Харчування дітей

Зміст:

Вступ……………………………………………………….…….....3

Розділ І. Харчування новонароджених дітей………….………4

1.1. Природне  вигодовування…………………………….…..…5

1.2. Значення  годування грудьми для здоров’я  дитини і матері……………………………………………………………..….…..7

1.3. Перше годування  новонароджених………………......…....8

1.4. Режим вигодовування…………………………….……........9

    1.4.1. Визначення потреби в їжі…………………………......10

1.5. Правила і техніка годування грудним молоком…...…...11

Розділ ІІ. Харчування дітей першого року життя…………..12

2.1. Догодовування, змішане та штучне вигодовування. Корекція харчування дитини…………………………………...…...12

2.2. Фруктові, ягідні, овочеві соки і пюре в харчуванні дитини………………………………………………………………......13

2.4. Підгодовування дитини…………………..………….….....14

Розділ ІІІ. Харчування дітей раннього віку (від 1 до 3 років) та дошкільного віку ( 3-6 років)…………………………...………...17

Висновок ...…………………………………………………….…19

Перелік використаної літератури…………………….....…….20

Вступ

Продукти харчування в організмі дитини виконують як будівельну, так і енергетичну функції. В процесі перетравлення складні складові частини їжі розщеплюються і крізь стінки кишечника всмоктуються в кров, кров постачає живлення всім клітинам організму.

По мірі зростання і розвитку дитини потреба у поживних речовинах зростає. Разом з тим організм маленьких дітей може засвоїти далеко не будь-яку їжу. Їжа дитини за своєю кількістю і якості має відповідати особливостям травного тракту, задовольняти її потребу в поживних речовинах ті енергії (містити в достатній кількості потрібні дитині білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, воду і вітаміни)

Важливу роль у фізичному розвитку і профілактиці захворювань дітей  відіграє раціональне харчування, яке базується не тільки на науково обґрунтованому вживані молочних, м’ясних, рибних та інших продуктів, але і на обов’язковому використанні овочів, фруктів і ягід в харчуванні організму, що росте.

Раціональне харчування дітей будується  з урахуванням загальних фізіологічних  і гігієнічних вимог до їжі. Кількісне  і якісне харчування дітей відрізняється від потреб дорослих, що пов’язане з анатомо-фізіологічними особливостями організму, що росте. Правильно побудоване харчування має велике значення для нормального фізичного і нервово-психологічного розвитку дітей, підвищує працездатність і успішність, витривалість, стійкість до несприятливих впливів зовнішнього середовища, до інфекційних та інших захворювань.

Брак або надлишок їжі нерідко  слугує причиною захворювань шлунково-кишкового  тракту, порушення обміну речовин, надмірного збільшення маси тіла, навіть до розвитку ожиріння, або, навпаки, призводить до схуднення тощо. Дефекти в харчуванні не завжди одразу відбиваються на здоров’ї. Найчастіше вони виявляються пізніше, в процесі життєдіяльності, при несприятливих зовнішніх умовах, захворюваннях, підвищеному учбовому навантаженні у школі, а іноді і у більш зрілі роки.

При харчуванні дітей необхідно  враховувати не тільки кількість  і об’єм їжі відповідно до віку, але й особливості кулінарної обробки. Діти молодшого віку повинні одержувати їжу з продуктів, що пройшли більш ретельну кулінарну обробку, ніж старші. З віком розширюється асортимент страв і змінюється їхня кулінарна обробка.

Раціональне харчування не тільки задовольняє  фізіологічну потребу дітей в  поживних речовинах і енергії. Воно також поліпшує працездатність і успішність і виробляє у дітей звичку до свідомого дотримання правильного режиму харчування, розумного використання різноманітних продуктів, з обов’язковим щоденним вживанням овочів та плодів. Крім того, таке харчування буде сприяти засвоєнню культурних навичок прийому їжі і поведінці за столом.

Розділ І. Харчування новонароджених дітей

1.1. Природне  вигодовування

Правильно організоване вигодовування  дітей першого року забезпечує їх нормальний фізичний і психічний розвиток, сприяє зміцненню здоров’я і є важливим профілактичним заходом у зниженні дитячої захворюваності.

Харчування дітей першого року життя може бути природнім, штучним  і змішаним.

Природне вигодовування  – це вигодовування дитини молоком матері.

Найкращою їжею для дітей грудного віку є материнське молоко.

З материнським молоком вони одержують  не тільки достатню кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних солей, але й ще цілу низку інших біологічно важливих речовин, яких мало або зовсім немає в замінниках жіночого молока – різних молочних сумішах.

Склад грудного молока змінюється залежно  від періодів лактації: протягом перших 2-3 днів після пологів виділяється  молозиво, з 2-3-го дня – молозивне (раннє) молоко, з 4-5-го – перехідне, а з 2-3го тижня – зріле молоко.

Молозиво і молозивне молоко дуже відрізняються від зрілого своїм жовтуватим кольором, більшою густиною, солонуватим смаком, більшою енергетичною цінністю, легкістю зсідання під час нагрівання до 100 ⁰С.

Молозиво і молозивне молоко багаті на білки (в 3-6 разів більше містять білків, ніж зріле молоко), жири, мінеральні солі. Вітаміни. Саме тому новонароджені, одержуючи з грудей матері невелику кількість молозива чи молозивного молока, у перші дні життя не тільки втамовують свій голод, а й повністю задовольняють потребу організму в усіх життєво важливих поживних речовинах.

Зріле жіноче молоко відрізняється від молозива, раннього і перехідного молока більш стабільним складом і енергетичною цінністю. Проте у різних жінок молоко за вмістом поживних речовин, особливо білків, жирів і вітамінів, неоднакове. Склад грудного молока може змінюватися також протягом доби і навіть у процесі одного й того самого годування немовляти. Наприклад, останні порції молока в груді, як правило, містять більше жирів, ніж перші. Це треба враховувати при потребі регуляції апетиту у дитини.

У цілому ж індивідуальні коливання  складу молока, як і його кількості, залежать від багатьох причин, насамперед від особливостей організму кожної жінки, її стану здоров’я, харчування та способу життя.

Материнське молоко для новонароджених і грудних дітей є продуктом  харчування унікальної цінності. Білки, жири, вуглеводи, вітаміни і мінеральні речовини, що мітяться в ньому, за своїм  хімічним складом та якісним співвідношенням  близькі до таких у дитячому організмі, тому дуже добре завоюються в травному каналі і з максимальним ефектом використовуються для збільшення маси тіла і розвитку дітей.

Схожість білків материнського  молока з білками дитячого організму  має важливе значення ще й тому, що вони значно рідше, ніж білки коров’ячого молока, викликають у дітей харчову алергію у формі ексудативного діатезу.

Добра засвоюваність білків материнського  молока пояснюється їх повноцінним  складом. Його білкові фракції –  казеїн, альбумін і глобулін –  містять повний набір амінокислот у такому співвідношенні, яке щонайкраще сприяє процесам травлення та обміну речовин у ростучому організмі.

Поряд з цим білки материнського  молока виконують ще одну важливу  функцію. Фракція глобулінів, яка  входить до їх складу, бере участь у формуванні імунітету в дитини до багатьох інфекційних захворювань.

Жири жіночого молока за своїм хімічним складом відрізняються від жирів  коров’ячого молока. Вони багаті на різні вітаміни і вітаміноподібні речовини, до яких належать полі ненасичені жирні кислоти – лінолева і арахідонова. Ці кислоти мають важливе значення для організму – поліпшують засвоєння жирів і білків їжі, запобігають захворюванням, які супроводжуються ураженнями шкіри (ексудативному діатезу, екземам).

Жири материнського молока засвоюються організмом дитини краще, ніж коров’ячого. Це зумовлено, з одного боку, особливостями його складу, з другого – наявністю ферменту ліпази, під впливом якої молочні жири уже частково розщеплюються у роті і шлунку дитини. Так полегшується робота печінки і підшлункової залози, функції яких ще недостатньо зрілі для розщеплення і перетравлення різних жирів. Це особливо стосується дітей, які народилися передчасно.

Жири жіночого молока містять достатню кількість важливих для організму  жиророзчинних вітамінів: ретинолу (вітаміну А) і а-токоферолу (вітаміну Е). Ретинол сприяє нормальному росту тіла, волосся, нігтів, а також активізує захисну функцію шкіри і слизових оболонок проти шкідливого впливу на них різних негативних чинників; а-токоферол запобігає порушенню обміну жирів, білків, деяких мінеральних солей, а також руйнуванню ретинолу (каротину) та інших вітамінів. Він забезпечує міцність м’язової тканини, нормалізує її тонус.

У жіночому молоці є й жиророзчинний  вітамін D. Який запобігає рахітові. Однак кількість цього вітаміну в ньому недостатня. Тому для профілактики рахіту всім дітям дають додатково аптечний препарат ергокальциферол.

Крім перелічених вітамінів, молоко матері містить також аскорбінову  кислоту і всі вітаміни групи  В.

У материнському молоці є не тільки всі потрібні для нормального росту дитини мінеральні речовини, але й мікроелементи, наприклад залізо, мідь і кобальт, які конче необхідні для процесу кровотворення. Залізо в жіночому молоці міститься у зв’язаному стані з білками, що сприяє його доброму засвоєнню. Коров’яче молоко містить майже стільки заліза, скільки й жіноче, але в ньому цей мікроелемент перебуває в іншій формі, яка гірше засвоюється дитячим організмом. Тому у разі природного вигодовування дитини недокрів’я, що розвивається внаслідок нестачі заліза, трапляється значно рідше, ніж при штучному вигодовуванні.

Для повноцінного засвоєння білків, жирів, мінеральних речовин і  вітамінів важливе значення мають  вуглеводи. У материнському молоці міститься дуже цінний вуглевод – молочний цукор (лактоза). У травному каналі лактоза за допомогою ферментів розщеплюється на глюкозу і галактозу, що використовуються організмом як енергетичний матеріал; галактоза потрібна ще й для побудови нервових клітин головного мозку.

Вважають, що завдяки галактозі жіночого молока психоемоційний розвиток дітей, яких годують грудьми, відбувається ліпше, ніж у разі штучного вигодовування.

У жіночому молоці виявлено також  ряд біологічно активних речовин, які  є чинниками росту, фізичного розвитку і проти інфекційного захисту. Багато які з цих речовин сприяють дозріванню мозку, підвищенню активності і дозріванню кишечника, печінки, підшлункової залози дітей.

У період внутрішньоутробного розвитку плід одержує від матері через  плаценту ряд імунних чинників, що захищають його проти збудників інфекційних хвороб. Проте цей імунітет нестійкий, він швидко послаблюється і дитина народжується незахищеною проти інфекційних хвороб, тобто без імунітету. Цим пояснюється висока небезпека для грудних поширених у навколишньому середовищі збудників кишкових, гнійничкових, септичних, вірусних і бактеріальних захворювань, хвороб органів дихання тощо.

Найважливішу роль у формуванні проти інфекційного імунітету в  цей період виконує материнське молоко. З ним в організм дитини регулярно надходить ряд особливих біологічно активних речовин, які забезпечують передачу так званого пасивного імунітету від матері дитині.

У передачі імунітету від матері дитині беруть участь білки материнського  молока, що мають назву імуноглобулінів. Серед них особливо важливе значення має імуноглобулін А, який виробляється безпосередньо в молочних залозах матері-годувальниці. потрапляючи з грудним молоком до кишечника дитини, імунний білок блокує розмноження в ньому хвороботворних кишкових і дизентерійних паличок, сальмонел, стафілококів, збудників дифтерії, правцю, поліомієліту, паротиту, енцефаліту, багатьох вірусів; сприяє виділенню їх з організму.

Специфічні імунні властивості  материнського молока посилюються  імунологічно активними клітинам –  макрофагами і лімфоцитами, які переносяться у молочні залози з течією крові, а звідти переходять у молоко.

Макрофаги – це особливий вид білих кров’яних кульок або лейкоцитів, які мають здатність захоплювати бактерії, що потрапили до рота, шлунка чи кишечника, і знищувати їх способом внутрішньоклітинного руйнування та перетравлення.

Лімфоцити – інший вид життєво важливих білих кров’яних кульок. Лімфоцити бувають кількох видів. Кожний тип виконує свої спеціалізовані функції: одні лімфоцити виробляють різні імуноглобуліни і цим сприяють посиленню специфічних захисних реакцій дитячого організму проти збудників інфекційних хвороб, інші утворюють біологічно активні речовини, так звані медіатори, що регулюють характер імунної реакції організму дитини на дію того чи іншого шкідливого агента.

У материнському молоці є ще цілий  ряд різних чинників захисту. Серед  них залізовмісний білок лактоферин, ферменти лізоцим та лактопероксидаза, які пригнічують життєдіяльність бактерій, а також противірусний чинник інтерферон та ін.

Усі ці численні компоненти материнського молока захищають незрілий ще організм дитини від несприятливого впливу будь-яких мікроорганізмів – бактерій і вірусів, здатних  зашкодити її здоров’ю. У материнському молоці містяться також речовини, які сприяють  заселенню кишечника дитини корисними для її організму бактеріями – так званими біфідобактеріями. Біфідобактерії активно розмножуються у товстій і, частково, в тонкій кишках і витісняють звідти майже всі інші види бактерій. Відбувається це тому, що біфідобактерії створюють кисле середовище у товстій кишці, в якому не можуть жити бактерії, що підтримують гнилісні процеси. Крім того,біфідобактерії беруть участь в утворенні ряду вітамінів, чим сприяють кращій вітамінній забезпеченості організму грудної дитини.

Присутність у кишечнику біфідобактерій свідчить про нормальний перебіг процесів травлення і благополучний загальний стан дитини. Ця чудова властивість материнського молока пов’язана з наявністю в ньому особливої речовини – біфідус-чинника.

Біфідус-чинник – це особливий вид вуглеводів, який має назву олігоаміноцукру. Кількість цього аміноцукору в грудному молоці незначна, та все ж у 40 раз більша, ніж у коров’ячому. Це найстійкіший з усіх проти інфекційних чинників грудного молока. Він не руйнується підчас зберігання і навіть кип’ятіння грудного молока.

Біфідус-чинник взаємодіє з лактозою грудного молока і його численними імунними компонентами: лактоза, поступово  розщеплюючись ферментами травлення, створює сприятливе середовище по всьому травному каналу; імунні розчинники перешкоджають розвитку хвороботворних мікробів, знищують їх і формують місцевий імунітет, а біфідус-чинник сприяє розвитку біфідобактерій у кишечнику.

При штучному вигодовуванні  в кишечнику  дітей виявляють зовсім інші бактерії, найчастіше – кишкову паличку, яка  за певних умов може спричинити пронос.

Материнське молоко має цілу систему  захисних і проти інфекційних  чинників, які формують місцевий і  загальний імунітет проти хвороботворних мікроорганізмів у найуразливіший період життя дитини, коли її власна імунна система розвинута ще зовсім слабко.

Отже, мати, що годує свою дитину грудьми, не тільки даю їй повноцінну, легкозасвоювану їжу, але й озброює її організм проти багатьох хвороб.

Велике значення має й те, що молоко немовля одержує з грудей теплим і майже стерильним. Можливість проникнення з жіночим молоком в організм дитини хвороботворних бактерій дуже обмежена і залежить від особистої гігієни матері.

1.2. Значення годування грудьми для здоров’я дитини і матері.

Доведено, що діти, яких вигодовують материнським молоком, хворіють у 2-3 рази рідше, ніж діти, яких вигодовують штучно. Якщо й виникає будь-яке захворювання, то воно протікає значно легше, і, як правило, без важких ускладнень.

За умови природного вигодовування  діти значно рідше хворіють на гострі розлади функції шлунка (диспепсію та ентероколіт), хронічні розлади живлення організму, гіпотрофію, недокрів’я, авітамінози, до яких належать і рахіт, що виникає внаслідок нестачі в їжі, а значить, і в організмі ергокальциферолу.

Крім того, імунні фактори материнського молока, формуючи місцевий та загальний імунітет у дитини, немовби створюють ще й лінію оборони проти харчової алергії. Саме тому ексудативний діатез у разі природного вигодовування немовляти трапляється значно рідше, ніж у випадку штучного вигодовування сумішами з коров’ячого молока.

Завдяки грудному вигодовуванню формується і зміцнюється здоров’я не тільки дитини, а й самої матері. Так, швидше перебудовується ендокринна система і скорочується матка у породіль, а отже, менше буває ускладнень післяпологового періоду.

Годування дитини грудьми запобігає  в цей період настанню у жінки  нової вагітності. Наукові спостереження свідчать, що у жінок які тривалий час годували своїх дітей грудьми, значно рідше розвиваються різні хвороби статевих органів і молочних залоз (наприклад, пухлини).

Годування грудьми позитивно впливає  на психоемоційний стан матері.

Справжній інстинкт материнства пробуджується  у молодої жінки тільки з початком вигодовування груддю немовляти. Мати, яка годує грудьми дитину, завжди з нею ніжна і ласкава, і ці материнські почуття як дорогоцінна спадщина передаються малюкові.

Отже, переваги природного вигодовування  дітей перед штучним очевидні. Тому кожна здорова мати повинна  годувати свою дитину грудьми. І майже  кожна здатна вигодувати, якщо прагнутиме цього.

1.3. Перше годування новонароджених

Після закінчення пологів – важкого  акту для матері і новонародженого  – обоє повинні трохи відпочити. Орієнтовно було прийнято, що для такого відпочинку досить 6-12 годин. У цей інтервал часу в новонародженої дитини звичайно з’являється голод, і її вперше прикладають до грудей матері.

Останнім часом дотримуються думки, що коли з матір’ю і новонародженим усе гаразд, то до грудей його можна прикладати вже протягом перших 2 годин після народження. Така думка ґрунтується на наукових даних про те, що тісний біологічний зв'язок між організмом матері і новонародженого не закінчується і після перерізання пуповини. Він триває, хоча й у новій формі: підтримується за допомогою грудного молока. Чим раніше ця форма біологічного зв’язку налагоджується, тим ліпше для немовляти і самої матері.

Справа в тому, що в період внутрішньоутробного  розвитку плід перебуває в особливих умовах, куди немає доступу жодним мікроорганізмам, і дитина з’являється на світ «стерильною». Проте вже в перші години після народження, навіть при найідеальніших санітарно-гігієнічних умовах, на шкірі і слизових оболонках новонародженого з’яв-ляються різні мікроби, які потрапляють туди під час проходження плоду пологовими шля-хами із зовнішнього середовища. Ці мікроби швидко розмножуються й активно заселяють порожнину рота, дихальні шляхи, шкіру і кишечник новонародженого. Звіди випливає, що чим раніше почне новонароджений одержувати грудне молоко, а з ним і протимікробні чинники, чим менше буде його мікробне заселення, тим ліпше для здоров’я дитини.

У зв’язку з цим важливе значення має материнське молозиво, багате на всі протиінфекційні чинники. За вмістом окремих імунних компонентів, особливо секреторного імуноглобуліну А, залізовмісного білка лактоферину, лізоциму та імунологічно активних клітин воно в декілька разів переважає зріле грудне молоко.

Молозиво забезпечує так званий імунологічний «старт» новонародженої дитини. тому годування молозивом  у перші години і дні після  народження має для дитини винятково важливе значення.

На перше годування новонародженому  потрібна зовсім невелика кількість  молока (всього 5-10 г) і в багатьох жінок уже після пологів така кількість молозива є. якщо ж до зазначеного  часу ознаки лактації відсутні, хвилюватись не варто. У цьому випадку ваш малюк буде нагодований у належний час молоком іншої матері, зцідженим з її грудей після годування дитини.

Треба обов’язково виконувати одне важливе правило, незважаючи на видиму або припущену відсутність молока, дитину треба прикладати до грудей спочатку на 5-10 хвилин щоразу, коли настає час годування за режимом. Нехай дитина робить спроби одержувати їжу з грудей власної матері. Сама процедура підготовки матері до годування грудьми дитини, а дитину – до ссання (плач, пошук соска), акт ссання, близьке дихання дитини, тепло її тіла – усе це справляє сильний умовнорефлекторний вплив на організм матері, сприяє пробудженню в неї інстинкту материнства і прискорює розвиток лактації.

Однак не всіх дітей можна прикладати до материнських грудей у перші години після народження. Є немовлята (їх меншість), яким необхідний тривалий відпочинок. Найчастіше це недоношені діти або народжені в тяжких пологах, а також від хворих матерів. таких дітей годувати починають пізніше, залежно від їх стану здоров’я. Годують їх спеціально навчені медичні сестри, дуже обережно, через зонд або з пляшечки через соску, а іноді з піпетки свіжим молоком, зцідженим з грудей матері, або кип’яченим молоком жінок-донорів. І тільки коли дозволить загальний стан дитини, її можна прикладати до грудей матері.

Кип’ячене молоко жінок-донорів за своїми біологічними властивостями  поступається перед натуральним материнським молоком, але все-таки має багато переваг перед штучними молочними сумішами, що виготовляються з коров’ячого молока. Це треба враховувати в тих випадках, коли немає можливості вигодовувати дитину грудьми матері.

1.4. Режим вигодовування

Протягом раннього періоду новонародженості, який триває 7 діб, відбувається адаптація дитини до умов життя у зовнішньому середовищі. У цей період у дитини розвивається рефлекс на певний режим вживання їжі. У здорових доношених дітей до моменту народження харчовий рефлекс розвинутий добре. З появою відчуття голоду дитина прокидається, голосно і вимогливо плаче. Біля материнських грудей вона швидко заспокоюється, робить характерний поворот голови в бік грудей і ловлячі рухи ротом. Це вроджений безумовний рефлекс пошуку їжі.

Настроювання харчового рефлексу у дитини на певний режим годувань залежить від кількості молока у  матері, активності самої дитини, а також від додержання матір’ю правил грудного вигодовування. Поки ще не встановилась лактація у матері, а дитина ще тільки пристосовується до акту ссання, всіх новонароджених у пологовому будинку регулярно зважують до і після годування, і в такий спосіб визначають, чи достатньо дитина висисає молока в кожне годування. Після виписування з пологового відділення така необхідність у більшості випадків відпадає. Звичайно до цього часу  у матері вже виробляється достатньо молока, і дитина сама регулює свою потребу в ньому. Задовольнивши свій харчовий і сисний рефлекси, дитина припиняє ссання і випускає сосок з рота.

Здорові доношені діти за умови доброго  прибування молока в груді матері можуть за 15-20 хвилин виссати ту ж  кількість його, якої потребує їх організм за віком. Таким дітям відразу ж установлюють шестиразовий режим годування: о 6.00; о 9.30; о 13.00; о 16.30; о 20.00; о 23.30 ( з тривалістю нічної перерви 6-6,5 годин).

Іноді призначають семиразовий  режим годування: о 6.00; о 9.00; о 12.00; о 15.00; о 18.00; о 21.00; о 24.00. Інтервали між годуваннями при цьому становлять 3 години (нічна перерва 6 годин). Такий режим звичайно призначають дітям, які народилися з низькою масою тіла – недоношеними і ослабленими з якихось причин,  а також у разі недостатньо активного розвитку лактації у матері. Режим з частішими годуваннями, через 2-2,5 години призначають при спеціальних показниках: глибокій недоношеності, значному зригуванні, загальній кволості тощо. Надалі, коли встановлюється лактація у матері і дитина добре збільшує масу тіла, її можна перевести на шестиразовий режим годування. Найчастіше це буває в півтора-двомісячному віці. У 3,5 місяців, коли дітей уже починають підгодовувати, кількість годувань можна скоротити до 5.

При п’ятиразовому харчуванні дітей годують о 6.30; о 10.00; о 14.00; о 18.00; о 21.30  – 22.00. За цим режимом інтервал між годуваннями збільшується до 4 годин, нічна перерва – до 8-8,5 годин. Режим п’ятиразового годування у більшості дітей зберігається до кінця першого року життя. Частина ж дітей вже в 10-11 місяців відмовляються від п’ятиразового вживання їжі и переходять на чотириразове годування. Чотириразове харчування у віці до 1 року можливе лише з дозволу лікаря.

Встановлення режиму харчування і  інтервалів між окремими годуваннями слід додержувати точно, бо від цього залежать апетит  дитини, діяльність травних органів і стан нервової системи, а також кількість молока, що утворюється у матері, розпорядок її дня і відпочинку. Новонароджені дуже швидко звикають до режиму годування і самі прокидаються в певні години. Якщо немовля не прокидається у потрібний час, то можна почекати ще 15-20 хвилин, а потім розбудити його і погодувати. Вночі дитину будити не слід. Під час нічної перерви мати і дитина повинні спати. Глибокий сон необхідний їм для відновлення сил, нагромадження бадьорості й енергії.

Іноді дитина прокидається раніше належного  часу і плаче, то цілком можливо, що вона зголодніла. Перевірте спочатку, чи сухі у неї пелюшки і, якщо мокрі, то змініть їх, зробивши туалет дитини. Якщо за режимом до наступного годування залишилося не менше 30 хвилин, дайте їй попити трохи кип’яченої води, не більше як дві-три чайні ложки. Якщо дитина й після цього не заспокоюється і вимагає їжі, то не треба вичікувати: цього разу погодуйте її грудьми на 15-20 хвилин раніше належного часу. Наступного разу вона прокинеться вчасно.

1. 4.1. Визначення потреби в їжі

Новонароджені протягом першої доби життя можуть висмоктувати за одне годування 5-12 мл молока, протягом третьої доби – 30-35 мл, сьомої – 70-80 мл.

Для розрахунку потреби в молоці на одне годування новонародженого  в перші 7-8 днів життя використовують формулу: 10 х n, де n – кількість днів життя дитини.

Також вираховують добову потребу  в молоці за формулою А.Ф. Тура або Г.І. Зайцевої.

1. Розрахунок за А.Ф. Туром: n х 70 або 80, де n – кількість днів життя дитини, перемножують на 70, якщо її маса при народженні менша як 3200 г і на 80, якщо маса тіла дитини понад 3200 г.

2. Розрахунок за Г.І. Зайцевою: n х 2% маси тіла дитини при народженні, де n - кількість днів життя.

Якщо дитина старше 7 днів, розрахунок проводять за Шкаріним, який включає  вік дитини і кількість їжі, яку  дитина віком 8 тижнів має з’їдати  за добу. Це в середньому складає 800 г, якщо вік дитини менше 8 тижнів – на 50 г менше на кожний тиждень, якого не вистачає: 800 – 50 х (8 – n), де n – кількість тижнів життя. Для дитини після 2 місяців – на 50 г більше на кожен місяць життя: 800 + 50 х (n – 2), де n – кількість місяців життя дитини.

Об’ємний метод Гейбнера і Черні включає вік дитини та масу її тіла. Для дитини із середньою масою тіла кількість їжі на добу складає:

1.5. Правила і техніка вигодовування грудним молоком