Групова діяльність операторів
Групова діяльність операторів.
1. Взаємодія операторів в групі.
2. Організація групової діяльності.
3. Методи вивчення групової діяльності.
4. Принципи формування груп.
Вступ
Розвиток сучасних автоматизованих систем управління, ускладнення комплексів технічних засобів і технології виробництва, широке використання засобів обчислювальної техніки в організації та управлінні технологічним процесом виробництва ведуть до зростання ролі людини в управлінні, до появи величезного кола питань, пов'язаних з раціональною організацією праці операторів, що обслуговують ці системи. Різке зростання потоків управлінської інформації, підвищення відповідальності і розширення функцій оперативного персоналу систем зумовили перехід до колективних форм управління, групової операторської діяльності, що зумовило особливу актуальність психологічних проблем спілкування
Вивчення спільної операторської діяльності займає важливе місце в інженерній психології, психології праці та управління. Останнім часом значна увага приділяється різним аспектам спільної діяльності. В цілому ряді робіт розглядаються питання створення оптимальних умов діяльності змін операторів, відбору та комплектування груп, взаємодії операторів в контурі управління на різних ієрархічних рівнях, узгодження психофізіологічних і соціально-психологічних характеристик операторів і багато інших.
Виникає задача вивчення не тільки взаємодії людини і машини, а й взаємодії між операторами та групами операторів.
1. Взаємодія операторів в групі
Взаємодія операторів в групі є однією з найважливіших тенденцій сучасної техніки. Розвиток так званих великих і понад великих систем наприклад, єдина система зв'язку, транспорту, єдина енергетична система і т. д. характеризуються величезною кількістю складових їх систем і підсистем, складною структурою колосальними потоками циркулюючої інформації високим рівнем автоматизації. В управлінні ними бере учать велика кількість всіляких колективів людей.
Власне взаємодія є систематичними, регулярними діями суб'єктів, спрямованими один на одного, що мають на меті викликати відповідну реакцію, яка зумовлюватиме нову реакцію того, хто здійснює вплив.
Взаємодія — взаємозалежний
обмін діями, організація
Під час взаємодії
відбувається обмін діями,
Спілкуючись, обмінюючись інформацією, людина виробляє форми і норми спільних дій, організовує і координує їх. Це забезпечує уникнення розриву між комунікацією і взаємодією.
Надійність і ефективність складних систем істотно залежить від узгодженості дій операторів, від їх спільної групової діяльності, тобто від взаємодії між ними, міжособистісних стосунків, форм спілкування, сумісності і спрацьованості між членами групи, композиції групи, розподілу функцій тощо.
При цьому слід мати на увазі, що процес управління технікою це не просто сума паралельних дій, які виконуються oпepaторами незалежно один від одного. Його істотною характеристикою є взаємозв'язок і взаємодія операторів і цих процесів в малій групі.
Реальною малою групою називається сукупність людей, об'єднаних в просторі та часі, спільно вирішуючих ту чи іншу задачу, які виконують певну діяльність і мають безпосередні контакти. Прикладами таких груп можуть бути виробнича бригада, екіпаж літака, геологічний загін і т.д.
Мала група може налічувати від двох (або трьох) до 30 осіб, її розмір детермінований певною системою факторів: складністю і специфікою вирішуваних проблем, завдань, умовами життєдіяльності групи, формою і способами взаємодії у системі, рівнем розвитку групи.
В інженерній психології група операторів, які виконують спільне завдання з управління виробничим процесом, розглядається зазвичай як системи. Тому для вивчення групової діяльності перспективним є застосування основних принципів системного підходу.
Стосовно до досліджуваного питання вони зводяться до наступного: досліджуваний об'єкт мала група розглядається як цілісна система, що складається з безлічі відносно незалежних елементів; властивості системи несвідомих до простої суми властивостей її елементів; системі в цілому і кожного окремого елементу властива специфічність функціонування; елементи системи визначаються як цілісні одиниці, і основним об'єктом вивчення є особливості їх взаємозв'язку і цілісного функціонування.
Розглянуті принципи при вивченні групової діяльності операторів реалізуються зазвичай у такій послідовності:
1. Визначаються елементи досліджуваної системи (в даному випадку є окремі оператори та технічні пристрої, що опосередковують їх діяльність).
2. Виявляються системотворчі зв'язки і відносини між операторами. Основна увага приділяється вивченню інформаційних зв'язків операторів один з одним, а також між операторами і технічними пристроями.
3. Досліджується процес взаємодії в малій групі як процес прояву її системоутворюючих зв'язків, що обумовлюють результативність цілісного функціонування всієї групи.
Взаємодія операторів в малій групі може розглядатися на двох рівнях:
- офіційному, формальному, в якому реалізуються ділові взаємовідносини;
- неофіційному, неформальному, для якого характерні міжособистісні стосунки.
Ділові взаємовідносини визначаються характером розв'язуваної задачі і встановлюються штатним розкладом, посадовими інструкціями та іншими офіційними документами. Іншими словами, ці взаємини є передусім дієвими спрямованими на отримання певних ділових інформаційних за характером міжособистісних взаємодій (взаємодій операторів в групі психомоторні комунікативні за формою взаємодії при вирішенні розумових завдань - при вирішенні перцептивно - розпізнавальних завдань)
За своїм характером ділові взаємини можуть бути як безпосередніми особисте спілкування, так опосередкованими за допомогою інших людей або технічних пристроїв. В останньому випадку про результати дій інших членів групи оператор отримує інформацію з інформаційних моделей, за допомогою яких надалі і регулюються його дії; за допомогою їх отримує також команди та вказівки по виконанні тих чи інших дій.
Співвідношення між обома видами взаємодії операторів безпосереднє й опосередковане визначається типом і характером розв'язуваних операторами завдань.
Вивчення опосередкованої взаємодії операторів становить особливий інтерес для інженерної психології. Однак його вивчення має проводитися спільно з іншими видами взаємодії операторів.
Вступаючи в спілкування і взаємодію всередині малої групи, люди виявляють також своє суб'єктивне ставлення один до одного - такі відносини називаються міжособистісними.
Відповідно до двох видів взаємин (ділові та міжособистісні) розрізняють формальну, офіційну і неформальну структуру групи.
Формальна структура відображає взаємодію оператора з ділової ознакою, неформальна структура визначається системою емоційно спрямованих зв'язків взаємними симпатіями й антипатіями.
Ознакою хорошої організації групи є керівна роль офіційної структури в регулюванні міжособистісних взаємин. Велику роль в групах грають також міжособистісні відносини, опосередковані прийнятими в групі цінностями і оцінками.
Вищою формою групової організації є колектив.
В ньому міжособистісні відносини опосередковуються особистісно значущим і суспільно цінним змістом групової діяльності.
Також характер взаємодії в групі залежить від виду розв'язуваної задачі. Успішне вирішення групової задачі передбачає оптимальну взаємодію між операторами на всіх етапах її рішення. Для цього оператори повинні обмінюватися необхідною для управління СЛМ інформацією, спільно приймати рішення і за допомогою органів управління узгоджено виконувати їх. Основними формами взаємодії при цьому є наступні: психомоторна взаємодія здійснення спільних керуючих дій, взаємодія при вирішенні розумових завдань, взаємодія при вирішенні перцептивно-розпізнавальних задач, аналіз і дешифрування різного роду зображень, комунікативну взаємодію управління машинами і технологічними процесами. Цілком зрозуміло, що виділення названих форм взаємодії досить умовне, проте воно зручне з методичної точки зору, так як дозволяє більш повно і обґрунтовано вивчати особливості групової діяльності операторів.
Взаємодія операторів в групі мають ряд особливостей в порівнянні з іншими професійними групами. Основними з них є наступні: оператори часто просторово ізольовані один від одного; в процесі рішення групової задачі велика роль належить взаємовідносинам, опосередкованими різного роду технічними пристроями, що в ряді випадків ускладнює або послаблює можливість безпосереднього спілкування і спостереження за діями інших операторів; в процесі вирішення групового завдання зростає роль імовірнісного прогнозування: крім усього іншого оператор повинен вміти прогнозувати передбачати можливі дії своїх партнерів, причому часто це потрібно робити при відсутності безпосереднього контакту з ними; результат виконання завдання залежить не тільки від рівня індивідуальної підготовки операторів, а й від їхньої здатності до спільного рішенням завдання в рамках функціонального єдиного, але часто просторового сенсомоторного поля.
В процесі спільної діяльності люди неминуче вступають в спілкування один з одним. Специфіка цього виду діяльності на відміну від інших видів взаємодії полягає в тому, що в ньому насамперед проявляються психологічні якості людей.
Спілкування являє собою об'єктивний терторіальний процес, воно завжди вплетено в практичну діяльність людей, в якій і реалізуються їхні комунікативні функції: інформаційна, регулятивна афективна.
Інформаційна функція пов'язана з процесами передачі і прийому інформації.
Розглядаючи інформаційну функцію спілкування як опосередкованого, так і безпосереднього важливо підкреслити, що в процесі спілкування людей інформація не тільки передається або приймається, а й формується. Вивчення процесів формування інформації особливо велике значення має для оптимізації групового прийняття рішень і здійснення спільних керуючих дій.
Інший клас функцій спілкування відноситься до регуляції поведінки, яку люди здійснюють по відношенню один до одного.
В процесі спілкування формуються цілі, мотиви і програми поведінки включених до групи людей. В цьому процесі здійснюється також взаємна стимуляція і взаємний контроль поведінки.
Афективна функція спілкування відноситься до емоційної сфери людини. Спілкування впливає і різного роду психофізіологічні стану людини, впливає на рівень емоційної напруженості. При відповідних умовах ця функція спілкування також забезпечує емоційну розрядку людей.
В реальному акті спілкування перераховані функції виступають в тісній єдності. При цьому вони так чи інакше реалізуються по відношенню до кожного учасника спілкування, але відбуватися це може різними способами. Наприклад, акт спілкування, який виступає для одного оператора як передача інформації, для іншого може виступати як функція регуляції поведінки наприклад, виконання тієї чи іншої дії в залежності від повідомлення про дії партнера.
В процесі формування будь-якої професійної групи складається своєрідний резерв її можливостей, або колективна здатність. Кожен член групи як би вносить в цей резерв свої здібності, знання, вміння і навички. Разом з тим участь у груповій діяльності збагачує кожного окремого працівника, шліфує і вдосконалює його здібності, вміння та навички. В цілому резерв можливостей групи більший суми резервів входячих до неї членів.
При груповій діяльності виникає можливість взаємного контролю та корекції дій, що сприяє підвищенню їх точності.
В умовах спільної діяльності і неминуче пов'язаного з нею спілкування вдосконалюється процес сприйняття підвищується його вибірковість і об'єктивність, збагачується система уявлень, поліпшуються характеристики пам'яті точність і повнота відтворення, більш продуктивними стають розумові дії підвищується загальна активність мислення, збагачуються прийоми вирішення завдань, виникають більш ємкі узагальнення оскільки в їх формуванні використовується не тільки власний досвід, але і досвід інших людей.
Темпи оволодіння знаннями і навичками, а також рівень досягнень в умовах спільної діяльності значно вищі за ті які характеризують індивідуальну діяльність.
Групова діяльність особливо ефективна, коли доводиться стикатися з завданнями і проблемами, що мають декілька рішень. Якість групових рішень зазвичай вище в порівнянні з індивідуальними. Проте групові рішення вимагають зазвичай більше часу, ніж індивідуальні.
розглянуті переваги групової діяльності характеризують лише її потенційні можливості.
реалізація їх на практиці, а отже, ефективної групової діяльності багато в чому залежать від того, як організована група.
Організація групової діяльності ефективної групової діяльності залежить від ряду, факторів. Серед них в першу чергу слід назвати організацію ділових взаємин, обумовлену величиною групи, поділом функцій людей в групі, організацію взаємозв'язку між ними. Величина групи визначається кількістю включених в неї операторів. Іноді вважають, що чим більше група, тим ефективніше і швидше вона виконає доручене завдання. Проте це не зовсім так. Для кожного конкретного завдання і конкретної діяльності можна визначити ту чисельність групи, при якій досягається найбільш висока ефективність. Цю чисельність прийнято називати оптимальною. Ефективність виявляється нижчою і в тому випадку, коли чисельність менше, і в тому, коли вона більше оптимальною. Але справа, звичайно, не просто в самій по собі чисельності групи, важливо те, як вона організована, тобто як розділені функції людей, що входять до групи, і як ці люди пов'язані один з одним.
Залежно від конкретних завдань можливі різні варіанти функціональної організації групи: "ланцюг", "зірка", "коло", "сітка" (повна і неповна)
Повна комунікативна структура ("сітка") забезпечує вільне спілкування між членами групи.
Структура типу "зірка" характерна для груп, що працюють в умовах жорсткого керівництва, виконання управлінських функцій тільки самим керівником, а типу "ланцюг" і "коло" - виникають за конвеєрної праці.
При цьому нескладні
завдання краще вирішує група
з комунікаціями
Застосування різних систем комунікацій сприяє поширенню інформації від одних членів групи до інших і забезпечує ефективність виконання завдань. Для цих систем характерні різні форми спілкування: дискусія, консиліум, конструктивне сперечання, консультування.
Аналізуючи групову діяльність, важливо перш за все оцінити інформаційні зв'язки її учасників: хто і з ким має інформаційний зв'язок, чи є вона односторонньої або двосторонньої, як часто в ході виконання завдання члени групи обмінюються інформацією. Зрозуміло, що чим більше група, тим більше можливостей інформаційних зв'язків, а значить, і типів організаційних структур. Але реалізація цих можливостей залежить від конкретних завдань, що вирішуються групою. Якщо завдання порівняно проста і її вирішення не потребує переробки великих обсягів інформації, а також складних алгоритмів діяльності, то потенційні зв'язки використовуються лише частково. Навпаки, більш повне їх використання знижує швидкість виконання завдання і підвищує ймовірність виникнення помилок.
В цьому випадку найбільш ефективна група централізованого типу зірка.
При вирішенні завдань, що вимагають переробки великих обсягів інформації і складних алгоритмів діяльності, більш ефективними є групи, організовані за типом сітка повної чи неповної.
Зі сказаного ясно, що для забезпечення високої ефективності й надійності групової діяльності важливо при її організації правильно визначити величину групи, її організаційну структуру і характер інформаційних зв'язків.
Виходячи з цього, вирішується питання про вибір технічних засобів комунікації.
Ефективне протікання групової діяльності залежить також від правильного розподілу обов'язків усередині групи. Це проявляється в наданні кожному оператору такого положення в групі, яке найбільш повно відповідає обраному їм типу комунікативної поведінки. В соціальній психології розрізняють чотири типи поведінки при вирішенні групових завдань лідер, підпорядкований, відособлений, співпрацюючий.
У лідера яскраво виражена орієнтування на владу в групі. Представники цього типу поведінки можуть успішно вирішувати групові завдання за умови підпорядкування cобі інших членів групи.
Підпорядкований - це людина з яскраво вираженим орієнтуванням на добровільне підпорядкування. Особи такого типу поведінки найбільш успішно вирішують чисто виконавські завдання.
Відособлений - це тип поведінки з яскраво вираженою індивідуалістичними орієнтуваннями. Особи такого типу найбільш успішно вирішують задачі за умови відносної ізоляції від групи на самоті.
Особи співпрацюючого типу постійного прагнуть до спільного з іншими вирішення завдання і слідують за ними в разі розумних рішень. Така діяльність найбільш прийнятна для декількох операторів одного рівня управління, які вирішують одне спільне завдання.
Для діагностики названих типів комунікативної поведінки та віднесення даного оператора до того чи іншого типу можна скористатися наступним прийомом.
Для кожної пари операторів експериментально визначається групова продуктивність, що дорівнює кількості операцій, виконаних оператором спільно з оператором в одиницю часу. На підставі отриманих оцінок розраховують для кожного оператора його середню групову продуктивність r. і дисперсію а.
Характеристика ефективності групової діяльності для кожного оператора може бути представлена у вигляді двомірного вектора.
Геометрична інтерпретація різних типів комунікативної поведінки операторів мають велику групову продуктивність вища за середню і велику її дисперсію. Ці оператори добре підлаштовуються до роботи партнерів, і їх можна інтерпретувати як співпрацюючий тип.
Друга група включає операторів, що мають більшу продуктивність і малу дисперсію. Ці оператори підпорядковують собі партнерів, їх можна вважати лідерами.
В третю групу входять оператори з малою продуктивністю і малою дисперсією. Вони однаково погано співпрацюють з усіма, тому їх можна розглядати як відособлений тип.
І нарешті, для четвертої групи характерна мала продуктивність, але більша дисперсія. Таких операторів можна розглядати в якості підпорядкованих.
Для реалізації розглянутого підходу розроблено спеціальний пристрій, за допомогою якого можна виявити для кожної людини тип його комунікативної поведінки і відповідно до цього надати йому місце у груповій діяльності
Ефективність групової діяльності залежить, крім усього іншого, і від сумісності операторів. Дід нею розуміється такий прояв тих чи інших властивостей окремих операторів, від яких залежить успішне виконання групової діяльності. Проблема сумісності може розглядатися на різних рівнях: фізіологічному, психофізіологічному, соціально - психологічному та ін. Сумісність конкретної групи операторів визначається характером виконуваної нею діяльності. При цьому різні види діяльності вимагають сумісності з різних властивостями: одні за фізичними наприклад фізична сила, інші з психофізіологічних рухливість нервових процесів і т.п. треті за емоційно - вольовий рівень емоційної стійкості і ін., четверті за соціально - психологічним наприклад, такі риси характеру, як товариськість чуйність і т.д.
Різні види діяльності висувають різні вимоги і до сукупності властивостей, що обумовлюють сумісність. В одних випадках потрібно сумісність по деякому обмеженому числу властивостей, в інших по більш значної їх сукупності. Останнє особливо важливо для груп, що працюють в умовах відносної ізоляції.
Необхідно зазначити, що сумісність характеризує не окремих індивідів, а їх групу і має множинні прояви. Люди, що входять в одну і ту ж групу, в одних відносинах і в одних видах діяльності можуть виявитися сумісними, в інших несумісними. Важливо відзначити також, що поняття сумісності не завжди означає подобу тих чи інших властивостей.
деякі види групової діяльності вимагають не подібність, а, навпаки, відмінностей між людьми доповнення властивостей одного властивостями іншого.
Протилежним розглянутому є поняття психологічної несумісності. Для групи операторів психологічна несумісність це не тільки відмінність ціннісних установок, відсутність дружніх зв'язків, неповага чи неприязнь людей один до одного. До цього потрібно додати ще нездатність в критичних ситуаціях зрозуміти один одного, несинхронність психомоторних реакцій, відмінності в увазі, мисленні та інші вроджені і набуті властивості особистості, які перешкоджають спільній діяльності. При цих обставинах швидше виникають конфліктні ситуації, що знижує ефективність групової діяльності. Підтвердженням цього є приклад. Було проведено спостереження за діями двох льотчиків, один з яких командир був більш повільним, з дещо уповільненою реакцією, тоді як його помічник був швидшим і рішучою людиною. В умовах аварійної обстановки виникла конфліктна ситуація у зв'язку з втручанням молодшого за посадою в управління літаком і спробою нав'язати свою лінію поведінки. В наслідок цього аварійна ситуація була ліквідована далеко не кращим чином.
На ефективність групової діяльності певний вплив має можливість спілкування зокрема, мовного операторів в процесі виконання спільної роботи.
Інформування операторів про взаємні дії підвищує у них почуття впевненості, знижує емоційну напруженість. Особливо це важливо в тих випадках, коли групова діяльність носить опосередкований характер.
Мовне спілкування виконує в груповий діяльності інформаційне постачання необхідною інформацією, регулює вплив на стратегію вирішення груповий завдання та ефективне зміна емоційного стану операторів функції.
Спілкування зазвичай посилюється на початку виконання завдання, коли відбувається загальне узгодження взаємних дій; при ускладненні завдання, наприклад, при переході від психомоторного взаємодії до розумового, інтелектуальному, при збільшенні кількості операторів в групі. На початковій фазі взаємодії на початку виконання завдання мовне спілкування виконує функції обміну робочими гіпотезами та загальної координації взаємодії. Залежність ефективності групової діяльності від інтенсивності спілкування носить зазвичай криволінійний характер як дуже висока, так і дуже низька мовна активність не сприяють підвищенню ефективності групової роботи. В першому випадку посилене мовне спілкування створює додаткові перешкоди в роботі і відображає слабку узгодженість дій операторів, у другому випадку недостатність обміну інформацією та регулятивних впливів викликає періодичні неузгодженості в роботі. Ці результати були отримані при вирішенні операторами групового психомоторного завдання в умовах опосередкованого взаємодії.
Психологічні проблеми оптимальної організації діяльності операторів також обумовлені необхідністю створення колективної багатопланової концептуальної моделі реальної обстановки. Особливе значення при цьому набуває вплив на ефективність спільної діяльності різних інформаційних факторів. До їх числа можна віднести розподіл інформації між операторами, організацію засобів обміну інформацією між ними, визначення форм представлення даних про спільно розв'язуваної задачі. При взаємодії операторів в ієрархічних АСУ можуть використовуватися згорнуті і розгорнуті форми координаційних дій. Перші з них мають місце при вирішенні заздалегідь відомих задач управління в умовах порівняно невеликий за величиною інтенсивності потоку таких завдань. Згорнуті дії здійснюються при невеликому алфавіті вхідних сигналів, простих способах їх декодування, одномоментної оцінки має місце виробничої ситуації, обмеженому числі заздалегідь відомих варіантів виконавчих дій. При виникненні проблемної ситуації або не врахованих заздалегідь завдань оператори змушені переходити до розгорнутої форми координаційних дій. Вона характеризується покроковим, багаторазовим, дискретним виконанням послідовності певних дій, пов'язаних між собою логічними зв'язками. При цьому виконуються дії можуть бути взаємно переплетені у різних операторів. В цих умовах ефективність групової діяльності в значній мірі визначається здатністю операторів до адекватного відображення діяльності оточуючих, до правильного взаєморозуміння в умовах вирішення спільної задачі.
Для підвищення ефективності групової діяльності велике значення має застосування рефлексивних моделей діяльності оператора як інформаційних, так і виконавчих. Сутність таких моделей полягає в тому, що вони являють собою відображення як власних образів реальної обстановки і необхідних дій, так і аналогічних образів взаємодіючих операторів.
Побудова інформаційних моделей має базуватися на принципі рефлексивного структурування інформації, сутність якого в даному випадку полягає в тому, що для забезпечення ефективної координації групової діяльності потрібне забезпечення можливостей оперативного змістовного поділу інформаційних потоків по їх приналежності до діяльності окремих операторів.
результати експериментального порівняння звичайних серій а і рефлексивних серій без інформаційних моделей при виконанні завдань, що відповідають типовим діям операторів в системі централізованого контролю та управління, наведені в табл.
1 показують, що переваги
точно так же рефлексивні виконавчі моделі дозволяють оператору взаімодействавать з відображенням управляючих дій, виконуваних іншими операторами.
реалізація рефлексивних моделей з метою підвищення ефективності групової діяльності операторів в асу стає можливою у зв'язку із застосуванням ЕВМ третього покоління.
інтегральною характеристикою ефективності взаємодії операторів є спрацьованість груп спрацьованість це ефект взаємодії людей, який дає максимально можливу успішно у спільній діяльності при малих енергетичних витратах на діяльність і взаємодія на фоні значної суб'єктивної задоволеності один одним і високої адекватності взаєморозуміння
таким чином, спрацьованість групи повинна оцінюватися по трьох компонентів: поведінковому, аффективному і когнітивному
за допомогою критеріїв, була проведена оцінка сорокарічних екіпажу літака ТУ - 134
як відомо, льотний екіпаж складається з фахівців, що виконують різні функції.
взаємодія між членами екіпажу носить як безпосередній, так і опосередкований характер.
- Групова згуртованість
- Груповий склад організації
- Груповые конфликты
- Группа
- Группа
- Группа 28 большевиков
- Группа "Nightwish"
- Грунтовки и шпатлевки
- Грунтовые воды
- Грунтовые воды
- Грунтовые воды
- Грунтовые воды
- Грунтовый (подземный) лед и многолетняя (вечная) мерзлота
- Грунты и их свойства. Разрыхляемость грунтов. Откосы
