Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Функції фінансів та їх сутність

План.

Вступ.

Соціально-економічна сутність фінансів.
Економічний зміст фінансів.
Функції фінансів.

Висновки.

Джерела використаної літератури.

Вступ.

Сутність фінансів, закономірності їх розвитку, сфера охоплюваних ними товарно-грошових відносин і роль у процесі суспільного відтворення визначаються економічним ладом суспільства, природою і функціями держави.

Фінанси — історична категорія. Вони з'явилися одночасно з виникненням держави при розшаруванні суспільства на класи. В часи первіснообщинного ладу не було класів, не було держави.

Різкий розвиток фінансових відносин відбувся в XX ст., особливо після Другої світової війни. Обсяги державних бюджетів стали виражатися в мільярдах національних валют. В усіх країнах відбулося одержавлення значної частини національного доходу (від 30 до 50%). Маючи величезні фонди коштів, держави стали робити істотний вплив на процес відтворення. Розширилася сфера фінансових відносин. Держава стала акумулювати не тільки ресурси бюджетної системи, а й численних позабюджетних фондів.

Фінанси являють собою економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання функцій і завдань держави та суб'єктів господарювання і забезпечення умов розширеного відтворення.

Фінанси — невіддільна частина грошових відносин, тому їх роль і значення залежать від того, яке місце грошові відносини займають в економічних відносинах. Проте не кожні грошові відносини виражають фінансові відносини. Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями. Гроші - це загальний еквівалент, за допомогою якого насамперед вимірюються витрати праці асоційованих виробників, а фінанси — економічний інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу, знаряддя контролю за утворенням і використанням фондів коштів.

Головне їх призначення в тому, щоб шляхом утворення грошових доходів і фондів забезпечити не тільки потреби держави і підприємств у коштах, а й контроль за витратою фінансових ресурсів.

1. Соціально-економічна сутність фінансів.

В докапіталістичних формаціях велика частина потреб держави задовольнялася шляхом встановлення різноманітного роду натуральних повинностей і зборів. Грошове господарство в той період було розвинуте тільки в армії.

В умовах капіталізму фінанси стали виражати економічні відносини у зв'язку з утворенням, розподілом і використанням фондів коштів у процесі розподілу і перерозподілу національного доходу.

Значний розвиток одержали фінанси підприємств різноманітних форм власності. У промислово розвинутих країнах основною організаційно-правовою формою стали акціонерні товариства. Чому ж акціонерна форма власності набула такого широкого поширення в країнах з розвинутою ринковою економікою. Випуск акцій — одна з потужних форм мобілізації капіталу. Вона дозволяє трансформувати грошові заощадження у виробничі інвестиції. Без акцій, облігацій, кредитів банків і інших елементів фінансового ринку корпорації повинні були б забезпечувати зростання за рахунок самофінансування, що різко обмежило б можливості їх зростання.

Фінансова сторона діяльності акціонерних товариств і підприємств інших форм власності набуває дедалі більшого значення. Сучасні умови відтворення, загострення конкурентної боротьби різко підвищили питання управління фінансами підприємств. У країнах з розвинутою ринковою економікою рішення кардинальних питань розвитку підприємств здійснюється під суворим контролем її фінансового управління. Успіх діяльності акціонерних товариств і підприємств інших організаційно-правових форм багато в чому визначається знанням усіма співробітниками основ фінансово-економічного аналізу. Фінанси підприємств обслуговують кругообіг величезних фондів коштів. Тому питання фінансового менеджменту (тобто найбільш ефективного управління фінансовими ресурсами підприємств) набувають винятково важливого значення.

Фінансові відносини охоплюють дві сфери:

• економічні грошові відносини, пов'язані з формуванням і використанням централізованих грошових фондів держави, що акумулюються в державній бюджетній системі й урядових позабюджетних фондах;

• економічні грошові відносини, що опосередковують кругообіг децентралізованих грошових фондів підприємств.

Фінанси виражають грошові відносини, що виникають між: підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції і послуг; підприємствами і вищестоящими організаціями при створенні централізованих коштів та їх розподілу; державою і підприємствами при сплаті ними податків у бюджетну систему і фінансуванні витрат; державою і громадянами при внесенні ними податків і добровільних платежів; підприємствами, громадянами і позабюджетними фондами при внесенні платежів і одержанні ресурсів; окремими ланками бюджетної системи; страховими організаціями і підприємствами та населенням при сплаті страхових внесків і відшкодуванні збитку при настанні страхового випадку, а також грошові відносини, що опосередковують кругообіг фондів підприємств.

Головним матеріальним джерелом грошових фондів виступає національний дохід країни — нова вартість, або вартість валового внутрішнього продукту за відрахуванням спожитих у процесі виробництва знарядь і засобів виробництва.

Обсяг національного доходу визначає можливості задоволення загальнодержавних потреб і розширення суспільного виробництва. Саме з урахування розмірів національного доходу і його окремих частин — фонду споживання і фонду накопичення — визначаються пропорції розвитку економіки її структури. Отчому у всіх країнах надається важливого значення статистиці національного доходу.

Без участі фінансів національний дохід не може бути розподілений. Фінанси - невіддільна сполучна ланка між створенням і використанням національного доходу. Фінанси впливають на виробництво, розподіл і споживання і носять об'єктивний характер. Вони виражають визначену сферу виробничих відносин і належать до базисної категорії.

За своїм матеріальним змістом фінанси — це цільові фонди коштів у сукупності з фінансовими ресурсами країни. Головна умова зростання фінансових ресурсів — збільшення національного доходу. Фінанси і фінансові ресурси — не тотожні поняття.

Фінансові ресурси самі по собі не визначають сутності фінансів, не розкривають їх внутрішнього змісту і суспільного призначення. Фінансова наука вивчає не ресурси як такі, а суспільні відносини, що виникають на основі утворення, розподілу і використання ресурсів; вона досліджує закономірності розвитку фінансових відносин.

Хоча фінанси відносяться до базисної категорії, вони багато в чому залежать від фінансової політики, яку здійснює уряд.

Фінанси - це насамперед розподільча категорія. З їх допомогою здійснюється повторний розподіл або перерозподіл національного доходу. У 1960-1990 pp. частка національного доходу, що перерозподіляється через усі ланки фінансової системи, різко зросла: з 9-18% напередодні Першої світової війни до 35-50% і більш у даний час.

Соціально-економічна сутність фінансових відносин полягає в дослідженні за рахунок кого держава одержує фінансові ресурси й у чиїх інтересах використовує ці кошти.

2. Економічний зміст фінансів.

Фінанси – це економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом та використанням централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою виконання функцій і завдань держави та забезпечення умов розширеного відтворення.

Під централізованими фінансами розуміються економічні грошові відносини, пов'язані з формуванням і використанням фондів коштів держави, що акумулюються в системі державних фінансів. Під децентралізованими – грошові відносини, що опосередковують кругообіг коштів підприємств.

Фінанси – невід'ємна частина грошових відносин, тому їхня роль і значення залежать від того, яке місце грошові відносини займають в економічних відносинах. Однак не всі грошові відносини виражають відносини фінансові. Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за виконуваними функціями. Гроші – це загальний еквівалент, за допомогою якого, насамперед, виміряються витрати праці виробників, а фінанси – економічний інструмент розподілу й перерозподілу внутрішнього валового продукту (ВВП) (вартість кінцевих товарів і послуг, зроблених резидентами даної країни на її території за певний період часу) і національного доходу (НД), інструмент контролю за утворенням і використанням грошових фондів. Головне їх призначення полягає в тому, щоб шляхом утворення грошових фондів і доходів забезпечити не тільки потреби держави і підприємств у коштах, а й контроль за витратою фінансових ресурсів.

Фінанси виражають грошові відносини, що виникають між підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції і послуг; підприємствами й вищими організаціями при створенні централізованих фондів коштів і їхньому розподілі; державою й підприємствами при сплаті ними податків у бюджетну систему і фінансуванні витрат; державою й громадянами при внесенні ними податків і добровільних платежів; підприємствами, громадянами й позабюджетними фондами при внесенні платежів і одержанні ресурсів; окремими ланками бюджетної системи; органами майнового та особистого страхування, підприємствами й населенням при сплаті страхових внесків і відшкодуванні збитку, при настанні страхового випадку; а також грошові відносини, що опосередковують кругообіг фондів підприємств.

Але не всі грошові відносини, котрі функціонують у суспільстві, належать до фінансових. Грошові ресурси, що обслуговують роздрібний товарообіг, оплату побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, а також купівлю-продаж між окремими членами суспільства, так само, як і гроші, що виступають об'єктом дарування або спадщини, не вважаються фінансами. Іншими словами, фінансові відносини не містять у собі обслуговування особистого споживання.

Головним матеріальним джерелом грошових доходів і фондів є національний доход країни – знову створена вартість або вартість ВВП за винятком спожитих у процесі виробництва засобів виробництва. Обсяг НД визначає можливості задоволення загальнодержавних потреб і розширення суспільного виробництва. Саме з урахуванням розмірів НД і його окремих частин – фонду споживання і фонду нагромадження – визначаються пропорції розвитку економіки та її структура. От чому у всіх країнах надається важливе значення статистиці НД.

Без участі фінансів НД не може бути розподілений. Фінанси – невід'ємна сполучна ланка між створенням і використанням НД. Фінанси, впливаючи на виробництво, розподіл і споживання, носять об'єктивний характер. Вони виражають певну сферу виробничих відносин і відносяться до базисної категорії.

За своїм матеріальним змістом фінанси – цільові фонди коштів у сукупності країни, що представляють фінансові ресурси. Головною умовою зростання фінансових ресурсів є збільшення НД. Фінанси та фінансові ресурси – не тотожні поняття. Фінансові ресурси самі по собі не визначають сутності фінансів, не розкривають їхнього внутрішнього змісту і суспільного призначення. Фінансова наука вивчає не ресурси як такі, а суспільні відносини, що виникають на основі утворення, розподілу і використання ресурсів; вона досліджує закономірності розвитку фінансових відносин.

Хоча фінанси відносяться до базисної категорії, вони багато в чому залежать від проведеної державою фінансової політики.

Основними ознаками фінансів як економічної категорії є нижчеперелічені ознаки.

Загальним, що поєднує протікання фінансових процесів у численних формах, є відносини між різними учасниками суспільного виробництва, що лежать в основі фінансових операцій, тобто суспільні відносини. За характером ці відносини – виробничі (економічні), оскільки виникають безпосередньо в суспільному виробництві.

Своєрідність фінансових відносин полягає в тому, що вони завжди мають грошову форму вираження. Грошовий характер фінансових відносин – важлива ознака фінансів. Гроші є обов'язковою умовою існування фінансів. Поява фінансових відносин завжди дає про себе знати реальним рухом грошових коштів. Відсутність такого руху на стадіях виробництва та споживання відтворювального процесу свідчить про те, що вони не є місцем виникнення і функціонування фінансів.

Реальний рух грошових коштів відбувається на другій і третій стадіях відтворювального процесу (у розподілі й обміні). Однак характер руху вартості в грошовій формі на цих стадіях різний, і це не дозволяє відносити їх до сфери функціонування фінансів. На другій стадії відтворення має місце однобічний, без зустрічного еквівалента, рух грошової форми вартості. На третій, при здійсненні актів купівлі-продажу, – двосторонній, зустрічний рух вартості, одна з яких знаходиться в грошовій формі, а інша – в товарній. Обмінні операції обслуговуються двома категоріями: по-перше, грішми, що виступають посередниками обмінних актів Т-Д і Д-Т; по-друге, ціною, на основі якої відбувається кількісне порівняння змінних вартостей, що знаходяться в товарній і грошовій формах. Ніякого іншого інструмента для обміну більше не потрібно.

Отже, в обміні немає місця фінансам.Таким чином, місцем виникнення і функціонування фінансів є друга стадія відтворювального процесу, на якій відбувається розподіл вартості суспільного продукту за цільовим призначенням і суб'єктом господарювання, кожен з яких повинен одержати свою частку в виробленому продукті. Тому важливою ознакою фінансів є розподільний характер фінансових відносин.

Однак і цієї ознаки недостатньо для повної характеристики сутності фінансів. Розмаїття розподільних відносин приводить до того, що на другій стадії відтворювального процесу діють різні економічні категорії: фінанси, кредит, заробітна плата, ціна. Фінанси істотно відрізняються від інших категорій, що функціонують на стадії вартісного розподілу.

Сферою виникнення фінансових відносин є процеси первинного розподілу вартості суспільного продукту, коли ця вартість розпадається на складові її елементи і відбувається утворення різних форм грошових доходів і нагромаджень. Виділення в складі виторгу від реалізації продукції прибутку, відрахувань на державне страхування, амортизаційних відрахувань і т.ін., здійснюється за допомогою фінансів та відображає процес розподілу знову створеної вартості відповідно до цільового призначення кожної її частини. Подальший перерозподіл вартості між суб'єктами господарювання (вилучення частини прибутку в розпорядження держави, сплата податків тощо) та конкретизація її цільового використання (наприклад, направлення частини прибутку на капітальні вкладення) також відбувається на основі фінансів. Завдяки їм здійснюються різноманітні процеси перерозподілу вартості суспільного продукту у всіх структурних підрозділах економіки і на різних етапах господарювання.

Розподіл і перерозподіл вартості за допомогою фінансів обов'язково супроводжується рухом грошових коштів, що приймають форму фінансових ресурсів. Вони формуються в суб'єктів господарювання і держави за рахунок різних видів грошових доходів, відрахувань та надходжень, а використовуються на розширене відтворення, задоволення потреб суспільства. Фінансові ресурси виступають матеріальними носіями фінансових відносин. Це дозволяє виділити фінанси серед вартісних категорій. Жодна з них, крім фінансів, не характеризується таким матеріальним носієм.

Отже, важливою ознакою фінансів є те, що фінансові відносини завжди пов'язані з формуванням грошових доходів і нагромаджень, які приймають форму фінансових ресурсів.

Таким чином, фінанси – це грошові відносини, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту у зв'язку з формуванням грошових доходів і нагромаджень у суб'єктів господарювання й держави та використанням їх на забезпечення розширеного відтворення і задоволення суспільних потреб.

3. Функції фінансів.

В процесі історичного розвитку сутність перерозподільних процесів значно змінилася. У ХІХ ст. в умовах жорсткої виробничої експлуатації широкі народні маси несли й основний тягар фінансової експлуатації.

Гігантський розвиток продуктивних сил у XX ст., особливо у другій його половині, розширення функцій держави, демократизація громадського життя в країнах з розвинутою ринковою економікою обумовили істотні зміни в сфері державних фінансів. Вони виявилися в тому, що значна частина ресурсів, які мобілізуються урядом, стала перерозподілятися на користь широких прошарків населення. Це насамперед виявилося в значній частці ресурсів, що спрямовуються на соціальні цілі. У зв'язку з вимогами науково-технічної революції особливо зросли витрати на освіту. У ряді країн, наприклад у Великій Британії, була націоналізована охорона здоров'я і створена Національна служба охорони здоров'я. Одержали значний розвиток позабюджетні соціальні фонди.

Проте зростання соціальних витрат не означає, що перерозподільчі процеси здійснюються тільки в інтересах трудящих мас. В основних зарубіжних країнах дотепер зберігаються значні військові витрати, витрати по виплаті відсотків і погашенню державного боргу, при яких одержувачами коштів виступають монополії, що входять у військово-промисловий комплекс та інші фінансові структури (страхові компанії, банківські монополії, фінансово-промислові групи).

У СРСР повоєнний період характеризувався високим рівнем витрат на військові цілі, неефективним використанням коштів на фінансування народного господарства, залишковим принципом фінансування соціальних витрат.

Таким чином, фінанси — це розподільча категорія. Водночас слід зазначити, що розподільчі процеси відбуваються не тільки через фінанси, а й шляхом використання цін і кредиту. Як відомо, ціна є грошовим вираженням вартості товару. Перед тим, як відбудеться розподіл і перерозподіл національного доходу, товар повинен бути реалізований. Ціна визначає розмір коштів, що надходять від реалізації продукції до її власників, і виступає вихідною основою подальшого розподільчого процесу. В умовах гіперінфляції в Україні відбулося різке зростання цін і перерозподільча функція ціни посилилася. Ціни також регулюють попит і пропозицію на товари і тим самим впливають на відтворення.

Значні перерозподільні процеси відбуваються у сфері кредитних відносин. Фінанси і кредит — взаємозалежні категорії. У своєму взаємозв'язку вони забезпечують кругообіг грошових фондів підприємств на розширеній основі. Кредитні ресурси залучаються в Україні і для покриття бюджетного дефіциту.

Кредит являє собою рух позичкового фонду, здійснюваного через банківську систему і спеціальні фінансово-кредитні інститути. Банки акумулюють вільні кошти підприємств і населення і передають їх на основі забезпеченості, повернення, платності і терміновості підприємствам, що мають потребу у них.

На відміну від фінансів, що виражають односторонній і безоплатний рух вартості, кредит має бути в обумовлений термін повернутий кредитору зі сплатою заздалегідь встановлених відсотків.

Сутність фінансів виявляється в їх функціях. Фінанси виконують дві основні функції: розподільчу і контрольну, здійснювані ними одночасно. Кожна фінансова операція означає розподіл суспільного продукту і національного доходу і контроль за цим розподілом.

Розподільча функція фінансів:

• Розподіл національного доходу полягає в створенні так званих основних, або первинних доходів. їх сума дорівнює національному доходу. Основні доходи формуються при розподілі національного доходу серед учасників матеріального виробництва. Вони діляться на дві групи:

1) зарплата робітників, службовців, доходи фермерів, селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва;

2) доходи підприємств сфери матеріального виробництва. Проте первинні доходи ще не утворюють суспільних коштів, достатніх для розвитку пріоритетних галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних і культурних потреб населення. Необхідно здійснити подальший розподіл або перерозподіл національного доходу.

• Перерозподіл національного доходу пов'язаний з міжгалузевим і територіальним перерозподілом коштів в інтересах найбільш ефективного і раціонального використання доходів і накопичень підприємств та організацій; з наявністю поряд з виробничою невиробничої сфери, в якій національний дохідне створюється (освіта, охорона здоров'я, соціальне страхування і соціальне забезпечення, управління); з перерозподілом доходів між різноманітними соціальними групами населення. У результаті перерозподілу утворяться повторні, або похідні доходи. Це доходи, отримані в галузях невиробничої сфери, податки (прибутковий податок з фізичних осіб і ін.). Повторні доходи служать для формування кінцевих пропорцій використання національного доходу.

Активно беручи участь у розподілі і перерозподілі національного доходу, фінанси сприяють трансформації пропорцій, що виникли при первинному розподілі національного доходу, у формуванні пропорцій його кінцевого використання. Доходи, які утворені в ході такого перерозподілу, повинні забезпечити відповідність між матеріальними і фінансовими ресурсами і насамперед між розміром грошових фондів та їх структури, з одного боку, і обсягом та структурою засобів виробництва і предметів споживання — з другого.

Перерозподіл національного доходу в Україні має здійснюватися в інтересах структурної перебудови народного господарства, розвитку пріоритетних галузей економіки (сільське господарство, харчова, легка промисловість, транспорт, енергетика, конверсія військового виробництва), на користь найменш забезпечених прошарків населення (пенсіонерів, інвалідів, студентів, самотніх і багатодітних матерів).

Таким чином, перерозподіл національного доходу відбувається між виробничою і невиробничою сферами народного господарства, галузями матеріального виробництва, окремими регіонами країни, формами власності і соціальними групами населення. Кінцева мета розподілу і перерозподілу національного доходу і валового внутрішнього продукту, що здійснюється за допомогою фінансів, виявляється в розвитку продуктивних сил, створенні ринкових структур економіки, зміцненні держави, забезпеченні високої якості життя широких прошарків населення. При цьому роль фінансів підпорядкована завданням підвищення матеріальної зацікавленості робітників і колективів підприємств та організацій у поліпшенні фінансово-господарської діяльності, досягненні найкращих результатів при найменших витратах.

Фінанси виконують також контрольну функцію. Як інструмент формування і використання грошових доходів і фондів, вони об'єктивно відбивають хід розподільчого процесу. Контрольна функція виявляється в контролі за розподілом валового внутрішнього продукту по відповідних фондах і витратою їх за цільовим призначенням.

В умовах переходу на ринкові відносини фінансовий контроль спрямований на забезпечення динамічного розвитку суспільного і приватного виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості роботи у всіх ланках народного господарства. Він охоплює виробничу і невиробничу сфери і націлений на підвищення економічного стимулювання, раціональну і дбайливу витрату матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та природних багатств, скорочення непродуктивних витрат і втрат, припинення безгосподарності і марнотратства.

Одне з важливих завдань фінансового контролю — перевірка точного дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетною системою, податковою службою, банками, а також взаємних зобов'язань підприємств і організацій за розрахунками і платежами.

Контрольна функція фінансів виявляється також через багатогранну діяльність фінансових органів. Робітники фінансової системи і податкової служби здійснюють фінансовий контроль у процесі фінансового планування, при виконанні дохідної і видаткової частин бюджетної системи. В умовах розвитку ринкових відносин напрямки контрольної роботи, форми і методи фінансового контролю істотно змінюються.

Крім розподільчої і контрольної функцій, фінанси виконують також регулюючу функцію. Ця функція пов'язана з втручанням держави через фінанси (державні витрати, податки, державний кредит) у процес відтворення. З метою регулювання економіки і соціальних відносин використовуються також фінансове і бюджетне планування, державне регулювання ринку цінних паперів. Проте на сьогодні в Україні регулююча функція розвинута недостатньо.

Функції фінансів реалізуються через фінансовий механізм, що являє собою частину господарського механізму. Фінансовий механізм включає сукупність організаційних форм фінансових відносин у народному господарстві, порядок формування і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, методи фінансового планування, форми управління фінансами і фінансовою системою, фінансове законодавство. В умовах поглиблення ринкових реформ застосовується якісно новий фінансовий механізм. Це стосується взаємовідносин підприємств і населення з бюджетною системою, позабюджетними фондами, органами майнового й особистого страхування тощо.

Функції фінансів та їх сутність 📙 Реферат → 🆔 300569