Глобальна інформатизація і економічний розвиток

Реферат на тему  
 

«Глобальна інформатизація і економічний розвиток» 
 
 
 
 
 

        Зміст 

       Вступ

       На  мій погляд дана тема є дуже цікавою  і її актуальність не 
викликає у мене сумніви. В сучасному суспільстві визначальна роль належить інформації. Інформація стає стратегічним ресурсом. Інфраструктуру суспільства формують способи і засоби збору, обробки, зберігання та розповсюдження інформації. Таким чином, з другої половини ХХ століття в цивілізованому світі основним визначальним фактором соціально-економічного розвитку суспільства стає перехід від "економіки речей" до "економіки знань", відбувається істотне збільшення значення і ролі інформації у вирішенні практично всіх завдань світової спільноти. Це є переконливим доказом того, що науково-технічна революція поступово перетворюється в інтелектуально - інформаційну, інформація стає не тільки предметом спілкування але і прибутковим товаром, безумовним і ефективним сучасним засобом організації та управління суспільним виробництвом, наукою, культурою, освітою і соціально-економічним розвитком суспільства в цілому. Сучасні досягнення інформатики, обчислювальної техніки, оперативної поліграфії та телекомунікації породили новий вид високої технології, а саме інформаційну технологію.

       Проблема інформатизації суспільства стала пріоритетною і значення її в 
суспільстві постійно наростає. Відповідно, не можна не відзначити, що будь-які рішення приймаються в "Економіці третьої хвилі", вимагають обробки великих масивів інформації; компетентність керівника залежить не стільки від минулого досвіду, скільки від володіння достатньою кількістю інформації про швидко мінливої ​​ситуації і вміння нею скористатися. Інформаційна компетентність відіграє дуже важливу роль. Не викликає сумніву той факт, що ключем до успіху в такому суспільстві буде уміння чітко орієнтуватися у величезному океані інформації й уміння ефективно скористатися цією інформацією.

       1. Інформатизація суспільства і держави  
як глобальний соціально-економічний процес

       Характерною ознакою сучасного етапу економічного і науково-технічного прогресу є  стрімкий розвиток інформаційних технологій, їх якнайширше використання у повсякденному житті та в управлінні державою. Інформація і інформаційні технології все більше визначають розвиток суспільства та слугують новими джерелами національної могутності. В умовах становлення інформаційного суспільства радикально змінюються політична, екологічна і соціальна сфери життєдіяльності людства. Крім того, формування інформаційного суспільства змінює предмет праці на інформацію та знання. Глобальний процес інформатизації суспільства охопив майже усі країни світу і нині є стрижнем науково-технічного і соціально-економічного розвитку.

       Основними завданнями інформатизації держави є: всебічне інформаційне забезпечення потреб всіх органів державного апарату; створення єдиного інформаційного простору для усієї системи державних органів; створення, впровадження і використання інформаційних систем, інформаційних технологій і інформаційних продуктів загального значення; підготовка кадрів, підвищення їхньої кваліфікації в сфері інформатизації. Таким чином, всі органи державної влади є суб’єктом інформатизації. [21, c. 51]. У ширшому розумінні йдеться про забезпечення інформаційного суверенітету України; вдосконалення державного управління інформаційною сферою, впровадження інноваційних технологій у цій сфері; наповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інформацією про Україну; активне залучення засобів масової інформації до боротьби з корупцією, зловживаннями службовим становищем, іншими явищами, що загрожують національній безпеці України; неухильне дотримання конституційного права громадян на свободу слова, доступу до інформації; недопущення неправомірного втручання органів виконавчої влади, їх посадових осіб у діяльність засобів масової інформації, дискримінації в інформаційній сфері та переслідування журналістів за політичні позиції; застосування комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору та протидії монополізації інформаційної сфери України.

       Зазначимо, що розвиток інформаційних технологій — дуже важлива державна функція, а обов’язковою умовою забезпечення ефективного використання накопичених суспільством інформаційних ресурсів є створення розвиненого і захищеного інформаційного середовища. Зрозуміло, що інформаційна безпека забезпечується цілим комплексом заходів, вивченню яких відповідно приділяють певну увагу науковці. Науково-технічний прогрес – це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання та освоєння зовнішніх сил природи. Це – об’єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності. [1, c. 84].

       Сучасний період розвитку цивілізованого суспільства по праву називають етапом інформатизації. Сучасне матеріальне виробництво та інші сфери діяльності все більше потребують інформаційному обслуговуванні, переробки величезної кількості інформації. Універсальним технічним засобом обробки будь-якої інформації є комп'ютер, який грає роль підсилювача інтелектуальних можливостей людини і суспільства в цілому, а комунікаційні засоби, що використовують комп'ютери, служать для зв'язку і передачі інформації. При інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, спрямованих на забезпечення повного використання достовірного, вичерпного і своєчасного знання у всіх видах людської діяльності. [20, c. 62].

       Різко зросла кількість людей, зайнятих у  секторі інформації (виробництво, зберігання, передача даних). Виробництво матеріальних благ стає все більш інформаційно-ємким. У собівартості продукції все більшу частку становлять інформаційні та маркетингові витрати. Тепер працівники і не тільки вищої ланки, зайняті вирішенням щодо складних творчих завдань, часто не піддаються формалізації: розробкою перспективних планів на основі інтуїтивного прогнозування, акумуляцією накопиченого досвіду, вирішенням стратегічних завдань. Інформаційні технології все ширше проникають в наше життя на побутовому рівні.

       Інформатизація  сприяє розширенню прямих і зворотних зв'язків між державою і громадянським суспільством, активізує участь різних груп і прошарків населення в управлінні країною, її регіонами, місцевими громадами, піднімає на необхідний рівень збір, обробку та аналіз інформації про стан справ як в цілому, так і по окремих напрямів розвитку держави, що надходить у владні структури. Інформатизація сприяє раціоналізації всього державного апарату, пошуку і відбору найбільш ефективних форм і методів його діяльності. Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни потребує переходу до інформаційного суспільства. Глобальний характер цього процесу зумовлює неминучість входження нашої країни у світове інформаційне співтовариство [2, c. 87]. Тільки використання матеріальних і духовних благ інформаційного суспільства може забезпечити населенню гідне життя, економічне процвітання та необхідні умови для вільного розвитку особистості.

       До характерних рис і ознак інформаційного суспільства слід віднести: створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективне інформаційну взаємодію людей, їхній доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їх соціальних та особистісних потреб в інформаційних продуктах і послугах; становлення і в подальшому домінування в економіці нових технологічних укладів, що базуються на масовому використанні інфоммунікаціонних технологій і ведуть до появи нових форм соціальної та економічної діяльності (дистанційна освіта, телеробота, телемедицина, електронна торгівля, електронна демократія тощо); створення і розвиток ринку інформації і знань як чинників виробництва на додаток до ринків природних ресурсів, праці і капіталу, перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку і перетворення інформації на товар; підвищення рівня професійного та загальнокультурного розвитку за рахунок удосконалення системи освіти і розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному та регіональному рівнях, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як найважливіших характеристик послуг праці; створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне отримання, розповсюдження і використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку, поліпшення взаємодії населення з органами влади. Соціальна спрямованість інформатизації, виражається, перш за все, у наданні громадянам країни можливостей реалізувати свої конституційні права на доступ до відкритих інформаційних ресурсів, в достовірному інформуванні міжнародної громадськості про соціально значимі події міжнародного життя, в розвитку індустрії та інфраструктури інформаційних, комп'ютерних та телекомунікаційних послуг [11, c. 23].

       Під інформатизацією соціально-трудової сфери розуміється процес створення організаційних, соціально-економічних і науково-технічних умов для задоволення та реалізації інформаційних потреб і прав громадян, суб'єктів управління соціально-трудової сферою, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань при розробці та реалізації державної політики в соціально-трудовій сфері на основі формування і використання інформаційних ресурсів і технологій. Процес інформатизації сучасного суспільства носить настільки бурхливий характер, що неможливо назвати жодної сфери людської діяльності, яку б він не торкнувся самим серйозним чином. Перехід від індустріального суспільства до інформаційного змушує зовсім по-новому підходити до вирішення завдань у різних галузях. У тому числі, мабуть, в першу чергу, це відноситься до всього, що пов'язане із сучасною економікою.

       Зараз вже багато хто розділяє точку  зору, що інформатизація суспільства — це загальний і неминучий процес в розвитку людської цивілізації, що альтернативи інформатизації немає, інформатизація — це прорив в майбутнє. Інформатизація суспільства — це створення високоорганізованого інформаційного середовища, яке обумовлює вирішення всього комплексу завдання, що висуваються суспільством. Інформаційне середовище — сукупність технічних і програмних засобів зберігання, обробки і передачі інформації, а також політичні, економічні і культурні умови реалізації процесів інформатизації.

       З інформатизацією пов'язують рішення  проблем ефективності державного управління, прискорення темпів науково-технічного прогресу, розвитку наукомістких виробництв і високих технологій, якісного поліпшення системи освіти, зростання продуктивності праці, вдосконалення соціально-економічних відносин, духовного життя, поліпшення життєвого рівня і демократизації суспільного життя. Відбувається осмислення суті нинішньої технологічної трансформації в її взаємодіях з економікою і суспільством, отримані важливі результати в створенні і використанні електронних технологій. Даючи загальну оцінку процесам інформатизації, що відбуваються в світі, можна стверджувати, що сьогодні в основному реалізуються традиційні підходи до інформатизації, що полягають в: розвитку національних і корпоративних комп'ютерних 
мереж; створенні інформаційних порталів, баз даних і баз знань; вдосконаленні телекомунікаційної інфраструктури; розширенні сфери використання Веб-технологій.

       Формування в моделях інформаційного простору на національному, регіональному і міжрегіональному рівнях проблемно-орієнтованих інформаційних просторів (фінансово-економічного, освіти, науки, культури, медичного і т.п.). Такі простори є високоорганізованою і високо динамічною інфраструктурою, яка впорядкована за технологічними параметрами і правовими питаннями. Виділення проблемно-орієнтованих інформаційних просторів в моделях інформаційного суспільства (як віртуальних, так і фізичних) дозволить створити винятково благотворні умови для досягнення багатоцільової інтеграції його суб'єктів. Розвиток в моделях інформаційного простору мультилінгвистичних середовищ, як засіб забезпечення ба гатомовності. Створення таких середовищ є винятково складним завданням, але воно вирішується у ряді країн, у тому числі і в Україні, і необхідно чекати появи нових технологій для його вирішення [9, c. 75]. Використовування інтелектуальних інформаційних технологій для зручності діяльності людини в інформаційному просторі, оптимізації пошуку необхідної інформації і ухвалення рішень.

       Інтелектуальні  інформаційні технологи — це різноманітність методів, способів і алгоритмів зберігання, обробки, передачі інформації і її представлення на мові і в образах, зручних для сприйняття користувача; це технології, в яких були зафіксовані усвідомлені дії людини як відображення його інтелекту при вирішенні завдань. Інтелектуальні інформаційні технології надзвичайно складні в розробці і прості у використанні, а значить, широко доступні кожному індивіду в суспільстві. На сьогоднішній день розрізняють три типи інтелектуальних технологій: «бачу і розумію, що бачу»; «чую і розумію, що чую»; «сприймаю знання, накопичую їх і використовую для вирішення завдань і прийняття рішень». Ці технології забезпечують якісно новий рівень взаємодії людини з комп'ютерними системами і засобами інформатизації, наближаючи його до природного людського спілкування. Український уряд, розуміючи виняткову важливість створення таких технологій, прийняв Державну науково-технічну програму «Образний комп'ютер». Розвиваючи підходи, визначені в програмі, вчені і фахівці України переконані, що таким чином можна вирішити ряд проблем на шляху побудови інформаційного суспільства. Отже, були сформульовані деякі вимоги і умови, яким повинне задовольняти інформаційне суспільство для ефективного вирішення всього комплексу завдань, що висуваються його суб'єктами, з використанням перспективних ІКТ.

       Перерахуємо деякі небезпеки і проблеми на шляху до інформаційного суспільства: реальна можливість руйнування інформаційними технологіями приватного життя людей і організацій; небезпека великого впливу на суспільство з боку засобів масової інформації; проблема відбору якісної і достовірної інформації при великому її обсязі; проблема адаптації людей до середовища інформаційного суспільства, до необхідності постійно підвищувати свій професійний рівень; зіткнення з віртуальною реальністю, що має різні психологічні і психічні наслідки для молоді; перехід до інформаційного суспільства не обіцяє будь - яких змін у соціальних благах і посилює соціальну напруженість; скорочення числа робочих місць веде до масового безробіття; «інформаційні війни» - відкрите або приховане інформаційний вплив державних систем один на одного з метою отримання певного виграшу у політичній чи матеріальній сфері. Основними об'єктами ураження є інформаційні інфраструктури та психологія противника.

       Інформатизація  суспільства вносить фундаментальні зміни в професійну діяльність, переважаючою формою якої стає розумова діяльність [4, c. 21]. При цьому мозок піддається невідомим перш нервово-психологічних навантажень, пропорційним все зростаючому потоку інформації (знань). Людина добровільно переходить з рідного йому природного світу в штучний світ інформаційної техніки, що таїть загрозу самій людській природі.

3. Інформатизація - головна рушійна сила розвитку цивілізації в сучасних умовах

       Винахід комп'ютера 50 років тому відкрив  епоху інформаційного суспільства. Створення персонального комп'ютера у 1977 році стимулювало небувалий розвиток інформаційних технологій, різноманітних інтегрованих інформаційних систем і мереж з надзвичайно складними функціями і винятково багатоманітним сервісом, відкрило шлях до радикальних соціально-економічних змін в житті суспільства. І невипадково, стрімкий за темпам і глобальний за масштабами перехід цивілізації від індустріального суспільства до інформаційного особливо виділяється серед багатьох кардинальних політичних, економічних, структурних змін у світі за останні десятиріччя 20 століття. За соціально економічною сутністю це перехід людства на новий рівень цивілізації, у якому переважають інші ідеї, інші пріоритети, інші цінності.

       Інформація  та її вища форма - знання стає вирішальним  чинником розвитку суспільства, найважливішим виробничим ресурсом, який дозволяє заощаджувати усі інші види ресурсів [18, c. 34]. Стрімко зростаючі технічні можливості інформаційно-комп'ютерних технологій, систем і мереж слугують головним каталізатором швидкого розвитку і широкого впровадження у різноманітні галузі економіки науковоємних, енергозберігаючих і ресурсозберігаючих технологій. З'явилися якісно нові потенційні можливості вирішення глобальних економічних та соціальних проблем. Інформаційні технології та системи грають вирішальну роль у забезпеченні адміністративного і господарського управління, в розширенні інформаційної взаємодії між людьми, в підготовці і розповсюдженні масової інформації, в процесі інтелектуалізації суспільства, в розвитку освіти, науки, охорони здоров'я, культури.

       Невпинно  зростає роль і значення інформатизації у світовій економіці й в економіці  кожної окремої країни.

       У свою чергу основою глобалізації стають інтеграція інформаційних систем різних держав до єдиної загальносвітової інформаційної системи, формування єдиного інформаційного простору, створення глобальних інформаційно-телекомунікаційних тенет, інтенсивне впровадження нових інформаційних технологій в усі галузі суспільного життя, включаючи й державне управління [3, c. 82]. Глобальний процес інформатизації суспільства охопив майже усі країни світу і нині є стрижнем науково-технічного і соціально-економічного розвитку. Інформатизація являє собою організаційний соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для всебічного задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, суспільства, органів державної влади і управління на основі формування та використання інформаційних ресурсів, а також інформаційних систем, тенет, ресурсів та інформаційних технологій із використанням обчислювальної і комунікаційної техніки.

       Головний  показник - найвищі темпи розвитку світового ринку інформаційних  систем, технологій та послуг - більш 11% на рік. Обсяг ринку подвоюється  кожні 5 років. Вражаючими є темпи  розвитку електронної комерції, які істотно випереджають навіть найоптимістичніші прогнози. Так, у 1997 році обсяг між корпоративної торгівлі через Інтернет склав 8 млрд. дол., а обсяг продажу кінцевим покупцям - перевищив 5 млрд. дол., що відповідає більш ніж дворазовому зростанню за рік. Про рівень перевищення прогнозу можна судити за такими даними. У 1995 році експерти прогнозували, що обсяг продажу через Інтернет у 1996 році складе всього 500 мільйонів доларів, у 2000 році - порядку 6 мільярдів. Ще більш разючі темпи розвитку міжнародної мережі Інтернет - біля 10% на місяць протягом останніх 5 років. Станом на липень 1998 року загальне число хостів (комп'ютерних систем, що мають окрему IP-адресу в Інтернеті) склало 36739151, до 2015 року підключених до ітернету пристроїв буде в 2 більше ніж людей на землі. Про це йдеться у щорічному звіті компанії Cisco. Згідно з даними звіту, інтернет-трафік збільшиться до 2015 року в чотири рази і досягне 966 ексабайт, а інтернетом в 2015 році користуватимуться близько 3 млрд. осіб. 

       Ці  показники слід розглядати як орієнтир, як зразок. США, за оцінками експертів, випереджають в розвитку інформаційних  і комунікаційних технологій та їх застосуванні країни Європейського  Союзу приблизно на 10-15 років. Країни Центральної та Східної Європи, а також Україна, Росія, та інші країни СНД істотно відстають від Євросоюзу. Тому при аналізі досвіду США необхідно звернути увагу на чинники, які сприяли досягненню успіху. Однім з головних чинників успіху США експерти вважають послідовну, довгострокову державну політику інформатизації, яка будується на конкретно сформульованих політичних принципах і орієнтована на досягнення чітко визначених стратегічних цілей і результатів в межах державної програми.

       Для України, як європейської держави, важливе значення має досвід країн континенту. Країни Європейського Союзу базують політику і діяльність у сфері інформатизації на аналогічних політичних принципах. Політика інформатизації реалізується в межах Програм технологічного розвитку Євросоюзу. Складником цих програм є Європейська стратегічна програма інформатизації ЄСПРІТ. В межах цієї програми продовжується реалізація ряду стратегічних програм і проектів розвитку інформатизації. Головна мета цих програм - надолужити упущене в ключових галузях технологічного розвитку, скоротити розрив технологічного відставання і зменшити залежність в інформаційних технологіях від США та Японії. При цьому важлива увага приділяється стимулюванню міжнародного співробітництва і встановленню балансу між кооперацією та конкуренцією у Європі. Для досягнення мети програм передбачено: розвиток європейської конкурентоспроможності та перспективних технологій; зміцнення зв'язків у розширеній європейській зоні; розподіл відповідальності та проведення досліджень на глобальному рівні;впровадження НДДКР у виробництво і стимулювання розвитку інформаційних технологій в країнах Центральної та Східної Європи, в країнах СНД.

       Реалізація  цих завдань здійснюється за 8 пріоритетними  напрямами, в тому числі, удосконалення  і розширення сфери використання інформаційних технологій реалізації набору основних транс’європейських інформаційних послуг; інтенсифікація розроблення нових технологій; збільшення технологічної та промислової ефективності сфери інформатизації. Аналіз світового досвіду розвитку сфери інформатизації дозволяє зробити наступні висновки. В розвинених країнах питома вага інформаційного сектору визначає ступінь ефективності економіки в цілому, причому він створює сектор економіки, який найбільш динамічно розвивається у порівнянні з виробництвом засобів виробництва і виробництвом засобів споживання. Головні тенденції в розвитку сучасної зарубіжної інформатизації - стійке зростання обсягу ринку інформаційних технологій, зростання інвестицій у інформатизацію і зростання прибутків від продуктів інформаційних технологій. У сучасному інформаційному суспільстві основою розвитку цивілізації виступають інформаційні процеси, в яких широке застосування знаходять інформаційно-комунікаційні технології. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у сфери діяльності людини сприяло виникненню і розвитку глобального процесу інформатизації. У свою чергу, цей процес дав поштовх розвитку інформатизації освіти, яка є одним з найважливіших умов реформування та модернізації системи вітчизняної освіти, так як саме в сфері освіти готуються і виховуються ті люди, які не тільки формують нову інформаційну середу суспільства, але яким належить самим жити і працювати в цій новому середовищі.

       Державна  політика інформатизації формується як складова частина соціально-економічної політики держави в цілому і спрямовується на раціональне використання промислового та науково-технічного потенціалу, матеріально-технічних і фінансових ресурсів для створення сучасної інформаційної інфраструктури в інтересах вирішення комплексу поточних та перспективних завдань розвитку України як незалежної демократичної держави з ринковою економікою. Для прискорення процесу інформатизації, що потребує відповідної концентрації ресурсів, в основу державної політики повинно бути покладене державне регулювання процесів інформатизації на основі поєднання принципів централізації і децентралізації, саморозвитку, самофінансування та самоокупності, державної підтримки через систему пільг, кредитів, прямого бюджетного фінансування.

4. Роль та місце глобальної інформатизації у економічному розвитку держави

       Відмінність інформатизації від інших промислових  революцій полягає в тому, що вона основними своїми результатами лежить у сфері спілкування людей або в області інформаційного виробництва. У моделях розширеного відтворення суспільства, що обговорюються в рамках політекономії, поняття інформаційного виробництва використовувалося рідко. Це пояснюється загальним законом розвитку інформаційних систем і виробництв, до яким належить будь-яка наука, бо нічого, окрім інформації (знань, технологій), ніяка наука не виробляє.

       Індексом  глобалізації є кількість рівнів персональних контактів "країна-країна»  через національні кордони. Це можливо  простежити, аналізуючи дані про кількість  закордонних подорожей, міжнародних телефонних дзвінків, міжнародних поштових переказів і міжнародних поштових отправлень. .Другім відображенням глобалізації є зростання з року в рік користувачів Інтернету, за допомогою якого громадяни можуть зв'язуватися між собою, знаходити необхідну їм інформацію чи укладати ділові угоди. Індекс глобалізації також визначає рівень економічної інтеграції. Цей показник залежить від руху товарів і послуг. Він же пов'язаний з фінансовими потоками - іноземними інвестиціями та вивезенням капіталів, отриманих від успішної інвестиційної діяльності, за межі держави. Індекс глобалізації є унікальним і потужним інструментом для розуміння процесів, що формують сьогоднішній світ, оскільки він охоплює безпрецедентний діапазон факторів.

       Згідно  з цим законом, моделі суспільних наук орієнтуються на переважні види громадських виробництв. Переважним видом суспільного виробництва до останнього століття було матеріальне виробництво. Тому всі моделі розширеного відтворення суспільства орієнтовані на матеріальне виробництво як єдину компоненту з підпорядкуванням їй усіх інших виробництв. У країнах з розвиненою економікою в ХХ столітті стали відчутні в загальному національному продукті продукти, вироблені сферою послуг та інформаційних виробництвом. Саме це обставина дозволяє говорити про настання ери інформаційного суспільства. Виділивши інформаційне виробництво в самостійну компоненту моделей розширеного відтворення суспільства, можна переглянути моделі розвитку товариства з урахуванням цієї частини [8, c. 71].

         Тим не менше всі вони свідчать про його помітному збільшенні. Інформаційний сектор в тому вигляді, в якому він представляється західним дослідникам, виявляється аморфним і багатоликим освітою. Тим не менш однією з основних причин його зростання є процес збільшення ролі духовного виробництва, як форми діяльності, спрямованої на примноження і практичне застосування знань і на розвиток самої людини, що, за висловом К. Маркса, є головним накопиченням багатства, дійсним багатством. Зростання зайнятості в сфері інформаційної діяльності відображає важливий зрушення під впливом НТР у суспільному розподілі праці, функціях і склад сукупної робочої сили в тому напрямку. Однак, як не велика роль інформації, сама по собі вона не може змінити характер суспільних відносин. Еволюціонування сфери інформаційної діяльності відбувається за загальними законами, властивим даному способу виробництва. При капіталізмі воно передусім підпорядковане виробництву додаткової вартості. Крім цього, на наслідки застосування інформаційної технології впливають конкретні економічні та соціально- політичні умови її використання [12, c. 35].

       У багатьох галузях інформаційного сектора  розвинутих капіталістичних країн велика роль найбільших корпорацій і держави. Інформація при цьому, так само, як наука і техніка, стає засобом конкурентної боротьби, зміцнення позицій монополій і знаряддям соціального контролю. Інформаційна діяльність нині органічно включається в усі ланки господарської системи, в самі різні галузі функціонування сучасного суспільства. У місці з тим вона здійснюється у тісній взаємодії зі сферою матеріального виробництва. Будучи важливим чинником її ефективності, вона одночасно спирається на розвиток новітніх галузей промисловості, формування потужного індустріально-інформаційного комплексу. Як цей процес взаємодіє з капіталістичними виробничими відносинами? У поданні теоретиків "інформаційного суспільства" електронна технологія сприятиме децентралізації виробництва, що призведе до "пом'якшення" соціальної нерівності і більш "справедливого" розподілу економічної влади. Дійсно, розвиток деяких новітніх галузей з виробництва сучасної техніки супроводжувалося бумом засновництва порівняно невеликих компаній-новаторів. Поширення інформаційної технології, стимулюючи концентрацію і централізацію капіталу, надає деякі особливості цього процесу.

       До  основних принципів інформатизації відносяться:

       1. підпорядкованість її цілей цілям соціально-економічного розвитку;

       2. відповідність структур і методів інформатизації вимогам переходу країни до ринкової економіки;

       3. вигідність інформатизації для суспільства, її окупність;

       4. орієнтація на економічні методи управління інформатизацією;

       5. конкурсність шляхів здійснення інформатизації, джерел та форм її 
фінансування;

       6. саморозвиток процесу інформатизації;

       7. сумісність інформатизації країни з світовим процесом інформатизації;

       8. інтеграція інформаційних ресурсів.

       Виходячи  з цілей і проблем інформатизації суспільства основними її напрямками слід вважати: проведення досліджень з інформатики та інформатизації; створення і розвиток матеріально-технічної бази інформатизації. вдосконалення існуючих, розробка, розвиток і застосування нових інформаційних технологій; переклад виробництва програмних засобів на промислову основу створення індустрії програмних засобів; створення і розвиток інформаційної інфраструктури; створення і розвиток індустрії переробки інформації; підготовку населення до інформатизації; підготовку, введення і коректування правових і господарських норм; участь у міжнародному співробітництві та поділі праці у сфері інформатизації [9, c. 50].