ПЛАН

      ВСТУП

     Актуальність  курсової роботи полягає в тому, що поряд із набуттям знань важливим чинником розвитку учнів є чуттєві форми осягнення дійсності. Вони спонукають до особистісного переживання явищ навколишнього світу і тим допомагають усвідомити його розмаїття. Такі форми пізнання властиві мистецтву, що набуває все більшого значення як своєрідний регулятивний інструмент впливу на становлення маленької людини. Саме з естетизацією пов'язані перспективи гуманізації освіти, ствердження нових ідеалів розвитку духовної культури суб'єкта навчання, реалізація принципів діалогічності у педагогічному процесі, орієнтація та його творчий характер.

     Однією  з принципових відмінних рис  української національної школи  і системи виховання особистості  є постійна і глибока увага  до проблем естетичного виховання, прилучення молоді  до світу літератури і мистецтва, краси навколишньої дійсності. Протягом років незалежності все більше зростає значення естетичного виховання учнівської молоді.

     У розробку теорії і практики естетичного  виховання особливо відчутний внесок внесли своєю науково-педагогічною творчістю класики педагогіки. А. С. Макаренко і В. А. Сухомлинський. Новаторство їхніх педагогічних систем полягає, насамперед, у тому, що вони спрямовані на максимальний розвиток духовно-моральних і творчих сил дитини.

     В. А. Сухомлинський закликав зробити так, щоб школа для дитини була «школою радості», багато в чому зв'язуючи це з особистістю вчителя і його постійною турботою про прилучення школяра до світу високих духовних і моральних понять і уявлень.

    Об`єктом  дослідження даної курсової роботи є естетичне виховання молодших школярів.

    Предметом дослідження є педагогічні умови, що забезпечують  естетичне ставлення в учнів початкової школи.

     Метою даної курсової роботи є дослідження теоретичних та методологічних основ, завдань, естетичного виховання, а також їх реалізація у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.  

     При виконанні курсової роботи на тему «Естетичне виховання молодших школярів»  мені довелося вирішувати наступні завдання:

1. Познайомитися з психолого-педагогічними основами процесу естетичного навчання молодших школярів
2. Опрацювати літературні джерела, пов’язані з питанням естетичного становлення учнів початкової школи;
3. Розкрити питання естетичної підготовки учнів на уроках англійської мови;
4. Вникнути в сутність методики виховання засобами образотворчого мистецтва;
5. Розглянути  конспект уроку з образотворчого мистецтва засобами  англійської мови, проведеного в 3-му класі.

   Структура роботи. Робота складається з вступу, двох частин, висновку, списку викристаних джерел -  26 шт. 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕСТЕТИЧНОГО  ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

1.1. Психолого-педагогічні  основи процесу  естетичного навчання  молодших школярів

     Основою, на якій здійснюється естетичне виховання  є певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті людських взаєминах. Формування у школярів певної системи художніх уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі дійові критерії естетичних цінностей, готовність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя, починається із сприймання оточуючого. [19,с.132]

   Принципових змін зазнало формулювання мети предметів  мистецької галузі. Раніше в усіх офіційних  документах, концепціях і програмах  вона традиційно визначалась у дусі суто просвітницьких освітніх ідеалів – «формування естетичної культури учнів». Безперечно, ця дефініція слушна, але вона потребує суттєвого уточнення і доповнення, адже відображає лише однобічний рух: від учителя до учнів, і не акцентує важливі аспекти педагогіки  співробітництва — суб'єкт-суб'єктну взаємодію та синергетики — самоорганізацію, саморозвиток.

   Школа демократичного суспільства, що сповідує гуманістичні принципи, переорієнтовує педагогічний процес в річище його гуманітарної організації і така школа вже не може розвиватися повноцінно без наскрізних художньо-естетичних вимірів власного буття. Це стосується не тільки предметів мистецтва, їх кількості та обсягу, а й водночас процесу наскрізної естетизації життєдіяльності навчального закладу загалом. [8,с.104]

     Естетичне виховання проникає в усі сфери дитячого життя, воно забезпечується всіма ланками виховання і використовує багатство і різноманітність його засобів.

     Усе це дає право вважати головним принципом естетичного виховання  принцип все загальності естетичного  виховання і художньої освіти.

   У результаті тривалого і серйозного спілкування з літературою і  мистецтвом розвиваються не тільки ті сторони особистості школяра, що харчуються в першу чергу образно-емоційним  змістом добутків мистецтва - естетичні  почуття, потреби, відносини, художній смак, але формується весь лад особистості, особисті і суспільні представлення, світогляд. складається її моральний і естетичний ідеал.

   Здатність розуміти, почувати прекрасне є не тільки визначеним критерієм, показником рівня розвитку школяра. Вона виступає стимулом для розвитку власних творчих здібностей, вона багато в чому визначає той або інший рівень духовного спілкування школяра з однолітками, близькими, товаришами по класі і школі.

   Необхідно такий поступальний естетичний розвиток, коли інтуїтивне відчування і розуміння прекрасного переходить згодом в усвідомлене відношення до прекрасного в мистецтві і житті. У такому випадку його динаміка буде природної і безперервною. Якщо ж ця природність і безперервність порушена (наприклад, такому розвиткові не сприяє середовище, у якому росте дитина), ступінь необхідних зусиль педагога значно підвищується, а результативність естетичного виховання різко зменшується. [4,с.109]

   Дитина  може розуміти доброту і людяність  учинків героїв художніх творів. Але, крім розуміння і співчуття доброті і гуманізмові, у ньому повинна бути вироблена звичка бути добрим і людяними, турботливими і уважними.

   Природно, що естетичний розвиток тільки тоді повноцінний, коли учень орієнтується на справжні духовні і естетичні цінності, створені людством. Масова  культура створює такий могутній шар псевдомистецтва і псевдоцінностей, що уберегтися при сучасних засобах масових комунікацій від їхнього впливу дуже важко. Тут починається захоплення тими кумирами «моменту», яким удалося висунутися на авансцену того або іншого виду мистецтва, причому перетворюються в життєві ідеали, не тільки вони самі як діячі, але ідеальними в представленнях молоді стають і їхні добутки. Таким чином, відбувається підміна справжнього мистецтва, його місце займає той шар культури, що аж ніяк не збагачений прогресивними і гуманістичними ідеями. Шкода помилкового ідеалу не тільки в самій перекрученості представлення про справжню значимість художнього твору, але в першу чергу в тім, що він перетворюється в мірило, критерій оцінки життя, духовних і моральних цінностей суспільства. Відповідно своєму моральному і естетичному ідеалові людини починає впливати на навколишнє. формувати життя навколо себе. В орбіту впливу помилкового ідеалу включаються нові і нові люди, їхня свідомість у тім або іншому ступені пручається цьому впливові або ж деформується, якщо воно досить сильне. Дитина або підліток із  завдатками сильної волі, характером, прагненням до лідерства, але володіюча неправильними  уявленнями про справжні художньо-естетичні цінності, робить часом на своїх однолітків більший вплив, ніж колектив педагогічний, колектив однокласників або родина.  [10,с.187]

     Методологічною  основою і важливим принципом  естетичного виховання на сучасному етапі є ідея комплексного підходу який у реалізації системи естетичного виховання має подвійне значення. По-перше, система естетичного виховання має будуватися так, щоб різні види мистецтва постійно взаємодіяли між собою у процесі впливу на дитину, тобто організовується необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі міжпредметних зв‘язків. По-друге, естетичне виховання як виховання засобами мистецтва, так і засобами дійсності повинно стати органічною частиною будь-якого виду виховання.

     Система естетичного виховання будується з урахуванням принципу творчої самодіяльності учнів. Це виявляється у здатності школярів переносити вироблені творчі навички на виконання будь-якої справи.

     Нові  завдання в галузі виховання у  загальноосвітній школі суверенної України докорінним чином змінили і установки в естетичному вихованні. Від завдань бачити, відчувати, розуміти прекрасне вони перетворились на більш складні і пов'язані зі здатністю творити його у навколишній дійсності, праці, мистецтві, у повсякденному житті. Ця здатність є важливою ознакою нашого часу і забезпечується завдяки реалізації принципу естетизації усього дитячого життя.

     Ці  принципи забезпечують реалізацію системи  естетичного виховання і сприяють формуванню естетичної культури підростаючого  покоління.

     Одним з основних завдань школи на сучасному розвитку естетичного виховання є створення його системи. Під системою розуміється живий, цілеспрямований, організований і контрольований процес художньо-естетичної освіти, розвитку, виховання дітей, побудований на основі сукупності методологічних принципів, психолого-педагогічного обґрунтування методичних документів, які забезпечують здійснення у нерозривному зв’язку з естетичним вихованням особистості, її моральний і трудовий розвиток.[9]

     Основним  структурним елементом системи  естетичного виховання є особистість, оскільки мета, завдання, специфічні методи естетичного виховання орієнтовані на естетичний і загальний розвиток особистості, збагачення її у педагогічному процесі з урахуванням індивідуальних і психологічних особливостей організації впливу на учнів різного віку.

     Однією  з ведучих підсистем естетичного  виховання є навчально-виховний процес школи. Предмети природничо-математичного, гуманітарного та естетичного циклів, а також трудове виховання вносять у цю підсистему свій вклад і одночасно тісно пов’язані між собою як її елементи. Керівну роль у забезпеченні педагогічної цілеспрямованості цього процесу відіграє учитель.

   Система естетичного впливу припускає тісний зв'язок різних форм класної, позакласної, позашкільної художньо-творчої діяльності дитини. Значно розширює засоби і методи естетичного виховання використання в його практиці засобів масової інформації, комп'ютерів, обчислювальної техніки.

     Наступна  підсистема - позакласна діяльність школярів, пов’язана з навчально-урочною діяльністю. Особливе місце належить в ній факультативним курсам з предметів художнього та Інших циклів, функціонування цієї підсистеми передбачає необхідність використання творчого підходу до будь-якого виду діяльності дитини, форми і методів пробудження їх до інтересу до естетичної творчості, а також здійснення педагогічного контролю за соціально-цінною діяльністю учнів у процесі позакласної та позашкільної роботи, організації дозвілля і поведінки дітей різного віку.

     Важливою  підсистемою є також художньо-естетичні впливи засобів масової комунікації (преса, радіо, телебачення, кіно), сім’ї, мікро середовища школяра. Контроль з боку школи за діяльністю її елементів виявляється у вивченні і аналізі впливів, ступеня сформованості в учнів естетичного ідеалу, смаку, критичної оцінки естетичної інформації, художніх інтересів і потреб школярів у галузі мистецтв, мотивів спілкування з ним.

   Для того щоб організувати в кожній школі  інтенсивний і розвиваючий комплекс естетичного виховання дитини, необхідно  перебороти розповсюджене представленням про вузькості задач і цілей естетичного виховання. Пізнання краси природи рідної країни, усієї навколишнього, краси спілкування, науки, фізичне удосконалювання дають значно більш серйозний виховний ефект, ніж тільки прилучення до літератури і мистецтва,

   На  жаль, поки ще зустрічається в практиці тип учителів, що пояснює свою неуважність  до естетичного розвитку дитини тим, що в нього досить інших, більш  важливих задач у моральному, трудовому, патріотичному вихованні, а естетичне — це розкіш і примха. Такий учитель не доможеться великих успіхів у своїй виховній роботі.

   Правда, важливість цілей і задач естетичного  виховання, його можливості у формуванні особистості школяра недостатньо  підкріплюються структурою навчального  плану, і якому предметам мистецтва, не. говорячи вже про естетику в цілому, приділяється незначна кількість визначеного часу. Задача вчителя і школи повинна полягати в тому, щоб, по-перше, більш ємко і щільно використовувати визначений час, по-друге, установити і постійно використовувати міжпредметні зв'язки, по-третє, максимально використовувати можливості позакласної і позашкільної роботи.

   Продумана з усіх цих трьох точок зору естетико-виховна робота буде пронизувати  весь навчально-виховний процес, всі  уроки, гурткову і факультативну роботу, позашкільну педагогічно організовану діяльність дитини, його інтереси в сфері дозвілля, самостійного звертання до мистецтва, літературі і т.д. Уся ця величезна сукупність роботи може стати домінантою виховного процесу, його організуючою й об'єднуючою ланкою.[3,418]

   Визначені труднощі організації справжнього  естетичного виховання полягають  у тім, що в практиці роботи школи  задачі естетичного виховання вирішуються  часом примітивно і поверхово. Потенційні можливості художнього твору неозорі, а використовується воно іноді без вдумливої попередньої підготовки, без серйозних цілей. Не можна мимохідь, поверхово і примітивно говорити зі школярами про великі добутки музики, літератури або образотворчого мистецтва. Рівень виховної роботи на матеріалі художнього твору повинний відповідати його складності, глибині його ідей, художньої майстерності, духовно-естетичних представлень автора. Інакше серйозний зміст художнього твору виявляється загубленим, а виходить, і вплив його на почуття й ум школяра буде далеко не таким, яким могло б бути при творчому і глибокому підході до побудови роботи з ним, його використанню у виховному процесі.

   У пізнанні мистецтва існують дві  найважливіші сторони: безпосереднє сприйняття художнього твору і його оцінка. У школі повинне приділятися увага як тієї, так і іншої.

   Учень, у першу чергу, повинний занурюватися в саму атмосферу книги або  картини, осягати ці добутки в  їх власної художній і духовно-естетичної сутності. Зміст художнього твору  непередавано ніякими іншими засобами, крім тих, за допомогою яких воно створено й існує. У мить сприйняття твору мистецтва дитина залишається з ним наодинці. Той внутрішній діалог, що відбувається між ними, і є заповітна мрія і ціль педагога. Якщо дитина байдуже споглядає великий добуток живопису або байдуже слухає великий добуток музики, то скільки б учитель згодом ні тлумачив про велич і безсмертність цих добутків, його слова будуть порожнім струсом повітря. Якщо в цьому можливому діалозі учень не задав жодного питання, якщо в ньому не спалахнуло жодне почуття, якщо в ньому відклалося одне інформативне повідомлення, не заплямоване особистим почуттям і відношенням, — значить, ціль не досягнута і задача не вирішена.[6,с.150]

   Не  можна забувати, що будь-яке суспільне  явище володіє одночасно естетичним і етичним значенням. Моральна і прекрасне здавна мисляться як якась органічна єдність. З гуманістичної точки зору, прекрасним є те, що морально, морально, що піднімає й облагороджує людини, а моральне не може бути визнана морально-добрим, якщо воно внутрішньо не зв'язано з прекрасним. Внутрішнє споріднення, сутнісна єдність етичної і естетичної сфер педагогові постійно потрібно тримати в поле зору.

   Не  можна не пам'ятати і про те, що людина, вихована на розумінні, відчуванні прекрасного, до продуктів своєї діяльності відноситься з дійсною вимогливістю. Формування такої особистості — мета і найважливіша задача загальноосвітньої школи в умовах реформи.

1.2. Естетична підготовка  учнів на уроках  англійської мови

    Сучасний  період розвитку народної освіти в Україні дуже цікавий та плодотворний. Україна стала самостійною державою. Відбувається переоцінювання моральних цінностей. У зв’язку з чим реформація вищої педагогічної школи привертає особливу увагу. Формування нового покоління вчителів, які здатні сприймати, високо цінувати, а також творчо застосовувати естетичне надбання минулого та теперішнього, є найважливішим завданням вищої педагогічної школи України. Для вирішення цієї проблеми необхідно перш за все відповідно підготувати майбутнього вчителя, організувати його естетичну освіту, прилучити його до процесу засвоєння необхідних естетичних знань, розвинути його естетичні здібності, уміння та навики.

    Сучасний  вчитель це не тільки професіонал  у своїй галузі знань, але також  людина з високим рівнем естетичної культури. На сьогоднішній день, це, на жаль, не завжди так. Аналіз теорії та практики естетичного виховання у середніх школах свідчить, що найважливішою причиною недостатнього рівня естетичного виховання школярів є непідготовленість вчителя до цієї важливої сфери виховної роботи. Вчитель-предметник не завжди може вести факультатив з мистецтва, кваліфіковано аналізувати мистецькі твори на  уроках та у позакласній роботі, часто не володіє вмінням створити емоційно-естетичну атмосферу у класі, забезпечити естетично-виховний вплив свого предмету.

    Головною  причиною цього є недостатня естетична  підготовка майбутнього вчителя. Так  склалося, що у педагогічній практиці минулого питання естетичної підготовки майбутнього вчителя не знайшло  належної оцінки, а також достатнього відображення на сторінках науково-методичної літератури.

    Існуючі праці, які були присвячені цій проблемі, висвічували лише окремі її сторони  та не могли створити комплексну систему  естетичної підготовки майбутнього  вчителя, яку на сьогоднішній момент могла би взяти за основу вища педагогічна школа.

    Проте необхідно відзначити, що у сучасний період демократичних змін у суспільстві  цьому питанню стали надавати значно більшого значення, про що свідчать нові монографічні збірки, проведення науково-практичних конференцій та семінарів, присвячених аналізу проблеми естетичної підготовки майбутнього вчителя.

    Поняття "естетична підготовка" знайшло  своє визначення у сучасний період розвитку естетичної думки. Протягом багатьох віків мислителі, вчені- естети, філософи, педагоги складали головні проблеми естетики, визначали естетичні поняття та терміни. Естетика ніколи не обмежувалась одним тільки вивченням закономірностей естетичного та художнього освоєння людиною світу, але так чи інакше направляла це освоєння, напрацьовувала остаточні критерії естетичної оцінки та програми художньої діяльності. В історії педагогіки питання про підготовку вчителя, захопленого своєю справою, розуміючого виховання як мистецтво, мабуть уперше було поставлене Песталоцці.

    Учитель російських вчителів К.Д.Ушинський  розробив проблеми створення вчительських семінарій у Росії, стверджував  необхідність естетичного виховання  у навчальному процесі як важливу  складову частину підготовки народного  вчителя. Він включав у систему  естетичного виховання природу праці, зміст навчальних предметів, мистецтво. Послідовниками Ушинського були Д.Д.Семенов, В.І.Водовозов, В.А.Стоюнін, Н.Ф.Бунаков.

    У педагогіці В.П.Острогорського важливе  значення має питання про широку естетичну освіту учителя.

    П.П.Блонський, видатний педагог та психолог, націлював  педагогіку вищої школи на винаходження активних форм та методів естетичної підготовки вчителя.

    Серед проблем педагогічного дослідження  Сухомлинський також приділяв багато уваги проблемам естетичного виховання, про що свідчать його праці "Поезія та її роль у духовному житті сучасної молодої людини",  "Естетичне та розумове виховання", "Естетичне почуття у вихованні молодших школярів", "Естетика праці у молодшому віці".

    У організації педагогічного процесу В.А.Сухомлинський виділяє поперед усього вивчення індивідуальних, творчих здібностей, уміння вчителя створювати особисту своєрідність уроків позакласної роботи. За визначенням Сухомлинського, емоційно-естетичне виховання повинно пронизувати всю навчально-виховну діяльність учителя, увесь його вигляд.

    Поняття "естетична підготовка" отримало своє визначення у сучасний період розвитку естетичної думки. Учений-педагог  Петрова Т.Д. розглядає його як єдність  естетичної освіти та естетичного виховання, здійснюваних у складі, різноманітних формах та методах навчального процесу, а також у спеціальній діяльності школи щодо естетичного розвитку особистості. Цей складний процес спрямований на загальний духовний розвиток особистості і має професійну спрямованість [8,с.104].

    Щоб найбільш повно вивчити зміст  естетичної підготовки вчителя, визначити  найбільш ефективні форми та методи управління і самоуправління цим  процесом, вчений-педагог вважає, що необхідно розробити модель, професіограму  вчителя в галузі його естетичної освіти та вихованості. Необхідно зазначити, що однією з перших професіограм вчителя у галузі його естетичної освіти і вихованості була розроблена у статті Б.П.Рождественського "Естетичне виховання вчителя" професіограма, де особлива увага приділяється вихованню таких якостей як широкий художньо-естетичний кругозір, естетичне сприймання, смак, здібності, естетика зовнішнього вигляду та поводження [17]. У професійно розробленій Петровою книзі "Питання естетичної підготовки вчителя" особлива увага приділяється необхідності виховання системи знань, вмінь та навиків у галузі мистецтва та естетичного виховання. Педагогіка розробила педагогічні і методологічні принципи естетичного виховання у школі (праці Ю.В.Шарова, Б.Т.Ліхачова, М.А.Любинського, Т.В.Шуртакової). Аналізуючи їх дослідження, Петрова Т.А. визначає, що ці принципи зберігають своє значення для навчально-виховного процесу:

    1) Моральна спрямованість естетичного  виховання;

    2) Науковість та зв'язок теорії  з практикою;

    3) Комплексний підхід;

    "Естетичне  та розумове виховання", "Естетичне почуття у вихованні молодших школярів", "Естетика праці у молодшому віці". У організації педагогічного процесу В.А.Сухомлинський виділяє поперед усього вивчення індивідуальних, творчих здібностей, уміння вчителя створювати особисту своєрідність уроків позакласної роботи. За визначенням Сухомлинського, емоційно-естетичне виховання повинно пронизувати всю навчально-виховну діяльність учителя, увесь його вигляд. Поняття "естетична підготовка" отримало своє визначення у сучасний період розвитку естетичної думки. Учений-педагог Петрова Т.Д. розглядає його як єдність естетичної освіти та естетичного виховання, здійснюваних у складі, різноманітних формах та методах навчального процесу, а також у спеціальній діяльності школи щодо естетичного розвитку особистості. Цей складний процес спрямований на загальний духовний розвиток особистості і має професійну спрямованість [8,с.104].

    У професійно розробленій Петровою книзі "Питання естетичної підготовки вчителя" особлива увага приділяється необхідності виховання системи знань, вмінь та навиків у галузі мистецтва та естетичного виховання. Педагогіка розробила педагогічні і методологічні принципи естетичного виховання у школі (праці Ю.В.Шарова, Б.Т.Ліхачова, М.А.Любинського, Т.В.Шуртакової). Аналізуючи їх дослідження, Петрова Т.А. визначає, що ці принципи зберігають своє значення для навчально-виховного процесу:

    1) Моральна спрямованість естетичного  виховання;

    2) Науковість та зв'язок теорії  з практикою;

    3) Комплексний підхід;

    4) Принципи активності та самостійності у засвоєнні естетичних цінностей;

    5) Взаємодія та взаємозв’язок свідомого  та емоційного у навчально-виховному  процесі;

    6) Систематичність, послідовність,  спадкоємність;

    7) Врахування вікових та індивідуальних  особливостей;

    8) Професійна спрямованість естетичного виховання. Спираючись надане вченими-педагогами теоретичне обгрунтування питання та враховуючи методичні рекомендації для його вирішення, необхідно враховувати сучасні демократичні перетворення у суспільстві та реформу вищої педагогічної освіти.

    У останній час переосмислюється самий  зміст курсу "Методика викладання". Методика сьогодні все більше відмовляється  від готових рекомендацій та переходить до такого навчання, коли у дискусійному порядку обговорюються різноманітні навчальні ситуації. Людина з вищою освітою, вчитель, що формує смаки підростаючого покоління, повинен розбиратися не тільки у галузях, зв’язаних з його предметом, але й в галузях людського знання. Щодо цього естетичну підготовку вчителя не можна недооцінювати.

    Естетичне виховання впливає на увесь склад  учня, поширює його уяву про життя, викликає потяг до його перетворення у відповідності до естетичних ідеалів, розвиває творчу активність. Необхідно  використовувати для цього можливості кожного учбового предмету: літератури, музики, співу, образотворчого мистецтва, естетики, іноземної мови.

    Засобами  досягнення мети естетичного виховання  є організовані і послідовно здійснювані  естетичні впливи на учня. Так, наприклад, спеціально спрямоване приучення учнів  до творів художньої літератури та мистецтва, органічне і природне його використання під час занять є одним із найбільш ефективних засобів в естетичному вихованні духовної культури. Отримані позитивні емоції створюють сприятливий грунт для подальшого морально- естетичного розвитку і удосконалення особистості.

    Знайомство  з творами художньої літератури на уроках англійської мови, наприклад, надає не тільки практичні навики учням, знання лексики, певних граматичних  структур, уміння грамотно перекладати, а й дає можливість дізнатись про творчу біографію письменника, стиль викладання, оцінити його майстерність, почути красу слова.