Экономическая эффектиность предприятия

РОЗДІЛ І. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

              Розвиток економіки країни в цілому залежить від того наскільки ефективно працює кожне підприємство, наскільки ефективною є його виробничо-господарська діяльність.

Виробничо-господарська діяльність на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визна­чальних чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовую­чи наявні засоби праці, персонал підприємства виробляє суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послу­ги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої та уречевленої праці, а з іншого — результати діяльності. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів праці, кадрового потенціалу та рівня їх викорис­тання.

Ефективність господарської діяльності — це комплексне відбиття кінце­вих результатів використання засобів та предметів праці й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

У зарубіжній практиці як синонім терміну «ефективність» чи «результативність господарювання» зазвичай застосовується термін «продуктивність системи виробництва та обслуговування», коли під продуктивні­стю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) за виробництва різноманіт­них товарів і послуг.

Не варто забувати також, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці та прибут­ковість виробництва.

Головною ознакою ефективності (продуктивності) є необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу.

Ефективність господарської діяльності має поліморфність визначення й застосування для аналітичних оцінок та управлінських рішень. З огляду на це важливим є виокремлювання за окремими ознаками (класифікація) відповідних видів ефективності (продук­тивності), кожний з яких має певне практичне значення для систе­ми господарювання (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Видова класифікація ефективності діяльності підприємства за окремими ознаками

Продовження табл.1.1.

Примітка: [8]

Відповідні види ефективності діяльності виок­ремлюються переважно на підставі одержуваних ефектів (резуль­татів) господарської діяльності підприємства (організації). У зв'язку з цим виникає необхідність навести сутнісно-змістовну характерис­тику окремих видів ефективності.

• Економічну ефективність відображають через різні вартіс­ні показники, що характеризують проміжні та кінцеві резуль­тати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній структурі. До таких показників належать: обсяг то­варної, чистої або реалізованої продукції; величина одержано­го прибутку, рентабельність виробництва (виробів); економія  ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції; продуктивність праці тощо.

• Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості ро­бочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшенні умов праці та побуту, стану довкіл­ля, безпеки життя тощо. Соціальні наслідки господарської діяльності можуть бути не лише позитивними, а й негативними (безробіття, посилен­ня інфляції, погіршання екологічних показників).

• Локальна (комерційна) ефективність визначає конкретний ре­зультат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, внаслідок якої воно має певний зиск (дохід, прибуток).

• Коли ж виробництво продукції на даному підприємстві потре­бує додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві зв'язане з меншими експлуатаційними витра­тами або іншими позитивними наслідками діяльності, то йдеться про народногосподарську ефективність, тобто сукупний ефект у сфе­рах виробництва та споживання відповідних виробів (послуг).

• Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) ефективність діяль­ності підприємства (організації) за певний проміжок часу.

• Порівняльна ефективність відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору ліпшого з них; рівень порівняльної ефективності відбиває економічні та соціальні пере­ваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень (напрям­ку діяльності) проти інших можливих варіантів.

Абсолютна й порівняльна ефективність доповнюють одна одну. Визначення економічно найбільш вигідного варіанта господарю­вання завжди базується на зіставленні показників абсолютної ефек­тивності, а її аналітична оцінка здійснюється порівнянням запла­нованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

• Первинна ефективність — це початковий одноразовий ефект, що його одержано внаслідок здійснення виробничо-господарськоі діяльності підприємства (організації), запровадження прибуткових технічних, організаційних або економічних заходів.

Первинна (початкова) ефективність майже завжди примно­жується завдяки багатоспрямованому та багаторазовому викорис­танню названих заходів не лише на даному, а й на інших підприє­мствах, в інших сферах діяльності. Тоді її можна розглядати як мультиплікаційну ефективність, яка виявляється здебільшого в кількох специфічних формах — дифузійному й резонансному ефектах, а також ефектах «стартового вибуху», супровідних мож­ливостей та акселерації.

Розглянемо ці ефекти більш ширше:

- Дифузійний ефект реалізується тоді, коли певне господарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприк­лад, перед тим, як метод безперервного розливання рідкого металу знайшов широке застосування в чорній металургії, ним досить три­валий час користувалися на підприємствах кольорової металургії).

- Резонансний ефект має місце тоді, коли нововведення в певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у іншій сфері.

- Ефект «стартового вибуху» — це своєрідна «ланцюгова реакція» в перспективі. Він можливий за умови, коли певний «стартовий вибух» стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту в тій самій або в іншій галузі виробництва чи діяльності (переконливий приклад — застосування економіко-математичних методів і моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки).

- У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з'яв­ляються супровідні можливості з певним ефектом. Такі можли­вості виявляються у вигляді різних проміжних і побічних резуль­татів (ефектів), використання виробничих і побутових відходів тощо.

- У будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації (від лат. accelero — прискорюю), який означає прискорення темпів поширення і застосування конкретного позитив­ного результату.

Межі між окремими формами мультиплікаційної ефективності є досить умовними, рухливими та відносними. Діалектичний взає­мозв'язок цих форм полягає в тому, що всі вони разом формують загальний інтегральний ефект від практичної реалізації управлінського рішення.

• Синергічна ефективність (від гр. synergis — діючий спільно [12]) виражає такий комбінований вплив сукупності тих чи інших інно­вацій на фінансово-економічний стан суб'єкта господарювання, коли загальний ефект перевищує суто арифметичну суму впливу на діяльність кожної інновації зокрема, тобто коли кожна інновація посилює вплив усіх інших.

У взаємозв‘язку з розглядом питання ефективності діяльності підприємства доцільно визначити також поняття “економічної достатності”.

                      Економічна достатність підприємства – це важлива характеристика ділової активності підприємства та його надійності. Вона являється важливої складовою в оцінці потенціалу підприємства, у визначенні його конкурентоспроможності. Економічна достатність характеризує стійке положення підприємства, його властивість працювати прибутково. Економічна достатність являється однією з умов ефективного господарювання. Складовими видами економічної достатності являється виробнича, інвестиційна, фінансова, комерційна, соціальна та економічна достатність ( табл.1.2.). 

Таблиця 1.2.

Порівняльна характеристика видів достатності підприємства

Примітка: [12]             

Визначаючою є виробнича достатність, яка виступає основою для інших видів достатності господарюючого суб’єкту. І в свою  чергу виробнича достатність залежить від технічної, технологічної та організаційної достатності підприємства.   

                Економічні умови господарювання призвані забезпечити виробничу достатність підприємства і на цій основі інші види його достатності. Тісний взаємозв’язок і взаємозалежність між окремими видами достатності пояснюються множиною і нерозривністю функцій економічної достатності. До числа цих функцій відносяться соціальна, екологічна, стимулююча, фінансова, ринкова. Не менш важливий і час управління, тобто проміжок часу від початку збору інформації до видачі розпоряджень в управляючій системі. Чим менше час управління, тим економічно стійкіше підприємство.

           Умовами економічної достатності підприємства є: ресурсне забезпечення, рівень технічного стану, організація праці та виробництва.

           Економічна достатність суттєво залежить від інвестиційного забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства. При  визначенні обсягу інвестицій належить враховувати потребу підприємства в сировині, матеріалах, коштах на реалізацію продукції (оборотному капіталі).

            Система інвестиційного забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства повинна забезпечити обсяг інвестицій, необхідний для планомірного виконання проекту; діяти в напрямку оптимізації структури інвестицій і податкових платежів; забезпечувати зниження капітальних витрат і ризику проекту ; забезпечувати баланс між обсягом залучених фінансових ресурсів та величиною прибутку.

              Отже, видова різноманітність ефективності дає можливість підприємству визначити ефективність будь-якого управлінського рішення за різноманітними напрямками його діяльності.

1.2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Ефективність діяльності будь-якого підприємства є комплексним відбиттям кінцевих результатів використання засобів виробництва та робочої сили за певний проміжок часу.

В зарубіжній практиці та в економічній літературі нарівні з поняттям ”ефективність” уживаються поняття ”результативність” та ”продуктивність”. Загалом під продуктивністю (ефективністю, результативністю) здебільшого розуміють співвідношення досягнутих результатів і витрат на їх досягнення.

Процес вимірювання очікуваного чи досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства (організації) методологічно пов'язаний передусім із визначенням належних критеріїв і формуванням відповідної системи показників.

Критерій— це головна ознака й визначальна міра віро­гідності пізнання суті ефективності діяльності, відпо­відно до якого здійснюється кількісна оцінка рівня цієї ефективності. Правильно сформульовані критерії мають як найповніше характеризувати сутність ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи господарської діяльності.

Суть проблеми підвищення ефективності діяль­ності полягає в тому, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) - трудових, матеріальних і фінансових - досягати максимально мож­ливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходя­чи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності діяльності стає зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці. Кількісна визначеність і зміст крите­рію відображаються в конкретних показниках ефективності вироб­ничо-господарської та іншої діяльності суб'єктів господарювання.

Принципом оптимальної техніко-економічної діяльності підприємства є мінімізація витрат на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), яка досягається за найбільш повного (з точки зору особливостей та умов даного підприємства) виконання вимог технології та забезпечення якісних характеристик.

З метою здійснення аналізу ефективності діяльності підприємства розглядають наступні види ефективності:

-         ефективність витрат;

-         ефективність фінансово-господарської діяльності;

-         ефективність інвестицій;

-         ефективність спеціалізації;

-         ефективність виробничо-господарських зв‘язків;

-         ефективність адміністративної структури;

-         ефективність фінансового менеджменту.

Формуючи систему показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних прин­ципів, а саме:

• забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;

• відображення ефективності використання всіх видів застосо­вуваних ресурсів;

• можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками на підприємстві (діяльності в організації);

• виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності діяльності.

У процесі створення системи вимірювання інтегральної ефективності всі елементи аналізу можуть бути класифіковані за чотирма групами:

    1) вимірювання обсягів випуску продукції (виконання робіт, надання послуг);

  2)   вимірювання всіх витрат;

  3)   вибір та аналіз найкорисніших (залежно від поставленої мети) показників витрат та обсягів випуску продукції;

  4)   облік і розмежування впливу внутрішніх і зовнішніх факторів.

Система показників ефективності діяльності, що її побудовано на підставі зазначених принципів, має включати кілька груп: 1) узагальнюючі показники ефективності діяль­ності; 2) показники ефективності використання праці (персона­лу); 3) показники ефективності використання виробничих (основ­них та оборотних) фондів; 4) показники ефективності використан­ня фінансових коштів (оборотних коштів та інвестицій). Кожна з цих груп включає певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність господарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів (табл.1.3).

Таблиця 1.3.

Система показників ефективності діяльності суб‘єктів господарювання

Примітка: Складено за даними [8]

Для всебічної оцінки рівня й динаміки абсолютної економічної ефективності діяльності підприємства, результатів виробничо-господарської та комерційної діяльності підприємства (організації) поряд із наведе­ними основними варто використовувати також і специфічні показ­ники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріаль­них ресурсів тощо.

Конкретні види ефективності можуть виокремлюватися не лише за різноманітністю результатів (ефектів) діяльності підприємства (організації), а й залежно від того, які ресурси (застосовувані чи спо- живані) беруться для розрахунків.

Застосовувані ресурси — це сукупність живої та уречевленої праці, а споживані — це поточні ви­трати на виробництво продукції (надання послуг). У зв'язку з цим у практиці господарювання варто виокремлювати також ефективність застосовуваних і споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальної ефективності діяльності. У даному разі йдеться про так звані ресурсні та витратні підходи до визначення ефективності із застосуванням відповідних типів показників.

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства (організації) можна розрахувати, користуючись фор­мулою

Ер = ,

де Ер - ефективність застосовуваних ресурсів, тобто рівень про­дуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці;

      ЧП – обсяг чистої продукції підприємства;

      Чп - чисельність працівників підприє­мства;

          Фос -  середньорічний обсяг основних фондів за відновною вартістю;   

          Фоб -  вартість оборотних фондів підприємства;

              knn – коефіцієнт повних витрат праці, що визначається на макрорівні як відношення чисельності працівників у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рік національного доходу і застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці в середньорічну чисельність працівників.

Узагальнюючим показником ефективності споживаних ресурсів може бути показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво і збут продукції (рівень собівартості).

Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси вклю­чаються у вигляді оплати праці (персонал), амортизаційних відра­хувань (основні фонди і нематеріальні активи) і матеріальних ви­трат (оборотні фонди).

З-поміж узагальнюючих показників ефективності діяльності первинного суб'єкта господарювання ви­окремлюють насамперед відносний рівень задоволення потреб рин­ку. Він визначається як відношення очікуваного або фактичного обсягу продажу товарів (надання послуг) суб'єктом господарювання до виявленого попиту споживачів.

До важливих узагальнюючих показників ефективності діяльності належить також частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації діяльності. Це зумовлюється тим, що за ринкових умов господарювання вигіднішим економічно й соціаль­но є не екстенсивний (через збільшення застосовуваних ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок ліпшого використання наявних ресурсів) розвиток діяльності.

Народногосподарський ефект використання одиниці продукції, що також є узагальнюючим показником ефективності діяльності, обчислюється як приріст чистого прибутку (доходу), тобто як приріст загального ефекту (збільшення прибутку внаслідок зрос­тання обсягу виробництва і продуктивності праці, економії експ­луатаційних витрат та інвестиційних ресурсів тощо) за відраху­ванням вартості придбаної (купленої) продукції виробничо-техні­чного призначення.

Щодо решти системи показників, диференційованих за видами ресурсів та наведених у табл.1.3, то вони використовуються відповідно до заздалегідь визначе­ної цілі вимірювання ефективності та способів використання ре­зультатів такого вимірювання.

Існують принаймні дві постійні цілі:

1) оцінка та узагальнення ефективності діяльності підрозділів і функціональних служб підприємства з наступним визначенням пріо­ритетних напрямків мотивації та реальних механізмів впливу на позитивну динаміку діяльності в майбутньому;

2) порівняння рівнів ефективності господарювання, досягнутих даним підприємством та його конкурентами на ринку, щоб запобіг­ти зниженню престижу й конкурентоспроможності у сфері бізнесу.

Таким чином, для здійснення аналізу показників ефективності та результативності діяльності необхідно сформувати системне управління щодо ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства, його фінансової стійкості, ймовірності банкрутства, тощо.

Кінцевим результатом процесу вироб­ництва (виробничо-господарської діяльності підприємства) за пев­ний період часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності — прибуток (при­бутковість).

              Узагальнюючим економічним показником діяльності підприємства є  його балансовий прибуток. Балансовий прибуток – загальна сума прибутку підприємства від всіх видів діяльності за звітний період, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції  основної діяльності, продукції допоміжних і обслуговуючих  виробництв, а також прибуток від фінансових інвестицій, прибутку від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції займає основну питому вагу в складі балансового прибутку.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток слід порівняти зі здійсненими витратами (собівартістю). Співвідношення  прибутку з вартістю витрат характеризує таке поняття, як рентабельність. Рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції   (робіт, послуг) чи окремих її видів. Рентабельність безпосередньо пов’язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність – це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється в відсотках. Для розрахунку  рентабельності підприємств можуть використовуватись різні варіанти: загальний прибуток, прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), прибуток від основної операційної діяльності. 

З метою полегшення процесів прийняття рішень щодо підвищення ефективності господарської діяльності підприємства при аналізі доцільно висвітлити основні системні зв’язки показників (табл.1.4.).

          Таблиця 1.4.

Зв’язки між основними показниками аналізу фінансово-економічної діяльності підприємства