Громадсько-політична діяльність «Руської Трійці»»

                     Львівський національний університет

                                      ім. Івана Франка  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему: «Громадсько-політична діяльність «Руської Трійці»» 
 
 
 
 
 
 
 

                                     Виконала

                                                   студентка гр. ЕКТ-11з

                                                   Сипко Галина   

                                       Перевірив

                                                   викладач з історії України                    

                                                    Мрака І. Б.                
 
 

                                 Львів 2008.

                                                                                                                    - 1 -  

  Переломною подією в історії національного відродження стала діяльність «Руської трійці»,до якої належали молоді студенти богослов’я.

    Один з них — енергійний , наполегливий , сміливий , готовий на самопожертву , на подвиг…Це —Маркіян Шашкевич.

   Другий —людина палкої вдачі , з широким польотом фантазії. Прагнув рішучих дій . Це —Іван Вагилевич .

    Третій — ініціативний , діловитий , працелюбний . В той же час — поміркований  і обачний …Це —Яків Головацький .

   Усі вони —нерозлучні друзі , їх часто бачили разом і назвали «Руською трійцею».

   Навколо них гуртувалася молодь …І під проводом Маркіяна Шашкевича всі разом вирушили до великої Мети, а на шляху своєї мандрівки запалили на західноукраїнських землях першу варту культури демократичної – безсмертну «Русалку Дністровую».

     Усі вони троє – пагінці  зелені народу невмирущого. Це  перші промені світла серед  чорної ночі одного з найглухіших  періодів в історії галицького краю.

     І на цьому тлі з»являється  визначна постать Маркіяна Шашкевича,  людини, за словами Івана Франка, наскрізь симпатичної, щирої і простої, огрітої неложною любов»ю до рідного народу і непохитно певної своєї дороги…

      У «Руській  трійці» головною  постаттю був Маркіян Шашкевич. Син сільського священика, він  зріс в гущі українського народу  й був добре обізнаний з його становищем, розумів його потреби.

      Він був людиною дії… Готовий  на жертви, здатний на подвиг…Умів  єднати собі однодумців, згуртовувати, переконувати. У Шашкевича був  талант не тільки поета, але   і видатного організатора.

     Коли б він був лише поетом, а не був діячем, борцем, - не було б «Руської трійці», не було б «Русалки Дністрової». Бо одна справа – писати твори, хай навіть гарні, сміливі, а інша – кинути виклик існуючим суспільним холодинам, дати громадянству нові кличі та ідеї, які вражали своєю сміливістю і незвичністю.

     Маркіян Шашкевич, як ніхто інший,  відчув дух і вимоги доби, він  розумів: не можна мовчати і  чекати. Настав час, коли народ  повинен заявити про себе. 
 
 

         -   2   -

     Повний енергії, сміливих бажань та задумів, хоч і виснажений фізично, повертається він у 1933 році до Львівської духовної семінарії, в котрій активно діяли тоді підпільні організації. Шукає там друзів-однодумців і знаходить серед них найблищих – Івана Вагилевича та Яківа Головацького.

       У тому ж 1933 році постає студентський  гурток «Руська трійця», творцем  та ідейним натхненником якого  був Шашкевич.

       І вирушила молода когорта  «разом к світлу…» з Маркіяном  Шашкевичем на чолі.Якщо висловлюватися  образно, вона стала посестрою Кирило – Мефодіївськогобратства на галицькому грунті,це була організаційно майже оформлена політична одиниця.Її члени при вступі зобов»язувалися протягом усього життя працювати на користь народу, розвивати його культуру. А в тих умовах це означало кинути виклик феодально-поміщицькому ладові, виступити на захист соціальних прав трудящих мас.

       Очевидно, не про всі наміри  юних патріотів ми знаємо. «Руська  трійця» виникла всього через  два роки після польського  повстання. Окремі члени цього угрупування належали до польських підпільних організацій, і пізніше їх за це суворо покарали.

       Під керівництвом Маркіяна Шашкевича  молоді ентузіасти уклали перший  рукописний збірник своїх віршів  народною мовою під заголовком  «Син Русі». Вже в цій назві  було багато сміливого, гордо-непокірного, а вміщені тут поезії – всього п»ятнадцять – вражали своєю щирістю, хоч часто були зовсім учнівські з художнього боку. Оптимістичний заклик до єдності, до спільної праці, боротьби проти «мраків тьмавих» - лейтмотив збірки.

       Гуртківці читали і обговорювали прочитане, дискутували й завжди говорили лише українською мовою. Саме за це їх спольщені товариші назвали «Руською  трійцею». Щоб довести, що українською мовою можна висловлювати навіть філософські та релігійні ідеї, Шашкевич в 1936 році виголосив першу українську промову в музеї семінарії перед духовною владою і запрошеними гістьми. До того часу такі промови виголошували тільки польською, німецькою або латинською мовами. Це сподобалося всім семінаристам, і від того часу деякі з них стали розмовляти українською мовою. Висміюючи тих, хто називав рідну мову холопською, Шашкевич у вірші «Рідна мова» писав: 
 
 

- 3 -

                        Руська мати нас родила,

                        Руська мати нас повила,

                        Руська мати нас любила,

                        Чому ж мова її не мила?

                        Чом ся нею стидитись маєш?

                        Чом чужую полюбляєш?

        Шашкевич, Вагилевич, Головацький  у 1834 році об»єднали навколо  себе  двадцять молодих людей, майже виключно семінаристів та молодих священиків. Члени гуртка, на який поширювалася назва «Руська трійця», підготували до друку збірку поезій народною мовою, у якій виразно прозвучав заклик до єднання народних сил, до національного пробудження. Збірку не пропустила цензура. Австрійська влада побоювалась, що вихід її українською мовою призведе до зародження у Галичині українського руху, який може бути спрямований проти імперії Габсбургів.

         Маркіян Шашкевич завів спеціальний  альбом «Руська зоря», куди юні ентузіасти вписували українською мовою різні, найбільш велемовні, на їхню думку, поетичні вислови чи народні афоризми. Сам Шашкевич вніс такі слова: «Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде». Головацький записав старогрецьку приказку: «Пізнай себе, буде з тебе». І так кожний щось своє. Тут бачимо імена Кульчицького, Білинського, Охрімовича, Урицького, Мінчакевича та інших – словом, однодумців у Маркіяна було багато. А число їх дедалі зростало, бо вмів він переконувати і об'єднувати навколо себе.

          Через рік була складена нова  збірка, із зовсім іншим змістом  – «Зоря, писемце, присвященоє  рускому язику». Вона призначена  була до друку. На жаль, рукопис  не зберігся, й ми про нього  небагато знаємо. Але з висновків  цензора Копі тара та з різних архівних джерел відомо, що сюди входило чимало фольклорних і оригінальних творів, в тому числі якась комічна супліка невідомого автора, стаття Шашкевича про Богдана Хмельницького та портрет цього гетьмана.

          Взагалі ж альманах своїм змістом утверджував ідеї визвольної боротьби, єднання українців з братніми слов''янськими народами і мав виразно загальноукраїнський характер.

              -   4   -

           Поки цей рукопис лежав у цензурі, молоді патріоти не спочивають. Вони «йдуть в народ», щоб ближче пізнати його і вчитися в нього мудрості. Окремі з них, як Головацький і Вагилевич, роблять далекі мандрівки, записують фольклорні твори, народні звичаї, обряди.

           Дослідники давно вже спостерегли,  що в діяльності «Руської трійці» помітний відгомін так званого слов'янського відродження, яке проходило під знаком романтичних інтересів до всього народного; що в діяльності українських патріотів було багато аналогічного епосі цього ренесансу, а «ідеї і той романтичний пафос», яким проймалися діячі слов'янського відродження, захоплюючись народними піснями, героїчними історичними подіями, переказами, передався і М.Шашкевичу. Саме в той час між учасниками цього руху і Шашкевичем встановилися завдяки Я.Головацькому особисті та ділові контакти, що згодом стали у великій пригоді.

          Гурток продовжував діяти, до  нього припливали все нові  сили. У 1837 році стараннями  Якова  Головацького було видано у  Будапешті збірку (альманах) під  назвою «Русалка Дністрова». В  альманасі були вміщені народні пісні, думи, перекази, історичні документи, що розкривали героїчне минуле, заняття і побут, культуру українського народу. Ці матеріали, а також публіцистичні статті звеличували боротьбу за своє визволення, опоетизовували національних героїв, проголошували необхідність возз'єднання всіх українських земель. Вихід «Русалки Дністрової» був своєрідним викликом демократичної молоді державній реакції, протестом проти денаціоналізації і роз»єднання українських земель. По суті, альманах став політичним маніфестом українського національного руху. «Русалка» була також і важливою подією у ланці загальнослов'янського культурного відродження. Тому не дивно, що власті вороже зустріли «Русалку Дністрову».

           З того часу появилися, мабуть, сотні різних статей і досліджень про цю першу ластівку нової української літератури на галицькій землі. Різні думки, різні погляди. Але серед них найбільш вичерпна і вдала оцінка в класичній критиці І.Франка. Революційність «Русалки» як суспільно-культурного явища бачив 
 
 
 

                                      -  5   -

Каменяр насамперед в тому, що вона виступила  проти тогочасного літературно - церковного, політичного та соціального авторитетів, «супроти гнітючого меттерніхівського абсолютизму, нівелюючого всі народності», вказала далекий образ вільної всеслов'янської федерації, піднесла ідею єдності українських земель, ввела в літературу мову і пісні народу, який між освіченими панами вважався худобою, та взагалі була «немов один неясний прорив чуття людського серед загального затупіння та одичіння».

           Сила суспільного впливу поезії  Маркіяна Шашкевича ще в тому, що її автор – визначна індивідуальність, що він не тільки поет, але  й борець, в особі якого буквально  зрісся в одне авторитет літературний і політичний.

            Поетичний твір тільки тоді  має справжню вартість, коли він  дає щось нове. А в Шашкевича  усе було свіже, весняне, оновлююче,  як перший грім після лютої,  крижаної зими. Його вірші будили  розум, ворушили сумління, кликали  до дії. Дивували «братів незрячих» і піднімали з дна їх душі найзаповітніші, хоч ще не зовсім окреслені прагнення… Твори Шашкевича, як і вся його діяльність, - це сміливий виступ проти страшної сили меттерніхівського абсолютизму, своєрідна політична програма для земляків.

           Одним із однодумців поета  був його соратник – Іван  Вагилевич. У житті, характері  й діяльності Вагилевича визначальним  була любов до рідного народу, прагнення працювати в ім'я його майбутнього. Цю любов виніс він ще з батьківської хати.

            Як організатор, суспільний діяч, Вагилевич відіграв дещо меншу роль, ніж Я.Головацький, але сам стояв на радикальніших позиціях у питаннях про методи діяльності. Коли, наприклад, члени «Руської трійці» стали «ходити в народ», вивчати й збирати фольклор, Вагилевич вимагав діяти більш рішуче. Він дорікав Головацькому, що той, зустрічаючись з селянами, був тільки пасивним спостерігачем та реєстратором, а не будив їх до самосвідомості, не ніс під стріху бідняків просвіту і передові сміливі думки. Щоб подати своїм друзям приклад, він кинув університетські студії і, мандруючи горами , виступав перед селянами як палкий трибун та агітатор . 
 
 
 

                                                    -  6  -

            Спадщина Івана Вагилевич – це оригінальні художні твори, переклади і переспіви , а головне – наукові праці та розвідки. Значна частина їх ще й досі не опублікована .

            Весь літературно-науковий доробок  Вагилевича неначе сам по собі  поділяється на дві частини  : ранні твори з активним , дійовим суспільним змістом і праці пізнішого періоду , написані вже в чисто науковому плані та спокійному аналітичному  тоні .

            Літературно – художній доробок  письменника відносно скромний . І , може , тому свого часу про  його твори  говорилося легковажно і побіжно , як про речі , що не заслуговують особливої уваги . До того  ж  мова була тільки про його дві українські поеми – «Мадей» та «Жулин і Калина» , надруковані в «Русалці Дністровій».

             Правда , ці твори настільки стилізовані в дусі народних пісень , що місцями бліднуть барви оригінальності . І все-таки вони є цінним  внеском у нову  західноукраїнську літературу , що робила в той час свої перші кроки . Вже сама їх дзвінко-пісенна мова прозвучала мелодійним акордом  у  шумі тодішньої книжко-словесної какофонії …

             Годиться відзначити заслуги  Вагилевича  як фольклориста. До  речі , народна поезія , особливо  старовинна , і надихнула його до праці на ниві рідної культури : «Ця велична стародавня поезія…пробудила мою душу … можливо , вона мені дала перо в руки» , – засвідчував сам письменник .

             Славлячи минувшину свого народу , Вагилевич часом вдається до  ідеалізації («був мир , і гаразд , і любов взаїмна  …» , «світ   ясний всякими барвами буйно  , буйно процвітав …»). Справа, мабуть , в тому , що на давнину дивився автор перш за все як на царство політичної свободи . Постійним підтекстом звучать у статті відомі слова Шашкевича : «Як весело колись було  , як то сумно нині в нас».

              Вагилевич у праці проходить крізь віки по рідній вітчизні . Проходить не як байдужий спостерігач , а як син цієї землі , зболений думою про  її  минуле і сучасне . Для нього найдорожчий той історичний період  , «коли руський нарід під верховодом великого князя в одно тіло ізріс …» , а «руска земля честь і славу мала…».Але йому сором і досада очі застилають , коли доводиться говорити про те , як стали «сварні князі крамоли ковати і Русь дробилася і падала …». 

            -  7  -

               Письменник (що дуже важливо !) не обходить і соціальних питань , він різкими словами характеризує  кріпацьку неволю як одно з найбільших  історично-соціальних лих  нашого народу , майже в белетристичній формі говорить про зойки закріпачених людей , про жорстокість панських посіпак , про ті нещасні світанки, коли «гонили гайдуки мирян півсонних на лан» і «кривавий піт обливав буйний полон» , а над ними проносився пронизливий свист дротяної нагайки . Вагилевич не виявив тут національної          обмеженості . Серед гнобителів бачить він і своїх земляків – це «лукавії хіснолюбці , котрі , приставши до ворогів , чуженіли ,  а , здвигшися з ними , ковали чіпи своїм браттям». На той час такий погляд на історію був сміливий і прогресивний ; до того ж ці рядки звучали зовсім злободенно , оскільки панщина тоді ще існувала .

               Майже зовсім невідома нам  науково-етнографічна діяльність Вагилевича . А тим часом він стояв на передових рубежах тогочасної етнографічної та філологічної думки . Різні його праці публікувалися  у іншомовних , зокрема чеських , наукових виданнях , вони пропагували культурні цінності поневоленого українського народу .

               Вагилевич написав кілька наукових  статей , в яких намагався дати  докладний історико-етнографічний опис галицького Прикарпаття .

                Вагилевичеві належать ще матеріали до «Українсько-німецько-латинського словника» , розвідка про жителів стародавньої  Європи , величезна збірка упорядкованих ним колядок (280  одиниць ) та багато інших праць . Найбільше ж як науковець він писав про Україну .

               Великим другом  Шашкевича був  поет і вчений , один із провідних  діячів «Руської трійці» – Яків Федорович Головацький .

               Любов до рідного народу  ,  яка визріває в душі юнака  , будила велике співчуття , викликала бажання , хоч і наївне , дитяче ще , якось допомогти  йому в лиху годину .

               Поміркованість стала визначальною  рисою Головацького . Так , під  час своїх мандрівок він був дуже стриманий у висловлюваннях , поводив себе , як пасивний спостерігач і фольклорист , «не будив народ до самопізнання» ,  як  зазначив  Вагилевич . 
 
 

             -   8  -

              Літературно-художній доробок письменника  – це невеликий жмут оригінальних  ліричних поезій та перекладів  і ціла в»яванка мініатюрних прозових творів, художньо опрацьованих казок, байок, приказок і анекдотів… Поет був свідомий скромності свого внеску в літературу, коли писав:

                                   Невелике й моє зіллє –

                                   Як барвінок на весіллє,

                                   Як на ріднім гробі рута,

                                   В дробен листок розвинута…

                Але в цьому зіллі є зелені, напоєні соками народної пісні  пагінці, які не зів»ялий по  сьогодні. Навіть вимогливий Франко, вважаючи Головацького «прозаїчною натурою», визнавав, що йому «при моментальнім приливі щирості удалося кілька непоганих віршів». А вони, додамо, були одні з перших у галицькому літературному зільнику, що зріс на народному грунті.

                Яків Головацький – це передусім вчений, дослідник, публіцист і громадський діяч. Він залишив ряд важливих наукових праць, розвідок і публіцистичних виступів. Окремі з них мали значний суспільно-політичний резонанс. Головацький інтенсивно працює на науковій ниві, і багато дечого з його доробку мало тоді велику цінність.

                Як літературознавцеві Головацькому  належать розвідки про двох  українських письменників – заспівувачів живого народного слова обабіч Збруча – про Шашкевича і Котляревського.

Неабиякі заслуги Головацького як першого в Галичині видавця, редактора і публікатора.

                І  все-таки першорядну вагу  мають етнографічні дослідження  вченого. У них він найбільш  самостійний і оригінальний, майже  кожного разу порушує «цілинну»  тему, виступає як один з найкращих знавців народного побуту, звичаїв, обрядів. Вчений дає достовірні пояснення щодо походження назв місяців в українській мові, виходячи з принципу, що вони  в «нашого народа, як звичайно народа господарського, хліборобного, всі брані з природи» або з сільськогосподарських робіт.

               Багато зробив він і для  видання знаменитої «Русалки  Дністрової». Авторитет Я.Головацького  на Західній Україні як науковця  та кваліфікованого видавця був  великим. 
 
 

-   9   -

                Діяльність «Руської трійці» - явище не тільки суто літературне, а й глибоко демократичне і навіть антифеодальне за своєю суспільно-історичною суттю, бо «в умовах шаленої дискримінації й паплюження прав українців, характерних для австрійської урядової політики, суспільно- політичні засади, проголошені гуртком Шашкевича, звучали актуально і, можна сказати, революційно».

                Ще Франко констатував, що у  діячів  «Руської трійці», а  у Шашкевича особливо, ясніли  далеко ширші, ніж просвітительні, замисли, - вони прагнули воскресити цілий український народдо нового життя, духовного і громадського. Це, звичайно, була віддалена кінцева мета, до якої  юним сміливцям не судилося дійти. Але багато встигли вони зробити. Гурток започаткував розвиток нової, по-справжньому народної культури на західноукраїнських землях, будив свідомість соціально пригнічених мас, підніс ідеї братерства слов»янських народів, а все це об»єктивно спрямовувалося проти політичного авторитету феодально- поміщицької Австрії. Цей демократичний процес  не могли вже знищити сили реакції. В наступних десятиліттях він ожив і зміцнів під могутнім впливом революційних ідей Т.Шевченка та загальноросійського визвольного руху.

                  На його грунті появилася нова  когорта борців на чолі з Іваном Франком.

                  З «Руської трійці» найбільшу  увагу привертає до себе постать  Маркіяна Шашкевича. У Західній  Україні його ім»я  стало поруч  з безсмертним  іменем  Тараса  Шевченка.

                 Вияв народної шани до свого  першого поета в Галичині досяг вершини наприкінці ХІХ ст., тоді, як голос «вічного революціонера» владно лунав «по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких».

                  «Руська трійця» в умовах нестерпного феодально- поміщицького гніту цісарської Австрії активно виступала на захист соціальних і культурних прав українського народу, видала альманах «Русалка Дністровая», який Іван Франко назвав на той час явищем наскрізь революційним. Прогресивна діяльність Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича, Якова Головацького стала важливим суспільним фактором, що визначив дальшу демократичну тенденцію культурного розвитку на західноукраїнських землях. 

-   10   -

                     Тому і в наш час славлячи Маркіяна Шашкевича як батька галицького літературного відродження, вдячні нащадки добрим словом згадують і заслуги його побратимів – Івана Вагилевича та Якова Головацького. У святкових промовах і в наукових дослідженнях ці три літературні постаті завжди стояли поруч – як члени славнозвісної «Руської трійці», як творці безсмертної «Русалки Дністрової». Бо все те добре, вартісне, що встигли ці два письменники (Вагилевич і Головацький) зробили в час спільної діяльності з Шашкевичем та й пізніше, - назавжди залишилося набутком рідної культури. Їхня спадщина досліджувалася і публікувалася.

                     Їх було троє друзів, ідейних однодумців. Разом збиралися вони в дорогу, разом прямували до великої Мети.

                     Та не однаково пройшли вони  свій вибоїстий шлях.

                     У час відродження на західних землях України кожен з членів «Руської трійці» доклав своїх зусиль до ствердження української народної культури, до становлення української реалістичної літератури. І найбільша всенародна шана, палка любов вдячних нащадків  заслужено віддається Маркіяну Шашкевичеві, тому, хто віддав усього себе рідному народові, його безсмертній справі.

                     І мимоволі напрошуються слова  українського радянського поета  Дмитра Павличка:

                                   Я так як бачу Маркіяна:\

                                   Обличчя мудре і бліде.

                                   Я так як чую Маркіяна:

                                   То слово, що із серця йде… 

               ( «Маркіян Шашкевич») 
 
 
 
 

                       Використана література .

1.Петраш О.  «Руська Трійця» -- Київ, Дніпро, 1972.

2.Історія України: Словник-довідник / Авт.-упоряд. Щедріна І. Е. – Х.: Країна мрій, 2004. – 148 с.

3.