Груповий склад організації

 

 

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

 

 

Кафедра МОТП

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Менеджмент і маркетинг”

 

 

 

 

 

 

 

                 Шифр - 0905

 

Студент VІ курсу зБМО-61 групи

напряму підготовки 6.050502 «Інженерна механіка»

 Глечик О.В.

 

Керівник проф., д.т.н. Яковенко В.Б.

 

 

 

 

 

 

 

                                                                        Київ-2014 рік

Зміст

 

 

1. ГРУПОВА ДИНАМІКА ТА КЕРІВНИЦТВО.

1. Групова динаміка.
2. Керівництво: влада і вплив.
3. Лідерство: стиль та ситуація.
4. Керування конфліктами, змінами і стресами.

2. МАРКЕТИНГОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ.
3. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ГРУПОВА ДИНАМІКА ТА КЕРІВНИЦТВО

 

 

1.1. Групова динаміка

 

Організація - це соціальна категорія і водночас засіб досягнення цілей. Це місце, де люди будують відносини, взаємодіють ресурси між собою та із зовнішнім середовищем. У кожній організації створюються групи формальні і неформальні, що частково об'єднують інтереси людей. Взаємодія між цими групами і керівництвом істотно впливає на успіх організації з груповою динамікою.

Група - це поєднання не менше ніж двох осіб, які взаємодіють між собою та впливають на зовнішнє середовише. Групи поділяються на формальні і неформальні (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Груповий склад організації

 

Формальні групи створюються за ініціативи керівництва організації. Існує три головних типи таких груп (рис. 1.2):

● група керівництва (командна);

● робочі групи (цільові);

● комітет.

Рис. 1.2. Формальні групи

 

Неформальні групи виникають стихійно, спонтанно, завдяки виникненню потреб.

Причини виникнення таких груп полягають у забезпеченні таких потреб особистостей:

▬  належність - емоційне відчуття потрібності наслідків праці для підтримки    соціальних контактів;

 

▬  допомога - можливість звернутися за нею до членів неформальної групи;

▬ захист - об'єднання людей підвищує силу їх протидії зовнішнім обста-винам;

▬ спілкування - доступ до неформального каналу поширення інформації - чуток;

▬  симпатія - інстинктивний потяг до людей, які виконують подібну роботу.

Комітети створюються для виконання консультативних функцій, прийняття не популярних рішень, обмеження влади.

Неформальні групи мають свої характеристики: соціальний контроль - здійснюється за членами неформальної групи згідно з виниклими в цих групах нормами. Інструмент контролю відчуження особи від неформальної організації - має сильний і ефективний вплив, особливо коли людина соціальне захищена від неформальної групи;

▬ опір змінам - потреба у запобіганні дій факторів, які впливають на існу-вання неформальної групи;

▬ генерація неформальних лідерів - осіб, які здатні забезпечити існування неформальної групи та досягнення її цілей.

Неформальні групи - середовише виникнення групових емоцій. Модель Хоманса визначає появу групових емоцій як слідство взаємовпливу при діяльності між членами спільноти.

 

Модель Хоманса (групові емоції)

 

 

Формальні і неформальні організації динамічно взаємодіють. Взаємодія між членами групи зумовлює виникнення приємних, конструктивних емоцій і навпаки, - протилежні, негативні, рушійні емоції. Спрямування цих емоцій впливає на ефективність діяльності членів групи. Групові емоції в свою чергу впливають на взаємодію групи з формальною групою і у подальшому на досягнення цілей організації.

Визначення існування неформальних груп та врахування їх впливу на організацію потрібні для раціонального управління.

Існує множина факторів, які впливають на ефективність роботи групи:

1) розмір - оптимальна кількість (3-9) чол.; наявність 5 чол, максимум взаємодії;

2) склад - можливості врахування різних поглядів членів групи; групові норми - система цінностей, які корегують діяльність групи, наприклад: гордість за організацію: досягнення цілей; прибутковість; колективна праця; планування; контроль; професійна підготовка кадрів; інновації або нововведення; відносини із замовником; захист гідності особи;

3) одностайність - групове єдиномислення (тяготіння до однієї думки);

4) колективність - розподіл статусу та ролі членів групи. Значення особи у групі поділяється на цільові ролі та підтримуючі ролі. Кожна група має життєво необхідну меншість і тривіальну більшість.

 

1.2. Керівництво: влада і вплив

 

Ще у 16 ст. Н. Макіавеллі написав працю про владу, де головною тезою було те, що влада і маніпулювання нею - це головні важелі управління державою. Поширена думка, що влада і керівна посада є найдієвішими засобами ефективного управління.

Разом з процесами обміну інформацією, прийняттям рішень, керівництво і лідерство входять до системи управління. Без ефективного керівництва головні функції управління, планування, організація, мотивація і контроль виконати неможливо.

Існує повне розмеження між поняттям керівництва і лідерства, ефективне управління потребує поєднання цих якостей у одній особі.

Керування - це потреба корегувати діяльяність окремих осіб для спрямування руху організації до спільної мети.

Лідерство - це здатність впливати на окремі особи і групи, спрямовуючи їх зусилля на досягнення мети.

Вплив - це можливість впливати на поведінку інших. Влада необхідна, але ще недостатня для управління. Нерідко виникають обставини, коли навіть в умовах чіткої визначеності повноважень неможливо спрямувати зусилля підлеглих, у такому разі набувають більшої ваги властивості лідерства.

Для визначення рівня впливу потрібно з'ясувати ступінь залежності, яка пов'язана з особистим відчуттям небезпеки та переляку (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Зв'язок впливу і залежності

 

Відношення між керівником і підлеглими встановлюється на підставі балансу, влади і залежності, керівники у певних обставинах майже повністю залежать від підлеглих (рис. 1.4), особливо це стосується талановитих осіб: вчених, митців, артистів, спортсменів.

Рис. 1.4. Форми влади і впливу

Для отримання влади слід контролювати потреби виконавців, що створює залежність і умови впливу.

За визначеннях А. Маслоу головні потреби такі: фізіологічні, захист, соціальні потреби поваги, самовиразу та захисту, творчості.

Модель впливу керівника на підлеглого (рис. 1

 

 

Рис. 1.5. Модель впливу керівника на поведінку підлеглих

 

Влада має такі форми:

● влада заснована на примушенні, вплив через страх обмеження задоволення потреб;

● влада, основана на винагороді (змога задоволення потреб), експертна влада (виконавець вірить, що влада має доступ до спеціальної інформації чи знань, вплив через свідому віру);

● еталонна влада (влада прикладу, підлеглому подобаються якості керівника і він наслідує його приклад, тобто вплив прикладом, харизмою);

● законна влада (підлеглий вірить, що керівник має право давати розпоряд-ження, в його обов'язок підкорятися, вплив за традицією);

Ознаки харизмічного лідера визначаються енергетичним обміном між керівником та підлеглим у різних галузях впливу.

Харизма - множина особистих якостей лідера: обмін енергією; впливова зовнішність, незалежність характеру; добрі риторичні якості, потреба у захопленні особистістю; впевненість. Для сучасного керування характерна ознака, за якої здібності виконавця поступово піднімаються до рівня здібностей керівника      (рис. 4.6). Завдяки цим обставинам виникає потреба у відвертому співробітництві керівника та виконавця.

Існують дві форми впливу, які можуть стимулювати до активного співробітництва: переконання та участь в управлінні.

 

 

 

 

Рис. 1.6. Рівні здібностей

 

Переконання - одна з ефективних засобів впливу і формування точки зору. На відміну від традиційних засобів влади переконання забезпечує зворотний зв'язок між керівником і підлеглим. Вплив засобом переконання має демократичніший відтінок, ніж авторитарний, характерний для традиційних засобів впливу. Ефективність впливу засобами переконання:

▬   точне визначення потреб слухача;

▬   розмову бажано починати з думки, яка приємна слухачеві;

▬ створення образу з великою довірою і надійністю; побажання трішки більшого, а ніж дійсно потрібно; орієнтування на інтерес слухача, а не на особистий; прагнення висловити свої аргументи останнім, бо остання інформація найвпливовіша.

Слабкою стороною впливу через переконання є повільний вплив, невизначеність.

Вплив засобами участі в управлінні базується на визначенні влади і здібностей виконавця. Керівник не переконує виконавця, а допомагає ("не заважає") виконавцю у досягненні спільної мети організації, наприклад, підвищення рівня прибутку, іміджу або впливу.

 

 

1.3. Лідерство: стиль та ситуація

 

Лідерство визначається як здібність виливу на осіб та групи людей для стимулювання до праці.

Особистісна теорія лідерства визначає множину якостей, які мінімально потрібні для здійснення лідерства: рівень інтелекту і знань, вражаюча зовнішність, чесність, здоровий глузд, ініціативність, соціальна та економічна освіта, високий рівень впевненості в собі. Численні дослідження свідчать про те, що в дійсності такої множини якостей не існує, завдяки цьому тезису виникла уява, що ефективність керівництва має ситуаційний характер.

Відповідно теоріям існує два підходи до лідерства: поведінковий і ситуаційний. Згідно з поведінковим підходом ефективністі лідерства визначається значною мірою його поведінкою у відносинах з підлеглими. Така поведінка характеризує стиль керівництва.

Сучасна теорія лідерства зумовила ситуаційний підхід,коли оптимальний стиль лідерської поведінки змінювався залежно від ситуації. Ця теорія зазначає, що

керівництво потребує адаптації поведінки до конкретної ситуації. Поведінковий підхід до лідерства. Стиль керівництва - це звична манера поведінки стосовно до підлеглих для здійснення впливу.

 

Автократичний лідер (керівник, зосереджений на роботі) належить до людей, які вважають, що підлеглі люди:

●  не люблять працювати;

●  уникають відповідальності, бажаючи щоб ним керували;

●  більш за все сподіваються на захист;

●  потребують примусу, контролю та загрози покарання.

 

Риси демократичного лідера (керівник зосереджений більше на людях) такі:

●  праця - натуральний природний процес;

● бере на себе всю відповідальність, вважає що виконавці здатні свідомо користуватися відповідальністю самоуправлінням і контролем;

●  залучає виконавців до глобальних цілей, використовує функціювинагороди;

●  здатний до творчості, вважає що інтелектуальний потенціал середньої людини використовується лише частково.

 

Ознаки ліберального лідера:

●  свобода підлеглих у визначенні цілей і контролю за роботою;

●  відповідальність на виконавцях;

●  невизначеність мотивацій;

●  повага до творчих досягнень і шана їм.

 

Стилі лідерства (рис. 1.7) визначають, у якій галузі більша здібність впливу керівника на роботу або на підлеглих людей.

 

 

Рис. 1. 7. Стилі керівництва і лідерства

 

У досліджені Лайкарта визначені чотири головних системи лідерства:

▬  експлуататорсько-авторитарна;

▬  доброзичливо-авторитарна;

▬  консультативно-демократична;

▬  психологічно-співчувальна.

 

Рис.1.8. Керівництво як послідовність впливу на задоволення і якість роботи

 

Між задоволенням і продуктивністю праці існують причині відносини         (рис. 1.8).

Ситуаційна модель керівництва Херсі, Бланшара базована на врахуванні "життєвого циклу", як здібності осіб і груп нести відповідальність за поведінку, прийняття рішень, прагнути досягнення цілі, здобуття освіти і досвіду.

Ситуаційний підхід до лідерства, відзначений у цій моделі, має яскравий коливальний образ. Таким чином, в умовах швидкої зміни ситуації, поведінка лідера має коливатись між переважним значенням: делегування, участі, продажу, наказу (рис. 1.9).

Рис. 1.9. Стилі керівництва і поведінка, ситуаційна модель Херсі і Бланшара

 

Ситуаційний підхід до лідерства виявляє декілька засобів підвищення ефектив-ності керівництва:

▬ переформування груп для досягнення психологічної сумісності з особистістю керівника;

▬ зміна: перопроектування задач;

▬ модифікація посадових повноважень.

Англійський термін managе має визначення:

●  управляти, завідувати;

 

●  справлятися, вміти користуватися, вихитровувати.

Термін mаnаger означає:

●  керівник, завідуючий, управляючий;

● хазяїн, отже, коротко menegment можна визначити як вдале організаційне управліньня або хазяйнування.

Ситуаційний підхід у лідерстві вміщує наприклад багатозначність визначення поширених термінів mаnаgеment та manager:

1) Mаnаgеment:

●  управління, керівництво, організація, координація;

●  адміністрація, дирекція.

2) Manager:

●  керівник, керуючий директор, управитель;

●  відповідальний завідуючий, адміністратор;

●  спеціаліст з вирішення проблем, або програмування систем управління.

 

 

 

 

 

1.4. Керування конфліктами, змінами і стресами

 

Діяльність організації пов'язана з відносинами між людьми. Ці відносини не завжди гармонійні і збалансовані. Якщо з'являються протилежні інтереси, то відносини трансформуються у конфлікт.

Конфлікт - це такий стан відносин, коли відсутня або навіть неможлива згода між сторонами. Конфлікти можуть бути функціональними і дисфункціональними, вести до підвищення або зниження групового співробітництва і таким чином вести до зниження особистого задоволення і ефективності організації. Вплив конфлікту залежить від того наскільки він керований.

Внутрішній або особистий конфлікт пов'язаний з протиріччями між вимогами обставин і бажанням особистості (рис. 4.11).

 

 

 

 

 

 

Рис.1.11 .. Типи конфліктів

 

Міжособистісний конфлікт виникає в організації у зв'язку з боротьбою керівників, груп за розподіл ресурсів, робочої сили, фінансування, затвердження спільних проектних рішень. Конфлікти також виникають на підставі психічної несумісності, протилежних рис характеру особистостей.

Міжгруповии конфлікт виникає на підставі розподілу інтересів формальних і неформальних груп, між лінійними і штабними керівниками. Поширений також конфлікт між виробництвами, орієнтованими на зменшення затрат, і маркетингом - збутом, орієнтованим на покупця.

Конфлікт між особистістю і організацією виникає при неповному збігу цілей особистості і організації (рис. 1.12).

 

Рис. 1.12. Модель процесу конфлікту

 

Конфлікти виникають на підставі різних причин: розподіл ресурсів; взаємозалежність задач, різниця в цілях; різниця у манері поведінки і життєвому досвіді; незадовільні комунікації.

Управління конфліктною ситуацією. Існують два види керування конфліктною ситуацією: структурні та міжособистісні.

В основу структурних методів покладено:

● роз'яснення вимог до роботи;

впровадження координаційних та інтеграційних механізмів;

● загальноорганізаційні, комплексні цілі;

● поліпшення структури системи винагород;

● міжособистісні методи подолання конфліктів;

● уникнення, свідомій вихід з конфліктних обставин;

● згладжування, поведінка, спрямована на запобігання виникнення конфлікт них ситуацій;

● примушення, стиль спрямування, що примушує прийняти певну точку зору будь-якою ціною. Ознака авторитетного стилю керівництва;

● компроміс, часткове прийняття точки зору іншої сторони, вирішення пробле-ми, максимальний всебічний аналіз проблеми, пошук умов, обставин, що взаємно влаштовуються, обмін, торгівля, використання рольових функцій.

 

 

Конфлікти між особистостями вирішують за схемою рис. 4.13. Методика вирішення конфлікту засобом вирішення проблем: визначити проблему не в категоріях рішень, а в категоріях цілей: коли проблема визначена, потрібно знайти рішення, які влаштовують обидві сторони; створити атмосферу довіри, підвищуючи взаємний вплив і обмін інформацією, уникаючи антипатію, гнів та погрози.

 

4.13. Стилі вирішення  конфліктів між особистостями

Оперативний відгук організації на зміну обставин потребує управління змінами з уникненням конфликтних ситуацій. Відповідна послідовність дій вміщує: тиск і потребу змін, посередництво та переорієнтацію уваги, діагностику і пошук, виявлен-ня нових рішень, експеремент, аргументовану  мотивацію змін, згоду.

Стрес - стан особи з фізіологічним і психолочним перенавантаженням, що ведуть до зниження працездатності, можливості приймати рішення.

Теорія стресу розроблена  Г. Сельє. Стрес - це неспецифічний відгук организму на будь-яку пред'явлену до нього вимогу. Теоретична модель взаємодії між стресом і життєвим досвідом запропонована Л. Леві (рис. 4.14).

 

 

 

 

 

 

                                 

 

Рис. 4.14 Визначення стресу досвідом

 

Стресу неможливо і недоцільно запобігати тому, що повна свобода від стресу і смерть. Стреси пов'язані з організаційними та особистими факторами.

Організаційні фактори: робочі перенавантаження, конфлікт обов'язків або протилежні вимоги, незацікавленість роботою. Особисті фактори (стреси), пов'я-зані з життєвими негараздами.

Управління стресовими ситуаціями містить такі дії:

● чітке визначення пріорітетів і тривалості виконання завдань (насамперед головне), гармонійні стосунки з керівництвом;

● контроль і запобігання невизнначеності ситуації, збудження зацікавленості до праці, відпочинок, непереодична зміна робти і обставин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. МАРКЕТИНГОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ

 

 

Маркетингове середовище - це множина активних впливів які діють за межами фірми і заважають підтримувати відносини із цільовими клієнтами.

Маркетингове середовище зручно поділяти на мікросередовище і макросередовище.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.1 Маркетингове мікро- і макросередовище

 

Маркетингова діяльність зв'язана із внутрішнім середовищем фірми, її потрібно ураховувати при організації діяльності маркетингових служб.

Постачальники - це фірми та окремі особи, які забезпечують компанію матеріальними ресурсами, що потрібні для виробництва конкретних товарів та послуг.

Маркетингові посередники - це фірми, які допомагають компанії у розповсюдженні, збуті і просуванні товарів серед клієнтів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.2. Мікросередовища організації

 

Вони складаються з торгівельних посередників, фірми фахівців з організації руху товарів, агенції по наданню маркетингових послуг, кредитно-фінансові заклади.

Торгівельні посередники допомагають відшукувати клієнтів і продавати товари. Прикладом торгівельних посередників стосовно вітчизняного ринку є розгалужена мережа кіосків, що працюють цілодобово.

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.3. Функції торгівельних посередників

 

Фірми-фахівці з руху товарів керують накопиченням запасів товарів і просуванням їх у місця призначення, це склади і засоби транспортування. 

Агенції по наданню маркетингових послуг – це організації які здійснюють маркетингові дослідження, рекламні агенції, організації засобів реклами та фірми консультанти по маркетингу.

Кредитно-фінансові заклади - це банки, кредитні компанії, страхові компанії та інші організації які допомагають у фінансуванні та страхуванні ризиків.

Клієнтура складає клієнтурні ринки різних видів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.4. Типи клієнтурних ринків

Конкуренти - це ті фірми які одночасно діють на ринку і впливають на вибір споживачів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.5. Чотири головні типи конкурентів

 

Типи конкурентів розташовуються у послідовності прийняття рішення споживачем, ця послідовність не завжди така, часто вона організується зворотнім шляхом з довіри до марки.

Контактна аудиторія - це множина людей яка зацікавлена діяльністю фірми, та здатна впливати на цілі організації. Загальні властивості контактної аудиторії: благотворна, бажана і небажана. Існують слідуючі типи контактних аудиторій:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.6. Контактні аудиторії фірми

 

Вплив макросередовища на діяльність фірми здійснюється опосередковано, залежить від демографії, економіки, природних, наукових, політичних і культурних факторів.

Демографічне середовище визначає якість і кількість споживачів, чисельність, щільність і динаміку зростання населення (зростання народонаселення, зниження народжуваності, старіння населення, зміну родинного стану, міграції, село, місто, країна, зростання освітнього рівня).

Економічне середовище. Окрім самих людей для ринку важлива їх купівельна спроможність, рівень доходів, цін, заощаджень, надання кредитів. Економічне становище визначається розподілом витрат.

 

Рис. 4.7. Розподіл витрат за змістом

 

Природне середовище. Індустріальна діяльність суттєво впливає на стан природного середовища. Це стосується дефіциту сировини, дорога енергія, зростання забруднення довколишнього середовища, впливу державного регулювання.

Науково-технічне середовище. Суттєве прискорення розвитку науки пропонує появу великої кількості нових товарів: (автомобіль, телевізор, магнітофон, комп'ютер). Ці товари суттєво розширюють можливості транспорту, комунікацій, стають джерелом нових потреб. Стрімко зростають вимоги до фінансування досліджень, впровадженню нових розробок, та державний контроль за якістю і споживацькою безпекою товарів.

Політичне середовище. Законодавство по регулюванню підприємницької діяльності, контроль за виконанням законів.

Культурне середовище. Дотримання первинних традиційних культурних цінностей, повага до інших культур. Часові зміни вторинних культурних цінностей: відношення до себе, взаємодія, відношення до освіти, суспільства, природи, світу.

 

Найкращі вузи світу.

 

Британія. Найкращий університет світу №2: Лондонська школа економіки.

Гордістю школи є Британська бібліотека економічних і політичних наук. В її колекції понад п'ять мільйонів різних видань з економіки. При школі є студентська рада — туди можна звернутися за допомогою з будь-якого питання. Веселощі студентів залежать від приналежності до різних спільнот. Наприклад, італійське співтовариство вечеряє тільки у вишуканих піцеріях. Товариство кіноманів видає власну газету з рецензіями на фільми. Товариство любителів танців влаштовують запальні дискотеки. Більшість студентів вважають за краще жити у гуртожитку, адже Лондонська школа економіки займає кілька сучасних будівель і розташована в центральній частині столиці Великобританії.

Вступ. У Лондонській школі економіки навчаються 75% іноземних студентів, у їхньому числі є і півтора десятка українців. Тут діє традиційна політика обміну студентів вишів зі всього світу. Для іноземних студентів при Лондонській школі відкриті річні курси мовної підготовки. Для вступу в школу є три шляхи: закінчити A- Level, пройти програму міжнародного бакалаврату (IB) або відучитися на курсі для підготовки іноземних студентів в університетах Великобританії (Foundation).

Франція. Найкращий університет світу №3: Сорбонна.

Одна з переваг Сорбонни — демократична обстанова і гнучкий розклад, який дозволяє студентам поєднувати навчання і підробіток. Тут найбільш популярні спеціальності — це економіка і право. На факультетах літератури, іноземних мов та історії конкурс менший. На початку навчального року аудиторії забиті настільки, що деяким студентам доводиться сидіти на підлозі. Основний відсів учнів відбувається після літньої сесії. Місцеві студенти до вибору спеціальності ставляться просто, вони завжди можуть перевестися на інший факультет. У Сорбонні в 2001 році з'явився конкурс «професійного написання листів». Однак, коли стали переважати електронні пошти, соціальні мережі та SMS, багато хто почав забувати, як пишуться справжні листи.

Вступ. Щоб почати навчання в Сорбонні, спочатку потрібно успішно вступити в український виш і кілька років відучитися. Серед обов'язкових документів під час вступу — довідка з вишу із зазначенням спеціальності, пройдених предметів, оцінок і кількості годин французькою мовою. Абітурієнти можуть подавати документи до 31 січня поточного року.