Екологічні групи птахів

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Львівський національний університет  ветеринарної медицини та біотехнологій  імені С.З.Гжицького

 

 

 

 

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з прикладної зоології

 

 

 

 

 

Екологічні групи птахів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                              Прийняв: викладач Дідович А.П.

                                                                                               

                                                                              Виконала: студентка I курсу БТФ         

 

                                                                                                 (СП) 6 п/групи   

                                                                                                Брик Руслана

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів- 2013

План

Вступ

I. Класифікація та загальна характеристика екологічних груп птахів.

II. Характеристика птахів різних екологічних груп.

   2.1. Птахи лісу.

        2.1.1.Ряд Дятли.  

      2.1.2.Ряд лісові Курині птахи.

      2.1.3. Ряд Горобцеподі́бні.

     2.1.4. Ряд Хижі.

   2.2. Птахи боліт, узбереж і відкритих ділянок прісних водойм.

      2.2.1. Лелекоподібні.

   2.3. Птахи степів і пустель.

   2.4. Птахи відкритих повітряних просторів.

   2.5. Денні хижаки.

      2.5.1. Соколоподібні або денні хижі птахи.

  2.6. Водоплавні птахи.

       2.6.1.Гусеподібні.

III. Роль птахів різних екологічних груп.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Вступ

 

   Птахи́ (Aves) — клас теплокровних яйцекладних вищих хребетних тварин. Вони населяють усі екосистеми Земної кулі від Арктики до Антарктики. Розміри видів коливаються від 5 см (колібрі) до 2,75 м (страус).

 

   У процесі історичного розвитку птахи заселили найрізноманітніші місця (біотопи): ліси, луки, болота, пустелі, степи). Те чи інше місце проживання населяють птахи різних рядів. У зв'язку з пристосуванням до життя в подібних умовах у них розвинулися подібні особливості будови та поведінки, сформувалися екологічні групи птахів: птахи лісу, птахи боліт, прісних водойм та їх узбереж, птахи відкритих пустельно-степових просторів, птахи відкритих повітряних просторів, денні хижаки.

 

   Темою даного індивідуального науково- дослідного завдання є: «Екологічні групи птахів».

 

   Завданнями роботи  є:

   - ознайомлення  з існуючими екологічними групами  птахів, вивчення їх ареалів поширення  та існування, особливостями поведінки  та життя в різних природніх умовах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   I. Класифікація та загальна характеристика екологічних груп птахів.

   Розрізняють наступні екологічні групи птахів: птахи лісу, птахи боліт, прісних водойм та їх узбереж, птахи відкритих пустельно-степових просторів, птахи відкритих повітряних просторів, денні хижаки.

   Птахи лісу живуть у просторах, обмежених деревами та чагарниками. У таких умовах у них розвивалися пристосування до швидкого зльоту і точної посадки на гілки, літанню між деревами (укорочені широкі крила, досить довгий хвіст).

   Дрібні птахи, що годуються в основному в кронах дерев і чагарників (синиці, корольки), мають тонкі і гострі дзьоби, чіпкі з гострими кігтиками пальці ніг. У дятлів та деяких горобцеподібних (пищух і повзиків) жорсткі з гострими вершинами пір'я хвоста, досить міцний дзьоб, короткі ноги з чіпкими пальцями, які сприяють утриманню на стовбурах дерев при добуванні їжі. У птахів нижнього ярусу лісу (глухарі, тетеруки, рябчики) розвинулися пристосування до живлення на землі.

   Птахи боліт, узбереж і відкритих ділянок прісних водойм. Одні з птахів цієї групи (чаплі, бугая, лелеки) зазвичай годуються на болотах, сирих луках, у прибережній частині водойм. У них довга шия, тонкі довгі ноги. Птахи, що добувають їжу на відкритих ділянках водойм (качки, чирки, лебеді, пелікани, гуси), мають щільне оперення, сильно розвинений пух і підшкірний шар жиру, розвинену куприкову залозу, короткі ноги з плавальними перетинками, широкий дзьоб з ціджуючим апаратом. Деякі птахи (чайки, буревісники) добре плавають, але більшу частину життя проводять у повітрі над водною поверхнею. Тіло у них легке, струнке; крила довгі, гострі; ноги короткі, пальці з'єднані плавальними перетинками.

   Птахи степів і пустель. Одні з них пристосовані до швидкого бігу (страуси, дрохва, стрепет), інші до польоту на значні відстані (рябки, саджа). У бігаючих добре розвинені ноги; деякі з них (страуси) взагалі втратили здатність до польоту. Для цієї групи птахів властиві гострий зір, захисне забарвлення і здатність ховатися (затаюватися) від ворогів. птаха біотопи екологічний (африканський страус, дрохва, стрепет) мають зірко зір, довгу шию, добре розвинені ноги, що дозволяють вчасно помічати небезпеку і ховатися від ворогів. Що мешкають в степах нашої країни дрофа (маса тіла самців до 16 кг) і стрепет (маса тіла до 1 кг) - рідкісні птахи. Основні причини цього - розорювання степів і браконьєрство. . Свій корм птахи степів і пустель знаходять землі, серед рослинності. Вони змушені багато ходити у пошуках їжі, і тому ноги цих птахів зазвичай добре розвинені. Деякі види рятуються не відлітаючи, а втікаючи від небезпеки.

   Птахи відкритих повітряних просторів– ластівки (сільська, міська, берегова), стрижі - більшу частину активного життя проводять у повітрі. Стрімкому польоту цих птахів сприяють довгі вузькі крила, сильно розвинені грудні м'язи, виїмчастий хвіст - кермо при польоті. На льоту вони ловлять комах широко розкривається ротом.

  Денні хижаки (орли, соколи, яструби, шуліки) живуть у різних місцях проживання - у лісах, горах, на рівнинах. Будь-якого денного хижака можна дізнатися по міцному дзьобі, потужними ногами з міцними пальцями і загнутими кігтями. Серед них є стерв'ятники і грифи.

   Водоплавні птахи- позасистематична група птахів, що ведуть водний спосіб життя. До них не відносяться всі ті птахи, які полюють у водній сфері, а лише птахи, що уміють триматися на поверхні води. З точки зору кладистики водоплавні птахи далеко не завжди є близькими родичами. До водоплавних птахів відносяться всі або деякі представники наступних рядів: Гусеподібні, Гагароподібні, Пірникозоподібні, Пеліканоподібні, Пінгвіноподібні,  деякі Журавлеподібні, деякі Сивкоподібні. Водоплавні птахи — позасистематична група птахів, що ведуть водний спосіб життя. До них не відносяться всі ті птахи, які полюють у водній сфері, а лише птахи, що уміють триматися на поверхні води. З точки зору кладистики водоплавні птахи далеко не завжди є близькими родичами.

 

II. Характеристика птахів різних екологічних груп.

 

2.1. Птахи  лісу

   У лісі живе багато різних птахів. Це дятли, курині, горобині, хижі та інші. Частина з них оселяється також у садах і парках.

     2.1.1.Ряд дятли— ряд птахів, що нараховує близько 380 видів. Це невеликі за розміром птахи-дереволази. Дятли — нагніздні птахи. В Україні живе 10 видів, найпоширенішими з яких є великий строкатий дятел, крутиголовка, чорний дятел та ін. 

   Великий строкатий дятел трохи більший за шпака. Оперення в нього чорне, з білими смугами, підхвістя яскраво-червоне. У самця, крім того, є ще червона поперечна смуга на потилиці. Голова велика, з міцним, загостреним, долотоподібним дзьобом, шия тонка, ноги короткі, із загнутими гострими кігтями. Представники родини знайдені по всьому світу, за винятком Австралії, Мадагаскара і екстремальних полярних регіонів. Мешкають зазвичай поодинці.

   Дятел зелений дуже красивий птах. Спинна сторона і крила у неї жовтувато-оливкові, надхвістя блискуче-жовте, махові пір'я бурі, хвіст буро-чорний з сіруватими поперечними смугами. Верх голови, потилицю і смуга, що йде від нижньої щелепи до шиї, кармінно-червоні, лоб, простір навколо очей і щоки чорні. Вуха, горло і зоб білуваті, решта черевна сторона тіла блідо-зелена з темними плямами. За формою тіла цей дятел нагадує великого строкатого, але більші за його: довжина зеленого дятла 35-37 см, вага до 250 г. Живе зелений дятел в  листяних і освітлених змішаних лісах Європи на схід до Волги, в Передній Азії (крім її північно-східних областей) і на Кавказі.

     2.1.2.Ряд лісові Курині птахи.

   Ряд куриних птахів досить давній і має численну кількість видів. Налічується куриних птахів близько 300 видів. Живуть в усіх країнах світу, крім Антарктиди. До них належить свійська курка (найпоширеніший птах у світі). У лісах на півночі України поширені тетерук і глухар. Степи й поля нашої країни населяють сіра куріпка та перепілка. Найменші з куриних мають масу 45 г – це карликові перепели, а найбільші – 5-6 кг – це глухарі, фазани, павичі, гоко та 10-12 кг – дикі індики та аргуси. Тіло цих птахів щільне, голова невелика, шия коротка, дзьоб короткий, сильний, злегка опуклий, що пристосований до добування грубого корму. Мають досить велике воло. Крила у них короткі, широкі, добре полегшують швидкий вертикальний підйом, тобто вони можуть без розбігу миттєво злетіти, швидко, але не далеко.

      Перепі́лка — збірна назва кількох родів родини фазанових. Це зазвичай невеликі пухкі сухопутні птахи, харчуються насінням, але інколи полюють на комах та подібних дрібних тварин. Загалом перепілки — одні з найменших представників ряду куроподібних, їх маса становить 90-130 г, довжина тіла — 16-20 см. Верх у перепілки жовтувато-бурий зі світлими й темними цятками, черевце — жовтувато-біле. Розповсюдження дикої перепілки дуже широке —майже вся територія Євразії, Північна та Південна Африка. Перепілка — єдиний справжній перелітний вид серед наших курячих.

   Рябчики, тетереви, глухарі. Дзьоб у них відносно великий, верхівка наддзьобка загострена і трохи загнута вниз, ніздрі заховані під пір’ям. Навесні у самців-тетеревів з’являються яскраво-червоні брови над очима. Крила в цих птахів короткі, заокруглені, тому літають вони важко, підіймаються з землі із шумом. Ноги чотирипалі, з великими кігтями й густим пір’ям. Узимку по краях пальців з’являються рогові торочки, які полегшують птахам ходіння по пухкому снігу. Рябчик, тетерев і глухар гніздяться на землі.

 Дикі кури. У далеких тропічних лісах біля підніжжя Гімалайських гір, у Південній Індії, Бірмі та в усій Південно-Східній Азії живуть дикі банківські кури — родоначальники наших свійських курей.

    2.1.3. Ряд Горобцеподі́бні— найчисельніший (понад 5 000 видів) ряд птахів. Горобині- сімейство невеликих осілих, рідше кочових птахів.  Представники сімейства мають короткі ноги, багато види по землі пересуваються стрибками. Мають невеликі розміри (за винятком родини Воронові). Найбільший представник — крук (маса тіла до 1,6 кг), а найдрібніші — нектарки (маса тіла 3-4 г). 

   В Україні зустрічається 130—135 видів горобцеподібних. Горобцеподібні — нагніздні птахи, поширені по всій земній кулі (крім Антарктики). Живляться різноманітною їжею: частинами рослин, безхребетними тваринами, яйцями та пташенятами інших птахів. Дрібні і середні за величиною птахи щільного складання з потужним, конусним дзьобом, пристосованим для лущення і дроблення насіння. Довжина тіла 11-18 см, маса до 40г. Крила гострі, хвіст середньої довжини, зазвичай закруглений або обрізаний прямо, рідше вирізаний вилочкою. В забарвленні поєднуються сірі, буруваті, білі, чорні, каштанові або руді тони. Багато представників — мігруючі птахи (ластівки, солов'ї, вівчарики), але серед них є також кочові (синиці, сойки, деякі дрозди) та осілі (хатній горобець).

   Жайворонкові — родина птахів ряду Горобцеподібних.

Довжина тіла 11—23 см, маса 15—70 г. Забарвлення у більшості маскувальне, буровато-сіре з численною строкатістю, подібне у обох статей. Верх тіла зазвичай темніше за черевце, криючі пера спини з темною серединою й світлими краями; пір'я грудей та вола світлі з темними плямками, що можуть утворювати на горлі великі темні плями або «нашийники».   Дзьоб конічний, іноді тонкий та загострений, або товстий, може бути загнутий донизу. На задньому пальці наявний сильно видовжений прямий кіготь.

   Живляться різноманітними безхребетними (молюсками, павуками, жуками, мурашками, термітами тощо), насінням та вегетативними частинами рослин. Для деяких характерне спеціалізоване живлення комахами або насінням трав. Найчастіше корм скльовують з поверхні землі. Від домінуючого типу живлення та характеру кормів залежить форма дзьобу та інші деталі ротового апарату: більш тонкий та гострий дзьоб — у комахоїдних, товстий і тупий — у тих, що живляться насінням та іншою рослинною їжею.

   Жайворонок сірий- розміром приблизно з горобця. Маса тіла — 22–28 г, довжина тіла — близько 15 см. Статевий диморфізм відсутній. Дорослий птах зверху сірувато-бурий, з темними плямами; над оком вузька світла «брова», яка іноді малопомітна; низ білуватий, з темними рисками на волі і на боках тулуба; махові пера темно-бурі; хвіст темно-бурий, на крайніх стернових перах білі плями;дзьоб і ноги бурі. Молодий птах у цілому схожий на дорослого, але строкатий, з виразнішою світлою облямівкою на перах верху.

   Шпакові — невеликі або середнього розміру птахи завдовжки 16,5-42 см. Як правило, злегка приземисті, щільної статури, з відносно коротким, прямокутної форми хвостом. Крила довгі, такі, звужуються на кінцях. Дзьоб майже такої ж довжини, як і голова; злегка заломлений на кінчику. У деяких видів на голові є чубок, як наприклад у рожевого шпака. Ноги сильні, адаптовані як для сидіння на вітці дерев, так і пересування по землі. Оперення густе, в більшості випадків темного кольору, часто з металевим блиском. У багатьох видів на шиї є подовжене пір'я, яке особливо добре помітне у самців.

   Шпак  звичайний. Охоче заселюють штучні гнізда, але значно частіше будують їх в дуплах верб, осик, вільх, дубів та інших дерев. Звичайно дерева, які шпаки використовують для гніздування, розташовані на узліссі, поблизу лісових галявин. У глибині лісу гніздяться зрідка. Влаштовують гнізда в старих лісових смугах, у дуплах дерев на узбіччі доріг, у міських парках, на бульварах. Кладка − з 5 − 6 яєць, які відкладають у кінці квітня або в першій половині травня.

   Синицеві- родина об'єднує птахів, подібних як за зовнішнім виглядом, так і за способом життя. Сюди належать дрібні птахи: довжина тіла у них 100−170 мм, вага − 7−23 г. Дзьоб у синиць короткий, конусоподібний, зверху дещо заокруглений, з боків сплюснутий. Ніздрі прикриті коротким твердим пір'ям. Ноги сильні та товсті, з міцними пальцями та сильно загнутими кігтями, добре пристосованими для пересування по гілкам дерев. Крила порівняно короткі та тупі. Хвіст досить короткий, рівний або з невеликою вирізкою. Оперення густе та м'яке.

   Вівсяникові - родина, що нараховує близько 560 видів.

   Більшість птахів родини забарвлені відносно не яскраво (у забарвленні зазвичай відсутні яскраві металічні відтінки), на стернових перах білі плями. У багатьох видів навесні забарвлення стає яскравіше за рахунок витирання країв пір'їн та сильно відрізняється від свіжого осіннього. Для пташенят характерна поздовжня строкатість пір'їн. Дзьоб тонкий, стиснутий з боків, ріжучий край наддзьобка вигнутий та не прилягає до нижньої щелепи, утворюючи невелику щілину приблизно на рівні ніздрів, які розташовані при основі наддзьобка та прикриті дрібним пір'ям. Крила різної довжини та форми. Хвіст середніх розмірів, ступінчастий або заокруглений. У деяких видовжені пера голови утворюють невеликий чубчик.

   Поширені в північних та помірних широтах. Основа живлення — різноманітне насіння, а влітку також комахи (ними вигодовують пташенят). На території України є шість видів: просянка, звичайна, садова, гірська і очеретяні вівсянки, пуночка.

   Медососові— родина горобцеподібних птахів.

Це, головним чином, темнозабарвлені  птахи з переважанням сірих, зеленуватих  і бурих тонів у пір'ї, іноді смугасті чи з плямами. Самці від самиць не відрізняються.

   Родина об'єднує  велику групу деревинних птахів, що харчуються в основному,  нектаром і фруктами. Розмір їх  дрібний чи середній. Склад тіла  — стрункий, голова невелика, ноги середньої довжини. Більшість видів мають довжину 10-15 см, лише деякі — 20-30 см.

   Сорокопудові. Птахи невеликих розмірів. Голова крупна. Дзьоб сильний, з гострим перед вершинним зубцем на кінці наддзьобка. Ніздрі прикриті волосоподібними видозміненими перами. Ноги помірної довжини, пальці міцні, з сильно зігнутими кігтями. Крила короткі, з заокругленою вершиною, хвіст у більшості довгий, ступінчастий. Забарвлення різноманітне, у більшості випадків з поєднанням сірого, білого, коричневого і чорного кольорів. У частини видів самці забарвлені яскравіше за самок.

   Крук— птах роду ворона родини воронових. Поширений в Європі, Азії, північній Америці. В Україні нечисленні, але звичайні осілі, частково кочові птахи всієї території. Живуть у рівнинних і гірських лісах, у заплавах річок, байрачних лісах тощо. Чималі блискучо-чорні птахи з міцним великим дзьобом. Маса до 1300 г. Молоді птахи чорні, без блиску, з буруватим відтінком. Гнізда з чималих сучків і гілок мостять у затишних куточках старого лісу або в парках, на високих старих деревах.

   Дрізд співучий- птах з родини Дроздових. В Україні звичайний гніздовий, перелітний вид. У співочого дрозда довжина тулуба становить 215—250 мм, крила — 120 мм, його вага — 70 г. Колір спинної сторони — бурий, надхвістя сірувате, на крилах білувато-вохристі плями зверху. Черево білувате з жовто-охристим нальотом на грудях та з боків. По всій нижній стороні тулуба розкидані округлі або видовжені чорнувато-бурі плями.

   Щиглик, щиголь- птах родини в'юркових. Довжина 12 — 16 см, вага 16 — 22 г, забарвлення строкате, яскраве. Повсюдний в листяних та мішаних лісах, парках, садах.

Поширений у Європі, Північній  Африці, Передній Азії і Західному  Сибіру.

     2.1.4. Ряд Хижі.

   Хижі птахи  — птахи, що полють на здобич  у польоті, використовуючи свої ефективні органи чуття, особливо зір. Загалом вони мають великі кігті та дзьоби, пристосовані для захоплення або вбиття жертви. У фауні України налічується 33 види ряду Соколоподібні та 13 видів ряду Совоподібні.    

   До хижих птахів також відносять представників родини Сорокопудових ряду Горобцеподібних. 
   До цього загону відносяться близько 270 видів. Це птахи середньої і великої величини. В одного з найбільших видів - американського кондора крило довжиною близько 115 см, розмах крил до 275 см. самі дрібні хижі птахи - так звані карликові сокола - мають крило довгою 9-10 см.  
Для хижаків характерний міцний крючкоподібно загнутий на кінці дзьоб, заснування якого одягнене голою яскраво пофарбованої шкірою, в яку відкривається зовнішні отвори ніздрів. Ноги у хижих птахів помірної довжини, з загнутими і зазвичай гострими кігтями (тільки у секретарів ноги довгі). Кігті і дзьоб служать для умертвіння, а останній і для розчленування видобутку. Пальці відносно довгі, на підошовної стороні є подушечки, службовці для утримання їжі. Статура щільна, оперення жорстке і щільно прилягає до тіла. Забарвлення зазвичай не яскраве, переважно сірого, бурого, рудого або чорного кольору, часто з домішкою білого.

 

 

   2.2. Птахи боліт, узбереж і відкритих ділянок прісних водойм.

   2.2.1. Лелекоподібні — ряд птахів, що включає у собі птахів великого розміру. Складається з 6-ти родин. Більшість лелекоподібних — хижаки.

Різноманітні за величиною, з довгою і гнучкою шиєю і довгими ногами. Ноги чотирипалі, три передні пальці з'єднані невеликою перетинкою. Дзьоб різної форми. Пташенята вилуплюються голі, немічні. Поширені по всьому світу, крім Арктики і Антарктиди.

   Родина Лелекові . Сюди належать представники з довгим, прямим і загостреним дзьобом. Тримаються і гніздяться парами. Гнізда будують з гілок на деревах, скелях і на будівлях людини. В кладці 3-5 яєць. Інкубація — 30 днів. Живляться ящірками, зміями, жабами. В нашій фауні зустрічається білий і чорний лелека.

   Лелека білий (у народі: чорногуз, бусол, бузько, бусьок, боцюн,гайстер) — птах родини лелекових, ряду лелекоподібних. Чорногуз — птах розміром від 80 до 100 см довжиною, розмахом крил 200—220 см та вагою від 2,5 до 4,5 кілограмів. Забарвлення пір'я біле, за винятком махових пір'їн на крилах, які мають чорне забарвлення. Коли крила птаха складені, то махові пір'їни покривають задню частину тіла, звідки і походить назва — чорногуз. Дзьоб та ноги чорногуза червонясті і довгі. Ареал білого лелеки — Європа (від Іспанії до Росії), Північна Африка та Азія (від Туреччини до Кавказу). В Україні гніздовий, перелітний вид, є окремі випадки зимівлі. Гніздиться майже на всій території, крім високогір'я Карпат, крайніх південно-східних районів і Криму; у періоди міграцій може траплятися скрізь.

    Родина Ібісові включає середньої величини птахів, які мають тонкий серпозігнутий дзьоб. Коровайка і колпиця гніздяться у нас на півдні України.

   Коровайка — птах родини ібісових, ряду Лелекоподібних. Один з 2-х видів роду і єдиний вид роду у фауні України. В Україні гніздовий, перелітний вид. Птах з довгим, вигнутим дзьобом довжиною близько 100–140 мм. Довжина тіла в середньому: у самок — 553 мм, самців — 635 мм. Розмах крил в середньому: у самців — 1014 мм, самок — 917 мм. Вага — 530–768 г. Коровайка поширена в Південній Європі, Північній Африці, Південно-Західній, Середній Азії,Австралії, Америці. Зимує в країнах Тропічної Африки, на півострові Індостан.

     Родина Чаплеві . Сюди відносяться порівняно великі птахи з довгим, прямим, загостреним дзьобом. Це колоніальні птахи. Гнізда будують на великих деревах. Корм здобувають у воді. В фауні України зустрічається сіра чапля , яка гніздиться в середній і південній смузі. 

   Велика біла чапля має сніжно біле забарвлення. Великий болотяний птах родини Чаплевих, поширений у теплих помірних та тропічних широтах як західної, так і східної півкулі. На території України гніздовий, перелітний, частково зимуючий. Досить великий птах 94-104 см заввишки і розмахом крил 131—145 см.  Вага дорослих птахів близько 912—1140 г.  Оперення повністю біле. Дзьоб довгий, прямий, жовтого кольору. Лапи і пальці довгі, темно-сірі. Шия довга, S-подібна. Хвіст короткий, клиноподібний. Після осіннього линяння у самців і самок у верхній частині тіла від плечей виростає довге біле пір'я, що стирчать з боків і позаду хвоста. Велика біла чапля поширена в теплих помірних і тропічних широтах Європи, Азії, Північної та Південної Америки, Африки , Австралії та Нової Зеландії.

 

   2.3. Птахи пустель і степів

   Це мешканці великих відкритих просторів з розрідженій рослинністю. Тут важко знайти порятунок, і тому багато птахів, що у степах і пустелях, мають довгі ноги і шию. Це дозволяє їм далеко оглядати місцевість і завчасно бачити наближення хижаків

У цих сучасних екологічних умовах виділяють 2 групи:

 

    а) які тікають птахи: страусові, дрохва, стрепет. Живуть вони зграями: переміщують із допомогою ніг (страуси не літають взагалі). Гніздяться і годуються землі і мають промислові значення;

   б) швидко літаючі птахи- саджа, загін рябки. До них ж таки відносяться що живе в степах орел (загін денні хижаки), який знищуватиме мишоподібних гризунів. Дрохва, стрепет, білий журавель, журавель-красавка занесені до Червоної книги Росії.

   Сіра куріпка— широко поширений вид з роду куріпок. Важко розрізнити від іншого виду, бородатої куріпки. Об'єкт полювання. У забарвленні куріпки переважають сірі і охристо–бурі тони. Верх голови і потилиця забарвлені в оливково–бурий колір, боки голови і горло рудувато–охристі. Шия, груди і боки голубувато–сірого кольору, з дрібними хвилястими чорними смужками. На боках розташовані бурі плями, живіт світло–сірий.

   Африка́нский стра́ус найбільший у світі птах. Він на зріст може сягати 2 м 70 см. Дорослий самець страуса може мати масу до 100 кілограмів. Через велику масу тіла страуси не можуть літати.  Страус — нелітаючий птах, крила не слабо розвинуті, кіль відсутній. Страуси можуть довгий час обходитися без води але при нагоді охоче п'ють воду та купаються. У неволі страуси живуть до 50 років. Середня вага становить 50-75 кг, окремі самці можуть важити до 131 кг. Мешкають в степах та напівпустелях Африки. Сотні тисяч років тому страуси жили також на півдні України і далі на схід до Монголії.

 

   2.4. Птахи відкритих повітряних просторів

 

  Ластівка — рід птахів родини ластівкових. Найпоширеніший вид — сільська ластівка.

   Ластівка сільська — невеликий птах ряду горобцеподібних, найпоширеніший вид ластівок у світі. Це перелітний птах, що мешкає в Європі, Азії, Африці і Америці. Відрізняється довгим хвостом з глибоким розрізом у формі вилки та вигнутими гострими крилами. Зовнішній вигляд: Верхня сторона ультрамариново-синя, черевце біле або рудувате, надхвістя темно-синє або рудувате, хвіст у дорослих птахів з довгим і тонким крайнім кермовим пір'ям — «косами». Лоб і шия червоно-коричневі, упоперек горла чорна смуга. Тримається відкритих просторів біля сіл, на околицях міст. У негніздовий період часто зустрічається біля водойм. Гніздиться в селах. У містах зустрічається рідко, поступаючись там місцем міській ластівці. У містах віддає перевагу сектору індивідуальної забудови. На Кавказі зрідка гніздиться в скелястих ущелинах.

   Ла́стівка міська́  або білогурка— дрібний птах з родини ластівкових, широко поширений в Європі, Північній Африці та помірних широтах Азії. Як і сизий голуб, первісно мешканець скель, цей птах легко адаптувався до життя у міських умовах. Це перелітний птах, що зимує в Африці південніше від Сахари і в тропічній Азії. Тримається зграями по берегах річок, на схилах гір, луках, містах із кам'яними будівлями — часто зграйки цих птахів можна побачити на дротах ліній електропередач. Харчується комахами, яких ловить у повітрі. Має зовнішню схожість з двома іншими видами роду —азіатською і непальською міськими ластівками, що мешкають в Південній та Південно-Східній Азії.

   Білочеревий стриж- найбільший представник родини стрімких і елегантних стрижів. Майже все своє життя він проводить у повітрі - там він харчується, п'є і злучається.

 

   2.5. Денні хижаки

 

  У цей великий загін входять майже три сотні різних видів, у тому числі орли, яструби, канюки й соколи. Але якщо всі вони, без сумніву, належать до хижаків, те багато інші птахи, що добувають їжу полюванням, такими не є. Скажемо, поморник і сорокопуд теж годуються всякою живністю, але ні той, ні іншої не вважається хижаком. Навіть сов, з їхнім гострим зором і пазурами не гірше орлиних, не можна назвати дійсними хижаками. До цього загону відносяться близько 270 видів. Це птахи середньої і великої величини. В одного з найбільших видів - американського кондора крило довжиною близько 115 см, розмах крил до 275 см. самі дрібні хижі птахи - так звані карликові сокола. 
   Для хижаків характерний міцний крючкоподібно загнутий на кінці дзьоб, заснування якого одягнене голою яскраво пофарбованої шкірою - воськовіцей, в яку відкривається зовнішні отвори ніздрів. Ноги у хижих птахів помірної довжини, з загнутими і зазвичай гострими кігтями (тільки у секретарів ноги довгі). Кігті і дзьоб служать для умертвіння, а останній і для розчленування видобутку. Пальці відносно довгі, на підошовної стороні є подушечки, службовці для утримання їжі. Статура щільне, оперення жорстке і щільно прилягає до тіла. Забарвлення зазвичай не яскрава, переважно сірого, бурого, рудого або чорного кольору, часто з домішкою білого. У деяких видів, що годуються падаллю, голова і частина шиї голі, неоперене. 

   2.5.1. Соколоподібні або денні хижі птахи— ряд птахів підкласу кілегрудих. Ряд включає у себе хижих птахів, багатьом з яких зараз загрожує вимирання. Більшість соколоподібних птахів середнього розміру: довжина тіла 30-60 см, маса від 200 г до 1,2 кг. Найбільші (андський та каліфорнійський кондори, чорний гриф) мають довжину тіла 110-115 см, розмах крил до 2,5-3 м, масу 8-12 кг; у найдрібніших (сокіл-крихітка) довжина тіла 14-15 см, маса близько 35 г. Можуть, у повітрі, розвинути швидкість до 100 км/год.

   Родини: Катартиди, або американські грифи, Секретарі—птах-секретар; Скопові- скопа; Соколові— каракари, соколи; Яструбові— яструби, орли, орлани, луні, шуліки, канюки.

   Сокіл, балабан — рід хижих птахів родини соколових Соколи залишили багату культурну спадщину в багатьох світових культурах, у тому числі і у в Україні. Довжина тіла до 60 см, вага до 2 кг і більше. Живиться птахами, гризунами, комахами. Відомо близько 30 — 40 видів, у тому числі в Україні — 8.

  Я́струб— рід птахів родини яструбових; довжина 30 — 68 см, вага — 125 — 1 500 г. Відомо близько 50 видів, у тому числі у фауні України три: яструб великий— звичайний осілий на всій території; яструб малий (A. nisus) — зустрється на всій території, не гніздиться у безлісих районах; яструб коротконогий— рідкісний гніздовий, перелітний у східній частині країни.