Форми і методи нецінової конкуренції

Міністерство  освіти та науки України

Харківський національний економічний університет 
 
 
 
 
 

Кафедра економічної теорії 
 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з навчальної дисципліни: «Мікроекономіка»

на тему: «Форми і методи нецінової конкуренції» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка факультету МЕВ, 2к.,5гр

Осмачко Ксенія Анатоліївна 

Перевірила:

викладач Ісаніна

Оксана  Володимирівна 
 
 

Харків 2009

Зміст  

Вступ……………………………………………………………………….............3

1. Поняття нецінової конкуренції……………………………………………...4-6

2. Методи  нецінової конкуренції……………………………………………..7-12

Висновки……………………………………………………………………...13-14

Список  використаної літератури……………………………………………….15

Словник економічних термінів…………………………………………………16 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Однією  з рушійних сил розвитку економічної системи є конкуренція. Термін “конкуренція ” походить від латинського слова concurere, що означає зіштовхуюсь. Енциклопедичний словник Брокгауза визначає конкуренцію як діяльність суперництва декількох осіб при досягненні однієї й тієї ж мети. Як економічна категорія конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутку. Водночас — механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин, змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

     Розрізняють цінову та нецінову конкуренцію.

     Цінова — конкуренція, що здійснюється через зниження цін. Нецінова — конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін.

     Нецінова  конкуренція (на основі якості) передбачає вищу ніж у суперників ціну, надійність, меншу «ціну споживання», надання більшого комплексу послуг і т. ін. До нецінових методів конкуренції відносять рекламу, за допомогою якої виробники формують довіру до своєї товарної, цінової та збутової політики. В економічній літературі до нецінових методів конкуренції відносять також маркетингові методи управління фірмою. [2] 
 
 
 
 
 
 

     Перш  ніж вести мову про нецінову конкуренцію  спочатку спробуємо з’ясувати, що таке конкуренція в цілому, а потім, що таке цінова боротьба за ринок збуту та місце нецінової конкуренції в ній.

     Сучасна ринкова економіка являє собою  складний організм, що складається  з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок.[7]

     За  визначенням ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники  і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів і пропозиції виробників встановлюються і ціни товарів, і обсяги продажу. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар.

     Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції (competition).[7] Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна боротьба - це динамічний процес. Він сприяє кращому забезпеченню ринку товарами.

     В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу.

     Однією  з традиційних форм конкурентної боротьби є маніпулювання цінами - т.зв."війна цін". Вона здійснюється багатьма способами: зниженням цін, локальними змінами цін, сезонними  розпродажами, наданням більшого обсягу послуг за існуючими цінами, подовженням термінів споживчого кредиту тощо. Здебільшого цінова конкуренція застосовується для виштовхування з ринку слабших суперників або проникнення на вже засвоєний ринок.

     Більш ефективною й більш сучасною формою конкурентної боротьби є нецінова конкуренція, тобто те, що пропонується на ринок. Надходження на ринок продукції більш високої якості або нової споживчої вартості робить важчим застосування відповідних заходів з боку конкурента, формування якості проходить тривалий цикл, що починається накопиченням економічної і науково-технічної інформації. В якості прикладу можна навести той факт, що відома японська фірма "SONY" здійснювала розробку відеомагнітофона одночасно по 10 конкурентним напрямкам.

     У боротьбі за покупця активно використовуються нецінові методи, коли на перший план висуваються споживчі властивості товару: якість продукції, її новизна, надійність конструкції, оформлення, пакування, умови гарантійного та післягарантійного обслуговування, а також різні методи дії на споживача, які не виключають і рекламу. В останні роки немаловажними факторами нецінової конкуренції виступають низьке енергоспоживання, заходи з попередження забруднення навколишнього середовища, різні форми стимулювання збуту.

     За  нецінової конкуренції продавці привертають увагу і гроші покупців, не змінюючи ціни. Спонукання покупців придбати певний товар відбувається у такий спосіб. По-перше, продавець намагається забезпечити вищу якість свого товару, використовуючи технічні новинки. По-друге, фірма прагне створити сприятливі умови, пов'язані з продажем товару, наприклад, відкриваючи сервісні центри ремонту виробів, надаючи безплатні консультації щодо використання товару тощо. По-третє, продавець здійснює активну маркетингову діяльність, вивчає кон'юнктуру ринку, виявляє тенденції в попиті споживачів, щоб відповідним чином реагувати на них і тим самим випередити конкурентів.[1] Усі маркетингові заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про існування та споживчі властивості товару, спонукаючи цим споживача до купівлі.

     В наш час набули великого розвитку різноманітні маркетингові дослідження, що мають на меті вивчення інтересів споживача, його відношення до тих чи інших товарів, знання виробником подібної інформації дозволяє йому точніше уявляти майбутніх покупців багатьох фірм точніше розуміти й прогнозувати ситуацію на ринку в результаті його дій, зменшувати ризик невдачі тощо.

     Велику  роль в неціновій конкуренції відіграє обслуговування покупця до і після продажу.  Обслуговування до продажу включає задоволення вимог споживачів щодо умов поставок: скорочення, регулярність, ритмічність поставок (наприклад, комплектуючих деталей і вузлів). Обслуговування після продажу передбачає створення різних сервісних центрів з обслуговування купленої продукції, включаючи забезпечення запасними частинами, ремонт і т.д.

     У зв`язку зі зростанням впливу на громадськість  засобів масової інформації, преси  реклама стала одним з найважливіших  методів ведіння конкурентної боротьби, за допомогою реклами можна певним чином формувати думку споживачів про той чи інший товар. В якості доказу можна навести наступний приклад.

     В часи існування ФРН у західнонімецьких споживачів великим попитом користувалося  французьке пиво. Західнонімецькі споживачі робили все можливе, щоб не допустити французьке пиво на внутрішній ринок ФРН. Ні реклама німецького пива, ні патріотичні заклики "німці, пийте німецьке пиво", ні маніпулювання цінами ні до чого не призвели. Тоді преса ФРН стала робити наголос на тому, що французьке пиво містить різні шкідливі для здоров`я хімічні речовини, в той час як німецьке, мовляв, є виключно чистим продуктом. Почалися різні акції в пресі, арбітражні суди, медичні експертизи. В результаті всього цього попит на французьке пиво все-таки впав - про всяк випадок німці перестали купувати французьке пиво.

     Серед методів нецінової конкуренції  потрібно виділити конкуренцію за якістю та конкуренцію за умовами продажу. [3] Конкуренція за якістю знайшла широке застосування в Японії, де багато японських фірм, удосконалюючи технологію виробництва та покращуючи якість своїх товарів, зберігали продажні ціни на світовому ринку незмінними, а це означало фактичне зниження ціни на товари, так як зменшувалась доля відношення ціни продажу до одиниці якості чи корисного ефекту.

     Конкуренція за умовами продажу з'являється, коли дві або більше фірми продають однотипні товари з однаковими технічними характеристиками і приблизно за однаковою ціною, але при цьому  одна із фірма надає додаткові  послуги (наприклад більш довгий гарантійний термін чи доставка товару покупцям). Тобто, пропонується більший об'єм споживчих якостей за одну і ту ж ціну.

     Розробка  стратегії в області нецінової  конкуренції - це творчий процес. Кожна фірма розробляє свою індивідуальну програму в боротьбі за покупця, за свій сегмент ринку. У більш прогресивному варіанті така конкуренція - це не змагання серед товарів та послуг, а конкуренція брендів та іміджів. Це конкуренція, яка проходить не в гаманцях споживачів, а в їх думках та образах. Наприклад, при купівлі одягу грає роль назва торгівельної марки, яка його виготовила. Навіть підроблені "Dolce and Gabbana" продаються краще, ніж такі ж, тільки під китайською торговельною маркою. Двосторонній зв'язок між продавцем та покупцем, оперативне реагування на скарги, максимальна увага клієнту під час вибору товару - це все складові справжньої нецінової конкуренції. Наприклад, один із банків, по-своєму прореагував на постійні скарги клієнтів, щодо черг та роздробленості обслуговування при наданні послуг. Він створив для своїх клієнтів-фізичних осіб, підприємців та юридичних осіб цілком новий універсальний продукт "Центр розвитку бізнесу". Такий центр діє і у Вінниці. Тепер отримати консультацію щодо відсотків по кредитах та депозитах, відкрити розрахунковий рахунок, перевірити його стан, отримати кредитну картку можна у однієї людини, яка є вашим експертом-консультантом. Крім того, в центрі є ще одна досить інноваційна послуга: "бізнес-консалтинг". Тобто, консультації, що стосуються фінансових та бухгалтерських питань, ви зможете також отримати у призначеного вам експерта. Там же, в центрі, можна відправити за допомогою інтернету електронний звіт в податкову. Як повідомили нам в Центрі розвитку бізнесу, їхні клієнти створюють свій клуб, в якому діє 3% знижка між учасниками клубу. Будь-який власник рахунку у цього банку може стати членом такого об'єднання. Таким чином банк бореться за своїх клієнтів не за допомогою цін та акцій, а покращуючи якість обслуговування своїх клієнтів, а це вже нецінова політика.

     Кілька  вінницьких автосалонів теж застосовують стратегії нецінової конкуренції. Вони опанували такий вид послуг, як тест-драйви автомобілів майбутніми клієнтами. Ймовірний покупець може проїхатись з інструктором у автомобілі уподобаної ним марки, щоб пересвідчитись, що автомобіль дійсно відповідає всім вимогам.

     Приклади  нецінової конкуренції демонструють і деякі вінницькі фірми, що працюють у сфері продажу комп'ютерної, побутової техніки. Вони встановлюють клієнтам додаткове програмне забезпечення, пропонують різноманітні сервісні програми.

     Як  правило, ці стратегії знаходять  розуміння у покупців. Адже, якщо взяти до уваги, що ціни на продукти однакової якості майже не різняться, то на перший план у конкурентній гонці  виходить популярність торгової марки та рівень додаткового сервісу.  [8]        

     Нецінова  конкуренція включає:

     1. Диференціацію продукту і його вдосконалення.

Ймовірність того, що легке входження в галузь монополістичної конкуренцією буде сприяти різновиду продукції  і поліпшенню продукту є, можливо, основною рисою монополістичної конкуренції, яка може компенсувати повністю чи частково (витрати), пов’язані з цією ринковою структурою. Тут дійсно існують дві досить ясні обставини:

А) Диференціація продукту в якийсь даний момент часу (в любий момент споживачу буде запропоновано широкий перелік типів, марок і ступенів якості любого даного продукту. Порівняно із чистою конкуренцією це для споживача є певними перевагами. Діапазон вільного вибору розширюється, а різновиди і відтінки споживчих смаків задовольняються виробниками найбільш повно. Проте, швидке збільшення асортименту продуктів певних типів може досягти такого рівня, коли споживач почне лякатися, розумний вибір стане важким і покупки будуть віднімати багато часу (Помада фірми “Ревлон” налічує 157 тонів, з яких 41 є рожевим) Також негативним є те, що споживачі, які зіткнулися з великою кількістю подібних товарів, можуть почати надавати перевагу якості товару по ціні).

Б) Покрашення продукту на протязі часу (вдале поліпшення продукту однією фірмою зобов’язує конкурентів “підтакувати”, або, якщо вони можуть це зробити, перевищити тимчасову ринкову перевагу цієї фірми, інакше їм не уникнути збитків. Також, прибутки, отримані від вдалого покращання продукту, можуть бути використані для фінансування подальшого його покрашення. Проте, зміна продукту в більшості випадків є другорядною, тобто незначні зовнішні зміни в продукті які не збільшують його довговічності, ефективності чи корисності. Більш екзотична тара, ярке упакування чи “наведення блиску” складають найчастіше головні напрямки змін продукту).

     2.Реклама.

     Усі рекламні заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про споживчі властивості товару, спонукати споживача зробити покупку, нагадати споживачеві про існування того чи іншого товару. Реклама формує уявлення про особливості якості товару, хоча його споживна вартість при цьому часто залишається без змін. У рекламі акцентується увага на торговельних знаках і фірмових клеймах.[4]

     Ціль  реклами фірми, яка діє в умовах монополістичної конкуренції проста – фірма надіється збільшити  свою ринкову частку і посилити лояльність споживачів по відношенню саме до її диференційованого  продукту.

     Переваги реклами:

1) реклама надає інформацію, яка допомагає споживачу робити розумний вибір.

2) реклама підтримує національну систему зв’язку (радіо, телебачення, журнали і газети фінансуються частково за рахунок реклами).

3) реклама стимулює зміну продукту – фірма обов’язково покращує свій продукт, щоб забезпечити «підґрунтя для продажу».

4) завдяки вдалій рекламі фірма може розвернути своє виробництво і, внаслідок цього, отримати більший ефект.

5) реклама являється силою, яка підтримує конкуренцію (навряд чи “Daewoo” закріпилися би на українському автомобільному ринку без реклами).

6) реклама забезпечує повну зайнятість, стимулюючи високі рівні споживчих витрат (реклама, як така не потрібна для того, продати їжу голодній людині, але реклама і міри по стимулюванню збуту необхідні для того, щоб переконати сім’ї в тому, що їм потрібен відеомагнітофон чи домашній комп’ютер і т.п.).

      Недоліки  реклами.

1) критики реклами вказують на те, що основна її цілі – переконувати, а не інформувати.

2) як такі, витрати на рекламу являються відносно не виробничими, вони мало що, або зовсім не чого не добавляють до процвітання суспільства (пиломатеріали, які необхідні в будівництві витрачаються на дошки оголошень та на виробництво паперів, які використовуються для реклами).

3) в зв’язку з рекламою виникають значні зовнішні витрати (дошки оголошень погіршують придорожній пейзаж, зростає споживання таких шкідливих продуктів, як алкоголь і тютюн, чи надасть газета звіт про трудовий спір, в який втягнутий її головний рекламодавець).

4) більша частина реклами має тенденцію до самонейтралізації (результати мільйондоларової рекламної компанії одного з виробників миючих засобів в значній степені зводяться на ніщо такими ж дорого вартісними кампаніями, які проводяться його конкурентами. На самому ж ділі, додаткові миючі засоби використовуються мало).

5) стверджується, що реклама сприяє росту монополій. З однієї сторони, обширна реклама створює фінансові бар’єри і тим самим збільшує ринкову владу, якою фірми вже володіють. Більше того, надаючи прихильність фабричним маркам, споживачі стають менш чутливими до зниження цін їх конкурентами, тим мами збільшуючи монопольну владу.

6) більшість економістів не хочуть признавати рекламу важливим фактором, який оприділює рівні виробництва і зайнятості.

     Емпіричні свідчення.

     Основний  дослідницький інтерес економістів  зосередився на впливі реклами на ступінь конкуренції в різних галузях. Отримали розвиток дві різні  школи: антиконкурентна точка зору стверджує, що реклама є формою переконання, яка посилює диференціацію продукту в свідомості споживачів і, таким чином, дозволяє кожній фірмі отримати більшу ступінь монопольної влади на ринку, при чому зробити це за рахунок споживачів.[9] Реклама переконує споживачів в тому, що на світі не має близьких замінників. Реклама зменшує конкуренцію серед існуючих фірм галузі і, виступаючи для них в якості бар’єру, захищає створені фірми від потенційних конкурентів.

     На  противагу цій, інша проконкурентна точка зору розглядає рекламу, як інформацію, тобто як відносно не дорогий засіб збільшення кількості замінників продуктів, відомих покупцям. Більше знання про придатність продуктів завдяки рекламі успішно збільшує число замінників і робить галузь більш конкурентною.

     Існують важливі емпіричні досліди, які  закріплюють довіру до двох цих точок зору. Наприклад, Команор і Вільсон вивчали роль реклами в 41 галузі і дійшли до власного висновку, про те, що реклама не сприяє конкуренції. Точніше, вони вважають, що “більший об’єм витрат на рекламу в деяких галузях служать в якості важливої перешкоди для нової конкуренції на ринках, які обслуговують ці галузі”. Ціни товарів, які сильно рекламують переважають їх вртість, що є відображенням нераціонального використання ресурсів.

     На  противагу, Еккард прийшов до заключення про те, що реклама є проконкурентною силою. Він стверджує, що, якщо реклама сприяє монопольній владі, тоді галузі, які найбільш інтенсивно рекламують свої товари, повинні бути галузями, які збільшують на протязі часу свої ціни в найбільшій степені, а свій об’єм виробництва – в найменшій ступені. Вивчаючи зміни цін і об’єму виробництва, біля 150 важливих галузей за період з 1963-1977 роки Еккард дослідив, що як правило галузі з рівнями реклами вище середнього мали темпи збільшення цін нижче середнього, а темпи зростання об’ємів виробництва – вище середнього рівня. 
 
 

      Висновок

      Ключовим  поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції (competition) . Сам ринок, механізм його дії  не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк, «суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети »[10]. Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків; це механізм регулювання пропорцій суспільного виробництва. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції.[6] Аналогічно визначається конкуренція між споживачами як взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших . У суперництві на ринках мова йде про укладання угод і про частки участі в ринковій сфері. Конкурентна боротьба - це динамічний процес, що прискорює розвиток. Він служить кращому забезпеченню ринку товарами. Існує дві основні групи конкуренції: цінова та нецінова. Цінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача через зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту. Підприємці при цьому нерідко маніпулюють цінами (встановлюють занижені, поки товар завоює ринок збуту, а відтак значно підвищить їх, вдаються до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо. Важливою рисою цінової монополістичної конкуренції є цінова дискримінація, за якої один і той же товар або послугу продають різним групам покупців за неоднаковими цінами. Отже, в основі цінової конкуренції знаходиться боротьба проти конкурентів за допомогою ціни. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна вартості своєї продукції. Більш ефективною й більш сучасною формою конкурентної боротьби є нецінова конкуренція, тобто що пропонується на ринок. Надходження на ринок продукції більш високої якості або нової споживчої вартості ускладнює відповідні заходи з боку конкурента, так як формування якості проходить тривалий цикл, що починається накопиченням економічної і науково-технічної інформації. Нецінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача через впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту. Це свого роду завоювання конкретної переваги за рахунок покращення якості продукції, реклами, подовження строків гарантійного обслуговування, надання більшого обсягу послуг тощо. В умовах диференціації продукту, властивої для монополістичної конкуренції, економічне суперництво зосереджується не лише на цінових, але й на нецінових факторах: якості, реклами, умовах продажу. Фірми доводять переваги своєї продукції за допомогою торгових знаків та фабричних клейм. У цілому нецінова конкуренція зумовлює поліпшення товару і повніше задоволення потреб споживачів. Хоча нерідко зміни в продукті є уявними, що не збільшують його корисності, ефективності, довговічності. Отже, конкуренція – категорія суперечлива. З одного боку існує твердження, що без конкуренції ринку не буває, а з іншого, - цілком конкурентним є той ринок, на якому учасники не ведуть між собою конкурентної боротьби. І далі. Якщо конкурентна боротьба існує, такий ринок не вважається цілком конкурентним. Одні економісти стверджують, що конкуренція - це велика благо, інші наполягають на тому, що конкуренція, протиставляючи суб’єктів ринку і породжуючи монополію, - велике зло для економіки. 
 
 
 
 

Словник економічних термінів 

1.Товар — це продукт праці або певне благо, що здатне задовольняти певні потреби людини і призначене для обміну (купівлі та продажу)[5]

2. Попит і пропозиція — економічні категорії товарного виробництва, що виникають і функціонують на ринку, у сфері товарного обміну. У ринковій економіці ці категорії належать до фундаментальних. При цьому попит — представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — товар, який є на ринку або може бути доставлений на нього.

3. Монополія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу і т.п.), що належить одній особі, групі осіб чи державі. Термін “монополія” походить від грецьких слів (“mono” – один, “poleo” – продаю) – наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця.

4. Прибуток — це збільшення власного капіталу в результаті фінансово-господарської діяльності.

5. Доходи — це зростання економічних вигід протягом звітного періоду у вигляді надходження активів чи збільшення їх корисності або у вигляді зменшення зобов'язань, результатом чого є збільшення власного капіталу.

6. Витрати — це зменшення економічних вигід протягом звітного періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу. 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література 

1. Будаговський С., Кілієвич О., Луніна І.. Мікроекономіка і макроекономіка – К.: Основи, 1998. – 518 с.
2. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічних знань.– К.: Вища школа, 1999. – 544 с.
3. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994. – 336 с.
4. Економічна теорія. – Харків, 2000. – 316 с.
5. Колесніченко І.М., Філатов В.М. Мікроекономіка.-Х.:ВД «ІНЖЕК», 2007. – 227 с.
6. Корнійчук Л.Я., Татаренко Н.О. та ін. Історія економічної думки: Навчальний посібник / – К.: Фенікс, 1996. – 269 с.
7. Кузь В. М. Види конкуренцій. Їх характеристика. – К., 1999.
8. Мочерний С. В. Економічна теорія. – К.: ВЦ Академія, 1999. – 656 с.
9. Мочерний С.В., С.А.Єрохін,   Л. О. Каніщенко, О. А. Устенко Основи економічної теорії: Навчальний посібник.. – К.: Видавничий центр “ Академія “,1998.– 464 с.
10. Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції: Пер. з англ. А. Олійник, Р.Скільський. – К.: Основи, 1998. – 390 с.