Екологічні вимоги до підприємств автотранспорту

ВСТУП

Автомобілізація значною мірою обумовила розвиток технічного прогресу і цивілізації. Однак вона має й негативні риси: автотранспорт є одним із найбільших споживачів матеріальних і енергетичних ресурсів; транспортні засоби і інфраструктура з їх обслуговування забруднюють довкілля. Особливо гострою є проблема забруднення навколишнього середовища у місцях великого скупчення автомобілів, тобто у мегаполісах та великих промислових центрах.

Негативні наслідки автомобілізації здебільшого зумовлені тим, що основною силовою установкою автомобілів та інших наземних транспортних машин є тепловий двигун, який перетворює теплоту згоряння палива на роботу. Найчастіше в якості силової установки застосовують поршневі двигуни внутрішнього згоряння (ДВЗ), які працюють на вуглеводневому паливі (рідкому або газовому).

Особливо гострою є проблема забруднення атмосферного по-вітря. Сьогодні концентрації шкідливих речовин в атмосфері про-мислових центрів у кілька разів перевищують допустимі граничні значення.

Суспільство давно усвідомило небезпеку, яку створює антропогенне забруднення, і почало шукати шляхи розв'язання екологічних проблем. Міжнародні угоди та внутрішнє законодавство розви-нених країн у сфері природоохоронної діяльності, підкріплені виділенням ресурсів та належним фінансуванням, сприяють розробці і впровадженню новітніх технічних та організаційних рішень, завдяки яким вже сьогодні можна забезпечувати суттєве поліпшення екологічної ситуації як на регіональному, так і на глобальному рівні. Отже, перед суспільством стає проблема підготовки фахівців, які займаються проблемами створення і обслуговування ДВЗ, автомобілів та їх інфраструктури, таким чином, щоб вони усвідомлювали необхідність не тільки покращання споживчих якостів цієї продукції, но і зниження її шкідливого впливу на людину і навколишнє середовище. Ці фахівці повинні усвідомлювати не тільки юридичну відповідальність перед екологічним законодавством, но і моральну відповідальність перед суспільством і нащадками.

  Загальні вимоги до підприємств автотранспорту

Будівництво, реконструкція підприємств, споруд та інших об'єктів повинні здійснюватися за затвердженими техніко - економічним обгрунтуванням проектів будівництва, які мають позитивний висновок державної екологічної експертизи.

Відповідно до діючих вимог, кожне підприємство повинне мати дозвільну, нормативну, законодавчу і іншу документацію в області охорони навколишнього природного середовища. В перелік такої документації входять:

• дозволи на ГДВ (гранично допустимі викиди) або ТПВ (тимчасово погоджені викиди);

ГДВ — це кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищуватися під час викиду в повітря за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів на межі санітарної зони не була вищою, ніж гранично допустима концентрація.

Тимчасово погоджені викиди - це кількість забруднюючих речовин, що викидається або скидається в навколишнє природне середовище з окремого джерела забруднення за одиницю часу, яка встановлюється на відповідний строк - до досягнення гранично допустимих викидів або скидів.

• дозвіл на скидання води і водокористування;
• дозвіл на зберігання відходів;
• дозвіл на вивіз відходів;
• екологічний паспорт підприємства;
• акти, розпорядження, протоколи, видані підприємству державними органами по контролю за поляганням навколишнього середовища;
• державна і відомча звітність з охорони довкілля;
• державні стандарти в області охорони навколишнього природного середовища і інші обов'язкові до виконання нормативи, правила, методики, інструкції.

Документація по охороні навколишнього природного середовища повинна знаходитися у керівника підприємства або у відповідальної особи, призначеної відповідним наказом.

Викиди і скидання забруднюючих речовин в оточуючу природне середовище, виробничі і побутові відходи, що мають місце на підприємстві, вираховуються в порядку, встановленому урядом і місцевими органами влади. Облік і нормування викидів, розміщення відходів повинні здійснюватися на підставі результатів інвентаризації джерел забруднення, місць складування відходів.

Порядок і умови видачі дозволів на викид, розміщення відходів і ліцензій на водокористування визначаються відповідними розпорядливими і нормативними документами, введеними в дію відповідним міністерством.

Контроль за виконанням екологічних вимог, дотриманням вимог природоохоронного законодавства, здійснюється представниками інспекцій спеціально уповноважених на це органів.

Порушення вимог природоохоронного законодавства, встановлених нормативів викидів і скидань, розміщення відходів і інших умов, що роблять вплив на полягання навколишнього природного середовища, спричиняє за собою припинення або повне припинення діяльності підприємств автомобільного транспорту.

У результаті функціонування підприємства, концентрації забруднюючих речовин , що викидаються в атмосферне повітря , не повинні перевищувати встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів на межі санітарно-захисної зони даного підприємства.

Рівні шуму, створюваного підприємствами автотранспорту, повинні відповідати вимогам, що регламентуються нормами.

Забруднені води, що відводяться від виробничих об'єктів, адміністративних, господарсько-побутових будівель і споруд , а також стоки з території підприємства не повинні скидатися у поверхневі водні об'єкти , на рельєф місцевості без попередньої їх очистки.

Скидання попередньо очищених стічних вод допускається на основі дозволу.

Підприємство зобов'язане вести звітність з питань охорони навколишнього середовища.

Відповідальність за забезпечення екологічної безпеки підприємства несе його керівник ( власник ) .

Керівник і персонал підприємства повинні пройти навчання з питань природоохоронної діяльності та забезпечення екологічної безпеки . Керівник підприємства несе повну відповідальність за дії персоналу , що призводять до забруднення навколишнього природного середовища .

У разі викиду ( скидання ) забруднюючих речовин у повітря , воду або грунт , що відбулися в результаті аварії , катастрофи чи інших обставин на території підприємства , або в процесі перевезень вантажів підприємство ( відповідальна особа , що здійснює перевезення ) зобов'язана негайно вжити заходів щодо ліквідації наслідків , викликаних забрудненням навколишнього природного середовища і сповістити про нього місцеві органи виконавчої влади.

Підприємства автотранспорту мають бути відокремлені від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Підприємство повинно мати спеціальні ділянки для миття рухомого складу, вузлів та деталей , що виключають стік неочищених вод у поверхневі водойми , грунт.

Мийні установки повинні мати очисні пристрої , що забезпечують дотримання нормативів. Також ці установки повинні працювати , як правило, по замкнутому циклу з повторним використанням очищеної води.

Виробничі відходи повинні зберігатися в спеціально відведеному на території підприємства. У міру накопичення всі відходи повинні утилізуватися або вивозитися в місця.

Підприємства, що мають свої паливо заправні колонки для зберігання і заправки транспортних засобів паливно-мастильними матеріалами повинні організувати приймання та видачу палива так , щоб виключалася можливість їх попадання в каналізацію, водойми і грунт. Паливозаправні колонки повинні мати справне устаткування , що виключає протоку палива при переповненні заправляється ємності. При наявності наземних або підземних резервуарів для зберігання палива ємністю більше 5 куб. м. на підприємстві повинні бути технічні засоби для попередження і швидкої ліквідації можливих аварій.

Підприємство повинно мати справні і перевірені прилади, необхідні для контролю і регулювання двигунів по токсичності та димності відпрацьованих газів.

Стоянка рухомого складу в неробочий час дозволяється тільки на території підприємства, а при роботі у відриві від підприємства або якщо підприємство не має своєї території , на спеціально відведених місцях (стоянках).

Стенди для випробування двигунів та діагностики автомобілів повинні мати систему приглушення, що знижує шум до норм, встановлених стандартом, а також пристрій для нейтралізації відпрацьованих газів.

При використанні газобалонних автомобілів , на підприємстві повинен бути передбачений спеціальний пост для зливу або перепуску газу з балонів автомобіля в спеціальні ємності. Випуск газу в атмосферу забороняється.

Автомобілі, що знаходяться в експлуатації , за змістом токсичних речовин у відпрацьованих газах повинні відповідати вимогам стандартів .

Рухомий склад, що випускається з підприємства не повинен мати підтікання (витоку) палива, мастильних матеріалів і рідин.

Екологічні вимоги

У результаті оцінки дії діяльності підприємства на оточуючу середовище повинні бути визначені норми допустимих значень викидів шкідливих речовин в атмосферу, які повинні забезпечувати значення приземних концентрацій у межах встановленої санітарно-захисної зони не більше ГДК для кожної шкідливої речовини.

При визначенні норм викидів повинні враховуватися: зміст шкідливих речовин в атмосфері місця знаходження підприємства, аерокліматична характеристика, рельєф місцевості і умови туманоутворення.

Норми допустимих значень скидань забруднених вод повинні відповідати технічним умовам під'єднування до міських мереж каналізації і водостоку. 
 Залежно від величини підприємств автосервісу на ньому може бути створений відділ охорони навколишнього середовища, або введена посада еколога (інженера з охорони довкілля). Ефективність роботи підприємства по забезпеченню власної екологічної безпеки в значній мірі залежить від роботи персоналу екологічної служби, основними задачами якої є наступні:

• контроль за дотриманням в підрозділах підприємства чинного екологічного законодавства, інструкцій, стандартів і нормативів з охорони довкілля;
• контроль за дотриманням технологічних режимів природоохоронних об'єктів, аналіз їх роботи;
• контроль правильності експлуатації очисних і захисних споруд;
• контроль за дотриманням екологічних стандартів і нормативів, за поляганням навколишнього середовища в районі розташування підприємства;
• перевірка відповідності технічного полягання технологічного обладнання вимогам природоохоронного законодавства;
• складання технологічних регламентів, графіків аналітичного контролю, інструкцій і іншої технічної документації;
• розробка і упровадження заходів, направлених на виконання вимог екологічного законодавства по дотриманню стандартів і нормативів в області охорони навколишнього середовища, раціонального використовування природних ресурсів, створення економіки замкнутого циклу при проектуванні, будівництві і експлуатації нових об'єктів підприємства, а також розширенні і реконструкції діючих виробництв; 
• складання перспективних і поточних планів з охорони довкілля, контроль за їх виконанням;
• розробка планів упровадження нової техніки, проведення науково-дослідних і досвідчених робіт із створення на підприємстві технологічних процесів замкнутого циклу, заснованої на екологічно раціональній циркуляції матеріалів, заощадженні і заміщенні невідновлюваних ресурсів, мінімізації, повторному використовуванні, переробці і утилізації відходів, упровадженні маловідходної, безвідходної і екологічно чистої технології виробництва, раціонального використовування природних ресурсів, а також розробці планів капітального будівництва по природоохоронних об'єктах;
• розробка заходів по поліпшенню охорони навколишнього середовища на основі вивчення і узагальнення передового досвіду вітчизняних і зарубіжних підприємств;
• забезпечення проведення екологічної експертизи техніко-економічних обґрунтовувань, проектів, а також створюваних нових технологій і обладнання;
• розрахунок ризиків для полягання навколишнього середовища при реалізації підприємством програм по очищенню і іншим природоохоронним заходам;
• розробка екологічних стандартів і нормативів підприємства відповідно до діючих державних, міжнародних (регіональними) і галузевих стандартів, контроль за їх виконанням і своєчасний перегляд;
• розробка заходів по запобіганню забруднення навколишнього середовища, дотримання екологічних норм, що забезпечують сприятливі умови праці, а також по попередженню можливості аварій і катастроф;
• розслідування причин і наслідків викидів шкідливих речовин в оточуючу середовище, підготовка пропозиції по їх попередженню;
• участь в роботі комісій по проведенню екологічної експертизи діяльності підприємства;
• організація і проведення робіт із створення на підприємстві ефективної системи екологічної інформації, поширюваної на всіх рівнях управління, ознайомлення працівників підприємства з вимогами екологічного законодавства;
• ведення обліку показників, що характеризують полягання навколишнього середовища, створення системи зберігання відомостей про нещасні випадки, даних екологічного моніторингу, документація по ліквідації відходів і іншої інформації екологічного характеру, що надається в розпорядження координатора природоохоронної діяльності (еколога);
• укладання встановленої звітності;
• участь в розробці учбових програм і організація екологічного навчання.

Рішення поставлених задач пред'являє високі вимоги до рівня професійної підготовки персоналу екологічної служби підприємства, який повинен знати:

• екологічне законодавство; нормативні і методичні матеріали по охороні навколишнього середовища і раціональному використанню природних ресурсів; системи екологічних стандартів і нормативів;
• технологічні процеси технічного обслуговування і ремонту автомобілів, гаражного і іншого обладнання, що є на підприємстві;
• пристрій, принципи роботи, експлуатаційні умови і вимоги до очисних споруд і обладнання;
• виробничу і організаційну структуру підприємства і перспективи його розвитку;
• основи економіки, організації виробництва, праці і управління;
• засоби контролю відповідності технічного полягання обладнання підприємства вимогам охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування, діючі екологічні стандарти і нормативи;
• методи і пристрій технічних засобів екологічного моніторингу;
• порядок проведення екологічної експертизи передпланових, передпроектних і проектних матеріалів;
• порядок обліку і складання звітності з охорони довкілля;
• передовий вітчизняний і зарубіжний досвід в області охорони навколишнього середовища і раціонального використовування природних ресурсів;
• засобу обчислювальної техніки, комунікацій і зв'язку;
• правила і норми охорони праці.

Якщо в повітрі населеного пункту забруднення атмосфери перевищує встановлені ГДК, а викиди підприємства не можуть бути понижені з об'єктивних причин, необхідно розробити план заходів щодо зниження викидів. Після узгодження плану заходів регіональний орган видає дозвіл на тимчасово погоджені викиди строком на 1 рік. Через рік перевіряється виконання плану заходів, розраховується тому ГДВ по нових параметрах і видається дозвіл на викиди, або процедура повторюється.

На підприємстві повинне проводитися своєчасне очищення каналізаційних мереж і очисних споруд від опадів і уловлених нафтопродуктів, заміна фільтруючих матеріалів. Очисні споруди повинні забезпечувати затверджені нормативні параметри якості очищення стічних вод. Власники підприємства повинні організовувати лабораторний контроль хімічного складу стічних вод, що скидаються у водні об'єкти, на рельєф місцевості, в підземні горизонти, каналізаційні і водостічні мережі.

Нормативи скидання забруднюючих речовин, що скидаються в міську каналізацію і міську зливову мережу, визначаються правилами прийому стічних вод в ці мережі, нормативно-правовими актами, і закріплюються в договорах абонування, ув'язнених з власником мереж.

Підприємства повинні мати дозвіл на зберігання і вивіз промислових відходів, для отримання якого йому необхідно провести інвентаризацію утворення відходів і розробити проект лімітів розміщення відходів на території підприємства.

У процесі своєї діяльності підприємства повинні здійснювати облік, збір, зберігання і вивіз відходів з дотриманням нормативів, правил і інших вимог по поводженню з промисловими відходами.

Кількість відходів, знайдених розміщеними в несанкціонованих місцях, визначається держінспекторами розрахунковим методом або інструментальним виміром. При виявленні фактів самовільного розміщення відходів в несанкціонованих місцях держінспектор має право припинити розміщення відходів і застосовувати до винних відповідні санкції.

Вивіз промислових відходів, побутового сміття повинен здійснюватися організацією, що має відповідну ліцензію, в місця, визначені для їх утилізації або переробки.

Встановлення санітарно-захисних зон є однією з вимог до підприємств. 
 Санітарно захисна зона (СЗЗ) — це особлива функціональна зона, що відділяє підприємство від зони або від інших зон функціональноговикористовування території з нормативно закріпленими підвищеними вимогами до якості навколишнього середовища.

СЗЗ встановлюється в цілях зниження рівня забруднення атмосферного повітря, рівнів шуму і інших чинників негативної дії до гранично допустимих значень на межі з територіями за рахунок забезпечення санітарних розривів і озеленення територій.

Встановлення меж СЗЗ проводиться по сукупності всіх видів техногенних дій об'єкту на оточуючу середовище і здоров'я населення.

Розробка проекту СЗЗ підприємства (груп підприємств) виконується на підставі оформленого в установленому порядку договору (контракту) на створення проекту, що є переліком організаційних, економічних і правових положень, що встановлюють функціонально-технологічне і юридичне закріплення зобов'язань, прав і відповідальності сторін на період дії договору (контракту). 
 Договір (контракт) полягає проектною організацією із замовником проекту, яким можуть бути безпосередньо інвестор (прямий договір підряду або субконтракт) або інші юридичні особи (договір субпідряду або контракт), що мають необхідні фінансові кошти.

Розмір СЗЗ встановлюється з урахуванням можливостей перспективного розвитку підприємства.

ВИСНОВОК

Відповідно до діючих вимог, кожне підприємство повинне мати дозвільну, нормативну, законодавчу і іншу документацію в області охорони навколишнього природного середовища.

Викиди будь-яких шкідливих речовин у навколишнє середовище можна здійснювати лише на підставі дозволу, виданого уповноваженим органом виконавчої влади і лише в межах встановлених лімітів.

Забруднювати навколишнє середовище речовинами, на які не встановлені нормативи гранично-допустимих викидів, категорично заборонено.

У випадку систематичного порушення екологічного законодавства виробнича діяльність підприємства може бути припинена у судовому порядку.

За порушення екологічного законодавства винні посадові особи несуть матеріальну, дисциплінарну (адміністративну) відповідальність, а у разі заподіяння шкоди здоров’ю людей та навколишньому середовищу в особливо великих розмірах (з тяжкими наслідками) настає кримінальна відповідальність.

Підприємство зобов'язане вести звітність з питань охорони навколишнього середовища.