Експортній потенціал підприємства

Міністерство  освіти і науки молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет імені  Олеся Гончара

Факультет міжнародної  економіки

Кафедра міжнародних  фінансів

ДИПЛОМНА  РОБОТА БАКАЛАВРА

Наслідки світової фінансової кризи  для зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Виконавець

Студентка групи ВЕ-07-02

Найдьон Катерина Миколаївна         Найдьон К.М.

Керівник 

Доцент, к.е.н. Коренюк Л. В.                                                                  Коренюк Л. В.

Рецензент

Доцент, к.е.н. Стеблянко І. О.                                                                Стеблянко І. О.

Допускається до захисту:

Зав. кафедри міжнародних фінансів

Доцент, к.е.н. Федорова В.А

2011

План

1ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗИ

1.1 Зовнішньоекономічна діяльність підприємства як фактор підвищення його конкурентоспроможності

1.2 Криза як один із проявів циклічного розвитку економіки

1.3 Особливості  металургійної галузі України  та причини негативного впливу  світової фінансової кризи на  зовнішньоекономічнк діяльність металургійних підприємств

2 АНАЛІЗ  ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ТА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА (НА ПРИКЛАДІ ПАТ «ЕВРАЗ – ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД ІМЕНІ ПЕТРОВСЬКОГО»)

2.1 Аналіз  виробничо-збутової діяльності ПАТ «Євраз – ДМЗ ім. Петровського»

2.2 Аналіз  зовнішньоекономічної діяльності підприємства

2.3 Вплив світової фінансової кризи на результати діяльності підприємства

3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ  ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЕКСПОРТНОГО  ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Напрями розширення зовнішньоекономічної діяльності підприємства

3.2 Збільшення  експорту продукції шляхом регулювання  ціни

1ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ  КРИЗИ

1.1 Зовнішньоекономічна діяльність підприємства як фактор підвищення його конкурентоспроможності

Зовнішньоекономічна   діяльність   -   діяльність   суб'єктів господарської    діяльності   України   та   іноземних   суб'єктів господарської  діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Cуб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є: фізичні та юридичні особи, об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, спільні  підприємства  за  участю  суб'єктів господарської діяльності    України   та   іноземних   суб'єктів   господарської діяльності.

Суб'єкти   господарської   діяльності   України  та  іноземні суб'єкти      господарської      діяльності     при     здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

1) Принципом  суверенітету  народ України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

• виключному  праві  народу  України самостійно та незалежно  
  здійснювати  зовнішньоекономічну  діяльність на території України,  
  керуючись законами, що діють на території України;
• обов'язку  України  неухильно  виконувати  всі  договори і  
  зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

2) Принципом  свободи   зовнішньоекономічного  підприємництва, що  
полягає у:

• праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно  
  вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;
• праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати  
  її в будь-яких формах, які прямо не  заборонені  чинними  законами  
  України;
• обов'язку додержувати при  здійсненні  зовнішньоекономічної  
  діяльності порядку, встановленого законами України;
• виключному праві власності  суб'єктів  зовнішньоекономічної  
  діяльності на всі одержані  ними  результати  зовнішньоекономічної  
  діяльності;

3) Принципом юридичної  рівності і недискримінації, що  полягає у:

• рівності перед законом всіх суб'єктів  зовнішньоекономічної  
  діяльності, незалежно від форм власності, в  тому  числі  держави,  
  при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
• забороні будь-яких,  крім  передбачених  цим  Законом,  дій  
  держави,  результатом  яких  є  обмеження  прав  і   дискримінація  
  суб'єктів  зовнішньоекономічної  діяльності,  а  також   іноземних  
  суб'єктів господарської діяльності за  формами  власності,  місцем  
  розташування та іншими ознаками;
• неприпустимості  обмежувальної діяльності з боку будь-яких  
  її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

4) Принципом верховенства закону, що полягає у:

• регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами  
  України;
• забороні застосування підзаконних актів та актів управління  
  місцевих органів, що у будь-який спосіб  створюють  для  суб'єктів  
  зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які  
  встановлені законами України;

    5) Принципом захисту   інтересів  суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

• забезпечує  рівний  захист  інтересів    всіх    суб'єктів  
  зовнішньоекономічної    діяльності    та    іноземних    суб'єктів  
  господарської  діяльності  на  її  території  згідно  з   законами  
  України;
• здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної  
  діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного  
  права;
• здійснює  захист  державних  інтересів  України  як  на її  
  території,  так і за її межами лише відповідно до законів України,  
  умов  підписаних  нею  міжнародних  договорів та норм міжнародного  
  права;

     6) Принципом еквівалентності  обміну,  неприпустимості  демпінгу  
при ввезенні та вивезенні товарів.

До видів зовнішньоекономічної діяльності,  які  здійснюють  в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
• надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових,     експортних,     посередницьких,    брокерських, агентських,      консигнаційних,     управлінських,     облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших.
• наукова,  науково-технічна,  науково-виробнича,  виробнича, навчальна та інша навчання та  підготовка  спеціалістів  на  комерційній основі;
• міжнародні  фінансові  операції  та  операції  з   цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
• кредитні   та   розрахункові   операції   між  суб'єктами зовнішньоекономічної    діяльності    та   іноземними   суб'єктами господарської  діяльностіспільна підприємницька    діяльність    між    суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності    та    іноземними    суб'єктами господарської  діяльності,  що    включає    створення    спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій  та спільне володіння майном як на території України, так
• і за її межами;
• організація та здійснення діяльності  в  галузі  проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій,  симпозіумів,  семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній  основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності; 
• товарообмінні  (бартерні)  операції  та  інша  діяльність, побудована  на  формах  зустрічної   торгівлі    між    суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності    та    іноземними    суб'єктами господарської діяльності;
• орендні, в тому числі лізингові,  операції  між  суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності    та    іноземними    суб'єктами господарської діяльності;
• інші види зовнішньоекономічної  діяльності,  не  заборонені прямо і у виключній формі законами України.

В умовах ринку, що характеризуються нестабільністю, мінливістю попиту та пропозиції, цін на товари і фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі й іншими мікро- і макроекономічними факторами, однією з першочергових задач керівництва підприємства стає формування й оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу. Це викликано, насамперед, необхідністю забезпечення ефективності функціонування підприємства і зміцнення його конкурентоспроможності на ринку. [Краснок]

Термін  «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentiа» і означає «приховані можливості», які у виробничій практиці завдяки праці можуть перейти в реальну дійсність.[Федонин, Репина]

Основна маса публікацій з теорії потенціалів присвячена такій категорії як «економічний потенціал підприємства». Аналіз літературних джерел показав, що коло визначень економічного потенціалу підприємства дуже широке – від надзвичайно вузького його розуміння як річного обсягу виробництва продукції до таких загальних категорій, як соціально-економічна система.

У вітчизняній  економічній науці довгий час  економічний потенціал підприємства ототожнювався з масштабом діяльності об'єкта, а для його характеристики використовувалися такі поняття як розмір підприємства та його виробнича потужність. При цьому під розміром розумілися: виробнича площа, кількість робочих місць, загальна чисельність персоналу, обсяг продукції, сумарна вартість основних фондів, а під потужністю – обсяг продукції в натуральному вимірі. Однак і розмір, і потужність дають лише орієнтовне уявлення про можливості підприємства, тому що виступають характеристиками, що не знаходяться в прямому взаємозв'язку з умовами й інтенсивністю використання ресурсів підприємства за призначенням, а також не відбивають ступінь ефективності використання ресурсів для оптимізації можливостей підприємства.

Найбільш  поширеним трактуванням сутності потенціалу підприємства є представлення його як сукупності природних умов і ресурсів, можливостей, запасів і цінностей, що можуть бути використані для досягнення певних цілей.

Крім  того, іноді потенціал підприємства визначають як можливості господарської системи виробляти продукцію або як можливості продуктивних сил забезпечувати певний ефект, не уточнюючи, водночас, чи відповідає цей ефект поставленим цілям.

Таким чином, практично всі визначення тією чи іншою мірою спираються на ресурси  підприємства, з одного боку, та досягнення з їхньою допомогою поставлених цілей – з іншого. [Краснокутська]

Узагальнюючи  усе вище сказане, можна сказати, що економічний потенціал підприємства являє собою сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних), навичок і можливостей керівників, фахівців та інших категорій виробничого персоналу для виконання робіт (послуг), одержання максимального доходу або прибутку і забезпечення функціонування й розвитку підприємства або – сукупність економічних ресурсів і виробничих можливостей фірми, що можуть бути використані для досягнення її цілей і розвитку.

Тобто основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага і, таким чином, максимально задовольняти корпоративні та суспільні інтереси.

На сучасному етапі пріоритетним напрямом розвитку України є становлення її як економічно самостійної держави, а також здобуття нею належного місця на світовій арені. Досягнення заданих цілей неможливе без визнання України як повноцінного і повноправного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Прискоренню такого визнання сприятиме виявлення і розвиток потенційних можливостей підприємств-експортерів та всебічна підтримка державою зовнішньоторговельних операцій вітчизняних виробничих і комерційних структур на зарубіжних ринках.

Експорт виступає сьогодні в умовах кризових процесів в економіці в ролі стабілізуючого фактора виробництва, як джерело  валютних і матеріально-технічних  надходжень для структурної перебудови економіки.

Ефективна реалізація на світовому ринку конкурентоспроможного  експортного потенціалу країни вимагає  ретельного вивчення основ формування та обґрунтування практичних шляхів активізації використання експортного  потенціалу підприємств. [Аметова Э.И. Эксп потенциал предпр АПК]

Експортний  потенціал необхідно розглядати в системі економічного потенціалу експортоорієнтованого підприємства як невід'ємну його складову. Необхідно зазначити, що у вітчизняній та зарубіжній літературі не існує єдиного універсального визначення цього терміну, тому є доцільним розглянути декілька точок зору. У таблиці 1.1 наведені трактування терміну «експортний потенціал підприємства» вітчизняними та зарубіжними вченими. [Н.М. Тюріна сутнісні хар]

Таблиця 1.1 – Трактування терміну «експортний потенціал підприємства»

Продовження табл. 1.1

Таким чином, узагальнюючи усе вище сказане, можна зробити висновок, що експортний потенціал підприємства – це динамічно змінювана складова економічного потенціалу, організаційно-технічна структура якого, підкоряючись місії і цілям підприємства, з урахуванням впливу факторів зовнішнього середовища і внутрішнього його стану, забезпечує стабільні обсяги продажів з заданим рівнем рентабельності на ринках далекого і ближнього зарубіжжя. [ст К]

Основними складовими елементами експортного потенціалу є можливості підприємства виготовляти продукцію (виробничий потенціал) та конкурентоспроможність цієї продукції. При цьому виробничий потенціал має враховувати не лише наявність виробничих потужностей, а й всі необхідні для діяльності підприємства ресурси (матеріальні, фінансові, людські, інформаційні та ін.). Тобто при розгляді експортного потенціалу виробничий потенціал доцільно розглядати як максимально можливий обсяг виробництва, що забезпечується за рахунок використання всіх доступних ресурсів підприємства з урахуванням наявності відповідних умов використання цих ресурсів.

Необхідно відмітити, що сам факт можливості виробництва  певного обсягу продукції не є  гарантією, що вся вона буде реалізована. Головною характеристикою можливості реалізації є конкурентоспроможність продукції, яка є другою складовою експортного потенціалу підприємства. [Авксентиева Оцінка]

Конкурентоспроможність  продукції – вагомий критерій доцільності виходу підприємства на зовнішній ринок, умова ефективного проведення зовнішньоекономічних операцій і складова вибору засобів та методів виробничо-експортної діяльності. Вона являє собою сукупність якісних і вартісних ознак, що забезпечують продукції порівняльні переваги відносно подібної продукції інших виробників та задоволення конкретних потреб споживачів на більш високому рівні ніж конкуренти. [http://library.if.ua/book/53/3861.html]

Існує декілька методик розрахунку експортного потенціалу підприємства, які, в основному, ґрунтуються на одночасному врахуванні як виробничого потенціалу підприємства, так і конкурентоспроможності виробленої продукції. Однак існують суттєві відмінності стосовно вибору методики оцінки виробничого потенціалу підприємства. Одні вчені визначають виробничий потенціал через вартість ресурсів підприємства, інші – через максимально можливий обсяг виробництва. Розрахунок же експортного потенціалу здійснюється шляхом коригування виробничого потенціалу за допомогою коефіцієнтів конкурентоспроможності, попиту та пропозиції, які визначаються методом експертних оцінок.

Деякі автори (Афанасьєв К.М., Сєрова Л.П. та ін.) пропонують також застосування математичних моделей та методів математичного програмування для оцінки експортного потенціалу підприємства. Безсумнівно, використання цих методів є точнішим, але водночас і набагато складнішим. Скласти таку модель з урахуванням всіх факторів конкретного підприємства може лише спеціаліст, тому дозволити собі це можуть тільки великі та процвітаючі підприємства.

Отже  найбільш доцільним виявилося використання методики Попова О.І. для розрахунку експортного потенціалу підприємства. Автор пропонує визначати експортний потенціал за такою формулою:

                                           ЕП = ВП × К_к × К_п × К_пр,                                     (1.1)

де  ВП – виробничий потенціал підприємства;

                К_к – коефіцієнт конкурентоспроможності продукції;

                К_п – коефіцієнт попиту;

                К_пр – коефіцієнт пропозиції.

Коефіцієнти конкурентоспроможності продукції, попиту та пропозиції, як вже було зазначено, розраховуються експертами. Для розрахунку ж виробничого потенціалу необхідно використовувати наступну формулу:

де  Qвир – теперішній обсяг виробництва;

      НЗВП – теперішня норма завантаження  виробничих потужностей, %;

      НЗВПмах – максимальна норма  завантаження, %;

      Кзр – коефіцієнт забезпеченості  ресурсами. [Авксентиева Оцінка експ п]

Оцінка  експортного потенціалу має кількісну і якісну характеристики. Кількісна характеристика встановлює обсяги і темпи нарощування окремих складових експортного потенціалу, а якісна – служить основою для визначення ефективності його використання. [Оксана Кикуш семантика]

Процес  формування та реалізації експортного  потенціалу підприємства являє собою  систему стратегічного планування його експортної діяльності на основі оптимальних пропорцій розподілу  між внутрішньо- і зовнішньоекономічною діяльністю наявних на підприємстві ресурсів, спрямовану на ефективну реалізацію всіх складових експортного потенціалу з метою завоювання заданих сегментів глобального ринку.

Управління ефективністю формування та реалізації експортного потенціалу підприємства  представлене багаторівневою системою функцій макро-, мезо- та мікросередовища з планування, організації, мотивації і регулювання, спрямованою на досягнення максимально можливого результату виробничо-комерційної діяльності підприємства на зарубіжних ринках. При управлінні таким складним економічним об'єктом, як експортний потенціал підприємства, необхідний найбільш повний облік різноманітних чинників мікро-, мезо- та макрорівня.

До чинників мікрорівня можна віднести: систему стратегічного планування підприємства; систему маркетингового планування; організацію виробництва і праці; рівень якості продукції, робіт, послуг; рівень витрат і ціну; інноваційну складову; частку імпорту в ціні експортного асортименту; фінансовий стан підприємства; зміну власника.

На ефективність реалізації експортного потенціалу підприємств впливають також фактори мезорівня. До них відносяться українські галузеві ринки, що поставляють експортоорієнтованим підприємствам виробничі ресурси і здійснюють конкурентоспроможне імпортозаміщення.

Управління факторами макрорівня є або неможливим, або ускладненим через переважно об'єктивний характер їхньої дії. Тому при аналізі, обліку і контролі факторів макрорівня необхідно досягати максимальної адаптивності керованої економічної системи до умов їх впливу. До некерованих факторів макрорівня відносяться: регламентація зовнішньоторговельних операцій; система міжнародних стандартів; контрафакт; система міжнародних розрахунків; валютний курс гривні.

Аналіз впливу вищезгаданих факторів повинен проводитися не послідовно, а системно. У цьому випадку буде забезпечуватися загальний ефект стійкого підвищення ефективності формування та реалізації експортного потенціалу на заданих сегментах зарубіжних ринків.

Процес  підвищення ефективності формування та реалізації експортного потенціалу характеризують такі чинники:

1) Імпорт. Проблема імпорту матеріалів та комплектуючих, устаткування, технологій, ноу-хау залишається актуальною для багатьох українських підприємств-експортерів. Частка імпортних складових в собівартості продукції експортного асортименту (матеріали, комплектуючі, обладнання, технології, ноу-хау, сертифікація бізнес-процесів і продукції за міжнародними стандартами) у промисловості може складати до 40% і більше. Але це необхідна умова ефективного експорту на ринки зарубіжжя, де конкуренція з технічної, екологічної, технологічної та економічної складових продукції сьогодні не завжди переборна для вітчизняного виробника.

2) Імпортозаміщення. Воно дозволяє уникнути напруженості і ризиків, що виникають внаслідок необхідності використання при виготовленні експортної продукції імпортних комплектуючих, і завантажити виробничі потужності вітчизняних підприємств.

3) Міжнародна кооперація. У рамках коопераційного процесу може бути організоване як виробництво вітчизняної продукції, так і ліцензійних імпортних аналогів.

4) Підприємництво у ВЕЗ. Різноманіття видів вільних економічних зон дозволяє кожному підприємству вибрати оптимальний варіант формування і розвитку свого експортного потенціалу. Існує як мінімум три різновиди зон вільного підприємництва, які дають підприємствам таку можливість: торгово-складські зони; експортно-виробничі або промислові зони; науково-технологічні зони або технополіси.

5) Брендинг. Наявність сильного бренду є одним з основних чинників зростання акціонерної вартості, формування конкурентоспроможності підприємства та розвитку його експортних можливостей, підвищення ефективності формування та реалізації експортного потенціалу підприємств.

6) Контрафакт. Наявність контрафактної продукції на ринках експортера не дозволяє йому повністю займати або розширювати власний сегмент ринку, в завоювання і освоєння якого постійно вкладаються кошти. Присутність недобросовісного виробника «відтягує» кошти правовласника на боротьбу з ним, а не на розвиток.

7) Міжкультурні маркетингові комунікації. Міжнародні економічні місії (МЕМ) і міжнародна виставкова діяльність – в даний час є одними з найперспективніших заходів щодо формування, реалізації та розвитку експортного потенціалу та систем міжнародних комунікацій підприємств. Управління цією системою комунікацій спрямоване на більш швидке та ефективне просування підприємств на ринки далекого і ближнього зарубіжжя.

Управління  ефективністю формування та реалізації експортного потенціалу підприємства, перш за все, направлено на збільшення обсягів експорту підприємства у вартісному виразі і зниження його витрат. Цього можна домогтися за рахунок:

1) збільшення  фізичного обсягу виробництва  і постачання продукції, робіт,  послуг, об'єктів інтелектуальної  власності та інших елементів  експортного потенціалу на ринки  далекого і ближнього зарубіжжя; 

2) підвищення  ціни одиниці експортного асортименту  елементів експортного потенціалу  за рахунок збільшення їх якості  або лідерських позицій підприємства  на сегментах зарубіжного ринку; 

3) зниження  витрат виробництва і реалізації  експортного асортименту; 

4) подовження  життєвого циклу позицій експортного  асортименту при їх реалізації  в країнах СНД або країнах,  що розвиваються;

5) організації  за кордоном сервісного передпродажного  та післяпродажного обслуговування.

Оцінка  та управління експортним потенціалом  підприємства потребують індивідуального підходу в кожному окремому випадку. Це є доволі складний процес, який вимагає докладання великих зусиль та їх координації  на всіх рівнях управляння. Але в будь-якому разі підприємству вигідно розвивати та реалізовувати свій експортний потенціал, адже це забезпечує йому вихід на світовий ринок, що в свою чергу дає можливість отримувати більші прибутки, завойовувати визнання на міжнародному ринку, співпрацювати зі світовими лідерами та розширювати коло споживачів.

1.2 Криза як один із проявів циклічного розвитку економіки

Одним з  ключових ознак ринкової економіки  є її циклічність, тобто періодичні коливання економічної активності або хвилеподібний рух господарської кон'юнктури при регулярному чергуванні її підйомів і спадів (від кризи до кризи).

Економічна  циклічність відноситься до числа  найбільш важливих макроекономічних проблем, вона може безпосередньо або опосередковано мати вплив на всі суб'єкти ринкової економіки: домашні господарства, бізнес і державу. У силу своєї складності й багатогранності аспектів ця проблема, незважаючи на більш ніж півторавікову тривалість її дослідження, залишається дискусійною. [1]

Початковою фазою економічного циклу є криза. Крім неї можна виділити ще такі фази циклу, як депресія (застій), пожвавлення та піднесення. Криза порушує нормальний хід економічного розвитку, а всі наступні фази – відновлюють його.