Екологічний ринок україни

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Економічний факультет

Самостійна робота з курсу «Екологічне підприємництво» на тему:

Екологічний ринок та перспективи його розвитку в Україні

Студента 2-го курсу магістратури

Спеціальності Економічна теорія

Дружбіна Андрія Романовича

Київ - 2013

Вступ……………………………………………………………………………..3

Особливості розвитку ринку екологічно чистої продукції в Україні....4
Формування ринку послуг екологічного страхування в Україні...……7
Перспективи розвитку екологічного ринку……………………………10

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Дослідження останніх років свідчать про погіршення стану навколишнього середовища та здоров'я людини, що викликає занепокоєння у суспільстві. Одним із шляхів виходу із цієї ситуації є виробництво та пропозиція екологічно чистих продуктів.Як відомо, екологічно чисті продукти - це продукти, які сприймаються споживачем як безпечні для здоров'я, такі, що позитивно впливають на організм людини, в них відсутні небезпечні інгредієнти, і вони не справляють негативного впливу на довкілля.

Слід зазначити, що в Україні орієнтація на екологічно чисті товари пов'язана з певним ризиком, який полягає в тому, що певна категорія споживачів не сприймає екологічно чисту продукцію за пропонованими цінами. Тому витрати на виробництво і збут не окуповуються і підприємства не поспішають вирішувати дане питання. Крім того, в нашій державі не визначене поняття «екологічно чиста продукція» і зробити це на сьогодні надзвичайно складно, так як на всіх етапах виробництва, транспортування та зберігання продукт не повинен змінювати свої властивості та максимально донести природні якості товару. Певні підходи існують, але чітко визначених немає. Інша справа з екологічним маркованням, тобто нанесенням певних відомостей про ті чи інші властивості товару. Деякі українські виробники зазначають про "екологічну чистоту" своєї продукції. Але, на жаль, це є певною рекламною пропагандою. Вітчизняні виробники швидко перейняли деякі прийоми зарубіжних колег і обіцяють споживачам що завгодно. Нанести на упаковку позначку про її екологічність сьогодні може практично кожний. Значок цей, в основному, «зелена крапка», багато хто помічав, купуючи молоко, майонез та інші продукти. Ця шифрограма була використана в Німеччині, для запровадження програми збирання упаковки. Проте екологічна тара зовсім не означає чистий продукт. А в наш час споживач має бути абсолютно впевненим, що купує дійсно екологічно безпечну продукцію. Гарантом цього повинна стати держава.

Особливості розвитку ринку екологічно чистої продукції в Україні

Значна частина людства завжди небезпідставно піклувалася про задоволення своїх споживчих потреб екологічно чистими продуктами харчування, вирощеними без застосування у технологічному циклі компонентів, які є шкідливими для здоров'я або потенційно можуть загрожувати здоров'ю людей. До шкідливих компонентів технології відносять, у першу чергу, пестициди та мінеральні добрива, а до потенційних - ті, загрозу для здоров'я людини від яких нині важко прогнозувати. До них належить у першу чергу, продукція від генетично модифікованих рослин.

Саме Європа з Америкою знищують поняття "екологічно чистий" продукт, годуючи себе та інших генетично модифікованими картоплею, соєю, кукурудзою. Фахівці вважають сумнівними не тільки якість, а й безпечність цих продуктів для здоров'я людини. У світовій практиці широко застосовуються генетично модифіковані сорти сої (54%), кукурудзи (28%), ріпаку (9%), бавовни (9%) завдяки їх стійкості до гербіцидів та шкідників.

Із овочевих культур для комерційного виробництва в ряді країн дозволено використовувати трансгенні помідори, гарбузи, буряки та інші овочеві культури.

Наприклад, компанія Monsanto пропагує використання генетично модифікованої картоплі сортів "Новий лист", які містять у собі ген ґрунтової бактерії Bacillus turingiensis ssp. tenebrionis, що відповідає в рослині за синтез БТ-білка. БТ-білок має інсектицидні властивості й від нього гине колорадський жук. Незважаючи на запевнення компанії, багато людей піддають сумніву її аргументацію щодо того, що зазначені сорти картоплі абсолютно не шкідливі для здоров'я людини.

Значна частина людства взагалі хоче бути впевненою, що вживані ними продукти не тільки не несуть ніякої загрози їх здоров'ю і здоров'ю їхнього потомства, а навпаки, поліпшують його. Тому останнім часом у міжнародній торгівлі продуктами з боку покупців дедалі частіше вимагається сертифікат про нетрансгенне походження не тільки продовольчих товарів, а й фуражу. У зв'язку з цим зростає зацікавленість споживачів у продукції, яка вирощена за так званими органічними технологіями. Найбільш загальне поняття, що означає "органічно вирощено", було сформульовано в 1972 році редактором журналу з ведення землеробства і садівництва за органічною технологією Робертом Родейлом: "Продукти, що вирощені без застосування пестицидів, штучно виготовлених мінеральних добрив; вирощені на ґрунті, вміст гумусу в якому збільшено шляхом внесення органічних речовин; вирощені на ґрунті, вміст мінералів в якому збільшено шляхом внесення природних мінеральних добрив; не були оброблені консервантами, гормонами, антибіотиками і т.п."

Особливого значення в Україні набуває вирощування екологічно чистої овочевої продукції, оскільки овочі є не тільки продуктами харчування, а й мають яскраво виражені дієтичні та лікувальні властивості. При порівняно низькій енергетичній цінності овочі у великій кількості містять вітаміни, мінеральні речовини, ферменти, фітонциди й інші важливі для підтримання та збереження здоров'я людей мікроелементи.

Для нашої країни виготовлення природної екологічно чистої продукції є особливо актуальним у зв'язку з прагненням жителів України звести нанівець вплив на здоров'я шкідливих наслідків від аварії на Чорнобильській АЕС. Продукти та овочі які можливо виростити в Україні за органічними технологіями, можуть стати важливим стимулом для оздоровлення жителів не тільки великих міст, а й сільського населення. А це, в свою чергу, сприятиме залученню потужних грошових потоків для інвестування гармонійного й успішного розвитку овочівництва навколо великих міст і особливо столиці України, де володіють більшою інформацією щодо цінності продуктів, виготовлених за органічними технологіями. За висновками опитування жителів м. Києва, більшість потенційних покупців згодні купувати екологічно чисту продукцію за умови, що ціна на неї буде на 40-50% вищою порівняно з продукцією, вирощеною за традиційними технологіями. Зауважимо, що всього було опитано 200 жителів Києва віком від 18 до 75 років. З них погодилися купувати екологічно чисту продукцію 73, або 36,5%. Це є високим показником, оскільки близько 30% усіх респондентів взагалі не могли визначитися через свою необізнаність із зазначеного питання, а 27 опитаних (13,5%) заявили, що не мають потреби купувати таку продукцію, тому що вирощують її на власних дачних і садових ділянках. Найбільшу зацікавленість щодо екологічно чистої продукції виявили люди віком 50-60 років, що пов'язано з їх підвищеним піклуванням про здоров'я, а також молодь до 25 років з її традиційним прагненням до всього нового. І навпаки, люди 30-40 років ставилися до споживання такої продукції переважно індиферентно.

Формування ринку послуг екологічного страхування в Україні

Потреба розроблення та запровадження системи екологічного страхування є об'єктивною закономірністю суспільно-економічного розвитку України. Доведено, що на сучасному етапі свого розвитку людство спроможне зруйнувати середовище свого існування або зробити його непридатним для проживання. Настав момент, коли на людину впливає змінена нею природа. Ця небезпека тим відчутніша, чим вищий техніко-економічний потенціал і чисельність людства. Тому нині потрібна побудова чіткої системи захисту від екологічної небезпеки загалом. Крім розроблення власне страхових програм, потрібні насамперед науково-методичні забезпечення. Важливою складовою науково-дослідного процесу є здійснення екологічної експертизи об'єктів, підприємств, установ, організацій, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки. Головний принцип екологічної експертизи визначає, що будь-яка запланована господарська й інша людська діяльність є потенційно екологічно небезпечною. З огляду на це, підготовлений Проект Закону України "Про екологічне страхування", де подано поняття екологічного страхування та інші аспекти, пов'язані з відповідальністю підприємств, установ та організацій як джерел підвищеної небезпеки для навколишнього природного середовища, та завдання збитків фізичним і юридичним особам, заподіяних впливом забруднення внаслідок аварії, техногенної катастрофи чи іншої надзвичайної події. Поняття діяльності щодо такої небезпеки поділяють на дві групи:

1. Об'єкти внутрішньої небезпеки − використання транспортних засобів, механізмів, електроенергії високої напруги, атомної енергії, що, своєю чергою, пов'язано з ризиком забруднення підземних вод, підтопленнями територій, впливом на екологічну безпеку України тощо;

2. Об'єкти зовнішньої загрози – великомасштабні, довготривалі впливи на довкілля внаслідок транскордонних, регіональних і глобальних екологічних проблем (кислотні дощі, озонові діри, зміни клімату); екологічно небезпечної міжнародної діяльності (небезпечні відходи тощо); великомасштабних відходів тощо.

За статистикою, упродовж останнього десятиліття кількість техногенних аварій та екологічних катастроф невпинно зростає. Тому сьогодні актуальною проблемою є створення належних умов і прийняття відповідних законів, які б сприяли ефективному функціонуванню системи екологічного страхування. Екологічне страхування повинно забезпечувати не лише механізм матеріального відшкодування за завдання збитків, але й створювати умови для здійснення контролю за діяльністю на екологічно небезпечних об'єктах, а також інвестування у розвиток екологічно чистих і безпечних підприємств. Отже, досліджуючи важливість та актуальність формування ринку послуг екологічного страхування, потрібно насамперед проаналізувати поняття, сутність та сучасний стан екологічного страхування в Україні. Саме поняття "страхування" виникло досить давно, з появою і розвитком товарно-грошових відносин, суспільним розподілом праці. З цим поняттям асоціюється економічна потреба суспільства у формуванні коштів для усунення наслідків надзвичайних явищ і фактів, які виникали випадково чи під дією стихії. Згодом зміст, методи та масштаби страхування вдосконалювалися і розвивалися. У сучасному тлумаченні страхування – це економічні відносини, що виникають у зв'язку з формуванням і використанням страхового фонду, який створює спеціальна організація для відшкодування юридичним особам та окремим громадянам збитків, заподіяних непередбаченими випадками чи стихійним лихом. Екологічне страхування – це страхування цивільної відповідальності підприємств, установ і організацій за шкоду, завдану інтересам третіх осіб внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища діяльністю, що створює підвищену екологічну небезпеку З іншого боку, екологічне страхування – це механізм захисту екологічних прав громадян, захисту майнових інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, що створюють небезпеку для довкілля Метою екологічного страхування є забезпечення страхового захисту матеріальних інтересів фізичних та юридичних осіб у вигляді повної або часткової компенсації збитків, заподіяних аварійним забрудненням довкілля.

Сутність екологічного страхування полягає в тому, що воно є, по-перше, гарантом права осіб, які зазнали шкоди внаслідок аварії на потенційно небезпечному об'єкті, на отримання компенсації за шкоду життю, здоров'ю та майну. По-друге, засобом захисту майнових інтересів власників промислових об'єктів – джерела підвищеної небезпеки – через пред'явлення їм претензій особами, які постраждали внаслідок аварії. По-третє, засобом запобігання банкрутству підприємств на випадок великої аварії і водночас одним із джерел фінансування заходів із гарантування безпеки. І по-четверте, екологічне страхування сприяє запобіганню аваріям, підвищенню безпеки потенційно небезпечних об'єктів (аудиторські перевірки, превентивні заходи, фінансування виробництва безпечної та екологічно чистої технології з фонду екологічного страхування і т. ін.)

Перспективи розвитку екологічного ринку

Розвиток екологічного ринку безпосередньо пов'язаний з розширенням інформаційного забезпечення підприємців, що мають одержувати необхідну їм повну інформацію. Підприємці повинні мати дані не тільки про якість і асортимент екологічних послуг, надання яких можливо в даний час по технічних і фінансових параметрах, але і про діючі нормативи і норми гранично допустимих викидів і т.д., державних програмах у сфері охорони навколишнього природного середовища, заходах суспільних природо захисних організацій. Розвиток конкуренції на ринку екологічних послуг та формування екологічної інформаційної системи пов'язаний із забезпеченням підприємців необхідною інформацією для ведення бізнесу, а тому така система стане відповідним суспільно-економічним бар'єром, компонентами якого будуть незалежність екологічної експертизи, суспільний рух із захисту природи, тимчасово вільні фінансові ресурси, що акумулюються на рахунках екологічних банків. Усі ці компоненти необхідні для системного підходу до проблеми формування конкурентного середовища на ринку екологічних послуг. Основна діяльність екологічної інвестиційної системи спрямована перш за все на реалізацію інженерних і технічних рішень, що сприяє зниження екологічної небезпеки досліджуваних товарів, послуг, проектів і діючих виробництв. Підприємства, діяльність яких іде в розріз з даною системою, повинні будуть нести великі матеріальні витрати внаслідок не сприйняття громадськістю їхніх проектів через екологічні чинники. Таким чином, можна реалізувати принцип «забруднювач платить».

У рамках екологічної інвестиційної системи можуть бути затверджені такі організації, як школаекологічного бізнесу, центр екологічного співробітництва й інші Підприємці, які бажають упроваджувати нові ресурсозберігаючі технології, використовувати передовий досвід організації господарської діяльності, що не завдає істотної шкоди навколишньому природному середовищу, можуть одержати додаткову екологічну освіту в школі екологічного бізнесу, де вони зможуть отримати знання про впровадження заходів щодо охорони довкілля, ознайомитись з досягненнями передових підприємств, а також з критеріями оцінки забруднення навколишнього середовища, і тим самим підвищать свій освітній рівень з реалізації еколого орієнтованих заходів і будуть більше уваги приділяти проблемі охорони довкілля. Настав час створити центр екологічного співробітництва, як неурядову структуру, що поєднує всіх виробників екологічних товарів і послуг. Основним завданням його було б проведення семінарів і обмін досвідом з розробки і реалізації певних екологічних програм.

Екологічна інвестиційна система в процесі приноситиме прибуток, який буде спрямовано на надання пільгових кредитів, безпроцентних позик на підтримку і створення підприємницьких структур, що спеціалізуються в сфері екологічного бізнесу. Цьому сприятиме організація екологічного банку, що є важливою складовою інфраструктури ринку екологічних послуг. Наявність коштів стимулюватиме розвиток екологічного підприємництва і суспільної активності, що дасть змогу частково зрівноважити діяльність ресурсоспоживаючого й екологічно небезпечного бізнесу. Бурхливий розвиток підприємництва, підтримуваний законодавчо, організаційно і фінансово створить умови для появи нових суб’єктів малого і середнього бізнесу з різноманітною сферою діяльності, що, в свою чергу, може спричинити появу нових екологічних проблем некерованого забруднення навколишнього природного середовища. Державні природоохоронні структури не в змозі відстежити і гарантувати екологічну безпеку цих підприємств. Усе це вимагає створення системи регулювання з метою формування умов для екологічної безпеки і підприємництва. Гарантом екологічної безпеки є створення екологічного підприємництва, що пов'язане з діяльністю з виробництва і реалізації товарів, здійснення робіт і послуг, спрямованих на попередження шкоди довкіллю і здоров'ю населення, гарантування екологічної безпеки виробництва.

Висновки

Таким чином, ринок екологічно чистих товарів в Україні має певні особливості:

- він швидко зростає, що робить його особливо привабливим для учасників ринкових відносин, проте вихід на цей ринок вимагає значних капіталовкладень і характеризується високим ризиком;

- критерії віднесення товарів до екологічно чистих розпливчасті та неструктуровані. Багато хто зі споживачів вважають приставку "біо" гарантією екологічної чистоти, у цілому ж термін "екологічна чистота" трактується всіма (100 %) респондентами як відсутність консервантів, синтетичних добавок і барвників;

- сформувався окремий і дуже важливий сегмент споживачів екологічно чистих товарів, у першу чергу продуктів харчування, - це діти. Насичення ринку екологічно чистими товарами для цього сегменту населення повинно стати першочерговим завданням.

На сьогодні страхування екологічних ризиків в Україні не набуло поширення. З причин такого становища можна виділити, насамперед, недостатній рівень нормативно-правового забезпечення. Юридичні гарантії відшкодування збитків, завданих забрудненням довкілля і зниження якості природних ресурсів не забезпечені повністю.

Внаслідок комплексного розвитку екологічного страхування вдасться скоротити бюджетні витрати на ліквідацію аварійних і надзвичайних ситуацій, підвищити матеріальну відповідальність підприємств і зацікавленість місцевих органів влади в мінімізації негативного впливу на довкілля, забезпечити цільове використання коштів, спрямованих на ліквідацію і запобігання екологічному забрудненню, посилити контроль за потенційно небезпечними видами діяльності й підвищити вимоги екобезпеки. Екологічне страхування може стати одним із найсерйозніших стимулів зростання національної економіки.

Екологічний ринок в Україні зараз знаходиться в початковій стадії свого розвитку, але розвивається дуже швидкими темпами. Державною службою геології та надр України розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією» з метою удосконалення процедури розпорядження відкритою геологічною інформацією про надра. Прийняття цього проекту дозволить налагодити тісну співпрацю з державними органами іноземних держав щодо вивчення та раціонального використання надр, забезпечити вивчення та впровадження новітніх технологій видобутку корисних копалин, а також надасть можливість залучити іноземні інвестиції в економіку держави, що на сьогодні для України є надзвичайно важливим.

Список використаних джерел

Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К. : Вид-во "Знання", 1997. −С. 180−185.
Веклич О. О. Економічний механізм екологічного регулювання в Україні / О. О. Веклич ; Рада національної безпеки і оборони України, Український ін-т досліджень навколишнього середовища і ресурсів. - К., 2003. – 88 с.
Галушкіна Т. Пріоритети екологозбалансованого природокористування як ідеологічної платформи національної екологічної доктрини України:
Данилко В.К. Екологічне страхування: реалії та перспективи // Статистика України. – 2004. – № 3. – С. 89−91.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.dfp.gov.ua
[Електронний ресурс]. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum
[Електронний ресурс]. http://www.kmu.gov.ua/control/ru/publish