Географія захворюваності населення україни

Київський національний університет

 імені Тараса Шевченка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Географія захворюваності населення України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота

студентки 4 курсу, групи  Г-6

Собченко Ганни

 

 

 

 

 

 

 

 

-2013-

 

Вступ

Одним із важливих завдань  держави є збереження здоров’я населення як основного потенціалу виробничих ресурсів країни. Доведено, що здоров’я населення залежить від соціального та економічного благополуччя, спадковості, важливу ролЬ при цьому відіграє здоровий спосіб життя, адекватне харчування, належні умови життя та побуту, стан навколишнього середовища.

Вивчення тенденцій  захворюваності та поширеності хвороб серед різних вікових груп населення та закономірностей змін вищеозначених показників є важливою складовою планування стратегічних напрямків розвитку, як галузі охорони здоров’я, так і держави в цілому.

За результатами аналізу  стану здоров’я населення України  дослідники минулих років відмічають сталу негативну тенденцію зростання захворюваності та поширеності хвороб, зменшення абсолютної кількості населення за рахунок збільшення смертності, більше того, прогнозувалося подальше зростання негативних змін цих показників, що стає загрозливим для національної безпеки.

Останнім часом відмічено  підвищений інтерес щодо конструктивних досліджень кількісних та якісних показників рівня здоров’я населення та його залежності від факторів впливу середовища в усіх регіонах України. Стан здоров'я населення – важливий інтегральний показник демографічного і соціального благополуччя держави. Трансформаційні процеси сучасного суспільства, які полягають у створенні принципово нової моделі економіки України, супроводжувались гострою соціально-економічною кризою, наслідки якої позначились на суспільному здоров'ї української нації. Несприятливі умови життя значної частини населення призвели до зростання захворюваності і смертності, підвищення інвалідності. Рівні захворюваності та смертності населення у багатьох регіонах держави досягли сьогодні своїх критичних значень. Зазначена проблема є надзвичайно актуальною й вимагає першочергового вирішення.

Пік медико-демографічної  кризи припав на кінець дев’яностих, початок двохтисячних років. Основними її причинами стали: різке зниження рівня та якості життя населення під час соціально-економічних змін; незадовільні умови навколишнього середовища та їх вплив; дезадаптація до нових ринкових умов і соціально-психологічний стрес; погіршення фінансування всіх структурних елементів медичного комплексу (МК), а особливо, системи охорони здоров'я; зниження доступності медичних послуг.

Надзвичайно гостро дані процеси відобразилось на жителях сільської місцевості, населенні працездатного віку, чоловічому населенні. За показниками стану здоров'я і середньої тривалості життя регіони України відстають від економічно розвинених регіонів Європи та світу. Населення України має підірване здоров'я, що негативно впливає на загальноекономічну ситуацію у контексті забезпечення сталого розвитку як стратегічного завдання українського суспільства.

 

Географія захворюваності населення України

Суспільні перетворення в Україні за роки незалежності, які супроводжувались затяжною соціально-економічною кризою, суттєво вплинули на рівень та умови життя населення і, відповідно, на динаміку його чисельності, склад і процеси відтворення.

На початок 2011р. чисельність населення України становила 45778,5 тис. осіб. За чисельністю населення наша країна стало посідає п’яте місце серед європейських країн та друге місце серед країн СНД після Росії.

На захворюваність населення  України впливають якість навколишнього середовища (забруднення навколишнього середовища виробничими об’єктами, транспортом, забруднення водного басейну, грунтів тощо), соціально-економічні чинники (безробіття, рівень доходів та пов’язані з ним можливість отримання своєчасної якісної медичної допомоги і раціональне за структурою харчування тощо), спосіб життя (бідність, психосоціальний стан, фізична активність, професійна діяльність, куріння, алкоголь, наркотики), забезпеченість населення медичною інфраструктурою та кадрами.

Аналіз питомого впливу окремої групи факторів доводить, що визначальну роль у формуванні здоров’я населення відіграє якість життя, як складова таких атегорій:

– рівень життя (рівень матеріального  забезпечення );

– стиль життя (психологічні, індивідуальні особливості поведінки);

– устрій життя (національні, соціокультурні, побутові звичаї);

– стан навколишнього  середовища.

Вже 20 років в Україні  річна чисельність померлих перевищує чисельність народжених.

Нашу країну середі них країн вирізняє масштабність депопуляції та прискорені темпи скорочення чисельності населення: коефіцієнт природного приросту населення у 2010 р. в Україні

становив – 4,4‰.

У динаміці чисельності  населення на регіональному рівні  спостерігаються певні відмінності, зумовлені особливостями як природного, так і механічного руху. У першомувипадку йдеться про найстаріші в демографічному відношенні Вінницьку, Житомирську та Чернігівську області.

В перелічених областях відбуваються інтенсивні депопуляційні процеси. За специфікою динаміки чисельності населення до цієї ж групи можна віднести також Київську, Одеську, Сумську та Черкаську області.

Високий рівень народжуваності, більш низька смертність сприяли  тому, що у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській і Рівненській областях найтриваліше до 2003 р. зберігалось зростання чисельності населення, а пізніше темпи скорочення населення були значно меншими, ніж у решти регіонів країни. Слід відзначити, що нині втрьох західних областях (Волинській, Закарпатській, Рівненській) та у м. Києві у 2011 році зафіксовано переважання числа народжених над числом померлих.

Сучасна структура причин смерті населення України поєднує  у собі елементи традиційної і сучасної структур патологій, в якій високий рівень смертності від ендогенних захворювань (хвороб системи кровообігу і новоутворень) межує з не менш значущою смертністю від екзогенних причин (нещасних випадків, отруєнь і травм, інфекційних та паразитарних хвороб, хвороб органів дихання та органів травлення). В середньому до 86% усіх смертних випадків нині в Україні припадає на три основні класи причин смерті: хвороби системи кровообігу, зовнішні причини смерті і новоутворення. В ієрархії причин смерті населення нашої країни в 2011 р., як і в попередні роки, перші п’ять місць стало посідають такі класи: хвороби системи кровообігу (66,6% від загалу померлих), новоутворення (12,7%), зовнішні причини смерті (6,2%), хвороби органів травлення (3,8%) і органів дихання (2,8%).

Рівні захворюваності та поширеності  хвороб серед дитячого населення у 2010 р.перевищували відповідні загальноукраїнські показники у 10 адміністративних територіях України . За статистичними даними, перші рангові місця за рівнями захворюваності у 2010 р. займали Закарпатська (1025,9), Сумська (1132,69), Миколаївська (1214,99 на 1000 дитячого населення) області, а найвищі рівні зареєстровано в м. Києві (1906,56), Київській (1718,80), Черкаській (1686,58) областях.

 

Рівні захворюваності працездатного населення у 2010 р. помітно перевищували загальноукраїнський показник (63 318,0 на 100 тис. відповідного населення) у 11, а поширеності хвороб (148 382,6) – у 14 регіонах з 27 .

За статистичними даними, перші  рангові місця за рівнями захворюваності у 2010 р. займали м. Севастополь (44 381,2 на 100 тис. відповідного населення), АР Крим (44526,8), Запорізька (47 213,0) області, а останні місця – Дніпропетровська (83 846,3), Івано-Франківська (78 037,8) області та м. Київ (79 007,6).

За рівнями захворюваності населення похилого віку перші три рангові місця посіли Луганська (31 336,0), Сумська (32 069,0), Кіровоградська (33 920,4) області при загальноукраїнському показнику 51 590,6,0 на 100 тис. відповідного населення. Останні три рангові місця (з 25-го по 27-ме) припадали на м. Київ – 86 126,5, Львівську – 71 230,6 та Харківську – 64 491,5області.

Стан здоров’я жінок  і чоловіків є різним. Причини та складові що його формують є відмінними для обох статей. На нього впливають не тільки біологічні, а й гендерні особливості, які включають в себе психологічні, соціальні та культурні відмінності між чоловіками і жінками.

В розрізі регіонів вищі показники поширеності хвороб серед чоловіків в порівнянні з загальноукраїнським зареєстровані в м. Києві (205 033,3 на 100 тис. відповідного населення), Черкаській (195 136,9), Вінницькій (195 113,9), Чернігівській областях (181 151,8).

 

 

 

 

 

 

 

В Україні серед соціальних хвороб найбільшу небезпеку становлять: наркоманія, алкоголізм, тютюнопаління.

За даними  МВС України  зареєстровано 107 тис. наркоманів. 
Реально - в 10 - 15 разів більше, більше, ніж 1 млн.  
95% - це молодь у віці 15 - 30 років. 
97% наркоманів вперше спробували наркотики у віці з 12 до 19 років.

Щорічно в Україні близько 150 тис. людей стають наркоманами. 
У середньому тривалість життя ін'єкційного наркомана 5 - 6 років. 
Близько 120 тис. людей щорічно помирають від наркоманії, та її наслідків (329 осіб на добу).

Лише 2% наркоманів виліковуються, інші 98% - гинуть, в основному не 30 річного віку.

Наркоманія безпосередньо пов'язана  з проблемою СНІДу. 73. Україна посідає перше місце у Східній Європі за темпами росту ВІЛ – інфекції. Офіційно зареєстровано 50 тис. ВІЛ-інфікованих, але за даними ВООЗ - в 10 разів більше, тобто - 500 тис. чоловік.

Від загальної кількості ВІЛ - інфікованих, наркомани складають 88%.

В Україні 450 тис. молодих людей  з подвійним діагнозом - ВІЛ-наркоманія. 
Останні п`ять років в Україні спостерігається небачене зростання наркоманії. Сьогодні наркозалежність поступово "молодшає", середній вік людей, які вживають наркотики, стабільно знижується.

Найбільш уражена наркоманією  Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Запорізька області, Автономна Республіка Крим і Київ. Щорічна кількість наркоманів у нашій державі, за даними МВС, збільшується в середньому на 5-10%.

Поширення ВІЛ серед  споживачів наркотиків розпочалося з південних регіонів України, далі цей процес поширився на східні області, а згодом і на інші регіони України. Найвищі рівні поширеності ВІЛ-інфекції спостерігаються в Дніпропетровській, Одеській, Донецькій та Миколаївській областях, АР Крим. В цих регіонах також зареєстровані найвищі рівні захворюваності на ВІЛ-інфекцію.

За ознакою поширеності  алкоголізму лідирують Чернігівська і Хмельницька області. Найменший прояв цього негативного явища спостерігається в Миколаївській області і в місті Києві.

На сьогодні інфекційні хвороби - не лише проблема життя та здоров’я людини, але й важлива соціально-економічна проблема, що має наслідки для благополуччя як окремої людини так і для держави та людства в цілому. Інфекційна захворюваність викликає занепокоєність не лише своєю поширеністю, але й через загрозу, яку вона сприяє здоров’ю нації, її економіці та міжнародному іміджу держави. На інфекції, керовані засобами імунопрофілактики, щорічно хворіє від 70 тис. до 180 тис. осіб.

Серед усіх інфекційних  хвороб, що реєструються в Україні, найбільший вплив на стан здоров’я населення мають грип та гострі інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні гепатити, гострі кишкові захворювання, туберкульоз, ВІЛ/СНІД, паразитози.

У 2010 році було зареєстровано 45 спалахів інфекційних захворювань, під час яких постраждало 841 особи, у тому числі 403 дитини (47,9%), 4 спалахи грипу та ГРІ у організованих колективах (238 осіб, з них 113 дітей).

Однією з головних загроз для здоров’я людства серед  інфекційних хвороб у сучасний період є туберкульоз.

Туберкульоз – це соціальна  хвороба, тому він зростає в країнах, де погані соціально-економічні умови, добробут народу, низька його освіченість, примітивна санітарна культура.

На сучасному етапі  Україна віднесена до групи країн  з високим рівнем захворюваності на туберкульоз і має вищий рівень захворюваності, аніж в більшості країн Центральної та Східної Європи.

У 2011 році захворюваність на туберкульоз становила 67,2 на 100 тис. населення (захворіло 30 659 осіб), що на 1,8 % менше, ніж в 2010 році і на  
19 % менше у порівнянні з 2006 роком, коли відзначався максимальний рівень цього показника.

За рейтинговою оцінкою  високі показники захворюваності на туберкульоз у 2011 році мали Херсонська область (98,5 на 100 тис. населення), Дніпропетровська область  (95,4), Миколаївська область (89,3), Одеська (87,8), Луганська область (79,9), Кіровоградська (79,2). 

В Україні щорічно на рак хворіє більше 160 тисяч чоловік. Щодня в Україні виникає 442 нових випадки раку, або 18 - щогодини. Ризик захворіти на рак впродовж життя в Україні має кожен 3-4 чоловік і кожна 5-6 жінка. Станом на 01.01.2011 р. на обліку онкологічних установ України перебувало понад 960 тисяч онкологічних хворих, в тому числі 5,5 тисяч дітей. 
Помирають від раку щодня 239 осіб, або 10 - щогодини.

У структурі  захворюваності чоловічого населення  провідні 5 місць займають злоякісні  пухлини легенів, шлунку, шкіри, передміхурової залози, прямої кишки - 52,2% від усіх злоякісних пухлин. У структурі захворюваності жіночого населення перші 5 місць займають рак молочної залози, тіла матки, ободової кишки, шийки матки - 53,5% від усіх злоякісних пухлин.

Найвищі показники захворюваності на рак у порівнянні з загальноукраїнським (331,5 на 100 тисяч населення) спостерігалися в м. Севастополі, у Кіровоградській, Миколаївській та Запорізькій областях (374,7-475,8 на 100 тисяч населення). Рівень захворюваності на рак міського населення України на 15% вище, ніж у сільського. айвищі показники смертності зареєстровані у Запорізькій, Кіровоградській, Донецькій областях та м. Севастополь. Таким чином, захворюваність на рак населення України стабільно зростає, пріоритетами в захворюваності залишаються рак легенів, молочної залози, шлунка, передміхурової залози, тіла матки і колоректальний рак, рівень смертності від злоякісних новоутворень має постійну тенденцію до зниження, що обумовлено поліпшенням діагностично-лікувального процесу.

Проявом екологічної  біди є зростання дитячої смертності. Основними причинами дитячої смертності є інфекційні і паразитарні хвороби, хвороби нервової системи і органів.

В Україні у 2012 році знизився рівень материнської смертності і смертності немовлят. П оказник материнської смертності за 2012 становив 12,7 на 100 тис. новонароджених. Це дуже хороший результат, якщо врахувати, що в порівнянні з 2011 роком зниження відбулося в 1,3 рази. У 2011 році був показник 16,5 на 100 тис. Показник смертності немовлят за 2012 рік, за оперативними даними, становив 8,48 на 1 тис. новонароджених. У порівнянні з 2011 роком відбулося зниження майже на 15%.

В абсолютних цифрах у 2012 році материнська смертність становила 65 випадків, смертність немовлят - 4,3 тис. дітей, а у 2011-му - 85 жінок і 4,5 тис. немовлят.

Коефіцієнт дитячої  смертності у 2011 році в Кіровоградській, Чернівецькій, Луганській, Хмельницькій, Житомирській, Донецькій, Івано-Франківській, Дніпропетровській областях перевищував середньоукраїнський показник у 1,1 – 1,3 рази. В той же час в Полтавській, Волинській, Харківській, Львівській та Сумській областях коефіцієнт дитячої смертності у 1,3– 1,4 рази менший від середнього по Україні.

 

Оцінка сучасного стану і  тенденцій соціально-економічного розвитку в Україні свідчить про  незабезпеченість повною мірою передумов  безпечної життєдіяльності людини. При цьому, слід зауважити, що в Україні смертність внаслідок нещасних випадків не пов’язаних з виробництвом у 60 разів більша смертності від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом.

За даними Державної служби статистики у 2011 році в Україні від нещасних випадків невиробничого характеру загинуло 41217 осіб, з них 1016 дитини у віці до 14 років. Порівняно з 2010 роком кількість загиблих у невиробничій сфері зменшилась на 3,8% (42826 осіб у 2010 році).

Найбільшу кількість  померлих внаслідок травматизму  невиробничого характеру, 11% від загальної кількості, зареєстровано у Донецькій (4479 осіб), більше 8% - у Дніпропетровській (3351 осіб), 6% - в Харківській (2549 осіб) та Одеській (2481 осіб) областях.

Найменшу кількість померлих зареєстровано  у м. Севастополі (391 осіб) – 0,95%, у  Чернівецькій (612 осіб) та Тернопільській (610 осіб) областях по 1,5%.

Кількість померлих від нещасних випадків у м. Києві становила 3,5% від загальної кількості, або 1450 осіб, що на 4,4% менше ніж у 2010 році (1517осіб).

Середнє значення коефіцієнта смертності по Україні (кількість осіб на 100 тисяч населення), яке становило 90, зменшилося порівняно з 2010 роком (94) на 4,3%. Значно вищий рівень цього показника порівняно із середнім по країні спостерігався у Кіровоградській (123), Чернігівській (116), Житомирській (112), Херсонській (110), Сумській (107), Луганській (106) та Одеській (104) областях.

Нижчий рівень цього  показника зареєстровано у м. Києві (52), Тернопільській (56), Львівській (57) та Івано-Франківській (62) областях.

Найпоширенішими причинами смерті від нещасних випадків невиробничого характеру у 2011 році були: навмисне самоушкодження – 21,7%, ушкодження з невизначеними намірами – 14,9%, транспортні нещасні випадки - 13,8%, випадкове отруєння та дія алкоголю – 9,4%, випадкові утоплення та занурення у воду – 6,3%, напад з метою вбивства чи нанесення ушкодження – 6,1%, падіння – 5,7 %.

 

 

Висновки

Сучасна демографічна ситуація в Україні і прогнозоване збільшення чисельності населення літнього і старечого віку на сьогодні потребують вирішення ряду проблем соціально-економічного, медичного і гуманітарного характеру, які належать до конкретних потреб старіючих людей. Постаріння населення України супроводжується збільшенням кількості осіб у віці старшому за працездатний, з хронічною комплексною патологією, яка характеризується ускладненнями й загостреннями.

 Порушення фізичного і психічного здоров'я населення України, зниження рухової активності, обмеження здатності до самообслуговування призводить до зростання потреби цього контингенту в медико-соціальній допомозі. Ця особливість визначає серйозні і складні завдання, які стоять перед практичною медициною.

Аналіз статистичних даних  особливостей показників захворюваності та поширеності хвороб за статтю населення виявив деякі їх відмінності, що варто врахувати при розробці рекомендацій, протоколів щодо діагностики та лікування цих категорій населення.

Отже, збереження тенденції  до зростання поширеності та захворюваності населення України та її регіонів, скорочення його чисельності та поступового постаріння трудоактивного контингенту підтверджує існуючу складну медико-демографічну ситуацію.

В регіональному аспекті  за показниками захворюваності та поширеності  хвороб проблемними за багатьма класами хвороб в 2010 р. як серед жінок так і чоловіків були м. Київ, Вінницька та Івано-Франківська області.

В роботі проаналізовано дані 2011-2012 років. Можна сказати, що серед  найбільш гострих проблем сьогодення – високий рівень смертності, особливо дитячої, процес «старіння населення», через зменшення народжуваності, поширеність вроджених патологій через незадовільну екологічну ситуацію, висока смертність чоловіків, постійне збільшення захворювань інфекційними  хворобами, новоутвореннями та інше.