Характеристика санкцій Міністерства економіки до суб єктів ЗЕД

     ВСТУП

     Інститут юридичної відповідальності є невід’ємною складовою у правовій системі кожної країні, відіграє у зовнішньоекономічній діяльності (далі – ЗЕД) значну роль. Слід зазначити, що система норм, які встановлюють відповідальність суб’єктів ЗЕД, не відповідає сучасним умовам правової держави та потребує вдосконалення. Прогалини і протиріччя законодавства,

     що  регулює зовнішньоекономічну діяльність, створюють несприятливі умови   для здійснення господарюючими суб’єктами своєї діяльності належним чином і дозволяють уникати відповідальності. Відсутність єдиного правового регулювання робить експортні операції в зовнішньоекономічній діяльності ризикованими, законодавчо незахищеними, у деяких випадках неприбутковими і невигідними, оскільки вітчизняний суб’єкт господарювання за чинним законодавством несе відповідальність перед державою не тільки за свої дії, а ще й за правопорушення, які здійснює його іноземний контрагент. І, навпаки, іноді наявність прогалин і недоліків законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, дає змогу суб’єктам ЗЕД – експортерам уникати накладання санкцій при здійсненні правопорушень у цій сфері. Господарське законодавство, що регулює ЗЕД, потребує вдосконалення не тільки заради виявлення правопорушень у цій сфері та притягнення до відповідальності відповідних суб’єктів господарювання, але й для попередження таких правопорушень..

     Питання притягнення до відповідальності суб’єктів ЗЕД за правопорушення при здійсненні експортних операцій недостатньо вивчені, про що свідчить аналіз судової практики, а також останні дослідження.

     Правова регламентація притягнення до відповідальності суб’єктів ЗЕД при зовнішньоекономічних операціях певним чином залежить від здійснення державою своєї регуляторної політики, яку необхідно дослідити. В науковій літературі немає єдиної думки з приводу визначення видів відповідальності суб’єктів господарювання за правопорушення у сфері ЗЕД. Питанням притягнення до відповідальності за порушення законодавства, що регулює ЗЕД, присвячені роботи багатьох авторів, які неодноразово намагалися визначити види такої відповідальності. Особливості господарської відповідальності за порушення законодавства суб’єктами ЗЕД аналізували А. Шпомер, Н. Шевченко, Н. Ненюк, В. Мілаш, Т. Шаталова; відповідальність суб’єктів господарювання за зовнішньоекономічним договором (контрактом) досліджували Д. Минюк, В. Луць, В. Марченко, Д. Шаповалов, С. Бервено, О. Беляневич; особливості притягнення до відповідальності суб’єктів ЗЕД згідно із адміністративним і кримінальним законодавством визначали Д. Лук’янець, Т. Корнєва, Е. Косяк, І. Катеринчук та ін.

     Метою даного реферату є характеристика видів економічних санкцій Міністерства економіки, до яких притягаються суб’єкти ЗЕД згідно із Господарським кодексом (далі – ГК) України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», пов’язаними з ними законами та зовнішньоекономічними контрактами.

1. ВИДИ  ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ  ГОСПОДАРЮВАННЯ У  ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

     Загальні  засади відповідальності суб’єктів ЗЕД визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 5957XII (далі – Закон про ЗЕД), ст. 33 якого називає форми та види відповідальності, серед яких зазначає майнову та кримінальну. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, непрямих збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. А до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення ст. 225 ГК України включає: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неотриманий прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

     Важливим  є те, що всі зазначені у ст. 225 ГК збитки, які підлягають відшкодуванню (прямі та побічні), застосовуються як майнові санкції. Тому з правової точки зору у Законі про ЗЕД правильно буде не перелічувати такі матеріальні збитки, а визначити їх одним терміном – «майнові санкції». Також порядок застосування інших майнових санкцій міститься у ст. 224 та ст. 230 ГК, який визначає їх як господарські санкції, що є правовим засобом відповідальності у сфері господарювання.

     Особливість усіх господарських санкцій полягає у тому, що вони є способом впливу держави або сторони за договором на регулювання економічних відносин у державі; засобом примусу держави або сторони за договором і застосовуються на основі закону, договору, рішення суду (хоч іноді передбачені законом способи покарання виконуються боржником добровільно); вони передбачають додаткові витрати матеріальних коштів господарюючого суб’єкта, який порушив господарські зобов’язання; застосовуються невідворотно лише у випадку, коли державний орган зобов’язаний застосувати відповідальність і не має права від цього відмовитись, що не стосується оперативно-господарських санкцій за договором. Таким чином, майнова відповідальність має місце, якщо застосування санкцій призводить до матеріальних витрат (наприклад, стягнення штрафів), які є обов’язковим засобом примусу суб’єкта ЗЕД державою згідно із законом.

     Якщо  такий захід міститися тільки у контракті, він вважається засобом впливу на сторону за договором і завжди спрямований на захист майнових прав контрагентів.

     Визначення  майнової відповідальності має значення при порушенні зовнішньоекономічного законодавства, але: по-перше, майнова відповідальність може застосовуватися за порушення будь-яких норм законодавства при здійсненні ЗЕД (господарського, адміністративного, фінансового, навіть кримінального тощо), оскільки відповідальністю вважається застосування до правопорушника встановлених законом або договором санкцій, внаслідок чого він зазнає майнових втрат; по-друге, майнова відповідальність застосовується у вигляді (формі) майнових санкцій, які у законодавстві вживаються як тотожні з «економічними». А за змістом економічною є господарсько-правова відповідальність;

     По-третє, немає такого виду відповідальності, як майнова за галузевими ознаками.

     Наведений аналіз санкцій, які можуть бути застосовані до суб’єкта ЗЕД як засіб відповідальності, дозволяє стверджувати, що ст. 33 Закону про ЗЕД містить посилання лише на одну форму відповідальності. Це не відповідає умовам повноти законодавчого регулювання відповідальності суб’єктів господарювання у ЗЕД, бо за характером спрямування санкції у зазначеній діяльності можуть бути не тільки майновими, а й організаційно-правовими (з огляду на застосування у ЗЕД оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій, які відповідно супроводжуються примусом з боку контрагента або держави). Необхідно визнати ще одну форму відповідальності у ЗЕД – організаційно-правову.

     Потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі. Загальним принципом цієї відповідальності є державна забезпеченість застосування передбачених законом майнових або інших господарських санкцій. Поєднання майнових та організаційно-правових форм відповідальності за правопорушення господарського законодавства суб’єктами ЗЕД є господарським видом відповідальності. Отже, для повноти правового регулювання замість «майнового» слід визначити  «господарсько-правову» форму відповідальності у ЗЕД.

     У Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються засади зовнішніх зносин, ЗЕД, митної справи (п. 9 ст. 92). Також виключно законами України (відповідно до п. 22 зазначеної норми) визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

     Відсутність у переліку, який наведено у п. 22 ст. 92 Конституції України, посилання на «господарсько-правову» відповідальність пояснюється тим, що цей вид юридичної відповідальності на час прийняття Конституції України знаходився в стадії емпіричного формування – розроблення та прийняття ряду нормативних актів, які визначають механізм господарювання, регулювання економіки та соціальної сфери, організації фінансово-бюджетної, кредитної та грошової систем України.

     Слід  зазначити, що притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності може відбуватися за неналежне виконання умов зовнішньоекономічного договору (контракту) або його невиконання взагалі, що призводить до накладення зазначених у ньому санкцій. Законом про ЗЕД передбачено, що суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах і формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами). Важливим є той факт, що ст. 36 Закону про ЗЕД передбачає, що зовнішньоекономічними договорами (контрактами) може визначатися порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї. Але цивільно-правова відповідальність серед видів відповідальності суб’єктів ЗЕД у ст. 33 наведеного Закону зазначена не була. 
 

2. Санкції Міністерства економіки до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

     Положення про порядок застосування до суб'єкті зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єкті господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Положення), визначає порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економіки України спеціальних санкцій (далі - санкції), передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності).

     Дія цього Положення поширюється  на всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності  та місця реєстрації.

     У сфері ЗЕД ст..37 ЗУ Про ЗЕД встановлено такі адміністративно-господарські санкції організаційно-правового характеру як тимчасове зупинення ЗЕД та застосування індивідуального режиму ліцензування, що об’єднуються терміном «спеціальні санкції». Розглянемо їх детальніше.

     2.1. Поняття спеціальних санкцій

     Спеціальні  санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством  економіки України до суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері  регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України  або за рішенням суду.

     Санкції застосовуються Міністерством економіки  України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

     Санкції можуть бути застосовані до суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності протягом трьох років з дня виявлення  порушення законодавства.

     Застосування  санкцій може бути оскаржено в  судовому порядку. Представництво інтересів  держави при розгляді таких судових  спорів забезпечується Міністерством  економіки України та державними органами, які внесли подання про  застосування санкцій.

     Оскарження  застосування санкцій у судовому порядку до винесення судом відповідного рішення по суті справи не зупиняє  їх дію.

     Українські  суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких, у встановленому порядку, застосована спеціальна санкція - індивідуальний режим ліцензування чи тимчасове  зупинення зовнішньоекономічної діяльності, не мають права укладати угоди  доручення, комісії, агентські, про  спільну діяльність та співробітництво, консигнації, дилерські, дистриб'юторські, оренди, найму, лізингу, зберігання та інші угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами або на користь інших осіб за дорученням чи передачу майна у строкове користування з метою проведення зовнішньоекономічної діяльності.

     Українські  суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не мають права укладати з іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких, у встановленому порядку, застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування чи тимчасове  зупинення зовнішньоекономічної діяльності, угоди доручення, комісії, агентські, про спільну діяльність та співробітництво, консигнації, дилерські, дистриб'юторські, оренди, найму, лізингу, зберігання та інші угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами чи на користь інших осіб за дорученням або передачу майна  у строкове користування з метою  проведення зовнішньоекономічної діяльності в Україні чи з товарами українського походження.

     Дія спеціальних санкцій - тимчасового  зупинення зовнішньоекономічної діяльності та індивідуального режиму ліцензування, що застосовуються до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, поширюється на всі види зовнішньоекономічної діяльності, зазначені  у статті 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", операції за якими здійснюються українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності.

     Окремою зовнішньоекономічною операцією є  комплекс дій українського суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та іноземного суб'єкта господарської діяльності, що підпадає під визначення одного із видів зовнішньоекономічної діяльності, передбачених статтею 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", та включає в себе закінчену разову передачу товару (виконання робіт, надання послуг) та закінчені розрахунки (грошові, товарні та в інших формах) за цю разову конкретну передачу товару (виконання робіт, надання послуг).

     2.2. Індивідуальний режим  ліцензування

     Індивідуальний  режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності та іноземних  суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством  економіки України індивідуального  ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в статті 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

     2.2 З метою контролю за зовнішньоекономічною  діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності, що допустили порушення  у цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається  Міністерством економіки України  чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія  є підставою для здійснення  зовнішньоекономічних операцій  суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності, до яких застосовано  санкції. Оформляється разова (індивідуальна)  ліцензія у порядку, визначеному  Міністерством економіки України.

     2.3 Індивідуальний режим ліцензування  діє до моменту усунення порушень  законодавства України або застосування  практичних заходів, що гарантують  виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економіки України. 

     2.3. Тимчасове зупинення  зовнішньоекономічної  діяльності

     Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності щодо українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів  господарської діяльності означає  позбавлення права займатися  всіма видами зовнішньоекономічної діяльності, передбаченими статтею 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", за винятком:

     завершення  розрахунків за зовнішньоекономічними  операціями, при яких з боку українських  суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності були перераховані кошти до застосування цієї санкції;

     завершення  розрахунків за зовнішньоекономічними  операціями за продукцію, що була відправлена  за межі України українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або  відправлена в Україну іноземними суб'єктами господарської діяльності до застосування цієї санкції.

     Для завершення таких операцій українському суб'єктові зовнішньоекономічної діяльності слід у встановленому порядку  отримати разову (індивідуальну) ліцензію Міністерства економіки України.

     Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення Міністерством економіки України. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності переводяться Міністерством економіки України на індивідуальний режим ліцензування.

     Подовження  дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду. 

     3. Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економіки України спеціальних санкцій

     Опрацювання подань щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення  дії) санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності від органів державної  податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання  ринків фінансових послуг, Національного  банку України покладено на відділ контролю за зовнішньоекономічною діяльністю департаменту зовнішньоекономічної політики та відділ правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економіки України.

     Подання щодо застосування спеціальних санкцій  до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію:

     найменування  та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів  господарювання мовою країни їхнього  місцезнаходження), найменування та реквізити  контрагента, при виконанні контракту  з яким порушено законодавство;

     відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства  України, іншу доцільну інформацію.

     У поданні повинна міститись пропозиція щодо виду санкції, яку пропонується застосувати.

     Якщо  в отриманих поданнях зазначену  інформацію повністю не відображено  та відсутня в них інформація не перебуває в розпорядженні Міністерства економіки України, то Міністерство економіки України робить запит  до ініціатора подання або до інших  органів державного управління та валютного  контролю, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, щодо яких є подання  про застосування спеціальних санкцій, щодо уточнення інформації про суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності.

     Відповідальність  за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення  дії) санкцій, на підставі яких видаються  відповідні накази Міністерства економіки  України, несе ініціатор подання  у порядку, передбаченому законом.

     У разі наявності в Міністерстві інших  матеріалів (інформації) щодо діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких пропонується застосувати (скасувати, змінити вид, призупинити дію) санкції, то ці матеріали долучаються до матеріалів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) санкцій і розглядаються разом з поданням при прийнятті остаточного рішення.

     Відділом  контролю за зовнішньоекономічною діяльністю для додаткового вивчення діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності можуть залучатися фахівці та використовуватися  матеріали інших структурних  підрозділів Міністерства, Ради міністрів  Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських  державних адміністрацій (за згодою).

     Після опрацювання всіх документів (інформації) відділом контролю за зовнішньоекономічною діяльністю готується проект наказу, який вноситься на розгляд Міністру чи іншій уповноваженій ним посадовій  особі Міністерства економіки України, у встановленому порядку.

     Застосуванню  санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може передувати офіційне попередження з боку Міністерства економіки  України про можливість застосування до них санкцій.

     Про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видається наказ Міністерства економіки України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.

     Відповідні  накази Міністерства економіки України  видаються у разі скасування, зміни  виду, тимчасового зупинення дії  санкцій, застосованих до суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності.

     При застосуванні тимчасового зупинення  зовнішньоекономічної діяльності відділ контролю за зовнішньоекономічною діяльністю за 40 днів до закінчення терміну його дії надсилає до ініціатора подання  застосування такої санкції запит щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

     На  підставі отриманих матеріалів (у  разі, якщо допущені порушення законодавства  України не усунуто й виникає  доцільність подовження дії тимчасового  зупинення зовнішньоекономічної діяльності) відділ контролю за зовнішньоекономічною діяльністю разом із відділом правового  забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та/або відділом правового захисту  інтересів Міністерства в судових  та інших органах готують відповідну позовну заяву до суду.

     З метою забезпечення позову Міністерство економіки України може робити клопотання щодо подовження дії тимчасового  зупинення зовнішньоекономічної діяльності на період розгляду справи.

     У разі, якщо судом дане клопотання буде незадоволено, а також якщо інформація на запит Міністерства економіки  України щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності від ініціатора подання  застосування санкції не надійде  в термін за 10 днів до закінчення його дії або надійде з пропозицією  щодо недоцільності подовження дії  тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, Міністерством економіки  України видається наказ про  зміну виду спеціальних санкцій, яким скасовується дія тимчасового  зупинення зовнішньоекономічної діяльності та одночасно застосовується індивідуальний режим ліцензування.

     При цьому термін дії тимчасового  зупинення зовнішньоекономічної діяльності не повинен перевищувати трьох місяців  з дати винесення Міністерством  економіки України відповідного рішення про його застосування.

     Наказ Міністерства економіки України  щодо застосування (скасування, зміни  виду, тимчасового зупинення дії) санкцій у триденний термін доводиться до відома:

     органу, який увійшов з поданням;

     Державної податкової адміністрації України;

     Державної митної служби України;

     Національного банку України;

     відповідного  республіканського органу Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів  обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій  за місцем реєстрації українського суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, які  доводять їх до українських суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності.

     З метою інформування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності інформація щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового  зупинення дії) санкцій до українських  суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської  діяльності розміщується на офіційному ВЕБ-сайті Міністерства економіки України за адресою: http // www.me.gov.ua в мережі інтернет.

     Відділ  контролю за зовнішньоекономічною діяльністю забезпечує функціонування інформаційної  бази даних щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення  дії) санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

     Якщо  суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської  діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства  України або вжито практичні  заходи, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти Міністерству економіки України матеріали про їх скасування (зміна виду, тимчасове зупинення).

     Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції, мають  право подавати до Міністерства економіки  України матеріали, що підтверджують  вжиті ними заходи до приведення зовнішньоекономічної та пов'язаної з нею господарської  діяльності у відповідність до норм чинного законодавства, та виходити до Міністерства економіки України  з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасового зупинення) дії санкцій.