ДЕРЖАВНИЙ  ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«НІКОПОЛЬСЬКИЙ  ІНСТИТУТ

ЗАПОРІЗЬКОГО  НАЦІОНАЛЬНОГО  УНІВЕРСИТЕТУ»

МІНІСТЕРСТВА  ОСВІТИ  І НАУКИ  УКРАЇНИ 

     Кафедра менеджменту

Реферат

з дисципліни : «Економіка зарубіжних країн»

на тему:

«Франція»

Студентки групи № 5218

Ушастикової Наталії

Дата_________________

2011 

План 
 

1. Загальні відомості

2. Ресурси

3. Промисловість

4. Сільське господарство

5. Сфера послуг 

6. Туризм

7. Транспорт  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Загальні відомості 
 

    Французька  Республіка. Назва країни по етноніму німецького племені — франки. Площа  — 552 тис. км кв.

Населення — 58,1 млн чоловік.

Столиця — Париж.

Державний устрій — республіка.

    Адміністративний  поділ. Франція розділена на 96 адміністративних одиниць департаментів. Особливий статус заморських департаментів мають Гваделупа, Мартініка, Французька Полінезія, Французькі антарктичні території, Гвіана, Реюньон, острови Сен-Пьер, Майотта, Мікелон, Уолліс і Футуна. У Франції 22 історичні провінції (Бретань, Бургундія, Лотарингія, Наварра, Прованс і т. д.). Крім того, Франція володіє обширними заморськими територіями, до яких відноситься ряд островів в Тихому океані. Це Нова Каледонія, Французька Полінезія, Франції належать також острови Уолліс, Футуна, Південні землі і Французька Антарктика.

Форма правління. Республіка.

Глава держави. Президент, що обирається строком  на 7 років.

Найвищий  законодавчий орган. Двопалатний парламент (Національні збори, що обираються на 5 років, і Сенат, термін повноважень якого 9 років).

Найвищий виконавчий орган. Уряд.

Крупні  міста. Марсель, Ліон, Лілль, Бордо, Тулуза, Ніцца, Нант, Страсбург, Тулон, Руан.

Державна  мова. Французька.

    Релігія. 90%  католики, 2%  протестанти, 1 % мусульмани, 1 % іудеї.

Етнічний  склад. 94%  французи, 5% португальці, алжирці, італійці, іспанці, вірмени, марокканці, турки.

Валюта. Євро = 100 центам.

    Третина території Франції використовується на сільське господарство, 25 % з яких — це пасовища, а 27 % — ліси. Традиційно важливим сектором економіки Франції є сільське господарство. Якісний ґрунт та сприятливий клімат сприяють розвитку сільськогосподарської продукції. Насамперед вирощується пшениця, ячмінь, кукурудза, овес, цукрові буряки, тютюн, хміль, цикорій, овочі, виноград. Бургундія, Бордо та інші місцевості славляться виноробством.

    Великі  доходи приносить також туризм, який особливо розвинений у Парижі, на узбережжі  та в горах. 
 

2. Ресурси 

    Нафта і газ. Родов. нафти і газу сконцентровані в 4-х нафтогазоносних басейнах; Аквітанському, Англо-Паризькому, Рейнському і Ронському загальною пл. бл. 500 тис. км2. Всі басейни приурочені до прогинів різного генезису Зах.-Європейської епігерцинської платформи. Продуктивними є пісковики і вапняки тріасу, юри, крейди, палеогену.

    Вугілля. Родовища кам'яного вугілля пов'язані  з кам'яновугільними і нижньопермськими моласами передових і міжгірських  прогинів, які утворилися в судетську  і астурійську фази герцинського тектогенезу. Осн. пром. вугленосність  приурочена до вестфальского ярусу, в меншій мірі — до стефанського. Родов. намюрського і ранньопермського віку мають обмежене практичне значення. Довгополуменеве і газове вугілля складає 51% загальних запасів кам. вугілля, жирне вугілля — 38%. Основна частина запасів кам. вугілля зосереджена в Лотаринзькому бас. (Саарсько-Лотаринзький бас.), в бас. Нор-Па-де-Кале, а також в числ. дрібних родов. Центр. Французького масиву. Родов. бурого вугілля пов'язані з відкладами верх. крейди і кайнозою чохла епігерцинської платформи і зосереджені на півдні країни в межах Ландського і Прованського басейнів.

    Уран. У Ф. розвідано бл. 30 уранових родов. із ресурсами 23,76 тис.т урану, які  зосереджені в зоні герцинських  піднять. Б.ч. (бл. 60%) запасів і ресурсів укладена в гідротермальних родов. жильних і прожилково-вкраплених руд в районах Лімузен (бл. 50% підтверджених запасів), Морван, Форе-Мадлен в Центр. Французькому масиві і в районі Вандеї в Арморіканському масиві.

    Залізо. Родов. залізняка у Ф. представлені різноманітними типами. Найбільший залізорудний район Ф. — Лотарингський залізорудний басейн на сх. країни. Велике економічне значення мають родовища зах. району. На родов. Сумон (деп. Кальвадос) розвідані пластові оолітові хлорит-карбонатні руди (Fe 36-46%). Південніше виявлені більш дрібні родов. Руже (деп. Атлантична Луара) і Сегре (деп. Мен і Луара) із вмістом Fe 33-48%. Невеликі лінзові і штокові поклади високоякісних сидерит-гематитових руд (Fe 50%) розвідані на родов. Батер в Піренеях.

    Алюмінієві  руди представлені бокситами, великі поклади яких утворюють родов. Середземноморської бокситоносної провінції. Родов. приурочені до карбонатних товщ крейди і юри. Основні родовища зосереджені в рудному районі Вар однойменного департаменту (Бріньоль, Тофоне, Сен-Жюльєн, Пегро), а також в департаментах Еро (Бедар'є, Вільверак, Ла-Рукет), Буш-дю-Рон (Ле-Бо), Ар'єж. Родов. карсто-лінзового типу, осадові.

    Золото. Осн. запаси золотих руд пов'язані  з рудним полем Салсінь в деп. Од, в центрі золотоносного району пл. бл. 200 км2. Родов. жильні, потужністю до 3 м і пластові потужністю до 7 м. Поліметалічні руди, крім Au (7-20 г/т), містять Ag, Cu, Bi, S і As. Значна частина запасів Au укладена в рудах родов. Бурнекс в деп. Верх. Вьєнна. Родов. золота відомі також в районах Анжу і Лімузен, вздовж кордону Севенн, золоторудні тіла виявлені в районі Лекюра і Сент-Ір'є (Верх. Вьенна).

    Мідь. Запаси мідних руд пов'язані г.ч. з герцинськими і альпійськими родов. колчеданно-поліметалічних руд. Родов. дрібні, але складені порівняно багатими рудами, представлені згідними і січними пласто- і лінзовидними покладами сульфідних руд в осадово-вулканогенних і теригенних породах.  

Олово. Числ. родов. олов'яних руд відомі у Франції з древніх часів. За масштабом вони середні і дрібні, зосереджені в межах Арморіканського і Центрального Французького масивів.

    Рідкісні  метали. Всі запаси рідкіснометалічних руд розвідані на родовищах Ешасьєр (літій-флуористі граніти).

    Поліметали. Поліметалічні руди (г.ч. цинкові), характерні для західної і південної околиць Севенн, розвідані на родовищ Ноайяк-Сен-Сальві в деп. Тарн і Вьєль-Монтань в деп. Од. Родов. Осн. рудний мінерал — сфалерит.  Запаси свинцевих руд укладені переважно в стратиформних поліметалічних родовищах епіплатформного типу, зосереджених у півд.-сх. околиці Центрального масиву.

    Срібло. Запаси срібних руд незначні. Власне срібні родовища відсутні. Основне промислове значення мають комплексні родовища колчеданно-поліметалічних і мідно-колчеданих руд.

    Значні  запаси кам'яної солі виявлені в Лотарингії. Найбільші родовища: Варанжвіль (деп. Мьорт і Мозель), Вовер (деп. Буш-дю-Рон), Юркюі, Дакс (деп. Ланді) та ін. Високі концентрації кухонної солі встановлені в морських водах середземномор'я, особливо в Буш-дю-Рон.

    Тальк. Франція займає одне з провідних місць в світі за запасами тальку. Найбільші родовища Трімун і Люзенак в деп. Ар'єж. 
 

3. Промисловість 

    Енергетика. Найважливішою особливістю господарства Франції є дефіцит власних  енергоресурсів та їх значний імпорт. Видобуток вугілля в країні становить менше 10 млн т (у 50-ті роки понад 60 млн т), нафти — З млн т і природного газу — 5 млрд м куб на рік. Франція належить до найбільших імпортерів енергоресурсів, особливо нафти. Імпортуються також природний газ і вугілля. Імпорт нафти (до 90 млн т на рік, переважно з Алжиру і країн Перської затоки) здійснюється морським шляхом. Головними пунктами приймання нафти та її переробки є Гавр і Марсель. Трубопроводами Гавр зв'язаний з Парижем, Марсель — з Німеччиною через Ліон і Страсбург. Природний газ надходить з Нідерландів, Росії та з Алжиру.

    З дефіцитом мінерального палива пов'язана  велика увага до розвитку гідро- і  атомної енергетики. Навіть перед  другою світовою війною частка ГЕС  і ТЕС у виробництві електроенергії була однаковою. Понад 2/3 потужностей  ГЕС зосереджено в Альпах (річки Рона, Ізер, Дюранс), решта — на заході Центрального масиву і в Піренеях.

    Франція сама виробляє ядерне паливо. За потужністю АЕС (60 млн кВт) вона поступається лише США. На атомну енергетику припадає 50 % виробленої електроенергії. Місцями  розташування АЕС стали долини Рони і Луари та узбережжя Ла-Маншу. Першу в світі припливну електростанцію (ПЕС) збудовано в Бретані у гирлі річки Ране на березі Ла-Маншу, де висота припливів досягає 13 м. Річне виробництво електроенергії становить 450 млрд кВт год; частину її Франція передає своїм східним сусідам.

    Обробна промисловість. Негативними чинниками  її розвитку в XIX і першій половині XX ст. були відсутність зручних родовищ вугілля, окупація Ельзасу і Лотарингії Німеччиною в 1871—1918 рр. і сплата Німеччині 5 млрд золотих франків контрибуції. Все це стримувало розвиток важкої промисловості. Зате в другій половині XX ст. вугільно-металургійна спеціалізація не гальмувала розвиток нових наукоємних галузей. Значення металургії, суднобудування і текстильного виробництва різко знизилося. Зараз обробна промисловість Франції представлена всіма сучасними галузями.

    За  виплавкою сталі (14 млн т на рік; у 50-х роках — 30 млн т) і алюмінію (460 тис. т) Франція входить до першої десятки країн світу. Є дві  групи металургійних центрів: старі, які виникли в XIX ст. у вугільних басейнах Півночі й Лотарингії, і нові — комбінати, побудовані в 60-70-х роках у Дюнкерку та поблизу Марселя у Фосі. Найбільший у Західній Європі Лотаринзький залізорудний басейн нині став економічно невигідним як через умови залягання руди, так і через її якість і технологію збагачення. У 50-х роках видобували 60 млн т руди щороку, тепер тільки 10 млн. Все більше залізної руди імпортується морем, що надає перевагу комбінатам, розташованим на узбережжі. Виплавляння алюмінію сконцентроване в передгір'ях Альп, поруч з покладами сировини і джерелами дешевої енергії ГЕС.

    Головною  галуззю обробної промисловості  є машинобудування (38 % зайнятих). Найсильніші  позиції країни в автомобільному, атомному та аерокосмічному машинобудуванні, в яких вона має солідні традиції, кваліфіковані кадри і наукові досягнення.

    Автомашин, в основному марки «Рено» і  «Пежо», виготовляється до 4 млн на рік. Майже половина з них експортується. Автомобільні заводи розкидані в  двох з половиною десятках міст, у тому числі в метрополітенах Парижа і Ліона-Сент-Єтьєна, в містах Сошо (Мон-бельяр), Ле-Ман, Рен, Дує. Наукові інститути атомної енергії існують У конурбації Парижа і в Ґреноблі. Франція є провідним експортером атомної технології і технології зберігання радіоактивних відходів. Центрами аерокосмічного машинобудування стали Париж, Тулуза, Бордо, Байонна. Франція була третьою країною світу, яка запустила власний супутник Землі. Вона має широку космічну програму і космодром Кру в Ґвіані.

    На  французьких заводах виготовляють також обладнання для хімічної промисловості, сільськогосподарські машини, офісну техніку електронні вироби і засоби зв'язку, рухомий склад залізниць, найсучасніше озброєння. Країна є піонером волоконної оптики.

    Добре розвинена у Франції хімічна промисловість, особливо її нові галузі та «верхні поверхи». Після другої світової війни ця галузь розвивалася найшвидшими темпами, її підприємства є в усіх регіонах. Франція — великий виробник синтетичних волокон і синтетичного каучуку, а як експортер хімічної продукції посідає третє місце в світі. Значним є виробництво паперу і картону (7 млн т на рік).

      Розвинені легка і харчова  промисловість. Заслужену славу  традиційно зберігає Франція  як виробник і експортер таких  споживчих товарів: одяг, ювелірні  вироби, пар¬фуми, косметика, вина, коньяк, книжкова продукція тощо.  
 
 
 
 

4. Сільське господарство  
 

    Франція є найбільшим виробником сільськогосподарської продукції в Західній Європі та одним з найбільших її експортерів у світі. За вартістю сільськогосподарського експорту вона поступається лише США, а як чистий експортер — США і Нідерландам. Основою цього стали сприятливі природні умови і великі площі придатних для використання земель. Орні землі займають 19 млн га, луки і пасовища — 12. Найкращі орні землі Франції знаходяться в басейні Сени і на північному сході. На більш зволоженому північному заході переважають луки та пасовища.

    Загальний високий рівень розвитку країни також  позитивно позначився на сільськогосподарському виробництві — воно належить до інтенсивних і високопродуктивних. У сільському господарстві працює 1,2 млн чол., середній розмір ферм становить 28 га. У виробництві кращі показники характерні для Північної Франції, гірші — для південних районів.

    Рослинництво  дає 1/3 вартості продукції. Вирощують  зернові, картоплю, цукрові буряки, олійні (рапс, соняшник). Щорічні збори  зерна досягай 60 млн т, половина йде на експорт (друге місце в світі після США). Пшениці збирають до 35 млн т, решту нарівно станов¬лять ячмінь і кукурудза. Головний район вирощування пшениці — басейни Сени і Луари, кукурудзи — жаркіший і вологіший басейн Ґаронни. Цукрові буряки вирощують у басейні Сени та на півночі. Франція є найбільшим виробником і експортером цукру в Західній Європі.

    Вирощують різноманітні овочі, фрукти і квіти, в тому числі для виготовлення парфумів. Серед фруктів найпоширеніші  яблука, переважна частина врожаю переробляється на сидр. Бретань і Нормандія знамениті своїми яблуневими насадженнями. Цитрусових і оливок мало, бо зона субтропіків у Франції, порівняно з Італією та Іспанією, незначна.

    Важливу роль відіграє виноградарство. За збором винограду, виробництвом і експортом вина, споживанням його на душу населення Франція займає друге місце в світі, лише трохи поступаючись Італії. Французькі вина вважаються найкращими в світі. Виноградна лоза потрапила в Галлію ще за римських часів. Північною межею її поширення стала умовна лінія, яка простягається від Нанта до Реймса через Париж. Виноград для власних потреб вирощують повсюдно, майже в кожному господарстві. Товарне виробництво сконцентроване у великих господарствах, які мають погреби.

Майже 1/2 вина надходить з півдня, але це дешеві столові сорти. Базою високоякісних марочних вин (бордоське, анжуйське, бургундське, шампанське, рейнське) є невеликі за площею анклави з властивими лише їм грунтами, експозицією схилів, сортом лози, методами вирощування і переробки. У назвах виноробної продукції знайшли втілення не тільки назви колишніх провінцій, а й таких міст Франції, як Каґор і Коньяк.

    Тваринництво  дає 2/3 вартості продукції сільського господарства. Основним традиційно є  розведення великої рогатої худоби. Спеціалізовані свинарство і птахівництво стали розвиватися порівняно недавно. М'яса виробляють по 110 кг на кожного жителя, дуже значним є також виробництво молока. Місцеві сировари виготовляють 400 сортів сиру. М'яса вивозиться мало, хоча останнім часом Франція стала важливим постачальником худоби і птиці на ринки країн ЄС. Як експортер твердих сирів країна посідає високе місце в світі.

Райони  розведення великої рогатої худоби можна поділити на дві групи. Перша  охоплює низько- і середньовисокі території на сході й півдні — Арденни, Воґези, Юра, Центральний масив і передгір'я Піренеїв, друга — це низинні території, які мовби оточують басейни Сени і Луари з півночі. Молочний і м'ясний напрямки є в обох групах районів, проте молочний має більше значення в другій групі, а м'ясний — у першій. Світової слави набуло тваринництво Нормандії, де родючість ґрунтів невисока, але рясні опади і помірні температури створюють ідеальні умови і чудові пасовища для утримання молочної худоби.

Райони  відгодівлі свиней практично збігаються з районами розміщення поголів'я великої рогатої худоби. Вівчарство (переважно молочного напрямку) має місце на південних схилах Центрального масиву. Найважливішим районом птахівництва стала Бретань.

    Франція виловлює щороку до 0,5 млн т риби. Дуже значні власні заготівлі деревини — понад 33 млн м куб на рік. Це результат широкого впровадження промислового лісівництва. Піщані низовини (ланди) між Ґаронною і Піренеями у вологому і жаркому кліматі виявилися придатними для вирощування приморської сосни 
 

5. Сфера послуг  

    Сфера послуг відіграє важливе місце в  економіці Франції. Про це свідчить її частка у ВНП країни — 7,6%.

    Серед галузей сфери послуг вагоме місце  займає фінансово-кредитна сфера і  страхування, становлячи одну четверту вартості послуг усієї сфери. Серед перших 25 банків світу 4 французьких.

    Важливою  галуззю сфери послуг, що підтримується  державою, є освіта. Серед особливостей французької освіти є тривалість навчання. Близько 30% випускників шкіл отримують бакалаврат, який дає право  продовжувати навчання в університеті. Але значна кількість дітей здобувають освіту після 16 років за допомогою різних форм фахового навчання, що практично позбавляє їх права на отримання вищої освіти.Світовою славою користуються вищі навчальні заклади, зокрема університет Сорбонна у Парижі, де готуються висококваліфіковані спеціалісти з різних галузей знань. Серед гуманітарних вищих навчальних закладів відомими є Школа хартій, Національна школа сучасних східних мов, Паризька вища нормальна школа. Серед вищих технічних шкіл великою популярністю користується Політехнічна школа, яка забезпечує дворічну підготовку з технічних дисциплін. Особливе місце у системі освіти Франції займає Коллеж де Франс. Тут доступ до лекцій вільний, і для вступу не потрібно документів про отриману раніше освіту.

    Франція здавна відома як популярний центр  науки в Європі. Крім вказаних навчальних закладів своєрідним науковим центром  є Інститут Франції, що об'єднує п'ять  академій — Французьку академію, Академію надписів і вишуканої словесності, Академію фізико-математичних наук, Академію мистецтв і Академію моральних і політичних наук.

    Серед учених, що прославили французьку науку  — математики Де-карт, Ферма, Паскаль, фізик Ампер, астрономо-геодезист  Лаплас. Значний вклад у розвиток географічної науки внесли учасники кругосвітньої експедиції Буґенвіля (1766-1769), Лаперуза (1785-1788), а також праці Е.Реклю, Демантона, Мартонна. Значний вклад у розвиток біологічної науки і медицини вніс Пастер, з Іменем якого пов'язано становлення мікробіології та ін.

    Серед інших галузей сфери послуг особливого розвитку досягнув туризм. У французів  найпопулярнішим є автотуризм, завдяки  якому місцеві туристи щонайменше двічі на рік відпочивають раз  у горах, а раз — на березі теплого  Середземного моря.

    Більшість туристсько-рекреаційних об'єктів розміщається на узбережжі Середземного моря й Атлантики (44%) і в горах (26%), переважно в Альпах. Туристсько-рекреаційні місцевості мають розвинуту інфраструктуру, необхідну для обслуговування і створення комфортних умов для найрізноманітнішого контингенту відпочиваючих.

    Усе більшого значення і популярності набуває  відпочинок у гірській місцевості. У післявоєнний період кількість  спортивних гірськолижних баз, які  приймають любителів лижного  катання, зросла у 15 разів. Більшість нових спортивно-оздоровчих баз сьогодні відкриваються у французьких Альпах на висоті понад 1500 м над р.м.

    На  світовому ринку рекреаційних послуг Франція характеризується значною  концентрацією міжнародного туризму. Щорічно її відвідує не менше 60 млн. туристів, що становить понад 15-16% кількості міжнародних туристів Європи. Понад чотири п'ятих іноземних туристів — це люди сусідніх європейських країн (з Німеччини приїжджає 25%, з країн Бенілюксу — 20%, Великобританії — 17% і Швейцарії — 10%), з Північної Америки — 6%, в т.ч. зі США — 5% і з Африки — 3%. Значна кількість іноземних туристів (понад дві п'ятих) відвідують столицю Франції — Париж. 
 
 
 

6. Туризм 
 

    Франція — найбільш відвідувана країна в  світі (за кількістю іноземців, що приїжджають); Париж — найбільш туристичне місто; Ейфелева вежа — найвідвідуваніший в світі монумент: тобто Франція — безперечна чемпіонка світового туризму.

    Проте дохід від міжнародного туризму  значно вищий в США (81,7 мільярдів  дол.), ніж у Франції (42,3 мільярда дол.), що пояснюється коротшим перебуванням туристів у Франції: ті хто приїжджають до Європи прагнуть відвідати і сусідні, не менш привабливі країни. До того ж французький турист більше сімейний, ніж діловий, що також пояснює менші витрати туристів у Франції.

    У 2000 році Францію відвідало близько 75,5 мільйонів туристів — абсолютний рекорд. Зовнішній баланс французького туризму позитивний: у 2000 році дохід від туризму склав 32,78 мільярда євро, тоді як французькі туристи, що подорожували за кордон, витратили тільки 17,53 мільярдів євро.

    Те, що поза сумнівом привертає тих, що приїжджають до Франції — це велика різноманітність пейзажів, довгі  лінії океанічного і морського  узбережжя, помірний клімат, безліч різних пам'ятників, а також престиж французької  культури, кухні і способу життя. 
 

7. Транспорт  

    Франція має одну з найрозвинутіших транспортних систем у Європі і є піонером у  виготовленні й застосуванні надшвидкісних  засобів транспорту. На лінії Париж  — Ліон завдовжки 425 км уперше в світі  почав курсувати поїзд зі швидкістю 270 км/год (зараз уже 400 км/год). Вперше розпочалися тут і рейси пасажирського надзвукового літака «Конкорд».

    Центром транспортної системи Франції є  Париж. Він зв'язаний водною артерією Сени з морем. Ділянка Сени між  Парижем і Гавром завдовжки 374 км має щорічний вантажообіг до 50 млн т. Система водних каналів з'єднує Париж з Бельгією, басейном Рейну і через Сону й Рону — з Середземним морем. До Парижа з чотирьох боків підходять газопроводи, нафтопровід від Гавра і лінії електропередачі з півночі та районів Альп і Піренеїв. З Парижа в усі боки відходять залізниці і автостради. Головними напрямками є Гавр, Лілль, Страсбург, Ліон — Марсель, Тулуза, Бордо, Нант і Брест. Найважливіший транспортний коридор країни утворився по лінії Гавр — Париж — Ліон — Марсель. Він насичений найрізноманітнішою і найсучаснішою транспортною інфраструктурою. Париж є третім повітряним вузлом Європи, він поступається тільки Лондону і Франкфурту.

    У Франції експлуатуються 21 млн легкових і понад 3 млн вантажних автомашин. Третина залізниць електрифікована. Великий повітряний і морський флот з'єднує країну з усіма континентами. Авіакомпанія «Ер Франс» — серед провідних у світі. Найтіснішими є зв'язки з розвиненими країнами і колишніми французькими коло¬ніями. Головними портами є Гавр — Руан і Марсель — Фос.

Транспортна система  Франції тісно пов'язана з транспортними  системами сусідніх країн. Найнапруженішими напрямками є Париж — Брюссель і Париж — Франкфурт. Через  Піренеї в Іспанію прокладені два залізничних тунелі, проте  їх роль мінімальна. Дуже активно використовуються залізничні тунелі в Швейцарію через Юру і в Італію через Альпи. Два автомобільні тунелі зв'язують Францію з Італією. Один із них під Монбланом (довжина 11,7 км), другий — під перевалом Фрежюс (довжина 12,9 км). Вони також мають значне навантаження. Тунель під Ла-Маншем з'єднав Францію з Великобританією.  
 
 

Передік посилань  

1. “Весь мир”, энциклопедический справочник, Минск, “Литература”, 1996г. 

2. “Наши деловые партнёры. Франция”, М., “Международные отношения”, 1990г. 

3. “Страны и народы”, М., “Мысль”, 1979 г. 

4. “Страны мира”, справочник, изд. “Республика”, 1993г 

5. www.wikipedia.org