується концентрація радіонуклідів, особливо і Київському водосховищі. У водах і мулах Дніпродзержинського та Дніпропетровського водосховищ стрімко зростає концентрація заліза, ціанідів, хлоридів, хрому, міді, кобальту, свинцю, цинку, кадмію, фенолів, нафтопродуктів.

Збитки від затоплених дніпровських заплав, за підрахунками, становлять близько 18 млрд доларів щорічно, тоді як прибуток від усіх шести ГЕС Дніпропетровського каскаду – лише 25-28 млн доларів на рік. Не тільки загинули продуктивні заплавні біоценози – Дніпро значною мірою втратив і здатність до самоочищення.

Десна також потребує термінової й серйозної допомоги. Її в минулому чисті, цілющі води сьогодні не відповідають навіть третій категорії якості, й ситуація дедалі погіршується. До основних забруднювачів Десни належать Шосткінський хімкомбінат, а також підприємства Чернігова ц Сум, Смоленська та Курська атомні електростанції.

Врятування Дніпра можливе лише за умови прийняття й реалізації комплексної програми національного рівня, обов’язковою складовою якої має бути система заходів для екологічного оздоровлення й відновлення малих річок, а також співробітництво з Росією й Білорусією в цих питаннях.

Такі самі негативні явища характерні і для Дністра. Величезної шкоди його басейнові завдають забруднені пестицидами й нітратами стоки з полів, викиди промислових концернів «Хлорвініл» (Калуш), «Укрцемент» (Кам’янець-Подільський), «Укрнафтохім» (Надвірна), Бурштинської ГРЕС та ін.

Необхідно якнайшвидше розробити концепцію розвитку водного господарства України на наступне десятиріччя, провести водогосподарське екологічне районування басейнів річок.

Гостра екологічна криза охопила Азовське море. Це, без перебільшення, зона екологічної катастрофи. Ще 40-50 років тому в ньому виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному морі, й у 112 разів більше, ніж у Балтійському. В цьому морі водилося 114 видів риби, й загальний вилов іноді перевищував 300 тис. т. значну частину вилову становили цінні осетрові породи. Сьогодні вилови знизилися в середньому у 6 разів, а виловлювана риба часом містить стільки хімікатів, що споживати її небезпечно для здоров’я.

Води Азова здавна славилися цілющими властивостями. Нині ж в результаті антропогенного забруднення ці властивості втрачені. Так, іще в 1987 р. концентрація пестицидів збільшилася в 20 разів. Сьогодні в донних відкладеннях моря вміст отрутохімікатів і важких металів у багато разів перевищує норму.

У 70-х роках у Тарангозькій затоці було зареєстровано перші великі спалахи токсичного «цвітіння» води синьозеленими водоростями. У 80-х роках вони стали регулярними. В 1997 р. «цвітіння» спостерігалося вже на відкритих акваторіях моря й охоплювало не тільки його східну, найзабрудненішу частину, а й західну.

Різко погіршилася санітарно-епідеміологічна ситуація на узбережжі Азова. Щороку курортні зони періодично оголошуються закритими через невідповідність санітарно-гігієнічним нормам, спалахи особливо інфекційних захворювань, наприклад холери.

Головні причини екологічної кризи Азова:

Хижацький вилов риби підприємствами Мінрибгоспу колишнього СРСР;
Будівництво гребель і водосховищ на основних річках, що живлять море, - Дону та Кубані, й перетворення цих водосховищ на гігантські промислові відстійники;
Впровадження в басейнах стоку в море зрошуваного землеробства та інтенсивних технологій вирощування рису замість вирощування традиційних культур, що призвело до перехімізації та засолення грунтів, забруднення вод, істотного скорочення стоку річок Дону й Кубані;
Збільшення кількості неочищених викидів підприємствами хімічної та металургійної промисловості в містах Маріуполь, Ростов–на-Дону, Таганрог, Камиш-Бурун;
Інтенсивне будівництво на узбережжі й морських косах численних пансіонатів і баз відпочинку й, як наслідок, - скидання в море побутових відходів і каналізаційних стоків.

Екологічна ситуація в басейні Чорного моря дещо краща, чому сприяють його розміри та глибина. Проте в Чорне море впадають Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай, які щорічно приносять мільйони кубометрів стоків, що містять токсиканти десятків найменувань. У воді й донних відкладеннях значно підвищилась концентрація радіонуклідів. Шельф забруднюють побутові і каналізаційні стоки, супровідні індустрії туризму. В південно-західному частині Чорного моря у зв’язку з розробкою підводних нафтових родовищ почалось інтенсивне забруднення води нафтопродуктами. В цьому ж регіоні дедалі частіше виникають зони замору. Величезну небезпеку становлять потужні припортові заводи та Південний порт поблизу Одеси.

Кризова ситуація розвивається в чорноморських лиманах – Дніпровсько-Бузькому, Дністровському, в Каламітській і Кар кінській затоках, а в лимані-озері Сасик вона оцінюється як катастрофічна. В лиманах спостерігається токсичні «цвітіння» синьозеленими водоростями, а з початку 80-х років як у лиманах , так і на відкритих акваторіях моря з’явилися «цвітіння», подібні до сумнозвісних «червоних припеливів». У всьому світі саме це «цвітіння» вважається найшкідливішим, бо водорості, що його спричиняють, здатні видяляти у воду сакси токсин – смертельну отруту кураре.

Донецько – Придніпровський регіон

Донецько – Придніпровський регіон займає близько 19% території України. Тут проживає 28% населення країни, розташовано майже 5 тис. підприємств, серед яких – гіганти металургії, хімії, енергетики, машинобудування, гірничої, вугільної та інших галузей промисловості. Це район інтенсивного сільського господарства. Територія орних земель становить 70,4%, причому три чверті земель деградує. Грунти надмірно забруднені не тільки пестицидами та мінеральними добривами, а й важкими металами, особливо поблизу міст у радіусі 20-25 км.

Підприємства цього регіону викидають в атмосферу більш як 70% загального в Україні обсягу викидів оксидів вуглецю та азоту, сірчистого ангідриду, вуглеводнів. Протягом тривалого часу не вирішується проблема утилізації промислових відходів, яких у регіоні нагромадилось понад 10 млрд. т. Обладнання на заводах і фабриках майже сповна виробило свій ресурс, основні фонди підприємства зношені в середньому на 70%. Внаслідок цього частішають аварії, що завдають шкоди довкіллю, нерідко – надто відчутної. На більшості підприємств або не має очисних споруд, або вони не діють; нові ресурсозберігаючі технології не впроваджуються за браком коштів.

Найзабруднешіми містами протягом останніх років залишаються Донецьк, Макіївка, Горлівка, Дніпропетровськ, Єнакієве, Кривий Ріг, Алчевськ, Дзержинськ, Краматорськ, Луганськ, Запоріжжя, Маріуполь.

Стан природного середовища регіону можна без перебільшення назвати кризовим. Тому необхідні здійснення комплексу природоохоронних, рекреаційних і ре культиваційних заходів, модернізації промисловості, переорієнтація ресурсо- та енергозберігаючі технології. Сліж негайно розпочати утилізацію утилізацію відходів.

Українське Полісся

Перед другою світовою війною Українське Полісся було одним із найблагополучніших регіонів Європи, славилося чистими, сповненими життям лісами, річками, прекрасними озерами, грибами, рибою, дичиною, унікальними представниками рослинного і тваринного світу.

Сьогодні Полісся – регіон із най загрозливішою екологічною ситуацією в України та Європі. Інтенсивне вирубування лісів, необґрунтовані обсяги осушення боліт і видобутку торфу, забруднення хімічними препаратами сільгоспугідь, промислові забруднення, негативні наслідки розробки гранітних кар’єрів і, насамкінець, жорсткий ядерний удар чорнобильської аварії призвели до критичного екологічного стану. В дуже напруженому екологічному стані перебуває Київське водосховище, донні відкладення якого й біота забруднені радіонуклідами. Тому нагально необхідні природоохоронні заходи та зміни регіональної екополітики.

На Поліссі переважає сільськогосподарський напрям, хоч окремі райони, де видобуваються корисні крпалини – граніт, пісок, нафта, газ, торф, потерпають від негативного впливу гірничодобувної промисловості. Особливої шкоди завдають сотні кар’єрів, під час розробки яких відходять грунтові води, відчужуються великі площі грунтів, відбувається забруднення довкілля нафтопродуктами й газопиловими викидами (вибухові природи).

Величезним лихом для Полісся стали науково необґрунтовані меліорації, осушення боліт, що відігравали важливу роль регуляторів річного стоку на значних територіях. Інтенсивне осушування на Поліссі розпочалося з 1966 року. Спочатку за рахунок знищених боліт площа сільгоспугідь збільшилася на 1,6 млн. га. Та вже до 1992 р. позитивний економічний ефект змінився на негативний – у тяжкому стані опинилися не тільки території осушених боліт, а й сільгоспугіддя в цілому: 24,4% їхніх площ втрачають родючість через вітрову ерозію, 47,1% - через підкислення, 17,7% - через водну ерозію.

Рівень ґрунтових вод понизився в середньому на 1,8 – 1,0 м. Близько 50% малих річок стали жертвами необоротних змін режиму стоку, в багатьох річок істотно зменшилася кількість риби та інших гібридобіонітів.

Порушилися умови відтворення представників дикої флори та фауни, різко зменшилися площі боліт, багатство болотних видів рослин і тварин, триває винищення лісів.

Останнім часом Західному Поліссю, зокрема перлині України – Швацькому національному паркові, почала загрожувати нова небезпека. В Білорусії за 15 км на північ від парку розпочалося спорудження величезного Малоритського комбінату будівельних матеріалів. Одним із його об’єктів – кар’єр завглибшки 35 м – спричинить загибель низки прекрасних озер цього краю, серед них – найбільшого в Україні озера Світязь і завдасть непоправної шкоди національному паркові.

Українське Полісся також потребує уваги, вироблення програми екологічного оздоровлення та відновлення.

2. Проблема чистого повітря у містах

Автомобільні пробки, смог від викидів газів та бензиновий сморід стали справжнім лихом для наших міст. Із зростанням кількості автомобілів на вулицях ситуація загострюватиметься ще більше. Кабінет Міністрів видав розпорядження від 28 січня цього року «Про затвердження плану заходів щодо зменшення негативного впливу автомобільних транспортних засобів на довкілля на 2004-2010 роки».

Як повідомив начальник управління атмосферного повітря Мінекології Віктор Горбунов, рішення прийнято для покращення стану довкілля та здоров’я населення України, скорочення викидів шкідливих речовин автотранспортом. Відбуватиметься це шляхом впровадження заходів щодо впровадження заходів щодо підвищення технічного рівня двигунів автомобілів та удосконалення екологічного контролю транспортних засобів, поліпшення якості традиційного моторного пального та розширення використання альтернативних видів палива, а також розроблення ряду нормативно-правових актів щодо зменшення негативного впливу автотранспорту на довкілля.

Заходи, передбачені розпорядженням, спрямовані на поступове скорочення викидів шкідливих речовин від автотранспорту. Вони мають здійснюватись на основі скоординованих дій центральних органів виконавчої влади і враховують вимоги міжнародних договорів, стороною якої є Україна, спрямовані на поетапне впровадження європейських нормативів. Прийнятим розпорядженням уряд зробив ще один крок у здійсненні державної екологічної політики, зокрема щодо підвищення якості атмосферного повітря.

15 сячня цього річ у комітеті Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи відбулися слухання щодо запровадження альтернативного виду пального, а саме газу, біопалів, водню. За оцінками фахівців до 2020 року використання альтернативного виду пального очікується на рівні 23% від його загального кількості. Тобто, основним пальним для автомашин у найближчі 20 років залишиться бензин та дизельне пальне і альтернативи використання нафтовому пальному не буде, а тому потрібно розробити раельні заходи щодо впровадження «чистих бензинів».

З кожним роком зростає попит на високооктановий бензин, для випуску якого нафтопереробній промисловості необхідні величезні кошти для реконструкції виробництва. Відмова України використовувати тетратилсвинець потребує застосування альтернативних домішок, які підвищують октанове число бензину. Всесвітня хартія 1998 року забороняє введення свинцю, марганцю, заліза та інших металовмісних добавок до бензину через їх негативний вплив на навколишнє природне середовище і двигуни внутрішнього згорання. Ефірні добавки почали забороняти у розвинених країнах внаслідок їх високої проникаючої здатності і забруднення ними ґрунтових вод. Тому увага в Україні приділяється застосуванню етанолу і монометиланіліну, як високооктанових добавок до бензину, використання яких призводить до зменшення забруднення атмосферного повітря.

Однак якщо в Україні є значні потужності з виробництва етанолу, то монометиланілін до цього часу не виробляється. Кабінет Міністрів прийняв рішення про державну підтримку створення виробництва монометиланіліну на ВАТ «Дніпроазот» , виробництво якого збільшить імпортонезалежність нашої економіки, сприятиме оздоровленню навколишнього середовища і зменшенню викидів в атмосферне повітря, забезпечить створення робочих місць. Суттєво, що ця добавка має такий клас небезпеки, як капролактам, що використовується для виробництва жіночих панчох і не підвищує токсичних властивостей моторного пального, а його виробництво відноситься до найбільш безпечних хімічних виробництв.

Послідовна реалізація Кабінетом Міністрів державної політики у сфері охорони атмосферного повітря наближає вітчизняне законодавство і нормативно-правову базу до законодавства ЄС, сприяє євро інтернаціональному процесу.

3. «Гордіїв вузол» Стебника

Донедавна одним з найбільших у світі підприємств з виробництва мінеральних добрив був Стебниківський державний гірничо-хімічний комбінат «Полімінерал». Свого часу тут щороку добували близько мільйона тонн каїнітової руди. За кілька десятиріч роботи комбінату на кількох підземних горизонтах від 40 до 650 метрів завглибшки утворилися порожнини об’ємом понад 30 млн. кубометрів і завдовжки десятки кілометрів. Окремі з них сягають курортного Трускавця та Борислава, під яким теж є підземні порожнини, заповнені вибухонебезпечною газовою сумішшю. Над порожнинами розташовані Стебник та ряд інших населених пунктів, над якими нависла загроза провалитися під землю.

Починаючи з 1978 року, підземні порожнини заливає вода, розмиваючи соляні перекриття між горизонтами та виробниками. Воду доводиться постійно відкачувати потужними помпами. Доки «Полімінерал» нормально працював, у нього вистачало коштів на розв’язання багатьох проблем. Але після 1992 року із занепадом підприємства ситуація поступово переросла у катастрофічну – коштів не було навіть на оплату електроенергії для роботи помп. Якщо ж вода розмиє підземні перекриття, це може спричинити техногенний землетрус потужністю до 8 балів. За принципом «доміно» проваляться підземні порожнини з вибухонебезпечною сумішшю під Бориславом…

Аби запобігти катастрофі загальноєвропейського масштабу, необхідно цей край оголосити зоною екологічного лиха, знайти кошти для фінансування комплексу природоохоронних заходів, реконструкції стебніковського «Полімінералу» і продовження видобутку калійних руд, а відпрацьованою породою закладати підземні порожнини.

Загрозлива ситуація склалася і в сусідньому Бориславі, розташованому за кілька кілометрів від Стебника і тісно пов’язаного з ним. Колись потужний промисловий центр, нинішній Борислав ледь виживає, хоч під ним – ціле нафтогазове море, а калюжі нафти можна побачити на подвір’ях та городах. Гине колись найпотужніша в світі шахта з добування озокериту – поклади цього універсального мінералу під Бориславом найбільші на планеті, а ціна його сумірна з ціною золота.

Для покращення даної ситуації необхідно щоб в даному краї запрацювали усі великі підприємства області, а для цього держава повинна допомогти з держбюджету бодай позиками або тривалими кредитами. А коли вищезгадані підприємства «стануть на ноги», вони і самі взмозі навести порядок у «себе вдома». Отож єдина проблема на сьогоднішній момент – це фінансування і нерозумна політика держави, бо, наприклад, навіть за економічної кризи сільськогосподарська галузь України щороку купує в Білорусії два мільйони тонн калійних добрив вартістю 75 доларів за тонну. А стебниківський «Полімінерал» продає їх по 11 доларів за тонну і може за нормальної оплати забезпечити ними всю Україну.

ВИСНОВКИ

Наша епоха увійде в історію цивілізації не лише як ера великих досягнень людства, бурхливого розвитку науки, техніки й технології, освоєння Космосу, а й, на жаль, як доба глобальної екологічної кризи. Її спричинили: демографічний вибух, прогресуюче забруднення атмосфери, гідросфери й верхнього шару літосфери, величезні нагромадження відходів людської діяльності за одночасного виснаження практично усіх видів природних ресурсів.

Екологічні проблеми в Україні 📙 Реферат → 🆔 84689