Франчайзинг як сучасна форма міжкраїнного трансферу технологій

Міністерство освіти України 

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Економічний факультет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Самостійна робота

з міжнародної економіки

на тему:

«Франчайзинг як сучасна форма міжкраїнного трансферу технологій»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент 3 курсу

Економічного факультету

Спеціальності «Менеджмент  організацій»

Савічев Павло Валерійович

 

 

 

 

 

 

Київ-2010

План

 

 

Вступ

1. Франчайзинг як сучасна форма міжнародного руху технологій

2. Історія розвитку франчайзингу в різних країнах

3. Перспективи розвитку франчайзингу в Україні в міжнародному аспекті

 

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В умовах посиленого впливу НТП на темпи, характер і напрями розвитку процесу відтворення інтернаціоналізація  світогосподарського життя характеризується виникненням нових форм міжнародного поділу праці, прямо чи опосередковано пов’язаних з наукою, науково-технічними знаннями та технологією. Технологія – це наукові знання, які використовуються у виробництві, комплекс наукових та технічних знань щодо прийомів і методів виробництва, його організації та управління та наукові методи досягнення практичних цілей.

  Поняття «технологія» об’єднує три групи технологій:

 • технологія продуктів;

 • технологія процесів;

 • технологія управління

 Стрімке зростання науково-технічного обміну на сучасному етапі розвитку дає підстави деяким науковцям говорити про становлення в останній чверті ХХ ст. нового єдиного ринку – технологічного, який функціонує поряд із традиційними (товарів, капіталу, робочої сили).

 Поняття «передача технологій» (трансфер технологій) може розглядатися в широкому та вузькому розумінні.

 У вузькому розумінні міжнародний  трансфер технологій – це міждержавне  переміщення на комерційних засадах  або безповоротній основі конструкторських  рішень, систематизованих знань та виробничого досвіду для виробництва товарів, використання процесу чи надання послуг, які включають управлінську діяльність і маркетинг, тобто передача технології в «чистому» вигляді.

  У широкому розумінні – це передача поряд з технологією в «чистому вигляді», технологій матеріалізованих.

Треба зазначити, що міжнародний трансфер технологій може відбуватися в кількох  формах:

1. Патентна угода — міжнародна  торгова угода, за якою власник  патенту поступається своїм правом  на використання винаходу покупцеві патенту. Зазвичай малі вузькоспеціалізовані фірми, що не в змозі самі впровадити винахід у виробництво, продають патенти великим корпораціям.

2. Ліцензійна угода — міжнародна  торгова угода, за якою власник  винаходу або технічних знань  дає іншій стороні дозвіл на використання у визначених межах своїх прав на технологію.

3. "Ноу-хау" — надання технічного  досвіду і секретів виробництва,  що включають відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового  характеру, використання яких забезпечує певні переваги. Предметом купівлі-продажу в цьому випадку звичайно є незапатентовані винаходи, що мають комерційну цінність.

4. Інжиніринг — надання технологічних  знань, необхідних для придбання,  монтажу і використання куплених  або орендованих машин і устаткування. Вони включають широкий комплекс заходів з підготовки техніко-економічного обґрунтування проектів, здійснення консультацій, нагляду, проектування, іспитів, гарантійного і післягарантійного обслуговування.

5. Франчайзинг — продаж права на ведення бізнесу під ім´ям або торговою маркою франчайзера.

6. Договори з приводу копірайту  — відступлення виключного права  автора на інтелектуальну власність,  зокрема друковану продукцію.

7. Надання наукоємних послуг  у сферах виробництва, обігу  та управління, включаючи інжиніринг, консалтинг, інформінг, менеджмент, підготовку персоналу тощо.

Мова ж далі піде про один з  них – франчайзинг.

1. Франчайзинг як сучасна форма міжнародного руху технологій

Останнім часом найбільш поширеною  формою господарської взаємодії великого і малого підприємництва, особливо у сфері послуг і торгівлі, стала система договірних відносин типу "франчайзинг". Назва походить від французького "франчайзер що означає пільга, привілей. Корисність пільги, потрібної малому бізнесу, полягає у можливості використовувати ефективні технології, відому і популярну торгову марку, навчати персонал і одержувати необхідні консультації.

Франчайзинг — підприємницька діяльність, за якою на договірній основі одна сторона (франчайзер) зобов’язується передати іншій стороні (франчайзі) за винагороду на визначений строк комплекс виключних прав на використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, послуг, технологічного процесу і (або) спеціалізованого обладнання, ноу-хау, комерційної інформації, що охороняється законом, а також інших передбачених договором об´єктів виключних прав (франшизу).

Франчайзер, як правило, видає ліцензію або передає право на використання свого товарного знака, ноу-хау  та операційних систем за франчайзинговим  договором. У цьому договорі франчайзі зобов´язується продавати продукт або послуги за заздалегідь визначеними законами і правилами ведення бізнесу, які встановлює франчайзер. В обмін на дотримання цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім´я франчайзера, його репутацію, продукт і послуги, маркетингові технології, експертизу, і механізми підтримки. Щоб одержати такі права, франчайзі повинен:

- сплатити початковий внесок  для одержання права на навчання, використання імені, девізу, торгового  знака тощо;

- сплачувати постійні внески  — найчастіше у вигляді частки  від обороту — за поточне  керівництво і навчання;

- сплачувати внески на цілі  маркетингу і збуту (на покриття  витрат на рекламу, просування  товару, дослідження ринку тощо) — знову ж таки найчастіше у вигляді частки від обороту;

- суворо дотримуватися запропонованих  форм і методів роботи, включаючи  порядок управління і процедури  управління, стандарти якості, уніформу  співробітників тощо.

 Франчайзер, зі свого боку  забезпечує франчайзі:

- початковим навчанням з управління і ведення справ;

- постійною допомогою в підготовці  і перепідготовці кадрів;

- консультаціями з усіх питань  управління і маркетингу. Франчайзинг  — свого роду оренда, тому що  франчайзі не є

- повним власником товарного  знака, а просто має право використовувати його на період сплати відповідних внесків. Суми цих внесків обумовлюються у франчайзинговому договорі (контракті) і є предметом переговорів. Франчайзинговий пакет (повна система ведення бізнесу, передана франчайзі) дає змогу відповідному підприємцю вести свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду чи знань у певній галузі.

Хоча франчайзі сам сплачує  витрати на заснування бізнесу, франчайзер зазвичай надає дуже вигідні знижки при постачанні матеріалів і витратних  засобів. Ці знижки надають можливість франчайзі купувати продукти у франчайзера за нижчими цінами, що робить його бізнес більш ефективним, ніж без франчайзера. Світовий досвід засвідчує, що будь-який вид бізнесу можна перетворити у франшизу. Міжнародна асоціація франчайзингу виділяє 70 галузей господарства, у яких можна використовувати цю форму трансферу технології.

  Є три основних види франчайзингу.

1. Товарний франчайзинг, який  іноді називають "франчайзинг  продукту (торгового імені)". Це  франчайзинг у сфері торгівлі та продажу готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером звичайно є виробник, що продає готовий продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і післяпродажне обслуговування продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним для взаємин партнерів — франчайзера і франчайзі-дилера.

Цей вид діяльності передбачає придбання  в провідної компанії права на продаж товарів під її торговою маркою. У цьому випадку франчайзі  купує у франчайзера товари і перепродує їх від імені франчайзера. В окремих випадках провідна компанія бере участь в оплаті гарантійних послуг, відшкодуванні витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг. Типовою сферою застосування цієї форми контрактних відносин є продаж і обслуговування вантажних і легкових автомобілів, роздрібний продаж нафтопродуктів, безалкогольних напоїв. В наш час франчайзинг у форматі "продукт і торгова марка" становить близько 30 % від усіх франчайзингових угод.

2. Виробничий франчайзинг —  це франчайзинг у виробництві  товарів. У цьому випадку фірма,  що володіє технологією виготовлення  якогось продукту, продає місцевим  чи регіональним заводам сировину для виготовлення (наприклад, завод з розливу безалкогольних напоїв).

Дрібна фірма за таких умов не просто виступає під торговою маркою франчайзера і реалізує його продукцію  та послуги, але і включається  в повний цикл господарської діяльності великої корпорації, виконуючи рівні з нею вимоги технологічного процесу, якості, навчання персоналу, виконання плану продажу, оперативної звітності. Ця форма передбачає тісний контакт франчайзера і франчайзі, детальну регламентацію діяльності і високий ступінь відповідальності малого підприємства.

3. Діловий франчайзинг називають  "франчайзинг бізнес-формату". За такого способу франчайзер  продає ліцензію приватним особам  чи іншим компаніям на право  відкриття магазинів для продажу  покупцям набору продуктів і послуг підім´ям франчайзера. Франчайзі сплачує постійні внески, а також робить внески в рекламний фонд, що контролюється франчайзером. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він може також виступати і як постачальник для своїх франчайзі.

"Бізнес-формат" найчастіше використовується  при організації підприємств  швидкого харчування, готелів, роздрібної  торгівлі промисловими товарами, обслуговуванні бізнесу, торгівлі  нерухомістю.

Бувають також певні національні  моделі франчайзингу. В американській моделі основний акцент робиться на те, що франчайзинг — система договірних відносин, яка застосовується в основному у сфері розподілу продукції і послуг. Французька модель франчайзингу практично збігається з американської з тією відмінністю, що постійні внески за поточне управління та навчання, а також внески на цілі маркетингу і збуту є фіксованою сумою, а право користування торговою маркою не обмежується терміном дії контракту, а закріплюється за одержувачем франшизи назавжди. Італійська модель франчайзингу передбачає, що франчайзер надає франчайзі виключне право на виробництво і збут під його торговою маркою певних товарів і послуг на конкретному ринку.

Франчайзинг як форма господарської  взаємодії великого і малого бізнесу має певні переваги:

- орієнтація франчайзингу на  успіх для його учасників —  те, що відрізняє його від інших  концепцій бізнесу. Характерною  рисою франшизи є не продукт  або послуга самі по собі, а  якість системи;

- значні можливості для бізнесменів.  Ця система дозволяє здійснювати успішний бізнес, навіть якщо він і невеликий, дає йому великі можливості для розвитку, не змушуючи жертвувати правом власності;

 

- швидке розширення свого бізнесу  без потреби в кредитах і  без серйозних фінансових зобов´язань;

- більш ефективний контроль з боку виробника за реалізацією своєї продукції порівняно з іншими способами;

- мінімізація ризиків, пов´язаних  із початком нової справи;

-  використання чужого досвіду,  набутого методом спроб і помилок;

- економія на рекламі та  інших маркетингових витратах;

- запозичення управлінського досвіду  шляхів мінімізації податків  тощо.

Батьківщиною франчайзингу є США. Найвищий підйом у його розвитку спостерігався  тут у період з 1975 по 1990 р. Сьогодні майже половина роздрібної торгівлі в цій країні має франчайзингову форму. Франчайзинг набув значного поширення у мережі закладів швидкого харчування. Яскраве підтвердження тому — франчайзингова система "МакДональдс". На початку 50-х років XX ст. це було придорожнє кафе біля містечка Сан-Бернардіно в американському штаті Каліфорнія, власники якого брати Ричард і Моріс МакДональди задумалися над тим, як поліпшити обслуговування своїх клієнтів і, природно, збільшити прибуток. Вони знайшли вдалий спосіб: скоротили число позицій у меню до трьох блюд, стандартизували технологію на основі конвеєрної системи й уніфікували рецептуру приготування блюд. Така однаковість створила нове покоління клієнтів, які точно знали, що де б вони не були, скрізь у "МакДональдс" стандартне і швидке обслуговування, звичний асортимент блюд. "МакДональдс" сьогодні — це потужна транснаціональна корпорація, що обслуговує на своїх 15 тис. підприємствах у різних країнах світу сотні мільйонів клієнтів.

 Франчайзинг довів свою високу  ефективність і життєздатність. Дослідження, проведені американськими вченими в галузі підприємництва, свідчать, що через 5 років рівень банкрутств нових компаній досягає 70 % . Показово, що франчайзинг — абсолютна протилежність цій статистиці. За даними Міжнародної франчайзингової асоціації кількість банкрутств серед її членів складає 1—2 % .

 

 

2. Історія розвитку франчайзингу в різних країнах

 

За даними експертів Всесвітньої  організації інтелектуальної власності (ВОІВ) у США товарообіг на умовах франчайзингу становить понад третину  всієї роздрібної торгівлі. Існують офіційні повідомлення про те, що франшиза використовується вже більш як у 80 країнах світу. Популярність франчайзингу пояснюється ефективністю і високою стійкістю бізнесу нових утворених підприємств. Так, за даними фірми ”Mr.Doors Home Inc.” у США після п'яти років діяльності на ринку виживають 23% приватних підприємств, а після десяти років їх залишається лише 18%, водночас як серед підприємств, що працюють за системою франчайзингу, через п'ять років зникає лише 8 підприємств із 100, а через десять років — 10 із 100. Варто розглянути роль франчайзингу в економіці окремих країн.

 Причинами тривалого зростання франчайзингу в США за припущеннями фахівців є зростання особистого доходу, стабільність цін, високий рівень оптимізму споживачів) і вища конкуренція за частину ринку. Безумовно, також важливим чинником, що зробив внесок у розвиток франчайзингу, стала привабливість США для іноземних компаній. Особливо активно з'являлися на ринку США канадські, європейські та японські франчайзери зі своїми системами, що вже досягли успіху в цих країнах.

Доказом того, що франчайзинг - один з  найефективніших інструментів ведення  бізнесу є те, що цю дорогу розвитку (або його елементи) активно використовують такі визнані "монстри" світового  товарного ринку, як Coca-cola, McDonald's, Adidas, IKEA і так далі.

Нинішній безперечний  лідер світового рітейла - американська мережа Wal-mart - також починала свій розвиток як франчайзі. Лідером по рівню проникнення  франчайзингу вважаються США, де в рамках зразкових 1,5 тис. франчайзингових мереж працюють близько 350 тис. франчайзі, а річний обіг цієї системи перевищує 1,5 трлн. дол. При цьому до франчайзингових відносяться більше 40% підприємств роздрібної торгівлі (прогноз на 2010 р. - 50%). У країнах ЄС доля франчайзингу в роздрібній торгівлі складає близько 30% (близько 4000 франчайзингових мереж із оборотом більше 120 млрд дол. в рік).

Безумовно, найшвидшою формою франчайзингу є  франчайзинг бізнес-формату.  Швидкий ріст  (бум)  франчайзингу бізнес-формату є результатом головним чином двох тенденцій, що проявилися одночасне. Перша — зміщення в економіці США від виробництва товарів до надання послуг.  Це створило середовище, що стимулює розвиток франчайзингу в сфері послуг, особливо тих, що відповідають сучасному стилю життя. Зокрема, послуги, що задовольняють потреби працюючих жінок, легко перейшли у франчайзингову  форму.   Друга  тенденція   —   більша кількість  покупців франшиз виявили,  що франчайзинг бізнес-формату створює для них можливість стати підприємцями без ризику, який, як правило, тісно пов'язаній із заснуванням бізнесу. Чинником, що стимулює потенційних ділових людей займатися франчайзингом, є перевірений  часом  франчайзинговий  формат  сам  по  собі,   що  дозволяє франчайзі купувати знання у компанії-засновника. Оскільки франчайзер має перевірену часом і діючу формулу успіху, то франчайзі може ввійти у бізнес із значно меншими фінансовими вкладеннями, ніж він потребував би у разі незалежної діяльності.

У Канаді франчайзинговий ринок багато у чому віддзеркалює еволюцію франчайзингу в США. Вже у 1990 р. обсяги роздрібних продажів через франшизи в Канаді перевищили $ 48 млрд. (CDN) або близько 45% загального обсягу роздрібного продажу. Понад 50% цих продаж були здійснені через франчайзинг бізнес-формату та інші "нетрадиційні" форми франчайзингу.

Близько половину франшиз  бізнес-формагу в Канаді є власністю  іноземних компаній, переважна більшість  яких із США. Можливо завдяки географічній близькості та культурним подібностям Канада за зовнішніми ознаками є звичним ринком для експансії американських франшиз.

Міністерство торгівлі США зазначало, що 29% усіх американських іноземних франшиз були розміщені в Канаді, загальною кількістю 237 франчайзерів, що володіли 9 031 торговою точкою. Це відповідає близько 40% усіх іноземних франшиз торговельних точок США, розміщених у Канаді. Франчайзери з інших країн, зокрема, з Франції, Австралії, Великобританії, також проникають на ринок Канади швидкими темпами.

У Франції — серці європейського франчайзингу, в 1971 р. було зареєстровано всього 34 франчайзингові мережі, у 1977 р. ця цифра зросла до 108, з 7 500 торговими точками. У 1988 р. було відзначено існування близько 675 франчайзерів, які володіли близько ЗО тис. торгових точок. Франчайзинг забезпечив працевлаштування близько 150 тис. осіб. Об'єми продаж через франчайзингову систему в 1990 р. перевищили $ 16 млрд. або близько 5% загальних роздрібних продаж у Франції. Французи охоплюють близько 40% усього європейського франчайзингового ринку, ємність якого оцінюється у $ 32 — 35 млрд. За даними французького економіста Іва Бернара, сьогодні в ЄС більше 8% роздрібної торгівлі виконується через франшизи.

На відміну від деяких своїх  сусідів, Франції характерне домінування  національних франчайзингових операторів. Лише 5% торгових точок представлені іноземними франчайзерами.

Франшизам, які займаються продажем одягу І взуття (близько 25% ринку), характерна найбільша величина річного  приросту в усьому роздрібному франчайзингу. Продукти харчування, меблі і побутові прилади також займають значну долю франчайзингових роздрібних продаж, 15 і 20% відповідно. Решта 40% ринку належить послугам (25,5%), будівництву (7,5%) і готельному та ресторанному бізнесу (7%).

У Великобританії розвиток франчайзингу прискорився після заснування   у   1977   р.    Британської   франчайзингової   асоціації (BFA). Ринок франшиз Великобританії має стабільну основу та позитивно оцінюється урядом, засобами масової інформації та громадськістю в цілому.

Згідно із статистичними  даними у Великобританії сьогодні діє більше 540 франчайзерів з 52 тис. торгових точок. Більшість британських франчайзерів почали свою діяльність після 1982 р. Найбільшими секторами британського ринку франшиз за об'ємом продаж були: 1) продаж меблів, домашніх зручностей та експлуатаційного обладнання; 2) товари та послуги для відпочинку; 3) швидке харчування. За кількістю торгових точок на першому місці — ресторани швидкого харчування у кількості 1 898 одиниць.

Фактична кількість американських  франчайзерів у Великобританії значно менша від кількості вітчизняних (британських) франчайзерів. У Великобританії на ринку переважає франчайзинг послуг, . так як і в США, де призвело до появи деяких оригінальних і інноваційних ідей, таких як чистка килимів, дитячі ігрові центри, побутове обслуговування.

В Японії загалом виділяються три основні категорії японських франшиз: 1) поділ (продаж) товарів. 2) послуги харчування, 3) надання інших послуг. Японія виявилася досить привабливою для американських франчайзерів у їх пошуку ринків збуту та стала другим найбільшим закордонним ринком для американських франчайзерів після Канади. У 1999 р. в Японії загалом працювало 69 франчайзерів, які володіли 7 366 торговими точками, 72% з яких належали до другої категорії — послуги харчування.

В Італії у 1998 р. працювало 300 франчайзерів, які оперували 17 500 франшизами. Протягом того самого періоду валові об'єми продаж перевищили $ 4,1 млрд. Італійський франчайзинговий ринок характеризується пропорційним поширенням як іноземних, так і національних франчайзерів, які здебільшого орієнтуються на сферу розподілу продукції (продаж).

У Голландії франчайзинг також виявився динамічною силою в економіці. У 1997 р. в Голландії галічувалося 289 франчайзерів, які оперували 11 252 торговими точками в країні, і сукупні об'єми франчайзингових продаж були у чежах $ 5,8 млрд. Провідною формою франчайзингу в Голландії є франшизи на розподіл продукції (продаж); на другому місці — франшизи сфери послуг.

Хоча існує тенденція до зростання  присутності в країні іноземних франшиз, на ринку все ще домінують національні оператори.

В Іспанії франчайзинг переживає період розвитку. Іспанський ринок франшиз складається з торгівлі товарами зі значним домінуванням одягу і продуктів харчування. Сфера послуг лише починає розвиватися. Франчайзинговий ринок Іспанії є досить перспективним для національних та іноземних франчайзерів у зв'язку з тим, що багато регіонів Іспанії запровадили матеріальні заохочення для розвитку підприємництва.

 

Аналіз досвіду діяльності франчайзингу в країнах світу свідчить, що на успіх франчайзингових мереж найбільшою мірою впливають:

- легітимність франчайзингової мережі, включаючи її рейтингованість у ведучих ділових виданнях,   що  полегшує новим, фірмам доступ до ресурсів франчайзингу, залучає покупців, дозволяє відповідати на конкурентні виклики і формує в суспільстві уявлення про надійність франчайзерів;

- вік франчайзингової мережі, який із збільшенням зменшує імовірність провалу франчайзингу;

- масштаб діяльності  франчайзингової мережі,  який  при значному рівні знижує імовірність провалу нового франчайзингового проекту;

- зовнішня сертифікація, що зменшує імовірність невдачі розгортання нової франчайзингової мережі;

- існування законодавства про розірвання контракту є підставою того,  що франчайзингові мережі,  здебільшого піддаються невдачам, якщо вони інтенсивніше використовують повне володіння дочірніми організаціями, а не покладаються на франчайзингових агентів;

- існування системи реєстрації сприяє меншій імовірності невдачі франчайзингових мереж, якщо вони підтримують відносно низьку капіталізацію агентських фірм;

- підтримка франчайзерами відносно більшої долі франчайзингових одиниць у порівнянні з власними дочірніми компаніями.

Переваги франчайзингу протягом останніх років сприяли підвищеному інтересу до нього у багатьох країнах, які до того часу не мали з ним справи, включаючи, наприклад, Тайвань, Синагпур, Аргентину, Бразилію, Швецію І Данію. Нещодавно, зі зміною ставлення уряду Мексики до франчайзингу, що призвело до лібералізації законів, які впливають на франчайзинг, ця країна стала центральним об'єктом інтересу для багатьох північноамериканських франчайзерів.

З метою розвитку франчайзингу ще у 1960 р. було створено Міжнародну асоціацію франчайзингу (IFA – International Franchise Association). її програми створюються з освітньою метою для тих людей, які розробляють публічну політику, щоб надати нову інформацію про зміни у франчайзинговому співтоваристві за допомогою освітніх програм, щорічних конференцій, симпозіумів з питань законодавства та регіональних і локальних "круглих столів". Асоціація видає журнал "Світ франчайзингу", ресурсну книгу постачальника, бюлетень "Інсайдер", путівник щодо франчайзингової діяльності та надає вебресурс як своїм теперішнім, так і потенційним членам. Аналогічною установою в Європі є Європейська асоціація франчайзингу.

 

 

3. Перспективи  розвитку франчайзингу в Україні в міжнародному аспекті

 

Система ринкових відносин типу франчайзингу в даний час інтенсивно формується і в Україні. За оцінками Міністерства економіки України, на сьогодні в Україні підписано більше вісімдесяти франчайзингових контрактів, третина яких стосується ринку нафтопродуктів, ще чверть системи fast food. Найбільші франчай-зори - Мак Дональдс, "Кодак", "Фуджі", "Білла", "Баскин & Робіне", "Альянс", "Швидко", "Ростикс", "XXI століття", "Uno momento" та ряд ін.

Франчайзинг дедалі ширше використовується при створенні технічних станцій  обслуговування автомобілів, наприклад, ЗАЗ-Деу, автозаправних станцій, наприклад "ТНК-Україна", "Лукойл-Україна", магазинів автомобільних товарів та аксесуарів, мережа магазинів АТЛ, салонів краси, які іноді працюють не лише під торговою маркою, що створена для салонів краси, а й під торговою маркою, відомою споживачу. Як приклад можна навести торговельну марку "Тіко", що використовується для автозаправок, супермаркетів та салонів краси, продажу товарів за каталогами. На сьогодні цей вид підприємницької діяльності використовується при розповсюдженні товарів з відомих каталогів "Отто", "Квеллі" та ін.

Успішно розвивають франчайзингову мережу в Україні також фірма "SPAR", російська фірма "1С" і українські підприємства ТОВ "Торгова марка  Піцца Челентано" та Асоціація "МакСмак" (до речі, перші в Україні франчайзингові фаст-фуди) та багато інших, що дає змогу казати про активний розвиток українського франчайзингового ринку.

Щоправда, в умовах кризи 2009 рік  став досить важким для багатьох франчайзерів та їх партнерів-франчайзі. Економічна криза, почавшись у 2008 році, набрала обертів та завдала удару по багатьох підприємцях коливаннями курсу долару, зменшенням відвідуваності торговельно-розважальних центрів та магазинів, падінням попиту на продукцію та послуги, сумнівами підприємців у рентабельності ведення бізнесу за сучасних умов.

Минулого року різні джерела  називали кількість близько 400 франчайзерів в Україні. Але при цьому враховувалися  не лише ті компанії, що дійсно мали франчайзингові пункти, але й ті, що просто оголосили про бажання чи намір розвиватися по франчайзингу, причому багато з яких не пішли далі того, щоб просто створити підсторінку на свому сайті із назвою "Франчайзинг".

На сьогоднішній момент ми можемо констатувати той факт, що насправді  в Україні активних франчайзерів нараховується трохи більше 200. Це дійсно ті компанії, що мають партнерів-франчайзі, і за цей рік відкрили принаймні одну, а найчастіше більше франчайзингових точок. Всі інші - або перечікують кризу, або просто стагнують і не докладають великих зусиль для стимулювання розвитку мережі.

Цього року також з’явилося досить багато нових франчайзерів, що доволі активно почали розвивати свої мережі. Найчастіше - це такі концепції, що не потребують великих інвестицій (Scorini Caffe Punto, Delice, Enjoy, Кукурузник тощо). Також про початок розвитку по франчайзингу оголосили деякі знані великі компанії (Інсайт, Sport Life). Активно розвивають зараз свої мережі деякі компанії, що минулого року почали працювати на ринку (Оранжевий Слон, Corn House, Експрес Манікюр тощо). Є й такі, що цього року закрили свої франчайзингові проекти (Ephoto, Linline, Дорожня Карта).

 

В результаті проведеного дослідження стану ринку франчайзингу в Україні в 2009 р. бачимо наступне:

1. Найбільш прибутковими є компанії, які розвивають іноземні франшизи. Адже, за критеріями розвитку та грошовим оборотам лідерами ринку франчайзингу є компанії, що представляють західні товари та послуги, такі як «Coca Cola», «Pepsi», «Carlsberg», «InBev», «TNK-BP», «Lukoil», «Empik», «Ліга Інвест», «Дельта Спорт». Однак, до десятки найприбутковіших лідерів ввійшла також одна українська компанія-франчайзер — «Система швидкого харчування» (FFS). Цей факт вказує на те, що українські компанії в майбутньому можуть стати конкурентами іноземним франшизам.